ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________________
УХВАЛА
"24" червня 2021 р.Справа № 906/1765/15
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Міньковського С.В.
при секретарі судового засідання Черновою В.О.
та за участю:
ліквідатор : не з`явився
заявник ( Антонів М.М.) - не з`явився
розглянувши заяву гр. ОСОБА_1 з грошовими вимогами до банкрута у справі
за заявоюDrobiarstwo-Dzialy Specjalne Malec Lidia (Польське підприємство птахівництва "Лідія Малець" про визнання банкрутом ФГ "Пустомитівське"
ВСТАНОВИВ:
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ТА ПІДСТАВИ ВИМОГ ЗАЯВНИКА.
Постановою господарського суду від 29.11.2016 р. Фермерське господарство "Пустомитівське" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Гонту Оксану Анатоліївну, зобов`язавши її виконати ліквідаційну процедуру.
До господарського суду 20.04.2021 надійшла заява гр. ОСОБА_1 з грошовими вимогами до банкрута на загальну суму 688 562,54 грн.
Ухвалою суду від 11.05.2021 заяву гр. ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника призначено до розгляду в судовому засіданні на 25.05.2021.
25.05.2021 до суду, на виконання вимог ухвали суду від 11.05.2021, надійшло повідомлення ліквідатора арбітражного керуючого Гонти О.А. про результати розгляду заяви ОСОБА_1 (вх. №12027 від 25.05.2021), в якому вона зазначає, що вимоги ОСОБА_1 у загальній сумі 688562,54 грн. визнає у повному обсязі.
Ухвалою суду від 25.05.2021 відкладено розгляд заяви гр. ОСОБА_1 із грошовими вимогами до банкрута на 24.06.2021; зобов`язано заявника надати суду належним чином завірену копію договору купівлі - продажу №911-987 від 14.07.2015 року, на підставі якого ОСОБА_1 було проведену оплату згідно платіжних доручень № 9000265449 від 16.07.2015 року, №9000266967 від 20.07.2015 року, №9000269418 від 28.07.2015 року, №9000272799 від 07.08.2015 року; письмові пояснення щодо попередньої оплати за нежитлові приміщення (нерухоме майно) за адресою : АДРЕСА_1 , проведеної відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру №12 від 10.07.2015 року на виконання договору купівлі - продажу №911-987 від 14.07.2015 року.
Заявник - гр. ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду заяви була повідомлена належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №013989/1 наявне в матеріалах справи. Втім, на виконання вимог ухвали суду від 25.05.2021, від ОСОБА_1 надійшли пояснення до заяви із грошовими вимогами до боржника ( вх. № 14652 від 22.06.2021 року), які долучені судом до матеріалів справи.
Ліквідатор арбітражний керуючий Гонта О.А. в судове засідання не з`явилась, втім 23.06.2021 на електронну адресу суду надійшло її клопотання, в якому вона просить суд розглянути заяву гр. ОСОБА_1 з грошовими вимогами до банкрута без її участі, у зв`язку із неможливістю прибути в призначене судове засідання.
Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, причини неявки суду невідомі, про час та місце розгляду заяви гр. ОСОБА_1 з грошовими вимогами до банкрута були повідомлені відповідно до вимог чинного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Судом встановлено, що всіх учасників даного судового засідання повідомлено про дату, час та місце розгляду справи належним чином, в зв`язку з чим суд дійшов висновку про розгляд вищезазначеної заяви по суті.
Розглянувши матеріали справи, заяву гр. ОСОБА_1 з грошовими вимогами до банкрута, надані суду документи, здійснивши оцінку всіх доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.
НОРМИ, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ.
Згідно ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується верховенством права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано ВРУ, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У відповідності до ч. 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Однак, з 21.10.2019 почав діяти новий Кодекс України з процедур банкрутства.
Відповідно до ч. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 440 із наступними змінами).
Отже, тлумачення пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства приводить до висновку, що законодавцем за темпоральним критерієм визначено пряму дію норм цього Кодексу та їх застосування при розгляді справ про банкрутство незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, за винятком справ, які на день введення в дію цього Кодексу 21.10.2019 перебувають на стадії санації.
За приписами ч. 1 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ч. 3 наведеної статті судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою від 12.12.2019 судом здійснено перехід до норм нового Кодексу України з процедур банкрутства. Таким чином, подальший розгляд у справі про банкрутство ФГ "Пустомитівське" та заяви гр. ОСОБА_1 з грошовими вимогами до банкрута повинні відбуватись за нормами нового Кодексу України з процедур банкрутства.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ І ВИСНОВОК СУДУ.
Відповідно до ч.4 ст.60 Кодексу України з процедур банкрутства, у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом.
На підставі вищенаведеного суд зазначає, що ОСОБА_1 було подано заяву із грошовими вимогами до банкрута на загальну суму 6688562,54 грн., з якої 684022,54 грн. - основний борг та 4540,00 - судові витрати. Зазначену заяву ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 14.07.2015 року та 16.07.2015 року згідно відповідних договорів купівлі - продажу 1/2 частки будівлі № НОМЕР_1 , №971, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , №995, №941, №1001, №947, №1007 нею було придбано у ФГ "Пустомитівське" наступне нерухоме майно, а саме:
- нежитлове приміщення (зерносушилку), загальною площею 410,4 кв.м., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 167199346215, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- нежитлове приміщення (ізолятор), загальною площею 153,9 кв.м., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 167316646215, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- нежитлове приміщення (кормоцех), загальною площею 644,6 кв.м., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 167368946215, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- нежитлове приміщення (корівник), загальною площею 1702,9 кв.м., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 167415146215, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- нежитлове приміщення, загальною площею 1621,6 кв.м., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 167461246215, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 "е";
- нежитлове приміщення (ремонтна майстерня), загальною площею 293,6 кв.м., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 167535846215, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- нежитлове приміщення (піднавіс на с/г техніку - бригадний будинок), загальною площею 91,9 кв.м., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 167617446215, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
За придбане вищезазначене нерухоме майно ОСОБА_1 було сплачено грошові кошти у загальному розмірі 684022,54 грн., частина з яких була сплачена згідно платіжних доручень №9000265449 від 16.07.2015 року, №9000266967 від 20.07.2015 року, №9000269418 від 28.07.2015 року, №9000272799 від 07.08.2015 року у загальному розмірі 399000,00 грн. Решту грошових коштів в загальній сумі 285022,54 грн були сплачені готівкою у касу ФГ "Пустомитівське", про що свідчить квитанція до прибуткового касового ордера №12 від 10.07.2015 року, яка додана ОСОБА_1 до заяви із грошовими вимогами до банкрута.
16.02.2017 року межах провадження у справі про банкрутство, ухвалою суду (з урахуванням виправлення описки ухвалою від 22.02.18) було визнано недійсними 7 договорів купівлі-продажу 1/2 частки будівлі від 14.07.2015 року та 7 договорів купівлі-продажу 1/2 частки будівлі від 16.07.2015 року, посвідчених приватним нотаріусом Моісєєвою О.Я. за номерами 911, 971, 917, 977, 923, 983, 929, 989, 935, 995, 941, 1001, 947, 1007, згідно яких ФГ "Пустомитівське" відчужило ОСОБА_1 7 об`єктів нерухомого майна.
Вказана ухвала господарського суду Харківської області залишена без змін Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 та Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.03.2018 (з урахуванням виправлення описки згідно ухвали від 10.04.18).
В подальшому, право власності на об`єкти нерухомого майна, що розташовані за адресою : АДРЕСА_1 , "в", "г", "д", "е", "ж", "з", зареєстровано за ФГ "Пустомитівське".
Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що банкрут на підставі ч.1 ст. 216 ЦК України має повернути їй кошти, сплачені за недійсними правочинами, оскільки загальним правилом визнання правочинів недійсними є повернення сторін у початкове становище, тобто в той майновий стан, що мав місце до вчинення недійсного правочину. Отже, вимоги заявника у загальній сумі 684022,54 грн. мають бути визнані судом та включені до реєстру вимог кредиторів у справі №906/1765/15 про банкрутство ФГ "Пустомитівське".
Проте, суд вважає, що подана заява гр. ОСОБА_1 із грошовими вимогами до банкрута у загальній сумі 684022,54 грн. не підлягає задоволенню судом, виходячи з наступного :
Як вже було зазначено раніше, в межах справи про банкрутство ФГ "Пустомитівське" розглядалась заява Польського підприємства птахівництва "Лідія Малець" про визнання недійсними правочинів (договорів), а саме чотирнадцяти договорів купівлі-продажу 1/2 частки будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , «в», «г», «д», «е», «ж», «з», які були укладені 14 липня 2015 року та 16 липня 2015 року між Фермерським господарством "Пустомитівське" та ОСОБА_1 та зареєстровані приватним нотаріусом Моїсєєвою О.Я. за №№ 911, 971, 917, 977, 923, 983, 929, 989, 935, 995, 941, 1001, 947, 1007.
Вищезазначена заява була подана ініціюючим кредитором на підставі ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції після 19.01.2013 року, відповідно до якої правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора, у тому числі якщо боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог
Під час розгляду вищезазначеної заяви судом було встановлено, що боржник здійснив відчуження вищевказаного майна безоплатно, що в свою чергу і стало однією із підстав визнання недійсним договорів у процедурі банкрутства.
Так, в мотивувальній частині ухвалі суду від 16.02.2015 року було зазначено про те, що розпорядником майна - керівником боржника було отримано відповідні банківські виписки по всім розрахунковим рахункам ФГ «Пустомитівське», на підставі яких було встановлено, що рух по банківськім рахункам боржника у банківських установах в ПАТ «Приватбанк», ПАТ «Кредобанк», АТ «Райффайзен Банк Аваль», ПАТ «Оксі Банк», ПАТ «Креді Агріколь Банк», а також в Держказначействі України в період з 01.01.2015. по листопад 2016 включно був відсутній та грошові кошти від продажу майна вищевказаного майна (нерухомості) не надходили. Якщо припустити, що розрахунки гр. ОСОБА_1 за придбану нерухомість боржника відбувалося шляхом внесення готівкових коштів у касу боржника, то такі грошові кошти все рівно мали бути зараховані на один з банківських рахунків ФГ «Пустомитівське», як вимагається відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320. Проте, виписки з банківських установ по рахункам боржника не містять інформації про такі операції ( том № 6 справи)
Вищезазначена ухвала суду від 16.02.2015 року залишена без змін Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 та Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.03.2018 (з урахуванням виправлення описки згідно ухвали від 10.04.18).
Отже, ухвала суду від 16.02.2015 року набрала законної сили та є чинною на даний час.
Відповідно до п.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За змістом наведеної норми преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №917/154/15, від 24.05.2018 у справі №922/2391/16 та від 18.06.2021 у справі №910/16898/19.
Таким чином, в ухвалі господарського суду від 16.02.2015 року було встановлено факт безоплатності, укладених між ОСОБА_1 та ФГ "Пустомитівське" договорів купівлі-продажу 1/2 частки будівлі за №№911, №971, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , №995, №941, №1001, №947, №1007.
Також суд звертає увагу на те, що ухвалою суду від 04.07.2016 року ОСОБА_1 була залучена до розгляду заяви Польського підприємства птахівництва "Лідія Малець" про визнання недійсними правочинів (договорів).
З наведеного слідує, що факт безоплатності вищевказаних договорів має преюдиційне значення для вирішення заяви ОСОБА_1 із грошовими вимогами до банкрута та не потребує повторного доказування.
Отже, враховуючи, що банкрутом було відчужене нерухоме майно ОСОБА_1 за договорами №№911, №971, №917, №977, №923, №983, №989, №935, №995, №941, №1001, №947, №1007 безоплатно, суд вважає, що заявлені вимоги ОСОБА_1 у загальному розмірі 684022,54 грн. безпідставними.
Крім того, в поданій заяві ОСОБА_1 зазначає, що грошові кошти у загальній сумі 399 000,00 грн. за договорами купівлі - продажу 1/2 частки будівлі № НОМЕР_1 , №971, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , №923, №983, №989, №935, №995, №941, №1001, №947, №1007 були сплачені нею згідно платіжних доручень : №9000265449 від 16.07.2015 року на суму 149 000,00 грн; №9000266967 від 20.07.2015 року на суму 100 000,00 грн.; №9000269418 від 28.07.2015 року на суму 100 000,00 грн. та №9000272799 від 07.08.2015 року на суму 50000,00 грн.
Проте, як повідомляє заявник у наданих до суду поясненнях (вх. № 14652 від 22.06.2021 року) у вказаних платіжних дорученнях в графах "призначення платежу" скорочувався текст призначення, так як у обслуговуючого банка було певне обмеження кількості символів, які можна ввести в цій графі. Отже, при скороченні тексту було допущено описку та помилково зазначено : "оплата згідно договору купівлі-продажу номер 911-987 від 14.07.2015 року. Після чого, з метою уточнення призначення платежу, ОСОБА_1 на адресу боржника був направлений відповідний лист, в якому повідомлялося, що у вищевказаних платіжних дорученнях було допущено описку в графі "Призначення платежу", а саме замість : "Оплата згідно договору купівлі-продажу номер 911-987 від 14.07.2015 року, вважати вірним : "Остаточний розрахунок згідно договорів купівлі - продажу за номерами №911, №917, №923, №929, №935, №941, №947 від 14.07.2015 року та №971, №977, №983, №989, №995, №1001, №1007 від 16.07.2015 року
Суд зазначає, що загальні правила і вимоги щодо заповнення розрахункових документів, платіжних доручень регламентуються Інструкцією про безготівкові в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22 із змінами та доповненнями.
Згідно з п.19 "Указівок щодо заповнення реквізитів розрахункових документів на паперових носіях та їх реєстрів", які є Додатком №9 до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 за №22, однією із вимог щодо заповнення реквізитів розрахункових документів та їх реєстрів є призначення платежу.
Цей реквізит у платіжних дорученнях, меморіальних ордерах та платіжних вимогах-дорученнях заповнюється з урахуванням вимог, установлених главою 3 цієї Інструкції.
Так, пунктом 3.7 Інструкції визначено, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.
При цьому, платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".
З наведеного слідує, що саме на ОСОБА_1 покладається обов`язок визначення повної та достовірної інформації щодо сплачених нею коштів та підставу їх перерахування за платіжними дорученнями №9000265449 від 16.07.2015 року; №9000266967 від 20.07.2015 року; №9000269418 від 28.07.2015 року; №9000272799 від 07.08.2015 року.
Дослідивши платіжні доручення, які надані ОСОБА_1 в обґрунтування заявлених нею вимог, судом встановлено, що графі призначення платежу зазначено: "Оплата згідно договору купівлі-продажу номер 911-987 від 14.07.2015 року.
Отже, в усіх платіжних дорученнях йдеться про оплату за єдиним договором, який був укладений 14.07.2015 року з одним номером (не номерами) "911-987".
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що жоден із договорів, укладених між ОСОБА_1 та ФГ "Пустомитівське", які в судовому порядку були визнані недійсними (ухвала господарського суду від 16.02.2017 року) не містив номера 911-987.
Крім того, судом встановлено, що протягом 14.07.2015 року між ОСОБА_1 та банкрутом було вчинено 7 договорів купівлі-продажу, котрі зареєстровані нотаріусом Моісєєвою О.Я. в реєстрі за №№911, 917, 923, 929, 941, 947. Договори, що були зареєстровані нотаріусом Моісєєвою О.Я. в реєстрі за №№971, 977, 983, 989, 995, 1001,1007 були укладені 16.07.2015 року, а не 14.07.2015 року.
Щодо посилання заявника про допущену описку у платіжних дорученнях графі "призначення платежу", суд зазначає, що питання стосовно внесення змін до реквізиту "Призначення платежу" платіжного доручення після зарахування коштів на рахунок отримувача має вирішуватися між платником та отримувачем коштів у порядку, узгодженому між ними, оскільки пунктом 1.19 глави 1 Інструкції №22 визначено, що усі спори, які можуть виникнути з цих питань між учасниками розрахунків, вирішуються ними відповідно до законодавства України.
Таким чином, після списання коштів з рахунку платника питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті "Призначення платежу", вирішується між сторонами переказу без участі банку.
З викладеного слідує, що уточнення призначення платежу після списання коштів з рахунку платника є обмін листами між контрагентами.
Поряд з тим, в матеріалах справи та поданої заяви із грошовими вимогами до боржника відсутнє будь-яке листування між ОСОБА_1 та банкрутом з вказаного приводу. Отже, посилання заявника про направлення на адресу ФГ "Пустомитівське" відповідного листа про уточнення (виправлення) "призначення платежу" у платіжних дорученнях не підтверджується матеріалами справи та поданої заяви.
Також, суд звертає увагу на те, що в усіх договорах від 14.07.2015 року №№911,917, 923, 929, 935, 941, 947 та від 16.07.2015 року №№ 971, 977, 983, 989, 995, 1001,1007 наявна умова про те, що грошові кошти в рахунок оплати за продаж нерухомості ФГ "Пустомитіське" отримало до підписання конкретного правочину.
Проте, з наданих до суду платіжних дорученнях №№9000265449 від 16.07.2015 року, №9000266967 від 20.07.2015 року, №9000269418 від 28.07.2015 року, №9000272799 від 07.08.2015 року, №9000265449 від 16.07.2015 року, №9000266967 від 20.07.2015 року, №9000269418 від 28.07.2015 року та №9000272799 від 07.08.2015 року, на які посилається заявник у якості доказу часткової оплати за вищевказаними договорами купівлі-продажу, вбачається, що оплата проводилась всупереч п. 3 договорів, а саме вже після їх підписання.
Суд звертає увагу на те, що при розгляді грошових вимог до боржника визначальним моментом є наявність у заявника доказів в обґрунтування своєї заяви.
Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 "Докази та доказування" ГПК України.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Слід зазначити, що правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Питання про прийняття доказів спершу повинно вирішуватися під час їх представлення суду. Однак остаточно може з`ясуватися неналежність доказу і на подальших стадіях, під час їх оцінки судом, аж до проголошення рішення.
Належність доказів по суті це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання.
Саме такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 26.01.2021 року у справі №922/4125/19.
Враховуючи зазначені вище вимоги процесуального законодавства та приймаючи до уваги, що надані ОСОБА_1 платіжні доручення №9000265449 від 16.07.2015 року, №9000266967 від 20.07.2015 року; №9000269418 від 28.07.2015 року та №9000272799 від 07.08.2015 року містять істотні недоліки, які не підтверджують факт перерахування грошових коштів за договорами купівлі-продажу нерухомого майна банкрута №911, №971, №917, №977, №923, №983, №989, №935, №995, №941, №1001, №947, №1007, суд не приймає їх у якості належних доказів оплати за вищевказаними договорами.
Крім того, суд зазначає, що не є належним доказом часткової оплати за договорами купівлі-продажу №№911, №971, №917, №977, №923, №983, №989, №935, №995, №941, №1001, №947, №1007 квитанція до прибуткового касового ордеру №12 від 10.07.2015 року, оскільки вона не відповідає вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Так, згідно з ч.ч.1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Проте, з наданої до заяви з грошовими вимогами копії прибуткового касового ордеру №12 від 10.07.2015 року неможливо визначити яку господарську операцію ОСОБА_1 здійснила. Попередню оплату за купівлю-продажу нерухомості чи перерахування коштів за в майбутньому укладений договір оренди або договір міни чи лізингу тощо, оскільки підставою для внесення готівки за вищезазначеним касовим ордером було лише визначено : "попередня оплата за нежитлові приміщення (нерухоме майно) за адресою : АДРЕСА_1 ".
Також, неможливо встановити саме за який об`єкт нерухомості було ОСОБА_1 внесено грошові кошти в касу на суму 285022,54 грн., оскільки за вищевказаною адресою зареєстровано безліч об`єктів нерухомого майна, а саме зерносушилка, ізолятор, кормоцех, корівник, ремонтна майстерня, нежитлове приміщення, загальною площею 1621,6 кв.м., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 167461246215, піднавіс на с/г техніку - бригадний будинок, про що засвідчує 14 договорів купівлі-продажу, укладених між ОСОБА_1 та ФГ "Пустомитівське".
Суд звертає увагу на те, що у разі дефектів первинних документів, заявник не позбавлений можливості доводити факт купівлі-продажу іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення купівлі-продажу нерухомого майна
Такий факт повинен оцінюватися з іншими доказами у справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає вимогами процесуального законодавства.
З огляду на викладене, заявник мав надати обґрунтовані доказі, які б дали змогу встановити реальність здійснених заявником господарських операцій (докази реального руху коштів, у тому числі банківські виписки, які б підтверджували факт перерахування коштів на рахунок банкрута).
Проте, заявником не надано до матеріалів заяви інших підтверджуючих доказів.
Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч.1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до ч.2 статті 79 ГПК України питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Відповідно до ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що заявником не доведено суду та в матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтверджували заявлені вимоги ОСОБА_1 до банкрута.
Отже, на підставі вищенаведеного, суд вважає за необхідне відхилити вимоги гр. ОСОБА_1 до банкрута у повному обсязі в загальній сумі 684022,54 грн.
Керуючись ст. ст. 45, 58-67 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 13,14, 74, 79, 86, 233-235 ГПК України,
УХВАЛИВ:
1. Відхилити вимоги гр. ОСОБА_1 до банкрута у повному обсязі в загальній сумі 684 022,54 грн.
2. Ухвалу направити кредитору - заявнику, ліквідатору, комітету кредиторів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її підписання суддею.
Ухвалу підписано 29.06.2021.
СуддяМіньковський С.В.
