УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2012 р.
Справа № 67292/11
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого: Довгополова О.М.,
суддів: Большакової О.О., Святецького В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ковельському районі Волинської області на постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ковельському районі Волинської області про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги як дитині війни, -
ВСТАНОВИВ
27 січня 2011 року позивач звернулася до суду з позовом про визнання дій відповідача неправомірними, зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити недоплачене як дитині війни щомісячне підвищення до пенсії за 2009-2010 роки. При цьому заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення до суду з адміністративним позовом.
Ухвалою судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28 січня 2011 року адміністративний позов ОСОБА_1 в частині зобов'язання відповідача провести перерахування та виплату надбавки до пенсії позивачу за період з 01 січня 2009 року по 26 липня 2010 року залишено без розгляду.
Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09 лютого 2011 року адміністративний позов задоволено повністю: зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 27.07.2010 року по 31.12.2010 року включно на підставі ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", яке обчислюється відповідно до абз.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з врахуванням виплачених сум. В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення суду оскаржив відповідач, у скарзі, покликаючись на порушення норм матеріального права, просить постанову скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.197 КАС України колегія суддів вважає доцільним розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку про відмову в її задоволенні, враховуючи наступне.
Встановлено, що позивач є дитиною війни, що підтверджується відповідним посвідченням.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195 (далі - Закон № 2195) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої, у свою чергу, обчислюється за правилами, встановленими частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки у законодавстві відсутні інші правила визначення такої пенсії.
При цьому колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 99 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в суді першої інстанції) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Враховуючи пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до адміністративного суду без поважних причин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про залишення позовних вимог без розгляду за період з 01 січня 2009 року по 26 липня 2010 року.
Статтею 70 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI «Про державний бюджет на 2010 рік» Кабінету Міністрів України було надано право 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом про соціальний захист дітей війни залежить від розміру мінімальної пенсії за віком, а не від розміру мінімальної заробітної плати.
Отже, нарахування та виплата 2010 році дітям війни підвищення до пенсії повинні були здійснюватися в розмірі, встановленому відповідно до статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії як дитині війни за період з 27.07.2010 року по 31.12.2010 року.
Таким чином, рішення суду першої інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що має наслідком залишення його без змін.
Керуючись статями 99, 100, 195, 197 ч. 1 п. 3, ст.ст. 198, 200, 205 ч. 1, ст.ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ковельському районі Волинської області залишити без задоволення, постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09 лютого 2011 року у справі № 2а-1106/11 - без змін.
Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.М. Довгополов
Судді: О.О. Большакова
В.В. Святецький
