УХВАЛА
13 травня 2021 року
м. Київ
справа № 818/716/15
адміністративне провадження № К/9901/14865/21
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шевцової Н.В., перевірив касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27травня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року у справі №818/716/15 за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, Міністра внутрішніх справ Авакова Арсена Борисовича, Міністерства внутрішніх справ України, Начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, Міністра внутрішніх справ Авакова Арсена Борисовича, Міністерства внутрішніх справ України, Начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України №119-0/с від 30.01.2015 в частині звільнення полковника міліції ОСОБА_1 , начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України в Сумській області, з органів внутрішніх справ на підставі пп.1 п.2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про очищення влади" від 16.09.2014 року №1682-VII та п. 62 "а" Положення про проходження рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ;
- визнати протиправним та скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області №34 о/с від 02.02.2015 в частині звільнення ОСОБА_1 , начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України в Сумській області, з органів внутрішніх справ на підставі пп.1 п.2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про очищення влади" від 16.09.2014 року №1682-VII та п. 62 "а" Положення про проходження рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ;
- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України та Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області поновити ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ на посаді начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України в Сумській області з 03.02.2015;
- стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 03.02.2015.
27 травня 2020 року рішенням Сумського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України №119-0/с від 30.01.2015 в частині звільнення полковника міліції ОСОБА_1 , начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України в Сумській області, з органів внутрішніх справ на підставі пп.1 п.2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про очищення влади" від 16.09.2014 №1682-VII та п. 62 "а" Положення про проходження рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Визнано протиправним та скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області №34 о/с від 02.02.2015 в частині звільнення ОСОБА_1 , начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України в Сумській області, з органів внутрішніх справ на підставі пп.1 п.2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про очищення влади" від 16.09.2014 року №1682-VII та п. 62 "а" Положення про проходження рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Поновлено ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на службі в органах внутрішніх справ на посаді начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України в Сумській області з 03.02.2015.
Стягнуто з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області (вул. Герасима Кондратьєва, 23, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 08592299) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 03.02.2015 у сумі 561592 (п`ятсот шістдесят одну тисячу п`ятсот дев`яносто дві) грн. 57 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
На вказані рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області подало касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 26 квітня 2021 року.
У касаційній скарзі відповідачем зазначено, що вона подана на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Покликаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку Верховного Суду щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 травня 2020 року у справі № 800/235/17.
Перевіряючи доводи заявника щодо неврахування висновків Верховного Суду та аналізуючи зміст зазначених Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області постанови Верховного Суду, судом касаційної інстанції установлено, що обставини справи №800/235/17 не є подібними до спірних правовідносин. Так, у справі №800/235/17 предметом спору було рішення Вищої ради правосуддя, яким суддю визнано таким, що порушує вимоги щодо несумісності посад, через що звільнено з посади судді.
Натомість, зміст оскаржуваних судових рішень у цій справі свідчить про те, предметом спору у цій справі є правомірність наказу про звільнення особи з посади начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України в Сумській області, з органів внутрішніх справ на підставі пп.1 п.2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про очищення влади» від 16.09.2014 №1682-VII та п. 62 «а» Положення про проходження рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Підставою такого звільнення стало те, що позивач обіймав зазначену посаду у період, що підпадає під дію санкцій, установлених Законом України "Про очищення влади".
Також у касаційній скарзі відповідачем зазначено, що вона подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Суд зазначає, що подаючи касаційну скаргу на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач не вказав, яку саме норму права (пункт, частину, статтю) закону або іншого нормативно-правового акта суд апеляційної інстанції неправильно застосував, щодо питання застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, а також не обґрунтував у чому саме полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права, та, як на думку заявника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Суд вважає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Інші доводи та аргументи заявника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з`ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість його перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права.
Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Враховуючи приписи пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, та не викладення відповідачем підстав для касаційного оскарження судових рішень у даній справі, визначених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме відповідач покликаючись на постанову Верховного Суду не обґрунтував, що ця постанова ухвалена у справах за подібними відносинами із цією справою, а покликаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач не вказав, яку саме норму права (пункт, частину, статтю) закону або іншого нормативно-правового акта суд апеляційної інстанції неправильно застосував, щодо питання застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, а також не обґрунтував у чому саме полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права, та, як на думку заявника, відповідна норма повинна застосовуватися, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, Суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27травня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року у справі №818/716/15 за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, Міністра внутрішніх справ Авакова Арсена Борисовича, Міністерства внутрішніх справ України, Начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу - повернути особі, яка її подала.
Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Шевцова
