ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________________
УХВАЛА
"19" вересня 2019 р.
Справа № 922/1903/18
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Яризька В.О.
при секретарі судового засідання Трофименко С.В.
розглянувши заяву АТ "Укрексімбанк" з грошовими вимогами до боржника по справі
за заявою
Товариства з обмеженою відповідальністю "Індевер", м. Дніпро,
про визнання банкрутом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекуперація свинцю", м. Харків,
за участю :
представника заявника - Олійник Т.О. (дов.),
представника боржника - Майорського О.С. (генерального директора),
представника ініціюючого кредитора - Антоненка Д.О. (ордер),
представника ТОВ "Інкод" - Степанова Є.В. (дов.),
ВСТАНОВИВ:
АТ "Укрексімбанк" звернулось до суду з заявою про кредиторські вимоги до боржника на суму 554 777 952,15 грн., в т.ч. пеня 220 632 178,30 грн. заявник також просить включити до реєстру вимог кредиторів витрати щодо сплати судового збору в сумі 3524,00 грн.
Розгляд заяви неодноразово відкладався, ухвалою суду від 16.09.2019 в судовому засіданні було оголошено перерву до 19.09.2019 р. об 11:40.
У судовому засіданні 19.09.2019 присутні представник заявника, боржника, ініціюючого кредитора та кредитора ТОВ "Інкод".
Представник заявника підтримав заяву і просив визнати грошові вимоги АТ "Укрексімбанк" в повній сумі, яка була заявлена кредитором.
Розпорядником майна разом боржником надано повідомлення про розгляд заяви з кредиторськими вимогами АТ "Укрексімбанк" до боржника ТОВ "Рекуперація свинцю", відповідно до якого визнано грошові вимоги на загальну суму 20 638 497,86 грн., в тому числі - 17 641 011,63 грн. - вимоги четвертої черги, пеня на суму 2 997 486,23 грн., - вимоги шостої черги задоволення, судовий збір у сумі 3 524,00 грн.
Доводи, викладені в повідомленні про розгляд заяви підтримані боржником у судовому засіданні. Боржник просить застосувати до вимог банку строки позовної давності.
Ініціюючим кредитором надані письмові пояснення від 09.09.2019 та розрахунок суми вимог АТ "Укрексімбанк" до боржника, відповідно до якого ТОВ "Індевер" просить визнати грошові вимоги АТ "Укрексімбанк" частково, а саме в сумі 235 546 216,32 грн., з яких: 230 118 640,18 грн. - четверта черга, 5 427 576,14 грн. шоста черга, витрати щодо сплати судового збору в сумі 3 524,00 грн. - перша черга.
Ініціюючий кредитор підтримує доводи, викладені в письмових поясненнях.
Вислухавши учасників судового процесу, які були присутні в судових засіданнях щодо розгляду заяви АТ "Укрексімбанк" з грошовими вимогами до боржника, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Ухвалою суду від 30.07.2018 відкрито провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Рекуперація свинцю", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекуперація свинцю", код ЄДРПОУ 35395039, арбітражного керуючого Рибачука Валерія Володимировича.
На офіційному веб - сайті Вищого господарського суду України 30.07.2018 було оприлюднено повідомлення про порушення справи про банкрутство. Визначено граничний строк на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника. Зазначено відомості про розпорядника майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.
Заява АТ "Укрексімбанк" з грошовими вимогами до боржника була подана до суду 30.08.2018, тобто заява подана без порушення встановленого Законом строку.
З матеріалів справи вбачається, що між публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України", яке перейменовано в акціонерного товариство "Державний експортно-імпортний банк України", та ТОВ "Рекуперація свинцю" було укладено договір факторингу № 50513Y8 від 04.06.2013.
Відповідно до п. 2.1 договору факторингу, клієнт відступає факторові право грошової вимоги до боржників, визначених у переліку боржників, а фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта на умовах цього договору в межах лімітів боржників та індивідуального ліміту клієнта на строк, визначений у п.2.5 договору факторингу за плату, визначену в п.2.4 договору факторингу. За цим договором здійснюється факторинг, забезпечений порукою клієнта.
Пунктом 1.3 договору факторингу визначено, що боржник - це суб`єкт підприємницької діяльності - резидент України, права грошової вимоги до якого відступаються клієнтом фактору згідно з цим договором, визначений у переліку боржників.
Згідно з п.1.4 договору факторингу сторони визначили, що перелік боржників - це список боржників, визначений додатковою угодою до цього договору, що укладається сторонами по формі додатку 1 до цього договору.
Відповідно до п. 2.2 договору факторингу протягом строку дії договору факторингу кожне право грошової вимоги до боржника вважається придбаним фактором (відступленим клієнтом) з дати підписання сторонами відповідної додаткової угоди з реєстром, але не раніше дати сплати фактором клієнту суми фінансування.
Пунктом 1.7 договору факторингу визначено, що сума фінансування це сума грошових коштів, яка дорівнює сумі права грошової вимоги до боржника, що відступається клієнтом фактору за цим договором та яка сплачується фактором клієнту за відступлене право грошової вимоги на умовах, визначених цим договором.
Згідно з п. 2.3 договору факторингу, у випадку, якщо відповідно до договору факторингу клієнт відступає факторові право грошової вимоги до боржника, всі інші права вимоги клієнта, що випливають з контракту, переходять до фактора разом з відступленими правами грошової вимоги.
Відповідно до пункту 1.5 договору факторингу, в розумінні цього договору контракт це договір між клієнтом і боржником, внаслідок виконання якого у клієнта виникають права грошової вимоги до боржника та який містить в собі таку умову: перехід права власності на товари (результати робіт, послуг) до боржника відбувається з дати поставки товарів (робіт, послуг) або з дати фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким боржником незалежно від часу оплати поставлених товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Пунктом 2.5 договору факторингу передбачено, що строк фінансування за договором факторингу - це період, що розпочинається з дати виплати фактором клієнту суми фінансування за кожним визначеним у реєстрі правом грошової вимоги і закінчується датою виконання зобов`язань за відповідною угодою.
Згідно з п. 1.14 договору факторингу угода - це одна операція за контрактом по передачі боржнику товару (виконанню робіт, послуг), за якою виникло грошове зобов"язання у боржника перед клієнтом з чітко визначеним строком платежу, право грошової вимоги щодо якого відступлено клієнтом фактору за цим договором.
Відповідно до п. п. 5.2.3 п. 5.2 договору факторингу, моментом переходу до фактора права власності на відступлені йому клієнтом права грошової вимоги до боржника за угодою, є дата укладення сторонами додаткової угоди з реєстром, але не раніше дати сплати фактором клієнту суми фінансування за цим правом грошової вимоги.
На виконання умов п. 5.1.1 договору факторингу сторонами договору було укладено додаткові угоду № 1/1 від 04.06.2013, якою фактором та клієнтом визначено перелік боржників із зазначенням ліміту боржника, до якого в подальшому вносились зміни, викладені у додаткових угодах № 1/2 від 14.08.2013, № 1/3 від 14.11.2013, № 1/4 від 28.02.2014 до договору факторингу.
Відповідно до п.п. 3.2.6. п. 3.2 договору факторингу, клієнтом було повідомлено боржників про укладення договору факторингу, на умовах якого буде відбуватися відступлення фактору прав грошової вимоги щодо платежів за відвантажену боржнику продукцію за контрактами та повідомлено про необхідність здійснення подальших платежів за контрактом на користь фактора за реквізитами, зазначеними у повідомленнях.
Згідно п.п.5.3.1 договору факторингу фактор не пізніше банківського дня, наступного за днем укладення сторонами додаткової угоди з реєстром, перераховує клієнту суму фінансування за кожним зазначеним у ньому правом грошової вимоги у розмірі, визначеному в реєстрі, на поточний рахунок клієнта, зазначений у пп. 3.2.1 цього договору.
В період з 27.12.2013 до 28.03.2014 згідно укладених між Фактором і Клієнтом додаткових угод з реєстрами Фактором надано фінансування Клієнту у сумі відступлених Фактору прав грошових вимог до боржників за контрактами, що на даний час боржниками не погашена та обліковується як прострочена, на загальну суму 103 847 797,25 грн., зокрема:
- ПАТ "ВЕСТА-ДНІПРО" в сумі 55 799 122,04 грн.,
- ФО-П Кузьменко І. С. в сумі 2 750 405,71 грн.,
- ФО-П Лінчевський І. В. в сумі 1 004 368,56 грн.,
- ТОВ "Автокомплект" в сумі 6 789 779,32 грн.,
- ТОВ "ТД "ВЕСТА-МАРКЕТ" в сумі 7 009 396,55 грн.,
- ТОВ "І.Г.Л." в сумі 2 614 104,36 грн.,
- ТОВ "ІН-ВЕСТА" в сумі 2061817,26 грн.,
- ТОВ "ОРІОН-КИЇВ ЛТД" в сумі 1 374 253,92 грн.,
- ТОВ "Т.Л.АВТО" в сумі 16 677 516,36 грн.,
- ТОВ "ВЕСТА РИТЕЙЛ" в сумі 4 788 973,01 грн.,
- ТОВ "Фарммаркет" в сумі 2 978 060,16 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
На виконання умов ч. 1 ст. 1082 Цивільного кодексу України та відповідно до п. п. 5.2.4. п. 5.2. договору факторингу фактор повідомив боржника про суми відступлених клієнтом фактору грошових вимог до боржника за контрактом шляхом направлення боржникам відповідних листів-повідомлень.
Відповідно до частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
В силу ст. 512 Цивільного кодексу України в результаті відступлення клієнтом своїх прав грошової вимоги до боржників за контрактами на користь АТ "Укрексімбанк" відбулась заміна кредитора за відступленими зобов`язаннями боржників за контрактами.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно п.5.3.10 договору факторингу всі платежі за цим договором клієнт та боржники сплачують на користь фактора на рахунок фактора, зазначений в п.3.1.3 цього договору, якщо інше не зазначено у цьому договорі або письмовому повідомленні фактора.
Згідно п. 3.1.3 договору факторингу для здійснення факторингового обслуговування за цим договором та зарахування фактору коштів на виконання зобов`язань за угодами, права грошових вимог за якими відступлені факторові, останнім відкрито рахунок № 290950415506 у філії АТ Укрексімбанк в м.Дніпропетровську, код банку 305675.
Однак, в порушення взятих на себе зобов`язань боржники не сплатили фактору існуючу заборгованість за контрактами в розмірі відступлених Клієнтом Фактору прав грошової вимоги на оплату за продукцію.
Згідно з ч. 3 ст. 1081 ЦК України Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до п. 2.1 договору факторингу за цим договором здійснюється факторинг, забезпечений порукою клієнта.
Згідно з п.п. 5.3.3 договору факторингу у випадках невиконання або неналежного виконання боржником своїх зобов`язань за угодою, право грошової вимоги за якою відступлено клієнтом фактору, починаючи з дня такого порушення починає діяти додатковий період, після закінчення якого у фактора виникає право грошової вимоги до клієнта як поручителя за цим договором на підставі п. 7 цього договору.
Клієнт перераховує фактору кошти на виконання зобов`язань за цим правом грошової вимоги у порядку, передбаченому п.п. 7.1.2. цього договору, на рахунок фактора, зазначений у п.п. 3.1.3 цього договору.
Відповідно до п. п. 7.1.1 договору факторингу, керуючись ст.ст. 553-559 Цивільного кодексу України сторони з підписанням цього договору домовилися, що клієнт виступає поручителем перед фактором щодо виконання боржниками клієнта зобов`язань по сплаті коштів за угодами, право вимоги яких відступлено клієнтом факторові відповідно до умов цього договору. Клієнт несе солідарну відповідальність перед фактором за виконання боржником зобов`язань, які виникли на підставі контракту та кожної окремої угоди. За виконання зобов`язань за цим договором клієнт несе повну відповідальність перед фактором усім належним йому майном, у т. ч. коштами, на яке може бути звернене стягнення в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Підпунктом 7.1.2 договору факторингу визначено, що у випадку невиконання або неналежного виконання боржником зобов`язань по оплаті коштів за угодою, право грошової вимоги за якою відступлено клієнтом факторові, клієнт як солідарний боржник (поручитель боржника) зобов`язується не пізніше останнього дня додаткового періоду оплатити факторові прострочену заборгованість боржника в повному обсязі, право стягнення якої належить факторові на підставі цього договору та умов контракту та/або угоди.
Згідно п. 1.17 договору факторингу, додатковий період це період протягом 30 календарних днів, що починається з наступного дня після дати виконання зобов`язання за угодою, невиконаною боржником у строк та діє до дати настання зобов`язання клієнта, що виникають внаслідок його поруки за цим договором.
Умовами контрактів між клієнтом і боржниками передбачено відстрочення оплати щодо кожної поставленої партії товару за накладною на 90 календарних днів.
Реєстр відступлених прав грошових вимог у розрізі боржників і з вказівкою строків сплати за кожною окремою накладною наведено у додатку до заяви кредитора.
Оскільки договором факторингу передбачено строки сплати за кожною окремою накладною, то строк на звернення кредитора до клієнта - ТОВ "Рекуперація свинцю", як поручителя, за відступленими правами вимоги до дебіторів необхідно обраховувати також окремо за кожною накладною.
Строки оплати за всіма накладними настали в 2014 році.
Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України в редакції, яка була чинною на час виникнення у кредитора прав грошової вимоги до поручителя порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Договором факторингу не встановлений строк поруки, внаслідок чого порука ТОВ "Рекуперація свинцю" за договором факторингу припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.
Учасниками у справі про банкрутство визнано обставини щодо терміну настання строків оплати за кожною накладною і строків подання позовів кредитором до ТОВ "Рекуперація свинцю" як поручителя.
Однак, за твердженням представника ініціюючого кредитора строк на звернення з вимогою до поручителя у формі позову необхідно обраховувати з моменту настання строку виконання основного зобов`язання, тобто строку оплати за кожною окремою накладною.
За твердженням представника кредитора строк на звернення з вимогою до поручителя у формі позову необхідно обраховувати з моменту завершення додаткового періоду, тобто через 30 днів з моменту настання строку виконання основного зобов`язання, внаслідок чого такий строк не пропущено кредитором.
Господарський суд зазначає, що ч. 4 ст. 559 ЦК України у якості моменту, від якого необхідно обраховувати строк на пред`явлення вимоги до поручителя, зазначено саме день настання строку виконання основного зобов`язання.
Між сторонами відсутній спір щодо дня настання строку виконання основного зобов`язання.
Підпунктом 7.1.2 договору факторингу встановлено обов`язок клієнта як солідарного боржника (поручителя боржника) не пізніше останнього дня додаткового періоду оплатити факторові прострочену заборгованість боржника в повному обсязі, право стягнення якої належить факторові на підставі цього договору та умов контракту та/або угоди.
Відповідно до зазначеної умови договору обов`язок ТОВ "Рекуперація свинцю" оплатити факторові прострочену заборгованість боржника в повному обсязі виникає саме з моменту настання строку виконання основного зобов`язання і повинен бути здійсненний не пізніше останнього дня додаткового періоду.
Тому суд дійшов висновку, що умовами договору не змінено приписи ч. 4 ст. 559 ЦК України щодо моменту початку строку пред`явлення вимоги кредитором до поручителя.
Такий строк підлягає обрахунку за договором факторингу з моменту настання строку виконання основного зобов`язання.
Додатковий період, передбачений п. 7.1.2 договору факторингу, обраховується в межах встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України строку пред`явлення вимоги кредитором до поручителя і означає, що протягом перших 30 днів із зазначеного шестимісячного строку кредитором не може бути пред`явлено вимогу щодо примусового виконання обов`язку поручителя, що не змінює самого моменту, від якого обраховується такий строк.
ПАТ "Укрексімбанк" зверталось до суду з позовами про стягнення заборгованості щодо боржників, поручителем яких є ТОВ "Рекуперація свинцю", а саме :
- ФО П Линчевського І.В. (справа № 904/8418/14),
- ФО П Кузьменка І.С. (справа № 904/8666/14),
- ТОВ "Веста Ритейл" (справа № 904/8580/14),
- ТОВ "ІН-Веста" (справа № 904/8079/14),
- ТОВ "Автокомплект" (справа № 904/7504/14),
- ТОВ "Фарммаркет" (справа № 904/7748/14),
- ТОВ "І.Г.Л." (справа № 904/8171/14),
- ПАТ "Веста-Дніпро" (справа № 904/7081/14),
- ТОВ "Т.Л.Авто" (справа № 904/7351/14),
- ТОВ "ТД "Веста-Маркет" (справа № 904/7367/14),
- ТОВ "Оріон - Київ ЛТД" (справа № 904/8272/14)
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2015 у справі № 904/8418/14, зокрема, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекуперація Свинцю" на користь Публічного акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк України", як солідарного із фізичною особою-підприємцем Линчевським І.В. боржника, прострочену заборгованість за основним боргом - 1 004 368,56 грн., пеню за простроченим основним боргом за період 04.04.2014 по 31.03.2015 - 291 398,89 грн., 3% річних з суми простроченого зобов`язання за відступленими правами грошової вимоги за період з 30.04.2014 по 31.03.2015 - 27 235,79 грн., інфляційних втрат від прострочення виконання зобов`язання за відступленими правами грошової вимоги за період з 30.04.2014 по 28.02.2015 - 240 812,93 грн.; а також стягнуто заборгованість по простроченій платі за фінансування - 201 881,05 грн., пені за прострочення плати за фінансування - 27 996,87 грн., 3% річних від простроченої суми плати за фінансування - 2 403,12 грн., інфляційні втрати від прострочення суми плати за фінансування - 23 445,03 грн., судовий збір у розмірі 18 195,43 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2015 у справі № 904/8666/14, зокрема, стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекуперація Свинцю" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" заборгованість за основним боргом за договором факторингу № 50513Y8 від 04.06.2013, що складається з простроченої заборгованості за відступленими правами грошової вимоги у розмірі 2 750 405,71 грн., пені за прострочення виконання зобов`язання за відступленими правами грошової вимоги за період з 09.04.2014 по 31.03.2015 у розмірі 676 890,47 грн., 3% річних за прострочення виконання зобов`язання за відступленими правами грошової вимоги за період з 29.04.2014 по 31.03.2015 у розмірі 66 549,90 грн., інфляційних втрат від прострочення виконання зобов`язання за відступленими правами грошової вимоги за період з 29.04.2014 по 28.02.2015 у розмірі 577 752,74 грн., а також стягнуто заборгованість із плати за фінансування за договором факторингу № 50513Y8 від 04.06.2013, що складається з простроченої плати за фінансування, що діє в період після дати виконання зобов`язань боржником ФО П Кузьменком І.С. за угодою, нарахована за період з 01.05.2014 по 31.03.2015 у розмірі 526 101,29 грн., пені за прострочення плати за фінансування, що діє в період після дати виконання зобов`язань боржником ФО П Кузьменком І.С. за угодою, за період з 08.04.2014 по 31.03.2015 у розмірі 69 229,36 грн., 3% річних від простроченої суми плати за фінансування, що діє в період після дати виконання зобов`язань боржником ФО П Кузьменком І.С. за угодою, за період з 10.06.2014 по 31.03.2014 у розмірі 5 932,72 грн., інфляційних втрат від прострочення суми плати за фінансування, що діє в період після дати виконання зобов`язань боржником ФО П Кузьменком І.С. за угодою, за період з 10.06.2014 по 28.02.2015 у розмірі 58 722,82 грн., судовий збір у розмірі 19 119,47 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2015 у справі № 904/8580/14, зокрема, стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекуперація Свинцю" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" заборгованість за основним боргом за договором факторингу № 50513Y8 від 04.06.2013, що складається з простроченої заборгованості за відступленими правами грошової вимоги у розмірі 4 788 973,01 грн., пені за прострочення виконання зобов"язання за відступленими правами грошової вимоги за період з 16.04.2014 по 30.06.2015 у розмірі 1 920 007,29 грн., 3% річних за прострочення виконання зобов"язання за відступленими правами грошової вимоги за період з 29.04.2014 по 30.06.2015 у розмірі 155 890,35 грн., інфляційних втрат від прострочення виконання зобов"язання за відступленими правами грошової вимоги за період з 29.04.2014 по 31.05.2015 у розмірі 2 328 195,92 грн., а також стягнуто заборгованість із плати за фінансування за договором факторингу № 50513Y8 від 04.06.2013, що складається з простроченої плати за фінансування, що діє в період після дати виконання зобов`язань боржником ТОВ Веста Ритейл за угодою, нарахована за період з 01.05.2014 по 19.09.2014 у розмірі 384 788,55 грн., пені за прострочення плати за фінансування, що діє в період після дати виконання зобов`язань боржником ТОВ Веста Ритейл за угодою, за період з 08.04.2014 по 19.09.2014 у розмірі 11 963,35 грн., 3% річних від простроченої суми плати за фінансування, що діє в період після дати виконання зобов`язань боржником ТОВ Веста Ритейл за угодою, за період з 10.06.2014 по 19.09.2014 у розмірі 1 471,66 грн., інфляційних втрат від прострочення суми плати за фінансування, що діє в період після дати виконання зобов`язань боржником ТОВ Веста Ритейл за угодою, за період з 10.06.2014 по 19.09.2014 у розмірі 2 759,51 грн., судовий збір у розмірі 18 524,54 грн.
Суд зазначає, що суми, стягнуті вказаними рішеннями не оспорюються учасниками судового процесу, є підтвердженими, а тому визнаються судом.
Суд також встановив, що провадження у справах № 904/8079/14 (основний боржник - ТОВ "Ін-Веста"), № 904/7504/14 (основний боржник - ТОВ "Автокомплект"), № 904/7748/14 (основний боржник - ТОВ "Фарммаркет") в частині позовних вимог ПАТ "Укрексімбанк" до ТОВ "Рекуперація свинцю", як до поручителя за вищевказаним договором факторингу, було припинено.
Підставою для припинення провадження у справі визначено наступне.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2015 у справі № 904/3781/15 визнано грошові вимоги ПАТ "Укрексімбанк" у сумі 185034211,73 грн. - 4 черга задоволення, у сумі 37334850,74 грн. - 6 черга задоволення та у сумі 1 218,00 грн. - 1 черга задоволення, у тому числі і заборгованість ТОВ "Рекуперація Свинцю" перед ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України".
У відповідності до ч. 4 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі звернення позивача із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство після винесення ухвали господарського суду за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, якою передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Господарським судом при розгляді заяви АТ "Укрексімбанк" встановлено і визнано сторонами наступні обставини.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2015 було прийнято заяву ПАТ "ВТБ БАНК" про порушення провадження у справі про банкрутство боржника.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2015 за заявою ПАТ "ВТБ Банк" порушено провадження у справі № 904/3781/15 про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю" та вирішено інші процесуальні питання.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2015 у справі № 904/3781/15 визнано грошові вимоги ПАТ "Укрексімбанк" у сумі 185034211,73 грн. - 4 черга задоволення, у сумі 37334850,74 грн. - 6 черга задоволення за договором факторингу та у сумі 1 218,00 грн. - 1 черга задоволення,
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 у справі № 904/3781/15 апеляційну скаргу ТОВ "Рекуперація свинцю" залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2015 року у справі № 904/3781/15 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 22.10.2015 по даній справі постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 р. та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2015 р., якою порушено провадження у справі № 904/3781/15 про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю", скасовано.
ухвалою суду від 02.06.2016 у справі № 904/3781/15 відмовлено Публічному акціонерному товариству "ВТБ Банк" у порушенні провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекуперація свинцю".
Внаслідок скасування ухвали підготовчого засідання господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2015 вся подальша процедура банкрутства є такою, що проведена необґрунтовано, а всі прийняті в даній справі про банкрутство процесуальні документи, в т. ч. ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2015 втрачають юридичну силу.
Вказані правові позиції викладені також в постановах Вищого господарського суду України від 01.10.2013 у справі № 34/904/7/2013, від 08.04.2015 у справі № 902/79/13-г.
Якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.
Такий висновок також викладений в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 13 травня 2015 № 6-53 цс15.
Господарськими судами було припинено провадження у справах стосовно стягнення з поручителя заборгованості за такими дебіторами ТОВ "ІН-ВЕСТА", ТОВ "Автокомплект", ТОВ "Фарммаркет" на загальну суму 11 829 656,74 грн. основного боргу.
Вищевказані рішення господарських судів набули законної сили і є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Кредитором не надано доказів подання заяв про перегляд вказаних рішень господарських судів за нововиявленими обставинами.
Оскільки провадження за вказаними позовними заявами стосовно вимог до поручителя було припинено без здійснення їх розгляду по суті то відповідні вимоги до ТОВ "Рекуперація свинцю" як поручителя вказаних дебіторів не можуть вважатися пред`явленими належним чином і не створюють юридичних наслідків, внаслідок чого строк на їх пред`явлення кредитором пропущено, а порука у відповідній частині припинилася.
Оскільки порука припинилась відповідно до основної суми боргу, то, відповідно, всі нарахування здійснені заявником на такі суми також є неправомірними.
Доводи ініціюючого кредитора стосовного того, що з моменту подання відповідних позовних заяв до моменту звернення кредитора із заявою з грошовими вимогами до боржника минуло більше 3 років, що є підставою для відмови у визнанні грошових вимог кредитора також у зв`язку з пропуском строку позовної давності, відхиляються судом, оскільки строки позовної давності можуть бути застосовані лише у випадку обґрунтованості матеріально-правової вимоги, що в частині зазначених вимог відсутнє.
Суд встановив, що провадження у справах № 904/8171/14 (основний боржник - ТОВ "І.Г.Л."), № 904/7081/14 (основний боржник - ПАТ "Веста-Дніпро"), № 904/7351/14 (основний боржник - ТОВ "Т.Л.Авто"), № 904/7367/14 (основний боржник - ТОВ "ТД "Веста-Маркет", № 904/8272/14 (основний боржник - ТОВ "Оріон - Київ ЛТД") зупинено.
Також суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що позов про стягнення з ТОВ "Рекуперація свинцю" заборгованості основного боржника ТОВ "І.Г.Л." подано 20.10.2014, при цьому заборгованість у сумі 854 192,64 грн. виникла в період по 15.04.2014, тобто на час звернення з позовною заявою строк пред"явлення вимоги (шість місяців) сплив, а відповідно, порука щодо даної суми припинилась з наведених вище підстав щодо застосування строку обрахунку шість місяців в даних правовідносинах.
Аналогічно припинилась порука і по вимогах до ТОВ "Рекуперація свинцю" щодо основного боржника ТОВ "Оріон-Київ ЛТД" в сумі 713 954,52 грн. (позов подано 22.10.2014, заборгованість виникла до 12.04.2014).
Судом відхиляються доводи кредитора щодо необхідності застосування до вказаних спірних відносин ч. 4 ст. 559 ЦК України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" від 3 липня 2018 р. N 2478-VIII, який введений в дію з 04.02.2019 р.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих і перехідних положень вказаного Закону він застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, крім частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку", що застосовується виключно до договорів і угод, укладених після введення в дію цього Закону.
В частині вимог оплати за окремими накладними до ТОВ "І.Г.Л." та ТОВ "Оріон-Київ ЛТД" порука ТОВ "Рекуперація свинцю" припинила дію в силу приписів ч. 4 ст. 559 ЦК України в редакції, яка була чинною на час початку перебігу строку на пред`явлення вимоги до поручителя, внаслідок чого відносини поруки не продовжили існувати після введення вказаного Закону в дію.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.
Згідно з частиною першою статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).
Із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).
Умова про дію поруки до повного виконання забезпечених зобов`язань та зобов`язань поручителів, не може розглядатися як установлений строк дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 ЦК України. Тому в даному випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про припинення поруки за спливом встановленого законом часу.
Встановлені частиною четвертою статті 559 ЦК України строки, після закінчення яких порука припиняється, не відносяться до позовної давності.
Врегульовуючи правовідносини з припинення поруки у зв`язку із закінченням строку її чинності, частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов`язання не встановлено або встановлено моментом пред`явлення вимоги), якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).
Аналіз зазначеної правової норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.
Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не може.
З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов`язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред`явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред`явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.
Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов`язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.
Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі N 6-53 цс 14, від 06 вересня 2017 року у справі N 6-623 цс 17, у постановах Верховного Суду, зокрема, від 23 січня 2018 р. у справі № 285/1462/15-ц.
Суд також зазначає про неправомірність інших донарахувань на вказані суми (ТОВ "І.Г.Л." на суму 854 192,64 грн., ТОВ "Оріон-Київ ЛТД" на суму 713 954,52 грн.).
Позовні заяви щодо решти вимог подані своєчасно.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що грошові вимоги АТ "Укрексімбанк" щодо стягнення основної суми заборгованості за договором факторингу є обґрунтованими в частині 90 449 993,35 грн.
Кредитор також заявляє вимоги щодо пені за простроченим основним боргом станом на 29.07.2018 у сумі 153 992 410,28 грн., пені за прострочення плати за фінансування, що діє в період після дати виконання зобов`язань боржниками за Угодами, за період з 08.04.2014 по 29.07.2018 у сумі 66 639 768,02 грн.
Стосовно вимоги про визнання пені суд зазначає наступне.
Згідно п. 7.1.5 Договору за невиконання або неналежне виконання умов п. 7.1.2 цього договору, клієнт сплачує факторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно сплачених коштів за кожен день прострочки.
Кредитор у заяві з грошовими вимогами в обґрунтування вимог в частині пені посилається саме п. 7.1.5 договору факторингу, а не умови договорів поставки з дебіторами, вимоги до яких були відступлені ТОВ "Рекуперація свинцю" на користь кредитора.
Законодавством не передбачено можливість зміни підстав заявлених кредитором до боржника вимог після завершення строку на подання заяви з вимогами до боржника в порядку ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 Цивільного кодексу України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).
Пункт 10.1 Договору факторингу передбачено термін дії договору - до 03 червня 2014 р. і зазначено, що зобов`язання сторін, що виникли за договором (протягом строку його дії), залишаються чинними до дати їх повного виконання сторонами.
Зі спливом строку (терміну) дії договору зобов`язання змінюється і після зазначеного терміну лише продовжують існувати права та обов`язки сторін, які виникли до відповідного моменту, а нові права та обов`язки у сторін не виникають, якщо це прямо не передбачено умовами договору або законодавства.
В зазначеному контексті умова абзацу 3 п. 10.1 договору факторингу стосовно того, що договір припиняє свою дію тільки після того, як сторони зроблять усі розрахунки за раніше відступленими правами грошової вимоги за угодами, передбачає продовження дії договору в частині прав і обов`язків, які виникли протягом терміну його дії, але не передбачає виникнення нових обов`язків, зокрема щодо сплати пені, після сплину вказаного терміну.
Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Такі ж висновки щодо застосування норм права було викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 по справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18.
Верховний Суд в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 639/9642/14-зазначив, що банк після спливу строку кредитування позбавлений права як кредитор нараховувати не тільки відсотки, а й пеню.
Із зазначеного правового висновку випливає і відсутність права на нарахування пені після завершення строку дії договору.
Господарський суд відхиляє доводи ініціюючого кредитора щодо необхідності застосування до вимог кредитора в частині пені за простроченим основним боргом ч. 6 ст. 232 ГК України щодо періоду прострочення, яким обмежено час нарахування пені, оскільки період нарахування пені обмежено терміном дії договору факторингу.
З врахуванням зазначеного вимоги кредитора щодо визнання пені за простроченим основним боргом підлягають включенню до реєстру в частині 5 318 386,56 грн., що включає суми пені, які були стягнуті з боржника на користь кредитора за вищевказаними рішеннями судів.
Пеня на суму за прострочення плати за фінансування, що діє у період після дати виконання зобов`язань боржниками, також нарахована за межами визначеного сторонами строку дії договору - 03.06.2014 та не підлягає визнанню, у зв"язку з чим вимоги кредитора в частині пені за прострочення плати за фінансування, що діє у період після дати виконання зобов`язань, за договором факторингу підлягає визнанню і включенню до реєстру вимог кредиторів в сумі 109 189,58 грн.
Крім того, заявник просить визнати його вимоги щодо простроченої плати за фінансування, що діє в період після дати виконання зобов`язань боржниками за Угодами, нарахованої за період з 01.05.2014 по 29.07.2018 у сумі 94 271 049,32 грн.; 3% річних згідно ст.625 ЦК України від суми простроченої заборгованості за основним боргом за період з 28.04.2014 по 29.07.2018 - 13 043 836,54 грн.; 3% річних згідно ст.625 ЦК України від простроченої суми плати за фінансування, діє в період після дати виконання зобов`язань боржниками за Угодами, за період з 10.06.2014 по 29.07.2018 у сумі 5 919 655,00 грн.; інфляційних втрат від прострочення основного боргу за період з 28.04.2014 по 29.07.2018 у сумі 88 174 573,66 грн.; інфляційних втрати від прострочення суми плати за фінансування, що діє в період дати виконання зобов`язань боржниками за Угодами, за період з 10.06.2014 по 29.07.2018 у сумі 28 814 752,64 грн.
Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У пункті 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі N 910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Таким чином у справі N 910/1238/17 Великою Палатою Верховного Суду чітко розмежовано поняття "проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами" та "проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами", причому останні проценти кваліфіковано саме в якості плати боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання, врегульованої частиною 2 статті 625 ЦК України.
Отже, правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.
Такий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 05 березня 2019 року у справі № 5017/1987/2012. З огляду на викладене Верховний Суд вказав, що Банк не позбавляється права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом, нарахованих за підвищеною ставкою на підставі пунктів 1.4, 3.3, 3.5, 6.7 кредитного договору N 13-65-06/212 у зв`язку з простроченням виконання позичальником грошового зобов`язання, оскільки ці проценти охоплюються диспозицією норми частини 2 статті 625 ЦК України.
Відповідно до п.2.1. договору факторингу визначено, що здійснення позивачем фінансування клієнта відбувається за плату, визначену в п.2.4. цього договору.
Згідно з п.2.4. договору факторингу клієнт сплачує фактору за цим договором плату за фінансування, яка складається з таких складових:
2.4.1. плата за фінансування, що діє в період до дати виконання зобов`язань за угодою (включно) - винагорода фактору за надані послуги за цим договором, розмір якої визначається у процентах від суми фінансування;
2.4.2. плата за фінансування, що діє в період після дати виконання зобов`язань за угодою - винагорода яку клієнт сплачує фактору у разі невиконання боржником зобов`язань по сплаті грошових коштів фактору за будь-яким правом грошової вимоги до дати виконання зобов`язань за угодою (включно).
Розмір плати за фінансування, що діє в період після дати виконання зобов`язань за угодою, визначається у процентах від Суми фінансування за кожен день прострочення Боржником виконання положень відповідної Угоди.
Розмір плати за фінансування, що діє в період після дати виконання зобов`язань за угодою, визначено в розмірі 0,06% від Суми фінансування.
Відповідно до п.п. 5.3.5. договору факторингу клієнт сплачує фактору плату за фінансування, що діє в період після дати виконання зобов`язань за Угодою на рахунок фактора № НОМЕР_1 у філії АТ "Укрексімбанк" в м. Дніпропетровську, код банку 305675 щомісяця до 7 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, за який вона була нарахована. Протягом цього періоду сплачується плата за фінансування, що діє в період після Дати виконання зобов`язань за угодою, за попередній місяць. За місяць у якому відбулося погашення заборгованості у повному обсязі (останній період нарахування) - не пізніше наступного банківського дня після повного погашення заборгованості за відповідним правом грошової вимоги. Плата за фінансування, що діє в період після дати виконання зобов`язань за угодою, нараховується щомісячно, починаючи з дати, наступної за датою виконання зобов`язань за угодою, до дати повного погашення заборгованості перед фактором за відповідним правом грошової вимоги.
Плата за фінансування, що діє в період після дати виконання зобов`язань за угодою, є процентами за неправомірне користування боржником грошовими коштами.
З огляду на викладене, кредитор не позбавляється права на отримання належної йому плати за фінансування, що діє в період після дати виконання зобов`язань за угодою, у вигляді процентів за неправомірне користування кредитом, нарахованих за підвищеною ставкою на підставі п. 2.4.2 договору факторингу у зв`язку з простроченням виконання позичальником грошового зобов`язання, оскільки ці проценти охоплюються диспозицією норми частини 2 статті 625 ЦК України.
Оскільки плата за фінансування, що діє в період після дати виконання зобов`язань за угодою, відповідно до умов договору факторингу обраховується за кожен день прострочення боржником виконання положень відповідної угоди, не підлягає визнанню вимога кредитора щодо плати за фінансування на суми, за якими припинилося право кредитора вимагати від ТОВ "Рекуперація свинцю" сплати простроченого за боржників, право вимоги до яких було відступлено кредитору.
Перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності окремо для погашення всієї заборгованості за договором.
Згідно із статтею 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Відповідно до частин 2-5 статті 267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
За відсутності доказів переривання строку позовної давності, або визнання їх такими, що в сукупності не підтверджують переривання перебігу строку позовної давності, суд може відмовити у визнанні та включенні до реєстру вимог кредиторів спірних вимог конкурсного кредитора.
Такий висновок щодо застосування норм права також наведений в постанові Верховного Суду від 11 червня 2019 року у справі N 904/2394/18.
Внаслідок скасування ухвали підготовчого засідання господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2015 р. у справі № 904/3781/15 вся подальша процедура банкрутства є такою, що проведена необґрунтовано, а всі прийняті в даній справі про банкрутство процесуальні документи, в т. ч. ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2015 р., втратили юридичну силу.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2016 р. у справі № 922/6378/15 було скасовано ухвалу господарського суду Харківської області від 18.12.2015 р., якою порушено провадження у справі № 922/6378/15 про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю" і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Внаслідок скасування ухвали підготовчого засідання господарського суду Харківської області від 18.12.2015 вся подальша процедура банкрутства у вказаній справі є такою, що проведена необґрунтовано, а всі прийняті в даній справі про банкрутство процесуальні документи втрачають юридичну силу.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.08.2016 р. порушено провадження у справі № 922/2303/16 про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.07.2018 задоволено заяву ТОВ "Рекуперація свинцю" про перегляд ухвали суду від 01.08.2016 р. за нововиявленими обставинами, скасовано ухвалу господарського суду Харківської області від 01.08.2016 р. про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю", а також відмовлено ТОВ "Інкод" у порушенні провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю". В резолютивній частині ухвали від 11.07.2018 зазначено, що вона набирає законної сили з моменту її оголошення.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". В ч. 4 ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вказано, що ухвали, прийняті господарським судом у справі про банкрутство, набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Законом. Інше Законом не передбачено.
Внаслідок скасування ухвали підготовчого засідання господарського суду Харківської області від 01.08.2016 вся подальша процедура банкрутства у вказаній справі є такою, що проведена необґрунтовано, а всі прийняті в даній справі про банкрутство процесуальні документи втрачають юридичну силу.
Внаслідок зазначеного ухвали про порушення провадження у вказаних справах про банкрутство не мають правових наслідків, зокрема у вигляді мораторію на задоволення вимог кредиторів, як не мають правових наслідків і дії вчинені будь-якими особами у зв`язку з їх постановленням, в т. ч. подання кредиторами заяв у справах про банкрутство з вимогами до боржника, повідомлення боржника про результати розгляду вказаних вимог.
Кредитор не був позбавлений можливості подати позовні заяви про стягнення боргу з боржника в періодах між здійсненням провадження у справах про банкрутство, подати позовні заяви щодо стягнення поточної кредиторської заборгованості, оскільки мораторій у справі про банкрутство зупиняє виконання лише конкурсних вимог кредиторів, однак не поширюється на поточні вимоги кредитора, тобто періоди нарахування, які настали після порушення провадження у справі про банкрутство.
Крім того, господарський суд враховує, що кредитор неодноразово подавав заяви про збільшення позовних вимог щодо стягнення коштів з боржника у справах, провадження в яких на даний час зупинено, і не був обмежений у здійснені зазначеного права.
Боржник заявив про застосування позовної давності до вимог кредитора і вимагає відмовити у визнанні вимог кредитора, які заявлені із порушенням строків позовної давності.
Тому з врахуванням зменшення суми основного боргу, на який нараховується плата за фінансування і строків позовної давності щодо стягнення (визнання) такої плати сума плати за фінансування, що діє у період після дати виконання зобов`язань, яка підлягає визнанню і включенню до реєстру вимог кредиторів, становить 71 364 086,49 грн.
У зв`язку із вищезазначеним також підлягають визнанню і включенню до реєстру вимог кредиторів лише в межах строків позовної давності сума інфляційних втрат кредитора від прострочення основного боргу ТОВ "Рекуперація свинцю" за договором факторингу в розмірі 57 354 403,63 грн.; сума інфляційних втрат від прострочення суми плати за фінансування, що діє в період після дати виконання зобов`язань боржниками за угодами, за договором в розмірі 10 616 563,73 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України кредитор має право вимагати сплати 3% річних лише в тому випадку, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.
Оскільки договором факторингу встановлено інший розмір процентів у вигляді плати за фінансування, що діє у період після дати виконання зобов`язань, то вимоги кредитора щодо 3% річних підлягають включенню до реєстру лише в сумах, що були стягнуті за рішеннями судів, а саме 249 676,04 грн.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України не передбачено нарахування додатково 3% річних на інший розмір процентів, який встановлений договором, 3% або інший розмір процентів за ч. 2 ст. 625 ЦК України підлягають стягненню альтернативно, а не в сукупності, а тому вимоги кредитора щодо 3% річних від суми плати за фінансування, що діє в період після виконання зобов`язань боржника за Угодами, підлягають визнанню і включенню до реєстру лише в сумах, що були стягнуті за рішеннями судів, а саме 9 807,50 грн.
В повній сумі підлягають визнанню і включенню до реєстру вимоги кредитора щодо сум судового збору, який був стягнутий на користь кредитора з боржника за рішеннями судів, а саме 74 109,44 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість вимог кредитора і визнає вимоги АТ "Укрексімбанк" на загальну суму 235 546 216,32 грн., з яких 230 118 640,18 грн. - четверта черга, 5 427 576,14 грн. -шоста черга.
Судовий збір в сумі 3524,00 грн. за подання заяви кредитором підлягає включенню до першої черги вимог кредиторів.
Керуючись ст. ст. 1, 23, 24, 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 233-235 ГПК України,
УХВАЛИВ:
Визнати вимоги публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" частково в загальній сумі 235 546 216,32 грн., з яких в сумі 230 118 640,18 грн. включити до четвертої черги погашення реєстру вимог кредиторів; 5 427 576,14 грн. - до шостої черги погашення реєстру вимог кредиторів. Витрати щодо сплати судового збору в сумі 3 524,00 грн. включити до першої черги погашення реєстру вимог кредиторів.
Решту вимог відхилити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення.
Ухвала може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дати складення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 24.09.2019.
Суддя
Яризько В.О.
