Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2023 року
м. Київ
справа № 818/716/15
адміністративне провадження № К/990/33283/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року (головуючий суддя - Русанова В.Б., судді: Присяжнюк О.В., Жигилій С.П.)
у справі №818/716/15
за позовом ОСОБА_1
до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, Міністра внутрішніх справ Авакова Арсена Борисовича, Міністерства внутрішніх справ України, начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області
про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
I. РУХ СПРАВИ
1. У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській, Міністра внутрішніх справ Авакова А.Б., Міністерства внутрішніх справ України, начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України від 30 січня 2015 року №119-0/с в частині звільнення полковника міліції ОСОБА_1 , начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України в Сумській області, з органів внутрішніх справ на підставі підпункту 1 пункту 2 «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року №1682-VII та пункту 62 "а" Положення про проходження рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114;
- визнати протиправним та скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області від 02 лютого 2015 року №34 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 , начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України в Сумській області, з органів внутрішніх справ на підставі підпункту 1 пункту 2 «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року №1682-VII та пункту 62 "а" Положення про проходження рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114;
- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України та Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області поновити ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ на посаді начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України в Сумській області з 03 лютого 2015 року;
- стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 03 лютого 2015 року.
2. В обґрунтування позовних вимог вказано, що оскаржуване звільнення відбулося за відсутності законних та правових підстав, оскільки посада, на якій позивач працював в період 2010 - 2011 роках (посада першого заступника начальника Управління податкової міліції ДПА у Сумській області), не відноситься до переліку посад, визначених у статті 3 Закону України "Про очищення влади". Крім цього, позивач просить суд врахувати, що відповідачами не було дотримано строки прийняття рішення про звільнення.
3. Також позивач вважає, що при обчисленні його середнього заробітку за час вимушеного прогулу повинен бути застосований п.10 Порядку обчислення середнього заробітку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.
4. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року, залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ МВС України №119-0/с від 30 січня 2015 року в частині звільнення полковника міліції ОСОБА_1 , начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України в Сумській області, з органів внутрішніх справ на підставі пп.1 п.2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про очищення влади» від 16 вересня 2014 року №1682-VII та п. 62 «а» Положення про проходження рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Визнано протиправним та скасовано наказ Управління МВС України в Сумській області №34 о/с від 02 лютого 2015 року в частині звільнення ОСОБА_1 , начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України в Сумській області, з органів внутрішніх справ на підставі пп.1 п.2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про очищення влади» від 16 вересня 2014 року №1682-VII та п. 62 «а» Положення про проходження рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Поновлено ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ на посаді начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України в Сумській області з 03 лютого 2015 року. Стягнуто з Управління МВС України в Сумській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 03 лютого 2015 року у сумі 561592 (п`ятсот шістдесят одну тисячу п`ятсот дев`яносто дві) грн 57 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
5. Постановою Верховного Суду від 22 липня 2021 року рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року скасовано в частині стягнення з Управління МВС України в Сумській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 03 лютого 2015 року у сумі 561592 грн 57 коп та направлено у цій частині справу №818/716/15 на новий розгляд до Сумського окружного адміністративного суду.
6. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з Управління МВС України в Сумській області на користь ОСОБА_1 забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 03 лютого 2015 року по 27 травня 2020 року у сумі 1 360 359, 30 грн 30 коп. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань МВС України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн 00 коп. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління МВС України в Сумській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн 00 коп.
7. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року скасовано в частині стягнення з Управління МВС України в Сумській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 03 лютого 2015 року по 27 травня 2020 року у сумі 1 360 359, 30 (один мільйон триста шістдесят тисяч триста п`ятдесят дев`ять) грн 30 коп. Прийнято в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Управління МВС України в Сумській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 03 лютого 2015 року по 27 травня 2020 року у сумі 561 592 (п`ятсот шістдесят одну тисяча п`ятсот дев`яносто дві) грн 57 коп. В частині розподілу судових витрат рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року залишено без змін.
8. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року, залишивши в силі рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року в частині стягнення з Управління МВС в Сумській області на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 03 лютого 2015 року по 27 травня 2020 року у сумі 1 360 359 (один мільйон триста шістдесят тисяч триста п`ятдесят дев`ять) грн 30 коп.
9. Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
10. ОСОБА_1 з 12 вересня 1995 року проходив службу в органах внутрішніх справ. В період з 01 листопада 1999 року по 30 квітня 2010 року позивач займав керівні посади в структурних підрозділах УМВС України в Полтавській, Сумській областях, а також в Автономній Республіці Крим та Центральному апараті МВС України.
11. З 30 квітня 2010 року позивач за власним бажанням звільнений з посади заступника начальника ГУ МВС України в Сумській області - начальника Сумського міського управління.
12. З 10 вересня 2010 року ОСОБА_1 відряджений в ДПА України на посаду першого заступника начальника Управління податкової міліції Державної податкової адміністрації в Сумській області, а 26 грудня 2011 року позивач звільнений з податкової міліції у запас Збройних Сил України за власним бажанням.
13. З 16 квітня 2014 року позивача прийнято на службу в органи внутрішніх справ, зараховано в кадри МВС України зі спеціальним званням «полковник міліції» на посаду виконуючого обов`язки начальника Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України в Сумській області.
14. З 05 травня 2014 року ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України в Сумській області.
15. 30 січня 2015 року Міністром внутрішніх справ України ОСОБА_2 , на підставі Закону України «Про очищення влади», видано наказ №119-о/с про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України (із постановленням на військовий облік) згідно з підпунктом 1 пункту 2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про очищення влади» та з посиланням на пункт 62 «а» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
16. На підставі вказаного наказу, 02 лютого 2015 року начальником Управління МВС України в Сумській області видано наказ № 34 о/с аналогічного змісту щодо звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ.
17. Не погодившись із наказами відповідачів, позивач звернувся до суду.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
18. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що розмір середнього заробітку має вираховуватися за посадою в органах поліції, яка є рівнозначною посаді, яку обіймав позивач в МВС, оскільки органи міліції були реорганізовані в Національну Поліцію, а тому, враховуючи пункт 10 Порядку №100, стягнув за рахунок УМВС в Сумській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток в сумі 1 360 359, 30 грн.
19. Суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_1 не працював в органах поліції, був поновлений на раніше займаній посаді в органах МВС, а тому відсутні підстави допускати саму можливість використання посадових окладів органу, куди позивача не переводили і не призначали.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
20. У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначив, що суд апеляційної інстанції неправильно визначив розмір його грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, оскільки, на його думку, середній заробіток за час вимушеного прогулу повинен обраховуватись, враховуючи підвищення тарифних ставок і посадових окладів, шляхом коригування на коефіцієнт їх підвищення.
21. Вказано, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №440/5503/20, від 21 липня 2021 року у справі №818/716/15, від 03 жовтня 2019 року у справі №804/8042/17, від 25 червня 2020 року у справі №420/6852/18, від 06 серпня 2019 року у справі №640/4691/18, в частині не застосування до спірних правовідносин положень пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати».
22. Скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою ті обставини, на встановленні яких при новому розгляді даної справи імперативно наголосив Верховний Суд у постанові від 22 липня 2021 року, а саме - встановлення рівнозначності посади начальника Управління ГУНП в Сумській області посаді начальника Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України в Сумській області.
23. УМВС України в Сумській області в особі ліквідаційної комісії подало відзив на касаційну скаргу, в якому вказало, що доводи позивача, викладені у касаційній скарзі є необґрунтованими, а постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права. Зазначено, що жодним нормативно-правовим актом не визначено рівнозначність посад у структурі Управлінь МВС в областях та посад у структурі ГУ Національної поліції. Нарахування та виплата грошового забезпечення в порядку і розмірах, визначених Законом України «Про Національну поліцію» та наказу МВС України від 06 квітня 2016 року №260 врегульовано тільки для поліцейських, тобто для осіб, які склали Присягу поліцейського та проходять службу на відповідних посадах у поліції, або працівникам міліції, які у визначеному Законом України «Про Національну поліцію» прийняті на службу до поліції.
24. МВС України також подало відзив, в якому просило касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року - без змін. На думку представника МВС України, посадовий оклад у спірних правовідносинах не може бути обчислений із окладу поліцейського, оскільки на службу до Національної поліції України позивач не приймався та був звільнений із органів внутрішніх справ України із посади начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України в Сумській області.
VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
25. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
26. Рішення суду апеляційної інстанції у цій справі оскаржуються в порядку касаційного провадження виключно у частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
27. Відповідно до правил статті 341 КАС України Верховний Суд надає оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів та вимог касаційної скарги.
28. Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
29. Рішеннями судів попередніх інстанцій у частині, що не оскаржується у цьому касаційному провадженні, задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 про поновлення на посаді, що у свою чергу є підставою для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Суди першої та апеляційної інстанції визначили різний розбір середнього заробітку.
30. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновку про відсутність підстав для застосування пункту 10 Порядку №100 та врахування коефіцієнту підвищення посадового окладу поліцейських при обчисленні середньої заробітної плати позивача.
31. Згідно із частиною п`ятою статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
32. Справа, що розглядається вже перебувала на розгляді у Верховному Суді та була направлена на новий розгляд до суду першої інстанції. Розглядаючи цю справу, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність застосування пункту 10 Порядку №100 при обчислені середньої заробітної плати позивача за час вимушеного прогулу, враховуючи правові висновки Верховного Суду від 06 серпня 2019 року у справі №0640/4691/18 та від 15 квітня 2020 року у справі №826/15725/17, від 16 вересня 2020 року у справі №140/3020/19.
33. Також аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №440/5503/20 та від 25 червня 2020 року у справі №420/6852/18, на які посилався ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі.
34. Суд касаційної інстанції у цій справі вказав про необхідність врахування коефіцієнту підвищення посадового окладу поліцейських при обчисленні середнього заробітної плати позивача за час вимушеного прогулу.
35. Верховний Суд зазначив, що згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» (далі - Постанова №730) утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції та ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ, у тому числі Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області.
36. У Законі України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII), Постанові №730 чи інших нормативно-правових актах не зазначено про відмову держави від виконання завдань та функцій, які були покладені на органи міліції, а відтак, у цьому випадку фактично мала місце реорганізація зазначеного правоохоронного органу, оскільки відповідна функція держави ліквідована не була.
37. Аналогічність завдань міліції та поліції встановлена статтею 3 Закону України «Про міліцію» та статтею 2 Закону №580-VIII, відповідно, ліквідація обласних управлінь Міністерства внутрішніх справ України з одночасним створенням аналогічних територіальних органів Національної поліції, використання органами Національної поліції в своїй діяльності нормативно-правових актів (наказів) Міністерства внутрішніх справ України свідчить про фактичну ліквідацію державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, та як наслідок, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
38. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі №806/1914/17.
39. Підставою для направлення справи, що розглядається, на новий розгляд до суду першої інстанції Верховний Суд вказав на необхідність встановлення факту рівнозначності посади начальника управління ГУНП в Сумській області (яку займав позивач) посаді начальника Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, яка саме посада у ГУНП в Сумській області є рівнозначною посаді начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, розмір посадового окладу такої рівнозначної посади в періоді, протягом якого за позивачем зберігався середній заробіток, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати.
40. Отже, суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, порушив приписи частини п`ятої статті 353 КАС України, не врахувавши висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 липня 2021 року у цій справі. Також судом апеляційної інстанції не було враховано правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 15 вересня 2022 року у справі №440/5503/20, від 25 червня 2020 року у справі №420/6852/18.
41. При цьому, суд першої інстанції, розглядаючи спірні правовідносини, вказав, що зі змісту Наказу Міністерства внутрішніх справ України №138 від 17 лютого 2017 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 березня 2017 року за №348/30216 «Про затвердження Переліку посад осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що прирівнюються посадам поліцейських», посада начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України прирівняна до посади начальника управління ГУНП області.
42. Відповідно до частини другої статті 65 Закону України «Про Національну поліцію», посада вважається вищою, якщо за цією посадою штатом (штатним розписом) передбачене вище спеціальне звання поліції.
43. З огляду на зазначене, а також враховуючи те, що згідно з довідками УМВС України в Сумській області від 23 вересня 2021 року та ГУ НП в Сумській області від 24 вересня 2021 року, граничне спеціальне звання за посадою начальника управління апарату УМВС встановлено «полковник міліції», а за посадою начальника управління ГУ НП - «полковник поліції», Верховний Суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що рівнозначною посадою начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України в Сумській області є посада начальника управління ГУ НП в Сумській області. У зв`язку з цим, позовні вимоги про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з урахуванням коефіцієнту підвищення у сумі, згідно з наданим розрахунком, 1 360 359, 30 (один мільйон триста шістдесят тисяч триста п`ятдесят дев`ять) грн 30 коп., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
44. Правові висновки, викладені Верховним Судом у рішеннях від 03 жовтня 2019 року у справі №804/8042/17, від 06 серпня 2019 року у справі №640/4691/18, не підлягають застосуванню, оскільки правовідносини, що виникли у цих справах не є подібними до спріних.
45. Частиною першою статті 352 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
46. З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341, 345, 352, 356 КАС України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року у справі №818/716/15 - скасувати, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
О.А. Губська
О.В. Калашнікова,
Судді Верховного Суду
