Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
УХВАЛА
про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню
11.01.2022м. Дніпро№ 904/4470/16
Суддя Бондарєв Е.М., розглянувши заяву Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" про визнання наказу від 07.10.2016 про стягнення 348 222 726,22 грн. заборгованості за природний газ, 3 583 797,82 грн. 3% річних, 9 972 484,42 грн. інфляційних втрат, 181 027,48 грн. витрат по сплату судового збору таким, що не підлягає виконанню
у справі:
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720)
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, 2)
про стягнення 348 222 726,62 грн. заборгованості за природний газ, 51 305 898,24 грн. пені, 3 583 797,82 грн. 3% річних та 9 972 484,42 грн. інфляційних втрат
Представники:
Від позивача: Абісов А.В., довіреність, адвокат
Від відповідача (заявника): Астраханцева Л.Т., довіреність, адвокат
Від відповідача (заявника): Рудницька Ю.О., довіреність, адвокат
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016 у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково.
На виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 видані 07.10.2016 накази про:
- стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 348 222 726,62 грн. заборгованості за природний газ, 3 583 797,82 грн. 3% річних, 9 972 484,42 грн. інфляційних втрат, 181 027,48 грн. витрат по сплаті судового збору;
- стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 199 130,23 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Постановою Вищого господарського суду України від 07.12.2016 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 скасовано, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016 залишено в силі.
На виконання постанови Вищого господарського суду України від 07.12.2016 видано 26.12.2016 наказ про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" 248 040,00 грн. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.04.2018 було скасовано постанову Вищого господарського суду України від 07.12.2016 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 залишено в силі.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2018, яка постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.09.2018 залишена без змін, заяву Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" про відстрочення виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 по справі №904/4470/16 на один рік до 11.04.2019 задоволено та відстрочено виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 по справі №904/4470/16 на один рік до 11.04.2019.
До суду 29.12.2021 подана заява Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" про визнання наказу від 07.10.2016 про стягнення 348 222 726,22 грн. заборгованості за природний газ, 3 583 797,82 грн. 3% річних, 9 972 484,42 грн. інфляційних втрат, 181 027,48 грн. витрат по сплату судового збору таким, що не підлягає виконанню.
Заява обґрунтована тим, що вказана у наказі заборгованість підлягає врегулюванню в порядку, передбаченому Законом України від 14 липня 2021 року № 1639-ІХ "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного" (далі - Закон №1639). Закон №1639 (а саме статті 4, 5, 6 цього Закону) передбачає, що підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, заборгованість операторів газорозподільних систем (в даному випадку відповідача АТ "Дніпропстровськгаз") станом на розрахункову дату (розрахункова дата - 31 грудня 2020 року) за договорами на купівлю-продаж природного газу (є даному випадку за договором на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013 № 13-118-ВТВ) укладеними з Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач АТ "НАК "Нафтогаз України") погашається наступним чином:
- за рахунок видатків державного бюджету (ст. 4 Закону №1639);
- залишок не погашений з державного бюджету підлягає реструктуризації на умовах, визначених цим Законом (ст. 5 Закону №1639);
- неустойка (штраф, пеня): інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість підлягають списанню (ст. 6 Закону №1639).
З моменту набрання чинності даним Законом, заборгованість, перелічена в Законі №1639 має бути врегульована виключно за процедурами передбаченими цим Законом, а будь-які судові рішення про стягнення врегульованого Законом №1639 боргу не підлягають виконанню.
Ухвалою суду від 31.12.2021 прийнято заяву та призначено її до розгляду в засіданні на 11.01.22 о 11:20год.
До суду 11.01.2022 надійшли заперечення Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню. Стягувач зазначає, що посилання боржника на Закон №1639, як на підставу для визнання наказу у справі №904/4470/16 таким, що не підлягає виконанню, є безпідставним оскільки врегулювання заборгованості на умовах визначених положеннями Закону №1639, поширюються виключно на суб`єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру. Однак, рішення про включення АТ "Дніпропстровськгаз" до Реєстру уповноваженим органом не прийнято. Більш того, НКРЕКП прийняла постанову від 17.12.2021 №2634 "Про відмову у включенні АТ "Дніпропетровськгаз" до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу".
Таким чином, стягувач стверджує, що АТ "Дніпропетровськгаз" не надало до суду доказів включення його до Реєстру згідно Закону №1639, боржником не погашено суму основаної заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу №13-137-ВТВ від 04.01.2013, нараховані 3% річних та інфляційні втрати не списані. Отже, твердження заявника про наявність підстав для визнання наказу у справі №904/4470/16 у зв`язку з врегулюванням на підставі Закону №1639 є нелогічним та безпідставним.
Заслухавши присутніх представників сторін, розглянувши заяву Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" про визнання наказу від 07.10.2016 про стягнення 348 222 726,22 грн. заборгованості за природний газ, 3 583 797,82 грн. 3% річних, 9 972 484,42 грн. інфляційних втрат, 181 027,48 грн. витрат по сплату судового збору таким, що не підлягає виконанню у справі та додані до неї документи, матеріали справи суд вважає її такою, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Обов`язковість виконання судових рішень встановлена у статтях 18, 326 Господарського процесуального кодексу України, статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Питання порядку виконання судових рішень врегульоване статтею 1291 Конституції України у відповідності до якої суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, у визначеному законом порядку, утверджує авторитет держави як правової. І, навпаки, невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
З метою створення умов для підтримання стабільного фінансово-економічного стану 14.07.2021 був прийнятий Закон України №1639-IX "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", дія якого направлена на врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу.
Держава у такий спосіб, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, фактично впровадила ту ефективну систему виконання судових рішень, яка, з урахуванням довготривалого процесу існування економічно необґрунтованих тарифів учасників ринку природного газу, має забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб це не призводило до погіршення стану жодного з учасників ринку природного газу.
Так, 29.08.2021 цей Закон України від 14 липня 2021 року №1639-IX "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" набув чинності.
Серед інформації що міститься у розділі "карта проходження проекту Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" міститься пояснювальна записка до проекту Закону від 04.06.2021 № 3508-д.
Зокрема, в цій записці зазначено, що проект цього Закону розроблено з метою визначення комплексу організаційних та економічних заходів, спрямованих на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу.
Прийняття законопроекту обумовлюється необхідністю врегулювання комплексу нагальних проблем, що унеможливлюють подальше реформування ринку природного газу, перехід до прозорих конкурентних відносин у всіх сегментах ринку та припинення державного втручання в його функціонування шляхом покладення на суб`єктів ринку спеціальних обов`язків для забезпечення загальносуспільних інтересів в процесі його функціонування, насамперед, шляхом урегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу та супутніх ринків, загальний обсяг якої станом на 1 травня 2021 року може перевищити 100 млрд. грн.
Чинниками, що істотно вплинули на утворення та накопичення вищезазначеної заборгованості, насамперед, є:
-запровадження механізму покладення на суб`єктів ринку спеціальних обов`язків для забезпечення загальносуспільних інтересів під час функціонування ринку природного газу;
-затвердження тарифів на розподіл природного газу для операторів газорозподільних мереж на економічно необґрунтованому рівні, який не дозволяв підприємствам покривати обґрунтовані витрати, що призвело до збитковості відповідної діяльності та штучного накопичення боргів перед кредиторами операторів газорозподільних мереж (розрахунки з НАК "Нафтогаз України" за природний газ для виробничо-технологічних витрат та з АТ "Укртрансгаз" за отримання послуги балансування);
-визнання судами незаконними та нечинними актів Кабінету Міністрів України про затвердження норм споживання природного газу населенням без лічильників, а також приведення операторами газорозподільних систем об`ємів використаного побутовими споживачами природного газу до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків, що спричинило утворення та накопичення заборгованості за природний газ та послуги його розподілу; складна економічна ситуація у зв`язку із запровадженням заходів запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, зниження платоспроможності споживачів та різке щомісячне зростання вартості природного газу, відображення якої в тарифах на теплову енергію та інші послуги відповідно до чинної нормативно-правової бази є об`єктивно неможливим.
Отже, основною метою прийняття даного Закону виходячи зі змісту пояснювальної записки до проекту Закону та із самого Закону, є врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу та супутніх ринків, яка виникла через неналежне урядування та складну економічну ситуацію.
У відповідності до статті 1 - 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості за придбаний у НАК "Нафтогаз України" природний газ, послуги з його розподілу і транспортування (див. ст. 2 Закону №1639), зокрема, - на заборгованість операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами про надання послуг з транспортування природного газу перед особою, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, не сплачена станом на розрахункову дату (абз. 7 ч. 1 ст. 1 Закону №1639), якою відповідно до абз. 16 ч. 1 ст. 1 Закону є 31 грудня 2020 року.
Частина 1 ст. 4 Закону №1639 імперативно передбачає, що взаєморозрахунки в цілях погашення заборгованості, визначеної статтею 1 цього Закону, здійснюються за рахунок видатків державного бюджету для врегулювання різниці між фактичною обґрунтованою вартістю послуг з розподілу природного газу, що надаються операторами газорозподільних систем, та тарифами на розподіл природного газу, затвердженими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, станом на розрахункову дату - в цілях погашення заборгованості операторів газорозподільних систем, у тому числі підтвердженої судовими рішеннями та/або реструктуризованої, не сплаченої станом на розрахункову дату за договорами транспортування природного газу, укладеними з особою, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року.
Частиною 1 ст. 5 Закону №1639 встановлено, що реструктуризації на умовах, визначених цим Законом, підлягає заборгованість операторів газорозподільних систем понад обсяги, врегульовані із застосуванням механізмів, визначених статтею 4 цього Закону за послуги, надані операторам газорозподільних систем та постачальникам природного газу за договорами транспортування природного газу, перед особою, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, що набрали законної сили.
Статтею 6 Закону №1639 передбачено, що на реструктуризовану згідно з цим Законом заборгованість з оплати природного газу та послуги з його транспортування неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються. Неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість за договорами купівлі-продажу газу та договорами на транспортування, у тому числі підтверджені судовими рішеннями, які набрали законної сили, що обліковуються учасниками процедури погашення заборгованості та не сплачені станом на розрахункову дату, підлягають списанню.
Порядок участі у процедурі врегулювання заборгованості передбачений статтею 3 Закону №1639-ІХ.
З наведеного суд приходить до висновку, що норми Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" містять спеціальний порядок виконання судових рішень про стягнення заборгованості врегульованої цим Законом, відмінний від Закону України "Про виконавче провадження". А судові рішення про стягнення заборгованості врегульованої Законом №1639-ІХ не підлягають примусовому виконанню за правилами Закону Україн "Про виконавче провадження". Це узгоджується з ч. 2 ст. 129-1 Конституції України. В цьому випадку суд виходить не тільки із трактування суті закону, але і з принципів права lex posterior darogat priori та lex specialis derogate generali, оскільки загальні норми права завжди регулюють суспільні відносини визначеного роду, а спеціальні відповідний вид даних правовідносин.
Заборгованість вказана в наказі Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2016 підлягає врегулюванню в порядку передбаченому Законом України від 14 липня 2021 року № 1639-IX "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу". Зазначений порядок не передбачає примусового виконання рішення суду за нормами та процедурами Закону України "Про виконавче провадження".
В даному випадку доцільним також є посилання на правові позиції Верховного Суду у справах №913/212/21 за заявою АТ "НАК "Нафтогаз України" про визнання банкрутом АТ "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз", №904/4514/21 за заявою АТ "НАК "Нафтогаз України" про визнання банкрутом АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз"", №№911/944/21 за заявою АТ "НАК "Нафтогаз України" про визнання банкрутом АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз".
Так, у вказаних справах суди доходили висновків про те, що: "…держава, визнаючи неможливість підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити свої розрахунки, із прийняттям Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" вчиняє дії, спрямовані на врегулювання такої заборгованості, зокрема, шляхом проведення взаєморозрахунків за рахунок видатків державного бюджету, реструктуризації заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування та списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість з оплати природного газу та послуги з його транспортування, що в свою чергу свідчить про можливість врегулювання заборгованості цих підприємств саме у спірних відносинах без застосування процедур банкрутства...".
Отже, суд безвідносно до факту включення/невключення у Реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, дійшов висновків про можливість на підставі Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" врегулювання заборгованості цих підприємств саме у спірних відносинах без застосування процедур банкрутства.
Щодо доводів позивача (стягувача), що дія Закону України від 14 липня 2021 року № 1639-IX "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" поширюється на відносини із врегулювання заборгованості виключно на суб`єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру з таких підстав, то, на думку суду вони не є обґрунтованими з наступних підстав.
Виходячи з суті Закону, якщо спірні правовідносини підпадають під визначення відносин із врегулювання заборгованості за придбаний у НАК "Нафтогаз України" природний газ, а, вони підпадають, як вже було зазначено вище, то, безвідносно до включення/невключення в Реєстр сферою дії цього Закону і залишаться такі відносини.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
Згідно з пунктом 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.
Схожого висновку дійшов і Верховний Суд (пункт 8.26. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), в якому вказано, що "водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах".
Зведення тлумачення ст. 2 Закону №1639-ІХ в частині його дії виключно на суб`єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру не в повній мірі відповідає меті прийняття Закону №1639; нормам статей 4, 5, 6 Закону №1639, які є по своїй суті нормами прямої дії; та суперечить принципу справедливості. Фактично в нерівному становищі опиняються ті учасники, які добросовісно бажають взяти участь у врегулюванні заборгованості за правилами Закону №1639 та учасники ринку природного газу, які можуть ухилятися від виконання приписів Закону №1639, не подаючи заяви про включення в Реєстр. Отже, основним критерієм, при визначенні чи підлягає застосуванню Закон №1639 є умови визначені в першій частині речення ст. 2 (дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості за придбаний у НАК "Нафтогаз України" природний газ, послуги з його розподілу і транспортування) в сукупності з нормами статей 1, 4, 5, 6 Закону №1639-ІХ.
Такий підхід до тлумачення норм права узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 662/541/15-ц (реєстраційний № рішення 93053286).
Розглянувши подану АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" заяву про визнання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2016 у справі №904/4470/16, виданого на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016, таким що не підлягає виконанню в частині стягнення 348 222 726,62 грн. заборгованості за природний газ, 3 583 797,82 грн. 3% річних, 9 972 484,42 грн. інфляційних втрат, 181 027,48 грн. витрат по сплаті судового збору, суд вважає її обґрунтованою і такою що підлягає до задоволення, а заборгованість присуджена до стягнення підлягає врегулюванню в порядку, передбаченому Законом України № 1639-ІХ.
Відтак, суд розглянувши вимоги за поданою заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню вважає такі підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст. 234, 235, 328 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Заяву Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" про визнання наказу від 07.10.2016 про стягнення 348 222 726,22 грн. заборгованості за природний газ, 3 583 797,82 грн. 3% річних, 9 972 484,42 грн. інфляційних втрат, 181 027,48 грн. витрат по сплату судового збору задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2016 у справі № 904/4470/16 про стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 348 222 726,62 грн. заборгованості за природний газ, 3 583 797,82 грн. 3% річних, 9 972 484,42 грн. інфляційних втрат, 181 027,48 грн. витрат по сплаті судового збору.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення - 11.01.2022.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Дата складення повного тексту ухвали - 17.01.2022.
Суддя Е.М. Бондарєв
