ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________________
УХВАЛА
"04" липня 2019 р.
Справа № 922/1903/18
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Яризька В.О.
при секретарі судового засідання Трофименко С.В.
розглянувши заяву ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника по справі
за заявою
Товариства з обмеженою відповідальністю "Індевер", м. Дніпро,
про визнання банкрутом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекуперація свинцю", м. Харків,
за участю :
учасники судового засідання не з`явились,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА _1 звернувся до суду з заявою з грошовими вимогами до боржника - ТОВ "Рекуперація свинцю" на суму 265 543,41 грн.
Заява ОСОБА_1 була призначена до розгляду в судовому засіданні, розгляд заяви неодноразово відкладався.
Ухвалою суду від 03.06.2019, яка занесена до протоколу судового засідання, в розгляді заяви оголошено перерву до 04.07.2019 о 12:40 год.
У призначене судове засідання учасники судового процесу не з`явились, про дату, час та місце розгляду заяви були повідомлені належним чином.
Від заявника надійшла заява про розгляд його вимог за його відсутності, свої вимоги підтримує в повному обсязі.
Від розпорядника майна надійшли пояснення щодо вимог заявника про визнання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме щодо врахування судом доходів, отриманих заявником після звільнення з підприємства-боржника.
Суд вважає, що нез`явлення учасників судового процесу не перешкоджає розгляду вимог ОСОБА_1 у судовому засіданні 04.07.2019, вважає за можливе розглянути вимоги за наявними в справі матеріалами.
Вислухавши учасників судового процесу, які були присутні в судових засіданнях щодо розгляду вимог ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Ухвалою суду від 30.07.2018 відкрито провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Рекуперація свинцю", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекуперація свинцю", код ЄДРПОУ 35395039, арбітражного керуючого Рибачука Валерія Володимировича.
На офіційному веб - сайті Вищого господарського суду України 30.07.2018 було оприлюднено повідомлення про порушення справи про банкрутство. Визначено граничний строк на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника. Зазначено відомості про розпорядника майна.
Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.
Заява ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника надійшла до суду 15.08.2018, тобто заява подана у встановлений Законом строк.
Згідно поданої заяви заявник просить визнати його вимоги в загальній сумі 265 543,41 грн., яка складається з заборгованості по заробітній платі - 30 343,81 грн., компенсації втрати частини заробітної плати в зв`язку з затримкою термінів її виплати - 31 795,28 грн., середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати - 203 404,32 грн.
В повідомленні від 08.11.2018 № 05 розпорядник майна та боржник заявлені вимоги визнали частково, лише в сумі основної заробітної плати в розмірі 30 343,81 грн., щодо решти вимог зазначили, що заявлені вимоги є спірними.
Суд звертає увагу на те, що в повідомленні не зазначені підстави та обґрунтування невизнання решти вимог.
Суд зазначає, що згідно визначень, які надані в ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Як вже вказано судом, згідно ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство.
При цьому, частина 2 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" містить положення про те, що кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Відповідно до ч. 7 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заяви кредиторів за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, щодо яких є заперечення боржника, розглядаються згідно з цим Законом.
Отже, Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачено наявність судового рішення про стягнення боргу для заявлення конкурсних вимог, при цьому, обов`язок в будь-якому випадку заявити такі вимоги покладено на конкурсного кредитора.
Згідно довідки про доходи № 4 від 03.01.2017, яка видана ТОВ "Рекуперація свинцю", заборгованість підприємства боржника перед ОСОБА_1 по заробітній платі за період з 01.07.2014 по 31.12.2014 складає 30 343,81 грн.
Боржником не спростована вказана сума заборгованості та не надано доказів виплати заробітної плати.
Вказана сума визнана боржником та розпорядником майна та визнається судом, оскільки підтверджена належними доказами.
Заборгованість щодо виплати заробітної плати підлягає погашенню в першу чергу.
Суд зазначає, що учасниками в справі про банкрутство не надано заперечень щодо розрахунку заявником компенсації втрати частини заробітної плати за період з лютого 2015 року по червень 2018 року в сумі 31 795,28 грн.
Згідно із ст.ст. 1-4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Виплата компенсації проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції за період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації проводиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
На підставі зазначених вимог Закону боржник повинен виплатити заявнику компенсацію втрати частини його доходів, яка обчислюється відповідно до п. 4 "Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових коштів у зв`язку з порушенням терміну їх виплати", затвердженого постановою KM України № 159 від 21.02.2001.
Судом перевірено наданий розрахунок та встановлено, що такий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам.
Суд зазначає, що компенсація втрати частини доходів заявника у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати заробітної плати, нарахована в порядку статей 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" є компенсаційною виплатою, що є складовою заробітної плати.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 6/227-09.
Враховуючи вищевикладене, суд визнає вимоги заявника з компенсації втрати частини заробітної плати в зв`язку з затримкою термінів її виплати в сумі 31 795,28 грн., які включає до першої черги погашення реєстру вимог кредиторів.
Стосовно нарахування середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати ініціюючим кредитором надані заперечення щодо визнання таких вимог з посиланням на те, що з`ясуванню підлягають обставини чи працював заявник у період, за який здійснені донарахування, та чи отримував заробітну плату за спірний період.
Розглянувши заявлені вимоги та надані заперечення, суд зазначає наступне.
Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 Кодексу законів про працю України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
Пунктом 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" №13 від 24.12.1999 роз`яснено, що при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємства, установи чи організації, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 на виконання вимог частини 1 статті 27 Закону України "Про оплату праці".
Положеннями пункту 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати передбачено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються, зокрема, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати, заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких її включення до середнього заробітку передбачено чинним законодавством), компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати. В інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
Згідно даних трудової книжки, копія якої додана до матеріалів справи, 01.11.2016 ОСОБА_1 був працевлаштований до Відділу комунального господарства Красногвардійської районної ради у місті Дніпропетровську, звідки звільнений 01.06.2017, та з 01.12.2017 був працевлаштований на ДП "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М.Макарова", де працює до теперішнього часу, отже в силу положень статті 94 КЗпП України за новим місцем праці заявник одержував та одержує заробітну плату на умовах трудового договору, укладеного з новим роботодавцем.
Заявником надані відомості з Пенсійного фонду про отримувану заробітну плату за період після звільнення з підприємства боржника.
Розпорядником майна зроблений перерахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 з урахуванням здійснених заявником нарахувань та заробітної плати, отриманої на іншому місці роботі, різниця вказаних нарахувань складає 113 544,65 грн.
Судом перевірений вказаний розрахунок та встановлено, що такий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, арифметично обчислення здійснені вірно.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 1.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713, для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
При цьому, інші виплати, що не належать до фонду оплати праці, встановлені в розділі 3 Інструкції № 114/8713, згідно з пунктом 3.9 якого до них відносяться суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.
З наведених норм чинного законодавства вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Таким чином, суд визнає вимоги ОСОБА_1 в частині нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в загальній сумі 113 544,65 грн. (різниця між нарахованим заявником та отриманим іншим доходом в вигляді заробітної плати за вказаний період), які підлягають включенню до четвертої черги реєстру вимог кредиторів.
Решту вимог суд відхиляє як необґрунтовано нараховані з наведених вище підстав.
Керуючись ст. ст. 23-24 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 233-235 ГПК України,
УХВАЛИВ:
Визнати вимоги ОСОБА_1 в сумі 175 683,74 грн., з яких 62 139,09 грн. включити до першої черги погашення реєстру вимог кредиторів; 113 544,65 грн. грн. включити до четвертої черги погашення реєстру вимог кредиторів.
Решту вимог відхилити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення.
Ухвала може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дати складення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 09.07.2019.
Суддя
Яризько В.О.
