Єдиний державний реєстр судових рішень
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.04.2022 року м.Дніпро Справа № 904/4470/16
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Березкіної О.В., Дарміна М.О.,
при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.
представники сторін:
від позивача: не з`явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;
від відповідача: не з`явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2022, постановлену суддею Бондарєвим Е.М., повний текст підписано 17.01.2022 у справі №904/4470/16
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720)
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, 2)
про стягнення 348 222 726,62 грн. заборгованості за природний газ, 51 305 898,24 грн. пені, 3 583 797,82 грн. 3% річних та 9 972 484,42 грн. інфляційних втрат,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2022 задоволено заяву Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" від 29.12.2021 №2 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню; визнано наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2016 №904/4470/16 про стягнення з АТ "Дніпропетровськгаз" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 348 222 726,62 грн заборгованості за природний газ, 3 583 797, 82 грн. 3% річних, 9 972 484,42 грн. інфляційних втрат, 181 027,48 грн. витрат по сплаті судового збору таким, що не підлягає виконанню.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", в якій, з посиланням на порушення судом норм процесуального права, зокрема ст.ст.86, 328 ГПК України, неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме Закону України "Про заходи, спрямовані на подання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", просить ухвалу суду від 11.01.2022 скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви відповідача про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що врегулювання заборгованості на умовах визначених положеннями Закону №1639 поширюються виключно на суб`єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру. Однак, рішення про включення AT "Дніпропетровськгаз" до Реєстру уповноваженим органом не прийнято.
Більше того, НКРЕКП прийняла постанову від 17.12.2021 № 2634 "Про відмову у включенні AT "Дніпропетровськгаз" до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу".
Однак, Господарський суд Дніпропетровської області при постановленні оскаржуваної ухвали від 11.01.2022 у справі №904/4470/16 не взяв зазначені обставини до уваги.
Зазначає, що основний борг за Договором купівлі-продажу природного газу №13-137-ВТВ від 04.01.2013 боржником на сьогоднішній день не погашено, взаєморозрахунки згідно ст.4 Закону № 1639 не проведено, договір про реструктуризацію заборгованості за природний газ на виконання вимог Закону № 1639 не укладено.
Крім того, витрати зі сплати судового збору взагалі не підпадають під врегулювання згідно Закону №1639.
Зазначає, що наказ у справі № 904/4470/16 не був виданий судом помилково (рішення суду у даній справі набрало законної сили, рішення суду підлягає примусовому виконанню, рішення суду в частині стягнення заборгованості не скасоване); наказ у справі №904/4470/16 виданий за наявності відповідної правової підстави та не створює для боржника обов`язків, які не передбачені рішенням суду.
Існування законодавчого акту (Закону №1639), яким передбачено порядок і механізми врегулювання заборгованості шляхом її реструктуризації та списання, встановлено певні умови для участі у процедурах врегулювання заборгованості - жодним чином не є підставою для безумовного звільнення боржника від обов`язку виконати рішення суду шляхом визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" у відзиві на апеляційну скаргу проти задоволення апеляційної скарги заперечує та просить залишити ухвалу місцевого господарського суду без змін. Зазначає, що норми Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" містять спеціальний порядок виконання судових рішень про стягнення заборгованості врегульованої цим Законом, відмінний від Закону України "Про виконавче провадження", а судові рішення про стягнення заборгованості, врегульованої Законом №1639-ІХ, не підлягають примусовому виконанню за правилами Закону України "Про виконавче провадження". Це узгоджується з ч. 2 ст. 129-1 Конституції України. В цьому випадку суд має виходити не тільки із трактування суті закону, але і з принципів права lex posterior darogat priori та lex specialis derogate generali, оскільки загальні норми права завжди регулюють суспільні відносини визначеного роду, а спеціальні відповідний вид даних правовідносин.
Виходячи з суті Закону, якщо спірні правовідносини підпадають під визначення відносин із врегулювання заборгованості за придбаний у НАК "Нафтогаз України" природний газ, а вони підпадають, то, безвідносно до включення/невключення в Реєстр сферою дії цього Закону і залишаться такі відносини.
Отже, суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про те, що безвідносно до факту включення/невключення у Реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, можливим є саме на підставі Закону №1639 врегулювати заборгованість саме у спірних відносинах.
Посилання апелянта на постанову НКРЕКП від 17.12.2021 №2634 "Про відмову у включенні AT "Дніпропетровськгаз" до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу" лише підтверджує той факт, що зведення тлумачення ст. 2 Закону №1639-ІХ в частині його дії виключно на суб`єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру, не відповідає меті прийняття Закону №1639; нормам статей 4, 5, 6 Закону №1639, які є по своїй суті нормами прямої дії; та суперечить принципу справедливості.
Верховний Суд у постановах від 18.11.2021 у справі № 913/212/21, від 25.11.2021 у справі № 911/944/21 безвідносно до факту включення/невключення у Реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, дійшов висновків про можливість на підставі Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" врегулювання заборгованості цих підприємств саме у спірних відносинах без застосування процедур банкрутства.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.02.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2022 року у справі № 904/4470/16; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 28.02.2022.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, який затверджений Верховною Радою України 24.02.2022 Законом №2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан на 30 діб, який продовжено Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Верховною Радою України 15.03.2022 Законом №2119-ІХ, з 26.03.2022 ще на 30 діб.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України; повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
У своєму рішенні від 24.02.2022 №9 Рада суддів України вирішила зокрема, що слід звернути увагу усіх судів України, що навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану робота судів не може бути припинена, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист; з урахуванням положень статті 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю - рекомендувати зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
Відповідно до наказу голови Центрального апеляційного господарського суду від 24.02.2022 №13 вирішено повідомити учасників судових процесів у справах, призначених до розгляду у відкритих судових засіданнях з 28.02.2022 по 04.03.2022, про їх нездійснення.
У зв`язку з наведеним, розгляд справи 28.02.2022 не відбувся.
02.03.2022 Радою суддів опубліковані Рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, відповідно до п.5 яких судам по можливості слід відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через задіяння до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя. Справи, які не є невідкладними, розглядати лише за наявності письмової згоди на це усіх учасників судового провадження.
Згідно з наказом голови Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2022 №14, розгляд справ у відкритих судових засіданнях, призначених Центральним апеляційним господарським судом, з 09.03.2022 не відбуватиметься до усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров"ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України.
Відповідно до рішення зборів суддів, оформленого протоколом зборів суддів №4 від 01.04.2022, Центральний апеляційний господарський суд з 04.04.2022 почав призначення слухання справ у судових засіданнях з урахуванням можливості повідомлення сторін.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2022 призначено розгляд справи на 18.04.2022.
05.04.2022, 11.04.2022, 15.04.2022, та 18.04.2022 на адресу Центрального апеляційного господарського суду надійшли численні заяви Відповідача про відкладення розгляду справи (доповнення до цих заяв), у яких боржник повідомив суд про неможливість забезпечення особистої участі представника у судовому засіданні з огляду на загрозу життю та здоров`ю в умовах воєнної агресії проти України. Також АТ "Дніпропетровськгаз" зазначило, що навіть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції не може забезпечити безпеку учасникам, оскільки під час судового засідання існує великий ризик ракетно-бомбового удару, незалежно від місця проведення судового засідання.
Також у клопотанні від 15.04.2022 АТ "Дніпропетровськгаз" повідомило суд про неможливість забезпечити участь представника в розгляді справи за допомогою відеоконференцзв`язку та не надало своєї згоди на розгляд справи за його відсутності.
Позивач заперечив проти задоволення даних клопотань, посилаючись на те, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у цій справі є чинною та підлягає обов`язковому виконанню в силу ст.129-1 Конституції України та практики Європейського суду з прав людини. Наразі заборгованість АТ "Дніпропетровськгаз" перед НАК "Нафтогаз України" залишається непогашеною/несплаченою/несписаною. Враховуючи викладене, своєчасний розгляд апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2022 у справі №904/4470/16, якою визнано наказ таким, що не підлягає виконанню, має винятково важливе значення для Компанії.
Розглянувши дані заяви АТ "Дніпропетровськгаз", колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч.11, 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Як вбачається з численних заяв Відповідача, він повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, та єдиною підставою для відкладення розгляду справи зазначає побоювання за життя та здоров`я представників сторін і апарату суду в умовах воєнної агресії проти України.
Проте, вирішуючи питання щодо можливості відкладення розгляду справи, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Згідно з ч.2 ст.12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя, навіть в умовах воєнного стану.
Відповідно до п.10 ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами господарського судочинства є розумність строків розгляду справи.
Частинами першою, другою, четвертою статті 197 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою. Учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
В Центральному апеляційному господарському суді є технічна можливість для проведення судових засідань в режимі відеоконференції з використанням системи "EasyCon".
Згідно оперативної інформації Голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації станом як на дату призначення справи до розгляду (01.04.2022), так і на час проведення судового засідання ситуація в області є контрольованою збройними силами України.
Центральним апеляційним господарським судом не приймалось рішення щодо тимчасового зупинення здійснення правосуддя при загрозі життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду. При цьому відповідач є юридичною особою, яка не позбавлена права участі в судовому засіданні в порядку самопредставництва або не обмежений у праві вибору здійснення представництва представником.
Таким чином, з огляду на те, що на території Дніпропетровської області дозволено регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному сполученні, колегія суддів вважає, що Відповідач, який зареєстрований у м. Дніпрі, мав можливість прибути до приміщення суду, взяти участь у судовому засіданні як особисто, через представника, так і шляхом участі в судовому засіданні у режимі відеоконференції, як у суді, так і поза межами суду.
Будь - яких об`єктивних причин неможливості взяти участь у судовому засіданні з використанням вищезазначених механізмів, як-то відсутність технічної можливості для проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням системи "EasyCon"; перебування всіх представників Відповідача у складі Збройних Сил України або інших військових формуваннях, тощо, Відповідач не зазначив, відповідних доказів не надав.
При цьому, Відповідачем на зазначено об`єктивних причин, які б безпосередньо перешкоджали йому взяти участь у судовому засіданні, тоді як саме по собі введення воєнного стану в Україні не зупиняє роботи судів.
Також колегія суддів приймає до уваги, що відповідно до ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2022 у цій справі явку представників сторін визнано не обов`язковою; до матеріалів справи додані всі необхідні докази та письмові пояснення сторін; судом надано можливість учасникам справи надавати відповідні документи, передбачені процесуальним законодавством (відзиви, заперечення, клопотання тощо) в електронному вигляді, чим сторони скористалися.
В даному випадку, судом дотримано основних засад господарського судочинства, забезпечена рівність учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, забезпечено право на апеляційний перегляд судового рішення. Сторони мали рівну можливість подати письмові заяви по суті справи, зокрема, позовну заяву, відзив на позов, заперечення на відзив, пояснення та клопотання, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу.
В свою чергу, саме Відповідач не забезпечив участі представника (будь-якого, як в порядку самопредставництва, так і представником - зі статусом адвоката). Отже, вказані обставини є суто суб`єктивними, які залежали виключно від волевиявлення Відповідача, тому не можуть бути визнані поважними.
Зважаючи на належне повідомлення Відповідача про час та місце розгляду справи, враховуючи, що повідомлені Відповідачем причини неявки не визнаються судом поважними, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 273 ГПК України, а також відсутність передбачених ч. 11 ст. 270 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного судового рішення, судова колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотань Відповідача про відкладення розгляду апеляційної скарги та про можливість в порядку ч. 12 ст. 270 ГПК України розглянути справу у відсутність представників сторін.
В судовому засіданні 18.04.2022 Центральним апеляційним господарським судом підписано вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просило стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" заборгованість у сумі 413 084 907,10 грн., з яких:
- 348 222 726,62 грн. заборгованість за природний газ поставлений в період з січня 2013 року по грудень 2015 року;
- 51 305 898,24 грн. пеня за загальний період з 21.01.2016 року по 13.05.2016 року;
- 3 583 797,82 грн. 3% річних за загальний період з 21.01.2016 року по 13.05.2016 року;
- 9 972 484,42 грн. інфляційні втрати за загальний період з лютого 2016 року по квітень 2016 року.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016 року у справі №904/4470/16 в задоволенні позовних вимог відмолено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 по справі № 904/4470/16 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016 року у справі №904/4470/16 задоволено частково. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016 року у справі №904/4470/16 скасовано; прийнято нове рішення у справі; позовні вимоги задоволені частково.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 348 222 726,62 грн. заборгованості за природний газ, 3 583 797,82 грн. 3% річних, 9 972 484,42 грн. інфляційних втрат, 181 027,48 грн. витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ. В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 199 130,23 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
На виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 видані 07.10.2016 накази про:
- стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 348 222 726,62 грн. заборгованості за природний газ, 3 583 797,82 грн. 3% річних, 9 972 484,42 грн. інфляційних втрат, 181 027,48 грн. витрат по сплаті судового збору;
- стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 199 130,23 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Постановою Вищого господарського суду від 07.12.2016 у цій справі скасовано постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016, рішення господарського суду від 28.07.2017 залишено в силі.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.04.2018 частково задоволено заяву позивача про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 07.12.2016 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016; скасовані вказані судові акти, а постанову суду апеляційної інстанції від 05.10.2016 залишено без змін.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2018, яка постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.09.2018 залишена без змін, заяву Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" про відстрочення виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 по справі №904/4470/16 на один рік до 11.04.2019 задоволено та відстрочено виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 по справі №904/4470/16 на один рік до 11.04.2019.
До суду 29.12.2021 подана заява Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" про визнання наказу від 07.10.2016 про стягнення 348 222 726,22 грн. заборгованості за природний газ, 3 583 797,82 грн. 3% річних, 9 972 484,42 грн. інфляційних втрат, 181 027,48 грн. витрат по сплату судового збору таким, що не підлягає виконанню.
Заява обґрунтована тим, що вказана у наказі заборгованість підлягає врегулюванню в порядку, передбаченому Законом України від 14 липня 2021 року № 1639-ІХ "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного" (далі - Закон №1639). Закон №1639 (а саме статті 4, 5, 6 цього Закону) передбачає, що підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, заборгованість операторів газорозподільних систем (в даному випадку відповідача АТ "Дніпропетровськгаз") станом на розрахункову дату (розрахункова дата - 31 грудня 2020 року) за договорами на купівлю-продаж природного газу (є даному випадку за договором на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013 № 13-118-ВТВ) укладеними з Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач АТ "НАК "Нафтогаз України") погашається наступним чином:
- за рахунок видатків державного бюджету (ст. 4 Закону №1639);
- залишок не погашений з державного бюджету підлягає реструктуризації на умовах, визначених цим Законом (ст. 5 Закону №1639);
- неустойка (штраф, пеня) : інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість підлягають списанню (ст. 6 Закону №1639).
З моменту набрання чинності даним Законом, заборгованість, перелічена в Законі №1639, має бути врегульована виключно за процедурами передбаченими цим Законом, а будь-які судові рішення про стягнення врегульованого Законом №1639 боргу не підлягають виконанню.
Задовольняючи заяву боржника про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив із того, що норми Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" містять спеціальний порядок виконання судових рішень про стягнення заборгованості врегульованої цим Законом, відмінний від Закону України "Про виконавче провадження". А судові рішення про стягнення заборгованості врегульованої Законом №1639-ІХ не підлягають примусовому виконанню за правилами Закону України "Про виконавче провадження".
Заборгованість, вказана в наказі Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2016, підлягає врегулюванню в порядку передбаченому Законом України від 14 липня 2021 року № 1639-IX "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу". Зазначений порядок не передбачає примусового виконання рішення суду за нормами та процедурами Закону України "Про виконавче провадження".
Щодо доводів позивача (стягувача), що дія Закону України від 14 липня 2021 року № 1639-IX "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" поширюється на відносини із врегулювання заборгованості виключно на суб`єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру з таких підстав, то, на думку суду вони не є обґрунтованими, оскільки виходячи із суті Закону, якщо спірні правовідносини підпадають під визначення відносин із врегулювання заборгованості за придбаний у НАК "Нафтогаз України" природний газ, а вони підпадають, як вже було зазначено вище, то, безвідносно до включення/невключення в Реєстр сферою дії цього Закону і залишаться такі відносини.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 червня 2004 року у справі "Півень проти України" вказано, що право на судовий розгляд, гарантований статтею 6 Конвенції, захищає також виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін (параграф 35).
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012 Конституційний Суд України).
Статтею 18 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується зі статтею 326 цього кодексу, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Розділом V Господарського процесуального кодексу України врегулювано процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у господарських справах.
Згідно частин 1, 3 статті 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.
Частинами 1, 2 статті 328 ГПК України передбачено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Отже, даною нормою права передбачено дві підстави для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню. Перша, коли виконавчий документ виданий помилково, тобто не повинен був видаватися і, друга, коли зобов?язання боржника за виконавчим документом припинилося з будь-яких причин, тобто боржник перестав бути зобов?язаним.
Враховуючи імперативні приписи статті 129-1 Конституції України, статей 18, 326 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язковості виконання судового рішення, що набрало законної сили, положення статті 328 Господарського процесуального кодексу України визначає можливість визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, лише за наявності для цього безумовних і безспірних підстав, тобто є процедурною нормою, що врегульовує правовідносини між боржником і стягувачем на стадії виконання рішення.
Отже, дослідженню, в даному випадку, підлягають обставини наявності визначених процесуальним законодавством підстав визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
З метою створення умов для підтримання стабільного фінансово-економічного стану 14.07.2021 був прийнятий Закон України №1639-IX "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", дія якого направлена на врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу.
Так, відповідно до положень статей 1 та 2 Закону №1639 дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості за придбаний у НАК "Нафтогаз України" природний газ, послуги з його розподілу і транспортування та виключно на суб`єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу (далі - Реєстр) - відкритого загальнодоступного переліку підприємств та організацій, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП).
Статтею 3 Закону 1639 передбачений порядок участі у процедурі врегулювання заборгованості. Зокрема, для включення до Реєстру суб`єкти рийку природного газу подають до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, заяву, до якої додаються цілий ряд документів:
- копії установчих документів, завірені у встановленому порядку;
- копії чинних ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності;
- довідка, складена підприємством (організацією) у довільній формі, про обсяги та структуру дебіторської і кредиторської заборгованості із зазначенням кредиторів, дебіторів, величини і видів заборгованості станом на розрахункову дату та за останній звітний період;
- копії актів звіряння взаєморозрахунків між суб`єктами ринку природного газу; розрахунок неоплаченої вартості обсягів природного газу, відображеної в обліку постачальників природного газу у період з 1 жовтня 2014 року до розрахункової дати у зв`язку з визнанням судами незаконними та нечинними актів Кабінету Міністрів України про затвердження норм споживання природного газу населенням без лічильників, підтверджений висновком суб`єкта аудиторської діяльності. Такий розрахунок затверджується на підставі зазначеного висновку Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;
- розрахунок заборгованості постачальника природного газу в межах обсягів приведення до стандартних умов, проведений за методикою визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об`єму газу до стандартних умов, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 21 жовтня 2003 року № 595, що виникла в період з 1 грудня 2015 року до 1 жовтня 2018 року через приведення операторами газорозподільних систем об`ємів використаного побутовими споживачами природного газу до стандартних умов на обсяги, відмінні від визначених лічильниками, при здійсненні комерційних розрахунків, підтверджений висновком суб`єкта аудиторської діяльності. Такий розрахунок затверджується на підставі зазначеного висновку Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;
- розрахунок дебіторської заборгованості побутових споживачів перед постачальниками природного газу в розмірі вартості неоплачених обсягів, що виникла внаслідок приведення об`єму природного газу до стандартних умов, проведений за методикою визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об`єму газу до стандартних умов, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 21 жовтня 2003 року № 595, а також у зв`язку з визнанням судами незаконними та нечинними актів Кабінету Міністрів України про затвердження норм споживання природного газу населенням без лічильників у період з 1 жовтня 2014 року до розрахункової дати та не сплачена станом на розрахункову дату, внаслідок та за рахунок якої утворилася кредиторська заборгованість постачальників природного газу за договорами купівлі-продажу природного газу для побутових споживачів, що включає, в тому числі, сумнівну та безнадійну заборгованість, підтверджений висновком суб`єкта аудиторської діяльності. Такий розрахунок затверджується на підставі зазначеного висновку Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;
- розрахунок граничного обсягу втрат, які виникли в газорозподільних мережах внаслідок ненадання або неякісного надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, проведений за методикою, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України від 23 липня 2007 року № 346, підтверджений висновком суб`єкта аудиторської діяльності. Такий розрахунок затверджується на підставі зазначеного висновку Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;
- реєстр побутових споживачів природного газу (в розрізі особових рахунків) із зазначенням обсягів неоплаченої побутовими споживачами вартості природного газу, відображеної в обліку суб`єктів ринку природного газу у період з 1 жовтня 2018 року до розрахункової дати у зв`язку приведенням операторами газорозподільних систем об`ємів використаного побутовими споживачами природного газу до стандартних умов, при здійсненні комерційних розрахунків;
- затверджений Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, обсяг різниці між фактичною обґрунтованою вартістю послуг з розподілу природного газу, що надаються операторами газорозподільних систем, та тарифами на розподіл природного газу, затвердженими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;
- копії договорів та документів, на підставі яких відбулася заміна боржника у зобов`язаннях державних підприємств публічного та приватного права та/або комунальних підприємств, які виникли до розрахункової дати перед НАК "Нафтогаз України", оператором газотранспортної системи, що здійснював свою діяльність до 31 грудня 2019 року включно, та особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року.
При цьому, згідно Закону № 1639 рішення про включення або про відмову у включенні до Реєстру приймається Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та оприлюднюється на її офіційному веб-сайті.
Згідно зі ст. 4 Закону №1639 обсяги заборгованості, що підлягають врегулюванню відповідно до статті 4 цього Закону:
- підтверджуються висновком суб`єкта аудиторської діяльності:
- затверджуються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до статті 3 цього Закону на підставі висновку суб`єкта аудиторської діяльності.
Також Закон №1639 передбачає випадки виключення учасника процедури врегулювання заборгованості з Реєстру і здійснюється за рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Отже, Закон №1639 визначає порядок включення та виключення підприємства з відповідного Реєстру за рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Таким чином, врегулювання заборгованості на умовах визначених положеннями Закону №1639 поширюються виключно на суб`єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру.
Однак, рішення про включення AT "Дніпропетровськгаз" до Реєстру уповноваженим органом не прийнято.
Більше того, НКРЕКП прийняла постанову від 17.12.2021 № 2634 "Про відмову у включенні AT "Дніпропетровськгаз" до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу".
Однак, Господарський суд Дніпропетровської області при постановленні оскаржуваної ухвали від 11.01.2022 у справі №904/4470/16 не взяв зазначені обставини до уваги.
Статтею 5 Закону № 1639 визначено, що реструктуризація заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, здійснюється після проведення розрахунків, передбачених статтею 4 цього Закону, шляхом розстрочення на 60 календарних місяців рівними частинами з першого числа місяця укладення договору без відстрочення погашення заборгованості та з можливістю дострокового погашення. На реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до цього Закону, у сумі тримісячного платежу.
Слід зазначити, що стаття 6 Закону № 1639 визначає порядок списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість з оплати природного газу та послуги з його транспортування.
За змістом вказаної статті неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість за договорами купівлі-продажу газу та договорами на транспортування, у тому числі підтверджені судовими рішеннями, які набрали законної сили, що обліковуються учасниками процедури погашення заборгованості та не сплачені станом на розрахункову дату, підлягають списанню:
- з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 31 грудня 2020 року або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до моменту укладання договорів про реструктуризацію відповідно до статті 5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону;
-за умови повного виконання підприємством-дебітором укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.
Тобто, Закон № 1639 передбачає порядок врегулювання заборгованості за природний газ (основний борг) та можливість списання штрафних санкцій у разі наявності чітко визначених підстав.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі № 904/4470/16, на виконання якої видано відповідний наказ, стягнуто з AT "Дніпропетровськгаз" та користь НАК "Нафтогаз України":
- 348 222 726,62 грн заборгованості за природний газ,
- 3 583 797,82 грн 3% річних,
- 9 972 484,42 грн інфляційних втрат,
- 181 027,48 грн витрат по сплаті судового збору.
Однак, основний борг за Договором купівлі-продажу природного газу №13-137-ВТВ від 04.01.2013 боржником на сьогоднішній день не погашено, взаєморозрахунки згідно ст.4 Закону № 1639 не проведено, договір про реструктуризацію заборгованості за природний газ на виконання вимог Закону № 1639 не укладено.
AT "Дніпропетровськгаз" не надало до суду доказів включення його до Реєстру згідно Закону №1639, боржником не погашено суму основної заборгованості за Договором купівлі-продажу природного газу № 13-137-ВТВ від 04.01.2013, нараховані 3% річних та інфляційні втрати не списані.
Крім того, витрати зі сплати судового збору взагалі не підпадають під врегулювання згідно Закону №1639.
Більше того, як зазначалась вище, НКРЕКП відмовило боржнику у включенні його до Реєстру.
Отже, суд першої інстанції безпідставно погодився з твердженнями заявника про наявність підстав для визнання наказу у справі № 904/4470/16 таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з врегулюванням на підставі Закону № 1639, що є нелогічним та безпідставним.
Таким чином, боржником не доведено жодними допустимим доказами наявність підстав для визнання наказу у справі № 904/4470/16 таким, що не підлягає виконанню.
В контексті викладеного, Господарським судом Дніпропетровської області безпідставно задоволено заяву боржника, у якій він посилався на судову практику щодо застосування Закону України від 03.11.2016 №1730-ПІ "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон №1730), зокрема, постанови Верховного Суду у справах № 916/2146/16 та № 910/14260/20, оскільки вказана боржником судова практика стосується списання штрафних санкцій у разі відсутності основного боргу.
В рамках же даної справи №904/4470/16 наявний непогашений основний борг (заборгованість за природний газ), стягнутий згідно наказу на суму понад 348 млн грн.
Крім того, ст. 2 Закону №1730 визначає, що дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та послуги з його розподілу і транспортування, за теплову енергію, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію.
Стаття 2 Закону №1639 передбачає, що дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості за придбаний у НАК "Нафтогаз України" природний газ, послуги з його розподілу і транспортування та виключно на суб`єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру.
Отже, враховуючи імперативні приписи статті 129-1 Конституції України, статей 18, 326 ГПК України щодо обов`язковості виконання судового рішення, що набрало законної сили, положення статті 328 ГПК України визначає можливість визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, лише за наявності для цього безумовних і безспірних підстав, тобто є процедурною нормою, що врегульовує правовідносини між боржником і стягувачем на стадії виконання рішення.
Відповідно до ч.2 ст.328 ГПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
В той же час, господарським судом при постановленні оскаржуваної ухвали не враховано, що:
- наказ у справі № 904/4470/16 не був виданий судом помилково (рішення суду у даній справі набрало законної сили, рішення суду підлягає примусовому виконанню, рішення суду в частині стягнення заборгованості не скасоване);
- наказ у справі №904/4470/16 виданий за наявності відповідної правової підстави та не створює для боржника обов`язків, які не передбачені рішенням суду.
Стосовно "інших причин" (як однієї з підстав визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково), то варто зазначити, що наявність Закону № 1639 не виключає норму (загальну умову) ЦК України, що встановлює виконання зобов`язання належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Отже, обов`язок AT "Дніпропетровськгаз" перед НАК "Нафтогаз України" за наказом Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/4470/16 є дійсним та не припиненим.
Існування законодавчого акту (Закону №1639), яким передбачено порядок і механізми врегулювання заборгованості шляхом її реструктуризації та списання, встановлено певні умови для участі у процедурах врегулювання заборгованості - жодним чином не є підставою для безумовного звільнення боржника від обов`язку виконати рішення суду шляхом визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Крім того, необхідно відмітити, що Перехідними положеннями Закону № 1639 внесено ряд змін до Закону України "Про виконавче провадження" (статті 34, 3S, 39), якими врегульовано, в тому числі, порядок примусового виконання виконавчих документів, заборгованість за якими підлягає врегулюванню згідно Закону №1639.
Так, зокрема, відповідно до п.15 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі якщо сума, що стягується, підлягає врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", за умови перебування боржника в реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу.
Таким чином, навіть для зупинення виконавчого провадження необхідне перебування боржника у відповідному Реєстрі.
Частиною 9 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 15 частини першої статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до виключення боржника з реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу". У разі поновлення виконавчого провадження, зупиненого на підставі пункту 15 частини першої статті 34 цього Закону, виконавче провадження повторному зупиненню з таких підстав не підлягає.
Тобто, у разі виключення боржника з Реєстру, (підстави для виключення з Реєстру визначені ч. 3 ст. 3 Закону №1639), виконавче провадження поновлюється, стягнення продовжується в примусовому порядку.
Згідно з п. 19 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі врегулювання (погашення, списання) відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість учасників процедури врегулювання заборгованості, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Тобто, виконавче провадження закінчується лише у разі погашення чи списання відповідного боргу за виконавчим документом.
Отже, як вбачається з вищевказаних норм, застосування процедури врегулювання заборгованості, передбаченої Законом № 1639, породжує для боржника не тільки права, а й обов`язки, невиконання яких тягне за собою виключення з відповідного Реєстру та продовження стягнення за виконавчим документом.
В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції, цитуючи практику Верховного Суду та рішення Конституційного суду України щодо застосування принципів справедливості, добросовісності та розумності, навів тлумачення ст.2 Закону №1639 в контексті того, що розповсюдження його дії виключно на суб`єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру, не в повній мірі відповідає меті прийняття закону №1639; нормам статей 4, 5, 6 Закону №1639, які по своїй суті є нормами прямої дії. При цьому господарський суд зазначив, що, основним критерієм, при визначенні, чи підлягає застосуванню Закон №1639, є умови визначені в першій частині речення ст. 2 (дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості за придбаний у НАК "Нафтогаз України" природний газ, послуги з його розподілу і транспортування) в сукупності з нормами статей 1, 4, 5, 6 Закону №1639-ІХ.
В той же час, господарський суд не здійснив всебічний аналіз норми матеріального права, оскільки при постановленні оскаржуваної ухвали застосував лише першу частину речення ст.2 Закону №1639 і не взяв до уваги другу частину речення ст.2 Закону №1639 щодо поширення дії Закону виключно на суб`єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру.
Стаття 2 Закону №1639 є такою ж імперативною нормою і підлягає застосуванню нарівні з іншими статтями Закону №1639. Більше того, ст.2 Закону №1639 називається "Сфера дії Закону". Отже, процитовані судом статті 4, 5, 6 Закону №1639 застосовуються в безпосередньому зв`язку зі ст. 2 Закону №1639 (всією її частиною). У зв`язку з цим, відносини з врегулювання заборгованості згідно Закону №1639 можливі лише у разі включення суб`єкта ринку природного газу до відповідного Реєстру.
В цьому контексті необґрунтованим є посилання суду першої інстанції на пояснювальну записку до проекту Закону №1639, оскільки дотриманню та застосуванню підлягає саме закон, як нормативно-правовий акт.
До аналогічного висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 01.02.2022 у справі №902/368/16, зазначивши, що оскільки відповідач не включений до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, на нього дія Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" не поширюється.
В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції послався на правові позиці Верховного Суду у справі №913/212/21 за заявою НАК про визнання банкрутом AT "Луганськгаз", у справі №904/4514/21 за заявою НАК "Нафтогаз України" про визнання банкрутом AT "Дніпрогаз" та у справі №911/944/21 за заявою НАК "Нафтогаз України" про визнання банкрутом AT "Київоблгаз".
Так, господарський суд зазначив, що у вказаних справах суди доходили до висновку про те, що держава, визнаючи неможливість підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити свої розрахунки, із прийняттям Закону №1639 вчиняє дії спрямовані на врегулювання такої заборгованості, що, в свою чергу, свідчить про можливість врегулювання заборгованості цих підприємств саме у спірних відносинах без застосування процедур банкрутства.
При цьому суд першої інстанції зробив власний висновок стосовно позицій Верховного Суду у справах про банкрутство та зазначив, що Верховний Суд безвідносно до факту включення/невключення у Реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, дійшов висновків про можливість на підставі Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" врегулювання заборгованості саме у спірних відносинах без застосування процедур банкрутства.
В той же час, посилання господарського суду на позиції Верховного Суду у зазначених справах є безпідставним та вирваним з контексту, оскільки у рамках вказаних справ про банкрутство розглядалось питання щодо відсутності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство у зв`язку з наявністю спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.
Так, у справі №913/212/21 за заявою НАК "Нафтогаз України" про визнання банкрутом AT "Луганськгаз" підставою для відмови Компанії у відкритті провадження про банкрутство стало вчинення AT "Луганськгаз" правочину по зарахуванню зустрічних однорідних вимог під час розгляду заяви кредитора про відкриття справи про банкрутство (спір про право), а не можливість врегулювання заборгованості AT "Луганськгаз" перед НАК "Нафтогаз України" згідно Закону №1639 без застосування процедур банкрутства.
Зокрема, у п.52 постанови Верховний Суд зробив висновок, що системний аналіз статей 1, 8, 34, 39 Кодексу України з процедур банкрутства свідчить, що правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є: наявність грошового зобов`язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду; відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог; до підготовчого засідання суду вимоги кредитора (кредиторів) боржником у повному обсязі не задоволені.
Аналогічні обставини і посилання здійснив Верховний Суд у постанові від 25.11.2021 у справі № 911/944/21 за заявою НАК "Нафтогаз України" про визнання банкрутом AT "Київоблгаз".
Щодо справи № 904/4514/21 за заявою НАК "Нафтогаз України" про визнання банкрутом AT "Дніпрогаз", то у постанові Верховного Суду від 09.12.2021 у справі №904/4514/21 взагалі не міститься жодного посилання на можливість врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу згідно Закону №1639.
Згідно сталої практики Верховного Суду подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).
Тобто, у справах №913/212/21, №904/4514/21 №911/944/21 про банкрутство - інший предмет та підстави позову, відмінні від предмету та підстави заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в рамках даної справи №904/4470/16. Отже, правовідносини у зазначених справах та справі №904/4470/16 не є подібними.
11.02.2021 на адресу суду надійшло клопотання AT "Дніпропетровськгаз" про зупинення провадження у вказаній справі до набрання законної сили судовим рішенням у іншій справі за № 640/31815/21 за позовом AT "Дніпропетровськгаз" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) про визнання протиправною бездіяльності НКРЕКП, зобов`язання затвердити обсяг різниці між фактично обґрунтованою вартістю послуг з розподілу природного газу та затвердженими НКРЕКП тарифами на розподіл природного газу, зобов`язання включити AT "Дніпропетровськгаз" до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу.
Боржник зазначає, що AT "Дніпропетровськгаз" має законодавчо передбачене право на врегулювання несплаченої станом на 31.12.2020 заборгованості перед НАК "Нафтогаз України", зокрема, у справі №904/4470/16, на підставі Закону України від 14 липня 2021 року №1639-ІХ "Про заходи спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" (далі - Закон №1639), а однією із складових врегулювання є включення суб`єкта ринку природного газу до Реєстру.
Об`єктивну необхідність зупинення провадження у справі №904/4470/16 боржник обґрунтовує тим, що заборгованість відносно якої НАК "Нафтогаз України" подано позовну заяву, з прийняттям Закону №1639 вже не є заборгованістю AT "Дніпропетровськгаз" перед НАК "Нафтогаз України", а є предметом взаєморозрахунків між учасниками ринку природного газу, яка буде проведена у спосіб, встановлений цим законом, однак, внаслідок бездіяльності НКРЕКП не може бути врегульована у встановлений Законом спосіб.
Доводи AT "Дніпропетровськгаз" про необхідність зупинення провадження у справі № 904/4470/16 до вирішення спору в справі № 640/31815/21 є безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Пунктом 4 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України регламентовано, що провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Причиною зупинення провадження у справі згідно п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України є неможливість розгляду справи, що знаходиться в провадженні господарського суду, до вирішення пов`язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом та чим зумовлюється неможливість розгляду справи.
Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення (ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України). Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте, які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2018 у справі № 910/13545/17 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку повинен з`ясовувати як пов`язана справа, що розглядається даним судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.
Таким чином, зупинення провадження у справі процесуальний закон пов`язує із неможливістю розгляду справи, що розглядається, до вирішення іншої справи. При цьому, пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на зібрання та оцінку доказів у даній справі, і ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
В той же час, до справи № 904/4470/16 долучено всі необхідні докази, що дають можливість суду самостійно, без зупинення розгляду справи, встановити відповідні обставини, пов`язані з заявою AT "Дніпропетровськгаз" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
Отже, відсутні обставини об`єктивної неможливості розгляду даної справи до вирішення спору у справі №640/31815/21.
Крім того, справа № 904/4470/16 вже розглянута по суті. При цьому AT "Дніпропетровськгаз" звернулось до суду із заявою про визнання наказу господарського суду таким, що не підлягає виконанню.
Отже, наразі розглядається заява боржника в процесі примусового виконання рішення суду, яке набрало законної сили, є чинним та обов`язковим до виконання в силу приписів Конституції України та норм законодавства, в яких закріплено принципи верховенства права та обов`язковості виконання рішень суду.
В той же час, Верховним Судом у постанові від 20.02.2019 у справі № 906/806/15 сформовано правову позицію, відповідно до якої стаття 227 ГПК України передбачає можливість зупинення розгляду справи судом на стадії вирішення спору і не передбачає можливості зупинення розгляду заяв, в тому числі поданих на стадії примусового виконання рішення.
У зв`язку з цим, законодавчі підставі для зупинення провадження у справі № 904/4470/16 з розгляду заяви AT "Дніпропетровськгаз" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі №640/31815/21 - відсутні.
На підставі викладеного колегія судді вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у іншій справі за №640/31815/21.
Відповідно до п.п. 1, 4 до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є нез`ясування обставин, що мають значення справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Таким чином, з огляду на відсутність підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, колегія суддів зазначає, що вказане є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування постановленої ухвали суду та прийняття нового рішення у справі про відмову в задоволенні заяви відповідача.
Зважаючи на задоволення апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача у справі.
Оскільки ухвала про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, передбачена п.23 ч.1 ст.255 ГПК України, яка переглянута в апеляційному порядку, не відноситься до переліку ухвал, які підлягають касаційному оскарженню після їх апеляційного розгляду, в порядку п.2 ч.1 ст.287 ГПК України, то постанова Центрального апеляційного господарського суду оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2022 у справі № 904/4470/16 задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2022 у справі №904/4470/16 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (від 29.12.2021 №2) про визнання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2016 у справі №904/4470/16 про стягнення з Акціонерного товариства "Дніпропетровськгаз" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 348 222 726,62 грн заборгованості за природний газ, 3 583 797,82 грн 3% річних, 9 972 484,42 грн інфляційних втрат, 181 027,48 грн витрат по сплаті судового збору таким, що не підлягає виконанню відмовити у повному обсязі.
Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2270,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 22.04.2022.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
СуддяО.В. Березкіна
Суддя М.О. Дармін
