У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2012 р.
Справа № 374/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Попка Я.С., Клюби В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Нововолинську Волинської області на постанову Нововолинського міського суду Волинської області від 29 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Нововолинську Волинської області про зобов'язання провести нарахування та виплату підвищення до пенсії, як дитині війни,
ВСТАНОВИВ :
24 лютого 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України в м. Нововолинську Волинської області (далі - УПФ України в м. Нововолинську) щодо перерахунку її пенсії та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2009 року по 31 жовтня 2010 року, здійснюючи таке нарахування та виплату в подальшому.
Ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 25 лютого 2011 року позовні вимоги позивачки у частині перерахунку спірної доплати до пенсії за період з 01 січня 2009 року по 23 серпня 2010 року залишено без розгляду.
Постановою того ж суду від 29 березня 2011 року вищевказаний позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність УПФ України в м. Нововолинську щодо невиплати позивачці передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії та зобов'язано відповідача починаючи з 24 серпня 2010 року нараховувати та виплачувати їй таке підвищення у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Крім того, на користь позивачки з Державного бюджету України присуджено судові витрати в сумі 3,40 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі УПФ України в м. Нововолинську просить зазначену постанову скасувати і прийняти нову про відмову у задоволенні вимог позивачки в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що законодавство України не містить жодного нормативного акту, прийнятого на виконання вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» про підвищення розміру пенсій дітей війни на 30 % мінімальної пенсії за віком та не врегульовує питання про те, які саме органи мають проводити такі виплати, за рахунок яких коштів і джерел. Вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом не були взяті до уваги положення бюджетного законодавства України, а також видаткові можливості основного фінансового документу держави і Пенсійного фонду України. Крім того, не погоджується з рішенням суду про покладення на управління обов'язку з нарахування та виплати позивачці підвищення до пенсії, як дитині війни, на майбутнє.
Особи , які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів.
Частково задовольняючи позовні вимоги позивачки суд виходив із того, що вона належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітям війни, а тому має право на встановлене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Відмова УПФ України м. Нововолинську у проведенні нарахування і виплати позивачці доплати у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком починаючи з 24 серпня 2010 року є протиправною.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права і є правильними.
Безспірно встановлено, що позивачка є дитиною війни та згідно із ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання підвищення виплачуваної їй відповідачем пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який б визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
За таких обставин апеляційний суд приходить до переконання про підставність вимог позивачки у частині визнання протиправною відмови відповідача у підвищенні розміру її пенсії, як дитині війни, на 30 % мінімальної пенсії за віком починаючи з 24 серпня 2010 року та правомірність задоволення цих вимог судом першої інстанції.
Крім того, оскільки органи Пенсійного фонду України зобов'язані проводити нарахування такого підвищення до втрати позивачкою права на нього, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість визначення у рішенні кінцевої дати проведення його перерахунку.
Враховуючи те, що функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачці здійснює Пенсійний фонд України в особі управління в м. Нововолинську Волинської області, відповідний обов'язок правильно покладено на відповідача у справі.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачці у передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі апеляційний суд не вбачає.
Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.
З огляду на викладене апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,
УХВАЛИВ :
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Нововолинську Волинської області залишити без задоволення, а постанову Нововолинського міського суду Волинської області від 29 березня 2011 року у справі № 2а-1106/11 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення його копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді Я.С.Попко
В.В.Клюба
