ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
УХВАЛА
"04" грудня 2018 р.
Справа № 906/1765/15 вх. № 322/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Міньковського С.В.
при секретарі судового засідання Черновою В.О.
за участю сторін: ліквідатор - Гонта О.А. (в режимі відеоконференціїї);
гр. ОСОБА_2 - не з'явилась,
гр. ОСОБА_3 - не з'явився,
розглянувши заяву ліквідатора про визнання недійсним договору іпотеки від 05.04.18 р.
По справі за заявою Drobiarstwo-Dzialy Specjalne Malec Lidia (Польське підприємство птахівництва "Лідія Малець"
до ФГ "Пустомитівське"
про визнання банкрутом
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою суду від 07.06.18 р. призначено до розгляду в судовому засіданні заяву ліквідатора ФГ "Пустомитівське" Гонти О.А., в якій ліквідатор просить суд визнати недійсним договір іпотеки, укладений 05.04.2018 р. між ОСОБА_3 (НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (НОМЕР_2), посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. та зареєстровано в реєстрі за №851, судові витрати просить покласти на ОСОБА_2 Цією ж ухвалою суд залучив до розгляду даної заяви гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_2, зобов'язавши залучених осіб надати суду відзив на заяву ліквідатора.
На виконання вимог ухвали суду, гр. ОСОБА_3 надано суду відзив на заяву про визнання договору іпотеки недійсним, в якому просить суд відмовити у задоволенні заяви ліквідатора, посилаючись на те, що ним зареєстровано право власності на спірні об'єкти нерухомості, він є добросовісний набувач за відплатним договором, вважає, що наслідки недійсності правочину не можуть бути застосовані в даному випадку, оскільки підлягають застосуванню лише стосовно сторін даного правочину. Вважає, що норма ч. 1 ст. 216 ЦК України не може бути застосована як підстава для повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, у цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову.
Ухвалою суду від 07.08.18 р. відкладено розгляд заяви ліквідатра та призначено наступне судове засідання в режимі відеоконференцзв'язку з господарським судом Вінницької області (для участі ліквідатора) та з господарським судом Львівської області (для участі гр. ОСОБА_3.), залучено за клопотанням гр. ОСОБА_3 до розгляду даної заяви приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М.
Ухвалою суду від 04.09.18 р. відкладено розгляд заяви ліквідатора в режимі відеоконференції за клопотанням ліквідатора.
Ухвалою суду від 02.10.18 р. відкладено розгляд заяви ліквідатора про визнання недійсним договору іпотеки від 05.04.18 р., повторно зобов'язано гр. ОСОБА_2 надати суду відзив на заяву ліквідатора, а також зобов'язано гр. ОСОБА_3 виконати вимоги попередньої ухвали суду і надати суду докази поважних причин відсутності в судовому засіданні в режимі відеоконференції, призначеної за клопотанням ОСОБА_3
Ухвалою суду від 08.11.18 р. відкладено розгляд заяви ліквідатора, зобов'язавши ліквідатора надати суду правове обґрунтування необхідності визнання договору іпотеки недійсним, враховуючи, що спірні об'єкти нерухомості вибули з володіння гр. ОСОБА_2
Ліквідатор на виконання вимог ухвали суду надала суду письмове обґрунтування своєї заяви, в якому зазначає, що нею обраний такий спосіб захисту, який не суперечить закону, правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи їх статус як "заінтересовані особи". Вважає, що визнання вказаного договору іпотеки недійсним створить умови для виконання ухвали господарського суду Харківської області від 16.02.2017 р. у даній справі, а саме: стане можливим поновити запис про право власності на спірні об'єкти нерухомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тому підтримує свою заяву в повному обсязі та просить суд її задовольнити.
Залучені особи гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в судове засідання не з'явились, про причину неявки суду не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення, що наявні в матеріалах справи.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Судом встановлено, що всіх учасників даного судового засідання повідомлено про дату, час та місце розгляду справи належним чином, в зв'язку з чим суд розглядає заяву ліквідатора по суті.
Розглянувши матеріали справи, заяву ліквідатора, надані суду додаткові документи, вислухавши пояснення ліквідатора, суд зазначає, що ліквідатор банкрута ФГ «Пустомитівське» звернулась до суду з заявою про визнання недійсним договору іпотеки нерухомого майна від 05.04.2018р., що був укладений між гр.ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_2, а саме:
нежитлового приміщення (зерносушилка), загальна площа якого становить 410,4 кв.м., в літ.«А-1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить гр. ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу 1/2 частки будівлі від 14.07.2015 р., посвідченого приватним нотаріусом Моїсеєвою О.Я. за реєстр. №911, та 1/2 частка нежитлового приміщення (зерносушилка), згідно договору купівлі-продажу 1/2 частки будівлі від 16.07.2015 р., посвідченого приватним нотаріусом Моїсеєвою О.Я. за реєстр. №971;
нежитлового приміщення (ізолятор) загальна площа якого становить 153,9 кв.м., в літ.«А-1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що належить гр. ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу 1/2 частки будівлі від 14.07.2015 р., посвідченого приватним нотаріусом Моїсеєвою О.Я. за реєстр. №917, та 1/2 частка нежитлового приміщення (ізолятор), згідно договору купівлі-продажу 1/2 частки будівлі від 16.07.2015 р., посвідченого приватним нотаріусом Моїсеєвою О.Я. за реєстр. №977;
нежитлового приміщення (кормоцех) загальна площа якого становить 644,6 кв.м., літ.«А-1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, що належить гр. ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу 1/2 частки будівлі від 14.07.2015 р., посвідченого приватним нотаріусом Моїсеєвою О.Я. за реєстр. №923, та 1/2 частка нежитлового приміщення (кормоцех), згідно договору купівлі-продажу 1/2 частки будівлі від 16.07.2015 р., посвідченого приватним нотаріусом Моїсеєвою О.Я. за реєстр. №983;
нежитлового приміщення (корівник), загальна площа якого становить 1 702,9 кв.м., літ.«А-1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, що належить гр. ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу 1/2 частки будівлі від 14.07.2015 р., посвідченого приватним нотаріусом Моїсеєвою О.Я. за реєстр. №929, та 1/2 частка нежитлового приміщення (корівник), згідно договору купівлі-продажу 1/2 частки будівлі від 16.07.2015 р., посвідченого приватним нотаріусом Моїсеєвою О.Я. за реєстр. №989;
нежитлового приміщення (корівник), загальна площа якого становить 1621,6 кв.м., літ.«А-1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, що належить гр. ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу 1/2 частки будівлі від 14.07.2015 р., посвідченого приватним нотаріусом Моїсеєвою О.Я. за реєстр. №935, та 1/2 частка нежитлового приміщення (корівник), згідно договору купівлі-продажу 1/2 частки будівлі від 16.07.2015 р., посвідченого приватним нотаріусом Моїсеєвою О.Я. за реєстр. №995;
нежитлового приміщення (ремонтна майстерня) загальна площа якої становить 293,6 кв.м.«А-1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6, що належить гр. ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу 1/2 частки будівлі від 14.07.2015 р., посвідченого приватним нотаріусом Моїсеєвою О.Я. за реєстр. №941, та 1/2 частка нежитлового приміщення (ремонтна майстерня), згідно договору купівлі-продажу 1/2 частки будівлі від 16.07.2015 р., посвідченого приватним нотаріусом Моїсеєвою О.Я. за реєстр. № 1001;
нежитлового приміщення (піднавіс на с/г техніку-бригадний будинок) загальна площа якого становить 91,9 кв.м.,«А-1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7, що належить гр. ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу 1/2 частки будівлі від 14.07.2015 р., посвідченого приватним нотаріусом Моїсеєвою О.Я. за реєстр. №947, та 1/2 частка нежитлового приміщення (піднавіс на с/г техніку-бригадний будинок), згідно договору купівлі-продажу 1/2 частки будівлі від 16.07.2015 р., посвідченого приватним нотаріусом Моїсеєвою О.Я. за реєстр. № 1007;
10.07.2015 р. між гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_2 укладено договір позики (том.14, арк.справи 165-167), відповідно до якого гр. ОСОБА_2 отримала позику у гр.ОСОБА_3 в розмірі 700000 грн та була зобов'язана повернути позику до 09.04.2018р. Відповідно до п. 6.4. договору позики позикодавець має право звернути стягнення на будь-яке майно позичальника на яке, згідно з законодавством України, може бути звернено стягнення.
До закінчення строку виконання по договору позики, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 05.04.2018 р. було укладено договір іпотеки в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за договором позики.
10.04.2018р. в зв'язку з невиконанням гр. ОСОБА_2 умов договору позики від 10.07.2015р. та неповерненням грошових коштів у розмірі 700000 грн гр. ОСОБА_3 у відповідності до п.4 договору позики та п. 25 договору іпотеки надіслав ОСОБА_2 вимогу , в якій попередив про вжиття заходів щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, а 31.05.2018 р. остатній звернув стягнення на предмет іпотеки.
31.05.2018р. державним реєстратором Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області за заявою гр. ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на вищевказані нежитлові приміщення, про що свідчить витяг з державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрації права власності. (том.14, арк.справи 170-176).
В письмових поясненнях в обґрунтування своєї правової позиції щодо визнання недійсним договору іпотеки від 05.04.2018 р. ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Гонта О.А. посилається на ч.2 та ч.3 ст.215 ЦК України, де визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Власний інтерес заінтересованої особи, якою є банкрут ФГ «Пустомитівське», на думку ліквідатора, полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебували в певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованої особою ФГ «Пустомитівське» її прав, направлених на повернення вищевказаної нерухомості до складу ліквідаційної маси ФГ «Пустомитівське» та за рахунок цих обьектів нерухомості задовольнити вимоги конкурсних кредиторів банкрута.
Оскільки на підставі ухвали господарського суду від 16.02.2017р., яка набрала законної сили, було визнано недійсним сім договорів купівлі-продажу 1/2 частки будівлі від 14.07.2015р. та сім договорів купівлв-продажу 1/2 частки будівлі від 16.07.2015р., посвідчених приватним нотаріусом Моїсеєвою О.Я. за номерами 911, 971, 917, 977, 923, 983, 929, 989, 935, 995, 941, 1001, 947, 1007, згідно яких ФГ «Пустомитивське» відчужило гр. ОСОБА_2 сім об'єктів вищевказаної нерухомості, які також на підставі цієї ухвали були повернуті до складу ліквідаційної маси ФГ «Пустомитивське», гр. ОСОБА_2 не мала жодних правових підстав укладати договір іпотеки від 05.04.2018р. і як наслідок цей договір є недійсним, оскільки не може створити юридичні наслідки, крім тих, що пов'язано з його недійсністю (ч.1.ст.216 ЦК України.).
Досліджуючи вищевказані письмові пояснення ліквідатора, суд зазначає, що дійсно, гр. ОСОБА_2 не мала правових підстав для укладення договору іпотеки від 05.04.2018р. з гр. ОСОБА_3, оскільки з моменту набрання законної сили ухвали суду від 16.02.2017р. гр. ОСОБА_2 не є власником вказаних вище об'єктів нерухомості.
Разом з тим, під захистом права власності, за приписами ст. 386 Цивільного кодексу України, розуміється, зокрема, наявність у власника права вимагати усунення будь-яких порушень його права, вимагати усунення будь-яких перешкод з боку інших осіб, пов'язаних із здійсненням ним володіння, користування або розпорядження належним йому майном; наявність у власника права на судовий захист свого права власності.
Так, законодавство надає власникові можливість на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону й іншим правовим актам, не зачіпаючи охоронювані законом інтереси інших осіб. Всі дії, що перешкоджають власникові на власний розсуд користуватись своїм володінням повинні бути припинені способами, установленими законом. Проте, характер засобів, вибраних для захисту свого права, повинен відповідати характеру порушених правовідносин.
З вищевказаного вбачається, що норми ст.215 та ст.216 ЦК України не можуть застосовуватись, у тому числі, коли із заявою (позовом) до суду звертається заінтересована сторона, про недійсність договору з метою повернення майна переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужено в подальшому, оскільки положення ст. 215, ст. 216 ЦК України підлягають застосуванню лише до сторін недійсного правочину. У разі ж встановлення обставин перебування проданого за недійсним правочином майна третій особі (яка не є стороною недійсного правочину) має бути застосований інший спосіб повернення майна до банкрута, а саме: віндикація - що є заявою неволодіючого власника до володіючого невласника про витребування майна із чужого незаконного володіння чи витребування з володіння добросовісного набувача майна, який може бути пред'явлений лише у разі відсутності між сторонами зобов'язальних (договірних) правовідносин.
Причому у постанові Верховного Суду України від 11.10.2011 р. у справі № 5002-8/5447-2010, викладена правова позиція, яка передбачає, що у разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного (нікчемного) правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного чи нікчемного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема до добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України. У такому випадку діюче законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за подальшим договором права відчужувати це майно.
Враховуючи, що між ФГ «Путомитивське» в особі ліквідатора та гр. ОСОБА_3 відсутні зобов'язальні правовідносини, ліквідатор може розраховувати на повернення вищевказаного нерухомого майна, що раніше належало ФГ «Путомитивське», незважаючи на добросовісність та відплатність договору, з підстав, визначених ст.387 або ст. 388 ЦК України.
Аналогічні правові висновки щодо можливості витребування нерухомого майна, що вибуло поза волею власника, викладені Верховним судом України у постановах від 24.06.2015р. (справа № 6-251цс 15) та від 02.03.2016р. (справа № 6-3090цс15), від 11.06.2014р. по справі № 6-52цс14, від 08.06.2016р. по справі № 6-3089ц15.
Згідно з ч.4 ст.236 ГПК України, визначено, що при виборі і застосуванні норм права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного суду.
Таким чином, суд не вбачає обґрунтованих підстав для задоволення заяви ліквідатора про визнання недійсним договору іпотеки від 05.04.2018р. Проте, суд звертає увагу, що заінтересована сторона в особі ліквідатора не позбавлена права звернення з відповідною заявою в межах справи про банкрутство ФГ «Пустомитівське» про витребування майна (нерухомості) в останнього набувача.
Керуючись ст.ст. 37-48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 202, 233-234 ГПК України в редакції від 15.12.17 р.,
УХВАЛИВ:
1. В задоволенні заяви ліквідатора про визнання недійсним договору іпотеки від 05.04.18 р., укладеного між ОСОБА_3 (НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (НОМЕР_2), посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. та зареєстровано в реєстрі за №851 - відмовити.
2. Ухвалу направити ліквідатору, банкруту, гр. ОСОБА_3, гр. ОСОБА_2, приватному нотаріусу ЛМНО Барбуляк Х.М.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Ухвала підписана 06.12.2018 р.
Суддя Міньковський С.В.
