ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2021 року
м. Київ
справа № 818/716/15
адміністративне провадження № К/9901/11292/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шевцової Н.В.,
суддів: Мацедонської В.Е., Радишевської О.Р.,
розглянувши у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 818/716/15
за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, Міністра внутрішніх справ Авакова Арсена Борисовича, Міністерства внутрішніх справ України, Начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року, прийняте у складі головуючого судді Кунець О.М., суддів: Кравченка Є.Д., Шевченко І.Г.,
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Катунова В.В., суддів: Бершова Г.Є., Ральченка І.М.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області (далі відповідач-1, УМВС в Сумській області), Міністра внутрішніх справ Авакова Арсена Борисовича (далі - відповідач-2), Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач-3, МВС України), Начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області (далі - відповідач-4), в якому просив:
1.1 визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України від 30 січня 2015 року №119-0/с в частині звільнення полковника міліції ОСОБА_1 , начальника Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України в Сумській області, з органів внутрішніх справ на підставі підпункту 1 пункту 2 «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року №1682-VII та пункту 62 "а" Положення про проходження рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ;
1.2 визнати протиправним та скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області від 02 лютого 2015 року № 34 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 , начальника Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України в Сумській області, з органів внутрішніх справ на підставі підпункту 1 пункту 2 «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року № 1682-VII та пункту 62 "а" Положення про проходження рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ;
1.3 зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України та Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області поновити ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ на посаді начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України в Сумській області з 03 лютого 2015 року;
1.4 стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 03 лютого 2015 року.
2. У заяві про уточнення позовних вимог від 25 лютого 2020 року, керуючись частиною 7 статті 139 КАС України, позивачем було наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат та заявлено про намір надати суду перелік доказів, на обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення Сумським окружним адміністративним судом рішення у справі №818/716/15. Крім того, заяву про намір надати докази щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, сплачених позивачем у зв`язку з розглядом цієї справи, до закінчення судових дебатів у судовому засіданні Сумського окружного адміністративного суду, що відбулось 27 травня 2020 року, оголошено представником позивача - ОСОБА_4
2.1. Ураховуючи прийняття Сумським окружним адміністративним судом рішення від 27 травня 2020 року у справі №818/716/15, позивачем 01 червня 2020 року (у межах 5-денного строку, встановленого частиною сьомою статті 139 КАС України) було подано відповідну заяву щодо відшкодування (стягнення) з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу у загальній сумі 118159 грн 25 коп.
3. 09 червня 2020 року від Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області надійшла заява про зменшення розміру витрат на правову допомогу, у якій відповідач-3 зазначає, що заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу є несумірним із складністю справи, а тому підлягає зменшенню. Представник відповідача-3 просила суд врахувати, що ця справа не відноситься до складної категорії спорів, оскільки на час прийняття рішення у цій справі у судах склалася судова практика про поновлення осіб в органах внутрішніх справ на посадах, які були скорочені, відповідно до постанови КМУ №730 від 16 червня 2015 року. Крім того, відповідач-3 вказує, що провадження у справі № 818/716/15 відкрито 03 березня 2015 року, однак вже 07 липня 2015 року ухвалою суду провадження у справі № 818/716/15 зупинено за клопотанням самого ж позивача. У січні 2020 року провадження було поновлено. Отже, фактично справа перебувала на розгляді нетривалий час, більш тривалий час провадження у справі було зупинено з об`єктивних підстав на які посилався сам же позивач у заяві про зупинення провадження у даній справі. Викликає сумнів у відповідача-3 питання щодо потреби у позивача укладання Договору про надання правової (професійної правничої) допомоги саме у 2018 році (Договір датовано 15 травня 2018 року), адже в цей період часу жодних процесуальних дій у цій справі, на переконання відповідача-3, не вчинялось. Після поновлення провадження (30 січня 2020 року) і до ухвалення рішення у справі (27 травня 2020 року) справа розглядалась менше чотирьох місяців, протягом яких відбулось одне підготовче засідання та два судових засідання під час розгляду справи по суті. Таким чином, на переконання відповідача-3, твердження позивача про тривалий розгляд справи (більше п`яти років) є безпідставним.
3.1. Разом з тим, позивач при визначенні витрат на правову допомогу не врахував, що рішенням у справі від 27 травня 2020 року № 818/716/15 частково задоволено його позовні вимоги. У такому разі, витрати підлягають до стягнення пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Відповідач-3 звертає також увагу суду, що при вирішенні питання про стягнення витрат на правову допомогу необхідно врахувати пункт 95 рішення ЄСПЛ у справі "Баришевського проти України", пункт 80 рішення ЄСПЛ у справі "Двойних проти України", пункт 88 рішення ЄСПЛ у справі "Меріт проти України", де вказано, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обгрунтованим. Крім того, у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі «Levents v. Latvia» (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.
4. 10 червня 2020 року на електронну адресу суду надійшло клопотання представника Міністерства внутрішніх справ України про зменшення розміру витрат на правничу допомогу у справі №818/716/15, у якому відповідач-1 просить відмовити позивачу у відшкодуванні витрат у повному обсязі. Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_1 є засновником адвокатського об`єднання "Адвос" (з яким укладено договір про надання правової допомоги від 15 травня 2018 року), а адвокати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (адвокати) є пов`язаними з ним особами. На переконання відповідача-1, відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, договір про надання правової допомоги від 15 травня 2018 року із внесеними до нього змінами є нікчемним. Крім цього, вказані позивачем витрати на правову допомогу у сумі 118159 грн 25 коп є неспівмірними. Нічим не обґрунтована необхідність участі у наданні правової допомоги у цій справі аж трьох адвокатів.
4.1. Відповідач-1 просить суд звернути увагу і на те, що сам ОСОБА_1 є адвокатом, що, на думку відповідача-1, є зловживанням з боку позивача своїми права з метою штучного завищення ринкової вартості наданої правової допомоги. Також відповідач-1 вважає штучним завищенням вартості наданої правової допомоги написанням адвокатами позивача заяв з тотожних питань. За таких підстав, відповідач-3 просить відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу.
ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи.
5. З метою отримання правничої допомоги, в тому числі щодо представництва та захисту інтересів у адміністративній справі № 818/716/15, позивачем укладено Договір про надання правової (професійної правничої) допомоги від 15 травня 2018 року з Адвокатським об`єднанням «АДВОС».
5.1. Відповідно до пункту1.1 Договору Об`єднання бере на себе зобов`язання по наданню професійної правничої допомоги позивачу (Замовник) під час розгляду у Сумському окружному адміністративному суді справи № 818/716/15.
5.2. Пунктом 1.2 Договору встановлено, що від імені Об`єднання правову (професійну правничу) допомогу буде надавати партнер Об`єднання - адвокат ОСОБА_2
6. Договором від 02 квітня 2019 року № 18-2019 про внесення змін та доповнень до Договору сторони вирішили долучити до надання правової допомоги у справі № 818/716/15 заступника керуючого партнера Об`єднання - адвоката ОСОБА_3.
7. Договором від 07 червня 2019 року № 11-2019 про внесення змін та доповнень до Договору сторони вирішили долучити до надання правової допомоги у справі № 818/716/15 партнера Об`єднання - адвоката ОСОБА_4
8. Пункт 4.1. Договору містить положення про те, що сума гонорару Об`єднання за надання правової (професійної правничої) допомоги за цим Договором визначено у Додатку №1 до цього Договору.
9. Згідно з пунктом 1 Додатку №1 до Договору від 15 травня 2018 року сторони ще у 2018 році визначили, що розмір гонорару Об`єднання за надання правової (професійної правничої) допомоги під час розгляду Сумським окружним адміністративним судом справи № 818/716/15 становить у твердій грошовій формі - 62 000 грн. Крім цього, була обумовлена додаткова винагорода за досягнення позитивного рішення за результатами розгляду Сумським окружним адміністративним судом справи № 818/716/15 у розмірі 10% від розміру задоволених позовних вимог.
10. Відповідно до пункту 2 Додатку до Договору гонорар Об`єднання у розмірі визначеному пунктом 1 даного Додатку підлягає сплаті на розрахунковий рахунок Об`єднання не пізніше 5 календарних днів від дати ухвалення Сумським окружним адміністративним судом рішення у справі № 818/716/15, на підставі рахунку наданого Об`єднанням.
11. 27 травня 2020 року на розрахунковий рахунок Об`єднання позивачем перераховані грошові кошти у розмірі:
- 62 000 грн за надання професійної правничої допомоги під час розгляду Сумським окружним адміністративним судом справи № 818/716/15 на підставі рахунку від 27 травня 2020 року № 66. Оплата зазначених грошових коштів підтверджується платіжним дорученням від 27 травня 2020 року № 4947010491;
- 56 139 грн 25 коп у вигляді додаткової винагороди Об`єднання за досягнення позитивного рішення у справі №818/716/15 у розмірі 10% від розміру задоволених позовних вимог на підставі рахунку від 27 травня 2020 року № 67.
12. Оплата зазначених грошових коштів підтверджується платіжним дорученням від 27 травня 2020 року № 4947075346.
13. На підставі вказаного Додатку, 27 травня 2020 року між позивачем та Об`єднанням підписано Акти надання послуг та звіт про обсяг наданих послуг до вказаних актів, яким узгоджено перелік та обсяг наданої Об`єднанням правової допомоги у даній справі.
14. Згідно з наданого позивачем до матеріалів справи звіту вартість послуг за надання професійної правничої допомоги за період з 2018 -2020 роки становить саме 62 000 грн, як і було обумовлено між сторонами договору ще у 2018 році.
15. Отже, позивачем заявлено до стягнення (відшкодування) витрати на професійну правничу допомогу у справі № 909/1401/19 у розмірі 118159 грн, 25 коп (62000 грн + 56139 грн 25 коп = 118159 грн 25 коп).
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
16. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року, позов задоволено частково:
16.1 визнано протиправним та скасовано наказ МВС України від 30 січня 2015 року № 119-0/с в частині звільнення полковника міліції ОСОБА_1 , начальника Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України в Сумській області, з органів внутрішніх справ на підставі підпункту 1 пункту 2 «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року № 1682-VII та пункту 62 "а" Положення про проходження рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ;
16.2 визнано протиправним та скасовано наказ УМВС України в Сумській області від 02 лютого 2015 року № 34 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 , начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України в Сумській області, з органів внутрішніх справ на підставі підпункту 1 пункту 2 «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року № 1682-VII та пункту 62 "а" Положення про проходження рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ;
16.3 поновлено ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ на посаді начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України в Сумській області з 03 лютого 2015 року;
16.4 стягнуто з УМВС в Сумській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 03 лютого 2015 року у сумі 561592 грн 57 коп;
16.5. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
17. Додатковим рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року, заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в справі № 818/716/15 задоволено частково.
17.1. Ухвалено додаткове рішення в адміністративній справі № 818/716/15:
17.2 стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань МВС України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000 грн;
17.3 стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань УМВС в Сумській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000 грн;
17.4. У задоволенні іншої частини вимог заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
18. Задовольняючи частково заяву позивача про стягнення судових витрат на правову допомогу (у розмірі 20000 грн), суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, врахував те, що надані суду матеріали доводять факт понесення позивачем в цій адміністративній справі витрат на правову допомогу, надану адвокатами (62 000 грн), проте така допомога на переконання суду є завищеною.
19. Відмовляючи у частині позовних вимог щодо компенсації позивачу «гонорару успіху», суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що витрати позивача на сплату гонорару за договором про надання правової (професійної правничої) допомоги від 15 травня 2018 року №б/н в розмірі 56159 грн 25 коп, що становить 10% від ціни позову, фактично не є судовими втратами понесеними позивачем під час розгляду справи в розумінні положень статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІV. Касаційне оскарження
20. На вказані додаткове рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 31 березня 2021 року.
21. На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження позивач наголошує на неправильному застосуванні судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права щодо питання розподілу судових витрат.
21.1. Так, позивач уважає, що судами попередніх інстанцій безпідставно відмовлено у задоволенні заяви про компенсацію «гонорару успіху» та не враховано правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.
21.2. Також позивач стверджує, що клопотання відповідачів про зменшення витрат на професійну правничу допомогу у визначний процесуальним законодавством порядок та спосіб не містить належних доказів неспівмірності та нереальності вказаних витрат та фактично ґрунтується лише на припущеннях.
21.3. Проте судами першої та апеляційної інстанцій не зазначено, на думку позивача, які саме докази відповідачів прийняті судами до уваги на обґрунтування неспівмірності витрат на правничу допомогу та зменшення заявленої позивачем суми.
21.4. Додатково заявник касаційної скарги звертає увагу на те, що судами попередніх інстанцій при постановленні рішень не враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 520/12065/19.
22. За таких обставин позивач просить скасувати додаткове рішення та постанову судів попередніх інстанцій, прийняти нову постанову про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань МВС на правову допомогу у справі № 818/716/15 у розмірі 118159 грн 25 коп. Судові витрати покласти на відповідачів.
22. Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2021 року у складі колегії суддів: головуючого судді Шевцової Н.В. суддів Мацедонської В.Е., Радишевської О.Р. відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача. Витребувано справу № 818/716/15 із Сумського окружного адміністративного суду.
23. 06 травня 2021 року справа № 818/716/15 надійшла до Верховного Суду.
24. 07 травня 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив УМВС в Сумській області на касаційну скаргу, в якій відповідач-3, спростовуючи доводи касаційної скарги, просить залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін.
24.1. 14 липня 2021 року до Верховного Суду надійшло клопотання позивача про розгляд касаційних скарг без участі позивача.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
25. За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
26. Кодекс адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року № 2747-IV
Частини перша, третя статті 252. Додаткове судове рішення
Суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Частини перша та третя статті 132
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:
на професійну правничу допомогу;
сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;
пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Стаття 134. Витрати на професійну правничу допомогу
Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частина перша статті 139. Розподіл судових витрат
При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
27. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
28. Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам «Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя» № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.
29. Закон України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI.
29.1. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
29.2. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
29.3. Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
29.4. Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
29.4.1. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
29.4.2. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
29.5. За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
29.6. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
29.7. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
29.8. Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
29.9. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
29.10. Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
29.11. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
29.12. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
29.13. Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
VІ. Позиція Верховного Суду
30. Однією із підстав для касаційного оскарження слугував довід позивача про безпідставну відмову судів попередніх інстанцій у компенсації «гонорару успіху» та не врахуванні правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.
31. Відмовляючи у цій частині позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що витрати позивача на сплату гонорару за договором про надання правової (професійної правничої) допомоги від 15 травня 2018 року №б/н в розмірі 56159 грн 25 коп, що становить 10% від ціни позову, фактично не є судовими втратами понесеними позивачем під час розгляду справи в розумінні положень статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України.
32. Вирішуючи питання про обґрунтованість вказаних доводів касаційної скарги, Верховний Суд зазначає таке.
33. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з пунктом 1 Додатку №1 до Договору від 15 травня 2018 року сторони у 2018 році визначили, що розмір гонорару Об`єднання за надання правової (професійної правничої) допомоги під час розгляду Сумським окружним адміністративним судом справи № 818/716/15 становить у твердій грошовій формі - 62 000 грн. Крім цього, була обумовлена додаткова винагорода за досягнення позитивного рішення за результатами розгляду Сумським окружним адміністративним судом справи № 818/716/15 у розмірі 10% від розміру задоволених позовних вимог.
34. Верховний Суд зауважує, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
35. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
36. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
37. Приписами статті Закону № 5076-VI встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
38. Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
39. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
40. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року («East/West Alliance Limited v. Ukraine», заява № 19336/04, § 268)).
41. У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» («Iatridis v. Greece», заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
42. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» («Pakdemirli v. Turkey», заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).
43. Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) дійшла висновку, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
44. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли до необґрунтованого висновку, що витрати позивача на сплату гонорару за договором про надання правової (професійної правничої) допомоги від 15 травня 2018 року № б/н в розмірі 56159 грн 25 коп, що становить 10% від ціни позову, фактично не є судовими втратами, понесеними позивачем під час розгляду справи в розумінні положень статті 132 КАС України.
45. В той же час судами попередніх інстанцій не надано оцінку вказаним витратам позивача на сплату «гонорару успіху» за договором від 15 травня 2018 року в розмірі 56159 грн 25 коп на предмет їхньої необхідності.
46. Проте встановлення цих обставин має значення для правильного вирішення цієї справи.
Щодо наданих послуг з правової допомоги на суму 62000 грн відповідно до договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 15 травня 2018 року.
47. Іншою підставою для касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій слугував довід позивача про неврахуванні судами правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 520/12065/19, необґрунтованості клопотань відповідачів про зменшення витрат на професійну правничу допомогу та безпідставності врахування вказаних клопотань судами попередніх інстанцій.
48. Вирішуючи питання про обґрунтованість зазначених доводів касаційної скарги Верховний Суд зазначає таке.
49. Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
50. Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
51. Принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.
52. Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.
53. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19 та від 16 березня 2021 року у справі № 520/12065/19 і Верховний Суд у цій справі не вбачає підстав відступати від неї.
54. Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 09 червня 2020 року УМВС в Сумській області та 10 червня 2020 року МВС України надано до суду клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, у яких відповідачі зазначають, що заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу є несумірним із складністю справи, а тому, підлягає зменшенню та наводять відповідні доводи.
55. В той же час при постановленні рішень у цій справі судами попередніх інстанцій не надано оцінку доводам відповідачів наведеним у їх клопотаннях від 09 червня 2020 року та 10 червня 2020 року щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами та не зазначено які саме із цих доводів було враховано судами при постановленні оскаржуваних рішень.
56. Проте встановлення цих обставин також має значення для правильного вирішення цієї справи.
57. Частиною другою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
58. Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
59. Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема не встановлено обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому відсутні правові підстави для ухвалення нового рішення або зміни судових рішень.
60. Таким чином, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до вимог статті 353 КАС України.
VІІ. Судові витрати
61. Оскільки за наслідками касаційного розгляду Верховним Судом не ухвалюється нове рішення, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року в справі № 818/716/15 скасувати.
3. Адміністративну справу № 818/716/15 у частині заяви щодо відшкодування (стягнення) понесених ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу, направити на новий розгляд до Сумського окружного адміністративного суду.
4. Судові витрати не розподіляються.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Шевцова
Судді В.Е. Мацедонська
О.Р. Радишевська
