09.02.2010
Справа № 1-8/2010
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2010 року Путильський районний суд Чернівецької області у складі: головуючого судді Лисака І.Н. прокурора Іванова В.В. при секретарі Помазан М.В. за участю потерпілого ОСОБА_1 підсудної ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Путила справу по обвинуваченню
ОСОБА _2, ІНФОРМАЦІЯ_1. уродженки та жительки х. Ріпень Сергіївської с/р Путильського р-ну Чернівецької області, громадянки України, українки, ІНФОРМАЦІЯ_2, пенсіонерки, не судимої, за чЛ ст. 172, ч.2 ст. 272 КК України,
ВСТАНОВИВ:
Підсудна ОСОБА_2 будучи приватним підприємцем в порушення вимог ст.43 Конституції України та ст.ст. 21,24,153 КЗпПУ при допуску працівників ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до виконання робіт з підвищеною небезпекою не заключила з останніми трудових договорів, не проводила стажування, навчання та інструктажів з питань охорони праці, не забезпечила безпечні умови праці.
Крім того, ОСОБА_2 займаючись переробкою деревини та розпиловкою лісу, що відповідно до п.п. 104,115 „Переліку робіт з підвищеною небезпекою”, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці №15 від 26.01.2005 року відноситься до робіт з підвищеною небезпекою, в порушення вимог ст.ст. 13,18 Закону України „Про охорону праці” та п.п.4.9.1-4.9.16 „Правил безпечної роботи з інструментами”, затверджених наказом Міністерством праці та соціальної політики №252 від 05.06.2001 року без відповідного стажування, інструктажу та навчання допустила до роботи ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на деревообробних верстатах, на яких були відсутні огородження диску пили, розклинюючий ніж та завіси на рухливих запобіжних упорах, внаслідок чого 5 лютого 2009 року під час розпилювання деревини стався викид дошки з кругопильного верстату, яка внаслідок цього вдарила ОСОБА_1, спричинивши останньому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритої травми живота з розривами тонкого кишківника, заочеревинної гематоми.
В судовому засіданні підсудна вину в інкримінованому визнала повністю та показала, що допускала до роботи вище перелічених осіб без трудової угоди, за що платила їм щонеділі із розрахунку 100 грн. з переробленого м3 деревини. Вона наголошувала працівникам в усній формі про правила виконання робіт на деревообробних верстатах, хоча ні сама, ні її працівники не проходили інструктажу, стажування та навчання з охорони праці під час виконання робіт з підвищеною небезпекою. Лікування потерпілого ОСОБА_1 провела за власний рахунок, тому просить її не судити.
Потерпілий ОСОБА_1 показав суду, що з вересня 2008 року без належного оформлення трудових відносин працював разом із переліченими особами у приватного підприємця ОСОБА_2 на пилорамі, станки на якій були саморобними. 5 лютого 2009 року він виконував свої функції, як із розташованого рядом станка, на якому працювали ОСОБА_5 та ОСОБА_3, викинуло дошку, в результаті чого вона вдарила потерпілого. Від даного удару останній втратив свідомість та отямився в лікарні. Ним була перенесена операція та лікування, витрати на які понесла підсудна. Через те, що свідомо працював на саморобних станках і відшкодування підсудною витрат на лікування, претензій до останньої не має.
Вислухавши покази підсудної та потерпілого, заслухавши думку прокурора, вивчивши матеріали справи та дані, добуті в судовому засіданні, суд вважає, що вина підсудної ОСОБА_2 у грубому порушення законодавства про працю та порушенні правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на підприємстві доведена в повному обсягу, а її дії слід кваліфікувати за ч.І ст.172 КК України як грубе порушення законодавства про працю, та за ч.2 ст.272 КК України як порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на підприємстві особою, яка зобов’язана їх дотримувати, що спричинило тяжкі наслідки. Крім визнання своєї вини остання доводиться добутими досудовим слідством та під час судового слідства доказами та матеріалами справи, а саме: протоколом огляду місця події із фото таблицями (а.с.35-40), де зазначено розташування та стан станків на підприємстві ОСОБА_2; висновком експерта №2944 від 04.11.2009 року (а.с.78-79), яким підтверджується ступінь отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_1; повідомленням ДПІ у Путильському районі №6649/9/17-028 від 05.11.2009 року з доданими документами (а.с.82-94), відповідно до яких ОСОБА_2 не вказувала про наявність найманих працівників і не сплачувала до бюджету податок з доходів фізичних осіб, та повідомлення Путильського РЦЗ №23-05/0878 від 05.11.2009 року (а.с.98), яке вказує на відсутність передбачену реєстрацію трудових відносин з вказаними працівниками, що через кількість працівників, умови їх роботи та відсутність інструктажу, не сплату податків та недотримання гарантій працівників, передбачених КЗпПУ, суд в сукупності оцінює як грубе порушення трудового законодавства; витягом з ЄДР (а.с. 101-104), відповідно до якого ОСОБА_2 була зареєстрована приватним підприємцем; показами потерпілого в судовому засіданні, який вказує на трудові відносини із ОСОБА_2, яка в свою чергу відповідно до ст.153 КЗпПУ повинна була забезпечити безпечні умови праці, забезпечити умови роботи відповідно до вимог актів про охорону праці, систематично проводити інструктаж з питань охорони праці.
Призначаючи підсудній вид та міру покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєного.
Підсудній ОСОБА_2 як обставини, які пом'якшують покарання, суд враховує те, що вона щиро кається у скоєному та активно сприяла у розслідуванні справи, позитивно характеризується за місцем проживання, понесла витрати на лікування потерпілого.
Обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено.
Враховуючи особу винної та обставини, які пом’якшують покарання, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання підсудної з метою попередження вчинення нових злочинів можливе без ізоляції із застосуванням іспитового строку до основного виду покарання.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд-
ЗАСУДИВ:
Визнати винною ОСОБА_2 в скоєні злочину, передбаченого ст.172 ч.І КК України і призначити їй покарання у виді штрафу в сумі 680 (шістсот вісімдесят) грн.
^ Визнати винною ОСОБА_2 в скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст.272 КК України і призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк З (три) роки з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю на строк З (три) роки.
На підставі ст.70 КК України ОСОБА_2 остаточно призначити покарання шляхом їх повного складання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі зі сплатою штрафу в сумі 680 (шістсот вісімдесят) грн. та з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю на строк 3 (три) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі, якщо вона протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
В силу ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання.
До вступу вироку в законну силу залишити ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
Вирок може бути оскаржено протягом 15-ти днів з дня проголошення до Апеляційного суду Чернівецької області через Путильський районний суд.
Суддя Лисак І.Н.
