ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 922/1903/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Ткаченко Н.Г.,
за участі секретаря судового засідання Купрейчук С.П.
за участю представників: не з`явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ВТБ Банк" Стрюкової І.О.
на ухвалу господарського суду Харківської області від 19.08.2019 (щодо розгляду заяви АТ "ВТБ Банк" про кредиторські вимоги до боржника)
(суддя - Яризько В.О.)
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.12.2019
(Колегія суддів: Крестьянінов О.О. - головуючий, Фоміна В.О., Шевель О.В.)
у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Індевер"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекуперація свинцю"
про визнання банкрутом,-
ВСТАНОВИВ:
1. В провадженні господарського суду Харківської області перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекуперація свинцю".
2. АТ "ВТБ Банк" звернулось до суду з заявою про кредиторські вимоги до боржника на суму 2 132 173 919,36 грн.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
3. Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.08.2019 заяву акціонерного товариства "ВТБ Банк" про кредиторські вимоги до боржника задоволено частково; окремо включено до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекуперація свинцю" вимоги акціонерного товариства "ВТБ Банк" в сумі 1 452 020 757,48 грн., як такі, що забезпечені заставою; окремо внесені до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекуперація свинцю" відомості щодо майна, яке є предметом застави, а саме :
- об`єкт незавершеного будівництва споруди заводу по рекуперації свинцю, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Будівельників, буд. 50, реєстраційний номер 22617338; кадастровий номер: 1210100000:07:202:0003, за договором іпотеки від 26 грудня 2011 року;
- продукція (свинець) власного виробництва майбутніх періодів (з жовтня 2011 року по вересень 2012 року), згідно плану виробництва боржника в обсязі 7,53 тисяч тон, за договором застави № 11 ВД/7-2 від 05 січня 2009 року;
- майнові права, що є та/або виникнуть в майбутньому по Контракту № 110-08 від 10 листопада 2008 року, укладеного між Боржником та Webstar media kfit, з подальшим переходом в договір застави обладнання, що належить на праві власності боржнику, за договором застави № 11 ВД/Z-2 від 2 лютого 2009 року;
- обладнання, що знаходиться за адресою: Україна, 49005, місто Дніпропетровськ, вулиця Будівельників, будинок 50, та належить на праві власності Боржнику, відповідно до контракту С2288 від 19 грудня 2007 p., укладеного між Боржником та компанією Energetic Technologies S.p.A (Італія) та контракту №110-08 від 10 листопада 2008 року, укладеного між Боржником та компанією Webstar media kft (Угорщина), за договором застави обладнання № 11 ВД/Z-5 від 31 жовтня 2011 року.
3.1. В задоволенні заяви АТ "ВТБ Банк" в іншій частині відмовлено, а витрати АТ "ВТБ Банк" щодо сплати судового збору в сумі 3524,00 грн. включити до першої черги реєстру вимог кредиторів.
4. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 ухвалу господарського суду Харківської області від 19.08.2019 у справі №922/1903/18 залишено без змін.
5. Частково відмовляючи у визнанні кредиторських вимог суди попередніх інстанцій застосували висновки про застосування норм права, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 15.05.2018 у справі № 902/492/17.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
6. До Верховного Суду від Акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ВТБ Банк" Стрюкової І.О. (далі в тексті - Скаржник) надійшла касаційна скарга у якій Скаржник просить суд скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 19.08.2019 (щодо розгляду заяви АТ "ВТБ Банк" про кредиторські вимоги до боржника) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 і ухвалити нове рішення про визнання кредиторських вимог Скаржника в повному обсязі відповідно до поданої заяви.
7. В обґрунтування підстав для задоволення касаційної скарги наведено наступні доводи:
7.1. Суди попередніх інстанцій порушили визначені положеннями ст. ст. 7, 13-15 ГПК України щодо принципів рівності сторін перед законом та судом.
7.2. Суди попередніх інстанцій застосували висновки про застосування норм права, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 по справі № 902/492/17 неправомірно, оскільки у вказаній справі були відмінні правовідносини ніж у справі № 922/1903/18.
7.3. Суди попередніх інстанцій неправомірно відмовили Скаржнику у праві на стягнення процентів після визначеного кредитним договором строку кредитування.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
8. До Верховного Суду від арбітражного керуючого Конова О.С. надійшов відзив на касаційну скаргу у якому учасник справи просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
9. Від арбітражного керуючого Конова О.С. надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
Провадження справи у Верховному Суді
10. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 922/1903/18 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.02.2020.
11. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02.2020 касаційну скаргу АТ "ВТБ Банк" на ухвалу господарського суду Харківської області від 19.08.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 у справі № 922/1903/18 залишено без руху.
12. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2020, у результаті усунення АТ "ВТБ Банк" недоліків касаційної скарги, останню призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 18 березня 2020 року.
13. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.03.2020 відкладено розгляд касаційної скарги АТ "ВТБ Банк" на ухвалу господарського суду Харківської області від 19.08.2019 (щодо розгляду заяви АТ "ВТБ Банк" про кредиторські вимоги до боржника) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 у справі № 922/1903/18 та зазначено, що про дату і час судового засідання з розгляду касаційної скарги АТ "ВТБ Банк" учасники справи будуть повідомлені додатково ухвалою суду.
14. У зв`язку з перебуванням судді Білоуса В.В. у відпустці з 06.04.2020 по 10.04.2020 (згідно наказу КГС ВС від 06.04.2020 № 18-к), розпорядженням заступника керівника апарату-керівника секретаріату КГС ВС від 06.04.2020 № 29.3-02/521 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №922/1903/18.
15. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №922/1903/18 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Ткаченко Н.Г., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.04.2020.
16. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.04.2020 призначено до розгляду касаційну скаргу Акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ВТБ Банк" Стрюкової І.О. на ухвалу господарського суду Харківської області від 19.08.2019 (щодо розгляду заяви АТ "ВТБ Банк" про кредиторські вимоги до боржника) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 у справі № 922/1903/18 на 15 квітня 2020 року у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду.
17. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 провадження у справі № 922/1903/18 за касаційною скаргою АТ "ВТБ Банк" зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №912/1120/16 та ухвалення у вказаній справі судового рішення.
18. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.05.2020 поновлено касаційне провадження у справі № 922/1903/18 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ВТБ Банк" Стрюкової І.О. на ухвалу господарського суду Харківської області від 19.08.2019 (щодо розгляду заяви АТ "ВТБ Банк" про кредиторські вимоги до боржника) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 у даній справі; призначено до розгляду касаційну скаргу Акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ВТБ Банк" Стрюкової І.О. на 10 червня 2020 року у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду.
Позиція Верховного Суду
19. Заслухавши у відкритому судовому засіданні доповідь судді доповідача, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла до висновку про необхідність відмовити у задоволенні касаційної скарги з наступних підстав.
20. Відповідно ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
21. Щодо доводу касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій порушили визначені положеннями ст. ст. 7, 13-15 ГПК України щодо принципів рівності сторін перед законом та судом, колегія суддів зазначає наступне.
22. Вказаний довід касаційної скарги мотивований тим, що суди попередніх інстанцій безпідставно відмовляли у задоволенні клопотань про зупинення розгляду справи.
23. Суди попередніх інстанцій встановили, що в якості підстав для зупинення провадження у справі Скаржник зазначав про перебування на розгляді Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №916/4693/15, де на переконання Скаржника здійснюється перегляд висновків про застосування норм права викладених раніше у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 по справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 по справі № 310/11534/13-ц та від 31.10.2018 по справі № 202/4494/16-ц.
24. Слід зазначити, що відповідно до положень ухвали Верховного Суду від 13.06.2019 у справі №916/4693/15 (про передачу справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду) колегія суддів у вказаній ухвалі вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 910/22858/17 (судова палата для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності), від 10.10.2018 у справі № 910/750/18 (судова палата для розгляду справ про банкрутство), від 13.12.2018 у справі № 913/11/18 (судова палата для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності).
25. Окрім того, слід зазначити, що положення ст. 302 ГПК України не встановлюють повноважень Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на відступ від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
26. За таких обставин, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає необґрунтованим довід касаційної скарги щодо того, що суди попередніх інстанцій порушили визначені положеннями ст. ст. 7, 13-15 ГПК України щодо принципів рівності сторін перед законом та судом.
27. Щодо доводу касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій застосували висновки про застосування норм права, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 по справі № 902/492/17 неправомірно, оскільки у вказаній справі були відмінні правовідносини ніж у справі № 922/1903/18, колегія суддів зазначає наступне.
28. Згідно з положеннями статі 572 та частини першої статті 575 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
29. Частиною першою статті 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
30. Згідно зі статтею 19 Закону України "Про заставу", за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
31. За змістом частини першої статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.
32. Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов`язання чи умов іпотечного договору (частина третя статті 7 Закону України "Про іпотеку").
33. Отже, за наведеними вище положеннями законодавства заставодержатель (іпотекодержатель) має право задовольнити всі свої забезпечені заставою чи іпотекою вимоги до боржника за рахунок майнового поручителя у розмірі вартості фактичної реалізації предмета майнової поруки, що здійснюється в порядку, передбаченому законодавством (якщо інше не передбачено договором або законом).
34. Таким чином, виражений у грошовій формі розмір зобов`язання майнового поручителя визначається виходячи із дійсних на відповідний момент зобов`язань боржника (позичальника), які існують за основним зобов`язанням (кредитним договором), з урахуванням обсягу забезпечення за умовами забезпечувального договору. Оцінка предмета забезпечення (майна) сторонами на момент укладення договору не впливає на обсяг забезпечених вимог у разі звернення стягнення на предмет забезпечення.
35. Зазначені вище висновки щодо застосування норм права, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 902/492/17.
36. Суди попередніх інстанцій встановили, що АТ "ВТБ Банк", яке перейменоване з відкритого акціонерного товариства "ВТБ Банк", (далі - банк) та ТОВ "Рекуперація свинцю" (позичальник) укладено кредитний договір №11ВД від 17.06.2008 про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії, відповідно до умов якого (з урахуванням договорів про внесення змін до кредитного договору) банк на умовах цього договору зобов`язується надати позичальнику кредит в максимальній сумі 23768000,00 євро та 423000000,00 грн., а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит не пізніше 30.12.2016, а також сплатити плату за кредит та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки, визначені даним договором (п. 1.1 договору).
37. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №11ВД від 17.06.2008 між AT "ВТБ Банк" та ТОВ "Рекуперація свинцю" було укладено такі договори:
- 26.12.2011 між ПАТ "ВТБ Банк" (іпотекодержатель) та ТОВ "Рекуперація свинцю" (іпотекодавець) укладено договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов`язань, зазначених в п. 1.2 цього договору, передає іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, зазначене в п. 2.1 договору, а іпотекодержатель приймає його в іпотеку на умовах, визначених у договорі (п.1.1. договору). Відповідно до п. 1.2 іпотекою за цим договором забезпечується виконання іпотекодавцем зобов`язань перед іпотекодержателем, що виникають з кредитного договору №11ВД від 17.06.2008. а також договорів про внесення змін (доповнень) до нього, додатків до нього, що є невід`ємними частинами, якщо такі будуть укладені між сторонами в подальшому, в тому числі щодо строку виконання зобов`язань, суми кредиту, процентів за користування кредитом (збільшення/зменшення процентів), комісій, пені та штрафів, а також інших обов`язкових платежів, щодо вчасного та у повному обсязі повернення кредиту, наданого на умовах мультивалютної не відновлювальної кредитної лінії в межах максимального ліміту заборгованості 23768000,00 євро та 423000000,0 грн. на умовах, визначених договором кредиту, з граничним терміном повернення 30.12.2016; сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені та штрафів у порядку та розмірі, встановленому договором кредиту; відшкодування збитків, іншої заборгованості за кредитом. Відповідно до умов цього договору іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно, яким є незавершене будівництво - споруди заводу по рекуперації свинцю, що знаходиться за адресою: м . Дніпропетровськ, вул. Будівельників , буд. 50 .
- 05.01.2009 між ПАТ «ВТБ Банк» (заставодержатель) та ТОВ "Рекуперація свинцю" (заставодавець) укладено договір застави №11ВД/Z-2. Відповідно до умов договору №6 по внесення змін до договору застави від 05.01.2008, заставою за цим договором забезпечуються вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору №11ВД від 17.06.2008, а також всіх додаткових угод до нього, укладеного між заставодержателем і заставодавцем, за умовами якого заставодержатель надав заставодавцю кредит у вигляді мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії в межах максимального ліміту заборгованості 23768000,00 євро та 423000000,0 грн., кінцевим терміном повернення заборгованості 30.12.2016 включно. Предметом застави, що є забезпеченням викладених в кредитному договорі зобов`язань заставодавця є продукція власного виробництва заставодавця (свинець) в обсязі 7,53 тисяч тон, що буде вироблена у відповідний майбутній період та стане власністю заставодавця після її виготовлення. Відповідний майбутній період - це період з жовтня 2011 по вересень 2012, згідно із планом виготовлення продукції (п. 1.2 договору №7 від 30.06.2011 про внесення змін до договору застави №11ВД/Z-2 від 05.01.2009.
- 02.02.2009 між ПАТ «ВТБ Банк» (заставодержатель) та ТОВ "Рекуперація свинцю" (заставодавець) укладено договір застави №11ВД/Z-2 (майнових прав на обладнання, що поставляється з одночасною заставою обладнання, що стане власністю у майбутньому), який забезпечує вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору №11ВД від 17.06.2008, а також всіх додаткових угод до нього, строків їх виконання, розміру процентів (комісій) та інших умов, укладеного між заставодержателем і заставодавцем, за умовами якого заставодержатель надав заставодавцю кредит у вигляді невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії в межах максимального ліміту заборгованості 23768000,00 євро та 423000000,0 грн., кінцевим терміном повернення заборгованості 30.12.2016 включно, з платою за користування кредитом у розмірі та у порядку, встановленому умовами кредитного договору. Заставою за цим договором також забезпечуються вимоги заставодержателя щодо відшкодування: штрафних санкцій, витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет застави (п. 1.1 в редакції договору №3 від 27.04.2011 про внесення змін до договору застави від 02.02.2009). Заставодавець передає у заставу заставодержателю майнові права, що є та /або виникнуть у майбутньому за контрактом №110-08 від 10.11.2008, укладеним між заставодавцем та компанією Webstar media kfit.
- 31.10.2011 між ПАТ «ВТБ Банк» (заставодержатель) та ТОВ "Рекуперація свинцю" (заставодавець) укладено договір застави обладнання №11ВД/Z-5, який забезпечує виконання зобов`язань заставодавця перед заставодержателем, що випливають з кредитного договору №11ВД від 17.06.2008 з усіма змінами і доповненнями до нього за умовами якого заставодавець зобов`язаний повернути заставодержателю кредит у сумі 23768000,00 євро та 423000000,0 грн. не пізніше 30.12.2016 або в інший термін, визначений умовами кредитного договору; сплачує проценти за користування кредитом, комісії, пені та штрафи (п.1.1 договору). Предметом застави є обладнання, передбачене додатком 1 та 2 договору, які є його невід`ємною частиною. Предмет застави належить заставодавцю на праві власності до контракту С2288 від 19.12.2007, укладеного між заставодавцем та компанією Energetic Technologies S.p.A (Італія) та контракту №110-08 від 10.11.2008, укладеного між заставодавцем та компанією Webstar media kft (Угорщина).
38. Вищенаведені фактичні обставини справи, які встановлені судами попередніх інстанцій, а також висновки щодо застосування норм права, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 902/492/17 є свідченням вірності позиції судів попередніх інстанцій щодо того, що вимоги АТ «ВТБ Банк», є повністю забезпеченими заставою майна та іпотекою незалежно від визначеної сторонами цих договорів вартості заставного майна.
39. Також колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 902/492/17 не вказано про те, що висновок щодо застосування права, суть якого полягає у тому, що забезпеченими зобов`язаннями в розумінні статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та, відповідно, вимогами забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, є всі вимоги кредитора, які існують за основним зобов`язанням (кредитним договором), і є дійсними на момент визнання вимог та можуть бути задоволені за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення відповідно до умов забезпечувального договору та чинного законодавства, стосується лише майнового поручителя відмінного від боржника за основним зобов`язанням.
40. За таких обставин, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла до висновку про необґрунтованість доводу касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій застосували висновки про застосування норм права, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 по справі № 902/492/17 неправомірно, оскільки у вказаній справі були відмінні правовідносини ніж у справі № 922/1903/18.
41. Щодо доводу касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій неправомірно відмовили Скаржнику у праві на стягнення процентів після визначеного кредитним договором строку кредитування, колегія суддів зазначає наступне.
42. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
43. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
44. Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
45. У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.
46. Відповідно до частини статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
47. За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
48. Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
49. За частиною ж другою цієї статті якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі статті 1048 цього Кодексу.
50. Водночас за змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
51. Суди попередніх інстанцій встановили, що до матеріалів справи боржником надано лист - вимогу №1614/1-2 від 14.03.2014 від АТ "ВТБ Банк" про дострокове повернення кредиту, в якій зазначалось, що станом на кінець дня банку 13.03.2014 за кредитним договором від 17.06.2008 обліковується заборгованість, яка складає 464987159,58 грн. та 27858613.62 євро. Керуючись положенням п. 5.2 кредитного договору банк, у зв`язку з невиконанням позичальником умов договору вимагав дострокового повернення всієї суми отриманих за кредитним договором грошових коштів, яка з урахуванням заборгованості по сплаті основного боргу, процентів, комісій та штрафних санкцій становить 464987159,58 грн. та 27858613,62 євро.
52. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
53. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.
54. Така правова позиція щодо правильного застосування норм права підлягає врахуванню у справі про банкрутство в разі подання заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника як на стадії розпорядження майном боржника, так і на стадії ліквідаційної процедури, з урахуванням перебування в цей час боржника в особливому правовому становищі, зокрема і щодо дії мораторію на задоволення вимог конкурсних кредиторів (Висновки про застосування норм права, які зазначені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 по справі № 912/1120/16).
55. З наведеного, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій щодо того, що з моменту пред`явлення вимоги від 14.03.2014 № 1614/1-2 про дострокове повернення кредиту та інших сум за кредитним договором право АТ "ВТБ Банк" нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося.
56. За таких обставин, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає необґрунтованим довід касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій неправомірно відмовили Скаржнику у праві на стягнення процентів після визначеного кредитним договором строку кредитування.
57. Також у касаційній скарзі зазначено про те, що суди попередніх інстанцій не врахували обставин переривання відліку строку позовної давності.
58. Судами попередніх інстанцій встановлено такі фактичні обставини справи:
- Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2016 у справі №904/3781/15 відмовлено ПАТ "ВТБ Банк" у порушенні провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю". Суд зазначив, що враховуючи той факт, що рішення господарського суду по справі №904/8439/14 від 11.12.2014, яким було стягнуто з боржника на користь кредитора суму заборгованості за договором купівлі-продажу цінних паперів №6139 БВ від 31.12.2013 було скасовано рішенням господарського суду від 14.12.2015 по справі №904/8439/14, грошові вимоги ПАТ "ВТБ Банк" не є безспірними, а відтак відсутні підстави для порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю".
- Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.12.2015 року у справі №922/6378/15 за заявою ТОВ "Інкод" порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю"; визнано розмір безспірних вимог ТОВ "Інкод"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном; призначено розпорядником майна ТОВ "Рекуперація свинцю" арбітражного керуючого Бабенка Е.В.
- Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 у справі № 922/6378/15 апеляційну скаргу ПАТ "ВТБ Банк" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.12.2015 року у справі № 922/6378/15 залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.12.2015 року у справі № 922/6378/15 залишено без змін.
- Постановою Вищого господарського суду України від 06.04.2016 у справі №922/6378/15 касаційні скарги ПАТ "ВТБ Банк" та ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволені частково; постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 року у справі № 922/6378/15 скасовано; справу № 922/6378/15 передано на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.
- При цьому, Вищий господарський суд України, зокрема, вказав на те, що суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив доводів, наведених в апеляційній скарзі ПАТ "ВТБ Банк" та доповненнях до неї, зокрема щодо наявності (на момент порушення провадження у справі № 922/6378/15) провадження у справі №904/3781/15 про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю"; не надав належної правової оцінки підставам порушення провадження у справі №922/6378/15 про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю", тобто того ж боржника; не дослідив належним чином та в повному обсязі документи та обставини, що визначені ТОВ "Інкод" (в заяві про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю") та господарським судом першої інстанції в якості підстави порушення справи про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю", зокрема щодо виконавчих проваджень №47470862, 46722691, 48368170; не надав належної правової оцінки доводам, викладеним у поясненнях №15/02-2 від 15.02.2016 року ПАТ КБ "ПриватБанк" до апеляційної скарги ПАТ "ВТБ Банк".
- Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2016 у справі №922/6378/15 апеляційну скаргу ПАТ "ВТБ Банк" задоволено частково; ухвалу господарського суду Харківської області від 18.12.2015 у справі №922/6378/15 скасовано; провадження у справі припинено.
- Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.08.2016 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю", визнано вимоги ТОВ "Інкод" в розмірі 777447,76 грн. основного боргу, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном Боржника на строк 115 календарних днів, призначено розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Севостьянова Є.В. тощо.
- Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.07.2018 задоволено заяву ТОВ "Рекуперація свинцю" про перегляд ухвали суду від 01.08.2016 за нововиявленими обставинами (вх.№ 15 від 23.06.2018 р.); скасовано ухвалу господарського суду Харківської області від 01.08.2016 р. про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю"; відмовлено ТОВ "Інкод" у порушенні провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю". Підставою відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство стало скасування рішення суду, яким підтверджено безспірність вимог ініціюючого кредитора.
59. Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що внаслідок скасування ухвал підготовчого засідання у вищенаведених справах про банкрутство вся подальша процедура банкрутства в таких справах є такою, що проведена необґрунтовано, а всі прийняті процесуальні документи втрачають юридичну силу.
60. Внаслідок зазначеного ухвали про порушення провадження у вказаних справах про банкрутство не мають правових наслідків, зокрема у вигляді мораторію на задоволення вимог кредиторів, як не мають правових наслідків і дії вчинені будь-якими особами у зв`язку з їх постановленням, в т.ч. подання кредиторами заяв у справах про банкрутство з вимогами до боржника, повідомлення боржника про результати розгляду вказаних вимог.
61. Вищевикладені висновки узгоджуються з висновками про застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду України від 10.06.2015 №6-449цс15 та від 24.06.2015 у справі № 907/544/14 (якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення).
62. Наведені обставини свідчать про вірне застосування судами попередніх інстанцій положень ст. ст. 251, 267 ЦК України, щодо застосування позовної давності заявленої боржником у справі про банкрутство.
63. Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
64. Згідно положень ст. 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
65. Колегія суддів суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги Акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ВТБ Банк" Стрюкової І.О. дійшла до висновку, що ухвала господарського суду Харківської області від 19.08.2019 (щодо розгляду заяви АТ "ВТБ Банк" про кредиторські вимоги до боржника) та постанова Східного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
66. За таких обставин, касаційна скарга Акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ВТБ Банк" Стрюкової І.О. підлягає залишенню без задоволення, а ухвала господарського суду Харківської області від 19.08.2019 (щодо розгляду заяви АТ "ВТБ Банк" про кредиторські вимоги до боржника) та постанова Східного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 - залишенню без змін.
67. Оскільки за результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про необхідність касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, судові витрати у вигляді судового збору за подання касаційної скарги покладаються на Скаржника.
Керуючись ст. ст. 240, 296, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ВТБ Банк" Стрюкової І.О. залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду Харківської області від 19.08.2019 щодо розгляду заяви АТ "ВТБ Банк" про кредиторські вимоги до боржника) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 по справі № 922/1903/18 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Жуков
Судді К.М. Огороднік
Н.Г. Ткаченко
