ОКРЕМА ДУМКА
судді Великої Палати Верховного Суду
Ситнік О. М.
06 лютого 2020 року
м. Київ
у справі № 921/730/13-г/3 (провадження № 12-6гс20) за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України») в особі філії ПАТ«Державний експортно-імпортний банк України» (яке в подальшому змінило назву на Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», далі - АТ «Укрексімбанк») до Приватного підприємства «Продекспорт» (далі - ПП «Продекспорт»), Закритого акціонерного товариства «Агропродукт» (далі - ЗАТ «Агропродукт») про стягнення 192 813 190,76 грн,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 28 жовтня 2019 року у складі колегії суддів Зварич О. В., Бойко С. М., Бонк Т. Б.
У липні 2013 року ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» звернулося до суду з позовом до ПП «Продекспорт», ЗАТ «Агропродукт» про солідарне стягнення з останніх заборгованості за кредитними договорами та договорами поруки, укладеними протягом 2005 - 2009 років.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 31 жовтня 2013 року позов задоволено.
У липні 2019 року ОСОБА_1 як особа, яка не брала участі у цій справі, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати рішення місцевого господарського суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Вважав, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 31 жовтня 2013 року впливає на його права та обов`язки як заставодавця (майнового поручителя) ПП «Продекспорт» за договором застави від 24 листопада 2009 року.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28 жовтня 2019 року апеляційне провадження закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Апеляційний суд керувався тим, що місцевий господарський суд у цій справі вирішував спір за позовом АТ «Укрексімбанк» до ПП «Продекспорт» як позичальника та ЗАТ «Агропродукт» як поручителя за укладеними між ними договорами та не вирішував питання про права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 як заставодавця (майнового поручителя) за договором застави від 24 листопада 2009 року.
Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 28 жовтня 2019 року та передати справу до апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
Ухвалою колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі, а ухвалою від 15 січня 2020 року на підставі частини третьої статті 302 ГПК України передано справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважав за необхідне відступити від висновку, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 752/21064/15-ц.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2020 року прийнято та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням її учасників на 31 березня 2020 року.
Велика Палата Верховного Суду вважала обґрунтованими підстави для передачі цієї справи на її розгляд та вбачала можливість для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 752/21064/15-ц, у тій частині, що в разі неоскарження рішення суду у справі про стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором іпотекодавець (особа, яка не брала участі у справі, в якій вирішувалося питання про стягнення кредитної заборгованості з позичальника) буде позбавлений можливості оспорити суму заборгованості, у рахунок якої буде звертатися стягнення на предмет іпотеки, оскільки така сума встановлена преюдиційним судовим рішенням.
Мотивами такого відступу вказано те, що висновок Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду не враховує положень чинного процесуального закону, зазначених у частині п`ятій статті 82 ЦПК України (частині п`ятій статті 75 ГПК України) з урахуванням частини третьої статті 3 ЦПК України (частини третьої статті 3 ГПК України).
Із таким висновком Великої Палати Верховного Суду не можу погодитися та з огляду на статтю 34 ГПК України висловлюю окрему думку з огляду на таке.
Відповідно до частини третьої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
Разом із тим відповідно до частини шостої статті 303 ГПК України, якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку щодо відсутності підстав для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а також про недоцільність розгляду, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала.
При цьому у частині четвертій статті 302 ГПК України прямо зазначається, що для такої передачі необхідно: наявність подібних правовідносин у різних справах та застосування однієї і тієї ж норми права, однак відмінно від того, як вважає необхідним застосувати таку норму права касаційний суд.
Тобто можна зробити висновок, що різними касаційними судами має бути застосовано одна і та ж сама норма права, викладена в одному нормативному акті.
У даному випадку колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила про необхідність тлумачення щодо застосування частини п`ятої статті 75 ГПК України, разом із тим вважаючи за необхідне відступити від застосування частини п`ятої статті 82 ЦПК України.
При тому у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відсутні посилання на статтю 82 ЦПК України, так само як і в ухвалі Західного апеляційного господарського суду від 28 жовтня 2019 року відсутні посилання на статтю 75 ГПК України.
За таких обставин вважаю, що у даному випадку відсутні підстави для прийняття справи № 921/730/13-г/3 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду, оскільки неможливо відступити від застосування норми одного процесуального закону, застосовуючи іншу норму іншого процесуального закону. При тому, що жоден із судів у своїх процесуальних документах не застосовував ні одну, ні іншу норму.
Суддя О. М. Ситнік
