П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 802/1463/18-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дмитришена Р.М. Суддя-доповідач - Граб Л.С.
07 травня 2019 року
м . Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,
за участю: секретаря судового засідання: Черняк А.В.,
представника позивачів: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 20 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Жмеринської міської ради Вінницької області, секретаря Жмеринської міської ради Вінницької області Світлака Юрія Степановича, за участю третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_6 , за участю третьої особи на стороні відповідача Жмеринської міської ради Вінницької області, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_7 про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА _3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до Жмеринської міської ради Вінницької області та секретаря Жмеринської міської ради Вінницької області Світлака Ю.С. в якому просили:
-визнати протиправними дії секретаря Жмеринської міської ради Вінницької області Світлака Ю.С. щодо незаконного зібрання та проведення сесії Жмеринської міської ради Вінницької області, яке відбулося 22.05.2018;
-визнати незаконним та скасувати рішення Жмеринської міської ради Вінницької області від 22.05.2018 №546 "Про дострокове припинення повноважень міського голови ОСОБА_3";
-визнати незаконним та скасувати рішення Жмеринської міської ради Вінницької області від 22.05.2018 №545 "Про розпуск виконавчого комітету Жмеринської міської ради";
-визнати незаконним та скасувати розпорядження секретаря Жмеринської міської ради від 22.05.2018 №63-рк "Про звільнення ОСОБА_3 ".
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.09.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, ОСОБА_6
Ухвалою суду від 16.11.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Жмеринської міської ради, першого заступника міського голови ОСОБА_7
Установлено третій особі ОСОБА_7 строк до 04.12.2018 для подання письмових пояснень щодо заявлених позовних вимог, які мають відповідати положенням ст.165 КАС України.
В подальшому, ухвалою від 13.12.2018 Вінницький окружний адміністративний суд установив учасникам справи строк до 19.12.2018 для надання відповіді на пояснення третьої особи першого заступника міського голови ОСОБА_7 а також усім учасникам справи до 19.12.2018 року подати всі наявні клопотання, які мають відповідати формі та змісту письмової заяви, передбаченої ст. 167 КАС України.
04.03.2019 на адресу суду першої інстанції від Шевчука А.А. -представника третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_7 , надійшло клопотання про поновлення процесуального строку для подання доказів та клопотання про виклик свідків у даній справі мотивоване тим, що договір про надання правничої допомоги між Шевчуком А.А. та ОСОБА_7 укладено лише 02.01.2019, тобто після закриття підготовчого провадження у справі. При цьому зазначено, що Шевчук А.А. не мав можливості раніше представляти законні інтереси ОСОБА_7 у зв`язку з хворобою та навчанням.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 20.03.2019 в задоволенні клопотання представника ОСОБА_7 , відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Шевчук А.А. , що діє від імені ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В апеляційній скарзі, зокрема, зазначено, що суд першої інстанції залишив поза увагою обгрунтування причин пропуску процесуального строку, а саме: що договір про надання правничої допомоги між Шевчуком А.А. та ОСОБА_7 укладено лише 02.01.2019, в зв`язку з чим до участі у справі представник приступив вже на стадії розгляду справи по суті, а тому не мав можливості раніше заявити клопотання про долучення доказів та клопотання про виклик свідків.
Водночас доводи Шевчука А.А. щодо хвороби та навчання останнього, на переконання скаржника підтверджують факт неможливості укладення договору про надання правової допомоги раніше, тобто під час залучення ОСОБА_7 до справи в якості третьої особи.
Також в апеляційній скарзі звернуто увагу, що представником ОСОБА_7 в суді першої інстанції надавались пояснення про те, що із 2015 року в зв`язку з хворобою, яка є хронічною, у останнього часто виникали рецидиви, а також в зв`язку з навчанням він вимушений був їздити до м.Києва.
25.04.2019 від представника позивачів через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання вказала на безпідставність доводів апеляційної скарги, у зв`язку із чим просила відмовити в її задоволенні.
В судовому засіданні представник позивачів заперечила стосовно задоволення апеляційної скарги і просила ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Решта учасників справи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися та повноважних представників для участі у справі, не направили.
Від відповідача-Жмеринської міської ради Вінницької області та представника апелянта надійшли заяви, в яких останні підтримали апеляційну скаргу та просять розглянути апеляційну скаргу без їх участі.
У відповідності до вимог ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи зі слідуючого.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку, що третій особі ОСОБА_7 надано достатній строк для подання клопотань та доказів, а отже правові підстави для поновлення процесуального строку, необхідного для подання до суду клопотання про приєднання доказів та клопотання про виклик свідків, відсутні.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та надаючи правову оцінку обставинам справи, вказує на наступне.
Частиною 1 ст.5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом унормовано також пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу.
Відповідно до ст.8 КАС України усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Приписи вищенаведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у частині першій статті 44 КАС України, якою регламентовано, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.
Також статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті).
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом, упродовж визначених для цього строків.
Такими процесуальними обов`язками учасників справи визначено, окрім іншого, дотримання встановлено судом строку, встановленого для подання клопотань.
Отже, ОСОБА_7 , який наділений однаковим обсягом процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на подання клопотань про приєднання доказів та виклик свідків, повинен був забезпечити неухильне і своєчасне виконання цих обов`язків та вимог закону.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.12.2018 для всіх учасників справи встановлено строк до 19.12.2018 року для подання наявних клопотань.
Однак, тільки 04.03.2019, після закінчення встановлених ухвалою суду строків, представник третьої особи ОСОБА_7 - Шевчук А.А. , подав клопотання про його поновлення.
За правилами ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, для поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин, які об`єктивно перешкоджали особі вчасно звернутись до суду.
Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
У ч.2 ст.6 КАС України визначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з частиною 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у пункті 39 рішення у справі "Устименко проти України", принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представити свою справу за таких умов, які не ставлять його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.
При цьому, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та пункті 54 рішення «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Також, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, а після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду, відносини стають стабільними.
Оскільки, дане поняття за своєю суттю є оціночним, суд у кожному конкретному випадку має надати правову оцінку відповідним обставинам та, як наслідок, визначити, чи можуть такі обставини бути визнані поважними.
Водночас, невмотивоване задоволення клопотання про поновлення процесуального строку звернення до суду утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб`єктів судового захисту, в тому числі фізичних осіб.
Європейський Суд з прав людини у Справі «Пономарьов проти України» зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Так, в якості обставини, які перешкоджали ОСОБА_7 звернутися до суду з клопотаннями у строки, встановлені в ухвалі Вінницького окружного адміністративного суду від 13.12.2018, зазначено хворобу та перебування на навчанні його представника- Шевчука А.А. , на підтвердження чого надано виписки з медичної карки хворого та довідку з місця навчання.
Із досліджених колегією суддів виписки з медичної карки амбулаторного (стаціонарного) хворого №56 та виписки з історії хвороби стаціонарного хворого №1997 слідує, що Шевчук А.А. перебував на лікуванні в 2015 році, а інші будь-які відомості щодо хвороби останнього відсутні.
У довідці, виданій ВНЗ "Університет економіки та права "КРОК" зазначено, що Шевчук А.А. навчається у вищому навчальному закладі за заочною формою навчання із нормативним строком до 2019 року.
В той же час, як слідує зі змісту договору про надання правової допомоги, останній укладений між ОСОБА_7 та Шевчуком А.А. 02.01.2019, тобто після завершення лікування та після закінчення навчання останнім, а відтак посилання апелянта, як на підставу для поновлення строку на вищезазначені обставини є безпідставними та необгрунтованими.
Водночас, наведені в апеляційній скарзі доводи Шевчука А.А. про те, що у нього часто відбувається рецидив хвороби, на яку останній захворів у 2015 році, а також про вимушені поїздки до Києва в зв`язку з навчанням, не заслуговують на увагу, оскільки такі не підтверджені жодним належним та допустимим доказом.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на слідуюче.
Частиною 1 ст. 55 КАС України передбачено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 60 КАС України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.
Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.
30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02 червня 2016 року №1401-VIII, яким Конституцію України доповнено статтею 131-2, в силу положень якої представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення здійснюється виключно адвокатами.
Наведене кореспондується з положеннями статті 57 КАС України, в частині 1 якої закріплено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Згідно частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги, може бути договір про надання правової допомоги.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що ОСОБА_7 бере участь у розгляді справи №802/1463/18-а через представника Шевчук А.А., який діє на підставі договору про надання правової допомоги.
Між тим, законом не обмежено право особи захищати свої інтереси в суді особисто. При цьому, вищенаведені законодавчі норми не містять жодних застережень щодо неможливості участі особи у судовому процесі через декількох представників або заміни одного представника на іншого.
А отже, третя особа- ОСОБА_7, у разі настання обставин, що унеможливлювали укладення з Шевчуком А.А. до 19.12.2018 договору про надання правової допомоги, мав право звернутись за правничою допомогою до іншого адвоката або подати клопотання про приєднання доказів та про виклик свідків самостійно.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведені в клопотанні про поновлення процесуального строку мотиви не свідчать про наявність виняткових, особливих і непереборних обставин об`єктивного характеру, які унеможливили або істотно ускладнили подання у визначений судом строк, клопотань, які відповідатимуть формі та змісту письмової заяви, передбаченій ст.167 КАС України.
Також як вірно зазначено судом першої інстанції Шевчуком А.А. про поданні клопотання про поновлення процесуального строку не виконано вимоги ч.4 ст.121 КАС України, за правилами якої одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Статтею 242 КАС України зокрема визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на вищезазначене, враховуючи те, що скаржником без поважних причин пропущено встановлений судом процесуальний строк, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для його поновлення.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши у межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог процесуального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8, 44, 121, 129, 205, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 20 березня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 13 травня 2019 року.
Головуючий
Граб Л.С.
Судді
Біла Л.М. Гонтарук В. М.
