Справа № 1-8/2010 р.
В И Р О К
Іменем України
1 листопада 2010 р.
Апеляційний суд Чернігівської області в складі :
головуючого судді Демченка О.В.
при секретарях: Гой Н.Г., Фесюра Т.І.
з участю прокурора Паливода Л.В.,
адвоката ОСОБА_1,
підсудного ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові кримінальну справу по обвинуваченню:
ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Попівка Новгород-Сіверського району Чернігівської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, судді у відставці, мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 375 ч. 2; 365 ч.3 КК України,-
в с т а н о в и в :
ОСОБА_2 Указом Президента України № 547/98 від 17 червня 1998 року відповідно до ст. 127 та ч. 1 ст. 128 Конституції України призначений на посаду судді Шосткинського міського суду Сумської області строком на пять років. Наказом начальника Управління юстиції в Сумській області № 56 від 7 вересня 1998 р. ОСОБА_2 призначений на посаду судді Шосткинського міського суду Сумської області.
Постановою Верховної Ради України № 1232 ІV від 16 жовтня 2003 року відповідно до ст. 128 Конституції України ОСОБА_2 обраний на посаду судді Шосткінського міського суду безстроково.
Обіймаючи посаду судді вказаного суду, ОСОБА_2 відповідно до положень ст. 124, 125, 129 Конституції України, ст. ст. 1,3,5,11,13,18.21-23 Закону України „Про судоустрій України”, ст. 1,2 Закону України „Про статус суддів”, був наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, у звязку з чим мав право предявляти вимоги а також приймати рішення, обовязкові для виконання всіма фізичними та юридичними особами незалежно від їхньої відомчої належності та підлеглості, складати юридично-значимі документи, тобто являвся службовою особою та представником влади.
Як службова особа та носій судової влади в Україні, на якого покладено обовязок здійснювати правосуддя, забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства держави, ОСОБА_2 був зобовязаний суворо дотримуватись вимог Конституції України, чинного законодавства, викладеного у законах та інших нормативно-правових актах.
Проте, грубо порушуючи норми Конституції України, Законів України „Про судоустрій України” та „Про статус суддів”, Цивільного процесуального кодексу України (в ред. 1963 р.). суддя Шосткинського міського суду Сумської області ОСОБА_2 вчинив умисний злочин проти правосуддя за таких обставин.
30 липня 2003 року рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 27/26 задоволено позовні вимоги заступника Генерального Прокурора України в інтересах держави в особі Державного казначейства України, Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України до ТОВ „Прометей” про стягнення 99108529, 88 грн. Цим рішенням суд постановив стягнути з ТОВ „Прометей”, яке розташоване по вул. Заводській-1 в селі Пирогівка Шосткинського району Сумської області 15235436,46 грн. ввізного мита, 65906056, 78 грн. податку на додану вартість, 6380098, 19 грн. акцизного збору, 11501703, 22 грн. спеціального мита, 85235, 18 грн. додаткового митного збору за митне оформлення нафтопродуктів, 1700 грн. державного мита за рахунок його активів.
Дане судове рішення переглянуто в апеляційному порядку і постановою Київського апеляційного господарського суду від 7 листопада 2003 р. залишено без змін. З цього моменту воно вступило в законну силу і стало обовязковим для виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, посадовими особами, обєднаннями громадян та іншими організаціями на території України.
19 грудня 2003 року до Шосткинського міського суду Сумської області надійшла позовна заява за позовом ОСОБА_4 та спільного українсько-чеського підприємства „Контур ПК” до ОСОБА_5 про захист порушеного та оспорюваного права.
Вказана позовна заява була прийнята суддею Шосткинського міського суду ОСОБА_2 на особистому прийому від представника позивачів ОСОБА_6
У своїй позовній заяві позивачі вказували, що ОСОБА_5 є директором ТОВ „Прометей”. Засновникам ТОВ „Прометей” (ОСОБА_4 та підприємству „Контур-ПК”) стало відомо про те, що рішенням Господарського суду м. Києва від 30 липня 2003 р. у справі № 26/27 з ТОВ „Прометей” на користь Державного бюджету України підлягає стягненню сума в 99108529,88 грн., які не були сплачені підприємством за митне оформлення вантажів, що надійшли на його адресу. Директор товариства ОСОБА_5 має намір погасити вказану суму за рахунок грошових коштів підприємства. Засновники ТОВ „Прометей” вважають, що такі дії директора підприємства порушують їхні права та створюють перепони для реалізації їхніх прав як власників підприємства.
З тексту позовної заяви вбачається, що призначена до сплаті на користь державного бюджету України сума в 99108529,88 грн. вже сплачена ТОВ „Прометей” при митному оформленні товарів. Ця обставина, на їхню думку, підтверджена митними деклараціями на яких стоїть штамп митниці „сплачено”, що є підтвердженням сплати відповідних податків. За таких обставин, згідно позовної заяви, податки, збори, обовязкові платежі, що підлягають стягненню згідно рішення Господарського суду м. Києва від 30 липня 2003 року в сумі 99108529,88 грн. є сплаченими і не підлягають повторній сплаті і стягненню.
В позовній заяві позивачі просили суд: визнати незаконними дії директора ТОВ „Прометей” ОСОБА_5 по організації і веденню фінансово-господарської діяльності і митному оформленню вантажів, які надходять на його адресу, що спричинило за собою обовязок повторно сплатити податки, вказані в рішенні Господарського суду м. Києва від 30 липня 2003 р.; визнати податки і збори, обовязкові платежі, вказані в рішенні Господарського суду від 30 липня 2003 р. в сумі 99108529,88 грн. сплаченими; визнати рішення Господарського суду м. Києва від 30 липня 2003 року у справі № 27/26 виконаним та не підлягаючим предявленню до органів державної виконавчої служби; заборонити повторне стягнення з ТОВ „Прометей” 99108529,88 грн. З метою підтвердження доказів сплати всіх передбачених податків при митному оформленні вантажів, позивачі просили суд витребувати у ТОВ „Прометей” для вивчення і дослідження вантажні митні декларації по яким проводилось митне оформлення вантажів, що надходили на адресу цього підприємства.
Під час вивчення позовної заяви і додатків до неї, 19 грудня 2003 року у судді ОСОБА_2. виник умисел, спрямований на винесення за відомо неправосудного рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_4, спільного українсько-чеського підприємства „Контур-ПК” до ОСОБА_5 про захист порушеного та оспорюваного права.
Будучи досвідченим юристом і маючи досвід роботи на посаді судді, в тому числі з розгляду цивільних справ, ОСОБА_2 встановив, що дана справа не підвідомча і не підсудна Шосткінському міському суду Сумської області, позов подано неналежним позивачем до неналежного відповідача, відсутні підстави для задоволення позову, оскільки з порушеного в ньому питання прийнято рішення Господарським судом м. Києва 30 липня 2003 року. Незважаючи на це, ОСОБА_2 діючи умисно, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на винесення завідомо неправосудного рішення у цивільній справі в інтересах ТОВ „Прометей”, 19 грудня 2003 року прийняв від представника позивачів ОСОБА_6 зазначену позовну заяву, завів цивільну справу та підписав ухвалу про заведення цивільної справи та прийняття її до розгляду. В мотивувальній частині даної ухвали, підписаної суддею ОСОБА_2 вказано, що заяву подано з додержанням вимог ст. 137 ЦПК України і справа може бути призначена до розгляду.
Після цього ОСОБА_2 передав заведену цивільну справу до канцелярії суду, де їй був присвоєний номер 2-3896 і справа відповідним чином була зареєстрована в обліках суду.
Діючи умисно, з метою винесення завідомо неправосудного рішення в даній цивільній справі, в порушення п. 3,6,7 ст. 143 ЦПК України ( в ред. 1963р.) суддя ОСОБА_2 не вирішив питання про притягнення в даній справі в якості третіх осіб: ТОВ „Прометей”, органи Державного казначейства України, Державної митної служби України, Державної податкової служби України та не витребував у цих органів і ТОВ „Прометей” доказів, якими підтверджуються факти сплати податків і зборів, про які йшла мова в позовній заяві, оскільки позовні вимоги зачіпали інтереси держави в сфері сплати податків.
29 грудня 2003 року о 15 год. 30 хв. суддя ОСОБА_2 при секретарі ОСОБА_8. , діючи від імені суду, провів судове засіданні у цивільній справі № 2-3896 з участю представників сторін: відповідача ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_7, представник ОСОБА_4 ОСОБА_6, який, не маючи відповідного доручення, представляв інтереси спільного українсько-чеського підприємства „Контур ПК”, але всупереч вимогам закону був допущений суддею ОСОБА_2 до участі в справі на стороні цього підприємства.
Під час проведення судового засідання, суддя ОСОБА_2, діючи умисно, вчинив ряд дій, направлених на реалізацію його злочинного умислу на постановлення завідомо неправосудного рішення.
Так, суддя ОСОБА_2 допустив до участі ОСОБА_6 на стороні підприємства „Прометей”, хоча останній не мав повноважень на таке представництво і позиція ОСОБА_6 була врахована ОСОБА_2 при постановленні рішення в справі.
ОСОБА_2 не витребував у сторін і не дослідив усіх доказів в обґрунтування позову, зокрема: вантажних митних декларацій ТОВ „Прометей”, оформлених в Маріупольській, Чопській, Житомирській, Східній регіональній, Центральній енергетичній митницях.
Дослідивши в матеріалах кримінальної справи рішення Господарського суду м. Києва від 30 липня 2003 року, яким встановлено обовязок ТОВ „Прометей” сплатити на користь держави податків і зборів на суму 99108529, 88 грн., ОСОБА_2, діючи умисно, постановив іменем України рішення, яким:
- дії ОСОБА_5 щодо організації та ведення фінансово-господарської діяльності визнано правомірними;
- податки в сумі 99108529, 88 грн., які підлягають сплаті згідно рішення Господарського суду м. Києва визнано сплаченими та не підлягаючими повторному сплаченню;
- заборонено повторна сплата та примусове стягнення цих податків за рахунок активів ТОВ „Прометей”.
Постановлюючи це рішення, суддя ОСОБА_2 фактично піддав ревізії рішення Господарського суду м. Києва від 30 липня 2003 р., хоча як суддя загального суду першої інстанції він не мав права цього робити.
Дане рішення набрало чинності і було скасовано ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Сумської області від 4 грудня 2007 року як незаконне з поверненням справи на новий судовий розгляд. При повторному розгляді справи в іншому складі суду 18 березня 2008 року в задоволенні позову ОСОБА_4 та підприємства „Прометей” до ОСОБА_5 про захист порушеного та оспорюваного права було відмовлено. При цьому суд мотивував своє рішення тим, що ОСОБА_5 не може відповідати перед позивачами як директор підприємства, в такому статусі він може відповідати лише перед підприємством, з яким перебуває в трудових відносинах. Дане рішення суду вступило в законну силу і є чинним.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 не визнав себе винним в скоєнні будь-яких злочинів. Пояснив, що працював суддею Шосткинського міського суду Сумської області и розглядав різні категорії цивільних та кримінальних справ. В грудні 2003 року в Шосткинському міському суді було велике навантаження цивільних справ і він, бажаючи покращити показники суду, призначав до розгляду їх велику кількість. Позовна заява ОСОБА_4 та підприємства „Контур ПК” до ОСОБА_5 була прийнята ним на особистому прийомі, який в той час вівся суддями Шосткінського міського суду. Вивчивши позовну заяву, ОСОБА_2 дійшов до висновку, що вона підсудна Шосткинському міському суду за загальними правилами територіальної підсудності проживанням відповідача в м. Шостці. Оскільки був кінець року, підсудний призначив справу до розгляду через незначний час після прийняття позову. Погодився, що для розгляду справи треба було залучити третіх осіб представників Державної податкової адміністрації, митниці, держказначейства. Це зроблено ним не було через брак досвіду в роботі і відсутність часу для підготовки справи до розгляду. Висновок про визнання податків і зборів, які повинно сплатити ТОВ „Прометей” такими, що сплачені, був зроблений ним як суддею на підставі досліджених доказів вантажних митних декларацій, наданих стороною позивачів для огляду. При цьому він керувався Законом України „Про систему оподаткування” і нормативними документами Державної митної служби України, судовою практикою з цього питання.
Підсудний пояснив, що на момент постановлення ним рішення в справі існувало рішення Київського районного суду міста Харкова, яким на підставі Закону України „Про іноземні інвестиції” було звільнено від оподаткування спільне українсько-чеське підприємство „Контур ПК” та його дочірні підприємства ( в тому числі і ТОВ „Прометей”) і структурні підрозділи. 4 травня 2001 р. цей же суд постановив ухвалу про спосіб виконання цього рішення. Оскільки всі ці судові рішення на той момент були чинними, а рішення господарського суду м. Києва від 30 липня 2003 року їм суперечило, то він, ОСОБА_2 намагався постановити рішення, яким хотів узгодити два попередні судові рішення і був переконаний, що рішення суду з питання, яке він розглядав, повинно було бути саме таким, як він постановив. При цьому не заперечував, що припустився процесуальних порушень, які стали підставою для скасування його рішення. Проте зробив це не умисно, а через брак досвіду в роботі.
Незважаючи на таку позицію ОСОБА_2 , суд вважає, що винність його в постановленні завідомо неправосудного судового рішення знайшла своє підтвердження в судовому засіданні. Це підтверджено наступними доказами
Аналіз позовної заяви ОСОБА_4 та спільного українсько-чеського підприємства „Контур ПК” до ОСОБА_5 ( т.2 а.с. 7-10) дозволяє зробити висновок про те, що представник позивачів у якості підстав для задоволення позову наводив не реальні дії ОСОБА_5 як директора підприємства ТОВ „Прометей”, а його наміри виконати рішення Господарського суду м. Києва від 30 липня 2003 р., що само по собі є абсурдним, оскільки лише наміри особи вчинити певні дії без вчинення таких дій не можуть служити предметом регулювання цивільного законодавства.
В цій позовній заяві містяться дві групи вимог: основні визнати незаконними дії директора ТОВ „Прометей” ОСОБА_5 та похідні від основних визнати податки, які повинно сплатити ТОВ „Прометей” сплаченими, визнати рішення Господарського суду м. Києва від 30 липня 2003 р. виконаним, заборонити повторне стягнення з ТОВ „Прометей” вказаних вище податків.
З протоколу судового засідання (т.2 а.с. 40-47) вбачається, що основні вимоги позову взагалі не були предметом ретельного розгляду суду під головуванням ОСОБА_2 Натомість в судовому засіданні сторони детально зупинились на дослідженні похідних вимог. І хоча в задоволенні основних вимог було відмовлено без фактичного дослідження обставин справи, суд задовольнив усі похідні вимоги в повному обсязі, заборонивши стягнення податків з ТОВ „Прометей”. (т.2 а.с. 48-50).
В позовній заяві неодноразово акцентується увага на те, що унаслідок сплати податків і зборів, які на думку позивачів вже раніше ними були сплачені, будуть порушені їхні майнові права. В заяві йде мова фактично про звільнення від сплати податків, які сплачуються на користь держави. Видно, що коло учасників процесу складене таким чином, щоб унеможливити подальше оскарження судового рішення у вищестоящому суді. Незважаючи на це, суддя ОСОБА_2 не притягнув у якості третіх осіб державу в особі відповідних органів митних, податкових, фінансових, хоча повинен був і міг це зробити в порядку ст. 105 ЦПК України (в ред. 1963 р.).
Завідома неправосудність постановленого під головуванням судді ОСОБА_2. судового рішення підтверджена відсутністю належним чином оформленого доручення на ведення справи ОСОБА_6 в інтересах підприємства „Контур ПК”. У відповідності до ст. 113 ЦПК України, діючого на той момент, оригінал цього доручення або його копія повинен був бути долучений до справи. В справі такий документ відсутній, в протоколі судового засідання посилання на його наявність відсутня. Тому суд вважає, що таке доручення при розгляді вказаної вище цивільної справи у ОСОБА_6 було відсутнє.
В позовній заяві стверджувалось, що доказами позовних вимог можуть бути вантажні митні декларації, на яких є відмітки митних органів про сплату мита.
В рішенні Господарського суду м. Києва від 30 липня 2003 р., на яке посилались позивачі, є перелік митниць, в яких здійснювалось митне оформлення товарів ТОВ „Прометей” і за ввезення яких воно не сплатило податків. Вони, зокрема, оформлювались на Центральній енергетичній, Глухівській, Маріупольській, Чопській, Східній регіональній митницях і сума несплачених податків за оформлення цих товарів складає 99108529 грн.(т.2 а.с. 11-21).
У той же час в протоколі судового засідання зазначено, що в судовому засіданні під головуванням судді ОСОБА_2. було досліджено тільки вантажні митні декларації, оформлені в Глухівській митниці. Незважаючи на це, позов було задоволено в повній сумі заявлених позовних вимог, а в мотивувальній частині судового рішення (т.2 а.с. 49) вказано, що позовні вимоги підтверджені вантажними митними деклараціями, які суд фактично дослідив не повністю, але в своєму рішенні зробив висновок про повне їхнє дослідження.
В рішенні Господарського суду м. Києва від 30 липня 2003 року зроблено категоричний висновок про те, що хоча ТОВ „Прометей” і сплачувало митні та інші платежі при митному оформленні імпортних товарів, проте ці грошові кошти були йому повернуті державною виконавчою службою і тому ТОВ „Прометей” ніяких податків державі фактично не сплатило. На підставі цього встановленого факту господарський суд вирішив стягнути з ТОВ „Прометей” відповідну грошову суму на користь держави. Проте, суддею ОСОБА_2 цей висновок господарського суду було проігноровано, що свідчить про наявність у нього умислу на постановлення завідомо незаконного судового рішення.
Глава 2 Закону України „Про господарські товариства” не передбачає обовязку директора товариства з обмеженою відповідальністю нести відповідальність за фінансовими зобовязаннями цього товариства. У відповідності до ст. 6 цього закону директор ТОВ „Прометей” ОСОБА_5 був підзвітний лише зборам учасників цього товариства, які мали право звільнити його з роботи, а не окремим засновникам.
Як випливає з рішення Шосткінського міськрайонного суду Сумської області від 18 березня 2008 року, діями ОСОБА_5 права позивачів безпосередньо не зачіпались (т.2 а.с. 198). Тому, як вбачається з наведеного вище, вони заявили позов до неналежного відповідача ОСОБА_5 За таких обставин суд не мав права постановити рішення на користь позивачів, але це суддею ОСОБА_2 було також проігноровано.
Стаття 32 Цивільного Кодексу України, діючого на той час, розмежовувала відповідальність юридичної особи та її засновників. З її змісту випливає, що ОСОБА_4 та підприємство „Контур ПК” не могли відповідати за зобовязаннями ТОВ „Прометей”, тому підстав для задоволення позову не могло бути. Проте й ця норма закону була не дотримана головуючим по справі суддею ОСОБА_2
Постановлене 30 липня 2003 року Господарським судом м. Києва рішення в справі № 27/26 могло бути змінене, скасоване, розяснений спосіб його виконання тільки за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом, в межах інстанційної підсудності виключно господарськими судами. Незважаючи на це, суддя ОСОБА_2 в порушення ст. 24 ЦПК України в (ред. 1963 р.) прийняв позов до розгляду і , як це видно з протоколу судового засідання, дослідивши рішення Господарського суду м. Києва від 30 липня 2003 р. в справі № 27/26, в порушення ст. 32 ЦПК України повторно дослідив факти, які були предметом розгляду іншого суду та фактично це рішення ревізував, чого не мав права робити. Суд вважає, що діюче в Україні процесуальне законодавство не дозволяє існування двох судових рішень по одному і тому ж предмету спору, з одних і тих же підстав, прийнятих судами різних юрисдикцій, одне з яких набрало законної сили, а друге було постановлено пізніше і фактично ревізувало перше.
Оцінюючи наведені вище обставини в сукупності, суд вважає, що усі вони свідчать про наявність умислу ОСОБА_2 постановити завідомо незаконне судове рішення.
Свідок ОСОБА_8 показала суду, що в 2003 р. працювала секретарем судового засідання Шосткинського міського суду і брала участь в розгляді справи за позовом ОСОБА_4 та підприємства „Контур ПК” до Галича про захист оспорюваного та порушеного права. Вона підтвердила правильність складеного нею протоколу і те, що з боку судді ОСОБА_2. до неї як до секретаря судового засідання не було претензій з приводу складання протоколу.
Таким чином, показання цього свідка прямо підтверджують встановлені вище фактичні обставини справи.
Суд не вважає доказом невинуватості підсудного довідку підприємства „Контур ПК” про видачу ОСОБА_6 доручення на представництво інтересів цього підприємства, оскільки таке доручення в протоколі судового засідання справи № 2- 3896 не зазначене (т.5 а.с.131).
Суд відхиляє як недостовірні і направлені на ухилення від відповідальності показання підсудного про те, що незаконність постановленого під його головуванням судового рішення мала місце з причини його недосвідченості як судді.
Так, з висновку кваліфікаційної комісії суддів Сумської області від 3 квітня 1998 р. вбачається, що ОСОБА_2 відповідає вимогам Закону України „Про статус суддів”, при складанні кваліфікаційного іспиту він підготував реферат на тему „Розгляд цивільних справ в суді першої інстанції”. (т.4 а.с.159-160).
5 лютого 1999 р. рішенням кваліфікаційної комісії суддів Сумської області ОСОБА_2 було присвоєно четвертий кваліфікаційний клас достороково (т.4 а.с.165). За місцем роботи він характеризується виключно позитивно (т.4 а.с.174). З його службової характеристики за березень 2003 року видно, що ОСОБА_2 розглядав велику кількість цивільних справ з хорошою якістю, відсоток скасованих судових рішень був невеликий (т.4 а.с.190-191).
Позиція ОСОБА_2 при розгляді даної справи в Апеляційному суді Харківської області показує, що підсудний має глибокі, ґрунтовані знання в галузі цивільного права. Так, він був обізнаний з розясненнями законодавства з приводу спору, який розглядав, знав про наявність судових рішень, які стосувались цього спору, мав у своєму розпорядженні думки наукових установ і окремих вчених, опублікованих в періодичних виданнях.(т.5 а.с. 46-58, 170-189).
Усе це свідчить про те, що ОСОБА_2 був і є кваліфікованим юристом, який при постановленні судового рішення не міг не розуміти неправильності своїх дій як судді, а тому його умисел на постановлення завідомо неправосудного судового рішення суд вважає доведеним.
Суд вважає, що з урахуванням обізнаності ОСОБА_2 в питаннях захисту іноземних інвестицій, він не міг не знати про існування Закону України „Про усунення дискримінації в оподаткуванні субєктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження”, прийнятого в лютому 2000 року та Рішення Конституційного суду України від 29 січня 2002 р. з цього приводу, якими було скасовано Закон „Про іноземні інвестиції”. Ці нормативні акти змінили правовідносини в сфері іноземних інвестицій. ТОВ „Прометей”, як вказано в рішенні Господарського суду м. Києва від 30 липня 2003 р., могло реалізовувати свої пільги тільки до 29 січня 2002 р. (т.2 а.с. 16) Тому посилання підсудного на чинність рішення Київського районного суду м. Харкова від 29 грудня 1999р. стосовно підприємства „Контур ПК” та його дочірніх підприємств і необхідність дотримання його принципів в послідуючих судових рішеннях суд визнає такими, що не ґрунтуються на законі і підтверджують його винність.
Не можна вважати доказом невинуватості підсудного ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 4 грудня 2007 року, якою скасоване рішення від 29 грудня 2003 р., постановлене під головуванням судді ОСОБА_2. (т.2 а.с. 134). Незважаючи на те, що дане рішення було скасовано лише з підстав порушення процесуального законодавства (незалучення державних органів як сторін в справі), це не виключає існування в судовому рішення інших підстав для його скасування.
Таким чином, наведені вище докази, повністю і детально між собою узгоджуючись, викривають підсудного ОСОБА_2 в постановленні завідомо неправосудного судового рішення.
Разом з тим, суд вважає, що наявні в справі докази тільки частково підтверджують винність ОСОБА_2 в інкримінованих йому злочинах.
Так, органи досудового слідства кваліфікували дії ОСОБА_2 за ч.2 ст. 375 КК України за кваліфікуючою ознакою спричинення тяжких наслідків, які, на думку досудового слідства, виразились у підриві авторитету та престижу органів судової влади України та сприяння недоотриманню Державним бюджетом України 99108529, 88 грн. податків.
З таким висновком суд не може погодитись з таких підстав.
До матеріалів кримінальної справи долучений як речовий доказ виконавче провадження, заведене старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (т.1 а.с. 247). З нього видно, що виконавче провадження було відкрито 9 листопада 2004 року за наказом Господарського суду м. Києва в справі № 27/26 від 5 листопада 2004 р., вже після того, як рішення під головуванням судді ОСОБА_2. було постановлене. Після відкриття провадження державний виконавець вживав заходів по відшуканню і оберненню на користь держави грошових коштів і майна ТОВ „Прометей”: перевірив банківські рахунки, зробив виїзд в село Пирогівка Шосткинського району Сумської області. В усіх випадках майна знайдено не було, а кошти на рахунках були знайдені в мізерних сумах. Виконавче провадження закрите 24 жовтня 2005 року, тобто майже через 11 місяців після його відкриття. За цей час ніяких коштів і майна, достатніх для задоволення вимог за судовим рішенням знайдено не було.
З постанови про закінчення виконавчого провадження видно, що підстави для такого процесуального рішення державний виконавець вбачав дві: фактичне сплачення боржником усіх грошових сум за судовим рішенням та рішення в справі № 2-3896, постановлене під головуванням судді ОСОБА_2.
Свідок ОСОБА_9, державний виконавець, який закрив виконавче провадження, до суду на допит не зявився. Постанова суду про його привід виконана не була. Тому суд дослідив його показання, дані ним на досудовому слідстві. (т.1 а.с.249-250). З них видно, що органами державної виконавчої служби було вжито усіх заходів для виконання рішення Господарського суду м. Києва від 30 липня 2003р., проте майна і коштів не знайдено. Судове рішення, постановлене ОСОБА_2 було лише однією з підстав для закриття виконавчого провадження.
Крім того, 3 лютого 2010 року Господарським судом м. Києва за скаргою Державної митної служби України на дії державного виконавця винесена ухвала, в якій дії посадової особи Державної виконавчої служби України, що виразились у винесенні постанови 24 жовтня 2005 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу по справі № 27/26 визнано неправомірними, а сама ця постанова визнана незаконною. В мотивувальній частині даної ухвали міститься висновок суду про те, що на момент винесення постанови 24 жовтня 2005 року державний виконавець, незважаючи на рішення Шосткинського міського суду від 29 грудня 2003 року, законних підстав для закриття виконавчого провадження не мав.
Виходячи з наведеного вище, суд вважає, що діями ОСОБА_2 не було заподіяно тяжких наслідків державі у вигляді несплати мита, податків і зборів в сумі 99108529, 88 грн., оскільки на момент відкриття і закінчення виконавчого провадження такої або подібної суми коштів і майна знайдено не було. Суду не представлено доказів, що в період між 24 жовтня 2005 р. та 3 лютого 2010 р. кошти або майно в такій або подібній сумі перебували у ТОВ „Прометей” і не були обернуті на користь держави. На сьогоднішній день заборгованість цього товариства державі не є безнадійною, ТОВ „Прометей” не ліквідоване, в майбутньому є можливість стягнення з нього грошових коштів та виконання судового рішення.
Суду не надано ніяких доказів того, яким чином постановлене під головуванням судді ОСОБА_2. судове рішення підірвало авторитет та престиж судової влади. Тому обвинувачення в цій частині суд вважає недоведеним.
Таким чином, дії ОСОБА_2, які виразились в постановленні ним завідомо неправосудного судового рішення, підлягають перекваліфікації з ч. 2 на ч. 1 ст. 375 КК України.
Органами досудового слідства предявлене ОСОБА_2 обвинувачення в тому, що він, працюючи суддею Шосткинського міського суду, 19 грудня 2003 року безпідставно прийняв до провадження суду позов ОСОБА_4 та спільного українсько-чеського підприємства „Контур ПК” до ОСОБА_5 про захист порушеного та оспорюваного права і завів цивільну справу, присвоївши № 2-3896, а 29 грудня 2003 року, перевищуючи свої службові повноваження, умисно постановив по даній справі завідомо неправосудне рішення, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді підриву авторитету та престижу органів судової влади України та недоотримання державним бюджетом України 99108529,88 грн. податків.
Постанова про предявлення обвинувачення складена таким чином, що норми кримінального закону ч. 2 ст. 375 та ч. 3 ст. 365 КК України викладені як ідеальна сукупність злочинів, тобто скоєння двох злочинів, передбачених різними статтями КК одними і тими ж діями однієї і тієї ж особи.
Суд вважає таку кваліфікацію дій ОСОБА_2 невірною. Перевищенням службових повноважень згідно ст. 365 КК України визнається умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи службових повноважень.
ОСОБА_2, будучи суддею Шосткинського міського суду і здійснюючи правосуддя, приймаючи позов до ОСОБА_5 про захист порушеного і оспорюваного права та розглядаючи його по суті, діяв в межах наданих йому повноважень. А розгляд ним цього позову з порушенням вказаних вище правових норм охоплюється ч. 1 ст. 375 КК України. Тому за ч. 3 ст. 365 КК України ОСОБА_2 підлягає виправданню.
Обговорюючи питання про призначення покарання, суд враховує, що по справі не встановлено обставин, які обтяжують та помякшують покарання. Одночасно суд враховує, що ОСОБА_2 за час роботи суддею і до цього виключно позитивно характеризувався, ні до якого виду відповідальності ніколи не притягувався. На даний час Постановою Верховної Ради України від 7 жовтня 2010 р. ОСОБА_2 звільнений з посади судді у відставку.
На момент постановлення вироку минули строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 375 КК України.
Судових витрат, цивільного позову по справі немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 323-324 КПК України, суд-
з а с у д и в :
ОСОБА_2 за ст. 365 ч. 3 КК України виправдати за відсутністю в його діях складу цього злочину.
ОСОБА_2 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ст. 375 ч. 1 КК України і призначити йому покарання у вигляді трьох років обмеження волі.
На підставі ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_2 від призначеного йому покарання.
Речовий доказ виконавче провадження № 188 закінчене 24 жовтня 2005 року після вступу вироку в законну силу повернути відділу примусового виконання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
До вступу вироку в законну силу запобіжний захід засудженому залишити підпису про невиїзд.
Вирок може бути оскаржений учасниками процесу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом одного місяця з моменту його проголошення.
Головуючий
