ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2012 року
м. Львів
№ 68127/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Савицької Н.В.
суддів: Довгої О.І., Ліщинського А.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Зборівському районі Тернопільської області на постанову Зборівського районного суду Тернопільської області від 11 лютого 2011 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Зборівському районі Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення певних дій, -
В С Т А Н О В И Л А:
27.01.2011 року позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача в якому просив визнати протиправними дії відповідача та зобов'язати нарахувати та виплатити йому підвищення до пенсії, як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період 2007 року та по час звернення до суду.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилався на те, що відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» він є особою, якій відповідно до цього Закону надано статус дитини війни. Згідно зі статтею 6 цього Закону йому має виплачуватись щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак у вказаний період виплачувалось не в повному обсязі.
Оскарженою постановою прийнятою в порядку скороченого провадження, адміністративний позов задоволено частково. Суд зобов'язав пенсійний орган здійснити перерахунок та виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за шість місяців з 27.07.2010 року по 27.01.2011 року з рахуванням виплачених у цей період сум.
Апелянт не погодившись з даною постановою, оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставин справи та порушив норми матеріального і процесуального права, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.
Враховуючи те, що постанова суду першої інстанції прийнята в порядку скороченого провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст.197 КАС України розгляд даної справи судом апеляційної інстанції здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а постанова суду - зміні з наступних підстав.
Відповідно до ст.201 КАС України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є:
1) правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права;
2) вирішення не всіх позовних вимог або питань.
Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції прийшов до висновку про підставність та обґрунтованість заявлених позовних вимог, при цьому правильно визначив період, за який вказані виплати підлягають до задоволення.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин).
Колегія суддів вважає підставними заявлені вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача нараховувати і виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 27.07.2010 року по 27.01.2011 року, оскільки дія норм ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами. Статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2010-2011 роках встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2010-2011 роках дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Апеляційний суд також вважає за необхідне зазначити про те, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», підвищення до пенсії не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком, а тому доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими.
За таких умов виплата спірного підвищення за вищевказаний період повинна здійснюватися в розмірах, передбачених ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Покликання апелянта про неправильне застосування судом вимог ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» колегія суддів до уваги не приймає, оскільки, розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами лише цього Закону, чинним законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, тому слід застосовувати цей розмір.
Таким чином, за наведених обставин колегія суддів приходить до висновку що постанова суду першої інстанції в частині задоволення позову є обґрунтованою та законною. Відмова відповідача щодо нарахування та виплати позивачу державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 27.07.2010 року по 27.01.2011 року є протиправною. Оскільки, відповідач у 2010-2011 роках зобов'язаний був діяти у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» згідно з якою дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога за віком замість пенсії підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 27.01.2011 року. Проте, суд першої інстанції помилково не залишив частину позовних вимог без розгляду за період 01.01.2007 року по 26.07.2010 року, як цього вимагає ст.100 КАС України.
Так, у відповідності до ст.ст. 99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно по суті вирішив спір, однак із помилковим застосуванням норм процесуального права, а саме суд ухвалою не залишив частину позовних вимог за період з 01.01.2007 року по 26.07.2010 року без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду за вказаний період, тому оскаржувану постанову в цій частині слід змінити, при цьому залишити частину позовних вимог без розгляду за період з 01.01.2007 року по 26.07.2010 року.
Керуючись ст.ст. 160, 183-2, 195-197, п.2 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.201, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, суд -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Зборівському районі Тернопільської області -задовольнити частково.
Постанову Зборівського районного суду Тернопільської області від 11 лютого 2011 року у справі -змінити.
Позовні вимоги за період з 01.01.2007 року по 26.07.2010 року залишити без розгляду.
В решті постанову суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
Головуючий суддя :
Савицька Н.В.
Судді :
Довга О.І.
Ліщинський А.М.
