УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2013 року
№ 21517/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді Сапіги В.П.
суддів: Хобор Р.Б., Яворського І.О.
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду в Козівському районі Тернопільської область на постанову Козівського районного суду Тернопільської області від 14 червня 2011 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду в Козівському районі Тернопільської область про стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И В :
31.05.2011 року позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду в Козівському районі Тернопільської область в якому просить зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по дату ухвалення судового рішення.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що враховуючи положення ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач є дитиною війни, а тому у відповідності до ст. 6 даного Закону останньому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак така допомога не виплачувалась в повному обсязі.
Постановою Козівського районного суду Тернопільської області від 14 червня 2011 року зобов'язано Управління Пенсійного фонду в Козівському районі Тернопільської область нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачене підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 30.11.10 року по 14.06.11 року з врахуванням проведених виплат.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Управління Пенсійного фонду в Козівському районі Тернопільської область оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції при винесенні постанови порушено норми матеріального й процесуального права, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
У відповідності до ч.1 ст. 197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є дитиною війни, а відтак має право на встановлене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії.
Суд апеляційної інстанції вважає підставними заявлені позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача нараховувати і виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період 2010 року, оскільки дія норм ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2010 рік не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами. Статтею 70 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
На виконання пункту 7 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" Кабінетом Міністрів України 06.07.2011р. прийнято постанову № 745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", постанова набрала чинності з дня опублікування такої в Урядовому кур'єрі, 2011, 23.07.2011 № 133 - 23.07.2011р. Отже з 23.07.2011 року положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" втратили чинність.
Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
У відповідності до ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Вимоги позивача задоволені судом першої інстанції в межах строку звернення до суду з адміністративним позовом.
За таких обставин колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог позивача щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду в Козівському районі Тернопільської область провести нарахування та виплату на його користь підвищення до пенсії за період з 30.11.2010 року по 14.06.2011 року та правомірність задоволення таких вимог судом першої інстанції.
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі Управління Пенсійного фонду в Козівському районі Тернопільської область, обов'язок щодо нарахування і виплати спірної допомоги правильно покладено на відповідача у справі.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.
Беручи до уваги, що правові положення, які передбачали виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на час виникнення спірних правовідносин були чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не могли свідомо зменшувати розмір такої допомоги без законних на те підстав.
З врахуванням вищенаведеного суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 183-2, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду в Козівському районі Тернопільської область залишити без задоволення, а постанову Козівського районного суду Тернопільської області від 14 червня 2011 року у справі № 2а-1106/11 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі , є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя :
Сапіга В.П.
Судді :
Хобор Р.Б.
Яворський І.О.
