У Х В А Л А
06 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 921/730/13-г/3
Провадження № 12-6гс20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Кібенко О. Р.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 921/730/13-г/3
за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (яке в подальшому змінило назву на Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», далі - АТ «Укрексімбанк»)
до відповідачів:
1) Приватного підприємства «Продекспорт» (далі - ПП «Продекспорт»),
2) Закритого акціонерного товариства «Агропродукт» (далі - ЗАТ «Агропродукт»),
про стягнення 192 813 190,76 грн
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 28 жовтня 2019 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2013 року АТ «Укрексімбанк» звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ПП «Продекспорт» та ЗАТ «Агропродукт» про солідарне стягнення з останніх заборгованості за кредитними договорами та договорами поруки, укладеними протягом 2005-2009 років, який задоволений рішенням Господарського суду Тернопільської області від 31 жовтня 2013 року.
У липні 2019 року ОСОБА_1 як особа, яка не брала участі у цій справі, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати вищевказане рішення місцевого господарського суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Вважав, що рішення суду першої інстанції від 31 жовтня 2013 року впливає на його права та обов'язки як заставодавця (майнового поручителя) ПП «Продекспорт» за договором застави від 24 листопада 2009 року.
Західний апеляційний господарський суд ухвалами від 12 та від 16 серпня 2019 року поновив ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження, відкрив апеляційне провадження за його апеляційною скаргою та призначив справу до розгляду.
У подальшому ухвалою від 28 жовтня 2019 року Західний апеляційний господарський суд на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) закрив апеляційне провадження за вищевказаною апеляційною скаргою ОСОБА_1 на тій підставі, що місцевий господарський суд у цій справі вирішував спір за позовом АТ «Укрексімбанк» до ПП «Продекспорт» як позичальника та ЗАТ «Агропродукт» як поручителя за укладеними між ними договорами та не вирішував питання про права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 як заставодавця (майнового поручителя) за договором застави від 24 листопада 2009 року.
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції від 28 жовтня 2019 року та передати справу до апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 16 грудня 2019 року відкрив касаційне провадження, а ухвалою від 15 січня 2020 року на підставі частини третьої статті 302 ГПК України передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 752/21064/15-ц.
При цьому Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду послався на те, що у справі № 752/21064/15-ц, в якій предметом спору було стягнення заборгованості за кредитним договором, рішенням суду першої інстанції від 12 травня 2016 року задоволено позов та стягнуто з позичальника на користь кредитора заборгованість за кредитним договором. У березні 2019 року особа, яка не була учасником справи (іпотекодавець/майновий поручитель), подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що рішенням суду вирішено питання про її права та обов`язки. Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 березня 2019 року відмовлено у прийнятті цієї апеляційної скарги з тих підстав, що суд першої інстанції не вирішував питання про права й обов`язки іпотекодавця (скаржника). Здійснюючи касаційний перегляд, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду постановою від 16 жовтня 2019 року скасував ухвалу суду апеляційної інстанції від 22 березня 2019 року з таких підстав. З огляду на частину першу статті 33 Закону України «Про іпотеку» невиконання боржником (позичальником) рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором надає кредитору право звернутися з вимогою до іпотекодавця про звернення стягнення на предмет іпотеки і в разі неоскарження рішення суду у справі про стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором іпотекодавець буде позбавлений можливості оспорити суму заборгованості, у рахунок якої буде звертатися стягнення на предмет іпотеки, оскільки така сума встановлена преюдиційним судовим рішенням. При цьому слід зазначити, що апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції здійснювався відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року. Такий же висновок міститься у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 1519/2-4141/11, від 28 серпня 2019 року у справі № 466/104/14-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі № 756/409/17-ц та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі № 973/62/18. Однак апеляційний перегляд рішень судів першої інстанції у цих справах здійснювався відповідно до норм процесуальних кодексів у редакціях, чинних до 15 грудня 2017 року, які не містили положень, зазначених у частині п'ятій статті 82 ЦПК України (частині п'ятій статті 75 ГПК України) в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року.
Натомість, як зазначив Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, відповідно до норм ГПК України (ЦПК України) в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, у разі апеляційного оскарження обов`язковому застосуванню підлягають норми частини п'ятої статті 75 ГПК України (частини п'ятої статті 82 ЦПК України), незважаючи на прийняття рішень судів першої інстанції під час дії вказаних процесуальних кодексів у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року. На час подання у липні 2019 року ОСОБА_1 апеляційної скарги у справі № 921/730/13-г/3 (вчинення окремої процесуальної дії) діяв ГПК України в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, а тому з урахуванням частини третьої статті 3 цього Кодексу її розгляд здійснювався відповідно до норм процесуального законодавства, чинних на той час.
Згідно із частиною п'ятою статті 75 ГПК України (частиною п'ятою статті 82 ЦПК України) обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Однак Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 16 жовтня 2019 року у справі № 752/21064/15-ц зазначених норм не врахував.
Оскільки правовідносини у цій справі (№ 921/730/13-г/3) та у справі № 752/21064/15-ц є подібними, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що висновок Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 16 жовтня 2019 року у справі № 752/21064/15-ц про те, що в разі неоскарження рішення суду у справі про стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором іпотекодавець буде позбавлений можливості оспорити суму заборгованості, у рахунок якої буде звертатися стягнення на предмет іпотеки, оскільки така сума встановлена преюдиційним судовим рішенням, не враховує процесуальних змін з 15 грудня 2017 року, а саме частини п'ятої статті 82 ЦПК України (частини п'ятої статті 75 ГПК України). На підставі цих процесуальних норм особа, яка не брала участі у справі, може у загальному порядку спростувати обставини, встановлені рішенням суду у такій справі. Тобто у такому випадку іпотекодавець (заставодавець) може спростовувати у загальному порядку суму заборгованості позичальника, встановлену рішенням суду, зокрема, у справі про звернення стягнення на предмет іпотеки (застави).
Відповідно до частини третьої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
У зв'язку з тим, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 жовтня 2019 у справі № 752/21064/15-ц, у тій частині, що в разі неоскарження рішення суду у справі про стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором іпотекодавець (особа, яка не брала участі у справі, в якій вирішувалося питання про стягнення кредитної заборгованості з позичальника) буде позбавлений можливості оспорити суму заборгованості, у рахунок якої буде звертатися стягнення на предмет іпотеки, оскільки така сума встановлена преюдиційним судовим рішенням, мотивуючи таке відступлення тим, що цей висновок не враховує положень чинного процесуального закону, зазначених у частині п'ятій статті 82 ЦПК України (частині п'ятій статті 75 ГПК України) з урахуванням частини третьої статті 3 ЦПК України (частини третьої статті 3 ГПК України), - Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими мотиви для передачі цієї справи на її розгляд.
Згідно із частинами першою, третьою-пʼятою статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження. Розгляд справ у суді касаційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятисот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження. Перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанцій (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи зазначені положення, а також те, що у цій справі ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням її учасників, явка яких не є обов'язковою відповідно до приписів частини другої статті 120 та частини другої статті 121 ГПК України.
Керуючись статтями 120, 121, 233 - 235, 301, 302 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду
У Х В А Л И Л А:
1. Прийняти до розгляду справу № 921/730/13-г/3 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 28 жовтня 2019 року.
2. Призначити справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням її учасників на 31 березня 2020 року о 10 годині 30 хвилин у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.
3. Повідомити учасників справи, що їх явка не є обов'язковою.
4. Направити учасникам справи копії цієї ухвали до відома.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. Р. Кібенко
Судді: Н. О. Антонюк В. С. Князєв
С. В. Бакуліна Л. М. Лобойко
В. В. Британчук Н. П. Лященко
Ю. Л. Власов О. Б. Прокопенко
М. І. Гриців В. В. Пророк
Д. А. Гудима Л. І. Рогач
В. І. Данішевська О. М. Ситнік
Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук
О. С. Золотніков В. Ю. Уркевич
О. Г. Яновська
