УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2013 року
Справа № 29500/12/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
Головуючого судді Каралюса В.М.,
суддів Гулида Р.М., Улицького В.З.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова на постанову Залізничного районного суду м.Львіва області від 09 серпня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львові про зобов'язання провести нарахування щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни,-
В С Т А Н О В И Л А :
12.05.2011 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова (далі УПФУ) в якому просить визнати дії відповідача протиправними; зобов'язати відповідача провести перерахунок призначених виплат згідно з ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком і виплатити недоплачені, як дитині війни, суми щомісячної державної соціальної допомоги за період з 2006 року.
Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 24 травня 2011 року адміністративний позов за період по 12.11.2010 року залишено без розгляду.
Постановою Залізничного районного суду м.Львова від 09 серпня 2011 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії УПФУ щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 12.11.2010 року по 31.12.2010 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Зобов'язано УПФУ здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 надбавки до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 12.11.2010 року по 31.12.2010 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» із розрахунку встановленого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов"язкове пенсійне страхування" з урахуванням фактично отриманих нею сум надбавки.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, УПФУ подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що Закон України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що фінансування виплат по даному Закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджується Верховною радою України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, тому будь-яких порушень законодавства з боку відповідача не вбачається.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.2 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних міркувань.
Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин мав право на підвищення виплачуваної йому УПФУ пенсії за віком.
Колегія суддів вважає підставними заявлені вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 12.11.2010 року по 31.12.2010 року, оскільки дія норм ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2010 рік не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами. Статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком, а тому доводи апелянта в цій частині є необгрунтованими.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.
Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги його не спростовують.
Керуючись ст.195, 197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова залишити без задоволення, а постанову Залізничного районного суду м.Львова від 09 серпня 2011 року у справі № 2а-1106/11 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.М. Каралюс
суддя Р.М. Гулид
суддя В.З. Улицький
