ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
УХВАЛА
про відстрочення виконання рішення суду
28.02.2019
№ 904/4470/16
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєв Е.М., при секретарі судового засідання Найдьонова Є.О., розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз", м. Дніпро про відстрочення виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі:
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз", м. Дніпро
про стягнення 348 222 726,62 грн. заборгованості за природний газ, 51 305 898,24 грн. пені, 3 583 797,82 грн. 3% річних та 9 972 484,42 грн. інфляційних втрат
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №14-259 від 26.12.2018, адвокат
Від відповідача (боржника): ОСОБА_2, довіреність №007.1.Др-331-1218, адвокат
Від відповідача (боржника): ОСОБА_3, довіреність №007.1Др-330-1218, адвокат
СУТЬ СПОРУ:
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016 у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково.
07.10.2016 на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 видані накази про:
- стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 348 222 726,62 грн. заборгованості за природний газ, 3 583 797,82 грн. 3% річних, 9 972 484,42 грн. інфляційних втрат, 181 027,48 грн. витрат по сплаті судового збору;
- стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 199 130,23 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Постановою Вищого господарського суду України від 07.12.2016 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 скасовано, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016 залишено в силі.
На виконання постанови Вищого господарського суду України від 07.12.2016 видано 26.12.2016 наказ про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" 248 040,00 грн. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.04.2018 було скасовано постанову Вищого господарського суду України від 07.12.2016 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 залишено в силі.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2018, яка постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.09.2018 залишена без змін, заяву Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" про відстрочення виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 по справі №904/4470/16 на один рік до 11.04.2019 задоволено та відстрочено виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 по справі №904/4470/16 на один рік до 11.04.2019.
До суду 30.01.2019 надійшла заява Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" про відстрочення виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016, залишеної в силі постановою Верхового Суду від 11.04.2018, у справі №904/4470/16 на один рік до 29.01.2020.
В обґрунтування поданої заяви, боржник зазначає, що можливість відповідача розрахуватись за природний газ для потреб ВТВ прямо залежить від затвердженого граничного допустимого розміру ВТВ, а також від наявності та суми передбаченої в тарифі на розподіл природного газу відповідної складової. НКРЕКП, незважаючи на всі звернення не встановила компенсації невідповідності обсягів затверджених тарифом витрат на природний газ для потреб ВТВ у зв'язку з їх затвердженням Міненерго вугілля у заниженому розмірі. Даний факт є визначальним для забезпечення джерела повного фінансування витрат на ВТВ. Також заявник зазначає, що тривала криза неплатежів з спожитий природний газ вимушено призвела до порушення дисципліни розрахунків зі сторони ПАТ "Дніпропетровськгаз" по всім категоріям споживачів. Станом на 31.12.2018 борг підприємств, установ, організацій, населення перед відповідачем за постачання природного газу становить 6 169 478,26 грн. Відповідно до Звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2017 рік (форма 2) діяльність ПАТ "Дніпропетровськгаз" є збитковою, а сума збитку складає 205 574 тис. грн. Додатковою обставиною, що свідчить про скрутний майновий стан відповідача, є обставина щомісячної сплати ПАТ "Дніпропетровськгаз" суми в розмірі 1 млн. грн. по договорам про реструктуризацію заборгованості, укладеними з ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (Договір від 28.05.2012 №14/12-176 на суму боргу 94 543 124,20 грн. з обов'язковою сплатою суми в розмірі 393 929,68 грн.; Договір від 28.05.2012 №14/12-177 на суму 8 803 988,71 грн. з обов'язковою сплатою суми в розмірі 36 683,29 грн.; Договір від 28.05.2012 №14/12-178 на суму 13 556 084,28 грн. з обов'язковою сплатою суми в розмірі 56 483,68 грн. в термін до 2032 року; Договір від 28.05.2012 №14/12-179 на суму боргу 13 212 081,28 грн. з обов'язковою сплатою суми в розмірі 55 050,34 грн. в термін до 2032 року).
Також ПАТ "Дніпропетровськгаз" на підставі ухвали Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 29.09.2016 по справі №201/13111/16-ц щомісяця до березня 2021 року сплачує 136 279,00 грн. по виконавчому провадженню №8130761 та 174 587,35 грн. по виконавчому провадженню №8130888 (загальна сума боргу - 17 097 689,18 грн.).
Крім наведеного, щомісяця підприємство сплачує суму в розмірі 339 612,25 грн. по постанові Вищого господарського суду України від 29.01.2013 по справі №29/5005/16170/2011, суму в розмірі 80 000,00 грн. за ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2016 по справі №804/9684/14, суму в розмірі 681 859,75 грн. за договорами розстрочення від 17.06.2016 №1 та №2. Крім того, станом на дату подання первинної та повторної заяви про відстрочення виконання рішення на поточних рахунках ПАТ "Дніпропетровськгаз" не обліковуються кошти в достатній сумі для погашення заборгованості, що підтверджується відповідними довідками про залишок коштів на рахунках: станом на 19.04.208 - 735 748,07 грн., станом на 23.04.2018 - 654 007,33 грн., станом на 24.04.2018 - 826 877,67 грн., станом на 28.01.2019 - 653 665,43 грн.
Отже, особливості господарської діяльності ПАТ "Дніпропетровськгаз", які не дозволяють йому впливати на цінову політику в сфері надання послуг з розподілу природного газу та стан розрахунків споживачів за надані послуги, його суспільно-економічне значення, вкрай незадовільний фінансовий стан підприємства, обумовлений, в першу чергу, вкрай низьким рівнем розрахунків за надані послуги з розподілу природного газу, обумовлюють складність та неможливість виконання рішення суду в даній справі без його відстрочення на термін, достатній для виплати присудженої суми без тяжких економічних наслідків для оператора ГРМ.
Разом з цим, відстрочення виплати присудженої суми не призведе до порушення прав позивача, та дозволить запобігти її одноразовому примусовому списанню, стабілізувати тим самим вкрай тяжке фінансове становище ПАТ "Дніпропетровськгаз" та дозволить виконувати функції Оператора ГРМ.
Також боржник звертає увагу суду на обставини, які свідчать про можливість виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі №904/4470/16 у майбутньому, а саме 02.03.2015 Міністерством енергетики та вугільної промисловості України прийнято Наказ №122 "Про затвердження розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат газорозподільних підприємств на 2015 рік". Зазначеним наказом було затверджено нормативні втрати і виробничо-технологічні витрати природного газу в газорозподільних мережах на 2015 рік для газопостачальних та газорозподільних підприємств, в тому числі і для споживачів, у заниженому розмірі. ПАТ "Дніпропетровськгаз", разом з іншими операторами ГРМ, звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міненерговугілля про скасування наказу № 122 від 02.03.2015, зобов'язання вчинити дії. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2015 у справі №826/15132/15 було скасовано наказ №122 від 02.03.2015, а Міненерговугілля зобов'язано затвердити на 2015 рік розміри ВТВ та Втр в газорозподільних мережах, що розрахований ПАТ "Дніпропетровськгаз" відповідно до Методики №264 та Методики №595. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.02.2016 у відкритті провадження за касаційною скаргою Міненерговугілля було відмовлено.
Оскільки Міненерговугілля рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2015 у справі №826/15132/15 досі не виконано, 26.04.2018 ПАТ "Дніпропетровськгаз" подана позовна заява до НКРЕКП про зобов'язання встановити для ПАТ "Дніпропетровськгаз" економічно обґрунтованого тарифу на транспортування природного газу розподільними трубопроводами, включивши до нього витрати на придбання та оплату природного газу для потреб виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат.
Рішенням Окружного адміністративного суму міста Києва від 16.11.2018 по справі №826/6713/18 позов ПАТ "Дніпропетровськгаз" задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг щодо розгляду по суті з прийняттям рішення в порядку ст. 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" від 22.09.2016 №1540-VIII заяв про встановлення (перегляд) тарифу суб'єкта господарювання ПАТ "Дніпропетровськгаз" від 05.12.2017 № Dp05.2-СЛ-18952-1217, від 14.03.2018 №Dp05.2-СЛ-4868-0318;
- зобов'язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг поновити розгляд заяв про встановлення (перегляд) тарифу суб'єкта господарювання ПАТ "Дніпропетровськгаз" від 05.12.2017 № Dp05.2-СЛ-18952-1217, від 14.03.2018 № Dp05.2-СЛ-4868-0318 та розглянути їх по суті з винесенням рішення та врахуванням висновків суду щодо дотримання принципу економічної обґрунтованості тарифу на транспортування природного газу розподільними трубопроводами.
Наразі ПАТ "Дніпропетровськгаз" подано апеляційну скаргу на вищезазначене рішення, оскільки адміністративним судом не вказано конкретні суми компенсації, які НКРЕКП зобов'язано включити до складу тарифу конкретний розмір компенсації.
Таким чином, після встановлення НКРЕКП економічно обґрунтованого тарифу на розподіл природного газу, ПАТ "Дніпропетровськгаз" отримає змогу виконати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі №904/4470/16 без завдання істотної шкоди майновому стану відповідача та без створення загрози його банкрутству.
Крім того, ПАТ "Дніпропетровськгаз" постійно вчиняються дії щодо погашення дебіторської заборгованості підприємств, установ, організацій, населення перед Товариством для покращення його фінансового стану.
Стягувач заперечує проти задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду оскільки вважає, що подана заява є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Повторно звертаючись з заявою про відстрочення виконання одного і того ж рішення суду (посилаючись на ті ж доводи), ПАТ "Дніпропетровськгаз" фактично зловживає своїми процесуальними правами, оскільки відстрочка вже надана судом згідно з ухвалою суду від 05.07.2018 у справі№904/4470/16, яка наразі триває та закінчується 11.04.2019. Боржником не доведено належними та допустимими доказами наявність тих виключних обставин, які є підставною для відстрочення викання рішення суду: відсутності коштів на рахунках, відсутності майна, на яке можливо звернути стягнення, наявності реальної загрози банкрутства. На підтвердження свого реального фінансового стану боржником взагалі не надано довідок про рух коштів з банківських установ, в яких відкриті рахунки боржника, а також підтверджуючих документів щодо відсутності коштів на усіх банківських рахунках (а не лише з одного банку "Кліринговий Дім"), не надано суду доказів відсутності майна, на яке можливо було б звернути стягнення.
Також стягувач звертає увагу суду на те, що боржник має фінансову можливість здійснювати щомісячне погашення заборгованості перед іншими юридичними особами (ДК "Газ України", ДК "Укргазвидобування") та державою (в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів), а вчасне виконання рішення суду у справі №904/4470/16 на користь НАК "Нафтогаз України" намагається уникнути шляхом подання повторної заяви про відстрочення виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі №904/4470/16.
Крім того, відстрочення призводить до порушення прав стягувача на виконання судового рішення. Задоволення заяви боржника про відстрочення виконання рішення на один рік призведе до непропорційного порушення балансу майнових інтересів сторін та є невиправданими для досягнення мети - виконання судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, стягувач вважає, що обставини, на які посилається відповідач в своїй заяві не є тими виключними обставинами в розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України та Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" для надання відстрочки виконання судового рішення, а є лише способом для затягування виконання рішення суду у справі № 904/4470/16.
До суду 05.02.2019 надійшло клопотання Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" про перенесення розгляду заяви на іншу зручну для суду дату у зв'язку із відсутністю можливості забезпечити явку повноважених представників боржника та вважає здійснювати розгляд справи виключно в присутності його повноважних представників.
07.02.2019 ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подано заперечення на заяву боржника про відстрочення виконання рішення, згідно якої заперечує проти відстрочення виконання рішення у даній справі та зазначає, що виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі №904/4470/16 вже було відстрочено на один рік до 11.04.2019. Також стягувач зазначає, що боржник крім розподілу природного газу здійснює й іншу господарську діяльність. Надані в матеріали справи докази недостатності коштів на рахунках боржника та звіт про фінансові результати відображає дані лише на конкретну дату (на кінець 2017 року) і не показує проміжні дані щодо ведення господарської діяльності на сьогоднішній день. Окрім того, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" зазначає, що боржник посилається на щомісячні оплати на підставі ряду судових рішень. Тобто, останній має фінансову можливість здійснювати щомісячне погашення заборгованості перед іншими юридичними особами та державою.
28.02.2019 ПАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" подано пояснення згідно яких заявник підтверджує наявність істотних обставин, які ускладнюють виконання судового рішення, через що боржник повторно звернувся з заявою про відстрочення виконання судового рішення. Окрім того, зазначає, що ним не пропущено строк для звернення з такою заявою, оскільки саме постановою Верховного суду від 11.04.2018 було залишено в силі постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.09.2018. Також боржник зазначає, що станом на 31.01.2019 борг підприємств, установ, організацій, населення перед товариством за постачання природного газу становить 6 162 126,43 грн., а згідно Звіту про фінансові результати (звіт про сукупний доход) за 9 місяців 2018 діяльність ПАТ "Дніпропетровськгаз" є збитковою, а сума збитку збільшилася до 328 218 тис. грн. Тобто фінансове становище ПАТ "Дніпропетровськ не змінилася. Щодо тверджень позивача про наявність майна на яке може бути звернуто стягнення, відповідач зазначає, що все майно, яке знаходиться на його балансі, використовується з метою обслуговування газопроводів та здійснення безперебійного розподілу природного газу. Звернення стягнення на таке майно несе загрозу технічному стану і безпечній експлуатації газових мереж, які знаходяться у власності держави, виникненню аварійних ситуацій в процесі забезпечення населення природним газом, а тому не є ефективним заходом виконання судового рішення. На спростування заперечень позивача, відповідач зазначає, що нормативно обумовленим завданням ПАТ "Дніпропетровськгаз" є використання тарифної виручки виключно за елементами витрат, що передбачені встановленою структурою тарифу, тобто виключно за цільовим призначенням кожної складової тарифу.
Розглянувши подану заяву Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" про відстрочення виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016, залишеної в силі постановою Верховного суду від 11.04.2018 та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду з наступних підстав.
Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
За приписом ст.18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Разом з тим, згідно ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Так, статтею 239 ГПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Господарський суд на підставі статті 331 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання. Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Аналогічна правова позиція висвітлена у п. 7.1., п. 7.1.2. та п.7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17 жовтня 2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України".
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
В обґрунтування поданої заяви про відстрочення виконання рішення відповідач посилається на ряд об'єктивних причин, які не залежали від ПАТ "Дніпропетровськгаз" та призвели до неможливості своєчасного виконання рішення суду.
На підтвердження даної інформації, боржник надає докази, які підтверджують, що станом на 31.01.2019 борг підприємств, установ, організацій, населення перед товариством за постачання природного газу становить 6 162 126,43 грн., зокрема, згідно Звіту про фінансові результати (звіт про сукупний доход) за 9 місяців 2018 діяльність ПАТ "Дніпропетровськгаз" є збитковою, а сума збитку збільшилася до 328 218 тис. грн. Також відповідачем надано оборотно-сальдові відомості по рахункам, довідки про залишок коштів на рахункам, на яких відбувається рух коштів, договори про розстрочення №1 та №2 від 17.06.2016 та інші докази, які підтверджують скрутне фінансове становище підприємства.
Отже, примусове і одночасне стягнення всієї суми боргу призведе до вкрай негативних і непередбачуваних наслідків. При цьому, стягувачем, в обґрунтування своїх заперечень, не надано доказів свого скрутного становища та не зазначено, у чому саме полягає порушення балансу майнових інтересів сторін, у разі відстрочення виконання рішення суду.
Господарський суд вважає, що заходи примусового стягнення з відповідача заборгованості зможуть не тільки не надати очікуваного результату, а й можуть мати своїм наслідком накопичення нових боргів при неможливості їх погашення.
Надання відстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору.
При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", заява №22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V).
За практикою Європейського суду в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява N36575/02); І навіть, два роки та сім місяців, не визнавались надмірними і не розглядалися, як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого ст.6 Конвенції (справа "Крапивницький та інші проти України", заява N60858/00).
Відстрочення виконання рішення для боржника в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, боржник лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, забезпечити повне виконання рішення та остаточне погашення заборгованості перед стягувачем.
У даній справі відстрочення виконання рішення суду здійснюється з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора, тобто, справедливий баланс інтересів сторін у цій справі в разі надання відстрочення буде дотриманий.
Суд, надавши оцінку дотримання принципу пропорційності, тобто встановлення справедливого балансу між інтересами суспільства в цілому та вимогою захисту основних прав стягувача і можливістю тимчасового обмеження його права на законне сподівання отримати кошти, вважає, що наведені боржником обставини є такими, що істотно ускладнюють негайне виконання рішення про стягнення грошових коштів на користь стягувача.
З метою дотримання справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу і вимогами захисту основних прав стягувача (його права на отримання грошових коштів, стягнутих за судовим рішенням), суд допускає можливість відстрочити виконання судового рішення на суму боргу.
Як зазначалося раніше, розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.
Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши як доводи боржника, так і доводи стягувача, враховуючи фінансовий стан обох сторін, суд дійшов висновку, що надання розстрочки виконання рішення на вісім місяців не порушить принципу збалансованості інтересів сторін.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд вбачає підстави для часткового задоволення заяви ПАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" про відстрочення виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 по справі №904/4470/16 на вісім місяців до 29.09.2019.
Керуючись ст. ст. 233, 234, ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Заяву Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" про відстрочення виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 по справі №904/4470/16 задовольнити частково.
Відстрочити виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 по справі №904/4470/16 на вісім місяців до 29.09.2019.
Ухвала набирає законної сили 28.02.2019.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено 01.03.2019
Суддя
ОСОБА_4
