ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" вересня 2018 р. Справа № 922/1903/18
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А., суддя Тарасова І. В.
при секретарі судового засідання Кладько А.С.
розглянувши апеляційну скаргу арбітражного керуючого Бєлової Олени Анатоліївни (вх.№1680 Х/2) та апеляційну скаргу акціонерного товариства "ВТБ Банк" (вх.№1681 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.07.2018 у справі №922/1903/18 (суддя Яризько В.О., ухвалу підписано 02.08.2018)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Індевер", м.Дніпро,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекуперація свинцю", м.Харків,
про банкрутство,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.07.2018 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю". Визнано розмір безспірних вимог "Індевер" в сумі 1138126,40 грн. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який передбачає зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Ухвалено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах, забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій, зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію, не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Введено процедуру розпорядження майном боржника.
Призначено розпорядником майна ТОВ "Рекуперація свинцю" арбітражного керуючого Рибачука Валерія Володимировича (свідоцтво № 830 від 22.05.2013, адреса: АДРЕСА_1) та встановлено розмір оплати послуг арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна ТОВ "Рекуперація свинцю" в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним своїх повноважень, шляхом її авансування ініціюючим кредитором - ТОВ "Індевер".
В задоволенні заяв Бєлової О.А. та ОСОБА_3 про участь у справі в якості розпорядника майна відмовлено.
Ухвалено оприлюднити на офіційному веб - сайті Вищого господарського суду України повідомлення про порушення справи про банкрутство боржника із зазначенням повного найменування боржника, його поштової адреси, банківських реквізитів, найменування та адреси господарського суду, номера справи, відомостей про розпорядника майна, граничного строку подання заяв конкурсних кредиторів з вимогами до боржника.
Встановлено строк подання розпорядником майна до господарського суду відомостей про результати розгляду вимог кредиторів до 15.09.2018.
Встановлено дату складання розпорядником майна реєстру вимог кредиторів та подання його на затвердження до господарського суду 15.09.2018.
Встановлено строк проведення розпорядником майна інвентаризації майна боржника до 15.09.2018.
Попереднє засідання господарського суду призначено на 18 вересня 2018 року о 10 год. 30 хв. у приміщенні Господарського суду Харківської області.
При постановленні оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд, керуючись приписами статей 10, 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, посилаючись на те, що вимоги ТОВ "Індевер" в сумі 1138126,40 грн. є безспірними, оскільки підтверджені рішенням суду, що набрало законної сили, сукупно перевищують розмір трьохсот мінімальних заробітних плат та не були задоволені боржником протягом трьох місяців з моменту відкриття відповідного виконавчого провадження, дійшов висновку про наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекуперація свинцю".
Крім того, судом першої інстанції введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна ТОВ "Рекуперація свинцю" арбітражного керуючого Рибачука Валерія Володимировича (свідоцтво арбітражного керуючого № 830 від 22.05.2013), кандидатуру якого визначено судом із застосуванням автоматизованої системи з відбору арбітражних керуючих, у зв'язку з чим дійшов висновку про відмову в задоволенні заяв Бєлової О.А. та ОСОБА_3 про їх участь у цій справі про банкрутство в якості розпорядника майна.
Арбітражний керуючий Бєлова Олена Анатоліївна з ухвалою місцевого господарського суду не погодилась та звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині відмови арбітражному керуючому Бєловій О.А. у задоволенні заяви на участь у справі про банкрутство та призначення розпорядником майна ТОВ "Рекуперація свинцю" арбітражного керуючого Рибачука В.В. та прийняти нове рішення в цій частині, яким відхилити кандидатуру арбітражного керуючого Рибачука В.В. та призначити розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Бєлову О.А.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається, зокрема, на те, що місцевим господарським судом під час вирішення питання щодо призначення розпорядником майна ТОВ "Рекуперація свинцю" арбітражного керуючого Рибачука В.В. в порушення вимог статті 114 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не досліджено обставини, які свідчать про його здатність належним чином виконувати передбачені Законом про банкрутство обов'язки, не зазначено обґрунтованих підстав відхилення кандидатури арбітражного керуючого Бєлової О.А.
Акціонерне товариство "ВТБ Банк" з ухвалою господарського суду першої інстанції також не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про порушення справи про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю".
В обґрунтування заявлених вимог апелянт, посилаючись на положення статей 10, 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", вказує, зокрема, на те, що однією із необхідних умов для порушення справи про банкрутство визначено факт незадоволення боржником вимог кредитора (кредиторів) протягом трьох місяців. Вважає, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали про порушення провадження у даній справі №922/1903/18 не враховано відсутність належного перебігу встановленого строку щодо усієї суми вимог ініціюючого кредитора, оскільки відкриті виконавчі провадження, у тому числі з виконання наказу Господарського суду Харківської області від 29.11.2016 № 922/3739/16 (ВП № 53010638), підлягали зупиненню у зв'язку із дією мораторію на задоволення вимог кредиторів згідно ухвали Господарського суду Харківської області від 01.08.2016 у справі №922/2303/16. За таких обставин, на думку АТ "ВТБ Банк", заявником не доведено передбаченої ч. 3 ст. 10 Закону про банкрутство підстави для порушення провадження у справі про банкрутство як безспірність вимог ініціюючого кредитора, а тому у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю" за заявою ТОВ "Індевер" повинно бути відмовлено.
В обґрунтування наявності права апеляційного оскарження заявник зазначає, що АТ "ВТБ Банк", як забезпечений кредитор ТОВ "Рекуперація свинцю" згідно Іпотечного договору від 26.12.2011 та договору застави обладнання від 31.10.2011 № 11ВД/Z-5, набув статус учасника провадження у справі про банкрутство з моменту порушення такого провадження, а відтак, і процесуальне право на оскарження ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство.
28.08.2018 арбітражним керуючим Рибачук В.В. подано відзив на апеляційну скаргу арбітражного керуючого Бєлової О.А. на ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.07.2018 у справі №922/1903/18 в частині призначення розпорядника майна ТОВ "Рекуперація свинцю" (вх. № 6687), в якому розпорядник майна просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу арбітражного керуючого Бєлової О.А. - без задоволення.
В обґрунтування своєї правової позиції посилається, зокрема, на те, що місцевим господарським судом із застосуванням автоматизованої системи визначено кандидатуру розпорядника майна ТОВ "Рекуперація свинцю" арбітражного керуючого Рибачука В.В., яким подано заяву про згоду стати розпорядником майна в цій справі та повідомлено суд про відсутність обставин, що перешкоджають бути розпорядником майна у справі про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю". Вважає, що вказані обставини свідчать про дотримання судом вимог Закону про банкрутство, Положення про автоматизовану систему з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство, затвердженого Постановою пленуму Вищого господарського суду України від 16.01.2013 N1.
05.09.2018 до суду апеляційної інстанції від ТОВ "Індевер" надійшов відзив на апеляційну скаргу арбітражного керуючого Бєлової О.А. (вх. № 6895), в якому кредитор просить залишити ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.07.2018 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Заявник зазначає про те, що від арбітражного керуючого Рибачук В.В., визначеного автоматизованою системою, надійшла заява про згоду стати розпорядником майна в цій справі, а тому суд першої інстанції позбавлений права призначати розпорядника майна без застосування автоматизованої системи.
Крім того, ініціюючий кредитор, ТОВ "Індевер", надав відзив на апеляційну скаргу АТ "ВТБ Банк" (вх. № 6896 від 05.09.2018), в якому зазначає про необґрунтованість доводів апелянта з таких підстав: по-перше, на момент винесення оскаржуваної ухвали в даній справі ухвала Господарського суду Харківської області від 01.08.2016 у справі № 922/2303/16 скасована, а отже, не створила правових наслідків у вигляді порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю" та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника; по-друге, вимоги ТОВ "Індевер" до боржника виникли після постановлення ухвали Господарського суду Харківської області від 01.08.2016 у справі №922/2303/16, тобто мають характер поточних вимог, на які не поширювалася дія мораторію; по-третє, умовою порушення справи про банкрутство є несплата боржником боргу протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, тобто з дати відкриття виконавчого провадження, а не перебування виконавчого документа в органах Державної виконавчої служби України на виконанні не менше трьох місяців. Просить залишити ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.07.2018 без змін, а апеляційну скаргу АТ "ВТБ Банк" - без задоволення.
Ухвалами Харківського апеляційного господарського суду від 16.08.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Бєлової Олени Анатоліївни (вх.№1680 Х/2) та за апеляційною скаргою акціонерного товариства "ВТБ Банк" (вх.№1681 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.07.2018 у справі №922/1903/18; розгляд скарг призначено на 18.09.2018 о 10:00 год.
На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2018 у зв'язку з відрядженням судді Крестьянінова О.О. сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Білоусової Я.О., судді Пуль О.А., судді Тарасової І.В.
Зважаючи на те, що апеляційна скарга арбітражного керуючого Бєлової Олени Анатоліївни (вх.№1680 Х/2) та апеляційна скарга акціонерного товариства "ВТБ Банк" (вх.№1681 Х/2) подані на один і той самий процесуальний документ, а саме, ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.07.2018 у справі №922/1903/18, судова колегія дійшла висновку про спільний розгляд вказаних апеляційних скарг.
Представник акціонерного товариства "ВТБ Банк" у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги АТ "ВТБ Банк" та просив суд її задовольнити.
В судове засідання арбітражний керуючий Бєлова О.А. не з'явилася, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлена відповідно до вимог статті 268 Господарського процесуального кодексу України, про що свідчать відтиск штампу на останньому аркуші ухвал Харківського апеляційного господарського суду від 16.08.2018, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, що повернулося на адресу суду апеляційної інстанції та долучено до матеріалів справи.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).
В ході апеляційного розгляду даної справи Харківським апеляційним господарським судом, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 3 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.
Представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Індевер", Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекуперація свинцю" та арбітражний керуючий Рибачук В.В. у судовому засіданні проти апеляційних скарг заперечували.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.
Як вбачається з матеріалів справи та відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою господарського суду Харківської області від 01.08.2016 у справі №922/2303/16, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.02.2017, порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю"; визнано вимоги ТОВ "ІНКОД" в розмірі 777447,76 грн. основного боргу; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника на строк 115 календарних днів; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Севостьянова Є.В., якого зобов'язано не пізніше 12.09.2016 подати до господарського суду відомості про результати розгляду вимог кредиторів, в порядку п. 5 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" подати письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду їх вимог та докази їх отримання; не пізніше 12.09.2016 скласти реєстр вимог кредиторів та подати його на затвердження до господарського суду; разом з боржником організувати та забезпечити проведення інвентаризації майна боржника та визначити його вартість, провести інвентаризацію майна боржника не пізніше 12.09.2016. Попереднє засідання призначено на 13.09.2016.
02.08.2016 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднене оголошення № 34113 про порушення справи про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю" (код 35395039).
Постановою Вищого господарського суду України від 05.04.2017 частково задоволено касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк". Скасовано постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.02.2017 у справі № 922/2303/16. Прийнято нове рішення (ухвалу), яким припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на ухвалу господарського суду Харківської області від 01.08.2016 у справі №922/2303/16.
В подальшому, до господарського суду Харківської області надійшла заява ТОВ "Рекуперація свинцю" про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду від 01.08.2016 про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю".
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.07.2018 у справі №922/2303/16, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.08.2018, задоволено заяву ТОВ "Рекуперація свинцю" про перегляд ухвали суду від 01.08.2016 за нововиявленими обставинами. Скасовано ухвалу господарського суду Харківської області від 01.08.2016 про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю". Відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНКОД" у порушенні провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю".
Вказані судові рішення мотивовані тим, що підставою для порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю" було рішення Господарського суду Харківської області від 26.11.2015 у справі №922/6064/15, яке скасовано рішенням Господарського суду Харківської області від 29.05.2018. Посилаючись на те, що скасований судовий акт не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, господарські суди дійшли висновку про наявність підстав для скасування ухвали Господарського суду Харківської області від 01.08.2016 у справі №922/2303/16 на підставі п. 3 ч. 2 ст. 320 ГПК України у зв'язку зі скасуванням судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Водночас, матеріали справи свідчать, що 05.09.2016 між ТОВ "Індевер" (постачальник) та ТОВ "Рекуперація свинцю" (покупець) укладений договір поставки № 0509, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором постачальник зобов'язується поставляти товар, а покупець приймати та оплачувати його вартість відповідно до умов цього договору (т.1, а.с.15-16).
Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.11.2016 у справі №922/3739/16 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекуперація свинцю" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Індевер" заборгованість за поставлений товар за договором поставки №0509 від 05.09.2016 у сумі 1121306,80 грн та судовий збір у сумі 16819,60 грн (т.1, а.с. 26-28).
Як вбачається з матеріалів справи та даних Єдиного державного реєстру судових рішень, вказане рішення суду не було оскаржено сторонами та не скасовано в установленому порядку, набрало законної сили 29.11.2016.
29.11.2016 Господарським судом Харківської області видано наказ по справі №922/3739/16 на примусове виконання рішення господарського суду Харківської області від 14.11.2016, який пред'явлений до виконання (т.1, а.с. 29).
Постановою державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби міста Харкова від 30.11.2016 відкрито виконавче провадження № 53010638 з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 29.11.2016 у справі №922/3739/16 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекуперація свинцю" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Індевер" заборгованості за договором поставки № 0509 від 05.09.2016 у розмірі 1121306,80 грн та витрат по сплаті судового збору в сумі 16 819,60 грн (т.1, а.с. 30).
Державним виконавцем в межах виконавчого провадження № 53010638 направлено до ПАТ "Полтава-банк" платіжну вимогу від 20.02.2017 №53010638/19 на суму 1251938,40 грн. Проте, вказана платіжна вимога 27.02.2017 повернута без виконання в повній сумі згідно п. 2.20 гл.2 Постанови НБУ №22 від 21.01.2004 у зв'язку з відсутністю коштів на рахунку платника (т.1, а.с.31-32).
Згідно довідки Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, який є правонаступником Дзержинського відділу державної виконавчої служби міста Харкова, про що свідчить ідентифікаційний код 34952393, від 11.07.2018 №14.1-39/192814 виконавче провадження №53010638 перебуває на виконанні у відділі, наказ Господарського суду Харківської області від 29.11.2016 у справі №922/3739/16 не виконано через відсутність коштів на рахунках боржника та недостатність майна, на яке може бути звернуто стягнення. Повідомлено про те, що виконавче провадження в період з моменту відкриття до дати видачі цієї довідки не зупинялося (т.1, а.с.33).
12.07.2018 ТОВ "Індевер" звернулося до господарського суду Харківської області із заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю" (вх. № 1903).
Вказана заява з посиланням на приписи статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" обґрунтована тим, що вимоги ТОВ "Індевер" до ТОВ "Рекуперація свинцю" на суму 1 138 126,40 є безспірними, оскільки підтверджені рішенням суду, що набрало законної сили, сукупно перевищують розмір трьохсот мінімальних заробітних плат (1 116 900,00 грн.) та не були задоволені боржником протягом трьох місяців з моменту відкриття відповідного виконавчого провадження, що, на думку заявника, свідчить про наявність передбачених законом підстав для порушення справи про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю".
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 23.07.2018 відомості про перебування юридичної особи у процесі провадження у справі про банкрутство або в процесі припинення відсутні (т.1, а.с. 95-103).
Місцевим господарським судом вищевказані твердження заявника (з урахуванням відзиву боржника, яким підтверджено наявність у нього заборгованості у зазначеному розмірі перед ініціюючим кредитором та повідомлено про неможливість задовольнити вказані вимоги через відсутність коштів або іншого майна, на яке може бути звернуто стягнення) визнано обґрунтованими та зроблено висновок про те, що вказані обставини свідчать про наявність достатніх правових підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство відносно ТОВ "Рекуперація свинцю".
Не погодившись з висновками суду першої інстанції про дотримання ініціюючим кредитором визначених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" умов для порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю", АТ "ВТБ Банк" звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.
Дослідивши наявність у заявника апеляційної скарги, АТ "ВТБ Банк", права на оскарження ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю", колегія суддів виходить з такого.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність (п.24).
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (п. 8 ч. 1 цієї статті).
Відповідно до статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Відтак, реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у суді апеляційної інстанції та ставиться в залежність від приписів процесуального закону.
Приписами статей 2, 11 Господарського процесуального кодексу України закріплено вказаний конституційний принцип та передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права; розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч.ч. 1, 2 ст. 11 ГПК України).
Крім того, згідно із частиною 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами частини 1 статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Частиною 6 статті 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до частини 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції можуть подавати учасники справи відповідно до цього Кодексу та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (ч.2 ст. 255 ГПК України).
Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011) передбачено, що учасники провадження у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.
Отже, процесуальне право на апеляційне оскарження мають особи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, особи, які є учасниками провадження у справі про банкрутство, а також особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.
Обґрунтовуючи своє право на апеляційне оскарження АТ "ВТБ Банк" вказує на те, що його вимоги до ТОВ "Рекуперація свинцю" забезпечені іпотекою та заставою, а отже, скаржник є забезпеченим кредитором боржника.
В силу приписів частини 2 статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.
Частиною 8 наведеної правової норми Закону про банкрутство встановлено обов'язок розпорядника майна внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.
На відміну від конкурсних кредиторів, грошові вимоги забезпечених кредиторів мають відображатися в реєстрі вимог кредиторів незалежно від факту подання/неподання такими кредиторами заяв з грошовими вимогами до боржника.
Сукупний аналіз положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також положень частини другої статті 33 Закону України "Про іпотеку" дають підстави вважати, що з моменту порушення провадження у справі про банкрутство права забезпеченого кредитора можуть вважатися порушеними, оскільки після порушення провадження у справі про банкрутство пред'явлення забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та в межах провадження у справі про банкрутство, тому забезпечені кредитори набувають статусу учасника провадження у справі про банкрутство з моменту порушення такого провадження, а відтак, набувають і процесуальне право на оскарження ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство.
Такі висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 904/6950/17.
Матеріалами справи підтверджується, що згідно з Іпотечним договором від 26.12.2011, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хоміч О.М. за реєстровим номером 2448, та згідно з Договором застави обладнання від 31.10.2011 №11ВД/Z-5, які укладені в якості забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Рекуперація свинцю" за Кредитним договором від 17.06.2008 №11ВД, АТ "ВТБ Банк" є іпотекодержателем (заставодержателем) та обтяжувачем по відношенню до боржника, що відповідно до статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дає підстави визначати заявника як забезпеченого кредитора, а отже, має право на оскарження ухвали Господарського суду Харківської області від 30.07.2018 у даній справі.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та аргументам оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги АТ "ВТБ Банк" та арбітражного керуючого Бєлової О.А. задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом.
Згідно з частиною третьою статті 10 Закону про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
Відповідно до частини другої статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до заяви про порушення справи про банкрутство додаються, у тому числі, докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова державного виконавця або приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора.
Відповідно до частин 2 та 3 статті 16 Закону про банкрутство, у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи.
Якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження.
Частиною 6 статті 16 Закону про банкрутство встановлено, що за наслідками розгляду заяви про порушення справи про банкрутство та відзиву боржника господарський суд виносить ухвалу про: порушення провадження у справі про банкрутство; відмову у порушенні провадження у справі про банкрутство.
Перелік підстав для відмови в порушенні провадження у справі, зазначений у частині сьомій статті 16 Закону про банкрутство, є вичерпним.
Зокрема, суд відмовляє в відкритті провадження (проваджень) у справі про банкрутство, якщо: заявником не доведено наявності підстав для відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство; вимоги кредитора є повністю забезпеченими майном боржника; вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду; відсутня хоча б одна з підстав, передбачених частиною третьою статті 10 цього Закону; за наявності підстав, передбачених статтею 15 цього Закону.
Таким чином, основне завдання підготовчого засідання полягає у з'ясуванні ознак неплатоспроможності боржника, наявності чи відсутності перешкод для подальшого руху справи про банкрутство.
Судова колегія зазначає, що необхідною та обов'язковою передумовою порушення провадження у справі про банкрутство є надання заявником та наявність доказів на підтвердження всіх передумов для порушення провадження у справі про банкрутство в загальному порядку саме на момент звернення із відповідною заявою.
Враховуючи наведений перелік документів, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство, доказами безспірності вимог кредиторів є судові рішення, що набрали законної сили, та постанови про відкриття виконавчого провадження. При цьому, постанова про відкриття виконавчого провадження є одним з основних доказів безспірності заявлених вимог, в розумінні приписів статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно до якого встановлюється факт та строк невиконання боржником судового рішення, на підставі якого виникли грошові вимоги, заявлені як підстава порушення провадження у справі про банкрутство боржника.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №916/1332/17.
Таким чином, базовий розмір грошових вимог, який дає право ініціювати процедуру банкрутства, повинен становити не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати. При цьому наведена вимога застосовується не лише при порушенні справи про банкрутство, а й під час проведення підготовчого засідання (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19.10.2016 у справі № 922/4832/15).
Так, за змістом пункту 8 частини першої статті 40 і пункту 4 частини другої статті 41 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати на відповідний бюджетний період визначається законом про Державний бюджет України; до набрання чинності законом про Державний бюджет України на поточний бюджетний період, соціальні стандарти та соціальні гарантії, у тому числі прожитковий мінімум, рівень його забезпечення, мінімальна заробітна плата, надання пільг, компенсацій і гарантій населенню, у поточному бюджетному періоді застосовуються у розмірах та на умовах, що діяли у грудні попереднього бюджетного періоду;
Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" мінімальну заробітну плату встановлено у місячному розмірі - 3723,00грн.
Отже, на час проведення підготовчого засідання, на якому вирішувалося питання про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекуперація свинцю" (липень 2018 року), розмір мінімальної заробітної плати в Україні становив 3723,00грн, а трьохсот мінімальних заробітних плат - відповідно 1116900,00грн. При цьому, розмір грошових вимог ТОВ "Індевер" до боржника на час звернення до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство згідно рішення Господарського суду Харківської області від 14.11.2016 у справі №922/3739/16 становив 1138126,40 грн, тобто більше ніж триста мінімальних розмірів заробітної плати.
В апеляційній скарзі АТ "ВТБ Банк", не заперечуючи проти розміру вимог ТОВ "Індевер", наполягає на тому, що ініціюючим кредитором не було дотримано одну із визначених законом умов для порушення провадження у справі про банкрутство, а саме - щодо невиконання рішення суду про стягнення заборгованості протягом трьох місяців.
Судова колегія зазначає, що для виконання боржником рішення суду встановлюється саме три місяці з дати відкриття виконавчого провадження та такий строк повинен бути дотриманий на дату звернення заявника до суду з заявою про визнання боржника банкрутом, що узгоджується з приписами частини першої статті 15 Закону про банкрутство, яка, зокрема, передбачає, що господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство повертає її та додані до неї документи без розгляду, якщо заявник-кредитор не подав доказів неспроможності боржника виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами в розмірі, визначеному частиною третьою статті 10 цього Закону, протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом.
У пункті 12 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 N 01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI)" роз'яснено, що строк невиконання боржником грошового зобов'язання для визначення неплатоспроможності боржника починається з моменту відкриття виконавчого провадження. Відповідну правову позицію викладено також у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 924/159/14.
Як вже було зазначено, в основу безспірності вимог ТОВ "Індевер" до боржника покладено рішення Господарського суду Харківської області від 14.11.2016 у справі №922/3739/16, на виконання якого 29.11.2016 Господарським судом Харківської області видано відповідний наказ.
Постановою державного виконавця Дзержинського відділу держаної виконавчої служби міста Харкова від 30.11.2016 відкрито виконавче провадження №53010638 з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 29.11.2016 у справі №922/3739/16, отже саме від вказаної дати починається трьохмісячний строк, про який зазначено у ч.3 ст.10 Закону про банкрутство.
Колегія суддів погоджується з доводами АТ "ВТБ Банк" про те, що період зупинення виконавчого провадження не повинен враховуватися при визначенні фактичної тривалості строку невиконання боржником грошового зобов'язання.
Разом з тим, виконавче провадження ВП №53010638 з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 29.11.2016 у справі №922/3739/16 зупинено не було, що підтверджується оригіналом довідки Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 11.07.2018 №14.1-39/192814, підписаної начальником даного відділу ДВС та засвідченої печаткою, в якій повідомлено про те, що в примусовому порядку рішення Господарського суду Харківської області від 14.11.2016 у справі №922/3739/16 не було виконано у зв'язку з тим, що у боржника відсутні кошти на банківському рахунку для погашення боргу та недостатньо майна, на яке може бути звернуто стягнення; виконавче провадження з моменту відкриття і до дати видачі цієї довідки (11.07.2018) не зупинялося (т.1, а.с.33).
Колегія суддів вважає необґрунтованими твердження апелянта щодо переривання тримісячного строку незадоволення боржником вимог ініціюючого кредитора у зв'язку із дією мораторію на задоволення вимог кредиторів згідно ухвали Господарського суду Харківської області від 01.08.2016 у справі №922/2303/16 про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю", з таких підстав.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.07.2018 у справі №922/2303/16, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.08.2018, скасовано ухвалу господарського суду Харківської області від 01.08.2016 про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю". Відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНКОД" у порушенні провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю".
Відповідно до частини 1 статті 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими посилання ТОВ "Індевер" на правову позицію Верховного Суду (постанова від 08.08.2018 у справі №908/503/17), а також висновки Верховного Суду України, викладені в судових рішеннях від 13.05.2015 №6-53цс15, від 10.06.2015 №6-449цс15, від 24.06.2015 у справі № 907/544/14, відповідно до якої скасований судовий акт не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.
Таким чином, постановлена за наслідками розгляду заяви про порушення справи про банкрутство у підготовчому засіданні ухвала Господарського суду Харківської області від 01.08.2016 у справі №922/2303/16 після її скасування 11.07.2018 є такою, що не має правових наслідків, зокрема, щодо введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Частиною 5 цієї статті передбачено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів.
Згідно пункту 4 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" вказано, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом.
Матеріалами справи свідчать про те, що вимоги ініціюючого кредитора до боржника підтверджені рішенням господарського суду Харківської області від 14.11.2016 у справі №922/3739/16 ґрунтуються на договорі поставки №0509 від 05.09.2016, укладеного між ТОВ "Індевер" та ТОВ "Рекуперація свинцю" після постановлення господарським судом Харківської області ухвали від 01.08.2016 у справі № 922/2303/16 про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю". Тобто, такі вимоги є поточними вимогами кредитора.
Таким чином, на безспірні вимоги ТОВ "Індевер" та ТОВ "Рекуперація свинцю", щодо яких було ухвалене рішення господарського суду Харківської області від 14.11.2016 та щодо примусового виконання яких було відкрито виконавче провадження № 53010638, не поширювалася дія мораторію, який було введено ухвалою господарського суду Харківської області від 01.08.2016 у справі № 922/2303/16.
Оскільки ТОВ "Індевер" на час звернення із заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю" було підтверджено належними і допустимими доказами факт безперервного здійснення виконавчого провадження у період з 30.11.2016 по 11.07.2018, а АТ "ВТБ Банк" вказані обставини не спростовано - колегія суддів зазначає про безпідставність тверджень апелянта щодо фактичного зупинення вчинення виконавчих дій.
Враховуючи, що господарським судом першої інстанції було перевірено обґрунтованість вимог ініціюючого кредитора, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження, а також встановлено наявність доказів неспроможності боржника виконати свої грошові зобов'язання перед кредитором протягом більш ніж три місяці, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав, визначених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" для порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекуперація свинцю".
Щодо призначення судом першої інстанції розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекуперація свинцю" арбітражного керуючого Рибачука Валерія Володимировича та відмови в задоволенні заяв арбітражного керуючого Бєлової О.А., колегія суддів зазначає наступне.
За визначенням ст. 1 Закону про банкрутство арбітражний керуючий - фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.
Відповідно до частини 1 статті 114 Закону про банкрутство кандидатура арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) для виконання повноважень розпорядника майна визначається судом самостійно із застосуванням автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.
Під час прийняття заяви про порушення справи про банкрутство суд в ухвалі зобов'язує визначеного автоматизованою системою арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) надати заяву на участь у даній справі.
У разі якщо від арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), визначеного автоматизованою системою, не надійшла заява про згоду стати розпорядником майна в цій справі, то розпорядника майна призначає суд без застосування автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.
Як вбачається з матеріалів справи, при ухваленні судового рішення про прийняття заяви про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекуперація свинцю" автоматизованою системою з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у справах про банкрутство визначено арбітражного керуючого Рибачука Валерія Володимировича для участі у справі № 922/1903/18 в якості розпорядника майна, якого ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.07.2018 зобов'язано подати відповідну заяву.
25.07.2018 до місцевого господарського суду засобами електронного зв'язку за наявності електронного цифрового підписунадійшла заява арбітражного керуючого Рибачука В.В. про його згоду на участь у справі №922/1903/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекуперація свинцю" із зазначенням, що він не належить до жодної категорії осіб, передбачених частиною 2 статті 114 Закону про банкрутство. Також, оригінал вказаної заяви надіслано засобами поштового зв'язку, до якої додано копію свідоцтва Міністерства юстиції України від 22.05.2013 № 830 про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, договір добровільного страхування цивільно-правової відповідальності арбітражного керуючого від 09.11.2017 № 046.
Частиною 2 статті 114 Закону про банкрутство встановлено, розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором не можуть бути призначені арбітражні керуючі:
1) які є заінтересованими у цій справі;
2) які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, крім випадків, коли з дня усунення від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років;
3) яким відмовлено в допуску до державної таємниці, якщо такий допуск є необхідним для виконання обов'язків, покладених цим Законом;
4) які мають конфлікт інтересів (особи, у яких виникає суперечність між власними чи їх близьких осіб майновими, немайновими інтересами та повноваженнями арбітражного керуючого).
До призначення арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) особа повинна подати до господарського суду заяву, в якій зазначається, що вона не належить до жодної категорії вищезазначених осіб.
Як було зазначено вище, автоматизованою системою було визначено арбітражного керуючого Рибачука В.В. (свідоцтво від 22.05.2013 № 830) для участі у даній справі, який подав заяву-згоду на його призначення розпорядником майна ТОВ "Рекуперація свинцю", повідомивши господарський суд про відсутність обмежень, встановлених частиною 2 статті 114 Закону про банкрутство.
За вказаних обставин колегія судів вважає, що при постановленні оскаржуваної ухвали від 30.07.2018 про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю" в частині введення процедури розпорядження майном боржника та призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Рибачука В.В., місцевий господарський суд дотримався приписів чинного законодавства, враховуючи, що матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження невідповідності кандидатури арбітражного керуючого Рибачука В.В. нормам Закону про банкрутство.
При цьому, колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги про відсутність мотивування в оскаржуваному судовому рішенні відхилення інших кандидатур арбітражних керуючих, які подали заяви про участь у даній справі, у тому числі арбітражного керуючого Бєлової О.А., з огляду на те, що статтею 114 Закону про банкрутство встановлено обов'язок суду призначити розпорядника майна боржника без застосування конкурсного відбору за умов подання заяви-згоди арбітражним керуючим, кандидатура якого визначена за допомогою автоматизованого відбору та відповідності такої особи вимогам ч. 2 ст. 114 Закону про банкрутство.
Оскільки від арбітражного керуючого Рибачука В. В., визначеного автоматизованою системою, надійшла заява про згоду стати розпорядником майна в цій справі, то суд першої інстанції позбавлений права призначати розпорядника майна без застосування автоматизованої системи за відсутності підстав для відхилення його кандидатури або доказів невідповідності кандидатури арбітражного керуючого вимогам Закону про банкрутство .
Такий же висновок щодо застосування норм права викладений в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №904/4262/17.
З врахуванням встановлених вище обставин та норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про законність прийнятого судового рішення за результатами підготовчого засідання у справі про банкрутство в частині відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю", введення процедури розпорядження майном боржника та призначення розпорядника майна, у зв'язку з чим ухвала Господарського суду Харківської області від 30.07.2018 підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги акціонерного товариства "ВТБ Банк" та арбітражного керуючого Бєлової О.А. належить відхилити.
Враховуючи вищезазначене, місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянтів, викладені в апеляційних скаргах, не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга арбітражного керуючого Бєлової Олени Анатоліївни та апеляційна скарга акціонерного товариства "ВТБ Банк" задоволенню не підлягають, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.07.2018 у справі №922/1903/18 слід залишити без змін.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянтів.
Керуючись статтями 254, 273, п.1 ч.1 статті 275, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу акціонерного товариства "ВТБ Банк" залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу арбітражного керуючого Бєлової Олени Анатоліївни залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.07.2018 у справі №922/1903/18 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів.
Повний текст постанови складено 21.09.2018.
Головуючий суддя Білоусова Я.О.
Суддя Пуль О.А.
Суддя Тарасова І. В.
