ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2021 року
м. Київ
справа № 818/716/15
адміністративне провадження № К/9901/11293/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шевцової Н.В.,
суддів: Мацедонської В.Е., Радишевської О.Р.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 818/716/15
за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, Міністра внутрішніх справ Авакова Арсена Борисовича, Міністерства внутрішніх справ України, начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року, прийняте у складі головуючого судді Кунець О.М., суддів: Кравченка Є.Д., Шевченко І.Г.,
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Катунова В.В., суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області (далі відповідач-1, УМВС в Сумській області), Міністра внутрішніх справ Авакова Арсена Борисовича (далі - відповідач-2), Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач-3, МВС України), начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області (далі - відповідач-4), в якому просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України від 30 січня 2015 року №119-0/с в частині звільнення полковника міліції ОСОБА_1 , начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України в Сумській області, з органів внутрішніх справ на підставі підпункту 1 пункту 2 «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року №1682-VII та пункту 62 "а" Положення про проходження рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ;
1.2. визнати протиправним та скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області від 02 лютого 2015 року № 34 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 , начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України в Сумській області, з органів внутрішніх справ на підставі підпункту 1 пункту 2 «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року № 1682-VII та пункту 62 "а" Положення про проходження рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ;
1.3. зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України та Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області поновити ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ на посаді начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України в Сумській області з 03 лютого 2015 року;
1.4. стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 03 лютого 2015 року.
2. На обґрунтування позову позивач зазначив, що звільнення відбулося за відсутності законних та правових підстав, оскільки посада, на якій позивач працював в період 2010 - 2011 роках (посада першого заступника начальника Управління податкової міліції ДПА у Сумській області), не відноситься до переліку посад, визначених у статті 3 Закону України "Про очищення влади". Крім цього, позивач просить суд врахувати, що відповідачами не було дотримано строки прийняття рішення про звільнення.
2.1. Крім того, позивачем було подано до суду розрахунок позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 03 лютого 2015 року по 27 травня 2020 року. Так, згідно з заявою позивача за 1939 календарних днів, з урахуванням розміру середньоденного розміру грошового забезпечення -289,63 грн, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу за вказаний період становить 561592 грн 57 коп. При цьому, позивач звертає увагу суду на те, що його було звільнено з посади начальника Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України в Сумській області. В подальшому, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ", ліквідовано, зокрема, Управління Міністерства внутрішніх справ України у Сумській області з одночасним утворенням Головного управління національної поліції в Сумській області. При цьому, на переконання позивача, в цьому випадку фактично мала місце реорганізація зазначеного правоохоронного органу, оскільки відповідна функція держави ліквідована не була, а навпаки відбулась передача функцій одного органу - Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області іншому органу - Головному управлінню Національної поліції в Сумській області. Обґрунтовуючи таку позицію, позивач зазначає про аналогічність завдань міліції і поліції, встановлених статтею 3 Закону України "Про міліцію" та статтею 2 Закону України "Про Національну поліцію" відповідно, ліквідація обласних управлінь МВС України з одночасним створенням аналогічних територіальних органів Національної поліції, використання органами Національної поліції в своїй діяльності нормативно-правових актів (наказів) Міністерства внутрішніх справ України.
2.2. Отже, позивач просить суд врахувати, що станом на дату його звільнення (02 лютого 2015 року) розмір посадового окладу ОСОБА_1 становив 1 350,00 грн, що підтверджується довідкою УМВС України в Сумській області від 15 травня 2020 року №11/89. При цьому, листом від 15 травня 2020 року вих. № 29/842, ГУНП в Сумській області надало інформацію, відповідно до якої в період з 07 листопада 2015 року по 14 травня 2020 року, згідно з додатком 4 до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», розмір посадового окладу поліцейського на посаді начальника управління Головного управління національної поліції в Сумській області складав 3 600,00 грн.
2.3. Тобто посадовий оклад начальника управління ГУНП в Сумській області з 07 листопада 2015 року збільшився у порівнянні з посадовим окладом начальника Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області в 2,66 рази (3 600,00 грн/1 350,00 грн = 2,66).
2.4. Позивач вважає, що в цьому випадку має бути застосовано пункт 10 постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі - Порядок № 100), відповідно до якого визначено, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.
2.5. Отже, на переконання позивача, його середній заробіток за час вимушеного прогулу необхідно обчислювати з урахуванням підвищених тарифних ставок і посадових окладів шляхом коригування на коефіцієнт їх підвищення.
ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи.
3. З 12 вересня 1995 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ. В період з 01 листопада 1999 року по 30 квітня 2010 року позивач займав керівні посади в структурних підрозділах УМВС України в Полтавській, Сумській областях, а також в Автономній Республіці Крим та Центральному апараті МВС України.
4. З 30 квітня 2010 року позивач за власним бажанням був звільнений з посади заступника начальника ГУМВС України в Сумській області - начальника Сумського міського управління, а з 10 вересня 2010 року відряджений в ДПА України: на посаду першого заступника начальника Управління податкової міліції Державної податкової адміністрації в Сумській області, яку обіймав до 26 грудня 2011 року.
5. Після звільнення за власним бажанням з органів податкової міліції позивач очолював дирекцію з безпеки ПАТ «Сумиобленерго», а з 16 квітня 2014 року обіймав посаду начальника Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України в Сумській області.
6. З урахуванням приписів Закону України «Про очищення влади» від 16 вересня 2014 року № 1682-VII (далі - Закон № 1682-VII), 30 січня 2015 року Міністром внутрішніх справ України Аваковим А.Б. було видано наказ №119-о/с про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України (із постановленням на військовий облік) згідно з підпунктом 1 пункту 2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про очищення влади» та з посиланням на пункт 62 «а» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
7. На підставі вказаного наказу, 02 лютого 2015 року начальником Управління МВС України в Сумській області Річкалем А.Я. видано наказ № 34 о/с аналогічного змісту щодо звільнення позивача з органів внутрішніх справ.
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
8. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року, позов задоволено частково:
8.1. визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України від 30 січня 2015 року №119-0/с в частині звільнення полковника міліції ОСОБА_1 , начальника Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України в Сумській області, з органів внутрішніх справ на підставі підпункту 1 пункту 2 «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року № 1682-VII та пункту 62 "а" Положення про проходження рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ;
8.2. визнано протиправним та скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області від 02 лютого 2015 року № 34 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 , начальника Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України в Сумській області, з органів внутрішніх справ на підставі підпункту 1 пункту 2 «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року № 1682-VII та пункту 62 "а" Положення про проходження рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ;
8.3. поновлено ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ на посаді начальника Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України в Сумській області з 03 лютого 2015 року;
8.4. стягнуто з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 03 лютого 2015 року у сумі 561592 грн 57 коп.
8.5. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
9. Відмовляючи у частині позовних вимог, а саме у застосуванні приписів пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати», при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що приписи пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати до цих правовідносин не застосовується, оскільки вони підлягають застосуванню при збереженні за працівником середнього заробітку, а не під час обчислення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
9.1. Додатково суд апеляційної інстанції зауважив, що чинне законодавство, зокрема постанова Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, не містить жодних положень щодо можливості розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням майбутнього підвищення заробітної плати за відповідною посадою, з якої було звільнено працівника, а передбачає здійснення відповідного розрахунку виключно з урахуванням розміру заробітної плати за 2 місяці, що передували події звільнення.
ІV. Касаційне оскарження
10. Не погодившись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 31 березня 2021 року.
11. На обґрунтування наявності підстави для касаційного оскарження позивач зазначає, що, приймаючи оскаржувані рішення, суди першої та апеляційної інстанції не застосували до спірних правовідносин положення пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» щодо необхідності обчислення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням підвищених посадових ставок і окладів шляхом коригування на коефіцієнт їх підвищення, без урахування висновків щодо застосування вказаних норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16, постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 804/8042/17, від 25 червня 2020 року у справі №420/6852/18 та від 06 серпня 2019 року у справі № 640/4691/18.
12. За таких обставин позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційного інстанції у частині стягнення з УМВС в Сумській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 03 лютого 2015 року у сумі 561 592 грн 57 коп та прийняти у цій частині нову постанову, якою стягнути з УМВС в Сумській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 03 лютого 2015 року у сумі 1 360 359 грн 30 коп. Судові витрати покласти на відповідача.
13. Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2021 року у складі колегії суддів: головуючого судді Шевцової Н.В. суддів Мацедонської В.Е., Радишевської О.Р. відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача. Витребувано справу № 818/716/15 із Сумського окружного адміністративного суду.
14. 06 травня 2021 року справа № 818/716/15 надійшла до Верховного Суду.
15. Також до Верховного Суду 07 травня 2021 року надійшов відзив УМВС в Сумській області на касаційну скаргу, в якій відповідач-3, спростовуючи доводи касаційної скарги, просить залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін.
16. 14 липня 2021 року до Верховного Суду надійшло клопотання позивача про розгляд касаційних скарг без участі позивача.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
17. За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
18. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
20. Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України) регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
21. Частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
22. Порядок обчислення середнього заробітку для визначення оплати вимушеного прогулу визначений у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100).
23. Згідно з пунктом 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
24. Відповідно до пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
25. Відповідно до пункту 10 Порядку № 100, зокрема, у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.
26. Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV Порядку № 100, визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).
27. 02 липня 2015 року прийнято Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).
28. Відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIІI він набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
29. Закон № 580-VIІI опубліковано в газеті «Голос України» 06 серпня 2015 року, відтак він набрав чинності з 07 листопада 2015 року, а пункти 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону набрали чинності з 07 серпня 2015 року.
30. Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» (далі - Постанова № 730) утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції, зокрема Головне управління Національної поліції в Сумській області, та ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ, зокрема Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області.
31. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року №1388 «Про організаційно-штатні питання» вирішено вважати такими, що втратили чинність штати органів, підрозділів, закладів, установ та підприємств Міністерства внутрішніх справ України згідно з відповідним переліком змін у штатах, у тому числі скорочені всі посади в Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області.
VІ. Позиція Верховного Суду
32. Верховний Суд наголошує, що позивач у касаційній скарзі оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі без застосування приписів пункту 10 Порядку № 100.
33. Відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог, а саме у застосуванні приписів пункту 10 Порядку № 100 при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що приписи пункту 10 Порядку № 100 до цих правовідносин не застосовується, оскільки він підлягає застосуванню при збереженні за працівником середнього заробітку, а не під час обчислення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
33.1. Додатково суд апеляційної інстанції зауважив, що чинне законодавство, зокрема Порядку № 100, не містить жодних положень щодо можливості розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням майбутнього підвищення заробітної плати за відповідною посадою, з якої було звільнено працівника, а передбачає здійснення відповідного розрахунку виключно з урахуванням розміру заробітної плати за 2 місяці, що передували події звільнення.
34. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.
35. Верховний Суд звертає увагу судів першої та апеляційної інстанцій на положення пункту 10 Порядку № 100, яким встановлено, що обчислення середньої заробітної плати у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. Коефіцієнт підвищення визначається шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу), встановленого працівнику після підвищення, на тарифну ставку (посадовий оклад), що була встановлена до підвищення.
36. Отже, у разі підвищення тарифних ставок і посадових окладів як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення при обчисленні середньої заробітної плати.
37. Верховний Суд зауважує, що приписи пункту 10 Порядку № 100 підлягають застосуванню при обчисленні середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
38. Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів пункту 10 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу працівника викладена у постановах Верховного Суду від 06 серпня 2019 року у справі № 0640/4691/18 та від 15 квітня 2020 року у справі № 826/15725/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 140/3020/19 і Верховний Суд у цій справі не вбачає підстав відступати від неї.
39. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до неправильного висновку, що приписи пункту 10 Порядку № 100 не підлягають застосуванню під час обчислення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
40. Верховний Суд також зауважує, що згідно з Постановою № 730 утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції та ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ, у тому числі Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області.
41. Верховний Суд бере до уваги те, що в Законі № 580-VIII, Постанові № 730 чи інших нормативно-правових актах не зазначено про відмову держави від виконання завдань та функцій, які були покладені на органи міліції, а відтак, у цьому випадку фактично мала місце реорганізація зазначеного правоохоронного органу, оскільки відповідна функція держави ліквідована не була.
42. Аналогічність завдань міліції та поліції встановлена статтею 3 Закону України «Про міліцію» та статтею 2 Закону № 580-VIII, відповідно, ліквідація обласних управлінь Міністерства внутрішніх справ України з одночасним створенням аналогічних територіальних органів Національної поліції, використання органами Національної поліції в своїй діяльності нормативно-правових актів (наказів) Міністерства внутрішніх справ України свідчить про фактичну ліквідацію державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, та як наслідок, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
43. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 806/1914/17 і Верховний Суд у цій справі не вбачає підстав відступати від неї.
44. На обґрунтування позивних вимог у частині застосування коефіцієнту підвищення при обчисленні середньої заробітної плати позивач зазначив, що посадовий оклад начальника Управління ГУНП в Сумській області з 07 листопада 2015 року збільшився у порівнянні з посадовим окладом начальника Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області в 2,66 рази. Отже, на думку позивача, за період з 07 листопада 2015 року (тобто з моменту початку функціонування органу поліції) розрахунок його середнього заробітку за час вимушеного прогулу повинен застосовуватися із коефіцієнтом підвищення.
45. В той же час судами попередніх інстанцій не встановлено чи є посада начальника управління ГУНП в Сумській області рівнозначною посаді начальника Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, яка саме посада у ГУНП в Сумській області є рівнозначною посаді начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, розмір посадового окладу такої рівнозначної посади в періоді, протягом якого за позивачем зберігався середній заробіток, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати.
46. Проте встановлення цих обставин має значення для правильного вирішення цієї справи.
47. Частиною другою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
48. Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
49. Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема не встановлено обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому відсутні правові підстави для ухвалення нового рішення або зміни судових рішень.
50. Таким чином, рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у частині стягнення з УМВС в Сумській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 03 лютого 2015 року у сумі 561592 грн 57 коп та у частині відмови у задоволенні позову (щодо незастосування приписів пункту 10 Порядку № 100 під час обчислення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу), підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до вимог статті 353 КАС України.
VІІ. Судові витрати
51. Оскільки за наслідками касаційного розгляду Верховним Судом не ухвалюється нове рішення, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року скасувати в частині стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 03 лютого 2015 року у сумі 561592 грн 57 коп та у частині відмови у задоволенні позову і направити у цій частині справу № 818/716/15 на новий розгляд до Сумського окружного адміністративного суду.
3. В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року залишити без змін.
4. Судові витрати не розподіляються.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Шевцова
Судді В.Е. Мацедонська
О.Р. Радишевська
