АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/490/10643/12 Справа № 2-4440/11
Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Красвітна Т.П.
Категорія
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2012 року м. Дніпропетровськ
20 грудня 2012 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого –
суддів:
при секретарі
ОСОБА_2
ОСОБА_3, ОСОБА_4
ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_6 на додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, третя особа – ОСОБА_12, про поділ майна подружжя, -
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2007 року позивач звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що, під час перебування у зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_6, за договором від 05.04.2005 р. вони купили у ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 квартиру АДРЕСА_1. Даний договір купівлі-продажу був оформлений нотаріусом як договір дарування. Посилаючись на наявність спору зі ОСОБА_6 з приводу обсягу набутого у шлюбі майна, позивач, згідно уточнених позовних вимог, просив суд визнати удаваним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 05.04.2005 р., визнати, що фактично замість цього договору мав місце договір купівлі-продажу, визнати за ним, позивачем, право власності на 1\2 частину вказаної квартири.
Рішенням Жовтневого районного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2012 року за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 в частині вимоги про поділ спільного майна подружжя в задоволенні позову відмовлено.
Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2012 року договір дарування квартири АДРЕСА_2 у м.
Дніпропетровську , укладений 05.04.2005 р. між дарувателями ОСОБА_8
Петровичем, ОСОБА_9, ОСОБА_10,
ОСОБА_11 та обдарованою ОСОБА_6 -
визнано удаваним правочином, що приховує насправді укладений 05.04.2005 р. між
продавцями ОСОБА_8, ОСОБА_9,
ОСОБА_10, ОСОБА_11 та покупцем
ОСОБА_6 договір купівлі-продажу квартири № 117 у будинку № 12
по пр. Героїв у м. Дніпропетровську.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 посилається на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, у зв’язку з чим ставить питання про скасування додаткового рішення з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в частині задоволення позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного додаткового рішення, виходячи з наступного.
Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що позивач ОСОБА_7 у період з 14.06.1997 р. до 28.03.2006 р. перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 20, 21).
05.04.2005 р. між дарувальниками ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та обдарованою ОСОБА_6 підписаний договір дарування, за яким у власність останньої перейшла квартира АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 31); даний договір був посвідчений нотаріально.
Місцевим судом також встановлено факт здійснення оплати на користь відчужувачів за придбання квартири АДРЕСА_3, що стверджується відповідними договором про завдаток і розпискою (т. 1 а.с. 145, 146) та визнано учасниками процесу та, зокрема, особисто ОСОБА_6 у судовому засіданні у суді апеляційної інстанції, а отже є доведеним.
Надавши належної оцінки викладеному, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що оспорюваний договір купівлі-продажу від 05.04.2005 р. є удаваним правочином, що вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, а саме – договору купівлі-продажу нерухомого майна.
Згідно ст. 717 ЦК України договір дарування є правочином, що передбачає безоплатне передання одною особою іншій певного майна у власність.
Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, що вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що мав місце удаваний правочин, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який вони насправді вчинили.
Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги, що сторони оспорюваного правочину від 05.04.2005 р. фактично виконали умови договору купівлі-продажу, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що за договором від 05.04.2005 р. відбулося не дарування спірного нерухомого майна, а його купівля-продаж у розумінні ст. 655 ЦК України.
Колегія звертає увагу, що у даній справі в апеляційному порядку оскаржено лише додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2012 року в частині задоволення позовної вимоги про визнання договору дарування від 05.04.2005 р. удаваним правочином, який приховує договір купівлі-продажу, тому суд апеляційної інстанції розглядає дану справу у межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст. 303 ЦПК України.
Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, розглянувши справу у межах заявлених позовних вимог та змісту доводів апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що оскаржуване додаткове рішення суду ухвалено у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.
Додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2012 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді
