СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" грудня 2019 р. Справа № 922/1903/18
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О. , суддя Шевель О.В.
за участю секретаря судового засідання Кладька А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (вх.№3133 Х) на ухвалу господарського суду Харківської області від 19.09.2019 (ухвалу постановлено суддею Яризьком В.О. 19.09.2019 о 12:35 год. у приміщенні господарського суду Харківської області, повний текст ухвали складено та підписано 24.09.2019) у справі №922/1903/18
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Індевер", м. Дніпро,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекуперація свинцю", м. Харків,
про визнання банкрутом
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.09.2019 у справі №922/1903/18 визнано вимоги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" частково в загальній сумі 235546216,32 грн., з яких в сумі 230118640,18 грн. включено до четвертої черги погашення реєстру вимог кредиторів; 5427576,14 грн. - до шостої черги погашення реєстру вимог кредиторів. Витрати щодо сплати судового збору в сумі 3524,00 грн. включено до першої черги погашення реєстру вимог кредиторів; решту вимог відхилено.
АТ "Укрексімбанк" з ухвалою не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на невірне застосування норм матеріального права просить скасувати ухвалу від 19.09.2019 в частині невизнання в повному обсязі кредиторських вимог АТ "Укрексімбанк", та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити заяву з грошовими вимогами у повному обсязі.
Заявник апеляційної скарги зазначає, що не погоджується з висновком суду про часткове припинення поруки щодо дебіторів ТОВ «Ін-Веста» на загальну суму 1671572,94 грн. (основного боргу), ТОВ «І.Г.Л.» на загальну суму 854192,64 грн. (основного боргу), ТОВ «Оріон - Київ ЛТД» на загальну суму 713954,52 грн. (основного боргу) у зв`язку із пропуском банком шестимісячного строку для звернення з позовом до суду, встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України. За поясненнями банку моментом обрахунку строку шестимісячного періоду буде дата закінчення додаткового періоду за кожною угодою, а тому цей строк не пропущено. Крім того, банк вважає, що на поточну дату підлягає застосуванню ч. 4 ст. 559 ЦК України в редакції Закону №2478-VІІІ від 03.07.2018, яким встановлено строк для звернення до поручителя три роки з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання.
Також, апелянт зазначає про своєчасність звернення з вимогами до поручителя в межах строку поруки стосовно дебіторів ТОВ «Ін-Веста», ТОВ «Автокомплект», ТОВ «Фарммаркет». Однак, за висновком суду порука щодо вказаних дебіторів припинилась у зв`язку з припиненням позовних проваджень у справах в частині вимог ТОВ "Рекуперація свинцю" з підстав реалізації банком свого права на звернення та визнання вимог банку в процедурі банкрутства ТОВ "Рекуперація свинцю" у справі №904/3781/15.
Щодо заявлених вимог плати за фінансування заявник апеляційної скарги зазначає, що плата за фінансування є істотною умовою договору факторингу і є складовою самого зобов`язання; 3% річних, нарахованих у відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України є санкцією, яка починає діяти з дати порушення такого зобов`язання. Отже відповідальністю за невиконання такого зобов`язання (плати за фінансування) і буде нарахування 3% річних за весь час прострочення. Тобто 3% річних та плата за фінансування за договором факторингу є різними за своєю природою та не є тотожними.
Також, на думку заявника апеляційної скарги судом невірно частково відмовлено у задоволенні вимог (плата за фінансування лише в частині 71364086,49 грн., а не 94271049,32 грн.; сума інфляційних втрат від прострочення основного боргу в розмірі 57354403,63 грн., а не 88174573,66 грн.; сума інфляційних втрат від прострочення плати за фінансування 10616563,73 грн., а не 28814752,64 грн.), у зв`язку із застосуванням наслідків спливу позовної давності, адже такий строк неодноразово переривався.
Крім того, банк не погоджується з висновком суду щодо відмови в частині заявленої пені, оскільки за умовами всіх контрактів, право вимоги за якими відступлено фактору слідує, що покупець оплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого в строк товару за кожен день прострочення до моменту повної оплати, а тому заявлені вимоги щодо пені за період більший ніж 6 місяців повністю відповідає ч. 6 ст. 232 ГК України.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 поновлено АТ "Державний експортно-імпортний банк України" строк на подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Харківської області від 19.09.2019 у справі №922/1903/18; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 5 днів з дня вручення даної ухвали. Повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 26.11.2019.
26.11.2019 судом оголошено перерву у судовому засіданні до 11.12.2019.
У судовому засіданні представник АТ "Державний експортно-імпортний банк України" підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представники ТОВ "Інкод", ТОВ "Індевер" та керуючий санацією ТОВ "Рекуперація свинцю" проти вимог апеляційної скарги заперечували та просили залишити її без задоволення, а ухвалу господарського суду Харківської області від 19.09.2019 у справі №922/1903/18 - без змін.
Представник АТ "ВТБ Банк" залишив вирішення апеляційної скарги на розсуд суду.
Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, хоча були належним чином повідомлені судом про час та місце розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
ТОВ "Індевер" звернулось до господарського суду Харківської області з заявою про визнання банкрутом ТОВ "Рекуперація свинцю".
Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.07.2018 прийнято заяву ТОВ "Індевер", про відкриття провадження у справі про банкрутство до розгляду; підготовче засідання по справі призначено на 30.07.2018.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.07.2018 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю", визнано розмір безспірних вимог ТОВ "Індевер" в сумі 1138126,40 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна ТОВ "Рекуперація свинцю" арбітражного керуючого Рибачука В.В.
На офіційному веб - сайті Вищого господарського суду України 30.07.2018 оприлюднено повідомлення про порушення справи про банкрутство. Визначено граничний строк на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника.
30.08.2018 від АТ «Укрексімбанк» надійшла заява з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 554777952,15 грн.
Суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обгрунтованість вимог АТ «Укрексімбанк» на загальну суму 235546216,32, грн., з яких 230118640,18 грн. - 4 черга, 5427576,14 грн. - 6 черга, 3524,00 - 1 черга. При цьому місцевий господарський суд застосував строки позовної давності, про застосування яких заявив боржник. Також, при застосуванні норм права до спірних відносин суд врахував правові позиції викладені в постановах Верховного Суду.
Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань відносяться також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, в тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.
Кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя) (ст. 1 Закону України про банкрутство).
Згідно положень ст. 23 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника. Майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею. Розпорядник майна боржника не пізніше ніж на десятий день з дня, наступного після закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку, з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення в поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторами. Кредитор, вимоги якого визнані боржником чи господарським судом, має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів, визнаних боржником та розпорядником майна. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Розпорядник майна зобов`язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.
Як вбачається з матеріалів справи, АТ "Укрексімбанк" звернулось до господарського суду з заявою з грошовими вимогами у розмірі 554777952,15 грн., які складаються з:
1. заборгованості за договором факторингу №50513Y8 від 04.06.2013:
- прострочена заборгованість за відступленими кредитору правами грошової вимоги по сплаті за поставлений товар (основний борг) - 103847797,25 грн,
- пеня за простроченим основним боргом станом на 29.07.2018 - 153992410,28 грн.,
- прострочена плата за фінансування, що діє в період після дати виконання зобов`язань боржника за угодами, нарахована за період з 01.05.2014 по 29.07.2018 - 94271049,32 грн.,
- пеня за прострочення плати за фінансування, що діє в період після дати виконання зобов`язань боржника за угодами, за період з 08.04.2014 по 29.07.2018 - 66639768,02 грн.,
- 3% річних згідно ст. 625 ЦК України від суми простроченої заборгованості за основним боргом за період з 28.04.2014 по 29.07.2018 - 13043836,54 грн.,
- 3% річних згідно ст. 625 ЦК України від простроченої суми за фінансування, що діє в період після дати виконання зобов`язань боржниками за угодами, за період з 10.06.2014 по 29.07.2018 - 5919655,00 грн.,
- інфляційні втрати від прострочення основного боргу за період з 28.04.2014 по 29.07.2018 - 88174573,66 грн.,
- інфляційні втрати від прострочення суми плати за фінансування, що діє в період після дати виконання зобов`язань боржниками за угодами, за період з 10.06.2014 по 29.07.2018 - 28814752,64 грн.
2. Сума судового збору, стягнута з ТОВ "Рекуперація свинцю" на користь АТ "Укрексімбанк" в розмірі 74109,44 грн. за рішеннями суду у справах №904/8666/14, 904/8418/14, 904/8580/14, 904/7748/14.
Розпорядником майна разом боржником надано повідомлення про розгляд заяви з кредиторськими вимогами АТ "Укрексімбанк" до ТОВ "Рекуперація свинцю", відповідно до якого визнано грошові вимоги на загальну суму 20638497,86 грн., в тому числі - 17641011,63 грн. - вимоги четвертої черги, пеня на суму 2997486,23 грн., - вимоги шостої черги задоволення, судовий збір у сумі 3524,00 грн. Також, боржником та розпорядником майна заявлено клопотання про застосування строку позовної давності до вимог кредитора.
З матеріалів справи вбачається, що 04.06.2013 між АТ "Укрексімбанк" (фактор) та ТОВ "Рекуперація свинцю" (ТОВ «РЕКС», клієнт) укладено договір факторингу №50513Y8, за умовами якого клієнт відступає факторові відповідно до умов цього договору права грошової вимоги до боржників, визначених у переліку боржників, а фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта на умовах цього договору в межах ліміту боржників та індивідуального ліміту клієнта на строк визначений у п. 2.5 цього договору, за плату, визначену в п. 2.4 цього договору. За цим договором здійснюється факторинг, забезпечений порукою клієнта. Протягом строку дії цього договору кожне право грошової вимоги до боржника вважається придбаним фактором (відступленим клієнтом) з дати підписання сторонами відповідної додаткової угоди реєстром але не раніше дати сплати фактором клієнту суми фінансування. У випадку, якщо відповідно до цього договору клієнт відступає відступає факторові право грошової вимоги до боржника, всі інші права вимоги клієнта, що випливають з контракту, переходять до фактора разом з відступленими правами грошової вимоги.
Відповідно до п.1 договору факторингу сторони домовились, що у цьому договорі терміни та визначення застосовуються у таких значеннях.
Боржником за даним договором факторингу є суб`єкт підприємницької діяльності - резидент України, права грошової вимоги до якого відступаються клієнтом фактору згідно з цим договором, визначений у переліку боржників. Перелік боржників - це список боржників, визначений додатковою угодою до цього договору, що укладається сторонами по формі додатку 1 до цього договору (п. 1.3,1.4 договору).
Право грошової вимоги - актив, виражений у певній сумі грошових коштів, що виник на підставі строкового грошового зобов`язання боржника перед клієнтом за контрактом, який відступається клієнтом фактору за цим договором. Контракт - договір між клієнтом і боржником, внаслідок виконання якого у клієнта виникають права грошової вимоги до боржника та який містить в собі таку умову: перехід права власності на товари до боржника відбувається з дати поставки товарів або з дати фізичного отримання товарів таким боржником, незалежно від часу оплати поставлених товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 1.5, 1.6 договору).
Відповідно д п.п. 3.1.2 договору фактор зобов`язується перерахувати клієнту кошти за відступлення фактору на умовах цього договору права грошової вимоги до боржників відповідно до п. п. 5.3.1, 5.3.2 цього договору.
Згідно п. 3.1.3 договору, для здійснення факторингового обслуговування за цим договором та зарахування фактору коштів на виконання зобов`язань за угодами, права грошової вимоги за якими відступлені факторові, останнім відкрито рахунок № НОМЕР_1 у філії АТ Укрексімбанк в м. Дніпропетровську, код банку 305675.
Відповідно до п. 5.1.1 договору для здійснення факторингу сторони укладають додаткові угоди до цього договору стосовно переліку боржників по формі додатку 1 до цього договору. Перелік боржників діє протягом строку встановленого у відповідній додатковій угоді до цього договору стосовно переліку боржників.
На виконання умов п. 5.1.1 договору факторингу сторонами договору було укладено додаткову угоду № 1/1 від 04.06.2013, якою фактором та клієнтом визначено перелік боржників із зазначенням ліміту боржника, до якого в подальшому вносились зміни, викладені у додаткових угодах № 1/2 від 14.08.2013, № 1/3 від 14.11.2013, № 1/4 від 28.02.2014 до договору факторингу.
Згідно п.п. 3.2.6. договору, клієнтом було повідомлено боржників про укладення договору факторингу, на умовах якого буде відбуватися відступлення фактору прав грошової вимоги щодо платежів за відвантажену боржнику продукцію за контрактами та повідомлено про необхідність здійснення подальших платежів за контрактом на користь фактора за реквізитами, зазначеними у повідомленнях.
Моментом переходу до фактора права власності на відступлені йому клієнтом права грошової вимоги до боржника за угодою, є дата укладення сторонами додаткової угоди з реєстром, але не раніше дати сплати фактором клієнту суми фінансування за цим правом грошової вимоги (п. 5.2.2 договору).
Пунктом 1.4 договору визначено, що угода - це одна операції за контрактом по передачі боржнику товару, за якою виникло грошове зобов`язання у боржника перед клієнтом з чітко визначеним строком платежу, право грошової вимоги щодо якого відступлено клієнтом фактору за цим договором.
Згідно п.п.5.3.1 договору фактор не пізніше банківського дня, наступного за днем укладення сторонами додаткової угоди з реєстром, перераховує клієнту суму фінансування за кожним зазначеним у ньому правом грошової вимоги у розмірі, визначеному в реєстрі, на поточний рахунок клієнта, зазначений у пп. 3.2.1 цього договору.
Згідно п.5.3.10 договору факторингу всі платежі за цим договором клієнт та боржники сплачують на користь фактора на рахунок фактора, зазначений в п.3.1.3 цього договору, якщо інше не зазначено у цьому договорі або письмовому повідомленні фактора.
В період з 27.12.2013 до 28.03.2014 згідно укладених між фактором та клієнтом додаткових угод з реєстром, фактором надано фінансування клієнту у сумі відступлених фактору прав грошових вимог до боржників за контрактами, що боржниками не погашена та обліковується як прострочена, на загальну суму 103847797,25 грн., зокрема: ПАТ "Веста-Дніпро" в сумі 55799122,04 грн., ФОП Кузьменко І. С. в сумі 2750405,71 грн., ФОП Лінчевський І. В. в сумі 1004368,56 грн., ТОВ "Автокомплект" в сумі 6789779,32 грн., ТОВ "ТД "Веста-Маркет" в сумі 7009396,55 грн., ТОВ "І.Г.Л." в сумі 2614104,36 грн., ТОВ "Ін-Веста" в сумі 2061817,26 грн., ТОВ "Оріон-Киів Лтд" в сумі 1374253,92 грн., ТОВ "Т.Л.Авто" в сумі 16677516,36 грн., ТОВ "Веста Ритейл" в сумі 4788973,01 грн., ТОВ "Фарммаркет" в сумі 2978060,16 грн.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. (ч. 1 ст. 513 ЦК України).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Відповідно до ч.1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Фактор повідомив боржників про суми відступлених клієнтом фактору грошових вимог до боржника за контрактом шляхом направлення боржникам відповідних листів-повідомлень.
Однак, в порушення взятих на себе зобов`язань боржники не сплатили фактору існуючу заборгованість за контрактами в розмірі відступлених клієнтом фактору прав грошової вимоги на оплату за продукцію.
Згідно ч. 3 ст. 1081 ЦК України клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Як вже зазначалось, за умовами п. 2.1 договору факторингу за цим договором здійснюється факторинг, забезпечений порукою клієнта.
Так, п. 1.2 договору визначено, що факторинг, забезпечений порукою клієнта - це факторинг, при наданні якого клієнт виступає фінансовим поручителем перед фактором по виконанню боржниками зобов`язань по сплаті коштів. Право вимоги яких відступлено клієнтом факторові.
У випадку невиконання або неналежного виконання боржником своїх зобов`язань за угодою право грошової вимоги, за якою відступлено клієнтом фактору, починаючи з дня такого порушення, починає діяти додатковий період, після закінчення якого у фактора виникає право грошової вимоги до клієнта як поручителя за цим договором на підставі ст. 7 цього договору (п. 5.3.3 договору).
Додатковий період - це період протягом 30 календарних днів, що починається з наступного після дати виконання зобов`язання за угодою, невиконаною боржником у строк, та діє до дати настання зобов`язань клієнта, що виникають внаслідок його поруки за цим договором (п. 1.17 договору).
Відповідно до п. п. 7.1.1 договору, керуючись ст. 553-559 ЦК України сторони з підписанням цього договору домовилися, що клієнт виступає поручителем перед фактором щодо виконання боржниками клієнта зобов`язань по сплаті коштів за угодами, право вимоги яких відступлено клієнтом факторові відповідно до умов цього договору. Клієнт несе солідарну відповідальність перед фактором за виконання боржником зобов`язань, які виникли на підставі контракту та кожної окремої угоди. За виконання зобов`язань за цим договором клієнт несе повну відповідальність перед фактором усім належним йому майном, у т. ч. коштами, на яке може бути звернене стягнення в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Умовами контрактів між клієнтом і боржниками передбачено відстрочення оплати щодо кожної поставленої партії товару за накладною на 60 календарних днів (боржник ФОП Лінчевський І. В., ТОВ "Автокомплект", ФОП Кузьменко І.С., ТОВ "Фарммаркет", ТОВ "Оріон-Киів Лтд", ТОВ "Ін-Веста", ТОВ "Веста Ритейл", ТОВ "Т.Л.Авто", ТОВ "І.Г.Л.") та 90 календарних днів (боржник ТОВ "ТД "Веста-Маркет", ПАТ "Веста-Дніпро").
Реєстр відступлених прав грошових вимог у розрізі боржників і з вказівкою строків сплати за кожною окремою накладною наведено у додатку до заяви кредитора.
Строки оплати за всіма накладними настали в 2014 році.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що оскільки договором факторингу передбачено строки сплати за кожною окремою накладною, то строк на звернення кредитора до клієнта - ТОВ "Рекуперація свинцю", як поручителя, за відступленими правами вимоги до дебіторів необхідно обраховувати також окремо за кожною накладною.
Відповідно до положень ст. 554 ЦК України (в редакції чинній станом на момент укладання договору та станом на початок перебігу строку на пред`явлення вимоги) у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Частиною 1 статті 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Загальні підстави припинення поруки, яка за своєю правовою природою є зобов`язанням, передбачені у главі 50 ЦК України, а спеціальні (додаткові) підстави її припинення визначено у ст. 559 ЦК України.
Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки (ч.4 ст. 559 ЦК України).
При цьому, строк дії поруки (будь-який із зазначених у ч. 4 ст. 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Тобто, зі збігом цього строку жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не може.
Відповідно до ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Беручи до уваги, що договором факторингу не встановлений строк поруки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що порука ТОВ "Рекуперація свинцю" за договором факторингу припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.
Однак , за твердженням банку моментом обрахунку строку шестимісячного періоду буде дата закінчення додаткового періоду за кожною угодою, тобто через 30 днів з моменту настання строку виконання основного зобов`язання, внаслідок чого такий строк кредитором не пропущено.
Разом з цим, ч. 4 ст. 559 ЦК України у якості моменту, від якого необхідно обраховувати строк на пред`явлення вимоги до поручителя, зазначено саме день настання строку виконання основного зобов`язання.
Підпунктом 7.1.2 договору визначено, що у випадку невиконання або неналежного виконання боржником зобов`язань по оплаті коштів за угодою, право грошової вимоги за якою відступлено клієнтом факторові, клієнт як солідарний боржник (поручитель боржника) зобов`язується не пізніше останнього дня додаткового періоду оплатити факторові прострочену заборгованість боржника в повному обсязі, право стягнення якої належить факторові на підставі цього договору та умов контракту та/або угоди.
Таким чином, обов`язок ТОВ "Рекуперація свинцю" оплатити факторові прострочену заборгованість боржника в повному обсязі виникає саме з моменту настання строку виконання основного зобов`язання і повинен бути здійсненний не пізніше останнього дня додаткового періоду.
Тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що умовами договору не змінено приписи ч. 4 ст. 559 ЦК України щодо моменту початку строку пред`явлення вимоги кредитором до поручителя і такий строк підлягає обрахунку за договором факторингу з моменту настання строку виконання основного зобов`язання.
В свою чергу додатковий період, передбачений п. 7.1.2 договору факторингу, обраховується в межах встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України строку пред`явлення вимоги кредитором до поручителя і означає, що протягом перших 30 днів із зазначеного шестимісячного строку кредитором не може бути пред`явлено вимогу щодо примусового виконання обов`язку поручителя, що не змінює самого моменту, від якого обраховується такий строк.
Колегія суддів звертає увагу, що зі змісту ч. 4 ст. 559 ЦК України вбачається, що в тексті зазначеної норми застосовуються поняття "пред`явлення вимоги" та "пред`явлення позову" як умови чинності поруки.
Таким чином, враховуючи правову конструкцію вищезазначеної правової норми, викладеної в одному абзаці, подібність правовідносин, які вона регулює, та на підставі системного, послідовного, логічного тлумачення змісту цієї норми, передбачений цією нормою підхід до правового регулювання строків дії поруки та її припинення є однаковим.
При цьому, з огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов`язань застосоване в другому реченні ч. 4 ст. 559 ЦК України словосполучення "пред`явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.
Отже, вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання.
Закінчення строку, встановленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов`язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.
Тобто, якщо порука припинилася (у тому числі у зв`язку з непред`явленням кредитором відповідної вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання), інститут позовної давності застосовано бути не може, тому що право кредитора на пред`явлення вимоги до поручителя та обов`язок поручителя відповідати перед кредитором за порушене позичальником зобов`язання припинилися.
Враховуючи викладене, право кредитора на звернення до боржника з вимогою про сплату заборгованості існувало протягом шести місяців з моменту настання строку виконання основного зобов`язання.
За поясненнями учасників справи, ними не заперечуються терміни настання строків оплати за кожною накладною і строки подання позовів кредитором до боржника.
З матеріалів справи вбачається, що ПАТ "Укрексімбанк" зверталось до суду з позовами про стягнення заборгованості щодо боржників, поручителем яких є ТОВ "Рекуперація свинцю", а саме: ФОП Линчевського І.В. (справа №904/8418/14), ФОП Кузьменка І.С. (справа №904/8666/14), ТОВ "Веста Ритейл" (справа №904/8580/14), ТОВ "ІН-Веста" (справа №904/8079/14), ТОВ "Автокомплект" (справа №904/7504/14), ТОВ "Фарммаркет" (справа №904/7748/14), ТОВ "І.Г.Л." (справа №904/8171/14), ПАТ "Веста-Дніпро" (справа №904/7081/14), ТОВ "Т.Л.Авто" (справа №904/7351/14), ТОВ "ТД "Веста-Маркет" (справа №904/7367/14), ТОВ "Оріон - Київ ЛТД" (справа №904/8272/14).
Так, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2015 у справі № 904/8418/14, зокрема, стягнуто з ТОВ "Рекуперація Свинцю" на користь ПАТ „Державний експортно-імпортний банк України", як солідарного із фізичною особою-підприємцем Линчевським І.В. боржника, прострочену заборгованість за основним боргом - 1004368,56 грн.; пеню за простроченим основним боргом за період 04.04.2014 р. по 31.03.2015 р. - 291398,89 грн.; 3% річних з суми простроченого зобов`язання за відступленими правами грошової вимоги за період з 30.04.2014 р. по 31.03.2015 р. - 27235,79 грн.; інфляційних втрат від прострочення виконання зобов`язання за відступленими правами грошової вимоги за період з 30.04.2014 р. по 28.02.2015 р. - 240812,93 грн. Стягнуто з ТОВ "Рекуперація Свинцю" на користь ПАТ „Державний експортно-імпортний банк України" заборгованість по простроченій платі за фінансування - 201881,05 грн., пені за прострочення плати за фінансування - 27996,87 грн., 3% річних від простроченої суми плати за фінансування - 2403,12 грн., інфляційних втрат від прострочення суми плати за фінансування - 23445,03грн., судовий збір у розмірі 18195,43 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2015 у справі №904/8666/14, зокрема, стягнуто солідарно з ТОВ "Рекуперація Свинцю" на користь ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" заборгованість за основним боргом за договором факторингу №50513Y8 від 04.06.2013, що складається з: простроченої заборгованості за відступленими правами грошової вимоги у розмірі 2750405,71 грн., пені за прострочення виконання зобов`язання за відступленими правами грошової вимоги за період з 09.04.2014 по 31.03.2015 у розмірі 676890,47 грн., 3% річних за прострочення виконання зобов`язання за відступленими правами грошової вимоги за період з 29.04.2014 по 31.03.2015 у розмірі 66549,90 грн., інфляційних втрат від прострочення виконання зобов`язання за відступленими правами грошової вимоги за період з 29.04.2014 по 28.02.2015 у розмірі 577752,74 грн. Стягнуто з ТОВ "Рекуперація Свинцю" на користь ПАТ „Державний експортно-імпортний банк України" заборгованість із плати за фінансування за договором факторингу №50513Y8 від 04.06.2013, що складається з: простроченої плати за фінансування, що діє в період після дати виконання зобов`язань боржником ФОП Кузьменком І.С. за угодою, нарахована за період з 01.05.2014 по 31.03.2015 у розмірі 526101,29 грн., пені за прострочення плати за фінансування, що діє в період після дати виконання зобов`язань боржником ФОП Кузьменком І.С. за угодою, за період з 08.04.2014 по 31.03.2015 у розмірі 69229,36 грн., 3% річних від простроченої суми плати за фінансування, що діє в період після дати виконання зобов`язань боржником ФОП Кузьменком І.С. за угодою, за період з 10.06.2014 по 31.03.2014 у розмірі 5 932,72 грн., інфляційних втрат від прострочення суми плати за фінансування, що діє в період після дати виконання зобов`язань боржником ФОП Кузьменком І.С. за угодою, за період з 10.06.2014 по 28.02.2015 у розмірі 58722,82 грн., судовий збір у розмірі 19119,47 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2015 у справі №904/8580/14, зокрема, стягнуто солідарно з ТОВ "Рекуперація Свинцю" на користь ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" заборгованість за основним боргом за договором факторингу №50513Y8 від 04.06.2013, що складається з простроченої заборгованості за відступленими правами грошової вимоги у розмірі 4788973,01 грн., пені за прострочення виконання зобов`язання за відступленими правами грошової вимоги за період з 16.04.2014 по 30.06.2015 у розмірі 1920007,29 грн., 3% річних за прострочення виконання зобов`язання за відступленими правами грошової вимоги за період з 29.04.2014 по 30.06.2015 у розмірі 155890,35 грн., інфляційних втрат від прострочення виконання зобов`язання за відступленими правами грошової вимоги за період з 29.04.2014 по 31.05.2015 у розмірі 2328195,92 грн., а також стягнуто заборгованість із плати за фінансування за договором факторингу №50513Y8 від 04.06.2013, що складається з простроченої плати за фінансування, що діє в період після дати виконання зобов`язань боржником ТОВ Веста Ритейл за угодою, нарахована за період з 01.05.2014 по 19.09.2014 у розмірі 384788,55 грн., пені за прострочення плати за фінансування, що діє в період після дати виконання зобов`язань боржником ТОВ Веста Ритейл за угодою, за період з 08.04.2014 по 19.09.2014 у розмірі 11963,35 грн., 3% річних від простроченої суми плати за фінансування, що діє в період після дати виконання зобов`язань боржником ТОВ Веста Ритейл за угодою, за період з 10.06.2014 по 19.09.2014 у розмірі 1471,66 грн., інфляційних втрат від прострочення суми плати за фінансування, що діє в період після дати виконання зобов`язань боржником ТОВ Веста Ритейл за угодою, за період з 10.06.2014 по 19.09.2014 у розмірі 2759,51 грн., судовий збір у розмірі 18524,54 грн.
Суд першої інстанції також встановив, що провадження у справах №904/8079/14 (основний боржник - ТОВ "Ін-Веста"), №904/7504/14 (основний боржник - ТОВ "Автокомплект"), №904/7748/14 (основний боржник - ТОВ "Фарммаркет") в частині позовних вимог ПАТ "Укрексімбанк" до ТОВ "Рекуперація свинцю", як до поручителя за вищевказаним договором факторингу, було припинено.
Підставою для припинення провадження у справах було те, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2015 у справі №904/3781/15 визнано грошові вимоги ПАТ "Укрексімбанк" у сумі 185034211,73 грн. - 4 черга задоволення, у сумі 37334850,74 грн. - 6 черга задоволення та у сумі 1 218,00 грн. - 1 черга задоволення, у тому числі і заборгованість ТОВ "Рекуперація Свинцю" перед ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України".
У відповідності до ч. 4 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі звернення позивача із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство після винесення ухвали господарського суду за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, якою передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Місцевим господарським судом встановлено такі обставини.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2015 було прийнято заяву ПАТ "ВТБ БАНК" про порушення провадження у справі про банкрутство боржника.
Ухвалою суду від 13.05.2015 у справі №904/3781/15 за заявою ПАТ «ВТБ Банк» порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю", визнано грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК" в загальній сумі 129608137,42 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто п`ятнадцять календарних днів; розпорядником майна призначено Гольчановського Г.С.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2015 у справі № 904/3781/15 визнано грошові вимоги ПАТ "Укрексімбанк" у сумі 185034211,73 грн. - 4 черга задоволення, у сумі 37334850,74 грн. - 6 черга задоволення за договором факторингу та у сумі 1218,00 грн. - 1 черга задоволення,
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 у справі № 904/3781/15 апеляційну скаргу ТОВ "Рекуперація свинцю" залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2015 року у справі № 904/3781/15 залишено без змін.
08.09.15 постановою господарського суду Дніпропетровської області визнано ТОВ "Рекуперація свинцю"- банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 3 місяці, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Гольчановського Г.С.
19.10.2015 постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду постанову господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2015 у справі №904/3781/15 скасовано, справу №904/3781/15 передано на розгляд до господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.
Постановою Вищого господарського суду України від 22.10.2015 по даній справі постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 р. та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2015 р., якою порушено провадження у справі №904/3781/15 про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю", скасовано.
23.12.2015 постановою Вищого господарського суду України касаційна скарга ПАТ "ВТБ Банк" залишена без задоволення; постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 у справі № 904/3781/15 залишена без змін.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2016 у справі №904/3781/15 відмовлено ПАТ "ВТБ Банк" у порушенні провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю". Суд зазначив, що враховуючи той факт, що рішення господарського суду по справі №904/8439/14 від 11.12.2014, яким було стягнуто з боржника на користь кредитора суму заборгованості за договором купівлі-продажу цінних паперів №6139 БВ від 31.12.2013 було скасовано рішенням господарського суду від 14.12.2015 по справі №904/8439/14, грошові вимоги ПАТ "ВТБ Банк" не є безспірними, а відтак відсутні підстави для порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю".
Колегія суддів зазначає, що внаслідок скасування ухвал підготовчого засідання у вищенаведених справах про банкрутство вся подальша процедура банкрутства в таких справах є такою, що проведена необґрунтовано, а всі прийняті процесуальні документи втрачають юридичну силу.
З урахуванням викладеного, якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 10.06.2015 №6-449цс15 та від 24.06.2015 у справі № 907/544/14.
Оскільки господарськими судами було припинено провадження у справах стосовно стягнення з поручителя заборгованості за такими дебіторами ТОВ "ІН-ВЕСТА", ТОВ "Автокомплект", ТОВ "Фарммаркет" на загальну суму 11829656,74 грн. основного боргу, вищевказані рішення господарських судів набули законної сили, то відповідні вимоги до ТОВ "Рекуперація свинцю", як поручителя вказаних дебіторів, не можуть вважатися пред`явленими належним чином і не створюють юридичних наслідків, внаслідок чого строк на їх пред`явлення кредитором пропущено, а порука у відповідній частині припинилася. Кредитором не надано доказів подання заяв про перегляд вказаних рішень господарських судів за нововиявленими обставинами.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду, що оскільки порука припинилась щодо основної суми боргу, то відповідно всі нарахування здійснені заявником на такі суми також є неправомірними.
Суд першої інстанції також встановив, що провадження у справах №904/8171/14 (основний боржник - ТОВ "І.Г.Л."), №904/7081/14 (основний боржник - ПАТ "Веста-Дніпро"), № 904/7351/14 (основний боржник - ТОВ "Т.Л.Авто"), № 904/7367/14 (основний боржник - ТОВ "ТД "Веста-Маркет", № 904/8272/14 (основний боржник - ТОВ "Оріон - Київ ЛТД") зупинено.
Також з матеріалів справи вбачається, що позов про стягнення з ТОВ "Рекуперація свинцю" заборгованості основного боржника ТОВ "І.Г.Л." подано 20.10.2014, при цьому заборгованість у сумі 854192,64 грн. виникла в період по 15.04.2014, тобто на час звернення з позовною заявою строк пред`явлення вимоги (шість місяців) сплив, а відповідно, порука щодо даної суми припинилась. Аналогічно припинилась порука і по вимогах до ТОВ "Рекуперація свинцю" щодо основного боржника ТОВ "Оріон-Київ ЛТД" в сумі 713954,52 грн. (позов подано 22.10.2014, заборгованість виникла до 12.04.2014).
Таким чином є неправомірними інші нарахування на вказані суми (ТОВ "І.Г.Л." на суму 854192,64 грн., ТОВ "Оріон-Київ ЛТД" на суму 713954,52 грн.).
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості грошових вимог АТ "Укрексімбанк" щодо стягнення основної суми заборгованості за договором факторингу в частині 90449993,35 грн.
Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання кредитора на необхідність застосування ч. 4 ст. 559 ЦК України в редакції Закону №2478-VІІІ від 03.07.2018, який введено в дію 04.02.2019 та яким встановлено строк для звернення до поручителя три роки з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих і перехідних положень вказаного Закону він застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, крім частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку", що застосовується виключно до договорів і угод, укладених після введення в дію цього Закону.
Враховуючи, що порука припинила дію в силу приписів ч. 4 ст. 559 ЦК України в редакції, яка була чинною на час початку перебігу строку на пред`явлення вимоги до поручителя, внаслідок чого відносини поруки не продовжили існувати після введення вказаного Закону в дію.
Щодо вимог про стягнення пені за простроченим основним боргом станом на 29.07.2018 у розмірі 153992410,28 грн. та пені за прострочення плати за фінансування, що діє в період після дати виконання зобов`язань боржника за угодами, за період з 08.04.2014 по 29.07.2018 у розмірі 66639768,02 грн.
Згідно п. 7.1.5 договору факторингу за невиконання або неналежне виконання умов п. 7.1.2 цього договору, клієнт сплачує факторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно сплачених коштів за кожен день прострочення.
За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 Цивільного кодексу України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.
Пунктом 10.1 Договору факторингу передбачено термін дії договору - до 03.06.2014 і зазначено, що зобов`язання сторін, що виникли за договором (протягом строку його дії), залишаються чинними до дати їх повного виконання сторонами.
Поняття "строк договору", "строк виконання зобов`язання" та "термін виконання зобов`язання" згідно з положеннями ЦК України мають різний зміст. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина 1 статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина 2 вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина 3 цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина 4 статті 631 ЦК України).
Відтак закінчення строку договору, належно виконаного лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.
Поняття "строк виконання зобов`язання" і "термін виконання зобов`язання" охарактеризовані у статті 530 ЦК України, згідно з частиною 1 якої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання (ця правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 по справі №444/9519/12).
Зі спливом строку (терміну) дії договору зобов`язання змінюється і після зазначеного терміну лише продовжують існувати права та обов`язки сторін, які виникли до відповідного моменту, а нові права та обов`язки у сторін не виникають, якщо це прямо не передбачено умовами договору або законодавства.
В зазначеному контексті умова п. 10.1 договору факторингу стосовно того, що договір припиняє свою дію тільки після того, як сторони зроблять усі розрахунки за раніше відступленими правами грошової вимоги за угодами, передбачає продовження дії договору в частині прав і обов`язків, які виникли протягом терміну його дії, але не передбачає виникнення нових обов`язків, зокрема щодо сплати пені, після сплину вказаного терміну.
Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Верховний Суд в постанові від 03.07.2019 року у справі №639/9642/14 зазначив, що банк після спливу строку кредитування позбавлений права як кредитор нараховувати не тільки відсотки, а й пеню. Із зазначеного правового висновку випливає і відсутність права на нарахування пені після завершення строку дії договору.
Посилання банку на умови контрактів, за якими слідує, що покупець оплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого в строк товару за кожен день прострочення до моменту повної оплати, є безпідставними, оскільки кредитор у заяві з грошовими вимогами в обґрунтування вимог в частині пені посилається саме п. 7.1.5 договору факторингу, а не умови договорів поставки з дебіторами. Законодавством не передбачено можливість зміни підстав заявлених кредитором до боржника вимог після завершення строку на подання заяви з вимогами до боржника в порядку ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання вимог кредитора щодо пені у розмірі 5318386,56 грн. за простроченим основним боргом та включення її до реєстру, що включає суми пені, які були стягнуті з боржника на користь кредитора за вищевказаними рішеннями судів, та які заявлені до стягнення в межах строку договору.
Пеня на суму за прострочення плати за фінансування, що діє у період після дати виконання зобов`язань боржниками, також нарахована за межами визначеного сторонами строку дії договору - 03.06.2014 та не підлягає визнанню, у зв`язку з чим вимоги кредитора в частині пені за прострочення плати за фінансування, що діє у період після дати виконання зобов`язань, за договором факторингу підлягає визнанню і включенню до реєстру вимог кредиторів в сумі 109189,58 грн., що була стягнута за рішеннями суду.
Крім того, заявник просить визнати його вимоги щодо простроченої плати за фінансування, що діє в період після дати виконання зобов`язань боржника за угодами, нарахована за період з 01.05.2014 по 29.07.2018 - 94271049,32 грн., 3% річних згідно ст. 625 ЦК України від суми простроченої заборгованості за основним боргом за період з 28.04.2014 по 29.07.2018 - 13043836,54 грн., 3% річних згідно ст. 625 ЦК України від простроченої суми за фінансування, що діє в період після дати виконання зобов`язань боржниками за угодами, за період з 10.06.2014 по 29.07.2018 - 5919655,00 грн., інфляційні втрати від прострочення основного боргу за період з 28.04.2014 по 29.07.2018 - 88174573,66 грн., інфляційні втрати від прострочення суми плати за фінансування, що діє в період після дати виконання зобов`язань боржниками за угодами, за період з 10.06.2014 по 29.07.2018 - 28814752,64 грн.
Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі N910/1238/17 роз`яснила, що термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Таким чином у справі №910/1238/17 Великою Палатою Верховного Суду чітко розмежовано поняття "проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами" та "проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами", причому останні проценти кваліфіковано саме в якості плати боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання, врегульованої частиною 2 статті 625 ЦК України.
Отже, правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.
Вказаний висновок Верховного Суду викладено у постанові від 05.03.2019 у справі № 5017/1987/2012. З огляду на викладене Верховний Суд вказав, що банк не позбавляється права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом, нарахованих за підвищеною ставкою на підставі пунктів 1.4, 3.3, 3.5, 6.7 кредитного договору №13-65-06/212 у зв`язку з простроченням виконання позичальником грошового зобов`язання, оскільки ці проценти охоплюються диспозицією норми частини 2 статті 625 ЦК України.
Згідно з п.2.4. договору факторингу клієнт сплачує фактору за цим договором плату за фінансування, яка складається з таких складових:
- 2.4.1. плата за фінансування, що діє в період до дати виконання зобов`язань за угодою (включно) - винагорода фактору за надані послуги за цим договором, розмір якої визначається у процентах від суми фінансування;
- 2.4.2. плата за фінансування, що діє в період після дати виконання зобов`язань за угодою - винагорода яку клієнт сплачує фактору у разі невиконання боржником зобов`язань по сплаті грошових коштів фактору за будь-яким правом грошової вимоги до дати виконання зобов`язань за угодою (включно).
Розмір плати за фінансування, що діє в період після дати виконання зобов`язань за угодою, визначається у процентах від суми фінансування за кожен день прострочення боржником виконання положень відповідної Угоди.
Розмір плати за фінансування, що діє в період після дати виконання зобов`язань за угодою, визначено в розмірі 0,06% від суми фінансування.
Відповідно до п.п. 5.3.5. договору факторингу клієнт сплачує фактору плату за фінансування, що діє в період після дати виконання зобов`язань за угодою на рахунок фактора № НОМЕР_2 у філії АТ "Укрексімбанк" в м. Дніпропетровську, код банку 305675 щомісяця до 7 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, за який вона була нарахована. Протягом цього періоду сплачується плата за фінансування, що діє в період після дати виконання зобов`язань за угодою, за попередній місяць. За місяць у якому відбулося погашення заборгованості у повному обсязі (останній період нарахування) - не пізніше наступного банківського дня після повного погашення заборгованості за відповідним правом грошової вимоги. Плата за фінансування, що діє в період після дати виконання зобов`язань за угодою, нараховується щомісячно, починаючи з дати, наступної за датою виконання зобов`язань за угодою, до дати повного погашення заборгованості перед фактором за відповідним правом грошової вимоги.
Тобто плата за фінансування, що діє в період після дати виконання зобов`язань за угодою, є процентами за неправомірне користування боржником грошовими коштами.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що кредитор не позбавляється права на отримання належної йому плати за фінансування, що діє в період після дати виконання зобов`язань за угодою, у вигляді процентів за неправомірне користування кредитом, нарахованих за підвищеною ставкою на підставі п. 2.4.2 договору факторингу у зв`язку з простроченням виконання позичальником грошового зобов`язання, оскільки ці проценти охоплюються диспозицією норми частини 2 статті 625 ЦК України.
Оскільки плата за фінансування, що діє в період після дати виконання зобов`язань за угодою, відповідно до умов договору факторингу обраховується за кожен день прострочення боржником виконання положень відповідної угоди, не підлягає визнанню вимога кредитора щодо плати за фінансування на суми, за якими припинилося право кредитора вимагати від ТОВ "Рекуперація свинцю" сплати простроченого за боржників, право вимоги до яких було відступлено кредитору.
Перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності окремо для погашення всієї заборгованості за договором.
Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Згідно частин 2-5 статті 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
За відсутності доказів переривання строку позовної давності, або визнання їх такими, що в сукупності не підтверджують переривання перебігу строку позовної давності, суд може відмовити у визнанні та включенні до реєстру вимог кредиторів спірних вимог конкурсного кредитора.
Як вже зазначалось, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2016 у справі №904/3781/15 відмовлено ПАТ "ВТБ Банк" у порушенні провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю". Суд зазначив, що враховуючи той факт, що рішення господарського суду по справі №904/8439/14 від 11.12.2014, яким було стягнуто з боржника на користь кредитора суму заборгованості за договором купівлі-продажу цінних паперів №6139 БВ від 31.12.2013 було скасовано рішенням господарського суду від 14.12.2015 по справі №904/8439/14, грошові вимоги ПАТ "ВТБ Банк" не є безспірними, а відтак відсутні підстави для порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю".
Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.12.2015 року у справі №922/6378/15 за заявою ТОВ «Інкод» порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю"; визнано розмір безспірних вимог ТОВ "Інкод"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном; призначено розпорядником майна ТОВ "Рекуперація свинцю" арбітражного керуючого Бабенка Е.В.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 у справі № 922/6378/15 апеляційну скаргу ПАТ "ВТБ Банк" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.12.2015 року у справі № 922/6378/15 залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.12.2015 року у справі № 922/6378/15 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 06.04.2016 у справі №922/6378/15 касаційні скарги ПАТ "ВТБ Банк" та ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволені частково; постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 року у справі № 922/6378/15 скасовано; справу № 922/6378/15 передано на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.
При цьому, Вищий господарський суд України, зокрема, вказав на те, що суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив доводів, наведених в апеляційній скарзі ПАТ "ВТБ Банк" та доповненнях до неї, зокрема щодо наявності (на момент порушення провадження у справі № 922/6378/15) провадження у справі №904/3781/15 про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю"; не надав належної правової оцінки підставам порушення провадження у справі №922/6378/15 про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю", тобто того ж боржника; не дослідив належним чином та в повному обсязі документи та обставини, що визначені ТОВ "Інкод" (в заяві про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю") та господарським судом першої інстанції в якості підстави порушення справи про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю", зокрема щодо виконавчих проваджень №47470862, 46722691, 48368170; не надав належної правової оцінки доводам, викладеним у поясненнях №15/02-2 від 15.02.2016 року ПАТ КБ "ПриватБанк" до апеляційної скарги ПАТ "ВТБ Банк".
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2016 у справі №922/6378/15 апеляційну скаргу ПАТ "ВТБ Банк" задоволено частково; ухвалу господарського суду Харківської області від 18.12.2015 у справі №922/6378/15 скасовано; провадження у справі припинено.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.08.2016 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю", визнано вимоги ТОВ "Інкод" в розмірі 777447,76 грн. основного боргу, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном Боржника на строк 115 календарних днів, призначено розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Севостьянова Є.В. тощо.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.07.2018 задоволено заяву ТОВ "Рекуперація свинцю" про перегляд ухвали суду від 01.08.2016 р. за нововиявленими обставинами (вх.№ 15 від 23.06.2018 р.); скасовано ухвалу господарського суду Харківської області від 01.08.2016 р. про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю"; відмовлено ТОВ "Інкод" у порушенні провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю". Підставою відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство стало скасування рішення суду, яким підтверджено безспірність вимог ініціюючого кредитора.
Колегія суддів зазначає, що внаслідок скасування ухвал підготовчого засідання у вищенаведених справах про банкрутство вся подальша процедура банкрутства в таких справах є такою, що проведена необґрунтовано, а всі прийняті процесуальні документи втрачають юридичну силу.
Внаслідок зазначеного ухвали про порушення провадження у вказаних справах про банкрутство не мають правових наслідків, зокрема у вигляді мораторію на задоволення вимог кредиторів, як не мають правових наслідків і дії вчинені будь-якими особами у зв`язку з їх постановленням, в т.ч. подання кредиторами заяв у справах про банкрутство з вимогами до боржника, повідомлення боржника про результати розгляду вказаних вимог.
Кредитор не був позбавлений можливості подати позовні заяви про стягнення боргу з боржника в періодах між здійсненням провадження у справах про банкрутство, подати позовні заяви щодо стягнення поточної кредиторської заборгованості, оскільки мораторій у справі про банкрутство зупиняє виконання лише конкурсних вимог кредиторів, однак не поширюється на поточні вимоги кредитора, тобто періоди нарахування, які настали після порушення провадження у справі про банкрутство.
Крім того, суд першої інстанції врахував, що кредитор неодноразово подавав заяви про збільшення позовних вимог щодо стягнення коштів з боржника у справах, провадження в яких на даний час зупинено, і не був обмежений у здійснені зазначеного права.
Тому з врахуванням зменшення суми основного боргу, на який нараховується плата за фінансування і строків позовної давності (про застосування якої заявляв боржник) щодо стягнення (визнання) такої плати сума плати за фінансування, що діє у період після дати виконання зобов`язань, яка підлягає визнанню і включенню до реєстру вимог кредиторів, становить 71364086,49 грн.
У зв`язку із вищезазначеним, колегія суддів також погоджується з висновком суду про визнання і включення до реєстру вимог кредиторів лише в межах строків позовної давності суми інфляційних втрат кредитора від прострочення основного боргу ТОВ "Рекуперація свинцю" за договором факторингу в розмірі 57354403,63 грн. та суми інфляційних втрат від прострочення суми плати за фінансування, що діє в період після дати виконання зобов`язань боржниками за угодами, за договором в розмірі 10616563,73 грн. (які складаються, в тому числі, із сум заявлених у вищезазначених позовних провадженнях).
Оскільки договором факторингу встановлено інший розмір процентів у вигляді плати за фінансування, що діє у період після дати виконання зобов`язань, то вимоги кредитора щодо 3% річних підлягають включенню до реєстру лише в сумах, що були стягнуті за рішеннями судів, а саме 249676,04 грн.
Частиною 2 статті 625 ЦК України не передбачено нарахування додатково 3% річних на інший розмір процентів, який встановлений договором, 3% або інший розмір процентів за ч. 2 ст. 625 ЦК України підлягають стягненню альтернативно, а не в сукупності, а тому вимоги кредитора щодо 3% річних від суми плати за фінансування, що діє в період після виконання зобов`язань боржника за угодами, підлягають визнанню і включенню до реєстру лише в сумах, що були стягнуті за рішеннями судів, а саме 9807,50 грн.
Також, підлягають визнанню і включенню до реєстру вимоги кредитора щодо сум судового збору, який був стягнутий на користь кредитора з боржника за рішеннями судів, а саме 74109,44 грн.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали господарського суду Харківської області від 19.09.2019 - без змін.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 281-284 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 19.09.2019 у справі №922/1903/18 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 16.12.2019
Головуючий суддя О.О. Крестьянінов
Суддя В.О. Фоміна
Суддя О.В. Шевель
