СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" грудня 2019 р. Справа № 922/1903/18
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О. , суддя Шевель О.В.
за участю секретаря судового засідання Кладька А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ВТБ Банк" (вх.№2873 Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 19.08.2019 (ухвалу постановлено суддею Яризьком В.О. 19.08.2019 о 15:37 у приміщенні господарського суду Харківської області, повний текст ухвали складено та підписано 23.08.2019) у справі №922/1903/18
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Індевер", м. Дніпро,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекуперація свинцю", м. Харків,
про визнання банкрутом
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.08.2019 у справі №922/1903/18 відмовлено в клопотанні АТ "ВТБ Банк" про зупинення провадження щодо розгляду заяви про кредиторські вимоги до боржника; задоволено заяву АТ "ВТБ Банк" про кредиторські вимоги до боржника частково; окремо включено до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Рекуперація свинцю" вимоги акціонерного товариства "ВТБ Банк" в сумі 1452020757,48 грн., як такі, що забезпечені заставою; окремо внесено до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Рекуперація свинцю" відомості щодо майна, яке є предметом застави, а саме: об`єкт незавершеного будівництва споруди заводу по рекуперації свинцю, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Будівельників, буд. 50, реєстраційний номер 22617338; кадастровий номер: 1210100000:07:202:0003, за договором іпотеки від 26 грудня 2011 року; продукція (свинець) власного виробництва майбутніх періодів (з жовтня 2011 року по вересень 2012 року), згідно плану виробництва боржника в обсязі 7,53 тисяч тон, за договором застави № 11 ВД/7-2 від 05 січня 2009 року; майнові права, що є та/або виникнуть в майбутньому по Контракту № 110-08 від 10 листопада 2008 року, укладеного між Боржником та Webstar media kfit, з подальшим переходом в договір застави обладнання, що належить на праві власності боржнику, за договором застави № 11 ВД/Z-2 від 2 лютого 2009 року; обладнання, що знаходиться за адресою: Україна, 49005, місто Дніпропетровськ, вулиця Будівельників, будинок 50, та належить на праві власності Боржнику, відповідно до контракту С2288 від 19 грудня 2007 p., укладеного між Боржником та компанією Energetic Technologies S.p.A (Італія) та контракту №110-08 від 10 листопада 2008 року, укладеного між Боржником та компанією Webstar media kft (Угорщина), за договором застави обладнання № 11 ВД/Z-5 від 31 жовтня 2011 року; в задоволенні заяви АТ "ВТБ Банк" в іншій частині відмовлено; витрати АТ "ВТБ Банк" щодо сплати судового збору в сумі 3524,00 грн. включено до першої черги реєстру вимог кредиторів.
Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ВТБ Банк" з ухвалою суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права просить скасувати ухвалу від 19.08.2019 у справі №922/1903/18 та ухвалити нове рішення, яким визнати вимоги АТ "ВТБ Банк" до боржника в повному обсязі відповідно до поданої заяви.
В обґрунтування апеляційної скарги банк зазначає наступне:
- суд безпідставно прийняв письмові пояснення надані з додатковими документами від боржника та розглянув справу з врахуванням таких доказів, чим порушив положення ст. 73, 80 ГПК України, тоді як банк не отримував від боржника додаткових розрахунків;
- суд безпідставно відмовив АТ «ВТБ Банк» у задоволенні клопотання про зупинення розгляду справи, яке було обумовлено переглядом судового рішення у подібних правовідносинах у справі №916/4693/15 Об`єднаною Палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та вирішення питання щодо нарахування процентів поза межами строку кредитування (після направлення вимоги про дострокове погашення), в т. ч. визначення розміру забезпечених вимог. У зв`язку з чим дійшов невірного висновку про відсутність підстав для нарахування відсотків за користування коштами після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування;
- суд застосував правову позицію Великої палати Верховного Суду від 15.05.2018 по справі №902/492/17 щодо забезпеченості вимог, яка не підлягає застосуванню в даних правовідносинах;
- суд, застосовуючи строки позовної давності, не з`ясував всі обставини справи, а саме обставини які переривали відлік строку позовної давності та зупиняли його відлік. Так, банк зазначав, що в проваджені господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №904/10382/15 за позовом банку до ТОВ «Рекуперація свинцю», про стягнення заборгованості за кредитним договором, провадження за яким зупинено у зв`язку з порушенням справи відносно боржника. Крім того відлік строку позовної давності зупинявся під час дії мораторію в рамках справ №904/3781/15, 922/2303/16 про банкрутство ТОВ «Рекуперація свинцю».
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2019 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Фоміна В.О.) поновлено Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ВТБ Банк" строк на подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Харківської області від 19.08.2019 у справі №922/1903/18; відкрито апеляційне провадження; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 5 днів з дня вручення даної ухвали. Повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 21.11.2019.
Відповідно до розпорядження керівника апарату суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2019 у зв`язку із відпусткою судді Білоусової Я.О. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О.; суддя Шевель О.В.; суддя Фоміна В.О.
Згідно положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.
У судовому засіданні 21.11.2019 оголошено перерву до 11.12.2019.
У судовому засіданні 11.12.2019 представник АТ "ВТБ Банк" підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представники ТОВ "Інкод", ТОВ "Індевер" та керуючий санацією ТОВ "Рекуперація свинцю" проти вимог апеляційної скарги заперечували та просили залишити її без задоволення, а ухвалу господарського суду Харківської області від 19.08.2019 у справі №922/1903/18 - без змін.
Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, хоча були належним чином повідомлені судом про час та місце розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
ТОВ "Індевер" звернулось до господарського суду Харківської області з заявою про визнання банкрутом ТОВ "Рекуперація свинцю".
Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.07.2018 прийнято заяву ТОВ "Індевер", про відкриття провадження у справі про банкрутство до розгляду; підготовче засідання по справі призначено на 30.07.2018.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.07.2018 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю", визнано розмір безспірних вимог ТОВ "Індевер" в сумі 1138126,40 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна ТОВ "Рекуперація свинцю" арбітражного керуючого Рибачука В.В.
На офіційному веб - сайті Вищого господарського суду України 30.07.2018 оприлюднено повідомлення про порушення справи про банкрутство. Визначено граничний строк на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника.
20.08.2018 АТ «ВТБ Банк» звернулося з заявою, в якій просило визнати грошові вимоги кредитора АТ «ВТБ Банк» до боржника ТОВ "Рекуперація свинцю" за кредитним договором №11ВД від 17.06.2008 (з наступними договорами про внесення змін, які є невід`ємною частиною кредитного договору) в загальному розмірі 2132173919,36 грн., в тому числі:
- заборгованість по кредиту, процентам, комісії, 3% річних та інфляційних втрат в розмірі 1140143192,66 грн., що підлягає включенню до 4 черги вимог кредиторів боржника;
- заборгованість по пені в розмірі 8411836,25 грн., що підлягає включенню до 6 черги вимог кредиторів боржника;
- заборгованість, яка забезпечена заставою майна боржника на загальну суму 983618890,45 грн., що підлягає включенню окремо до реєстру вимог кредиторів боржника.
Також АТ «ВТБ Банк» просило внести окремо до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Рекуперація свинцю" відомості про майно боржника, яке є предметом застави, а саме:
- об`єкт незавершеного будівництва споруди заводу по рекуперації свинцю, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Будівельників, буд. 50, опис майна: незавершене будівництво: літ. А-1, готовністю 82%, літ. 2А-1, готовністю 90%, літ. Ц-1, готовністю 80%, літ. Ч-1, готовністю 90%, літ Ю-1, готовністю 94%, літ. Ш, готовністю 90%, літ. Щ, готовністю 80%; технічний опис майна незавершене будівництво: літ. А-1 з прибудованими літ. А (1)-4, А(2)-3, А (4)-3, А (5)-1, А (6)-1, А(7)-2, А (8)-1, А (9)-4, А(10)-1, А (11)-1, над А (9)-4 надбудова , вент. шахта літ. а, антр. поверх, сходи літ а (1) готовністю 82%, літ. 2.А-1 готовністю 90%, літ. Ц-1 з прибудовами літ. Ц (1)-1, Ц (2) -1, ц-1, готовністю 80%, літ. Ч -1 готовністю 90%, літ. Ю-1 з прибудовою літ. ю-1, пандусами літ. ю, ю(1), готовністю 94%, літ. Ш, готовністю 90%, літ. Щ, готовністю 80%, та споруди №16-25, мостіння -І,ІІІ (примітка: зміна з літ. «Ш-1, Щ-1» на літ. «Ш, Щ» за рахунок уточнення в архівній справі); реєстраційний номер 22617338; кадастровий номер:1210100000:07:202:0003;
- продукція (свинець) власного виробництва з жовтня 2011 по вересень 2012, згідно плану виробництва боржника в обсязі 7,53 тисяч тон;
- майнові права по контракту №110-08 від 10.11.2008, укладеного між боржником та Webstar media kft з подальшим переходом в договір застави обладнання, що належить на праві власності боржнику;
- обладнання згідно вищенаведеного переліку кількістю 174 од., що знаходиться за адресою:49005, м. Дніпропетровськ, вул. Будівельників, буд. 50 та належить на праві власності боржнику, відповідно до контракту С2288 від 19.12.2007, укладеного між боржником та компанією Energetic Technologies S.p.A (Італія) та контракту №110-08 від 10.11.2008, укладеного між боржником та компанією Webstar media kft.
У квітні 2019 розпорядник майна за погодженням із боржником, розглянувши заяву з кредиторськими вимогами банку, визнав грошові вимоги заявника на загальну суму 1717539457,60 грн., в т.ч.: судовий збір на суму 3524,00 грн. - перша черга, 983618890,45 грн. - вимоги кредитора забезпечені заставою майна боржника (повинні бути окремо внесені до реєстру вимог кредитора), 733920567,16 грн. - четверта черга; відхилено грошові вимоги кредитора на загальну суму 402282026,89 грн.
12.08.2019 розпорядник майна надав уточнене повідомлення, в якому визнавав вимоги заявника на загальну суму 1443258965,61 грн., в т. ч. судовий збір на суму 3524,00 грн. - перша черга, 1443255441,61 грн. - вимоги, які забезпечені заставою майна боржника (повинні бути окремо внесені до реєстру вимог кредиторів); відхилено грошові вимоги кредитора на загальну суму 676566042,88 грн.
19.08.2019 боржник надав письмові пояснення з розрахунками заборгованості, в яких зазначив, що 12.08.2019 було надано уточнене повідомлення, відповідно до якого визнано грошові вимоги банку на загальну суму 1443258965,61 грн.; відхилено грошові вимоги на суму 676566042,88 грн. Однак при розрахунку вказаних сум було використано офіційний курс євро станом на дату порушення провадження у справі - 30.07.2018, а не станом на час подання заяви кредитора. Боржником здійснено перерахунок вказаних сум із використанням офіційного курсу станом на час подання заяви кредитора, внаслідок чого боржником визнано грошові вимоги заявника на загальну суму 1452024281,48 грн., в т.ч. судовий збір на суму 3524,00 грн. - перша черга, 1452020757,48 грн. - вимоги кредитора, які забезпечені заставою майна боржника (повинні бути окремо внесені до реєстру вимог кредиторів); відхилено вимоги кредитора на загальну суму 680153161,88 грн.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що боржником і розпорядником майна було обґрунтовано визнано вимоги кредитора лише частково, у розмірі 1452024281,48 грн. Крім того, місцевий господарський суд застосував строки позовної давності, про застосування яких заявив боржник. Також, при застосуванні норм права до спірних відносин суд врахував правові позиції викладені в постановах Верховного Суду.
Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.
Апеляційний господарський суд вважає безпідставним посилання заявника апеляційної скарги на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права з підстав прийняття нових доказів, які не отримував кредитор, оскільки, надані документи (пояснення та розрахунки) не можуть бути розцінені як нові докази. Так, розпорядником майна вже були надані банку повідомлення (уточнені) від 12.08.2019 про визнання кредиторських вимог, а у письмових поясненнях та у розрахунках від 19.08.2019 боржник не змінюючи суті наданих розрахунків лише застосував офіційний курс євро станом на дату подання заяви кредитора (при цьому сума визнаних кредиторських вимог була збільшена), у зв`язку з чим суд правомірно розглянув заяву з кредиторськими вимогами АТ «ВТБ Банк» з урахуванням наданого розрахунку. Крім того, з матеріалів справи та оскаржуваної ухвали не вбачається заперечення АТ «ВТБ Банк» проти наданих письмових пояснень та розрахунків.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань відносяться також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, в тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.
Кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя) (ст. 1 Закону України про банкрутство).
Згідно положень ст. 23 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника. Майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею. Розпорядник майна боржника не пізніше ніж на десятий день з дня, наступного після закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку, з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення в поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторами. Кредитор, вимоги якого визнані боржником чи господарським судом, має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів, визнаних боржником та розпорядником майна. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Розпорядник майна зобов`язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.
Як вбачається з матеріалів справи, між АТ "ВТБ Банк", яке перейменоване з відкритого акціонерного товариства "ВТБ Банк", (далі - банк) та ТОВ "Рекуперація свинцю" (позичальник) укладено кредитний договір №11ВД від 17.06.2008 про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії, відповідно до умов якого (з урахуванням договорів про внесення змін до кредитного договору) банк на умовах цього договору зобов`язується надати позичальнику кредит в максимальній сумі 23768000,00 євро та 423000000,00 грн., а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит не пізніше 30.12.2016, а також сплатити плату за кредит та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки, визначені даним договором (п. 1.1 договору).
Договором №24 від 01.11.2013 про внесення змін до кредитного договору №11ВД від 17.06.2008 викладено в новій редакції п. 1.1.2.1 договору і встановлено такий графік погашення кредиту в євро: не пізніше 01.03.2014 - сума, що перевищує 19308300,00 євро; не пізніше 31.03.2014 - сума, що перевищує 18228000,00 євро; не пізніше 30.06.2014 - сума, що перевищує 17148000,00 євро; не пізніше 30.09.2014 - сума, що перевищує 16068000,00 євро; не пізніше 31.12.2014 - сума, що перевищує 15088000,00 євро; не пізніше 31.03.2015 - сума, що перевищує 13988000,00 євро; не пізніше 30.06.2015 - сума, що перевищує 12788000,00 євро; не пізніше 30.09.2015 - сума, що перевищує 11588000,00 євро; не пізніше 31.12.2015 сума, що перевищує 10388000,00 євро; не пізніше 31.03.2016- сума, що перевищує 9188000,00 євро; не пізніше 30.06.2016 - сума, що перевищує 7988000,00 євро; не пізніше 30.09.2016 - сума, що перевищує 6788000,00 євро; не пізніше 30.12.2016 - сума, що перевищує 0,00 євро.
Пунктом 1.1.2.2.1 договору №24 від 01.11.2013 про внесення змін до кредитного договору №11ВД від 17.06.2008 сторони визначили, що до дати виконання позичальником зобов`язання, вказаного в п. 4.3.17 та п. 4.3.18 цього договору, погашення кредиту в гривнях здійснюється згідно наступного графіку: не пізніше 01.03.2014 - сума, що перевищує 277950000,00 грн.; не пізніше 31.03.2014 - сума, що перевищує 262300000,00 грн.; не пізніше 30.06.2014 - сума, що перевищує 246650000,00 грн.; не пізніше 30.09.2014 - сума, що перевищує 231000000,00 грн.; не пізніше 31.12.2014 - сума, що перевищує 216650000,00 грн.; не пізніше 31.03.2015 - сума, що перевищує 200650000,00 грн.; не пізніше 30.06.2015 - сума, що перевищує 183650000,00 грн.; не пізніше 30.09.2015 - сума, що перевищує 166650000,00 грн.; не пізніше 31.12.2015 - сума, що перевищує 149650000,00 грн.; не пізніше 31.03.2016 - сума, що перевищує 131150000,00 грн.; не пізніше 30.06.2016 - сума, що перевищує 112650000,00 грн.; не пізніше 30.09.2016 - сума, що перевищує 94150000,00 грн.; не пізніше 30.12.2016 - сума, що перевищує 0,00 грн.
З наявних в матеріалах справи меморіальних ордерів вбачається, що банк надав ТОВ "Рекуперація свинцю" кредитні кошти у сумі 338886046,16 грн. та 23768000,00 євро.
Пунктом 3.1.1. в редакції договору №11 від 29.07.2011 про внесення змін до кредитного договору №11ВД від 17.06.2008 сторони досягли згоди, що плата за користування кредитними коштами встановлюється у вигляді процентів, розмір яких встановлюється умовами договору та має статус "диференційованої" ставки, під якою в цьому договорі розуміється наступне: кредитним договором встановлюється базовий розмір процентів, що нараховуються за користування кредитними коштами за умови повного та всебічного виконання позичальником всіх умов кредитного договору та договорів про забезпечення, та визначаються умови, за яких застосовується підвищений розмір плати за користування кредитними коштами, який визначається шляхом збільшення процентної ставки на кількість процентних пунктів, що встановлена цим договором.
Проценти за користування кредитними коштами, розмір, яких є базовим, встановлюються у розмірі: 9,9 % річних для кредиту наданого в євро; 17,9% річних - в гривні (п. 3.1.1.1.)
Договором №26 від 13.03.2014 про внесення змін до кредитного договору №11ВД від 17.06.2018 сторони досягли згоди, незважаючи на положення п. 3.1.1.2 кредитного договору, починаючи з 01.03.2014 не застосовувати підвищений розмір процентів за користування кредитом, згідно п. 3.1.1.3 кредитного договору за невиконання та/або неналежне виконання умови п. 4.3.2. кредитного договору.
Сторони, укладаючи цей договір, домовились, що розмір процентної ставки за користування збільшується:
- на 1 процентний пункт при невиконанні позичальником кожної з умов, визначених п. 4.3.11 договору. При цьому підвищений розмір процентів за користування кредитом застосовується з наступного банківського дня з моменту порушення позичальником зазначених умов та діє до моменту повного виконання цих умов (п.3.1.1.2.1. договору). Пунктом 4.3.11. договору №8 від 31.12.2010 до кредитного договору №11ВД від 17.06.2018 передбачено, що позичальник зобов`язаний виконувати наступні зобов`язання: в строк до 25 числа кожного місяця надавати в банк довідку за формою банку про укладення цивільно-правових угод (п. 4.3.11.1.); в строк до 31.01.2011 забезпечити укладення договору, зазначеного в п. 4.3.10 цього договору (п. 4.3.11.2.); в строк до 31.01.2011 забезпечити укладення договорів про внесення змін до договорів забезпечення, зазначених в п. 1.3 цього договору (п. 4.3.11.3.);
- на 1 процентний пункт при невиконанні позичальником умови, визначеної п. 4.3.16 договору, в строк до 30.06.2011 включно. При цьому підвищений розмір процентів за користування кредитом застосовується, починаючи з 01.07.2011 та діє до моменту повного виконання позичальником цієї умови (3.1.1.2.2.). Пунктом 4.3.16 договору №9 від 27.04.2011 до кредитного договору №11ВД від 17.06.2018 передбачено, що позичальник зобов`язаний не пізніше 32.05.2011 забезпечити укладання договорів про забезпечення щодо предмету застави, що вказаний у п. 1.3.15 цього договору;
- на 1 процентний пункт при невиконанні позичальником умови, визначеної п. 4.3.17 договору, в строк до 30.12.2011 включно. При цьому підвищений розмір процентів за користування кредитом застосовується, починаючи з 31.12.2011 та діє до моменту повного виконання цієї умови (п.3.1.1.2.3). Пунктом 4.3.17 договору №9 від 27.04.2011 до кредитного договору №11ВД від 17.06.2018 передбачено, що позичальник зобов`язаний не пізніше 01.08.2011 забезпечити укладання договорів про забезпечення, щодо предмету іпотеки, що вказаний в п. 1.3.7 цього договору, а саме: іпотекою об`єкту незавершеного будівництва споруди заводу по рекуперації свинцю, що знаходиться за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Будівельників, буд. 50 (п.1.3.7 договору).
- на 1 процентний пункт при невиконанні позичальником умови, визначеної п. 4.3.18 договору, в строк до 30.06.2012 включно. При цьому підвищений розмір процентів за користування кредитом застосовується, починаючи з 01.07.2012 та діє до моменту повного виконання цієї умови (п.3.1.2.4). Пунктом 4.3.18 договору №9 від 27.04.2011 до кредитного договору №11ВД від 17.06.2018 передбачено, що позичальник зобов`язаний не пізніше 01.08.2011 забезпечити укладання договорів про забезпечення, щодо предмету застави, що вказаний в п. 1.3.2 договору, а саме: заставою майнових прав на грошові кошти (депозит) згідно з договором банківського вкладу (депозиту) в сумі, еквівалентній 15 000 000,00 дол. США.
Таким чином, вказаними положеннями кредитного договору передбачено збільшення процентної ставки лише за невиконання позичальником конкретних умов договору. Договір не містить положення про порядок повернення позики поза межами строку його дії.
За змістом ст. 11, 525, 526 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору, а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Отже, за своєю суттю кредитний договір є результатом точної, досягнутої раніше сторонами домовленості в цивільному обігу про порядок взаємовідносин щодо надання та повернення грошових коштів, де перераховані всі права і обов`язки сторін, в тому числі чітко визначено його ціну, порядок розрахунків, терміни виконання умов й інші необхідні елементи, тобто породжує цивільно-правові наслідки для сторін, що виключає віднесення правовідносин до публічно-правових.
Відповідно до п. 5.2 договору №8 від 30.12.2010 про внесення змін до кредитного договору №11ВД від 17.06.2008 у випадку виникнення будь-якої несприятливої події банк набуває право відкликати власні зобов`язанням з кредитування за цим договором та/або вимагати від позичальника достроково повернути виданий позичальнику кредит, а позичальник зобов`язаний, незважаючи на положення п. 1.1.2 договору, виконати таку вимогу банку і повернути отриманий кредит в повному обсязі разом з платою за кредит і штрафними санкціями (окрім комісії за дострокове розірвання цього договору), що підлягають сплаті позичальником на користь банку згідно умов цього договору в строк не пізніше трьох банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги.
До матеріалів справи боржником надано лист - вимогу №1614/1-2 від 14.03.2014 від АТ "ВТБ Банк" про дострокове повернення кредиту, в якій зазначалось, що станом на кінець дня банку 13.03.2014 за кредитним договором від 17.06.2008 обліковується заборгованість, яка складає 464987159,58 грн. та 27858613.62 євро. Керуючись положенням п. 5.2 кредитного договору банк, у зв`язку з невиконанням позичальником умов договору вимагав дострокового повернення всієї суми отриманих за кредитним договором грошових коштів, яка з урахуванням заборгованості по сплаті основного боргу, процентів, комісій та штрафних санкцій становить 464987159,58 грн. та 27858613,62 євро.
Таким чином, кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки.
Враховуючи вищевикладене, з моменту пред`явлення вимоги від 14.03.2014 № 1614/1-2 про дострокове повернення кредиту та інших сум за кредитним договором право АТ "ВТБ Банк" нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося.
АТ "ВТБ Банк" ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному господарському суді не спростував надіслання такої вимоги боржнику.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, зокрема, в пунктах 90, 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 по справі № 444/9519/12 викладено такі висновки про застосування норм права:
- відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування;
- після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
В свою чергу кредитор звертався з клопотанням про зупинення провадження у справі до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №916/4693/15 за позовом ПАТ «Сбербанк» до ПрАТ "Футбольний клуб "Чорноморець", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ТОВ "Блек Сі Ріелті Груп", ПАТ "Ринок Малиновський", ПАТ "Туристично-виробнича фірма "Чорне море", ПАТ "Чорноморська транспортна компанія", про стягнення 1047688897,41 грн. та за зустрічним позовом ПрАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" до ПАТ "Сбербанк" про внесення змін до договору, а також до розгляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду касаційних скарг ПАТ «Раффайзен Банк Аваль», ПАТ «Дельта Банк», ПАТ «Сбербанк», ПАТ «Укрексімбанк», ПАТ «Азовзагальмаш» на ухвалу господарського суду м. Києва від 26.06.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 у справі №910/3262/16 про банкрутство ПрАТ «Азовзагальмаш». До клопотання кредитором додано ухвалу Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 27.06.2019 у справі №916/4693/15 та ухвалу Касаційного господарського суду від 09.07.2019 у справі №910/3262/16.
Відповідно до ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Таким чином, в даному випадку зупинення провадження у справі є правом, а не обов`язком суду.
Окрім того, як вбачається з ухвали від 09.07.2019 у справі №910/3262/16, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зупинив провадження у справі №910/3262/16 до розгляду об`єднаною палатою касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №916/4693/15, а тому враховуючи положення ст. 228 ГПК України перегляд в касаційному порядку колегією суддів справи №910/3262/16 не є підставою для зупинення провадження у справі №922/1903/18.
Також, кредитор посилається на те, що у справі №916/4693/15, яка переглядається об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, склалися подібні відносини.
Як вбачається з доданої до клопотання ухвали об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 27.06.2019 у справі №916/4693/15, предметом вказаної справи є стягнення заборгованості за кредитними договором.
З урахуванням положень статей 1, 10, 23, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" попереднє засідання господарського суду полягає не у вирішенні майнового спору по суті, а у визнанні наявності у кредитора грошових вимог до боржника, які підтверджені належними та допустимими доказами. При цьому, господарський суд зобов`язаний перевірити обґрунтованість підстав виникнення грошових вимог, а також їх розмір.
У процедурі банкрутства при розгляді заяв з грошовими вимогами до боржника, господарський суд обмежений колом учасників провадження у справі про банкрутство, що передбачений ст. 1 Закону про банкрутство, не вирішує спір по суті, а лише перевіряє обґрунтованість грошових вимог кредиторів поданими документами.
Правовідносини, в яких виникли вимоги заявника до боржника врегульовані нормами законодавства України, зокрема, ст. 1048, 1050 ЦК України.
Висновок щодо застосування вказаних норм права, як же було зазначено, викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 по справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18.
З тексту наданої заявником ухвали об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 27.06.2019 р. у справі № 916/4693/15 вбачається, що ухвалою Верховного Суду від 12.02.2019 справу №916/4693/15 разом із касаційною скаргою ПАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" було передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (абзацу 2 частини 1 статті 1048 та частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України), викладеного в раніше ухвалених постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц та від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц.
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 28.02.2019 дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновку щодо застосування приписів абзацу 2 частини 1 статті 1048 та частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, викладеного, зокрема, в раніше ухваленій постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц та від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц.
Разом з цим ухвалою Верховного Суду від 13.06.2019 справу №916/4693/15 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ухвала Верховного Суду від 13.06.2019 у справі №916/4693/15 мотивована необхідністю відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 910/22858/17 (судова палата для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності), від 10.10.2018 у справі № 910/750/18 (судова палата для розгляду справ про банкрутство), від 13.12.2018 у справі № 913/11/18 (судова палата для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності).
В зазначених справах з врахуванням конкретних обставин і умов кредитних договорів, в яких передбачена домовленість сторін щодо нарахування процентів по день повного погашення кредиту, тобто умовами договорів у наведених справах передбачено, що нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі.
В свою чергу, кредитний договір у справі №922/1903/18 такі умови не містить.
Таким чином, у справі №916/4693/15 об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вирішується питання про відступ від висновків щодо застосування норм права, які наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 р. по справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, які і підлягають застосуванню в даній справі з урахуванням умов, які погоджені сторонами в кредитному договорі.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для зупинення провадження у справі та, відповідно, вважає безпідставним посилання АТ "ВТБ Банк" на необґрунтованість відмови у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі .
Кредитором надано розрахунок процентів у гривні за користування кредитом за період з 30.12.2010 по 30.07.2018 (ухвала про відкриття провадження справи про банкрутство) у розмірі 389498391,35 грн. Також, кредитором надано розрахунок процентів в євро за користування кредитом за період з 17.06.2008 по 30.07.2018 у розмірі 9577375,50 євро.
В свою чергу боржник надав розрахунок процентів, який було здійснено на підставі даних розрахунку, доданого до заяви кредитора щодо сум основного боргу в гривні і євро, процентних ставок, сум коштів, сплачених на погашення нарахованих процентів, але до дати пред`явлення вимоги № 1614/1-2 від 14.03.2014.
Враховуючи вимоги чинного законодавства та правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, колегія суддів вважає обґрунтованим застосований боржником принцип розрахунку процентів, який було здійснено до дати пред`явлення вимоги.
За розрахунком боржника сума процентів в гривні за кредитним договором, з урахуванням сплачених процентів, становить 123282476,62 грн., внаслідок чого із заявлених кредитором 389498391,35 грн. процентів боржником і розпорядником майна правомірно було відхилено вимоги кредитора в частині сплати процентів по кредиту в гривні на суму 266215914,73 грн.
За розрахунком боржника сума процентів в євро за кредитним договором становить 11615739,49 євро. В свою чергу сума сплачених процентів по кредиту в євро становить 12525597,98 євро, що відповідає відомостям розрахунку кредитора. Таким чином, наявна переплата процентів в євро, яка становить 909858,49 євро (за курсом, встановленим НБУ на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника (28625418,13 грн.).
Суд першої інстанції вірно зазначив, що за відсутності визнаних вимог щодо сплати штрафних санкцій, зокрема пені, сума переплати процентів на кредит в євро підлягає зарахуванню в рахунок зменшення основної суми боргу за кредитом (23768000,00-909858,49), внаслідок чого сума основного боргу за кредитом в євро становить 22858141,51 євро (за курсом, встановленим НБУ на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника - 719149042,00 грн.).
А тому, заявлена кредитором сума процентів в розмірі 9577375,50 євро вірно була відхилена боржником в повному обсязі, а сума основного боргу за кредитом в євро була визнана в розмірі 719149042,00 грн. еквіваленту за курсом, встановленим НБУ на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
Пунктом 3.3.1 ст. 3 договору №21 від 25.12.2012 про внесення змін до кредитного договору №11ВД від 17.06.2008 сторони визначили, що позичальник зобов`язаний сплачувати банку щорічну комісійну винагороду за управління кредитом у розмірі 0,15% від суми заборгованості за кредитом станом на 25 листопада кожного календарного року. Комісійна винагорода за управління кредитом сплачується позичальником в гривнях на рахунок для обліку/сплати комісійної винагороди, визначений в п.10.1 договору до 10 грудня кожного календарного року, окрім комісійної винагороди за управління кредитом, що сплачується позичальником в 2012 році, порядок сплати якої визначено п. 3.3.1.1 договору. Договором № 8 від 30.12.2010 про внесення змін до кредитного договору від 17.06.2008 визначено термін "Заборгованість за кредитом" під яким розуміється сума фактично отриманих і неповернутих позичальником кредитних коштів на умовах цього договору.
Умовами кредитного договору не передбачено нарахування комісії за управління кредитом після сплину строку кредитування та/або пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту.
Тому, з врахуванням правових позицій Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 по справі № 444/9519/12, умова кредитного договору про щорічну виплату комісії за управління кредитом у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосована лише в межах погодженого сторонами строку кредитування або до пред`явлення кредитором вимоги про дострокове повернення всієї суми кредиту.
Кредитором надано розрахунок заборгованості по комісії за управління кредитом за період з 17.06.2008 по 30.07.2018 у розмірі 7475916,05 грн.
В свою чергу боржник надав розрахунок комісії за управління кредитом, який було здійснено на підставі даних розрахунку, доданого до заяви кредитора щодо сум основного боргу в гривні і євро, процентних ставок комісії, але до дати пред`явлення вимоги № 1614/1-2 від 14.03.2014.
Таким чином з врахуванням дати пред`явлення вимоги кредитором судом першої інстанції правомірно визнано вимоги в сумі 1769282,98 грн., а не визнані боржником і розпорядником майна вимоги в сумі 5706633,07 грн. відхилено.
До складу грошових вимог кредитор включив також суму пені за несвоєчасну сплату процентів, що нарахована за період з 30.01.2018 по 30.07.2018, та становить: по процентам в гривні - 3808925,78 грн., по процентам в євро - 146303,44 євро (4602910,47 грн. за офіційним курсом євро до гривні, встановленим НБУ станом на 17.08.2018 року 1 євро = 31,461396 грн.).
Відповідно до положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
За змістом положень частин 4 та 6 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Згідно положень ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін (ст. 259 ЦК України).
Договором між боржником і кредитором не було встановлено збільшений строк позовної давності.
Боржник заявив про застосування позовної давності до вимог кредитора щодо сплати пені і вимагає відмовити у визнанні вимог кредитора щодо сплати пені, які заявлені із порушенням строків позовної давності.
За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ст. 261 ЦК України).
Враховуючи, що прострочення боржника розпочалося з 24.03.2014 та відповідно пеня, із врахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України, могла бути нарахована до 24.09.2014, а кредитор нарахував пеню за період 30.01.2018 по 30.07.2018, тому вимога про стягнення пені за вказаний період заявлена з пропуском річного строку позовної давності.
З врахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у визнанні грошових вимог кредитора зі сплати пені в повному обсязі в сумі 8411836,25 грн.
Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
До правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК України).
Боржником заявлено про застосування позовної давності до вимог кредитора щодо сплати 3% річних на суму основного боргу за кредитом.
Так, за розрахунками кредитора, ним нараховано 3% річних за прострочення повернення кредиту в гривні, що нараховані за період з 30.07.2015 до 30.07.2018 у сумі 30511540,09 грн. При цьому кредитором не враховано, що строк позовної давності необхідно обраховувати не від дати порушення провадження у справі - 30.07.2018, а від дати подання відповідної заяви кредитором - 17.08.2018, внаслідок чого період нарахування вказаних процентів становить: 17.08.2015 р. - 30.07.2018.
А тому, суд першої інстанції вірно визнав обґрунтованим розрахунок боржника суми 3% річних за прострочення повернення кредиту в гривні у період з 17.08.2015 по 30.07.2018 у розмірі 29998378,50 грн.
Згідно розрахунків кредитора, ним нараховано 3% річних за прострочення повернення кредиту в євро за період з 30.07.2015 до 30.07.2018 у сумі 66609335,06 грн. (за офіційним курсом євро до гривні, встановленим НБУ станом на 30.07.2018 року 1 євро = 31,110251 грн.). При цьому кредитором не враховано, що строк позовної давності необхідно обраховувати не від дати порушення провадження у справі - 30.07.2018, а від дати подання відповідної заяви кредитором - 17.08.2018, внаслідок чого період нарахування вказаних процентів становить 17.08.2015 - 30.07.2018.
Таким чином, місцевий господарський суд обґрунтовано погодився із розрахунком боржника суми 3% річних за прострочення повернення кредиту в євро у період з 17.08.2015 по 30.07.2018, який становить 66193404,95 грн. (за офіційним курсом євро до гривні 31,461396 грн.).
Кредитором нараховані 3% річних за порушення позичальником зобов`язання щодо сплати процентів за користування кредитом у розмірі 8393835,47 грн., які визнані боржником та розпорядником майна у повному обсязі.
Також, кредитором надано розрахунок 3% річних, нарахованих за порушення позичальником зобов`язання щодо сплати процентів за користування кредитом в євро у розмірі 10274977,15 грн. (за офіційним курсом євро до гривні 31,461396 грн.).
Разом з цим, оскільки боржником повністю сплачено проценти за кредитом в євро, право на нарахування яких мав кредитор, то вимоги кредитора в частині 3% річних на суму процентів за кредитом, який був наданий боржнику в євро, обґрунтовано відхилені боржником і розпорядником майна в повній сумі - 10274977,15 грн.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтоване відхилення вимоги кредитора в частині 3% річних на суму процентів за кредитом у розмірі 10274977,15 грн.
АТ "ВТБ Банк" нараховані 3% річних за прострочення сплати комісії за управління кредитом у сумі 215393,61 грн.
Разом з цим боржником вимоги кредитора щодо сплати 3% річних за прострочення сплати комісії за управління кредитом обґрунтовано визнані виходячи із визнаної ним суми комісії управління кредитом (1769282,98 грн.), а також виходячи з періоду 17.08.2015 по 30.07.2018 внаслідок чого сума процентів складає 156617,90 грн.
Кредитором розраховано інфляційні втрати за несвоєчасну сплату кредиту в сумі 118949002,21 грн. за період серпень 2015 - липень 2018, які визнані боржником та розпорядником майна у повному обсязі.
Також, кредитором розраховано інфляційні втрати за несвоєчасну сплату процентів по кредиту в гривні у розмірі 101119417,23 грн.
Разом з цим боржником і розпорядником майна визнано інфляційні втрати за несвоєчасну сплату процентів по кредиту у сумі 44602559,04 грн., враховуючи визнану суму процентів по кредиту в гривні (123282476,62 грн.).
Вимоги кредитора щодо сплати інфляційних втрат за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом визнані боржником і розпорядником майна, виходячи із визнаної суми комісії за управління кредитом, за період з серпень 2015 по липень 2018 в сумі 640111,64 грн.
Колегія суддів перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат за несвоєчасну сплату кредиту та інфляційних втрат за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом, дійшла висновку про обгрунтованість визнання судом першої інстанції інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів по кредиту у сумі 44602559,04 грн. та інфляційних втрат за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом у сумі 640111,64 грн.
Щодо доводів заявника апеляційної скарги про необґрунтованість застосування судом строків позовної давності, з тих підстав, що вказаний строк переривався, колегія зазначає, що з матеріалів справи, зокрема, з оскаржуваної ухвали не вбачається, що банком заперечувалось про застосування строків позовної давності, та/або зазначалось про будь - які обставини, які на думку кредитора переривали строк позовної давності.
Однак в суді апеляційної інстанції банк зазначав, що відлік строку позовної давності зупинявся під час дії мораторію в рамках справ №904/3781/15, 922/2303/16 про банкрутство ТОВ «Рекуперація свинцю».
Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Відповідно до частин 2-5 статті 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
За відсутності доказів переривання строку позовної давності, або визнання їх такими, що в сукупності не підтверджують переривання перебігу строку позовної давності, суд може відмовити у визнанні та включенні до реєстру вимог кредиторів спірних вимог конкурсного кредитора.
З Єдиного державного реєстру судових рішень, колегією суддів встановлено, що ухвалою суду від 13.05.2015 за заявою ПАТ «ВТБ Банк» порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю", визнано грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК" в загальній сумі 129608137,42 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто п`ятнадцять календарних днів; розпорядником майна призначено Гольчановського Г.С.
Ухвалою суду від 22.07.2015 затверджено реєстр вимог кредиторів у справі про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю".
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 у справі № 904/3781/15 апеляційну скаргу ТОВ "Рекуперація свинцю" залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2015 року у справі № 904/3781/15 залишено без змін.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2015 визнано ТОВ "Рекуперація свинцю"- банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру строком на 3 місяці, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Гольчановського Г.С.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 постанову господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2015 у справі №904/3781/15 скасовано; справу № 904/3781/15 передано на розгляд до господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.
Постановою Вищого господарського суду України від 22.10.2015 у вказаній справі постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 р. та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2015 р., якою порушено провадження у справі № 904/3781/15 про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю", скасовано.
23.12.2015 постановою Вищого господарського суду України касаційна скарга ПАТ "ВТБ Банк" залишена без задоволення; постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 у справі №904/3781/15 залишена без змін.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2016 у справі №904/3781/15 відмовлено ПАТ "ВТБ Банк" у порушенні провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю". Суд зазначив, що враховуючи той факт, що рішення господарського суду по справі №904/8439/14 від 11.12.2014, яким було стягнуто з боржника на користь кредитора суму заборгованості за договором купівлі-продажу цінних паперів №6139 БВ від 31.12.2013 було скасовано рішенням господарського суду від 14.12.2015 по справі №904/8439/14, грошові вимоги ПАТ "ВТБ Банк" не є безспірними, а відтак відсутні підстави для порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю".
Крім того, судом апеляційної інстанції за даними Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ухвалою господарського суду Харківської області від 18.12.2015 року у справі №922/6378/15 за заявою ТОВ «Інкод» порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю"; визнано розмір безспірних вимог ТОВ "Інкод"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном; призначено розпорядником майна ТОВ "Рекуперація свинцю" арбітражного керуючого Бабенка Е.В.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 у справі № 922/6378/15 апеляційну скаргу ПАТ "ВТБ Банк" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.12.2015 року у справі №922/6378/15 залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.12.2015 року у справі № 922/6378/15 залишено без змін
Постановою Вищого господарського суду України від 06.04.2016 у справі №922/6378/15 касаційні скарги ПАТ "ВТБ Банк" та ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволені частково; постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 року у справі № 922/6378/15 скасовано; справу № 922/6378/15 передано на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.
Скасовуючи постанову господарського суду апеляційної інстанції, Вищий господарський суд України, зокрема, вказав на те, що господарський суд апеляційної інстанції належним чином, з урахуванням наданих процесуальним законом повноважень, не дослідив наведених в апеляційній скарзі ПАТ "ВТБ Банк" та доповненнях до неї доводів, зокрема щодо наявності (на момент порушення провадження у справі № 922/6378/15) провадження у справі №904/3781/15 про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю"; не надав належної правової оцінки підставам порушення провадження у справі №922/6378/15 про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю", тобто того ж боржника; не дослідив належним чином та в повному обсязі документи та обставини, що визначені ТОВ "Інкод" (в заяві про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю") та господарським судом першої інстанції в якості підстави порушення справи про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю", зокрема щодо виконавчих проваджень №47470862, №46722691, №48368170; не надав належної правової оцінки доводам, викладеним у поясненнях №15/02-2 від 15.02.2016 року ПАТ КБ "ПриватБанк" до апеляційної скарги ПАТ "ВТБ Банк".
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2016 у справі № 922/6378/15 апеляційну скаргу ПАТ "ВТБ Банк" задоволено частково; ухвалу господарського суду Харківської області від 18.12.2015 у справі №922/6378/15 скасовано; провадження у справі припинено.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.08.2016 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю", визнано вимоги ТОВ "Інкод" в розмірі 777447,76 грн. основного боргу, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном Боржника на строк 115 календарних днів, призначено розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Севостьянова Є.В. тощо.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.07.2018 задоволено заяву ТОВ "Рекуперація свинцю" про перегляд ухвали суду від 01.08.2016 р. за нововиявленими обставинами (вх. №15 від 23.06.2018); скасовано ухвалу господарського суду Харківської області від 01.08.2016 р. про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю"; відмовлено ТОВ "Інкод" у порушенні провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю". Підставою відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство стало скасування рішення суду, яким підтверджено безспірність вимог ініціюючого кредитора.
Колегія суддів зазначає, що внаслідок скасування ухвал підготовчого засідання у вищенаведених справах про банкрутство вся подальша процедура банкрутства в таких справах є такою, що проведена необґрунтовано, а всі прийняті процесуальні документи втрачають юридичну силу.
Скасовані судові акти, якими були відкриті провадження у справах про банкрутство, а також ухвала про відмову у відкритті провадження у справі не породжують жодних правових наслідків з моменту їх ухвалення, зокрема, щодо переривання строків позовної давності дією мораторію на задоволення вимог кредиторів, який вводився у вищенаведених справах.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 10.06.2015 №6-449цс15 та від 24.06.2015 у справі № 907/544/14.
Щодо посилань заявника апеляційної скарги на обставини справи №904/10382/15, як на підставу для зупинення строків позовної давності, колегія суддів зазначає таке.
В провадженні господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №904/10382/15 за позовом ПАТ «ВТБ Банк» до ТОВ «Рекуперація свинцю» про стягнення заборгованості за кредитним договором №11ВД від 17.06.2008.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2015 порушено провадження у справі №904/10382/15.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2016 зупинено провадження у справі №904/10382/15 до затвердження реєстру вимог кредиторів у справі №922/6378/15 про банкрутство ТОВ «Рекуперація свинцю». Ухвалою суду від 28.07.2016 провадження у справі поновлено.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2016 зупинено провадження у справі №904/10382/15 до затвердження реєстру вимог кредиторів у справі №922/2303/16 про банкрутство ТОВ «Рекуперація свинцю». Ухвалою від 12.11.2018 поновлено провадження у справі.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2018 зупинено провадження у справі №904/10382/15 до затвердження реєстру вимог кредиторів у справі №922/1903/18 про банкрутство ТОВ «Рекуперація свинцю».
Як вже зазначалось, відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (частина третя статті 264 ЦК України).
Тобто переривання перебігу позовної давності відбувається, коли дії, що свідчать про визнання боргу, були вчинені боржником в межах трирічного строку позовної давності та до спливу позовної давності.
В даному випадку строки позовної давності щодо стягнення пені сплили до порушення провадження у справі №904/10382/15, відлік періоду нарахування 3% річних та інфляційних втрат розпочався також до порушення провадження у справі та обмежився датою звернення з заявою про визнання вимог, а тому наявність у провадженні господарського суду Дніпропетровської області справи №904/10382/15 не зупиняє та не перериває строки позовної давності.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання вимог АТ "ВТБ Банк" на загальну суму 1452024281,48 грн.
В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №11ВД від 17.06.2008 між AT "ВТБ Банк" та ТОВ "Рекуперація свинцю" було укладено такі договори.
26.12.2011 між ПАТ "ВТБ Банк" (іпотекодержатель) та ТОВ "Рекуперація свинцю" (іпотекодавець) укладено договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов`язань, зазначених в п. 1.2 цього договору, передає іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, зазначене в п. 2.1 договору, а іпотекодержатель приймає його в іпотеку на умовах, визначених у договорі (п.1.1. договору). Відповідно до п. 1.2 іпотекою за цим договором забезпечується виконання іпотекодавцем зобов`язань перед іпотекодержателем, що виникають з кредитного договору №11ВД від 17.06.2008. а також договорів про внесення змін (доповнень) до нього, додатків до нього, що є невід`ємними частинами, якщо такі будуть укладені між сторонами в подальшому, в тому числі щодо строку виконання зобов`язань, суми кредиту, процентів за користування кредитом (збільшення/зменшення процентів), комісій, пені та штрафів, а також інших обов`язкових платежів, щодо вчасного та у повному обсязі повернення кредиту, наданого на умовах мультивалютної не відновлювальної кредитної лінії в межах максимального ліміту заборгованості 23768000,00 євро та 423000000,0 грн. на умовах, визначених договором кредиту, з граничним терміном повернення 30.12.2016; сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені та штрафів у порядку та розмірі, встановленому договором кредиту; відшкодування збитків, іншої заборгованості за кредитом. Відповідно до умов цього договору іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно, яким є незавершене будівництво - споруди заводу по рекуперації свинцю, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Будівельників, буд. 50.
05.01.2009 між ПАТ «ВТБ Банк» (заставодержатель) та ТОВ "Рекуперація свинцю" (заставодавець) укладено договір застави №11ВД/Z-2. Відповідно до умов договору №6 по внесення змін до договору застави від 05.01.2008, заставою за цим договором забезпечуються вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору №11ВД від 17.06.2008, а також всіх додаткових угод до нього, укладеного між заставодержателем і заставодавцем, за умовами якого заставодержатель надав заставодавцю кредит у вигляді мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії в межах максимального ліміту заборгованості 23768000,00 євро та 423000000,0 грн., кінцевим терміном повернення заборгованості 30.12.2016 включно. Предметом застави, що є забезпеченням викладених в кредитному договорі зобов`язань заставодавця є продукція власного виробництва заставодавця (свинець) в обсязі 7,53 тисяч тон, що буде вироблена у відповідний майбутній період та стане власністю заставодавця після її виготовлення. Відповідний майбутній період - це період з жовтня 2011 по вересень 2012, згідно із планом виготовлення продукції (п. 1.2 договору №7 від 30.06.2011 про внесення змін до договору застави №11ВД/Z-2 від 05.01.2009.
02.02.2009 між ПАТ «ВТБ Банк» (заставодержатель) та ТОВ "Рекуперація свинцю" (заставодавець) укладено договір застави №11ВД/Z-2 (майнових прав на обладнання, що поставляється з одночасною заставою обладнання, що стане власністю у майбутньому), який забезпечує вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору №11ВД від 17.06.2008, а також всіх додаткових угод до нього, строків їх виконання, розміру процентів (комісій) та інших умов, укладеного між заставодержателем і заставодавцем, за умовами якого заставодержатель надав заставодавцю кредит у вигляді невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії в межах максимального ліміту заборгованості 23768000,00 євро та 423000000,0 грн., кінцевим терміном повернення заборгованості 30.12.2016 включно, з платою за користування кредитом у розмірі та у порядку, встановленому умовами кредитного договору. Заставою за цим договором також забезпечуються вимоги заставодержателя щодо відшкодування: штрафних санкцій, витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет застави (п. 1.1 в редакції договору №3 від 27.04.2011 про внесення змін до договору застави від 02.02.2009). Заставодавець передає у заставу заставодержателю майнові права, що є та /або виникнуть у майбутньому за контрактом №110-08 від 10.11.2008, укладеним між заставодавцем та компанією Webstar media kfit.
31.10.2011 між ПАТ «ВТБ Банк» (заставодержатель) та ТОВ "Рекуперація свинцю" (заставодавець) укладено договір застави обладнання №11ВД/Z-5, який забезпечує виконання зобов`язань заставодавця перед заставодержателем, що випливають з кредитного договору №11ВД від 17.06.2008 з усіма змінами і доповненнями до нього за умовами якого заставодавець зобов`язаний повернути заставодержателю кредит у сумі 23768000,00 євро та 423000000,0 грн. не пізніше 30.12.2016 або в інший термін, визначений умовами кредитного договору; сплачує проценти за користування кредитом, комісії, пені та штрафи (п.1.1 договору). Предметом застави є обладнання, передбачене додатком 1 та 2 договору, які є його невід`ємною частиною. Предмет застави належить заставодавцю на праві власності до контракту С2288 від 19.12.2007, укладеного між заставодавцем та компанією Energetic Technologies S.p.A (Італія) та контракту №110-08 від 10.11.2008, укладеного між заставодавцем та компанією Webstar media kft (Угорщина).
Визначення забезпеченого зобов`язання та, відповідно, вимог забезпеченого кредитора у справі про банкрутство, має здійснюватися з урахуванням положень законодавства, яке регулює забезпечення зобов`язань (зокрема, ст. 572, 575, 589 ЦК України, Закону України "Про заставу", Закону України «Про іпотеку»).
Так, відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Частиною 1 ст. 583 ЦК України визначено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель); відповідні положення наведено також у частині другій ст.11 Закону України "Про заставу", за якою заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).
Згідно зі ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
За змістом ч. 1 ст. 584 ЦК України, ч. 1 ст. 12 Закону України "Про заставу" у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.
За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором застави (ч. 2 ст. 589 ЦК України, ст. 19 Закону України "Про заставу").
Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
За визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; основне зобов`язання - зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.
Частинами 5, 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною, зокрема, до припинення основного зобов`язання.
У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до договору іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.
Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.
Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов`язання чи умов іпотечного договору.
Отже, виражений у грошовій формі розмір зобов`язання майнового поручителя визначається виходячи із дійсних на відповідний момент зобов`язань боржника, які існують за основним зобов`язанням (кредитним договором), з урахуванням обсягу забезпечення за умовами забезпечувального договору. Оцінка предмета забезпечення (майна) сторонами на момент укладення договору не впливає на обсяг забезпечених вимог у разі звернення стягнення на предмет забезпечення.
Закон про банкрутство не містить іншого порядку та способу визначення забезпечених вимог, ніж наведені вище положення законодавства, не пов`язує визначення вимог, забезпечених заставою (іпотекою) майна боржника, для включення їх до реєстру вимог, із договірною вартістю предметів забезпечення.
Натомість, правове значення має розмір підтверджених документально зобов`язань боржника за основним зобов`язанням та вартість фактичної реалізації предмета забезпечення, яка на стадії затвердження реєстру вимог кредиторів за результатами попереднього засідання ще невідома.
У разі реалізації предмета іпотеки з дотриманням вимог Закону про банкрутство іпотека та майнова порука припиняються у повному обсязі, оскільки їх мета досягнута.
За рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється погашення вимог забезпечених кредиторів у позачерговому порядку (частина дев`ята статті 45 Закону про банкрутство).
Спрямування коштів, отриманих за рахунок майна банкрута, яке є предметом забезпечення, для погашення вимог інших кредиторів, якщо ще не виконані забезпечені цим майном зобов`язання боржника за основним зобов`язанням, суперечить положенням наведеного вище законодавства.
Визначаючи розмір забезпечених кредиторських вимог та включаючи їх окремо до реєстру, необхідно застосовувати положення статті 19 Закону України "Про заставу" та статті 7 Закону України "Про іпотеку" та встановити на підставі належних та допустимих доказів, які саме вимоги кредитора, зазначені в його заяві, забезпечені заставою майна, а також склад та розмір цих вимог незалежно від вартості цього майна за договором.
Аналогічна позиція щодо застосування норм права викладена Великою Палатою Верховного суду у постанові від 15.05.2018 у справі № 902/492/17.
Доводи заявника апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали безпідставно та неправомірно застосував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 15.05.2018 у справі №902/492/17, колегія суддів вважає помилковими з огляду на те, що згідно з частиною 4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Забезпеченими зобов`язаннями у розумінні ст.1 Закону про банкрутство та, відповідно, вимогами забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, є всі вимоги кредитора, які існують за основним зобов`язанням (кредитним договором), і є дійсними на момент визнання вимог та можуть бути задоволенні за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення відповідно до умов забезпечуваного договору та чинного законодавства.
Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги АТ «ВТБ Банк», є повністю забезпеченими заставою майна та іпотекою незалежно від визначеної сторонами цих договорів вартості заставного майна та правомірно включив до реєстру вимог кредиторів окремо, як вимоги, що забезпечені заставою майна боржника.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали господарського суду Харківської області від 19.08.2019 у справі №922/1903/18 - без змін.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 281-284 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ВТБ Банк" залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 19.08.2019 у справі №922/1903/18 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 16.12.2019
Головуючий суддя О.О. Крестьянінов
Суддя В.О. Фоміна
Суддя О.В. Шевель
