УХВАЛА
13 березня 2023 року
м. Київ
cправа № 904/4470/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Рогач Л.І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.01.2023 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2022
за скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз"
на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області
у справі за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз"
про стягнення 413 084 907,10 грн,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016 у справі №904/4470/16 у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" задоволено частково.
На виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 видані 07.10.2016 накази про стягнення з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 348 222 726,62 грн заборгованості за природний газ, 3 583 797,82 грн 3% річних, 9 972 484,42 грн інфляційних втрат, 181 027,48 грн витрат зі сплати судового збору; стягнення з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 199 130,23 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Постановою Вищого господарського суду України від 07.12.2016 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 скасовано, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016 залишено в силі.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.04.2018 скасовано постанову Вищого господарського суду України від 07.12.2016 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016; постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 залишено в силі.
З метою примусового виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі № 904/4470/16 наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2016 року № 904/4470/16 про стягнення 348 222 726,62 грн заборгованості за природний газ, 3 583 797,82 грн 3% річних, 9 972 484,42 грн інфляційних втрат, 181 027,48 грн витрат по сплаті судового збору направлений стягувачем на виконання приватному виконавцю виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченку А.С.
04.08.2022 приватним виконавцем відкрито виконавче провадження №69567371.
15.08.2022 до господарського суду надійшла скарга Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (далі - АТ "Дніпропетровськгаз", скаржник) на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко Андрія Сергійовича щодо винесення постанови від 04.08.2022 про відкриття виконавчого провадження №69567371 з примусового виконання наказу від 07.10.2016 №904/4470/16, в якій скаржник просив визнати дії приватного виконавця неправомірними та зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Міністерства юстиції України Куземченко Андрія Сергійовича усунути порушене право боржника та скасувати постанову від 04.08.2022 про відкриття виконавчого провадження №69567371 з примусового виконання наказу №904/4470/16, який був виданий 07.10.2016 Господарським судом Дніпропетровської області.
Скарга обґрунтована тим, що при отриманні приватним виконавцем у серпні 2022 року від стягувача заяви про примусове виконання рішення разом із виконавчим документом (наказ №904/4470/16 про примусове виконання, який був виданий 07.10.2016 Господарським судом Дніпропетровської області), йому було відомо про заборону органам та особам, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів вчиняти будь-які виконавчі дії по примусовому виконанню рішення, тобто на примусове стягнення з боржника на користь стягувача заборгованості у справі №904/4470/16. Всупереч резолютивній частині ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2022 у справі №640/31815/21 приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко Андрій Сергійович 04.08.2022 вчиняє виконавчу дію з відкриття виконавчого провадження, яка направлена на примусове стягнення заборгованості АТ "Дніпропетровськгаз" перед АТ ?НАК ?Нафтогаз України" у справі №904/4470/16 шляхом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №69567371. Отже, скаржник стверджує, що ігнорування приватним виконавцем та невиконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2022 у справі №640/31815/21 про вжиття заходів забезпечення позову призвело до порушень прав Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз".
Скаржник вважає, що оскільки законом не конкретизовано інших випадків, які б давали право приватному виконавцю повернути виконавчий документ без прийняття до виконання, то ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2022 у справі №640/31815/21 і є іншим випадком, яка забороняла органам та особам, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, вчиняти будь-які виконавчі дії по примусовому стягненню заборгованості АТ "Дніпропетровськгаз" перед АТ ?НАК "Нафтогаз України" у справі №904/4470/16 про стягнення з АТ "Дніпропетровськгаз" на користь АТ ?НАК "Нафтогаз України" заборгованості за природний газ, яка виникла на підставі договору купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 №13-137-ВТВ, укладеного між АТ "НАК "Нафтогаз України" та АТ "Дніпропетровськгаз", до набрання законної сили судовим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №640/31815/21. А отже, у приватного виконавця були законні підстави та право повернути виконавчий документ (наказ №904/4470/16, який був виданий 07.10.2016 Господарським судом Дніпропетровської області) стягувачу без прийняття до виконання або залишити його у себе до зміни відповідних обставин, після чого вчиняти будь-які виконавчі дії.
Крім того, скаржник подав до суду клопотання про недопуск до участі у справі представника приватного виконавця, оскільки у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності виконавця останній не може діяти в процесі через представника. Клопотання обґрунтовано тим, що системний аналіз норм чинного законодавства свідчить, що приватний виконавець (як і державний виконавець) наділений процесуальним законом відповідними правами і обов`язками саме як особа, уповноважена державою на виконання судових рішень, контроль за яким здійснюється судом. Останнє, у свою чергу, дає підстави для висновку, що приватний виконавець є самостійним учасником судового процесу (як, наприклад арбітражний керуючий або судовий експерт) та, діючи у процесуальний спосіб відповідно до закону, в межах повноважень не може діяти через представника, зокрема в силу положень частини першої статті 56 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Водночас, ураховуючи визначені законом вимоги до кваліфікації, зокрема приватного виконавця, яким відповідно до частини першої статті 18 Закону України ?Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів? може бути громадянин України, який досяг 25 років, має вищу юридичну освіту не нижче другого рівня, володіє державною мовою, має стаж роботи у галузі права після отримання відповідного диплома не менше двох років та склав кваліфікаційний іспит), можливо дійти висновку, що приватного виконавця не слід розглядати як особу, що нездатна самостійно відстоювати в суді законність своїх рішень, дій або бездіяльності та неодмінно потребує правової допомоги.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2022, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.01.2023, відмовлено в задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" про недопуск до участі у справі представника приватного виконавця та відмовлено в задоволенні скарги АТ "Дніпропетровськгаз" на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко Андрія Сергійовича.
Відмовляючи в задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" про недопуск до участі у справі представника приватного виконавця, господарські суди виходили з того, що приватний виконавець є безпосереднім учасником, стороною судової справи по оскарженню дій, оскільки саме його дії оскаржуються і в такому випадку приватний виконавець має всі права передбачені процесуальним законодавством, в тому числі і право на отримання правової допомоги та надання кваліфікованої правової допомоги, оскільки він є стороною, безпосереднім учасником судового процесу по розгляду скарги на його дії; висновки про існування права у приватного виконавця на отримання правової допомоги та на стягнення витрат на правову допомогу під час розгляду скарг на дії приватного виконавця підтверджується і судовою практикою, зокрема постановою Верховного Суду від 08.07.2022 у справі № 908/309/21, якою було стягнуто на користь приватного виконавця витрати на професійну правничу допомогу із особи, яка оскаржувала дії приватного виконавця (скаржника).
Відмовляючи в задоволенні скарги на дії приватного виконавця, господарські суди виходили з того, що, у приватного виконавця Куземченка А.С. не було законодавчо визначених підстав для повернення виконавчого документа (наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2016 у справі №904/4470/16) стягувачу без прийняття до виконання; наразі рішення суду у справі № 904/4470/16 не виконане, жодні права АТ "Дніпропетровськгаз" діями приватного виконавця Куземченка А.С. не порушено. Разом з тим, підстави для зупинення чи закінчення виконавчого провадження № 69567371 - відсутні, наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2016 у справі №904/4470/16 не визнано таким, що не підлягає виконанню.
17.02.2023 (згідно з поштовими відмітками на конверті) АТ "Дніпропетровськгаз" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.01.2023 (повний текст складено 07.02.2023) та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2022, в якій просить судові рішення скасувати повністю, увалити нове рішення, яким скаргу АТ "Дніпропетровськгаз" задовольнити в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права - статті 1, частини третьої статті 5, частини першої статті 13 Закону України ?Про виконавче провадження? та порушено норми процесуального права - статті 236, 282, частину 1 статті 56 ГПК України.
Розглянувши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі, виходячи з такого.
Статтею 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Враховуючи, що повноваження суду касаційної інстанції обмежено перевіркою правильності застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, зважаючи на особливий статус Верховного Суду, вирішення питання про можливість відкриття касаційного провадження відноситься до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг цим судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Згідно з частиною першою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Конституційний Суд України вказує, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 225.04.2012 №11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013).
Аналіз статей 3, 8 частин першої, другої статті 55, частин першої, другої статті129-1 Конституції України у їх системному зв`язку, наведених юридичних позицій Конституційного Суду України дає підстави стверджувати, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (стаття 18 ГПК України).
За змістом статті 236 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України ?Про виконавче провадження? (далі - Закон). Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій виконавця.
Статтею 1 Закону визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з приписами статті 3 Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частини третьої статті 5 Закону приватний виконавець має право повернути виконавчий документ стягувану без прийняття до виконання: якщо на момент подачі стягувачем заяви про примусове виконання рішення кількість виконавчих документів за рішеннями про стягнення періодичних платежів, заробітної плати, заборгованості фізичних осіб з оплати житлово-комунальних послуг, поновлення на роботі перевищує 20 відсотків загальної кількості виконавчих документів, що перебувають на виконанні у приватного виконавця; в інших випадках, передбачених законом.
Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку; 12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди (частина четверта статті 4 Закону).
Частиною першою статті 37 Закону передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: 1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; 4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа; 5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника); 6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі; 7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; 8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася; 9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення; 10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"; 11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.
Ураховуючи, що зазначені норми Закону не містять такої підстави для повернення виконавчого документа стягувачу, як ?заборона вчиняти будь-які виконавчі дії по примусовому стягненню заборгованості?, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що приватний виконавець позбавлений права виходити за межі чіткої послідовності виключного переліку дій, передбачених спеціальним законодавством, зокрема Закону, як при виконанні рішення в цілому, так і, зокрема, при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження.
Колегія суддів також погоджується з висновком господарських судів про безпідставність доводів скаржника щодо того, що оскільки законом не конкретизовано інших випадків, які б давали право приватному виконавцю повернути виконавчий документ без прийняття до виконання, то ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2022 у справі №640/31815/21 і є іншим випадком (пункт 2 частини третьої статті 5 Закону), яка забороняла органам та особам, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, вчиняти будь-які виконавчі дії по примусовому стягненню заборгованості АТ ?Дніпропетровськгаз? перед АТ ?НАК ?Нафтогаз України? у справі №904/4470/16, до набрання законної сили судовим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №640/31815/21, так як у пункті 2 частини третьою статті 5 Закону ?в інших випадках, передбачених законом? мається на увазі, що такі випадки передбачені Законом, зокрема частиною четвертою статті 4 Закону.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Отже, отримавши від стягувача заяву про примусове виконання рішення разом з оригіналом виконавчого документа (наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2016 у справі №904/4470/16), приватний виконавець Куземченко А.С. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження від 04.08.2022 ВП №69567371.
З огляду на викладене, господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що у приватного виконавця Куземченка А.С. не було законодавчо визначених підстав для повернення виконавчого документа (наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2016 у справі №904/4470/16) стягувачу без прийняття до виконання.
Відповідно до статті 13 Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно- правовими актами.
Щодо твердження скаржника про те, що 04.08.2022 шляхом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №69567371 приватний виконавець вчинив виконавчу дію, що спрямована на примусове виконання рішення, тобто на примусове стягнення з боржника на користь стягувача заборгованості у справі №904/4470/16, колегія суддів погоджується з висновком господарських судів про те, що винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, без накладення арештів на майно, поточні рахунки боржника, само по собі не може прирівнюватись до дій по примусовому стягненню заборгованості; у той же час, рішення суду у справі № 904/4470/16 досі не виконане.
Крім того, заходи забезпечення позову, застосовані судовим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №640/31815/21, скасовані, відповідно до постанови Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №640/31815/21.
Отже господарські суди дійшли правомірного висновку про те, що дії приватного виконавця були вчинені у повній відповідності з нормами чинного законодавства.
Колегія суддів також погоджується з висновком господарських судів про відмову в задоволенні клопотання боржника про недопуск до участі у справі представника (адвоката) приватного виконавця, оскільки норми процесуального законодавства, спеціальні норми законодавства, які регулюють порядок дій приватного виконавця, не містять обмежень щодо представництва інтересів приватного виконавця адвокатом.
З огляду на зазначене, доводи викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків господарських судів та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм права під час прийняття оскаржуваних судових рішень.
Відповідно до частини другої статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ураховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Дніпропетровськгаз" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.01.2023 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2022.
Відповідно до положень частини шостої статті 293 ГПК України, копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
Керуючись статтями 234, 235, 287 - 292, 293 ГПК України,
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 904/4470/16 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.01.2023 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2022.
2. Копію цієї ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити заявнику, а іншим учасникам справи - копію ухвали.
3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню
Головуючий Г.М. Мачульський
Судді Є.В. Краснов
Л.І. Рогач
