ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
28.07.16р.
Справа № 904/4470/16
За позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз", м. Дніпропетровськ
про стягнення 348 222 726,62 грн. заборгованості за природний газ, 51 305 898,24 грн. пені, 3 583 797,82 грн. 3% річних та 9 972 484,42 грн. інфляційних втрат
Суддя Бондарєв Е.М.
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: ОСОБА_1, довіреність №118 від 22.12.2015 року, представник
СУТЬ СПОРУ:
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" заборгованості у сумі 413 084 907,10 грн., з яких:
- 348 222 726,62 грн. заборгованість за природний газ поставлений в період з січня 2013 року по грудень 2015 року;
- 51 305 898,24 грн. пеня за загальний період з 21.01.2016 року по 13.05.2016 року;
- 3 583 797,82 грн. 3% річних за загальний період з 21.01.2016 року по 13.05.2016 року;
- 9 972 484,42 грн. інфляційні втрати за загальний період з лютого 2016 року по квітень 2016 року.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №13-137-ВТВ від 04.01.2013 року купівлі-продажу природного газу в частині своєчасної та повної оплати за природний газ поставлений протягом січня 2013 року по грудень 2015 року на загальну суму 1 036 110 883,98 грн. за актами приймання-передачі природного газу:
- від 31.01.2013 року на суму 19 483 989,45 грн.;
- від 28.02.2013 року на суму 35 527 783,98 грн.;
- від 31.03.2013 року на суму 54 641 297,34 грн.;
- від 30.04.2013 року на суму 1 737 289,56 грн.;
- від 13.05.2013 року на суму 407 240,08 грн.;
- від 30.06.2013 року на суму 407 622,07 грн.;
- від 31.07.2013 року на суму 400 829,13 грн.;
- від 31.08.2013 року на суму 399 436,89 грн.;
- від 30.09.2013 року на суму 389 516,86 грн.;
- від 31.10.2013 року на суму 16 262 401,67 грн.;
- від 30.11.2013 року на суму 19 231 294,37 грн.;
- від 31.12.2013 року на суму 23 398 170,54 грн.;
- від 31.01.2014 року на суму 29 362 146,87 грн.;
- від 28.02.2014 року на суму 724 086,06 грн.;
- від 31.03.2014 року на суму 9 188 470,70 грн.;
- від 30.04.2014 року на суму 5 500 923,56 грн.;
- від 31.05.2014 року на суму 565 084,74 грн.;
- від 30.06.2014 року на суму 547 146,84 грн.;
- від 31.07.2014 року на суму 5 872 367,78 грн.;
- від 31.08.2014 року на суму 5 869 799,25 грн.;
- від 30.09.2014 року на суму 18 588 054,75 грн.;
- від 31.10.2014 року на суму 57 418 719,58 грн.;
- від 30.11.2014 року на суму 84 478 031,54 грн.;
- від 31.12.2014 року на суму 131 122 858,52 грн.;
- від 31.01.2015 року на суму 79 357 623,07 грн.;
- від 28.02.2015 року на суму 45 586 153,58 грн.;
- від 31.03.2015 року на суму 65 545 914,00 грн.;
- від 30.04.2015 року на суму 23 522 425,58 грн.;
- від 31.05.2015 року на суму 24 519 785,00 грн.;
- від 30.06.2015 року на суму 13 516 525,68 грн.;
- від 31.07.2015 року на суму 13 754 998,74 грн.;
- від 31.08.2015 року на суму 23 579 781,26 грн.;
- від 30.09.2015 року на суму 25 482 715,75 грн.;
- від 30.11.2015 року на суму 90 529 531,71 грн.;
- від 31.12.2015 року на суму 109 190 867,48 грн.
Відповідач заперечує проти позовних вимог посилаючись на те, що відповідно до п.1.2 договору №13-137-ВТВ від 04.01.2013 року газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат. Можливість відповідача розрахуватись за природний газ для потреб ВТВ перед позивачем прямо залежить від затвердженого граничного допустимого розміру ВТВ, а також від наявності та суми передбаченої в тарифі на розподіл природного газу відповідної складової. Протягом 2014 - 2015 років при формуванні та затверджені гранично допустимого розміру ВТВ та тарифу на розподіл природного газу Міненерго та НКРЕКП було не враховано обсяги витрат газу на покриття ВТВ в розмірі 31 682 000 кум.м. на загальну суму 310 449 300,00 грн. без ПДВ. З ПДВ сума складає 372 539 160,00 грн. Відповідач зазначає, що публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" належним чином виконувало свої зобов'язання за договором, але виконання зобов'язань стало неможливим саме внаслідок бездіяльності третіх осіб - органів державної влади (Міненерго та НКРЕКП), що полягають у невиконанні норм ст. 30 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. 9 Закону України "Про природні монополії", норм ОСОБА_2 визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, а також ОСОБА_2 визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затверджених наказом Мінпаливенерго від 30.05.2003 року № 264. І саме дії третіх осіб призвели до часткової неможливості оплати відповідачем того обсягу природного газу, який не було враховано при встановленні тарифів на розподіл природного газу, а саме - в розмірі 31 682 000 куб.м. на загальну суму 372 539 160,00 грн. За умови дотримання Міненерго та НКРЕКП вимог вищезазначених законодавчих та підзаконних нормативних актів, тариф на розподіл природного газу для публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" повинен був врахувати більший обсяг природного газу для потреб ВТВ, який би повністю охоплював величину природного газу придбаного за договором № 13-137-ВТВ, а відтак дозволив би уникнути настання обставин непереборної сили - форм-мажорні обставини.
На підтвердження настання форс-мажорних обставин, що полягають у дії/бездіяльності третіх осіб, які призвели до унеможливлення виконання публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" зобов'язання, визначеного п. 6.1 договору № 13-137/ВТВ по оплаті придбаного протягом 2014 - 2015 років природного газу в частині обсягів виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат, які не були враховані при встановленні тарифів на розподіл природного газу, а саме в розмірі 31 682 000 куб.м. на загальну суму 372 539 160,00 грн., які настали з 01.05.2014 року та тривають досі, відповідачем залучено до матеріалів виданий Торгово-промисловою палатою сертифікат № 5839 від 16.02.2016 року. Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості та штрафних за договором, на період дії форс-мажорних обставин, спричинених незаконними діями/бездіяльністю третіх осіб, на які публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" не може вплинути, є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Крім того, відповідач зазначає, що провадження у справі № Б24/235/05 про банкрутство публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" було порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2005 року та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів щодо виконання боржником грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, тоді як грошові санкції застосовані за 2015 рік, тобто вже після порушення провадження у справі про банкрутство. В постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 12.03.2013 року у справі № 29/5005/16170/2011 зазначено, що згідно з абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства, не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Тобто, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним.
05.07.2016 року позивачем надані заперечення на відзив де вказує, що виникнення вказаних форс-мажорних обставин не може звільнити відповідача від виконання обов'язків за договором від 04.01.2013 року № 13-137-ВТВ на купівлю-продаж природного газу, а поданий сертифікат ТПП України є таким, який виданий поза межами наданих ТПП України повноважень і не відповідає вимогам чинного законодавства. Наданий відповідачем сертифікат № 5850 не може бути прийнятий судом як належний доказ, оскільки в ньому міститься інформація, яка не відповідає дійсності та порушує норми чинного законодавства. Так, у сертифікаті № 5850 зазначено, що "ТПП України ... засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зокрема: дії/бездіяльність третіх осіб/органів державної влади". Даний сертифікат підписаний першим віце-президентом ОСОБА_2, а уповноваженою особою є ОСОБА_3 Підписавши даний сертифікат вказані особи порушили норми чинного законодавства, вказавши обставини, які не можуть бути підставою настання форс-мажору, оскільки такі обставини не передбачені ні ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", ні будь-яким іншим нормативно-правовим актом в Україні. В контексті сертифікату № 5850 може розглядатись лише протиправність дій третій осіб, і аж ніяк органів влади. Окрім того, "протиправність" повинна бути встановлена відповідним документом (рішення компетентного суду, вирок суду тощо). Крім того, одним з елементів форм-мажору є неможливість переборення особою перешкоди або її наслідків (альтернативного виконання). Таким чином, для звільнення від відповідальності сторона також повинна довести неможливість альтернативного виконання зобов'язання. Вказана норма знайшла своє відображення у ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що належне виконання було неможливим.
14.07.2016 року відповідачем надані письмові пояснення згідно яких останній вважає заперечення позивача на відзив необґрунтованими та таким, що не відповідають обставинам справи оскільки номер сертифікату № 5839 та він датований 16.02.2016 року, про який сертифікат написано у заперечення не відзив є зовсім незрозумілим. Також є незрозумілим відповідачу чому позивач вважає, що в сертифікату міститься інформація, яка не відповідає дійсності. Про протиправність дій третій осіб свідчить судова практика, а саме постанова окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2015 року № 826/15132/15. Відповідач звертає увагу, що всі суми ВТВ які були закледані в тариф на транспортування були сплачені позивачу в повному обсязі, так як це відбувається автоматично з розподільчих рахунків. Тому стверджувати, що публічне акціонерне товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" може виконувати свої зобов'язання та ніщо йому не перешкоджає є невірним та таким, що не відповідає дійсності.
20.07.2016 року публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" надані письмові пояснення де вказує, що п. 8.2 договору № 13-137-ВТВ ніяким чином не обмежує торгово-промислову палату України видати сертифікат про настання форс-мажорних обставин. Крім того, в п.8.4 договору № 13-137-ВТВ зазначено, що настання форс-мажорних обставин підтверджується у встановленому законодавством порядку, що і було зроблено Торгово-промисловою палатою України керуючись ч. 1 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати України".
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2016 року порушено провадження у справі № 904/4470/16 та розгляд справи призначено на 21.06.2016 року.
Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні від 21.06.2016 року було оголошено перерву до 05.07.2016 року, від 05.07.2016 року було оголошено перерву до 19.07.2016 року, після чого розгляд справи відкладався до 28.07.2016 року.
Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: автоматизованої системи "Документообіг господарських судів". Для архівного оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер 1001176RA24904.
У судовому засіданні 28.07.2016 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд
встановив:
04.01.2013 року між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - продавець, позивач) та публічним акціонерним товариством "Дніпропетровськгаз" (далі - покупець, відповідач) було укладено договір на купівлю-продаж природного газу № 13- 137-ВТВ (далі - договір) відповідно пунктів 1.1. та 1.2. договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ (далі - газ), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору.
Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат покупця (п. 1.2 договору).
Пунктом 2.1. договору передбачено, що продавець передає покупцеві у період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року газ обсягом до 55 390,100 тис. куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м.):
I квартал - 33 801,100: січень - 3 205,000; лютий - 9 996,100; березень - 20 600,000;
II квартал - 300,000: квітень - 100,000; травень - 100,000; червень - 100,000;
III квартал - 300,000: липень - 100,000; серпень - 100,000; вересень - 100,000;
IV квартал - 20 989,000: жовтень - 4 817,300; листопад - 6 694,300; грудень - 9 477,400.
Додатковою угодою № 3 від 31.12.2013 року сторони виклали п.2.1 у наступній редакції: продавець передає покупцеві у період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року газ в обсязі до 101 308,910 тис. куб. м., у тому числі:
- по місяцях кварталів 2013 року (тис.куб.м.):
I квартал - 24 973,506: січень - 4 437,482; лютий - 8091,459; березень - 12 444,565;
II квартал - 581,253: квітень - 395,668; травень - 92,749; червень - 92,836;
III квартал - 276,105: липень - 92,865; серпень - 92,772; вересень - 90,468;
IV квартал - 13 678,046: жовтень - 3 777,056; листопад - 4 466,602; грудень - 5 434,388;
- по місяцях кварталів 2014 року (тис.куб.м.):
I квартал - 31 300,000: січень - 9 500,000; лютий - 9 800,000; березень - 12 000,000;
II квартал - 2 800,000: квітень - 1 800,000; травень - 600,000; червень - 400,000;
III квартал - 2 500,000: липень - 400,000; серпень - 400,000; вересень - 1 700,000;
IV квартал - 25 2000,000: жовтень - 5 800,000; листопад - 9 000,000; грудень - 10 400,000.
Додатковою угодою № 10 від 22.12.2014 року сторони виклали п.2.1 у наступній редакції: продавець передає покупцеві у період з 01 січня 2013 року по 31 березня 2015 року газ в обсязі до 173 534,749 тис. куб. м., у тому числі:
- у 2013 році - 39 508,910 тис.куб.м.;
- у 2014 році - до 56 998,899 тис.куб.м.:
I квартал - 10 109,756: січень - 7 558,151; лютий - 186,388; березень - 2 365,217;
II квартал - 1 289,878: квітень - 1 101,286; травень - 95,929; червень - 92,663;
III квартал - 5 041,695: липень - 994,525; серпень - 994,090; вересень - 3 053,080;
IV квартал - 40 557,570: жовтень - 9 431,000; листопад - 13 272,442; грудень - 17 854,128;
- у 2015 році - до 77 026,940 тис.куб.м.:
I квартал -33 334,330: січень - 12 974,480; лютий - 11 412,580; березень - 8 947,270;
II квартал - 10 560,810: квітень - 4 612,880; травень - 3 063,860; червень - 2 884,070;
III квартал - 8 829,090: липень - 2 939,040; серпень - 2 830,820; вересень - 3 059,230;
IV квартал - 24 302,710: жовтень - 5 275,980; листопад - 7 888,910; грудень - 11 137,820.
Додатковою угодою № 11 від 05.02.2015 року сторони виклали п.2.1 у наступній редакції: продавець передає покупцеві у період з 01 січня 2013 року по 31 березня 2015 року газ в обсязі до 171 365,869 тис. куб. м., у тому числі:
- у 2013 році - 39 508,910 тис.куб.м.;
- у 2014 році - до 56 998,899 тис.куб.м.;
- у 2015 році - до 74 858,060 тис.куб.м.:
I квартал - 31 165,450: січень - 10 805,600; лютий - 11 412,580; березень - 8 947,270;
II квартал - 10 560,810: квітень - 4 612,880; травень - 3 063,860; червень - 2 884,070;
III квартал - 8 829,090: липень - 2 939,040; серпень - 2 830,820; вересень - 3 059,230;
IV квартал - 24 302,710: жовтень - 5 275,980; листопад - 7 888,910; грудень - 11 137,820.
Продавець передає покупцю імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерне компанія "Нафтогаз України" - на газорозподільних станціях (ГРС)ДК "Укртрансгаз". Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ (пункт 3.1. договору).
Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (пункт 3.3. договору).
Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати у письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (пункт 3.4. договору).
Відповідно до пункту 5.1. договору ціна (граничний рівень ціни) на природний газ установлюється НКРЕ.
Пунктом 5.2. договору (в редакції додаткових угод № 1 від 10.07.2013 року, № 2 від 08.08.2013 року, № 3 від 31.12.2013 року, № 4 від 28.04.2014 року, № 5 від 15.05.2014 року, № 6 від 10.06.2014 року, № 7 від 05.09.2014 року, № 8 від 10.11.2014 року, № 9 від 03.12.2014 року, № 11 від 05.02.2015 року, № 12 від 10.03.2015 року, № 13 від 03.04.2015 року, № 14 від 12.05.2015 року, № 15 від 03.06.2015 року, № 16 від 10.07.2015 року, № 17 від 12.10.2015 року, № 18 від 28.10.2015 року, № 19 від 27.11.2015 року) сторонами узгоджено, що ціна за 1000 куб.м. газу становить: з 01 січня 2013 року - 3 509,00 грн., з 01 липня 2013 року - 3 459,00 грн., з 01 серпня 203 року - 3 459,00 грн., 01 січня 2014 року - 3 113,00 грн., з 01 квітня 2014 року - 4 020,00 грн., з 01 травня 2014 року - 4 724,00 грн., з 01 червня 2014 року - 4 724,00 грн., з 01 вересня 2014 року - 4 874,00 грн., з 01 листопада 2014 року - 5 100,00 грн., з 01 грудня 2014 року - 5 900,00 грн., з 01 лютого 2015 року - 5 700,00 грн., з 01 березня 2015 року - 8 900,00 грн., з 01 квітня 2015 року - 7 200,00 грн., з 01 травня 2015 року - 6 810,00 грн., з 01 червня 2015 року - 6 600,00 грн., з 01 липня 2015 року - 6 600,00 грн., з 01 жовтня по 31 жовтня 2015 року - 6 600,00 грн., з 01 листопада 2015 року - 6 469,63 грн.. з 01 грудня 2015 року - 6 474,00 грн., без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; - податок на додану вартість за ставкою - 20 %.
При цьому до сплати ціна за 1000 куб.м. природного газу передбачено:
- з 01 січня 2013 року - 3 658,98 грн., крім того ПДВ - 20% - 731,80 грн., усього з ПДВ - 4 390,78 грн.;
- з 01 липня 2013 року - 3 596,88 грн., крім того ПДВ - 20% - 719,38 грн., усього з ПДВ - 4 316,26 грн. (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 10.07.2013 року);
- з 01 серпня 2013 року - 3 587,98 грн., крім того ПДВ - 20% - 717,60 грн., усього з ПДВ - 4 305,58 грн. (з урахуванням додаткової угоди № 2 від 08.08.2013 року);
- з 01 січня 2014 року - 3 237,36 грн., крім того ПДВ - 20% - 647,470 грн., усього з ПДВ - 3 884,83 грн. (з урахуванням додаткової угоди № 3 від 31.12.2013 року);
- з 01 квітня 2014 року - 4 162,50 грн., крім того ПДВ - 20% - 832,50 грн., усього з ПДВ - 4 995,00 грн. (з урахуванням додаткової угоди № 4 від 28.04.2014 року);
- з 01 травня 2014 року - 4 908,88 грн., крім того ПДВ - 20% - 944,80 грн., усього з ПДВ - 5 668,80 грн. (з урахуванням додаткової угоди № 4 від 15.05.2014 року);
- з 01 вересня 2014 року - 4 874,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 981,78 грн., усього з ПДВ - 5 890,66 грн. (з урахуванням додаткової угоди № 5 від 15.05.2014 року);
- з 01 червня 2014 року - 4 920,58 грн., крім того ПДВ - 20% - 984,12 грн., усього з ПДВ - 5 904,70 грн. (з урахуванням додаткової угоди № 6 від 10.06.2014 року);
- з 01 вересня 2014 року - 5 073,58 грн., крім того ПДВ - 20% - 1 014,72 грн., усього з ПДВ - 6 088,30 грн. (з урахуванням додаткової угоди № 7 від 05.09.2014 року);
- з 01 листопада 2014 року - 5 304,10 грн., крім того ПДВ - 20% - 1 060,82 грн., усього з ПДВ - 6 364,92,00 грн. (з урахуванням додаткової угоди № 8 від 10.11.2014 року);
- з 01 грудня 2014 року - 6 120,10 грн., крім того ПДВ - 20% - 1 224,02 грн., усього з ПДВ - 7 344,12 грн. (з урахуванням додаткової угоди № 9 від 03.12.2014 року);
- з 01 лютого 2015 року - 5 916,10 грн., крім того ПДВ - 20% - 1 183,22 грн., усього з ПДВ - 7 099,32 грн. (з урахуванням додаткової угоди № 11 від 05.02.2015 року);
- з 01 березня 2015 року - 9 180,10 грн., крім того ПДВ - 20% - 14 836,02 грн., усього з ПДВ - 11 016,12 грн. (з урахуванням додаткової угоди № 12 від 10.03.2015 року);
- з 01 квітня 2015 року - 7 562,80 грн., крім того ПДВ - 20% - 1 512,56 грн., усього з ПДВ - 9 075,36 грн. (з урахуванням додаткової угоди № 13 від 03.04.2015 року);
- з 01 травня 2015 року - 7 165,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 1 433,00 грн., усього з ПДВ - 8 598,00 грн. (з урахуванням додаткової угоди № 14 від 12.05.2015 року);
- з 01 червня 2015 року - 6 950,80 грн., крім того ПДВ - 20% - 1 390,16 грн., усього з ПДВ - 8 340,96 грн. (з урахуванням додаткової угоди № 15 від 03.06.2015 року);
- з 01 липня 2015 року - 6 941,50 грн., крім того ПДВ - 20% - 1 388,30 грн., усього з ПДВ - 8 329,80 грн. (з урахуванням додаткової угоди № 16 від 10.07.2015 року);
- з 01 жовтня по 31 жовтня 2015 року - 6 868,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 1 373,74 грн., усього з ПДВ - 8 242,44 грн. (з урахуванням додаткової угоди № 17 від 12.10.2015 року);
- з 01 листопада 2015 року - 6 735,72 грн., крім того ПДВ - 20% - 1 347,15 грн., усього з ПДВ - 8 082,87 грн. (з урахуванням додаткової угоди № 18 від 28.10.2015 року);
- з 01 грудня 2015 року - 6 740,18 грн., крім того ПДВ - 20% - 1 348,04 грн., усього з ПДВ - 8 088,22 грн. (з урахуванням додаткової угоди № 19 від 27.11.2015 року).
Відповідно до пункту 6.1 договору, з урахуванням додаткової угоди № 10 від 22.12.2014 року, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п.6.2 договору. Остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ цим договором здійснюється покупцем після отримання повних розрахунків за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в попередньому місяці, відповідно до договорів на розподіл природного газу, укладеним між продавцем і покупцем.
У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу за цим договором продавець повністю розрахувався за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в попередньому місяці, остаточний розрахунок за використаний природний газ здійснюється покупцем на підставі акту приймання передачі до 20 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
У будь якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за договором здійснюється покупцем не пізніше 20 числа місяця наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу.
За змістом пункту 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1 договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до п. 8.1 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків щодо договору, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Під форс-мажорними обставинами розуміють обставини, які виникли внаслідок непередбачених сторонами подій надзвичайного і невідворотного характеру, включаючи вибухи на газопроводі, пожежі, землетруси, повені, оповзні, інші стихійні лиха, війну або військові дії. Строк виконання зобов'язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин (п.8.2 договору).
Сторони зобов'язані негайно повідомити про обставини форс-мажору та протягом чотирнадцяти днів з дати їх виникнення надати підтверджуючі документи відповідно до законодавства (п.8.3 договору).
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 січня 2013 року, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення (розділ 11 договору з урахуванням додаткових угод).
Відповідно до умов договору за актами прийому-передачі природного газу протягом з січня 2013 року - грудень 2015 року на загальну суму 1 036 110 883,98 грн.:
- від 31.01.2013 року за січень 2013 року - 4 437,482 тис. куб. м. на суму 19 483 989,45 грн. з ПДВ;
- від 28.02.2013 року за лютий 2013 - 8 091,459 тис. куб. м. на суму 35 527 783,98 грн.;
- від 31.03.2013 року за березень 2013 року - 12 444,565 тис. куб. м. на суму 54 641 297,34 грн.;
- від 30.04.2013 року за квітень 2013 року - 395,668 тис. куб. м. на суму 1 737 289,56 грн.;
- від 13.05.2013 року за травень 2013 року - 92,749 тис. куб. м. на суму 407 240,08 грн.;
- від 30.06.2013 року за червень 2013 року - 92,836 тис. куб. м. на суму 407 622,07 грн.;
- від 31.07.2013 року за липень 2013 року - 92,865 тис. куб. м. на суму 400 829,13 грн.;
- від 31.08.2013 року за серпень 2013 року - 92,772 тис. куб. м. на суму 399 436,89 грн.;
- від 30.09.2013 року за вересень 2013 року - 90,468 тис. куб. м. на суму 389 516,86 грн.;
- від 31.10.2013 року за жовтень 2013 року - 3 777,056 тис. куб. м. на суму 16 262 401,67 грн.;
- від 30.11.2013 року за листопад 2013 року - 4 466,602 тис. куб. м. на суму 19 231 294,37 грн.;
- від 31.12.2013 року за грудень 2013 року - 5 434,388 тис. куб. м. на суму 23 398 170,54 грн.;
- від 31.01.2014 року за січень 2014 року - 7 558,151 тис. куб. м. на суму 29 362 146,87 грн.;
- від 28.02.2014 року за лютий 2014 року - 186,388 тис. куб. м. на суму 724 086,06 грн.;
- від 31.03.2014 року за березень 2014 року - 2 365,217 тис. куб. м. на суму 9 188 470,70 грн.;
- від 30.04.2014 року за квітень 2014 року - 1 101,286 тис. куб. м. на суму 5 500 923,56 грн.;
- від 31.05.2014 року за травень 2014 року - 95,929 тис. куб. м. на суму 565 084,74 грн.;
- від 30.06.2014 року за червень 2014 року - 92,663 тис. куб. м. на суму 547 146,84 грн.;
- від 31.07.2014 року за липень 2014 року - 994,525 тис. куб. м. на суму 5 872 367,78 грн.;
- від 31.08.2014 року за серпень 2014 року - 994,090 тис. куб. м. на суму 5 869 799,25 грн.;
- від 30.09.2014 року за вересень 2014 року - 3 053,080 тис. куб. м. на суму 18 588 054,75 грн.;
- від 31.10.2014 року за жовтень 2014 року - 9 431,000 тис. куб. м. на суму 57 418 719,58 грн.;
- від 30.11.2014 року за листопад 2014 року - 13 272,442 тис. куб. м. на суму 84 478 031,54 грн.;
- від 31.12.2014 року за грудень 2014 року - 17 854,128 тис. куб. м. на суму 131 122 858,52 грн.;
- від 31.01.2015 року за січень 2015 року - 10 805,600 тис. куб. м. на суму 79 357 623,07 грн.;
- від 28.02.2015 року за лютий 2015 року - 6 421,200 тис. куб. м. на суму 45 586 153,58 грн.;
- від 31.03.2015 року за березень 2015 року - 5 950,000 тис. куб. м. на суму 65 545 914,00 грн.;
- від 30.04.2015 року за квітень 2015 року - 2 591,900 тис. куб. м. на суму 23 522 425,58 грн.;
- від 31.05.2015 року за травень 2015 року - 2 851,801 тис. куб. м. на суму 24 519 785,00 грн.;
- від 30.06.2015 року за червень 2015 року - 1 620,500 тис. куб. м. на суму 13 516 525,68 грн.;
- від 31.07.2015 року за липень 2015 року - 1 651,300 тис. куб. м. на суму 13 754 998,74 грн.;
- від 31.08.2015 року за серпень 2015 року - 2 830,774 тис. куб. м. на суму 23 579 781,26 грн.;
- від 30.09.2015 року за вересень 2015 року - 3 059,223 тис. куб. м. на суму 25 482 715,75 грн.;
- від 30.11.2015 року за листопад 2015 року - 11 200,180 тис. куб. м. на суму 90 529 531,71 грн.;
- від 31.12.2015 року за грудень 2015 року - 13 499,994 тис. куб. м. на суму 109 190 867,48 грн. (а.с. 52-86 том 1).
За отриманий газ відповідач розрахувався частково, сплативши 687 888 157,36 грн. На підставі оплати відповідачем суми грошових коштів за природний газ з порушенням термінів сплати встановлених п. 6.1 договору позивачем нараховані 3% річних у сумі 3 583 797,82 грн., інфляційні втрати у сумі 9 972 484,42 грн. та пеня у сумі 51 305 898,24 грн., що і є причиною виникнення спору.
Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Згідно п. 1 ст. 202, п. 1ст. 207 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Відповідно до приписів частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків; договір є обов’язковим для виконання сторонами (стаття 629 цього Кодексу).
Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частин першої та третьої статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України).
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В силу вимог частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як вбачається з матеріалів справи сторонами змінювались умови договору №13-137-ВТВ на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013 додатковими угодами, виходячи з умов вказаного договору з урахуванням додаткової угоди №10 до нього змінено строки здійснення розрахунків, кінцевим строком здійснення остаточних розрахунків є 20 число місяця наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу, тобто 20.01.2016 року, оскільки в частині реалізації газу договір діє до 31.12.2015 року.
Положеннями ст. 617 Цивільного кодексу України передбачено загальні підстави для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, зокрема, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до п. 1.2. договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат.
Згідно Наказу Міністерства палива та енергетики України № 264 від 30.05.2003 року "Про затвердження методик визначення питомих втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами" (далі - Наказ № 264), виробничо-технологічні (нормовані) втрати газу - це граничний витік газу, під час якого ще можливо забезпечити надійне функціонування та умовну нормативну герметичність газопроводів, з'єднувальних деталей, арматури, компенсаторів, газового обладнання, приладів тощо. Крім того, до виробничо-технологічних втрат належить об'єм витоку газу під час технічного обслуговування, поточного ремонту, заміни арматури, приладів, обладнання, що використовує газ, і з'єднувальних деталей який не перевищує норм, установлених чинними нормативними документами. Тобто, це газ, що втрачається під час його транспортування газорозподільними та внутрішньо будинковими мережами, а також під час виконання профілактичних робіт, а отже ВТВ виникають з об'єктивних причин, як наслідок технологічного процесу та зношеності газотранспортної системи, і такі витрати є невід'ємною частиною виробничого процесу розподілу природного газу та формують собівартість послуги розподілу газу.
Згідно п. 5.9. Наказу № 264, розрахунок допустимих та фактичних обсягів ВТВ газу здійснюється газорозподільними підприємствами самостійно.
Аналогічні умови викладені в п. 1.2 Наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості (далі - Міненерго) № 737 від 23.11.2011 року "Про визначення розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах" (далі - Наказ № 737), де зазначено, що газорозподільні підприємства самостійно згідно з методиками розраховують річні обсяги нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу на календарний рік та не пізніше ніж за 2 місяці до початку року подають їх на затвердження до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України. При цьому, як визначено п. 1.1 Наказу № 737 розрахунок річних обсягів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу на календарний рік розраховується відповідно до ОСОБА_2 визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, ОСОБА_2 визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами та ОСОБА_2 визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі не приведення об'єму газу до стандартних умов.
Згідно з п. 1.3. Наказу № 737 на підставі даних, отриманих від газорозподільних підприємств щодо розрахованих річних обсягів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат газу, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України впродовж місяця затверджує щодо кожного газорозподільного підприємства розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах на наступний календарний рік.
Затверджені Міненерго розміри ВТВ враховуються при формуванні Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) газорозподільному підприємству тарифу на розподіл природного газу.
Порядок та процедура встановлення тарифів регламентується Порядком формування тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання, закачування, зберігання та відбору природного газу затвердженого постановою НКРЕ (відтепер НКРЕКП) від 28.07.2011 року № 1384 (далі - Порядок № 1384), Методикою розрахунку тарифів на транспортування та постання природного газу для підприємств з газопостачання та газифікації, затвердженої постановою НКРЕ від 04.09.2002 року № 983 (далі - ОСОБА_2 № 983), Процедурою встановлення та перегляду тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання природного газу, закачування, зберігання та відбору природного газу, затверджений постановою НКРЕ від 03.04.2013 року № 369 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 26.04.2013 року за № 685/23217 (далі - Процедура № 369).
Відповідна вимога щодо встановлення НКРЕКП економічно обґрунтованого тарифу на транспортування природного газу розподільними газопроводами, який би забезпечував ліцензіату відшкодування його обґрунтованих витрат виробництва, сплату всіх податків, обов'язкових платежів та бюджетних відрахувань відповідно до чинного законодавства України, а також отримання обґрунтування рівня прибутку міститься в пункті 2.1. Порядку № 1384, в пунктах 1.5, 1.7, 5.1. розділу 5 ОСОБА_2 № 983.
Як зазначено в п.4.1 розділу 4 ОСОБА_2 № 983, основними аналітичними показниками при визначенні тарифів на послуги з транспортування природного газу є витрати підприємства та обсяги протранспортованого природного газу.
Витрати підприємства на транспортування природного газу визначаються відповідно до Національного Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" та Методичним положенням по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості продукції (робіт, послуг) за економічними елементами витрат на підприємствах з газопостачання та газифікації та їх структурних підрозділах. Пунктом 2.5. Процедури № 369 закріплено, що суб'єкт господарювання при зверненні до НКРЕ за встановленням тарифу обґрунтовує кожну складову витрат з відповідного виду діяльності, пов'язаних з операційною діяльністю, фінансових витрат та прибутку. Відповідно до п. 4.5. Методики № 983, та п.2.1.5 Процедури № 369 до таких витрат відносяться витрати на закупівлю природного газу, що використовуються для забезпечення ВТВ.
Тобто, розмір ВТВ, затверджений Міненерго має в обов'язковому порядку бути відшкодований за рахунок складової тарифу, затвердженої НКРЕКП.
Відповідно до ст.ст. 4, 5 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", який діяв до 01.10.2015 року, ст. 4 Закону України "Про ринок природного газу", який діє з 01.10.2015 року державне регулювання ринку природного газу, зокрема в питаннях встановлення тарифів на розподіл природного газу газорозподільними мережами здійснюють Міненерго та НКРЕКП. При цьому слід зазначити, що нормативно-правові акти, що регулюють ринок природного газу, не передбачають та не припускають можливості покриття ВТВ, що виникають в діяльності газорозподільного підприємства, за рахунок будь-яких інших джерел, окрім тарифу на розподіл газу.
А оскільки покупець, як суб'єкт природної монополії, обмежений у своєму праві здійснення інших видів господарської діяльності (розділ II Ліцензійних умов з розподілу), зважаючи що діяльність з розподілу природного газу здійснюється ПАТ "Дніпропетровськгаз" в умовах імперативного державного регулювання, в тому числі, в частині встановлення тарифів на транспортування природного газу газорозподільними мережами (ст. 4 Закону «Про ринок природного газу», ст.ст. 4, 5 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", ст.ст. 4, 8-10 Закону "Про природні монополії"), тариф на розподіл природного газу є основним джерелом фінансування діяльності відповідача.
Таким чином, можливість відповідача розраховуватись за природний газ для потреб ВТВ перед позивачем прямо залежить від затвердженого гранично допустимого розміру ВТВ, а також від наявності та суми передбаченої в тарифі на розподіл природного газу відповідної складової.
Разом із тим, протягом 2014 - 2015 років при формуванні та затверджені гранично допустимого розміру ВТВ та тарифу на розподіл природного газу Міненерго та НКРЕКП не було враховано обсяги витрат газу на покриття ВТВ в розмірі 31 682 000 куб.м. на загальну суму 310 449 300,00 грн. без ПДВ.
Описані обставини сторони не могли передбачити при укладенні договору, оскільки виходили з презумпції правомірності рішень та актів органів державної влади, законності їх діяльності. За умови дотримання Міненерго та НКРЕКП вимог вищезазначених законодавчих та підзаконних нормативних актів, тариф на розподіл природного газу для ПАТ "Дніпропетровськгаз" повинен був враховувати більший обсяг природно газу для потреб ВТВ, який би повністю охоплював величину природного газу придбаного за договором № 13-137-ВТВ, а відтак дозволив би уникнути настання обставин непереборної сили - форс-мажорні обставини.
Відповідач надав суду Сертифікат № 5839 Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 16.02.2016 року (а.с. 126 том 1) на підтвердження настання форс-мажорних обставин, що полягають у дії/бездіяльності третіх осіб, які призвели до унеможливлення виконання відповідачем зобов'язання, визначеного п. 6.1. договору № 13-137-ВТВ по оплаті придбаного протягом 2014-2015 років природного газу в частині обсягів виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат, які не були враховані при встановлені тарифів на розподіл природного газу, а саме в розмірі 31 682 000 куб.м. на загальну суму 372 539 160,00 грн., які настали з 01 травня 2014 року та тривають досі.
На виконання умов договору, відповідач листом від 23.02.2016 року (вих. №11/3-0106) року повідомив позивача про наявність форс-мажорних обставин, які унеможливили виконання зобов'язань за договором № 13-137-ВТВ. В підтвердження настання форс-мажорних обставин позивачу було також надано копію сертифікату Торгово-промислової палати України від 16.02.2016 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
За змістом ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Таким чином, єдиним належним доказом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), як підстави звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України, тоді як інші документи не можуть вважатися доказами наявності таких обставин.
Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.
Таким чином, відповідач, отримавши від позивача природний газ, не виконав умови договору та не здійснив повну його оплату внаслідок форс-мажорних обставин, спричинених незаконними діями/бездіяльністю третіх осіб, на які відповідач не може вплинути, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Викладене є підставою для відмови в позові.
Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі, у разі відмови в позові, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 02.08.2016 року.
Суддя
ОСОБА_4
