ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" вересня 2018 р. Справа № 921/730/13-г/3
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
Головуючого (судді-доповідача): Якімець Г.Г.,
Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,
за участю секретаря судового засідання Коростенської О.І.,
та представників:
від стягувача – ОСОБА_1
від боржника (ПП «Продекспорт») – не з’явився
від боржника (ЗАТ «Агропродукт») – не з’явився
від ВПВР Департаменту ДВС МЮУ – не з’явився
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Тернополі, вих.№066-23/827 від 12 липня 2018 року
на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 14 травня 2018 року (підписана 21.05.2018 року), суддя Стадник М.С.
про відмову в задоволенні скарги на дії органу ДВС з виконання рішення
у справі №921/730/13-г/3
за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», м. Київ в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Тернополі, м. Тернопіль
до відповідача-1 Приватного підприємства «Продекспорт», м. Тернопіль
до відповідача-2 Закритого акціонерного товариства «Агропродукт», с. Росохач Чортківського району Тернопільської області
про стягнення заборгованості за кредитними договорами та договорами поруки на суму 192 813 190,76 грн.
в с т а н о в и в :
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 14 травня 2018 року у справі №921/730/13-г/3 відхилено скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Тернополі, вих.№066-23/368 від 17 квітня 2018 року на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.
Ухвала суду мотивована тим, що ухвала Господарського суду Тернопільської області від 04 листопада 2016 року, якою визнано таким, що не підлягає виконанню первісний наказ, набрала законної сили та не була оскаржена банком в апеляційному порядку, наказ від 04 листопада 2016 року виданий на підставі рішення суду від 31 жовтня 2013 року, яке набрало законної сили 15 листопада 2013 року, був пред'явлений до виконання поза межами строків, встановлених законом (до 20 листопада 2016 року), та питання про поновлення пропущеного строку в порядку статті 119 ГПК України не вирішувалося. Разом з тим, в оскаржуваній ухвалі суд зазначив, що наказ господарського суду виданий 15 листопада 2013 року, тобто після набрання чинності Законом про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року, а тому строк пред'явлення його до виконання повинен визначатися цим Законом і становити один рік з наступного дня після набрання судовим рішенням законної сили (до 15.11.2014 року), а враховуючи повернення вищезазначеного наказу органом ДВС – 20.11.2015 року та переривання строку пред’явлення його до виконання на підставі ст.23 Закону про виконавче провадження перебіг строку пред’явлення наказу до виконання розпочався з 20 листопада 2015 року та закінчився 20 листопада 2016 року.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, стягувач – Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Тернополі подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 14 травня 2018 року у справі №921/730/13-г/3 та визнати протиправними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання та зобов’язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України провести дії щодо відкриття виконавчого провадження наказу №921/730/13-г/3 Господарського суду Тернопільської області від 04.11.2016 року про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Агропродукт» на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі Філії АТ «Укрексімбанк» за кредитними угодами №18105К15/2102 від 13.07.2005 року та №6605К48 від 13.07.2005 року, договорами поруки №18105Р1 від 13.07.2005 року та №6605Р8 від 13.07.2005 року – 41 003 252,65 грн. заборгованості за кредитом; 5 426 712,21 грн. заборгованості за несплаченими відсотками; 574 509,51 грн. заборгованості за несплаченими комісіями; 1 353 420,28 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань. Зокрема, зазначає, що нові накази від 04 листопада 2016 року у справі №921/730/13-г/3 видано саме на підставі ухвали Господарського суду Тернопільської області від 04 листопада 2016 року, відтак, строк пред’явлення таких наказів до виконання підлягає обчисленню у відповідності до строків, встановлених Законом України «Про виконавче провадження», який набув чинності 05 жовтня 2016 роки, тобто 3 роки. Враховуючи наведене вище, апелянт вважає, що ним не пропущено строк для пред’явлення до виконання наказу Господарського суду Тернопільської області №921/730/13-г/3 від 04 листопада 2016 року.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 липня 2018 року справу №921/730/13-г/3 розподілено колегії суддів: Якімець Г.Г. (головуючий суддя), ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Ухвалою суду від 31 липня 2018 року відкрито апеляційне провадження у справі.
З 16 серпня по 07 вересня (включно) 2018 року головуючий (суддя-доповідач) перебувала у відпустці.
Розпорядженням керівника апарату суду №595 від 10 вересня 2018 року призначено автоматизовану заміну члена колегії – судді Матущака О.І., у зв’язку з перебуванням останнього у відпустці.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 вересня 2018 року справу №921/730/13-г/3 розподілено колегії суддів: Якімець Г.Г. (головуючий суддя), ОСОБА_4 та ОСОБА_2
Ухвалою суду від 10 вересня 2018 року справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 18 вересня 2018 року.
Представник стягувача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі.
Представники боржників та органу виконання рішень в судове засідання не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та витягом з реєстру поштової кореспонденції суду.
Від боржників та органу виконання рішень відзиви на апеляційну скаргу та будь-які клопотання до суду не надходили.
Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи наведене вище, оскільки явка представників боржників та органу виконання рішень не визнавалась обов’язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності.
Суд , заслухавши пояснення представника стягувача, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Як встановлено апеляційним судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 31 жовтня 2013 року у справі №921/730/13-г/3 позов задоволено в повному обсязі: присуджено до стягнення з ПП «Продекспорт» та ЗАТ «Агропродукт» солідарно на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі Філії АТ «Укрексімбанк» в м. Тернополі заборгованість за кредитними угодами №18105К15/2102 від 13.07.2005 року та №6605К48 від 13.07.2005 року, договорами поруки №18105Р1 від 13.07.2005 року та №6605Р8 від 13.07.2005 року - 41 003 252,65 грн. заборгованості за кредитом; 5 426 712,21 грн. заборгованості за несплаченими відсотками; 574 509,51 грн. заборгованості за несплаченими комісіями; 1 353 420,28 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов’язань. Присуджено до стягнення з ПП «Продекспорт» на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі Філії АТ «Укрексімбанк» в м. Тернополі заборгованість за кредитними договорами №6606К35 від 19.07.2006 року, №6606К38 від 27.07.2006 року, №6606К44 від 06.09.2006 року, №6607К23 від 05.11.2007 року, №6609К5 від 01.06.2009 року, №6609К9 від 01.07.2009 року – 124 807 829,86 грн. заборгованості за кредитом; 16 288 803,93 грн. заборгованості за несплаченими відсотками; 1 476 358,37 грн. заборгованості за несплаченими комісіями; 6 573 707,10 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов’язань. Присуджено до стягнення солідарно з ПП «Продекспорт» та ЗАТ «Агропродукт» на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі Філії АТ «Укрексімбанк» в м. Тернополі 68 820 грн. витрат по сплаті судового збору.
На виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 31 жовтня 2013 року у справі №921/730/13-г/3 15 листопада 2013 року видано один наказ на солідарне стягнення суми боргу із двох боржників: Приватного підприємства «Продекспорт» та Закритого акціонерного товариства «Агропродукт».
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 04 листопада 2016 року задоволено заяву ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі Філії АТ «Укрексімбанк» в м. Тернополі про виправлення помилки, допущеної при видачі виконавчого документа шляхом визнання наказу таким, що не підлягає виконанню та видачі заявнику наказів щодо кожного боржника окремо із зазначенням застереження про солідарне стягнення. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 04 листопада 2016 року визнано таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Тернопільської області від 15 листопада 2013 року у справі №921/730/13-г/3. Постановлено видати накази на виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 31 жовтня 2013 року у справі №921/730/13-г/7 щодо кожного боржника окремо із зазначенням застереження про солідарне стягнення. У мотивувальній частині ухвали зазначено: «суд видає накази із зазначенням строку пред’явлення його до виконання протягом року із дня набрання рішенням законної сили, а саме до 15.11.2014 року, при цьому зазначає, що стягувач має право пред’явити їх до виконання у строки до 20.11.2016 року, оскільки виконавчий документ повернутий ДВС – 20.11.2015 року, а тому з цього часу починається перебіг строку пред’явлення наказів до виконання».
За заявою представника стягувача від 09 листопада 2016 року, ухвала суду від 04.11.2016 року разом з оригіналами наказів від 04.11.2016 року отримано наручно 09 листопада 2016 року.
12 березня 2018 року стягувач направив оригінал наказу від 04 листопада 2016 року щодо боржника ЗАТ «Агропродукт» до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Згідно з повідомленням Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 03 квітня 2018 року орган виконання рішень повернув виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання на підставі ст.4 Закону про виконавче провадження у редакції від 02.06.2016 року.
17 квітня 2018 року стягувач звернувся до Господарського суду Тернопільської області із скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вих.№066-23/368 від 17.04.2018 року). У вказаній скарзі стягувач просить суд визнати протиправними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання та зобов’язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України провести дії щодо відкриття виконавчого провадження наказу №921/730/13-г/3 Господарського суду Тернопільської області від 04.11.2016 року про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Агропродукт» на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі Філії АТ «Укрексімбанк» за кредитними угодами №18105К15/2102 від 13.07.2005 року та №6605К48 від 13.07.2005 року, договорами поруки №18105Р1 від 13.07.2005 року та №6605Р8 від 13.07.2005 року – 41 003 252,65 грн. заборгованості за кредитом; 5 426 712,21 грн. заборгованості за несплаченими відсотками; 574 509,51 грн. заборгованості за несплаченими комісіями; 1 353 420,28 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань.
Як зазначалось вище, ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 14 травня 2018 року у справі №921/730/13-г/3 скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Тернополі відхилено, з тих підстав, що наказ господарського суду у даній справі виданий 15.11.2013 року, тобто після набрання чинності Законом про виконавче провадження від 21.04.1999 року, а тому строк пред'явлення цього виконавчого листа до виконання повинен визначатися цим Законом і становити один рік з наступного дня після набрання судовим рішенням законної сили (до 15.11.2014 року), а враховуючи повернення вищезазначеного наказу органом ДВС 20.11.2015 року та переривання строку пред’явлення його до виконання, на підставі ст.23 Закону про виконавче провадження, перебіг строку пред’явлення наказу до виконання розпочався з 20.11.2015 року та закінчився 20.11.2016 року.
Проте, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне:
Відповідно до ст.115 ГПК України (в редакції, чинній на момент винесення рішення у цій справі) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно з ч.ч.1,2 ст.17 ЗУ «Про виконавче провадження» (чинного на момент видачі первісного наказу) примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті (п.1).
В силу положень ч.1 ст.22 ЗУ «Про виконавче провадження» (чинного на момент видачі первісного наказу) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в
такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи – протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Колегією суддів встановлено, що стягувач пред’явив до виконання наказ Господарського суду Тернопільської області №921/730/13-г/3 від 15 листопада 2013 року у листопаді 2015 року (врахувавши надану судом відстрочку виконання рішення), проте, постановою державного виконавця від 20 листопада 2015 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження з тих підстав, що у наказі зазначено два боржника, що не відповідає вимогам статті 18 ЗУ «Про виконавче провадження».
Так, відповідно до ч.2 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження) у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
Стягувач звернувся до суду зі скаргою на такі дії органу ДВС (відмову у відкритті ВП), проте ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 15 березня 2016 року у задоволенні скарги відмовлено. Вказана ухвала залишена без змін постановами Львівського апеляційного господарського суду від 17 травня 2016 року та Вищого господарського суду України від 20 липня 2016 року.
В подальшому стягувач звернувся до суду із заявою про виправлення помилки, допущеної при видачі виконавчого документа шляхом визнання наказу таким, що не підлягає виконанню та видачі заявнику наказів щодо кожного боржника окремо із зазначенням застереження про солідарне стягнення.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 04 листопада 2016 року визнано таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Тернопільської області від 15 листопада 2013 року у справі №921/730/13-г/3. Постановлено видати накази на виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 31 жовтня 2013 року у справі №921/730/13-г/7 щодо кожного боржника окремо із зазначенням застереження про солідарне стягнення.
На виконання ухвали суду 04 листопада 2016 року видано два накази щодо кожного боржника окремо.
12 березня 2018 року стягувач пред’явив до виконання наказ Господарського суду Тернопільської області №921/730/13-г/7 від 04 листопада 2016 року щодо боржника – ЗАТ «Агропродукт», однак, повідомленням Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 03 квітня 2018 року вказаний наказ повернуто стягувачу без прийняття до виконання на підставі ст.4 Закону про виконавче провадження у редакції від 02.06.2016 року. Слід зазначити, що у наказі Господарського суду Тернопільської області №921/730/13-г/7 від 04 листопада 2016 року щодо боржника – ЗАТ «Агропродукт» вказано строк пред’явлення його до виконання – до 15 листопада 2014 року включно.
У повідомленні Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 03 квітня 2018 року зокрема, зазначено, що зазначений в наказі строк пред’явлення останнього до виконання не відповідає вимогам ЗУ «Про виконавче провадження».
Станом на час винесення ухвали Господарського суду Тернопільської області від 04 листопада 2016 року та видачі наказів Господарського суду Тернопільської області від 04 листопада 2016 року набув чинності (05 жовтня 2016 року) новий Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року.
Так, відповідно до п.6 розділу XIII «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ЗУ «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.
Згідно з п.5 вказаного розділу виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред’являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Частиною 1 ст.12 ЗУ «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року (який набув чинності 05 жовтня 2016 року) встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття (ч.2 ст.12 Закону).
Колегія суддів вважає, що в даному випадку у будь-якому разі повинна застосовуватись норма ст.12 ЗУ «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року, оскільки станом на час видачі нових наказів (04 листопада 2016 року) Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року вже набув чинності.
При цьому, колегія суддів вважає помилковим застосування судом першої інстанції положень ЗУ «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року, з посиланням на видачу первісного наказу – 15 листопада 2013 року, яким передбачався строк пред’явлення наказу до виконання – 1 рік, оскільки вказаний наказ 2013 року визнано судом таким, що не підлягає виконанню, та 04 листопада 2016 року видано 2 нових накази, строк пред’явлення яких до виконання слід враховувати відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року, тобто 3 роки.
Рішення Господарського суду Тернопільської області від 31 жовтня 2013 року набрало законної сили 15 листопада 2013 року, однак, зважаючи на пред’явлення до виконання первісного наказу, такий строк перервався, та з 20 листопада 2015 року (дата повернення органом ДВС первісного наказу стягувачу), розпочався заново.
Тобто, строк пред’явлення до виконання наказу Господарського суду Тернопільської області №921/730/13-г/7 від 04 листопада 2016 року (щодо боржника – ЗАТ «Агропродукт») становить три роки та станом на час звернення стягувача до органу ДВС – 12 березня 2018 року, ще не сплив. При цьому, колегія суддів вважає, що Відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України передчасно повернув такий наказ стягувачу без прийняття його до виконання, з огляду на можливість та необхідність в даному випадку застосування виконавцем норм чинного ЗУ «Про виконавче провадження» щодо строку пред’явлення спірного наказу до виконання.
Відповідно до п.6 ч.4 ст.4 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону. Слід зазначити, що спірний наказ відповідає вимогам, передбаченим ст.4 Закону, а невірне зазначення судом в наказі строку пред’явлення останнього до виконання не повинно слугувати причиною для повернення наказу стягувачу без прийняття його до виконання, в такому випадку виконавець повинен самостійно застосувати норми чинного закону та визначити вірний строк пред’явлення виконавчого документу до виконання.
Статтею 18 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Беручи до уваги невірне визначення судом першої інстанції строку пред’явлення спірного наказу до виконання, що в результаті позбавило стягувача права на виконання рішення суду, винесеного на його користь, колегія суддів також враховує практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Стаття 6 Конвенції з прав людини гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Право на виконання судового рішення є невід'ємною гарантією відновлення порушеного права позивача та складовою судового захисту його прав.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про скасування ухвали Господарського суду Тернопільської області від 14 травня 2018 року у справі №921/730/13-г/3 та задоволення скарги Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Тернополі на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вих.№066-23/368 від 17.04.2018 року).
Відповідно до ч.1 ст.255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця.
Згідно з ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Статтею 275 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування спірної ухвали та задоволення скарги стягувача.
Судові витрати, пов’язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника (ст.344 ГПК України).
Керуючись ст.ст.270, 271, 275, 277, 281, 282, 343, 344, 345 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Тернополі задоволити.
Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 14 травня 2018 року у справі №921/730/13-г/3 скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Тернополі задоволити.
Визнати неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.
Зобов’язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України усунути порушення шляхом вчинення дій щодо відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Тернопільської області №921/730/13-г/3 від 04 листопада 2016 року (стягувач: Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Тернополі; боржник: Закрите акціонерне товариство «Агропродукт»).
Зобов’язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не пізніше ніж у десятиденний строк з дня одержання постанови повідомити суд та заявника про виконання постанови суду, у відповідності до вимог ст.345 ГПК України.
Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 127, код ЄДРПОУ 00032112) 1 762 грн. – у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
На виконання постанови Господарському суду Тернопільської області – видати наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.
Матеріали оскарження ухвали повернути до Господарського суду Тернопільської області.
Повну постанову складено 21.09.2018 року
Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.
Суддя Бойко С.М.
Суддя Бонк Т.Б.
