ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
14 травня 2018 року
м. Тернопіль
Справа № 921/730/13-г/3
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Стадник М.С.
при секретарі судового засідання Сиротюк К.В.,
розглянувши скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Тернополі №066-23/368 від 17.04.2018р. на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі №921/730/13-г/3
за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" вул. Горького, 127, м. Київ в особі Філії АТ "Укрексімбанк" в м. Тернополі, вул. Шептицького, 21, м. Тернопіль
до відповідачів:
1. Приватного підприємства "Продекспорт", вул. Живова, 15а, м. Тернопіль
2. Закритого акціонерного товариства "Агропродукт", с. Росохач, Чортківський район, Тернопільська область
про cтягнення заборгованості за кредитними договорами та договорами поруки на суму 192 813 190,76 грн.
За участю представників:
стягувача – ОСОБА_1, довіреність №010-01/2931 від 07.07.2016р.;
відділу примусового виконання рішень – начальник відділу ОСОБА_2, довіреність №3613/203.03 від 20.12.17р.
Встановив:
- рішенням господарського суду Тернопільської області від 31.10.2013р. у справі №921/730/13-г/3 позовні вимоги задоволено;
- на виконання рішення видано 15.11.2013р. судові накази про примусове виконання рішення;
- ухвалою суду від 04.11.2016р. задоволено заяву Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі Філії АТ "Укрексімбанк" в м. Тернополі №066-23/2122 від 20.10.2016р., визнано наказ господарського суду Тернопільської області від 15.11.2013р. у справі №921/730/13-г/3 таким, що не підлягає виконанню, та видано накази на виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 31.10.2013р. у справі №921/730/13-г/3 щодо кожного боржника окремо із зазначенням застереження про солідарне стягнення.
Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Тернополі, в порядку ст.ст. 339-341 ГПК України, звернулося 17.04.2018р. до Господарського суду Тернопільської області із скаргою №066-23/368 від 17.04.2018р. на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у якій просить: 1) поновити строк на подання скарги та прийняти її до розгляду; 2) визнати протиправними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання та зобов’язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України провести дії щодо відкриття виконавчого провадження наказу №921/730/13-г/3 Господарського суду Тернопільської області від 04.11.2016р. про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Агропродукт" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі Філії АТ "Укрексімбанк" за кредитними угодами №18105К15/2102 від 13.07.2005 року та №6605К48 від 13.07.2005 року, договорами поруки №18105Р1 від 13.07.2005 року та №6605Р8 від 13.07.2005 року - 41 003 252 грн. 65 коп. заборгованості за кредитом; 5 426 712 грн. 21 коп. заборгованості за несплаченими відсотками; 574 509 грн. 51 коп. заборгованості за несплаченими комісіями; 1 353 420 грн. 28 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2018р. скаргу передано на розгляд суду у складі судді Стадник М.С.
Ухвалою суду від 19.04.2018р. скаргу №066-23/368 від 17.04.2018р. залишено без руху. Встановлено стягувачу строк для усунення недоліків – десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення скарги без руху.
Ухвалою суду від 02.05.2018р. прийнято скаргу №066-23/368 від 17.04.2018р. до розгляду та призначено судове засідання на 14.05.2018р.
Представник скаржника (стягувача) підтримав вимоги, викладені у скарзі, та просить їх задоволити з огляду на наступне: - ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 04.11.2016р. у справі №921/730/13-г/3, яка набрала законної сили 04.11.2016р., визнано наказ господарського суду Тернопільської області від 15.11.2013р. у справі №921/730/13-г/3 таким, що не підлягає виконанню; - на виконання вищезазначеної ухвали, 04.11.2016р. видано два накази про солідарне стягнення заборгованості з ПП "Продекспорт" та ЗАТ "Агропродукт", однак строк пред’явлення до виконання у них залишено до 15.11.2014р., як і у первинному наказі суду від 15.11.2013р.; - Банком 12.03.2018р. наказ №921/730/13-г/3 від 04.11.2016р. про стягнення з ЗАТ "Агропродукт" разом із ухвалою суду від 04.11.2016р.,яка на думку представника є також виконавчим документом, пред'явлено до примусового виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, однак 13.04.2018р. Банком отримано повідомлення від 03.04.2018р.про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання; - вважає, оскільки ухвала суду від 04.11.2016р., на підставі якої видано наказ, набрала законної сили 04.11.2016р., а тому строк на пред’явлення виконавчого документа починається із цієї дати. Звернув увагу суду на те, що аналогічний наказ №921/730/13-г/3 від 04.11.2016р. про стягнення з ПП "Продекспорт" 19.04.2018р. прийнятий до виконання державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, на підтвердження чого надав копію постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №56224589 від 19.04.2018р.
Представник Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подав відзив на скаргу №3984 від 14.05.2018р., у якому заперечує проти вимог стягувача з наступних підстав: - згідно п. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення, зокрема, якщо пропущено встановлений законом строк пред’явлення виконавчого документа до виконання; - державним виконавцем в порядку вимог вищезазначеної ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" правомірно винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, оскільки строк пред’явлення до виконання наказу №921/730/13-г/3 від 04.11.2016р. Банком пропущено; - положення Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 02.06.2016р.) в частині строків пред’явлення виконавчих документів до виконання, визначених ч. 1 ст. 12 цього Закону, в аспекті п. 5 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення", розповсюджуються виключно на виконавчі документи видані з дня прийняття цього Закону та до набрання ним чинності, оскільки поняття "набрання чинності законом" у спірних правовідносинах не може зводитись лише до визначення певної календарної дати, а повинно невід’ємно пов'язуватись із моментом прийняття відповідного закону при неухильному дотриманні принципу незворотності дії законів у часі. Вважає дії державного виконавця такими, що відповідають законодавству, чинному на момент вчинення таких дій, та просить у задоволенні скарги відмовити.
Відповідач 1 відзиву на скаргу не надав, а подав клопотання №б/н від 14.05.2018р. про відкладення розгляду скарги у зв’язку з відрядженням його представника.
Суд, розглянувши клопотання відповідача 1 про відкладення розгляду справи, відхиляє його, оскільки у даному випадку такий не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно статті 56 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах, передбачених ГПК України (правова позиція викладена у п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції"). Також, неможливість відкладення розгляду скарги зумовлена закінченням процесуального терміну, встановленого ст. 342 ГПК України, для розгляду даної скарги.
Відповідач 2 відзиву на скаргу, будь-яких заяв чи клопотань не подав, хоча про час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином. Відповідно до даних відстеження пересилання поштових відправлень на офіційному сайті ПАТ "Укрпошта", ухвала суду від 02.05.2018р. (поштове відправлення №4602507614919) вручена 09.05.2018р.
Розглянувши скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Тернополі №066-23/368 від 17.04.2018р. на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі №921/730/13-г/3, надавши оцінку матеріалам, наданим до скарги, та заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд прийшов до висновку, що скарга не підлягає до задоволення.
При цьому, суд виходив із наступного:
- згідно ст.ст. 115, 116 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017р., на час видачі наказу), рішення, ухвали господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", на підставі виданого наказу, який є виконавчим документом.
Суд розглядає скаргу з врахуванням редакції Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999р. (далі – Закон про виконавче провадження), яка діяла на час набрання законної сили рішенням суду від 31.10.2013р. у справі №921/730/13-г/3 та видачі наказу від 15.11.2013р.
Згідно ст.ст. 1, 17 Закону про виконавче провадження у редакції від 21.04.1999р., накази господарських судів, є виконавчим документом і підлягають виконанню Державною виконавчою службою у спосіб, визначений цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч. 1 ст. 22 Закону виконавче провадження у редакції від 21.04.1999р., виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1/ посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2/ інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону виконавче провадження у редакції від 21.04.1999р., яка є аналогічною з ч. 2 ст. 12 Закону про виконавче провадження у редакції від 02.06.2016р., строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.
Відповідно до ст. 23 Закону виконавче провадження у редакції від 21.04.1999р., строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема, у разі пред'явленням виконавчого документа до виконання; після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
Отже, за загальним правилом, наказ, виданий на підставі рішення суду, може бути пред'явлений до примусового виконання протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили.
За пунктом 4 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону N 2677-VI "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)", який набрав чинності з 9 березня 2011 року, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі.
Таким чином, поширення дії норм вказаного Закону на правовідносини щодо пред'явлення виконавчого документа до виконання залежить від часу видачі такого документа.
У процесі розгляду судом скарги підтверджено:
- на виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 31.10.2013р. у справі №921/730/13-г/3, яке набрало законної сили 15.11.2013р., видано 15.11.2013р. один наказ на солідарне стягнення суми боргу із двох боржників: Приватного підприємства "Продекспорт" та Закритого акціонерного товариства "Агропродукт";
- ухвалою суду від 04.11.2016р. визнано наказ Господарського суду Тернопільської області від 15.11.2013р. у справі №921/730/13-г/3 таким, що не підлягає виконанню, та 04.11.2016р. видано два накази на виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 31.10.2013р. у справі №921/730/13-г/3 щодо кожного боржника окремо із зазначенням застереження про солідарне стягнення. При цьому, у мотивувальній частині ухвали зазначено: "суд видає накази із зазначенням строку пред’явлення його до виконання протягом року із дня набрання рішенням законної сили, а саме до 15.11.2014р., при цьому зазначає, що стягувач має право пред’явити їх до виконання у строки до 20.11.2016р., оскільки виконавчий документ повернутий ДВС – 20.11.2015р., а тому з цього часу починається перебіг строку пред’явлення наказів до виконання.";
- за заявою представника Банку від 09.11.2016р., ухвала суду від 04.11.2016р. разом з оригіналами наказів від 04.11.2016р. отримані наручно 09.11.216р., про що свідчать відмітки та підписи на оригіналі ухвали на копіях наказів;
- оригінал наказу від 04.11.2016р. на примусове виконання рішення суду щодо боржника ЗАТ "Агропродукт" 12.03.2018р. направлено стягувачем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою від 12.03.2018р. №066-23/228 та платіжним дорученням №141627 від 27.02.2018р. про оплату авансового внеску у розмірі 37 230,00 грн. за пред’явлення наказу, що підтверджується фіскальним чеком, описом вкладення;
- Банком 13.04.2018р. отримано Повідомлення Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції від 03.04.2018р. про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання на підставі ст. 4 Закону про виконавче провадження у редакції від 02.06.2016р.
У даній справі наказ господарського суду виданий 15.11.2013р., тобто після набрання чинності Законом про виконавче провадження від 21.04.1999р., а тому строк пред'явлення цього виконавчого листа до виконання повинен визначатися цим Законом і становити один рік з наступного дня після набрання судовим рішенням законної сили (до 15.11.2014р.), а враховуючи повернення вищезазначеного наказу органом ДВС 20.11.2015р. та переривання строку пред’явлення його до виконання, на підставі ст. 23 Закону про виконавче провадження, перебіг строку пред’явлення наказу до виконання розпочався з 20.11.2015р. та закінчився 20.11.2016р.
Зазначення судом у наказі іншого строку пред'явлення його до виконання не має правового значення, оскільки такий строк встановлено імперативною нормою закону й не може бути змінено судом.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч. 1 ст. 119 ГПК України (в редакції чинній на час розгляду скарги)).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 15.03.2018р. у справі №554/6783/16-ц.
Матеріалами скарги встановлено, що ухвала суду від 04.11.2016р. набрала законної сили та не була оскаржена Банком в апеляційному порядку, наказ від 04.11.2016р., виданий на підставі рішення суду від 31.10.2013р., яке набрало законної сили 15.11.2013р., був пред'явлений до виконання поза межами строків, встановлених законом (до 20.11.2016р.), та питання про поновлення пропущеного строку в порядку статті 119 ГПК України не вирішувалося.
Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону про виконавче провадження у редакції від 02.06.2016р. (чинна на час пред’явлення наказу до виконання), виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення, зокрема, якщо пропущено встановлений законом строк пред’явлення виконавчого документа до виконання.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст. ст. 76-79 ГПК України).
Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
При таких обставинах, дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, відповідають чинному законодавства та є правомірними.
Доводи стягувача є необґрунтованими та спростовуються матеріалами по розгляду скарги.
Щодо твердження стягувача про те, що строк на пред’явлення наказу від 04.11.2016р. до примусового виконання становить три роки, відповідно до ст. 12 Закону про виконавче провадження від 02.06.2016р., то таке спростовується наступним:
- згідно п. 5 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про виконавче провадження від 02.06.2016р., виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред’являються до виконання у строки, встановлені цим Законом;
- згідно ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи;
- дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи (рішення Конституційного Суду України від 05.04.2001р. у справі №3-рп/2001);
- відповідно до ст. 151-2 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов’язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Щодо підстав обґрунтування скарги постановою про прийняття до розгляду іншого наказу у даній справі, то суд не може давати оцінку правомірності діям державного виконавця у межах даного розгляду скарги, оскільки така не є предметом оскарження.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 234, 235, 339, 342, 343 ГПК України, господарський суд, -
УХВАЛИВ:
1. Скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Тернополі №066-23/368 від 17.04.2018р. на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України – відхилити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її оголошення та підлягає оскарженню протягом десяти днів з дня складення її повного тексту (21.05.2018р.), через Господарський суд Тернопільської області або безпосередньо до Львівського апеляційного господарського суду.
Суддя М.С. Стадник
