Єдиний державний реєстр судових рішень
СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 червня 2020 р. Справа № 818/716/15
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кунець О.М.,
суддів - Кравченка Є.Д., Шевченко І.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Токар Ю.В.,
представників позивача - Кисіля А.В.
представника відповідача 1 - Роговського А.А.,
представників відповідача 3 - Давиденко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі №818/716/15 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Міністра внутрішніх справ Авакова Арсена Борисовича, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, Начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу,-
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 27.05.2020 по справі №818/716/15 адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Міністра внутрішніх справ Авакова Арсена Борисовича, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, Начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України №119-0/с від 30.01.2015 року в частині звільнення полковника міліції ОСОБА_1 , начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України в Сумській області, з органів внутрішніх справ на підставі пп.1 п.2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про очищення влади» від 16.09.2014 року №1682-VII та п. 62 «а» Положення про проходження рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Визнано протиправним та скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області №34 о/с від 02.02.2015 в частині звільнення ОСОБА_1 , начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України в Сумській області, з органів внутрішніх справ на підставі пп.1 п.2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про очищення влади» від 16.09.2014 року №1682-VII та п. 62 «а» Положення про проходження рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Поновлено ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ на посаді начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України в Сумській області з 03.02.2015. Стягнуто з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 03.02.2015 у сумі 561592 (п`ятсот шістдесят одну тисячу п`ятсот дев`яносто дві) грн. 57 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Рішення у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України в Сумській області та стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області на користь ОСОБА_1 середньомісячного розміру грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць у сумі 8978 грн. 47 коп. звернуто до негайного виконання. Зобов`язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області надати в місячний строк (до 30.06.2020 року) звіт до Сумського окружного адміністративного суду про виконання судового рішення по справі №818/716/15 в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ на посаді начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України в Сумській області. В задоволенні іншої частини заяви представника позивача - адвоката Архипенка О.І., про визначення способу виконання рішення у справі №818/716/15 від 27.05.2020, відмовлено.
У заяві про уточнення позовних вимог від 25 лютого 2020 року (а.с.25-29 ІІ том), керуючись частиною 7 статті 139 КАС України позивачем було наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат та заявлено про намір надати суду перелік доказів, в обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення Сумським окружним адміністративним судом рішення у справі №818/716/15. Крім того, заяву про намір надати докази щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, сплачених позивачем у зв`язку з розглядом даної справи, до закінчення судових дебатів у судовому засіданні Сумського окружного адміністративного суду, що відбулось 27 травня 2020 року, оголошено представником позивача - Кисіль А.В.
Ураховуючи прийняття Сумським окружним адміністративним судом рішення від 27 травня 2020 року у справі №818/716/15, позивачем 01.06.2020р. (у межах 5-денного строку, встановленого ч. 7 ст. 139 КАС України) було подано відповідну заяву щодо відшкодування (стягнення) з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу у загальній сумі 118159 грн. 25 коп.
Ухвалою суду від 02.06.2020 заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення призначено до розгляду у судовому засіданні на 10.06.2020.
В свою чергу , 09.06.2020 від Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, надійшла заява про зменшення розміру витрат на правову допомогу, у якій відповідач-3 зазначає, що заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу є несумірним із складністю справи, а тому, підлягає зменшенню. Представник відповідача-3 просила суд врахувати, що дана справа не відноситься до складної категорії спорів, оскільки на час прийняття рішення у даній справі у судах склалася судова практика про поновлення осіб в органах внутрішніх справ на посадах, які були скорочені відповідно до постанови КМУ №730 від 16.09.2015. Крім того, відповідач-3 вказує, що провадження у справі №818/716/15 відкрито 03.03.2015, однак вже 07.07.2015 ухвалою суду провадження у справі №818/716/15 зупинено за клопотанням самого ж позивача. У січні 2020 року провадження було поновлено. Отже, фактично справа перебувала в розгляді нетривалий час, більш тривалий час провадження у справі було зупинено з об"єктивних підстав на які посилався сам же позивач у заяві про зупинення провадження у даній справі. Викликає сумнів у відповідача-3 питання щодо потреби у позивача укладання Договору про надання правової (професійної правничої) допомоги саме у 2018 році (Договір датовано 15.05.2018р.), адже в даний період часу жодних процесуальних дій у даній справі, на переконання відповідача-3, не вчинялось. Після поновлення провадження (30.01.2020) і до ухвалення рішення у справі (27.05.2020) справа розглядалась менше чотирьох місяців, протягом яких відбулось одне підготовче засідання та два судових засідання під час розгляду справи по суті. Таким чином, на переконання відповідача-3, твердження позивача про тривалий розгляд справи (більше п`яти років) є безпідставним. Разом з тим, позивач при визначенні витрат на правову допомогу не врахував, що рішенням у справі №818/716/15 від 27.05.2020 частково задоволено його позовні вимоги. У такому разі, витрати підлягають до стягнення пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Відповідач-3 звертає також увагу суду, що при вирішенні питання про стягнення витрат на правову допомогу необхідно врахувати п.95 рішення ЄСПЛ у справі "Баришевського проти України", п.80 рішення ЄСПЛ у справі "Двойних проти України", п.88 рішення ЄСПЛ у справі "Меріт проти України", де вказано, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обгрунтованим. Крім того, у п.154 рішення ЄСПЛ у справі Levents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.
10.06.2020 на електронну адресу суду надійшло клопотання представника Міністерства внутрішніх справ України про зменшення розміру витрат на правничу допомогу у справі №818/716/15, у якому відповідач-1 просить відмовити позивачу у відшкодуванні витрат у повному обсязі. Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_1 є засновником адвокатського об`єднання "Адвос" (з яким укладено договір про надання правової допомоги від 15.05.2018р. - а.с.214-215, т.ІІ), а адвокати Архипенко О.І., Жеба Д.М., Кисіль А.В. (адвокати) є пов`язаними з ним особами. На переконання відповідача-1, відповідно до ст.215 ЦК України, договір про надання правової допомоги від 15.05.2018 із внесеними до нього змінами є нікчемним. Крім цього, вказані позивачем витрати на правову допомогу у сумі 118159,25 грн. є неспівмірними. Нічим не обґрунтована необхідність участі у наданні правової допомоги у даній справі аж трьох адвокатів. Відповідач-1 просить суд звернути увагу і на те, що сам ОСОБА_1 є адвокатом, що, на думку відповідача-1, є зловживанням з боку позивача своїми права з метою штучного завищення ринкової вартості наданої правової допомоги. Також, відповідач-1 вважає штучним завищенням вартості наданої правової допомоги написанням адвокатами позивача заяв з тотожних питань. За таких підстав, відповідач-3 просить відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу.
У судовому засідання представник позивача вимоги заяви позивача про ухвалення додаткового рішення підтримав у повному обсязі, просив суд її задовольнити.
Представник відповідача-1 у судовому засіданні заперечив проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення.
Представники відповідача-3 просили суд зменшити розмір витрат на правову допомогу з урахування обставин, викладених у їхній заяві про зменшення розміру витрат на правову допомогу від 09.06.2020.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі №818/716/15 та додані до неї документи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення, виходячи з наступного:
Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає д е т а л ь н и й опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
За положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать також консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.
При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
З метою отримання правничої допомоги, в тому числі щодо представництва та захисту інтересів у адміністративній справі №818/716/15 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Міністра внутрішніх справ Авакова Арсена Борисовича, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, Начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, позивачем було укладено Договір про надання правової (професійної правничої) допомоги від 15.01.2018р. з Адвокатським об`єднанням «АДВОС» (а.с.214-216, ІІ том).
Відповідно п.1.1 Договору Об`єднання бере на себе зобов`язання по наданню професійної правничої допомоги позивачу (Замовник) під час розгляду у Сумському окружному адміністративному суді справи №818/716/15.
Пунктом 1.2 Договору встановлено, що від імені Об`єднання правову (професійну правничу) допомогу буде надавати партнер Об`єднання - адвокат Архипенко О.І.
Договором №18-2019 від 02 квітня 2019 року про внесення змін та доповнень до Договору сторони Вирішили долучити до надання правової допомоги у справі №818/716/15 заступника керуючого партнера Об`єднання - адвоката Жебу Д.М.
Договором №11-2019 від 07 червня 2019 року про внесення змін та доповнень до Договору сторони вирішили долучити до надання правової допомоги у справі №818/716/15 партнера Об`єднання - адвоката Кисіль А.В.
Пункт1 4.1. Договору містить положення про те, що сума гонорару Об`єднання за надання правової (Професійної правничої) допомоги за цим Договором визначено у Додатку №1 до цього Договору.
Як свідчить з пункту 1 Додатку №1 до Договору від 15.05.2018р. сторони щ е у 2018 р о ц і визначили, що розмір гонорару Об`єднання за надання Правової (професійної правничої) допомоги під час розгляду Сумським окружним адміністративним судом справи №818/716/15 становить у твердій грошовій формі - 62 000 ( шістдесят дві тисячі) гривень 00 копійок. Крім цього, була обумовлена додаткова винагорода за досягнення позитивного рішення за результатами розгляду Сумським окружним адміністративним судом справи №818/716/15 у розмірі 10% від розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п.2 Додатку до Договору гонорар Об`єднання у розмірі визначеному п.1 даного Додатку підлягає сплаті на розрахунковий рахунок Об`єднання не пізніше 5 календарних днів від дати ухвалення Сумським окружним адміністративним судом рішення у справі №818/716/15, на підставі рахунку наданого Об`єднанням.
27 травня 2020 року на розрахунковий рахунок Об`єднання позивачем перераховані грошові кошти у розмірі:
- 62 000 грн. 00 коп. за надання професійної правничої допомоги під час розгляду Сумським окружним адміністративним судом справи №818/716/15 на підставі рахунку №66 від 27 травня 2020 року. Оплата зазначених грошових коштів підтверджується платіжним дорученням №4947010491 від 27 травня 2020 року;
- 56 139 грн. 25 коп. у вигляді додаткової винагороди Об`єднання за досягнення позитивного рішення у справі №818/716/15 у розмірі 10% від розміру задоволених позовних вимог на підставі рахунку №67 від 27 травня 2020 року. Оплата зазначених грошових коштів підтверджується платіжним дорученням №4947075346 від 27 травня 2020 року.
Крім того, на підставі вказаного Додатку, 27 травня 2020 року між позивачем та Об`єднанням підписано Акти надання послуг (а.с.227, 228, ІІ том) та звіт про обсяг наданих послуг до вказаних актів (а.с.229-231, І том), яким узгоджено перелік та обсяг наданої Об`єднанням правової допомоги у даній справі.
Слід зазначити, що згідно наданого позивачем до матеріалів справи звіту (а.с.229-231, ІІ том), вартість послуг за надання професійної правничої допомоги за період з 2018 -2020 роки становить саме 62 000 грн., як і було обумовлено між сторонами договору ще у 2018 році.
Отже, Позивачем заявлено до стягнення (відшкодування) витрати на професійну правничу допомогу у справі №909/1401/19 у розмірі 118 159грн., 25 коп. (62000 грн. + 56139,25 грн. = 118159, 25 грн.).
При цьому, суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Щодо вимоги позивача про відшкодування 56 139 грн. 25 коп. які було сплачено у вигляді додаткової винагороди Об`єднання за досягнення позитивного рішення у справі №818/716/15 у розмірі 10% від розміру задоволених позовних вимог, слід зазначити наступне:
Відповідно до ст.1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Як визначено приписами ч.3 ст.27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Як встановлено судом, у договорі б/н про надання правової (професійної правничої) допомоги від 15.05.2018р. сторонами не визначено питання про сплату позивачем на користь АО "Адвос" гонорару, що становить 10 % від ціни позову, однак питання гонорару сторонами визначено у Додатку №1 до Договору від 15.05.2018 року.
При цьому, суд зазначає, що скільки договір про надання правової договору фактично є договором про надання послуг, то до останнього застосовуються вимоги та положення Цивільного кодексу України, що застосовуються до договору про надання про надання послуг.
За договором про надання послуг виконавець зобов`язаний надати послугу, а замовник - оплатити її. За змістом статей 632, 903 ЦК України ціна договору (плата за договором) - форма грошового визначення вартості наданих послуг. Оплата виконавцю послуги здійснюється за виконання ним договірного обов`язку з її надання.
При цьому, суд зазначає, що визначення сторонами у договорі про надання правової допомоги додаткової винагороди адвокату за досягнення позитивного рішення у справі за своїм змістом і правовою природою не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні статей 632, 903 ЦК України та статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", а є платою за сам результат (позитивне рішення), досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг.
Суд зазначає, що рішення суду у адміністративній справі є результатом вирішення спору, що виник між учасниками договірних правовідносин, актом органу судової влади, що приймається, складається і підписується виключно суддями відповідно до чітко визначених процедур судочинства іменем України на засадах верховенства права.
При цьому, судове рішення не належить до об`єктів цивільних прав (частина перша статті 177 ЦК України), а його ухвалення у конкретній справі не є результатом наданих адвокатами сторін послуг, а тому не може бути предметом договору (частина перша статті 638 цього Кодексу).
Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12.06.2018 року у справі №462/9002/14-ц.
Враховуючи вищевикладене та з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України суд приходить до висновку, що витрати позивача на сплату гонорару за договором про надання правової (професійної правничої) допомоги №б/н від 15 травня 2018 року в розмірі 56159 грн. 25 коп. , що становить 10% від ціни позову, фактично не є судовими втратами понесеними позивачем під час розгляду справи в розумінні положень ст.132 КАС України.
Стосовно наданих послуг з правової допомоги на суму 62000 грн. слід зазначити, що позивачем до заяви про відшкодування витрат надано звіт (а.с.229-231, ІІ том) згідно з яким визначено 11 пунктів кожен з яких містить : опис правової допомоги, виконавця (да договірними умовами були задіяні три адвокати), кількість витрачених годин та вартість послуги.
Дослідивши дані поданого звіту суд вважає за доцільне зазначити наступне:
Згідно зі положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначено, що порядок обчислення гонорару ( ф і к с о в а н ий розмір, п о г о д и нна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати в и т р а ч е н и й адвокатом час.
З аналізу вищевикладеного слід дійти висновку, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
При цьому, адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Зазначене передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Водночас, відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у додатковій постанові від 06.03.2019 року по справі №922/1163/18.
Так, у Договорі від 15.05.2018р. про надання правової (професійної правничої) допомоги відсутній порядок обчислення розміру адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру).
Згідно звіту наданого до справи правову допомогу з вивчення та узагальнення практики надавали позивачу троє адвокатів (розділ 1 звіту), було витрачено 80 годин, вартість послуг визначена на рівні 10 000 грн.
За підрахунками суду, в даному випадку вартість однієї години за вищезгадані послуги становить 125 грн. (10000 : 80 = 125).
При цьому, представник позивача не змін пояснити скільки годин витратив на послуги з вивчення практики та законодавства кожен з адвокатів окремо.
У розділі 2 Звіту зазначається про збирання (направлення 8 адвокатських запитів), вивчення та аналіз додаткових доказів. Дані послуги надано лише адвокатом Кисіль А.В. Копії адвокатських запитів було надано до заяви позивача від 01.06.2020р. (а.с.232-239, ІІ том). Проте суд вважає за доцільне зазначити, під час розгляду справи позивачем до матеріалів було долучено лише 3 адвокатських запита (а.с.24, 25, 161 ІІ том) і на один з запитів є посилання у відповідному листі відповідача -3 (а.с.30, ІІ том). Щодо інших запитів на які посилається позивач: запит від 19.03.202020р. (а.с.236, ІІ том) до матеріалів справи при розгляді справи не надавався і фактично дублює адвокатський запит від 11.03.2020р., що не заперечується представником позивача. При цьому, даний запит, як і запит від 20.05.2020р. не містить доказів їх відправлення або отримання (хоча, на деяких запитах проставлено штамп вхідної кореспонденції).
До того ж представник позивача не зміг чітко пояснити та довести суду який саме час ним було витрачено (з 40 годин зазначених у звіті) на: направлення адвокатських запитів, вивчення та аналіз додаткових доказів. Відсутність чіткого визначення витраченого часу на дані послуги та зважаючи на наявні сумніви у фактичному направленні деяких адвокатських запитів та доречність їх складання (йдеться про дублювання вже наявних адв.запитів), у суду відсутня можливість визначити чітко вартість та обсяг фактично наданих послуг визначених в розділі 2 Звіту.
Що стосується послуг визначених у розділах 3, 4, 5 Звіту (підготовка клопотання про поновлення провадження у справі), слід зазначити, що згідно Звіту дані послуги надавались адвокатами Жебою Д.М. та Архипенко О.І. , тоді як підписані дані заяви не адвокатами, а безпосередньо позивачем. Крім цього, Жеба Д.М. не мав законних підстав брати участь у підготовці клопотання про поновлення провадження у справі від 06 червня 2018 року оскільки право на надання правової допомоги у даної особи з"явилося лише 02 квітня 2019р. (а.с.218, ІІ том).
При цьому, слід зазначити, що як визначено у звіті Жеба Д.М. і Архипенко О.І. витратили на підготовку клопотань про поновлення провадження у справі 4 години, вартість послуг складає 25000 грн.
За підрахунком суду, вартість 1 години даних послуг складає 625 грн. (2500 :4= 625).
Представник позивача не змін пояснити чому вартість однієї години наданих адвокатом послуг з вивчення практики (розділ 1) - 125 грн. так відрізняється від вартості послуг за підготовку клопотання про поновлення провадження у справі (розділи 3, 4, 5) - 625 грн.
Згідно розділу 6 наданого Звіту адвокати Жеба Д.М., Архипенко О.І. та Кисіль А.В. здійснювали підготовку заяви від 25.02.2019р. про уточнення позовних вимог. Витратили на дану послугу 8 годин , вартість даної послуги визначено - 10 000 грн.
Фактично, в даному випадку вартість 1 години з надання даних послуг становить 1250 грн. (10000 : 8 = 1250). При цьому, чітко встановити хто адвокатів яку кількість годин витратив на надання даних послуг неможливо. До того ж дана заява також була підписана самим позивачем, а не його представниками.
Розділ 7 Звіту - під г о т о вка заяви від 23.04.2020р. про долучення доказів, узг о д ж е н н я з довірителем, н ап р а в л ен н я заяви до суду (виконавець Кисіль А.В.). На виготовлення зави витрачено, згідно Звіту, 2 години, вартість 500 грн.
Зазначена заява дійсно підписана Кисілем А.В . Однак фактична вартість та фактично витрачений час на кожну з вказаних послуг в Звіті не вказано.
Розділ 8 - підготовка заяви про виправлення описок, узгодження з довірителем, направлення до суду. У звіті вказано два виконавці : Архипенко О.І. та Кисіль А.В. , кількість витраченого час - 4 години. Однак дана заява від 18.05.2020р. підписана лише Кисілем А.В . Який час і на які саме послуги з даного розділу витратив адвокат Архипенко О.І. з наданих до справи доказів встановити неможливо.
Розділ 9 - підготовка розрахунку середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та направлення його до суду - у Звіті зазначено, що витрачено 24 години, задіяно трьох адвокатів, вартість послуг 7000 грн.
При цьому, відповідна заява з розрахунком середньомісячного заробітку від 18.05.2020р. була підписана позивачем. Який саме час було витрачено кожним з адвокатів і на які саме послуги з наданих доказів встановити неможливо.
Розділ 10 - підготовка заяви від 27 травня 2020р. про визначення способу , строку і порядку виконання рішення у справі - визначено трьох виконавців: адвокати Жеба Д.М., Архипенко О.І. та Кисіль А.В., витрачено 24 години на дану послугу, вартість послуги 5000 грн.
Слід зазначити, що дана заява (а.с.159-160, ІІ том) підписана лише Архипенком О.І. Яким чином до даних послуг причетні інші заявлені адвокати з наданих доказів у справі встановити неможливо. При цьому, неможливо і встановити який конкретно час витратив на дану послугу адвокат Архипенко О.І.
Розділ 11 - підготовка до участі у судових засіданнях, особисте представництво інтересів Довірителя під час розгляду справи - адвокати Архипенко О.І., Кисіль А.В. , витречено 8 годин, вартість 16000 грн.
Дані представники дійсно неодноразово брали участь у судових засіданнях. Однак звіт не містить чіткого підрахунку - яка кількість годин була витрачена на підготовку до участі у судових засіданнях, а яка кількість годин витрачена на безпосередню участь у розгляді справи.
Всі вищезазначені обставини свідчать про відсутність чіткої визначеності щодо співвідношення конкретної послуги до її вартості, оскільки за підрахунком суду вартість 1 години послуги обраховується від 125 грн. і сягає 2000 грн. за годину. Невизначеність та відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Отже, суд доходить висновку що твердження позивача про наявність підстав для стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу в сумі 118159, 25 грн. є непереконливим.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутності ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України.
Відтак, з огляду на рівень складності справи, її значення для позивача та обсяг наданих послуг, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу (включаючи винагороду), що підлягає стягненню на користь позивача повинен становити 20 000 грн. При цьому, зважаючи на те, що в ході розгляду справи, судом було встановлено протиправність Наказів двох органів: Міністерства внутрішніх справ України та Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, витрати на правничу допомогу підлягають до відшкодування за рахунок зазначених двох відповідачів у даній справі у рівних частинах - по 10000 грн. з кожного з зазначених відповідачів.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі №818/716/15 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Міністра внутрішніх справ Авакова Арсена Борисовича, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, Начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.
Ухвалити додаткове рішення по адміністративній справі №818/716/15 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Міністра внутрішніх справ Авакова Арсена Борисовича, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, Начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України (вул.Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00032684) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000 (десять тисяч) грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області (вул. Герасима Кондратьєва, 23, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 08592299) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000 (десять тисяч) грн.
У задоволенні іншої частини вимог заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - відмовити.
Додаткове рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на додаткове рішення суду в тридцятиденний строк з дня отримання додаткового рішення в повному обсязі.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження, закінчення апеляційного розгляду справи.
Відповідно до п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Повний текст підписано 11.06.2020р.
Головуючий суддя О.М. Кунець
Судді Є.Д.Кравченко
І.Г. Шевченко
