ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
УХВАЛА
"14" серпня 2019 р.
Справа № 922/1903/18
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Яризька В.О.
при секретарі судового засідання Трофименко С.В.
розглянувши заяву ТОВ "Індевер" про визнання недійсними договорів по справі
за заявою
Товариства з обмеженою відповідальністю "Індевер", м. Дніпро,
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекуперація свинцю", м. Харків,
про
визнання банкрутом
за участю :
представника ТОВ "Індевер" - Антоненка Д.О. (ордер),
представника АТ "КБ "ПриватБанк" - Левицької А.В. (дов.),
представника кредитора ТОВ "Інкод" - Степанова Є.В. (дов.),
представника боржника - Майорського О.С. (генеральний директор),
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Індевер" звернулось до суду з заявою про визнання недійсними договорів, а саме :
- договору № DNH1LON02888/1 про заміну боржника у зобов`язані, який був укладений 01.08.2014 між ПАТ "ВЕСТА-ДНІПРО", код ЄДРПОУ 31950849 (первісний боржник), ТОВ "Рекуперація Свинцю", код ЄДРПОУ 35395039 (новий боржник) і ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", код ЄДРПОУ 14360570 (кредитор);
- договору про внесення змін № 5 від 01 серпня 2014 р. до договору № DNH1LON02888 від 11.12.2012 р., який було укладено між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", код ЄДРПОУ 14360570, і ТОВ "Рекуперація Свинцю", код ЄДРПОУ 35395039.
Ухвалою суду від 27.05.2019 прийнято заяву ТОВ "Індевер" про визнання недійсними договорів до розгляду в межах справи № 922/1903/18 про визнання ТОВ "Рекуперація Свинцю" банкрутом, а саме в межах розгляду заяви АТ КБ "ПриватБанк" з грошовими вимогами до боржника, призначено розгляд заяви на 04.07.2019.
Розгляд заяви неодноразово відкладався, ухвалою суду від 08.08.2019, яка занесена до протоколу судового засідання, в розгляді заяви оголошено перерву до 14.08.2019 о 14:00 год.
У судовому засіданні 04.07.2019 ТОВ "Індевер" надало заяву про доповнення підстав позову, яку суд прийняв та долучив до матеріалів справи.
АТ КБ "ПриватБанк" надало відзив на позову заяву, який суд прийняв та долучив до матеріалів справи.
ПАТ "Веста-Дніпро" про час та місце розгляду заяви було повідомлено належним чином, однак відзиву на позовну заяву не надало, правом на участь представника в судовому засіданні не скористалося.
Суд вважає, що нез`явлення представника ПАТ "Веста-Дніпро" та ненадання ним витребуваних документів не перешкоджає розгляду заяви ТОВ "Індевер" у судовому засіданні 14.08.2019.
Розпорядник майна в судове засідання 14.08.2019 не з`явився, надіслав клопотання про розгляд заяви в судовому засіданні 14.08.2019 без його участі.
У попередніх судових засіданнях розпорядник майна підтримав заяву ТОВ "Індевер".
Розпорядник майна боржника надав звіт за результатами аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ "Рекуперація свинцю" станом на час укладення договору № DNH1LON02888/1 про заміну боржника у зобов`язані, який був укладений 01.08.2014 р. між ПАТ "Веста-Дніпро" (первісний боржник), ТОВ "Рекуперація свинцю" (новий боржник) і ПАТ КБ "ПриватБанк" (кредитор).
Суд вважає, що нез`явлення розпорядника майна не перешкоджає розгляду заяви ТОВ "Індевер" у судовому засіданні 14.08.2019.
У судовому засіданні 14.08.20129 та в попередніх судових засіданнях присутні учасники судового процесу оголосили свої позиції щодо заяви ТОВ "Індевер" про визнання недійсними договорів.
Представник ТОВ "Індевер" підтримав заяву і просить суд задовольнити її в повному обсязі.
Боржник підтримав заяву ТОВ "Індевер" і просив суд задовольнити її в повному обсязі.
Представник АТ КБ "ПриватБанк" заперечував проти задоволення заяви ТОВ "Індевер", посилаючись на відсутність права кредитора на позов і відповідність оспорюваних договорів вимогам чинного законодавства.
Вислухавши учасників судового процесу, які були присутні в судових засіданнях з розгляду заяви ТОВ "Індевер", дослідивши подані докази та матеріали справи, суд встанови наступне.
01.08.2014 р. між сторонами ПАТ "Веста-Дніпро" (первісний боржник), ТОВ "Рекуперація свинцю" (новий боржник) і ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (кредитор) укладено договір № DNH1LON02888/1 про заміну боржника у зобов`язанні.
Згідно з п. 1.7 статуту АТ КБ "ПриватБанк" акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" є правонаступником всіх прав та зобов`язань публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк".
Відповідно до п. 1.1. договору № DNH1LON02888/1 від 01.08.2014 первісний боржник переводить свій борг на нового боржника, внаслідок чого новий боржник заміняє первісного боржника як зобов`язану сторону у договорі № DNH1LON02888 від 11.12.2012, укладеному між первісним боржником (ПАТ "Веста-Дніпро") і Кредитором (ПАТ КБ "ПриватБанк"), який далі буде іменуватися Основним договором.
Відповідно до п. 1.2 Договору про заміну боржника Новий боржник (ТОВ "Рекуперація свинцю") стає зобов`язаним здійснити замість Первісного боржника наступні обов`язки останнього по Основному договору: повернути кредит, сплатити відсотки, неустойку, винагороди у розмірах та строки, встановлені Основним договором, а також виконати всі інші обов`язки, які було покладено на Первісного боржника за Основним договором, додатками та додатковими угодами до нього. Також за цим договором Новий боржник зобов`язаний замість Первісного боржника виконувати будь-які обов`язки останнього, які виникнуть в майбутньому за Основним договором, у тому числі, але не виключно в частині сплати відсотків, неустойки, винагороди.
В п. 2.2 договору № DNH1LON02888/1 від 01.08.2014 р. вказано, що Новий боржник, підписуючи даний Договір про заміну боржника в зобов`язанні, підтверджує, що йому передано всі необхідні відомості та документи за Основним договором, зокрема ті, що стосуються спорів і суперечностей за Основним договором між Первісним боржником та Кредитором, та про розмір зобов`язань Первісного боржника перед Кредитором за Основним договором.
Суд зазначає, що Договір про заміну боржника у зобов`язанні не містить відомостей про те, яка саме сума заборгованості (розмір зобов`язань Первісного боржника перед Кредитором за Основним договором) передані первісним боржником новому боржнику, при цьому передача документів та обізнаність про розмір зобов`язань первісного боржника не є тотожною досягненню сторонами договору згоди щодо розміру боргу, який переводиться з первісного на нового боржника.
Інших доказів погодження сторонами суми боргу, яка переводилася первісним боржником на нового боржника, АТ КБ "Приватбанк" суду не надано.
Суд також звертає увагу на те, що умовами договору № DNH1LON02888/1 від 01.08.2014 не передбачено надання новому боржнику - ТОВ "Рекуперація свинцю" будь-якої компенсації за прийняття на себе боргу перед кредитором або ціни, за якою новий боржник прийняв борг на себе.
01 серпня 2014 р. між ПАТ "Комерційний банк "ПриватБанк" і новим боржником ТОВ "Рекуперація свинцю" було укладено договір про внесення змін № 5 до договору № DNH1LON02888 від 11.12.2012 р., відповідно до п. 1 якого керуючись умовами договору № DNH1LON02888/1 від 01.08.2014 було вирішено викласти умови Основного договору в новій редакції.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
В ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України вказано, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
В п. 2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 зазначено, що крім учасників правочину (сторін за договором) позивачем у справі про визнання договору недійсним може бути будь-яке підприємство, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
За змістом ч. ч. 1, 2 та 9 ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею; вимоги кожної наступної черги задовольняються у міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги, крім випадків, установлених цим Законом; погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку.
Частинами 4-6 ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що конкурсні кредитори мають на зборах кредиторів кількість голосів, пропорційну сумі вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів, та кратну одній тисячі гривень. До компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішення про: визначення кількісного складу та обрання членів комітету кредиторів; дострокове припинення повноважень комітету кредиторів або окремих його членів; схвалення плану санації боржника в процедурі розпорядження майном; інші питання, передбачені цим Законом. На час дії процедур банкрутства збори кредиторів обирають комітет кредиторів у складі не більше ніж сім осіб. Вибори комітету кредиторів проводяться відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх на зборах кредиторів, визначених відповідно до частини четвертої цієї статті. Кредитор, що має двадцять п`ять і більше відсотків голосів, автоматично включається до складу комітету кредиторів. Під час проведення процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів, утворений відповідно до цього Закону.
Ухвалою господарського суду від 30.07.2018 за заявою ТОВ "Індевер" відкрито провадження у даній справі про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а також визнано безспірні грошові вимоги ТОВ "Індевер" в сумі 1138126,40 грн.
Враховуючи, що ТОВ "Індевер" визнано кредитором у справі про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю", участь у справі про банкрутство, в зборах кредиторів, включення до реєстру кредиторів з метою їх погашення вимог кредиторів, які визнано на підставі договору, що не відповідає вимогам закону, прямо порушує майнові інтереси позивача як кредитора в даній справі про банкрутство.
З огляду на викладене господарський суд дійшов висновку, що ТОВ "Індевер" обґрунтувало наявність права на позов і вправі звернутися із позовом про визнання оспорюваних договорів недійсними, а доводи банку про відсутність у ТОВ "Індевер" такого права відхиляються судом.
Такі ж висновки щодо застосування норм права викладені в постановах Верховного Суду України, зокрема, від 25.05.2016 № 3-254гс16, справа № 910/6279/15-г, від 13.04.2016 № 3-226гс16, справа № 910/6281/15-г, від 13.04.2016 № 3-253гс16, справа № 910/5928/15-г, від 13.04.2016 № 3-238гс16, справа № 910/6714/15-г, від 13.04.2016 № 3-304гс16, справа № 908/4804/14.
В постанові Верховного Суду від 28.05.2019 р. у справі № 922/3522/17 вказано, що включення до реєстру штучно створених вимог на підставі оспорюваних договорів, які не відповідають вимогам закону, прямо порушують цивільне право кредитора на задоволення його вимог у справі про банкрутство. Відтак Верховний Суд у вказаній справі зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що скаржник є заінтересованою особою, яка має право відповідно до положень ст. ст. 1, 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" звернутись до суду із заявою у межах справи про банкрутство про визнання договорів недійсними, укладених між боржником та іншим кредитором.
Крім того, позивач заявою від 04.07.2019 доповнив підстави позову і вказав, що оспорювані договори є недійсними також з підстав, що наведені в ч. 1 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка прямо передбачає право конкурсного кредитора на подання відповідної заяви.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів відносяться справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Згідно з ч. 9 ст. 30 ГПК України справи, передбачені пунктами 8 та 9 частини першої статті 20 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.
В п. 9 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 № 01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI)" вказано, що ч. 4 ст. 10 Закону відносить до підвідомчості господарських судів усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника. Винятком є спори, пов`язані із визначенням та сплатою (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
Господарський суд зазначає, що спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, розглядаються господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство незалежно від того, заявлені такі вимоги з підстав невідповідності правочинів спеціальним нормам (ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом") чи загальним, встановленим цивільним законодавством.
Вказана правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 № 3-304гс16, справа № 908/4804/14.
Таким чином, позов конкурсного кредитора ТОВ "Індевер" про визнання недійсними правочинів, на підставі яких виникли вимоги іншого кредитора - АТ КБ "ПриватБанк" до банкрута, підлягає розгляду в межах провадження в даній справі про банкрутство.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора зокрема з таких підстав: боржник безоплатно прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим.
Як вже було зазначено судом, умовами договору № DNH1LON02888/1 від 01.08.2014 не передбачено надання новому боржнику - ТОВ "Рекуперація свинцю" будь-якої компенсації за прийняття на себе боргу перед кредитором або ціни, за якою новий боржник прийняв борг на себе.
Таким чином, боржник ТОВ "Рекуперація свинцю", уклавши договір № DNH1LON02888/1 від 01.08.2014 р. і договір про внесення змін № 5 від 01.08.2014 р. до договору № DNH1LON02888 від 11.12.2012 р., безоплатно прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, що згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є підставою для визнання їх недійсними.
Розпорядником майна до матеріалів справи надано звіт за результатами аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ "Рекуперація свинцю" станом на час укладення договору № DNH1LON02888/1 про заміну боржника у зобов`язані, який був укладений 01.08.2014 між ПАТ "Веста-Дніпро" (первісний боржник), ТОВ "Рекуперація свинцю" (новий боржник) і ПАТ КБ "ПриватБанк" (кредитор).
Для ознайомлення учасників судового процесу зі вказаним звітом в судовому засіданні 08.08.2019 було оголошено перерву до 14.08.2019, однак, заперечень щодо звіту учасники судового процесу не надали.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов`язаний і уповноважений аналізувати фінансову, господарську та іншу діяльність боржника, його становище на ринках та надавати результати таких аналізів господарському суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" розпорядник майна зобов`язаний аналізувати фінансово-господарську діяльність боржника.
Таким чином, арбітражний керуючий (розпорядник майна) є особою, яка згідно з приписами вищезазначених норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" уповноважена в ході розгляду справи про банкрутство здійснювати аналіз фінансово-господарської діяльності боржника і його фінансового становища.
Згідно з відомостями вказаного звіту і форми № 1 "Баланс" діяльність боржника в 2014 році була збитковою. Протягом 2014 року ТОВ "Рекуперація свинцю" мало від`ємне значення власного капіталу згідно з даними фінансової звітності, що свідчить про відсутність у підприємства можливості здійснити погашення вимог кредиторів в повному обсязі.
Станом на початок 3 кварталу 2014 - 30.06.2014, в якому було укладено договір № DNH1LON02888/1 від 01.08.2014 про заміну боржника у зобов`язані, недостатність власного капіталу становила (-255799 тис. грн.), а на кінець того ж кварталу - (-312524 тис. грн.), тобто збільшилася на 56725 тис. грн.
Підприємство мало стійку поточну неплатоспроможність протягом 2014 року, зокрема, на початок 3 кварталу 2014 року поточна неплатоспроможність підприємства становила (-1166181 тис. грн.), а наприкінці звітного кварталу - (-1300017 тис. грн.), тобто збільшилася на 133836,00 тис. грн.
В п. 3.4. Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 р. № 14вказано, що ознаки критичної неплатоспроможності, що відповідають фінансовому стану потенційного банкрутства, мають місце в разі, коли на початку і наприкінці звітного кварталу присутні ознаки поточної неплатоспроможності, а коефіцієнт покриття і коефіцієнт забезпечення власними засобами наприкінці звітного кварталу менші за їхні нормативні значення - 1,0 та 0,1 відповідно.
За даними форм № 1 "Баланс" і вказаного звіту розпорядника майна коефіцієнт покриття ТОВ "Рекуперація свинцю" дорівнювала на 30.06.2014 - 0,66, а на 30.09.2014 - 0,69.
Значення коефіцієнту покриття ТОВ "Рекуперація свинцю" як на 30.06.2014, так і на 30.09.2014 було менше за нормативне значення - 1,0.
За даними форм № 1 "Баланс" і вказаного звіту розпорядника майна коефіцієнт забезпечення власними засобами взагалі мав від`ємне значення і становив на 30.06.2014 (-2,286), а на 30.09.2014 - (-2,054).
Таким чином, згідно з п. 3.4. Методичних рекомендацій ТОВ "Рекуперація свинцю" в 3 кварталі 2014 року мало ознаки критичної неплатоспроможності, що відповідало фінансовому стану потенційного банкрутства.
В п. 3.4. Методичних рекомендацій також зазначено, що якщо за підсумками року коефіцієнт покриття менший за 1,0 і підприємство не отримало прибутку, такий його фінансовий стан характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності. У такому разі задоволення визнаних судом вимог кредиторів можливе шляхом застосування ліквідаційної процедури.
За підсумками 2014 року значення коефіцієнту покриття підприємства становило 0,91, що менше за 1,0, а чисті збитки підприємства сягнули (-254889 тис. грн.), внаслідок чого фінансовий стан ТОВ "Рекуперація свинцю" у 2014 році характеризувався ознаками надкритичної неплатоспроможності, коли задоволення вимог кредиторів можливе шляхом застосування ліквідаційної процедури.
На час укладення договору № DNH1LON02888/1 від 01.08.2014 про заміну боржника у зобов`язані ТОВ "Рекуперація свинцю" знаходилося в стані надкритичної неплатоспроможності і потенційного банкрутства.
Безоплатний характер договору № DNH1LON02888/1 від 01.08.2014 про заміну боржника у зобов`язані і вищезазначені дані аналізу фінансового стану ТОВ "Рекуперація свинцю" свідчать про те, що внаслідок укладення спірного договору збільшилась поточна неплатоспроможність боржника та в співвідношенні із загальною сумою грошових зобов`язань боржника збільшилась частка, в якій виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами стало неможливим.
Таким чином, внаслідок укладення договору № DNH1LON02888/1 від 01.08.2014 р. і договору про внесення змін № 5 від 01.08.2014 р. до договору № DNH1LON02888 від 11.12.2012 р. виконання грошових зобов`язань ТОВ "Рекуперація свинцю" перед іншими кредиторами частково (в більшій частці, ніж до його укладення) стало неможливим, внаслідок чого господарський суд дійшов висновку про наявність відповідної підстави для визнання вказаних договорів недійсними, яка передбачена ч. 1 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Суд також встановив, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2015, тобто менше ніж протягом 1 року з моменту укладення оспорюваних договорів, порушено провадження у справі № 904/3781/15 про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю".
Постановою Вищого господарського суду України від 22.10.2015 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2015 у справі № 904/3781/15 скасовано, а справу № 904/3781/15 направлено на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2016 у справі № 904/3781/15 ПАТ "ВТБ Банк" було відмовлено у порушенні провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю".
Крім того, ухвалою господарського суду Харківської області від 18.12.2015 було порушено провадження у справі № 922/6378/15 про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю".
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2016 ухвалу господарського суду Харківської області від 18.12.2015 р. у справі № 922/6378/15 було скасовано, а провадження у справі припинено.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.08.2016 було порушено провадження у справі № 922/2303/16 про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю". Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.07.2018 було задоволено заяву ТОВ "Рекуперація свинцю" про перегляд ухвали суду від 01.08.2016 за нововиявленими обставинами, скасовано ухвалу господарського суду Харківської області від 01.08.2016 про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю", відмовлено ТОВ "Інкод" у порушенні провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю".
Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.07.2018 р. відкрито провадження у даній справі № 922/1903/18.
Таким чином, починаючи з 13.05.2015 щодо ТОВ "Рекуперація свинцю" здійснювалось провадження у справах про банкрутство, однак розгляд справи по суті не здійснювався у зв`язку із знаходженням справи в судах апеляційної і касаційної інстанції.
Суд вважає, що в даному випадку застосування строку, встановленого в ч. 1 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме один рік, що передує порушенню справи про банкрутство, застосовується саме до дати 13.05.2015 - порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю" у справі № 904/3781/15.
З вказаної дати підприємство постійно перебувало в процедурі визнання банкрутом, що додатково свідчить про надкритичний фінансовий стан підприємства, та внаслідок укладення оспорюваних договорів погіршилось становище інших кредиторів щодо можливості боржника здійснити розрахунок з ними.
За таких обставин суд визнає обґрунтованими доводи ТОВ "Індевер" про те, що оскільки від дати укладення оспорюваних договорів 01.08.2014 до початку першого провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю" 13.05.2015 строк в один рік не сплинув, то наявні підстави для застосування ч. 1 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Застосування до оспорюваних договорів спеціальної норми ч. 1 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не виключає можливості застосування до вказаних правочинів загальних норм Цивільного і Господарського кодексів щодо недійсності правочинів.
В ч. 2 ст. 3 ГК України вказано, що господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 ГК України).
Однією з основ підприємницької діяльності відповідно до ст. 44 ГК України є його здійснення на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Відповідно до ст. 84 ЦК України товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи.
Діяльність ТОВ "Рекуперація свинцю" була збитковою як на початок, так і за підсумками 2014 року.
На час укладення оспорюваних договорів ТОВ "Рекуперація свинцю" знаходилося в стані надкритичної неплатоспроможності і за економічними показниками було банкрутом, коли задоволення вимог кредиторів було можливим шляхом застосування ліквідаційної процедури.
Проте, уклавши договір № DNH1LON02888/1 від 01.08.2014 і договір про внесення змін № 5 від 01.08.2014 до договору № DNH1LON02888 від 11.12.2012 р., за якими ТОВ "Рекуперація свинцю" прийняло за первісного боржника обов`язки останнього по основному договору (в сумі, яка згідно із даними АТ КБ "ПриватБанк" становить 370 123 992,95 грн.), при недостатності коштів для виконання вимог власних кредиторів і знаходячись в стані надкритичної неплатоспроможності, в противагу меті здійснення підприємницької діяльності ТОВ "Рекуперація свинцю" не тільки не отримало прибутку, а навпаки, всупереч власним фінансовим інтересам, набуло зобов`язання сплатити заборгованість за третю особу.
Тому, з огляду на власний фінансовий стан, ТОВ "Рекуперація свинцю" на час укладення оспорюваних договорів вже знаходилося в стані надкритичної неплатоспроможності та не мало можливості виконувати фінансові зобов`язання перед власними кредиторами, а, тим більше, здійснити погашення заборгованості іншої особи - ПАТ "Веста-Дніпро" у зазначеному розмірі.
Відповідно до ч. 6 ст. 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк зобов`язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватись встановлених Національним банком України вимог щодо концентрації ризиків.
Із зазначеного обов`язку банків випливає презумпція обізнаності банку із фінансовим станом як позичальника, так і особи, на яку здійснюється переведення боргу первісного позичальника.
Оскільки на час укладення договору про заміну боржника ТОВ "Рекуперація свинцю" вже не могло виконувати власні фінансові зобов`язання та додаткове фінансове зобов`язання, отримане від третьої особи - ПАТ "Веста-Дніпро" , то всупереч вимогам ч. 5 ст. 203 ЦК України оспорюваний правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Виходячи з аналізу наведених норм, законодавцем передбачено пряму вимогу врахування принципу розумності при укладанні правочинів.
Відповідно до ч. ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
В ч. 1 ст. 215 ЦК України закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відтак, недотримання принципу розумності під час укладання договору може бути підставою для визнання договору недійсним.
Такий висновок щодо застосування норм права викладено в постанові Верховного Суду від 10.07.2019 у справі № 912/2391/16. В цій постанові Верховний Суд зазначив, що виходячи з аналізу наведених норм, оскільки умови договорів суперечать принципу розумності, господарські суди дійшли правильного висновку про те, що в силу положень ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України вони підлягають визнанню недійсними.
В постанові від 13.04.2016р. № 3-304гс16, справа № 908/4804/14 Верховний Суд України дійшов правового висновку, що якщо оспорюваний договір суперечить положенням статей 526, 610, 629 ЦК, статті 193 ГК щодо належного виконання прийнятих зобов`язань, статті 84 ЦК, статей 3, 42, 43, 44 ГК щодо здійснення підприємницької діяльності з метою одержання прибутку, та не спрямований на настання правових наслідків, обумовлених ним, це є самостійною підставою для визнання його недійсним згідно з ч. 5 ст. 203 ЦК та ч. 1 ст. 215 ЦК без застосування ст. 234 ЦК України.
За таких обставин оспорювані договори (договір № DNH1LON02888/1 від 01.08.2014 і договір про внесення змін № 5 від 01.08.2014 до договору № DNH1LON02888 від 11.12.2012) суперечать п. 6 ч. 1 ст. 3, ст. 84, ч. 1 ст. 627 ЦК України, ст. 3, 42, 44 ГК України, що є самостійними підставами для визнання їх недійсними згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України та ч. 1 ст. 215 ЦК України.
Керуючись ст. ст. 233-235 ГПК України, ч. 4 ст. 10, ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд
УХВАЛИВ:
Задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Індевер" про визнання недійсними договорів.
Визнати недійсним договір № DNH1LON02888/1 про заміну боржника у зобов`язані, який був укладений 01.08.2014 між ПАТ "Веста - Дніпро", код ЄДРПОУ 31950849 (первісний боржник), ТОВ "Рекуперація Свинцю", код ЄДРПОУ 35395039 (новий боржник) та ПАТ КБ "ПриватБанк", код ЄДРПОУ 14360570 (кредитор).
Визнати недійсним договір про внесення змін № 5 від 01 серпня 2014 р. до договору № DNH1LON02888 від 11.12.2012 р., який було укладено між ПАТ КБ "ПриватБанк", код ЄДРПОУ 14360570, та ТОВ "Рекуперація Свинцю", код ЄДРПОУ 35395039.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дати складення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 19.08.2019.
Суддя
Яризько В.О.
