Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2022 р.Справа № 818/716/15Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Жигилія С.П. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т.,
представника позивача - Кисіль А.В.,
представника відповідача - Давиденко О.В.,
представника відповідача - Щепанського А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, Міністерства внутрішніх справ України на додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 (головуючий суддя І інстанції: С.В. Воловик) по справі № 818/716/15
за позовом ОСОБА_1
до начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області , Міністерства внутрішніх справ України , Міністра внутрішніх справ Авакова Арсена Борисовича , Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області
про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України від 30 січня 2015 року №119-0/с в частині звільнення полковника міліції ОСОБА_1 , начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України в Сумській області, з органів внутрішніх справ на підставі підпункту 1 пункту 2 «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року №1682-VII та пункту 62 "а" Положення про проходження рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ;
- визнати протиправним та скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області від 02 лютого 2015 року № 34 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 , начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України в Сумській області, з органів внутрішніх справ на підставі підпункту 1 пункту 2 «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року № 1682-VII та пункту 62 "а" Положення про проходження рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ;
- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України та Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області поновити ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ на посаді начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України в Сумській області з 03 лютого 2015 року;
- стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 03 лютого 2015 року.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 27.05.2020, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2021 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України від 30 січня 2015 року №119-0/с в частині звільнення полковника міліції ОСОБА_1 , начальника Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України в Сумській області, з органів внутрішніх справ на підставі підпункту 1 пункту 2 «;Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року № 1682-VII та пункту 62 "а" Положення про проходження рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Визнано протиправним та скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області від 02 лютого 2015 року № 34 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 , начальника Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України в Сумській області, з органів внутрішніх справ на підставі підпункту 1 пункту 2 «;Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року № 1682-VII та пункту 62 "а" Положення про проходження рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Поновлено ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ на посаді начальника Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України в Сумській області з 03 лютого 2015 року.
Стягнуто з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 03 лютого 2015 року у сумі 561 592 грн 57 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2020, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2021 заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в справі № 818/716/15 задоволено частково.
Ухвалено додаткове рішення в адміністративній справі № 818/716/15, яким:
стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань МВС України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 грн;
стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань УМВС в Сумській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 грн.
У задоволенні іншої частини вимог заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 22.07.2021 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року скасовано в частині стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 03 лютого 2015 року у сумі 561 592 грн 57 коп та у частині відмови у задоволенні позову.
Направлено в цій частині справу № 818/716/15 на новий розгляд до Сумського окружного адміністративного суду.
В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 22.07.2021 додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року в справі № 818/716/15 скасовано.
Адміністративну справу № 818/716/15 у частині заяви щодо відшкодування (стягнення) понесених ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу, направлено на новий розгляд до Сумського окружного адміністративного суду.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 06.10.2021 позов задоволено.
Стягнуто з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 03.02.2015 по 27.05.2020 у сумі 1 360 359, 30 грн. 30 коп.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000, 00 грн. 00 коп.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000, 00 грн. 00 коп.
13.10.2021 ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №818/716/15 щодо судових витрат у справі в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Додатковим рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 заяву задоволено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 грн. 00 коп.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 грн. 00 коп.
Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, Міністерство внутрішніх справ України (далі відповідачі 1, 2), не погоджуючись із додатковим рішенням суду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, подали апеляційну скаргу, в яких просять його скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.
В обґрунтування зазначають, що судом не взято до уваги, що сума судових витрат, заявлена позивачем є завищеною, не співмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.
Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області зазначає, що правова позиція позивача щодо застосування п. 10 Порядку № 100 та розрахунок збільшення посадового окладу начальника управління ГУ НП в Сумській області, були підготовлені та викладені у процесуальних документах ще до укладення Договору від 18.08.2021. Як наслідок вважає, що послуги з підготовки правової позиції в цій частині вже надані в межах Договорів від 15.05.2018 та від 26.06.2020, а також витрати, понесені позивачем відшкодовані згідно рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.10.2021.
Вказує на недоцільність послуг з узагальнення законодавства та судової практики з питань, визначених Верховним Судом, оскільки суд першої інстанції вирішив справу з урахуванням позиції Верховного Суду та на підставі доказів, додатково витребуваних судом у відповідачів.
Щодо послуг зі складання адвокатських запитів, УМВС в Сумській області зазначає, що останні складені та направлені до відповідачів після постановлення Сумським окружним адміністративним судом ухвали від 30.08.2021 про витребування додаткових доказів та фактично дублюють зміст зазначеної ухвали, що ставить під сумнів доцільність їх складання та направлення з огляду на обов`язок УМВС в Сумській області надати запитувані документи на виконання ухвали суду.
Крім того, вказує про завищення представником позивача часу на ознайомлення з матеріалами справи, оскільки більшість з документів долучені позивачем та є у його розпорядженні, а судові рішення є у вільному доступі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
МВС України зазначає, що судом касаційної інстанції визначено, які саме обставини підлягали перегляду під час нового розгляду справи, отже правові послуги, зазначені у звіті від 06.10.2021 були абсолютно недоцільними, оскільки не мали жодного впливу на кінцевий результат розгляду справи.
Крім того, просить врахувати, що додатковим рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2020 стягнуто за рахунок МВС України витрати на правову допомогу на користь позивача в розмірі 10 000,00 грн та 17.05.2021 Державною казначейською службою України зазначені кошти стягнуті в примусовому порядку.
Позивач подав відзив на апеляційні скарги, в якому просив залишити її без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції без змін. Наполягав на тому, що заявлений позивачем розмір витрат на оплату правових послуг є співмірним зі складністю справи та обсягом робіт, витраченого часу.
Міністр внутрішніх справ , начальник Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області (далі відповідачі 3, 4) не надали відзиви на апеляційні скарги.
В судовому засіданні представники відповідачів підтримали апеляційні скарги, просили їх задовольнити.
Представник позивача заперечував проти вимог апеляційних скарг, вважав додаткове рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення суду без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши додаткове рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, відзиву на них, вважає, що апеляційна скарга МВС України підлягає задоволенню, апеляційна скарга УМВС в Сумській області - частковому задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції, ухвалюючи додаткове рішення, за результатами оцінки наданих позивачем доказів, дійшов висновку, що витрати на правову допомогу понесені за розгляд справи після касаційного перегляду в суді першої інстанції в сумі 20 000,00 грн є співмірними із наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, а також відповідають критерію реальності, розумності їх розміру та стягнув їх за рахунок Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області та Міністерства внутрішніх справ України в рівних частинах.
Надаючи правову оцінку обставинам зазначеної справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2-7 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Частиною 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, часу, витраченого адвокатом, їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною .
Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
З викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 27.01.2022 по справі № 813/2241/18, від 22.06.2022 у справі № 380/3142/20.
Судом встановлено, що представництво інтересів ОСОБА_1 під час розгляду даної справи в суді першої інстанції здійснювалося Адвокатським об`єднанням "АДВОС" на підставі договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 18.08.2021.
Згідно п. 4.1 Договору сума гонорару об`єднання за надання правової допомоги за цим договором визначено у додатках до цього Договору.
Відповідно до п. 1 Додаткової угоди №1 до Договору від 18.08.2021 об`єднання бере на себе зобов`язання по наданню довірителю професійної правничої допомоги під час нового розгляду у Сумському окружному адміністративному суді справи № 818/716/15.
Пунктом 2 Додаткової угоди №1 сторони визначили, що розмір гонорару Об`єднання за надання правової (професійної правничої) допомоги з питання, вказаного у п. 1 даної додаткової угоди не залежить від результату розгляду справи № 818/716/15 та становить 20 000,00 грн.
Адвокатським об`єднанням в межах договору від 18.08.2021 надано наступні послуги:
- узагальнення законодавства України та судової практики з питань, зазначених Верховним Судом у постановах від 22 липня 2021 року, що потребували встановленню під час нового розгляду справи № 818/716/15 16 год;
- ознайомлення з матеріалами справи № 818/716/15 2 год;
- підготовка та направлення адвокатських запитів до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області та до Головного управління Національної поліції в Сумській області 2 год;
- підготовка до участі в судових засіданнях (у т.ч. формування правової позиції з урахуванням заперечень відповідача) 8 год;
- особисте представництво інтересів довірителя у судових засіданнях під час розгляду справи №818/716/15 у Сумському окружному адміністративному суді 2 год, що підтверджується актом виконаних робіт від 06.10.2021 та звітом про обсяг наданих послуг від 06.10.2021.
Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з їх документального підтвердження та співмірності із ціною позову та складністю справи.
Відповідно до ч. 7ст. 134 КАС України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідачами до суду першої інстанції було подано клопотання про зменшення судових витрат, в якому зазначено, що вони є завищеними, не співмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, проте судом не обґрунтовано підстав не врахування вказаних заперечень при вирішенні справи.
Проте, судом першої інстанції не надано правової оцінки доказам, наданим позивачем в підтвердження понесення витрат на правову допомогу, як і клопотанню відповідачів.
Разом з тим, колегія суддів зауважує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Надаючи оцінку доказам, наданим позивачем на підтвердження понесених витрат, колегія суддів зазначає, що послуги з узагальнення законодавства України та судової практики з питань, зазначених Верховним Судом у постановах від 22 липня 2021 року не є окремими послугами, які підлягають відшкодуванню, оскільки адвокат в рамках надання професійної правничої допомоги за умовами укладеного договору повинен надавати таку допомогу, що само по собі має на увазі узагальнення законодавства та аналіз судової практики з посиланням на норми права та вивченням відповідних документів, які є предметом спору, а також підготовку пояснень з обґрунтуванням позиції довірителя, а не в будь-який інший спосіб.
При цьому, колегія суддів враховує, що після касаційного оскарження судового рішення, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції лише в частині розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу та розподілу судових витрат.
Вказані обставини свідчать, що представником ОСОБА_1 під час першого розгляду справи досліджувались питання, які були спірними під час нового розгляду.
Суд, зауважує, що в даному випадку, надання правової допомоги з приводу вирішення певної (усієї) сукупності питань під час нового розгляду справи не може бути об`єктивно оцінено у більшому розмірі, ніж надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з адміністративним позовом. Первинна - більш складна, об`ємна і потребує повного аналізу обставин справи і нормативно-правової бази.
Отже, враховуючи наведені обставини, а також зміст та обсяг наданих послуг, колегія суддів вважає, що час, витрачений представником позивача за послуги з "узагальнення законодавства України та судової практики" є явно завищеним.
Щодо послуг з "ознайомлення з матеріалами справи", колегія суддів зазначає, що більшу частину документів, що долучені до матеріалів справи, надавав сам позивач, а документи та докази, що надавали відповідачі, надсилались ОСОБА_1 , що підтверджується доказами направлення, які містяться в матеріалах справи.
Крім того, будь-яких документів, які б деталізували кількість часу витраченого представником позивача на ознайомлення з матеріалами справи, позивачем не надано.
Також, колегія суддів вважає, що час, витрачений адвокатом на "складання адвокатських запитів (2 год)" є завищеним, оскільки обидва запити від 08.09.2021 складені в обсязі текстового формату не більше ніж сторінка А4, фактично дублюють зміст ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 30.08.2021, якою витребувано додаткові докази в Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області та Головного управління Національної поліції в Сумській області. Зазначене свідчить, що для складання зазначених запитів адвокатом не прикладалося значних професійних зусиль та навичок.
Щодо послуг з "підготовки до участі в судових засіданнях" (8 год), колегія суддів зазначає, що звіт від 06.10.2021 не містить детального опису того, у чому саме такі послуги полягали, що свідчить про завищення часу, витраченого представником позивача для їх надання.
При цьому, документально підтверджені послуги з особистого представництва інтересів довірителя у судових засіданнях.
Посилання суду першої інстанції на те, що гонорар адвоката визначений у фіксованому розмірі, отже підлягає стягненню, колегія суддів відхиляє, оскільки навіть за умови визначення у договорі фіксованого розміру гонорару адвоката, суд оцінюючи такий розмір має надавати оцінку всім складовим таких витрат та може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
З огляду на викладене у сукупності, колегія суддів вважає, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, враховуючи заперечення відповідачів на заяву ОСОБА_1 , колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу на користь позивача.
При цьому, колегія суддів вказує на помилковість висновків суду першої інстанції щодо стягнення витрат на правову допомогу з МВС України, оскільки за наслідками нового розгляду справи судовим рішенням не вирішено порушення прав позивача з боку вказаного відповідача та не покладено обов`язку з його виконання на нього, а тому рішення суду першої інстанції в частині стягнення з МВС України на користь позивача 10 000 грн. підлягає скасуванню, з прийняттям нового про відмову в задоволенні заяви.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Із врахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям в нової постанови про стягнення витрат на правову допомогу з УМВС в Сумській області на користь ОСОБА_1 в розмірі 5 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України - задовольнити.
Додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 по справі № 818/716/15 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 818/716/15 задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області (ЄДРПОУ 08592299, вул. Герасима Кондратьєва, 23, м. Суми, 40000) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.
В іншій частині в задоволенні заяви ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Б. РусановаСудді С.П. Жигилій О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 08.11.2022 року
