15.05.2012
ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД
м. МИКОЛАЄВА
54018, м. Миколаїв , вул. Космонавтів, 68-А, тел. 55-95-00
Рішення
Іменем України
15 травня 2012 року м.Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого суддіКоваленка І.В.при секретаріКоденко К.В.за участю:
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в інтересах недієздатного сина -ОСОБА_6, до ОСОБА_3, третьої особи -ОСОБА_7 про визнання права власності на Ѕ частку квартири у порядку спадкування за законом
в с т а н о в и в:
У листопаді 2011 року ОСОБА_1, яка діє в інтересах недієздатного сина -ОСОБА_6, звернулася до Ленінського районного суду м.Миколаєва з позовом до ОСОБА_3 та третьої особи -ОСОБА_7 про визнання права власності на Ѕ частку квартири у порядку спадкування за законом.
У обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько її сина ОСОБА_8, який проживав за адресою АДРЕСА_1. Після його смерті відкрилася спадщина на вказану квартиру. У відповідності до статті 1261 Цивільного кодексу України спадкоємцем за законом першої черги є син померлого ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, який визнаний судом недієздатним. Окрім нього спадкоємцем за законом першої черги є мати померлого, ОСОБА_7 Між тим, остання відмовилася від прийняття спадщини на користь свого сина, тобто рідного брата померлого, ОСОБА_3, спадкоємця за законом другої черги. У зв'язку із наведеним, недієздатний ОСОБА_6 та відповідач ОСОБА_3 у рівних частках є спадкоємцями за законом на вказане спадкове майно.
Однак, позивач не може оформити спадкові права на квартиру, оскільки оригінал правовстановлюючого документу знаходиться у відповідача та його матері, які відмовляються його надати.
У судове засідання законний представник позивача не з'явилася, до суду надала нотаріально завірену заяву в якій просила розглядати справу за її відсутності та задовольнити позов.
Відповідач та його представник проти задоволення позову заперечували, посилаючись на те, що позивачем надано докази проживання недієздатного ОСОБА_6 у Греції, а також копію його паспорту, які посвідчені неналежним чином, що ставить під сумнів, що останній є живим.
Заслухавши присутніх учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_8, про що в книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис за № 2298. Факт смерті підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1. Після його смерті відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1. Вказана квартира спадкодавцем була придбана на підставі біржового договору купівлі-продажу від 16.10.1997, який за позовом ОСОБА_1 визнано дійсним рішенням суду від 28.11.2008.
Із матеріалів справи вбачається, що у провадженні Ленінського районного суду м.Миколаєва знаходилася справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, яка діяла в інтересах недієздатного ОСОБА_6, про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом та позов ОСОБА_1, яка діяла в інтересах недієздатного ОСОБА_6, до ОСОБА_9 з аналогічним позовом, яка ухвалою суду закрита через відсутність предмету спору та ненадання сторонами постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Після прийняття вказаної ухвали ОСОБА_1 звернулася до Другої Миколаївської державної нотаріальної контори із заявою про оформлення спадкових прав свого підопічного -недієздатного ОСОБА_6 на квартиру, але постановою від 29.11.2011 у вчиненні нотаріальної дії відмовлено.
Із змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 не надала оригіналу правовстановлюючого документу на квартиру, а тому видача свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно (або його частку) нотаріусом неможлива.
Згідно із статтями 13, 60 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Відповідно до положень статей 58, 59 ЦПК України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 N 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»роз'яснено, що розглядаючи справи, судам слід неухильно виконувати вимоги статей 58, 59 ЦПК про належність і допустимість доказів.
Із матеріалів справи вбачається, що у підтвердження особи недієздатного ОСОБА_6 його законний представник надала ксерокопії свідоцтва про народження, виданого відділом РАЦС Грузинського району м.Тбілісі (Грузія) 25.09.1985, та паспорту, виданого Міністерством зовнішніх справ, м.Афіни 01.07.2008, переклад яких засвідчено на українську мову у 2008 році приватним нотаріусом. У підтвердження місця проживання недієздатного сина ОСОБА_1 надала ксерокопію довідки Управління адміністративно-економічної служби відділу м.Парос (Греція) від 22.04.2009 та її переклад на українську мову. Відповідно до цієї довідки ОСОБА_6 постійно проживає в общині Парос з 1996 року по 22.04.2009. Вказана довідка підписана мером м.Парос та скріплена печаткою.
Оскільки, вказані документи надано у вигляді ксерокопій без засвідчення їх достовірності у спосіб, встановлений міжнародними договорами, а законний представник не виявила бажання прийняти участь в судовому засіданні та проживає за межами України, що не надає можливості з'ясувати достовірність вказаних документів, суд при оцінці наведених вище доказів враховує наступне.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про міжнародне приватне право»документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Конвенція 1961 року, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, згода на обов'язковість якої надана Законом України від 10.01.2002 «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних документів», набула чинності між Україною і державами - учасницями Конвенції, що не висловили заперечень проти її приєднання, до переліку яких входить Греція, з 22.12.2003.
Статями 2, 3 наведеної Конвенції встановлено, що кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Для цілей цієї Конвенції під легалізацією розуміється тільки формальна процедура, що застосовується дипломатичними або консульськими аґентами країни, на території якої документ має бути представлений, для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплено документ. Єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.
Таким чином, з урахуванням вимог Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів усі офіційні документи, які складені чи засвідчені компетентними органами держав - учасниць, в т.ч. Греції, і які надсилаються чи подаються державними органами, юридичними та фізичними особами, слід приймати на території України лише за умови засвідчення їх дійсності шляхом консульської легалізації або шляхом проставлення апостиля відповідно до Конвенції.
Як вбачається із ксерокопій паспорту недієздатного ОСОБА_6 та довідки про його місце проживання, які видані компетентними державними органами Греції, на них не проставлений апостиль, а тому ці документи, які оспорюються відповідачем, не можуть бути прийняті судом у якості доказу.
При вирішенні даного спору суд також враховує те, що відповідно до статті 25 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.
У зв'язку із цим визнання права власності за особою можливе лише за її життя.
У даному випадку, документи, що посвідчують особу недієздатного та вказують на те, що він живий датовані 2009 роком. Тому, через ненадання ОСОБА_1 допустимих доказів на підтвердження того що ОСОБА_6 живий, у суду відсутні підстави для визнання за ним права власності на нерухоме майно у порядку спадкування за законом.
За таких обставин, враховуючи надання законним представником недієздатного документів, які оформлені з порушенням вимог Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року, а також не підтвердження допустимими доказами, що ОСОБА_6 є живий, у суду відсутні підстави для задоволення позову.
На підставі наведеного, керуючись статтями 10, 11, 14, 60, 62, 212-214 ЦПК України, суд -
в и р і ш и в:
У задоволенні позову ОСОБА_1, яка діє в інтересах недієздатного сина -ОСОБА_6, до ОСОБА_3, третьої особи -ОСОБА_7 про визнання права власності на Ѕ частку квартири у порядку спадкування за законом -відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя І.В.Коваленко
Повний текст рішення
підписано 16.05.2012.
