ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Додаткова постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.02.2023 року м.Дніпро Справа № 904/4470/16
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач)
суддів: Антоніка С.Г., Березкіної О.В.,
при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.
представники сторін:
представники сторін:
від позивача: не з`явився;
від відповідача: не з`явився;
від приватного виконавця Куземченко А.С.: Прибильський В.Г., ордер серія АЕ № 1174848 від 05.01.2023 р., адвокат;
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко Андрія Сергійовича про стягнення судових витрат у справі №904/4470/16
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720)
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, 2, ідентифікаційний код 03340920)
про стягнення 348 222 726,62 грн. заборгованості за природний газ, 51 305 898,24 грн. пені, 3 583 797,82 грн. 3% річних та 9 972 484,42 грн. інфляційних втрат (скарга на дії приватного виконавця),
ВСТАНОВИВ:
15.08.2022 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла скарга Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко Андрія Сергійовича щодо винесенню постанови від 04.08.2022 про відкриття виконавчого провадження №69567371 з примусового виконання наказу №904/4470/16, який був виданий 07.10.2016 Господарським судом Дніпропетровської області.
Скаржник просив суд:
- визнати неправомірною дію приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Міністерства юстиції України Куземченка Андрія Сергійовича щодо винесення постанови від 04.08.2022 про відкриття виконавчого провадження №69567371 з примусового виконання наказу №904/4470/16, який був виданий 07.10.2016 Господарським судом Дніпропетровської області;
- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Міністерства юстиції України Куземченко Андрія Сергійовича усунути порушено право боржника та скасувати постанову від 04.08.2022 про відкриття виконавчого провадження №69567371 з примусового виконання наказу №904/4470/16, який був виданий 07.10.2016 Господарським судом Дніпропетровської області.
Скарга обґрунтована тим, що при отриманні приватним виконавцем у серпні 2022 від стягувача заяви про примусове виконання рішення разом із виконавчим документом (наказ №904/4470/16 про примусове виконання, який був виданий 07.10.2016 Господарським судом Дніпропетровської області), йому було відомо про заборону органам та особам, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів вчиняти будь-які виконавчі дії по примусовому виконанню рішення, тобто на примусове стягнення з боржника на користь стягувача заборгованості у справі №904/4470/16. Всупереч резолютивній частині ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2022 у справі №640/31815/21 приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко Андрій Сергійович 04.08.2022 вчиняє виконавчу дію з відкриття виконавчого провадження, яка направлена на примусове стягнення заборгованості АТ "Дніпропетровськгаз" перед АТ НАК "Нафтогаз України" у справі №904/4470/16 шляхом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №69567371. Отже, скаржник стверджує, що ігнорування приватним виконавцем та невиконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2022 у справі №640/31815/21 про вжиття заходів забезпечення позову призвело до порушень прав Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз".
Скаржник вважає, що оскільки законом не конкретизовано інших випадків, які б давали право приватному виконавцю повернути виконавчий документ без прийняття до виконання, то ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2022 у справі №640/31815/21 і є іншим випадком, яка забороняла органам та особам, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, вчиняти будь-які виконавчі дії по примусовому стягненню заборгованості АТ "Дніпропетровськгаз" перед АТ НАК "Нафтогаз України" у справі №904/4470/16 про стягнення з АТ "Дніпропетровськгаз" на користь НАК "Нафтогаз України" заборгованості за природний газ, яка виникла на підставі договору купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 №13-137-ВТВ, укладеного між АТ "НАК "Нафтогаз України" та АТ "Дніпропетровськгаз", до набрання законної сили судовим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №640/31815/21. А отже, у приватного виконавця були законні підстави та право повернути виконавчий документ (наказ №904/4470/16, який був виданий 07.10.2016 Господарським судом Дніпропетровської області) стягувачу без прийняття до виконання або залишити його у себе до зміни відповідних обставин, після чого вчиняти будь-які виконавчі дії.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2022 відкладено вирішення питання про прийняття до розгляду скарги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" до повернення справи №904/4470/16 до Господарського суду Дніпропетровської області.
Ухвалою суду від 27.10.2022 призначено розгляд скарги АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко Андрія Сергійовича в судове засідання на 14.11.2022 о 16:30 год.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2022 відмовлено у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" про недопуск до участі у справі представника приватного виконавця.
Відмовлено у задоволенні скарги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко Андрія Сергійовича.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", в якій, з посиланням на порушення при її ухваленні норм матеріального і процесуального права, просить її скасувати, ухвалити нове рішення, яким скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.12.2022 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Дармін М.О., Березкіна О.В.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.01.2023 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2022 у справі № 904/4470/16 - залишено без змін. Судові витрати по справі Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" за подання апеляційної скарги на ухвалу суду покладені на заявника апеляційної скарги.
02.02.2023 до Центрального апеляційного господарського суду засобами електронного зв`язку з накладенням кваліфікованого електронного підпису із заявою про стягнення судових витрат у сумі 25600,00 грн звернувся приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко Андрій Сергійович. Заява мотивована тими обставинами, що приватним виконавцем на виконання вимог ст.124 ГПК України у відзиві на апеляційну скаргу відповідача зазначалось про витрати на правничу допомогу, а в судовому засіданні 30.01.2023 усно заявлено, що такі докази будуть подані відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України протягом п`яти днів після ухвалення постанови; до заяви від 02.02.2023 відповідні докази понесення приватним виконавцем витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції подані, відтак, є підстави для розгляду поданої заяви.
До вказаної заяви приватним виконавцем додано копію Договору про надання правової допомоги №05-01-23п від 05.01.2023, укладеного між приватним виконавцем Куземченко Андрієм Сергійовичем та адвокатом Прибильським Віталієм Геннадійовичем; підписаний сторонами Акт надання послуг №31/01 від 31.01.2023; ордер серії АЕ №1174848 від 05.01.2023, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №3624 від 09.02.2018.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.02.2023 розгляд заяви приватного виконавця про стягнення судових витрат у справі № 904/4470/16 призначено у судовому засіданні на 13.02.2023 на 11 год. 30 хв.; наголошено на можливості участі представників у судовому засіданні в режимі відеоконференції; явку учасників провадження визнано необов`язковою.
Учасників процесу (відповідача та приватного виконавця) про призначення засідання щодо розгляду заяви про стягнення судових витрат у справі №904/4470/16 повідомлено телефонограмами; позивачу ухвалу про призначене судове засідання доставлено до електронної скриньки 03.02.2023.
13.02.2023, з метою недопущення порушення строку розгляду заяви, розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/4470/16 у зв`язку відпусткою судді Дарміна М.О.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2023, справу №904/6356/20 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Антонік С.Г., Березкіна О.В. та ухвалою суду від цієї ж дати (13.02.2023) справу прийнято до провадження вказаним складом суду.
Представники позивача та відповідача в судове засідання не з`явились, будь-яких клопотань з цього приводу не заявляли, втім, їх неявка не перешкоджає розгляду поданої приватним виконавцем заяви, у зв`язку з чим колегією суддів ухвалено здійснювати розгляд заяви про стягнення судових витрат без їх участі.
В судовому засіданні 13.02.2023 оголошено вступну та резолютивну частину додаткової постанови.
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту поданої заяви, вислухав пояснення представника приватного виконавця, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що заява приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко Андрія Сергійовича про стягнення судових витрат підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 282 ГПК України, постанова суду апеляційної інстанції має містити, зокрема, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ст.344 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
За приписами п.12 ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення.
Відповідно до частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З урахуванням вищезазначених вимог закону, при визначені розміру правничої допомоги Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 27.01.2022 у справі №910/6360/20, від 17.01.2023 у справі №911/1388/16).
Відповідно до частини 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частинами 1 та 2 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
За приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до матеріалів справи, про понесення витрат на правничу допомогу приватним виконавцем заявлено у відзиві на скаргу відповідача на дії приватного виконавця Куземченко А.С., на необхідності розподілу судових витрат (орієнтовним розміром 26000 грн) в суді апеляційної інстанції приватним виконавцем також заявлено у відзиві на апеляційну скаргу, про понесені витрати заявлено у судовому засіданні 30.01.2023 та вказано, що відповідні докази будуть подані в порядку ч.8 ст.129 ГПК України протягом п`яти днів після ухвалення рішення у справі.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, вступну та резолютивну частину постанови оголошено в судовому засіданні 30.01.2023, а 02.02.2023 приватним виконавцем, засобами електронного зв`язку з накладенням кваліфікованого електронного підпису, подано заяву про стягнення судових витрат (а.с.165-166, т.32).
Отже, приватним виконавцем дотримано строки подання відповідних доказів на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, визначених ч.8 ст.129 ГПК України.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
На підтвердження понесених витрат на послуги адвоката приватний виконавець надав договір про надання правової допомоги № 05-01-23п від 05.01.2023, укладений між приватним виконавцем Куземченко Андрієм Сергійовичем (далі Клієнт) та адвокатом Прибильським Віталієм Геннадійовичем (далі Адвокат), відповідно до п. 1.1 якого Адвокат зобов`язався надавати правничу допомогу Клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а Клієнт зобов`язався оплатити надану правничу допомогу та фактичні витрати необхідні для виконання договору.
Пунктом 4.1 договору визначено, що вартість надання послуг за цим договором встановлюється сторонами за усним узгодженням, виходячи із складності справи. Вартість фактично наданих адвкоатом клієнту послуг, клієнт сплачує адвокату протягом 5 (п`яти) місяців після підписання сторонами відповідних актів про надання послуг, в яких визначається вартість фактично наданих послуг
За п.4.2 договору обсяг наданих послуг погоджується та визначається в акті наданих послуг.
За умовами п.п.4.3-4.4. договору після надання послуг адвокат передає клієнту два екземпляри підписаного зі свого боку акту про надання послуг. Клієнт має невідкладно підписати акти про надання послуг (у двох примірниках), після чого один із примірників негайно передати адвокату. У випадку непідписання та/або несвоєчасного підписання актів про надання послуг з боку клієнта протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту їх отримання, за умови відсутності письмового вмотивованого заперечення проти підписання, акти про надання послуг вважаються підписаними без застережень, а послуги наданими в повному обсязі.
Згідно з пунктом 5.1 договору цей набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2024, а в частині виконання доручення діє до повного виконання доручення та зобов`язань за цим договором. Строк дії договору автоматично пролонгується на той же строк і на тих же умовах, якщо сторони за 10 робочих днів до дня завершення строку дії договору не повідомлять іншу сторону у письмовому вигляді про розірвання договору.
Колегія суддів наголошує, що системний аналіз норм статей 632, 903 ЦК України, ст.ст.27, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" дозволяє зробити наступні висновки:
(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині другій статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");
(2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;
(3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";
(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, від 19.11.2019 у справі №5023/5587/12, від 12.08.2020 у справі №916/2598/19, від 27.08.2020 у справі №873/2/20, від 07.09.2020 у справі №910/4201/19, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19 та від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19.
З урахуванням умов договору колегія суддів зазначає, що укладений між адвокатом Прибильським В.Г. та приватним виконавцем Куземченко А.С. договір №05-01-23п від 05.01.2023 не містить такої обов`язкової умови договору, як ціна договору (адвокатський гонорар), його розміру та/або порядку обчислення (як погодинної оплати або фіксованого розміру), що не дає можливості як суду, так і іншій стороні у справі пересвідчитись у дійсній домовленості між сторонами щодо його узгодження, в той же час вказане не є безумовною підставою для відмови у задоволенні заяви виконавця.
На виконання умов договору, 31.01.2023 адвокатом Прибильським В.Г. та приватним підприємцем Куземченко А.С. складено та підписано Акт наданих послуг №31/01, згідно з детальним описом робіт якого Адвокатом надано згідно Договору про надання правової допомоги №05-01-23п від 05.01.2023, а клієнтом прийнято наступні послуги:
- ознайомлення із змістом, правовий аналіз обґрунтованості апеляційної скарги АТ «ОГС «Дніпропетровськгаз» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2022 у справі № 904/4470/16, у кількості 4,5 години, вартістю 1600 грн за одну годину, а всього 7200 грн;
- аналіз судової практики, в яких розглянуті подібні питання, правовідносини, які викладені в апеляційній скарзі AT «ОГС «Дніпропетровськгаз» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2022 у справі № 904/4470/16 у кількості 2 години, вартістю 1600 грн за одну годину, всього 3200 грн;
- формування правової позиції, підготовка (написання, формування пакету документів) відзиву на апеляційну скаргу AT «ОГС «Дніпропетровськгаз» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2022 року в справі № 904/4470/16 та подача в суд відзиву, кількістю 6 годин, вартістю 1600 грн за одну годину, всього 9600 грн.;
- участь у судовому засіданні 30.01.2023, кількістю 1 година, вартістю 1600 грн за годину, всього 1600 грн;
- підготовка та подача заяви про стягнення судових витрат і додатків до неї (зокрема на професійну правничу допомогу), кількістю 2,5 години, вартістю 1600 грн за одну годину, всього 4000 грн.
Таким чином, загальна вартість робіт за договором склала 25600,00 грн. та прийнята замовником без претензій щодо об`єму, якості та строках виконання робіт.
Як вбачається з матеріалів справи в суді апеляційної інстанції інтереси приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко Андрія Сергійовича представляв адвокат Прибильський Віталій Геннадійович згідно ордеру серії АЕ №1174848 від 05.01.2023, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №3624 від 09.02.2018.
Матеріалами справи підтверджується складання процесуальних документів в суді апеляційної інстанції адвокатом Прибильським В.Г.
Також представник приватного виконавця адвокат Прибильський В.Г. брав участь в судовому засіданні у даній справі в суді апеляційної інстанції 30.01.2023, що підтверджується наявним в матеріалах справи протоколом судового засідання від відповідної дати.
З урахуванням приписів ч.4 ст.129 та ст.344 ГПК України та враховуючи, що ухвалу першої інстанції залишено без змін, а відтак, судові витрати мають бути покладені на заявника скарги на дії державного чи приватного виконавця, тобто, на відповідача.
Також суд апеляційної інстанції наголошує, що можуть бути розподілені витрати і такі, що вже фактично понесені (відшкодування) і такі, що тільки підлягають сплаті (згідно правового висновку, наведеного у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 по справі № 922/445/19).
Суд апеляційної інстанції наголошує, що відповідно до постанови Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 по справі №922/445/19 Об`єднана палата зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Також у п.п.50-52 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №911/1512/13 суд зазначив, що вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, Верховний Суд вважає за доцільне додатково звернутися до нещодавньої практики ЄСПЛ з цього питання. Зокрема, у рішенні від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" ЄСПЛ зазначив (п. 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.
Тобто, ЄСПЛ підкреслює необхідність об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність). При цьому ЄСПЛ у зазначеній вище справі, присудивши 2550 євро компенсації, які й просив скаржник, не знайшов підстав для їх зменшення.
Водночас, у рішенні ж від 22.09.2022 у справі "Генеральний будівельний менеджмент проти України" ЄСПЛ у п. 41 зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3 750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.
Таким чином, керуючись положеннями ч.5 ст.129 ГПК України, зокрема, щодо визначення обґрунтованості витрат, вказаних заявником у акті приймання-передачі наданих послуг від 31.01.2023 до договору про надання правової допомоги від 05.01.2023 та враховуючи дискреційні повноваження суду за умови, що сторонами у договорі не визначена ціна договору, суд вважає необхідним відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, що узгоджується з правовою позицією Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладену у постанові від 03.10.2019 по справі №922/445/19 та, зокрема, обмежити витрати на правничу допомогу до розумного та реального розміру.
Як вже зазначено, у договорі про надання правової допомоги сторонами вартість надання послуг не визначена, що суперечить вимогам законодавства, зокрема, положенням Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
При цьому, доказів того, що результат вирішення справи міг вплинути на репутацію сторони або така справа викликала публічний інтерес матеріали дійсної справи не містять.
Оцінюючі співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної у справах № 756/2114/17 і № 911/3386/17: «Підготовка справи в суді не вимагає великого обсягу юридичної й технічної роботи в разі незмінності правової позиції сторони у судах попередніх інстанцій, з огляду на що, не підтверджується наявність об`єктивної необхідності для адвокатів, які надавали правову допомогу відповідачу в судах попередніх інстанцій, вивчати додаткові джерела права, бо відповідач не міг бути необізнаним із позицією позивача, законодавство, яким регулюється спір у справі, документи й доводи, якими позивач обґрунтовував свої вимоги й інші обставини».
Суд апеляційної інстанції наголошує, що позиція приватного виконавця, наведена у відзиві на апеляційну скаргу на ухвалу суду практично повністю збігається із доводами, наведеними у відзиві на скаргу відповідача на дії приватного виконавця, відтак, не потребувала великих затрат часу адвоката.
При цьому суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі (відповідача).
На підставі викладеного, вирішуючи питання чи є розмір витрат приватного виконавця на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, з урахуванням принципу співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатських послуг і виконаних робіт, а також відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, права суду не присуджувати (не розподіляти) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, суд доходить висновку, що адекватним розміром судових витрат на правову допомогу, понесених приватним виконавцем при розгляді даної справи, що можуть бути стягнуті з відповідача, є 8000 грн., із заявлених 25600 грн.
Враховуючи наведені обставини, заяву приватного виконавця щодо ухвалення стягнення судових витрат слід задовольнити частково, присудивши до стягнення з відповідача на користь приватного виконавця 8000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Заяву приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко Андрія Сергійовича про стягнення судових витрат у справі №904/4470/16 задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на користь приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко Андрія Сергійовича 8000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
В решті вимог заяви відмовити.
Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст додаткової постанови виготовлений та підписаний 16.02.2023.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя О.В. Березкіна
Суддя С.Г. Антонік
