ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 травня 2015 року Справа № 121424/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,
з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Старосамбірському районі Львівської області на постанову Шевченківського районного суду міста Львова від 06 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Старосамбірському районі Львівської області про визнання права на пенсію, зобов'язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА _1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Старосамбірському районі Львівської області, яким просив: визнати його право на наукову пенсію; скасувати рішення відповідача від 19.04.2011 року № 2794/03-20; зобов'язати відповідача у визначений судом термін розглянути питання про призначення йому наукової пенсії відповідно до вимог Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2004 року № 257 та чинного законодавства.
Постановою Шевченківського районного суду міста Львова від 06 липня 2011 року позов задоволено: визнано за ОСОБА_1 право на призначення йому наукової пенсії відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність»; зобов'язано Управління Пенсійного фонду в Старосамбірському районі Львівської області призначити ОСОБА_1 наукову пенсію та здійснити перерахунок призначеної пенсії з врахуванням стажу його наукової роботи з 11.03.1976 року до 20.08.2010 року.
Постанова мотивована тим, що робота ОСОБА_1 у 1976-2010 роках повністю регламентована ст. 24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» як робота в державній установі, на посадах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2001 року № 1571, в зв'язку з чим суд дійшов висновку, що вимоги позивача про захист права на призначення та отримання наукової пенсії з врахуванням стажу наукової роботи в спірний період є підставними і підлягають задоволенню.
Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає ї незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, і суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що справу розглянуто і вирішено неповноважним судом, оскільки ОСОБА_1 зареєстрований і проживає на території Старосамбірського району Львівської області та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Старосамбірському районі Львівської області, в зв'язку з чим справа територіально підсудна Старосамбірському районному суду Львівської області. Такод суд першої інстанції всупереч вимогам ст. ст. 33, 49, 51, 107, 167 Кодексу адміністративного судочинства України не надіслав йому копію позовної заяви, не повідомив про дату, час і місце розгляду справи, чим порушив його право надавати свої заперечення проти позову, пояснення та докази, а також не надіслав копії оскаржуваної постанови. Щодо суті позовних вимог відповідач зазначає, що поданими позивачем документами не підтверджується те, що він працював керівником наукового підрозділу (відділення, відділу, центру тощо), а також те, що він має науковий ступінь та працював на посадах за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі наук, з якої присуджено науковий ступінь, як це передбачено п. 4 Переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2004 року № 257.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановив суд та підтверджується матеріалами справи, у 2010 році ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду в Старосамбірському районі Львівської області.
28.02.2011 року він звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії відповідно до ст. 24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність».
До заяви позивач додав: довідку Львівського обласного державного центру експертизи сортів рослин з державною інспекцією з охорони прав на сорти рослин Львівської області (Держекспертцентр) від 25.02.2011 року № 35 про підтвердження наукового стажу; довідку Головного управління статистики у Львівській області від 23.02.2011 року № 08-11/49 про вид діяльності Держекспертцентру та подання ним звітності про виконання наукових та науково-технічних робіт; Статут Львівського обласного державного центру експертизи сортів рослин з державною інспекцією з охорони прав на сорти рослин Львівської області; Статут Старосамбірської державної сортодослідницької станції; довідку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України із зазначенням видів діяльності Держекспертцентру; Свідоцтво про державну реєстрацію центру; посадову інструкцію директора Старосамбірської державної сортодослідницької станції; лист Міністерства аграрної політики України від 24.12.2003 року № 37-18-3-13/15210; трудову книжку; довідку про заробітну плату.
Листом від 19.04.2011 року № 2794/03-20 Управління Пенсійного фонду в Старосамбірському районі Львівської області повідомило ОСОБА_1 про те, що доданими ним до зазначеної заяви документами та документами пенсійної справи не підтверджується науковий стаж не менше 20 років, необхідний для призначення наукової пенсії.
Колегія суддів вважає дану відмову протиправною та необґрунтованою з таких підстав.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» науково-технічна діяльність - це інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань у всіх галузях техніки і технологій.
Її основними формами (видами) є науково-дослідні, дослідно-конструкторські, проектно-конструкторські, технологічні, пошукові та проектно-пошукові роботи, виготовлення дослідних зразків або партій науково-технічної продукції, а також інші роботи, пов'язані з доведенням наукових і науково-технічних знань до стадії практичного їх використання; науковий працівник - вчений, який за основним місцем роботи та відповідно до трудового договору (контракту) професійно займається науковою, науково-технічною, науково-організаційною або науково-педагогічною діяльністю та має відповідну кваліфікацію незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання, підтверджену результатами атестації; науково-дослідна (науково-технічна) установа - юридична особа незалежно від форми власності, що створена в установленому законодавством порядку, для якої наукова або науково-технічна діяльність є основною і становить понад 70 відсотків загального річного обсягу виконаних робіт.
Згідно з ст. 22-1 цього Закону посадами наукових працівників наукових установ та організацій (їх філіалів, відділень тощо) є: керівник (президент, генеральний директор, генеральний конструктор, директор, начальник); заступник керівника (віце-президент, заступники генерального директора, генерального конструктора, директора, начальника) з наукової роботи; академік-секретар (його заступники); головний учений секретар, учений секретар (їх заступники); керівник (завідувач) та заступники керівника (завідувача) наукового підрозділу (відділу, лабораторії, сектору, бюро, групи); головний конструктор, головний інженер, головний технолог з основного напряму діяльності наукової установи, організації, закладу та їх заступники; провідний конструктор, провідний інженер, провідний технолог з основного напряму діяльності наукової установи, організації, закладу; головний науковий співробітник; провідний науковий співробітник; старший науковий співробітник; науковий співробітник; науковий співробітник-консультант; молодший науковий співробітник; докторант.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 цього Закону пенсія науковому (науково-педагогічному) працівнику призначається при досягненні пенсійного віку: чоловікам - за наявності стажу роботи не менше 25 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 20 років.
Також крім даного Закону Перелік посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2004 року № 257.
Відповідно до п. 4 цього Переліку до вказаних посад належать посади на підприємствах, установах, організаціях, не зазначених в пунктах 1-3 цього Переліку, зокрема, керівник (завідуючий, начальник), заступники керівника (завідуючого,начальника), головний конструктор (інженер, технолог тощо), провідний конструктор (інженер, технолог тощо) наукового підрозділу (відділення, комплексу, центру, відділу, лабораторії, сектору, бюро, групи).
Як встановив суд та підтверджується матеріалами справи, зокрема, записами в трудовій книжці, ОСОБА_1 працював на таких посадах: з 11.03.1976 року до 07.07.1990 року на посаді завідуючого Старосамбірської державної сортодільниці, з 07.07.1990 року до 25.12.2002 року на посаді директора Старосамбірської державної сортовипробувальної станції, з 25.12.2002 року до 20.08.2010 року на посаді директора Старосамбірської державної сортодослідної станції.
Відповідно до статуту Львівського обласного державного центру експертизи сортів рослин з державною інспекцією з охорони прав на сорти рослин Львівської області (Держекспертцентр) він разом з державними сортодослідними станціями, лабораторіями та іншими закладами експертизи становить державну систему охорони прав на сорти рослин і підпорядковується Державній службі з охорони прав на сорти рослин. До складу Держекспертцентру входять на правах структурних підрозділів державні сортодослідні станції без права юридичної особи. Завданнями Держекспертцентру є, зокрема, здійснення відповідно до Законів України «Про охорону та сорти рослин» та «Про наукову та науково-технічну експертизу» науково-технічної експертизи сортів рослин з метою визначення придатності для поширення їх в Україні.
А як вбачається із Статуту Старосамбірської державної сортодослідної станції, Держсортстанція є закладом експертизи державної системи з охорони прав на сорти рослин і підпорядковується Львівському обласному державному центру експертизи сортів рослин з державною інспекцією з охорони прав на сорти рослин Львівської області. Завданнями Держсортстанції є, зокрема, здійснення відповідно до Законів України «Про охорону та сорти рослин» та «Про наукову та науково-технічну експертизу» науково-технічної експертизи сортів рослин з метою визначення придатності для поширення їх в Україні.
В довідці від 25.02.2011 року № 35 про підтвердження наукового стажу, виданій Львівським обласним державним центром експертизи сортів рослин з державною інспекцією з охорони прав на сорти рослин Львівської області, уточнено, що наукова діяльність Державної служби з охорони прав на сорти рослин та Українського інституту експертизи сортів рослин у періоди роботи ОСОБА_1 (1976-2010 роки) була основною і становила понад 70% загального річного обсягу виконаних робіт. Також структурні підрозділи, в яких працював ОСОБА_1, були і в даний час є науковими підрозділами Державної служби з охорони прав на сорти рослин та Українського інституту експертизи сортів рослин.
Міністерство аграрної політики України в листі № 37-18-3-13/15210 роз'яснило, що час роботи працівників Львівського обласного державного центру експертизи сортів рослин з державною інспекцією з охорони прав на сорти рослин Львівської області може бути зарахований до стажу наукової роботи за нормами Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» у разі переходу на посади наукових працівників. А працівники, які не мають наукового ступеня, але згідно з посадовими інструкціями проводили науково-дослідні роботи (експерименти) по визначенню якісних, екологічних та інших показників з метою формування сортових ресурсів рослин та відповідно до п. 4 Переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2004 року № 257, час роботи може бути зарахований до стажу наукової роботи.
ОСОБА_1 закінчив Львівський сільськогосподарський інститут, має кваліфікацію вченого агронома за спеціальністю «Агрономія», що підтверджується наявною в матеріалах справи копією його диплома.
Згідно з посадовою інструкцією директора сортодослідної станції від 25.12.2002 року, копія якої є в матеріалах справи, директор, зокрема, відповідає за виконання методичних та агротехнічних вимог проведення наукових досліджень різних типів кваліфікаційної (технічної) експертизи сортів рослин та науково-дослідної роботи.
Дослідивши і оцінивши положення та зміст наведених вище документів в їх сукупності та системному зв'язку, колегія суддів дійшла висновку, що Старсамбірська державна сортодільниця, Старосамбірська державна сортовипробувальна станція та Старосамбірська державна сортодослідна станція є науковими підрозділами Державної служби з охорони прав на сорти рослин, в зв'язку з чим робота ОСОБА_1 в період з 11.03.1976 року до 20.08.2010 року на посадах завідуючого Старосамбірської державної сортодільниці, директора Старосамбірської державної сортовипробувальної станції та директора Старосамбірської державної сортодослідної станції належить до наукової роботи, тобто позивач має науковий стаж більше 20 років, що є достатнім для призначення пенсії відповідно до ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».
Разом з тим, колегія суддів враховує, що, як зазначено вище, у 2010 році ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ст. 10 цього Закону особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 45 цього Закону пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.
Переведення з одного виду пенсії на інший провадиться з дня подання заяви з усіма необхідними документами.
Таким чином, відповідно до змісту наведених норм, довічна пенсія призначається особі один раз, а у випадку, коли пенсіонер виявив бажання отримувати інший вид пенсії, на який він також має право за законом, пенсія повторно не призначається, а територіальний орган Пенсійного фонду України за заявою пенсіонера з доданими до неї необхідними документами переводить його на інший вид пенсії.
Враховуючи положення наведених вище правових норм в контексті встановлених обставин справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково зобов'язав Управління Пенсійного фонду в Старосамбірському районі Львівської області призначити ОСОБА_1 наукову пенсію, чим порушив норми матеріального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи.
Водночас, на думку колегії суддів, встановивши факт порушення відповідачем права позивача на отримання наукової пенсії, для належного та повного захисту його прав слід зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Старосамбірському районі Львівської області перевести ОСОБА_1 на пенсію, передбачену ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», з дня подання ним відповідної заяви, а саме з 28.02.2011 року.
Також колегія суддів зазначає, що в позовній заяві ОСОБА_1 просив скасувати рішення Управління Пенсійного фонду в Старосамбірському районі Львівської області від 19.04.2011 року № 2794/03-20, яким йому відмовлено у переведенні на пенсію, передбачену ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», однак суд першої інстанції не розглянув і не вирішив даної вимоги.
З приводу даної позовної вимоги колегія суддів зазначає наступне.
Повідомлення органу Пенсійного фонду України про відмову у призначенні пенсії (переведенні на інший вид пенсії), на думку колегії суддів, є способом інформування про дії, вчинені цим органом, а не рішенням (актом індивідуальної дії) суб'єкта владних повноважень.
Разом з тим, колегія суддів враховує правову позицію Верховного суду України, наведену у постанові від 24.01.2006 року у справі № 21-102во05, згідно з якою звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин з зазначенням способу, який, на думку суду, не призводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто, захисті права, що порушується. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, коли ці порушення ще не припинені (ст. ст. 7, 8, 11, ч. 4 ст. 112, ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України).
Тому, враховуючи встановлення та підтвердження факту протиправності відмови відповідача у переведенні позивача на наукову пенсію, колегія суддів дійшла висновку, що з метою належного судового захисту прав та інтересів позивача слід визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Старосамбірському районі Львівської області щодо відмови перевести ОСОБА_1 на пенсію, передбачену ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», викладену в листі від 19.04.2011 року № 2794/03-20.
При цьому, в даному випадку колегія суддів вважає за можливе відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України та з врахуванням положень п. 13.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» вийти за межі доводів апеляційної скарги з огляду на принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи.
Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання права на наукову пенсію, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч .1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 цього Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Таким чином, наведеними нормами визначено, що в порядку адміністративного судочинства захищаються права та інтереси осіб у сфері публічно-правових відносин. Публічно-правові відносини є складовою частиною правових відносин, які виникають у суспільстві.
Змістом будь-яких правових відносин є врегульовані правом взаємні права, інтереси, обов'язки та заборони суб'єктів суспільства у цих правовідносинах. Відповідно, зміст публічно-правових відносин складається з взаємних публічних прав, інтересів, обов'язків та заборон суб'єктів суспільства у певних публічно-правових відносинах.
Отже, у публічно-правових відносинах одна особа має та реалізує певні публічні права чи інтереси, а інша особа відповідно виконує певні публічні обов'язки або дотримується публічних заборон. У разі невиконання цією особою своїх публічних обов'язків або недотримання публічних заборон вона порушує публічні права чи інтереси першої особи, яка не в змозі їх належним чином реалізувати. За цих обставин ця особа має право подати до суду адміністративний позов на захист своїх порушених публічних прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.
Таким чином, до адміністративного суду з адміністративним позовом має право звернутись особа за захистом саме публічного права, свободи чи інтересу у сфері публічно-правових відносин.
Звернення ж особи з позовом до суду на захист іншого крім публічного права, свободи чи інтересу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що вимогу ОСОБА_1 про визнання права на наукову пенсію не належить розглядами в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
А згідно з ч. 1 ст. 203 цього Кодексу постанова суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і провадження у справі закривається з підстав, встановлених статтею 157 цього Кодексу.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права на пенсію відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального справа, що призвело до неправильного вирішення справи, тому її слід скасувати і закрити провадження у справі в цій частині.
Крім того, колегія суддів враховує, що відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час подання позовної заяви з розгляду справи судом першої інстанції) адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування, знаходження) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.
ОСОБА_1 оскаржує рішення (дії) Управління Пенсійного фонду України у Старосамбірському районі Львівської області, які стосуються конкретно його і подав позовну заяву до суду за місцем свого фактичного проживання.
Проте відповідно до змісту положень ч. 2 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України для реалізації свого права вибору суду першої інстанції місце проживання (перебування, знаходження) повинне бути зареєстрованим у встановленому законом порядку.
Однак доказів реєстрації на території Шевченківського району міста Львова, а саме за вказаною в позовній заяві адресою вул. Липинського, 3/105 м. Львів, позивач суду не надав, а як встановив суд, ОСОБА_1 зареєстрований у Старосамбірському районі Львівської області та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду в Старосамбірському районі Львівської області і повинен був звертатись з даним позовом до Старосамбірського районного суду Львівської області.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що справу розглянуто з порушенням правил територіальної підсудності, визначеної ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, отже, справу розглянуто і вирішено неповноважним судом, що відповідно до п. 4 ст. 202 цього Кодексу є підставою для скасування оскаржуваної постанови та прийняття нової.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також справу розглянуто і вирішено неповноважним судом.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Старосамбірському районі Львівської області задовольнити частково.
Постанову Шевченківського районного суду міста Львова від 06 липня 2011 року у справі № 2а-1106/11/1328 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Старосамбірському районі Львівської області щодо відмови перевести ОСОБА_1 з 28 лютого 2011 року на пенсію, передбачену ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Старосамбірському районі Львівської області перевести ОСОБА_1 з 28 лютого 2011 року на пенсію, передбачену ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», здійснити розрахунок розміру його пенсії з врахуванням стажу наукової роботи за період з 11 березня 1976 року до 20 серпня 2010 року та виплатити різницю, що виникла внаслідок перерахунку.
В частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права на пенсію відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» провадження у справі закрити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий О.М. Довгополов
Судді Л.Я. Гудим
В.В. Святецький
