Справа № 2-4440/11
Провадження № 2/1412/15418/11
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.12.2011 року Заводський районний суд міста Миколаєва
у складі: Головуючого-судді - Кузьменко В.В., при секретарі судового засідання – Кондрашову Г.Г.,
за участі сторін: позивача - ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду в місті Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 про розірвання шлюбу з ОСОБА_2,
в с т а н о в и в :
В жовтні 2011 року до Заводського районного суду міста Миколаєва надійшов цивільний позов ОСОБА_1, яким вона просила суд ухвалити рішення про розірвання шлюбу з ОСОБА_2.
В обґрунтування вимог позивач зазначила, що спільне життя з відповідачем не склалося із причини несумісності характерів, різних поглядів на сімейні цінності, що призвело до втрати почуттів кохання та взаємоповаги. Шлюб носить лише формальний характер. Фактичні сімейні стосунки припинені.
В судовому засіданні позивач підтримала заявлені вимоги, наполягаючи на їх задоволенні. Відповідач, в свою чергу, визнаючи вимоги позивача, не заперечував проти розірвання шлюбу.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши все в сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Так, судом встановлено, що 11 червня 1993 року сторони уклали шлюб, про що Палацом урочистої реєстрації актів цивільного стану Виконавчого комітету Миколаївської міської ради в Книзі реєстрації актів про укладення шлюбів 1993 року червня місяця 11 числа зроблений відповідний актовий запис за № 648 та видано відповідне свідоцтво серії І І - ФП №335593.
З часом, сторони втратили взаємоповагу та розуміння один до одного, внаслідок чого, сумісне проживання сторін припинилось.
За таких обставин, суд, на виконання вимог частини 1 статті 112 СК України, з’ясувавши фактичні взаємини подружжя, зокрема те, що сторони тривалий час не проживають однією сім’єю, не ведуть спільного господарства, між сторонами відсутній спір про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, а дитина народжена у шлюбі досягла повноліття, встановив, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін.
Відповідно до частини 2 статті 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них. Бажання розірвати шлюб є взаємним, заперечень з боку відповідача не має.
Відповідно до статті 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Позивач висловила своє бажання, після розірвання шлюбу, іменуватись прізвищем, набутим під час шлюбу
Відповідно до статті 88 ЦПК України (в редакції, чинній на момент звернення до суду), з відповідача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати у розмірі 38.5 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 110,112 Сімейного Кодексу України, статтями 10, 57, 60, 213, 215 Цивільно-процесуального кодексу України суд,-
в и р і ш и в :
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 11 червня 1993 року Палацом урочистої реєстрації актів цивільного стану Виконавчого комітету Миколаївської міської ради в Книзі реєстрації актів про укладення шлюбів під актовим записом за №648 - розірвати.
Після розірвання шлюбу, прізвище позивача лишити - «Ганган».
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею при зверненні до суду витрати у розмірі 38.5 грн. (тридцять вісім гривень п’ятдесят копійок).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Миколаївської області через Заводський районний суд м. Миколаєва.
СУДДЯ В.В.КУЗЬМЕНКО
