Ухвала
20 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 554/8023/15-ц
провадження № 61-28123св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Коротуна В. М., Крата В. І., Курило В. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, виконавчий комітет Полтавської міської ради, Управління майном комунальної власності міста,
третя особа - орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради,
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_4,
відповідач за зустрічним позовом- ОСОБА_1,
треті особи за зустрічним позовом: орган опіки та піклування Шевченківської районної у місті Полтаві ради, ОСОБА_5,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_3, який діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_4, на рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 05 липня
2017 року у складі судді Січиокно Т. О. та постанову апеляційного суду Полтавської області від 29 березня 2018 року у складі колегії суддів:
Чумак О. В., Лобова О. А., Пилипчук Л. І.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У червні 2015 року ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2, звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, виконавчого комітету Полтавської міської ради, Управління майном комунальної власності міста, третя особа ? орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради, про встановлення факту проживання малолітньої дитини у визначеному місці, встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання незаконними та скасування розпорядження органу приватизації житла, свідоцтва про право власності на житло, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя, стягнення грошової компенсації.
Позовна заява ОСОБА_1, з урахуванням уточнень, мотивована тим, що у період часу із 1996 року по 14 квітня 2014 року вона проживала із
ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу та мають двох спільних дітей: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
У 1996 році ОСОБА_1 вселилася як член сім'ї відповідача у квартиру
АДРЕСА_1, де прожила до
14 квітня 2014 року 2014 року.
За час спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 створювалися умови для комфортного проживання в цій квартирі, проводився капітальний ремонт за спільні кошти, організовувалися та проходили сімейні дозвілля.
26 грудня 2009 року для сімейних потреб, ними було за спільні кошти придбано автомобіль «Кia Sorento», який в подальшому відповідач без її згоди продав іншій особі.
Вважає, що автомобіль є спільною сумісною власністю та підлягає поділу шляхом стягнення на її користь суми належної їй 2/3 частки у ньому у розмірі 273 333,32 грн (417 030 грн х 2/3 = 273 333,32 грн), з урахуванням того, що її потреби у користуванні цим транспортним засобом є більшими, оскільки на її утриманні перебувають діти.
01 серпня 2006 року ОСОБА_3 одноособово приватизував квартиру
АДРЕСА_1. Однак, в приватизації не приймала участь їх спільна дитина ОСОБА_2, яка є членом сім'ї відповідача та на час приватизації проживала у вказаній вище квартирі, та, відповідно, мала право на участь у її приватизації.
ОСОБА_1, з урахуванням уточнень, просила
- встановити факт постійного проживання малолітньої ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 станом на 01 серпня 2006 року та визнати малолітню ОСОБА_2 членом сім'ї ОСОБА_3;
- встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у період з 1996 року до 14 квітня 2014 року;
- визнати незаконними та скасувати розпорядження органу приватизації від 01 серпня 2006 року № 295 про передачу квартири АДРЕСА_1 у приватну власність ОСОБА_3 та свідоцтво про право власності на житло від 01 серпня 2006 року, яке посвідчує, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 на праві приватної власності;
- визнати легковий автомобіль «Кia Sorento», чорного кольору, 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, державна реєстрація якого проведена 26 грудня 2009 року Полтавським ВРЕР на ОСОБА_3 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та в порядку його поділу визначити належну їй частку від продажу даного автомобіля у сумі 273 333, 32 грн і стягнути її з ОСОБА_3 на її користь.
У вересні 2015 року ОСОБА_3, який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_4, звернувся до суду із зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_1, треті особи: орган опіки та піклування Шевченківської районної у місті Полтаві ради,
ОСОБА_5, про визнання права особистої приватної власності на автомобіль, визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, визнання квартири на праві спільної часткової власності з визначенням часток співвласників.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 мотивовано тим, що з весни
2001 року до вересня 2009 року він проживав однією сім'єю з
ОСОБА_1 у квартирі НОМЕР_3, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. З вересня 2009 року сімейні відносини припинилися, однак по вересень 2010 року ОСОБА_1 продовжила проживати у вказаній вище квартирі. Восени 2010 року ОСОБА_1 переїхала на постійне проживання у квартиру НОМЕР_4, розташовану за адресою: АДРЕСА_2.
У період часу з 29 червня 1997 року по 31 серпня 2011 року ОСОБА_3 був офіційно працевлаштований на різних посадах, отримував регулярні заробітки, займався підприємницькою діяльністю, в тому числі з 25 травня 2006 року адвокатською діяльністю. На власні кошти, 04 грудня 1998 року ним було придбано вантажно-пасажирський автомобіль ІЖ -271501 вартістю
5 800,00 грн, влітку 2005 року мікроавтобус «WV Transporter T 4» вартістю
92 500,00 грн, який використовувався для перевезення товару до належної йому торгівельної точки у мікрорайоні «Сади-2», а також для дозвілля та відпочинку дітей. В подальшому він продав даний мікроавтобус та на заміну йому, на свої власні кошти купив автомобіль «Кia Sorento», чорного кольору, 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєструвавши на нього своє право власності.
ОСОБА_1 придбала квартиру НОМЕР_5 за адресою: АДРЕСА_3 за кошти, які на 95 % належать ОСОБА_3, а тому з цих підстав договір купівлі продажу цієї квартири, оформлений 01 серпня
2014 року, є недійсним. ОСОБА_3, як власник частини квартири, бажає розпорядитися належною йому часткою та 1/4 частину залишити у своїй власності, по 1/4 частині передати донькам ОСОБА_2, ОСОБА_4, 1/4 частину залишити у власності ОСОБА_1
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 05 липня
2017 року позовні вимоги ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2, до ОСОБА_3, виконавчого комітету Полтавської міської ради, Управління майном комунальної власності міста, третя особа ? орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради, про встановлення факту проживання малолітньої дитини у визначеному місці, встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання незаконними та скасування розпорядження органу приватизації житла, свідоцтва про право власності на житло, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя, стягнення грошової компенсації- задоволено частково.
Встановлено факт постійного проживання малолітньої ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 станом на 01 серпня 2006 року та визнано ОСОБА_2 членом сім'ї ОСОБА_3
Встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у період часу із 01 січня 2004 року до
14 квітня 2014 року.
Визнано незаконними та скасовано: розпорядження органу приватизації від 01 серпня 2006 року № 295 про передачу квартири АДРЕСА_1 у приватну власність ОСОБА_3 та свідоцтво про право власності на житло
від 01 серпня 2006 року, яким посвідчено, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 на праві особистої приватної власності.
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3, який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_4, до ОСОБА_1, треті особи: орган опіки та піклування Шевченківської районної у місті Полтаві ради, ОСОБА_5, про визнання права особистої приватної власності на автомобіль, визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, визнання квартири на праві спільної часткової власності з визначенням часток співвласників- залишено без задоволення.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 730,80 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 1 461,20 грн.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання дитини ОСОБА_2 у спірній квартирі станом на
01 серпня 2006 року та визнання її членом сім'ї ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем визнано вказані обставини та вони підтверджені матеріалами справи.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у період часу з 01 січня 2004 року до 14 квітня 2014 року, суд першої інстанції виходив із доведеності заявлених вимог в цій частині.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування розпорядження органу приватизації та свідоцтва про право власності на житло, суд першої інстанції виходив із того, що проведена приватизація про передачу спірної квартири на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»у власність виключно
ОСОБА_3 порушила права малолітньої на той час дитини ОСОБА_2 на отримання у власність житла, оскільки на час здійснення приватизації станом на 01 серпня 2006 дитина була членом сім'ї
ОСОБА_3 та проживала у спірній квартирі з дня народження -
22 жовтня 2001 року.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до виконавчого комітету Полтавської міської ради та управління майном комунальної власності, суд першої інстанції виходив із того, що в їх діях відсутня вина щодо видачі розпорядження про приватизацію та свідоцтва про право власності на спірне нерухоме майно.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання автомобіля «Кia Sorento», реєстраційний номер НОМЕР_1, спільною сумісною власністю, його поділ та стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 частки вартості у розмірі 273 333,32 грн., суд першої інстанції виходив з того, що автомобіль проданий ОСОБА_3 іншій особі ОСОБА_11, за яким і зареєстровано право власності на вказаний транспортний засіб, яке сторонами не оспорюється. При цьому, суд послався на те, що ОСОБА_1 не надала доказів, які б підтверджували її участь у купівлі вказаного вище автомобіля.
Залишаючи без задоволення зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із їх недоведеності.
Додатковим рішенням Октябрського районного суду міста Полтави
від 12 вересня 2017 року стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави недоплачений судовий збір у розмірі 2 375,20 грн.
Постановою апеляційного суду Полтавської області від 29 березня
2018 року апеляційні скарги ОСОБА_3, який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_4, задоволено частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 05 липня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання автомобіля спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя, стягнення грошової компенсації, - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 вартість 1/2 частини легкового автомобіля «Kia Sorento», чорного кольору, 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, в сумі 105 636,62 грн.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання автомобіля спільною сумісною власністю подружжя та його поділ відмовлено.
В іншій частині рішення Октябрського районного суду міста Полтави
від 05 липня 2017 року залишено без змін.
Додаткове рішення Октябрського районного суду міста Полтави
від 12 вересня 2017 року скасовано.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1 584,25 грн судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Держави 2 618,64 грн недоплаченого судового збору за подання зустрічного позову до суду першої інстанції.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 938,92 грн судового збору у відшкодування витрат, сплачених при подачі апеляційної скарги та
1 339,80 грн у відшкодування витрат на правничу допомогу.
Рішення суду апеляційної інстанції в частині стягнення грошової компенсації за автомобіль мотивовано тим, що реєстрація спірного автомобіля за ОСОБА_3 здійснена 26 грудня 2009 року під час проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу, а тому він є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. 06 листопада 2014 року ОСОБА_3 продав спірний автомобіль ОСОБА_11 за 211 273,24 грн без відома та згоди ОСОБА_1, а тому суд дійшов висновку про те, що з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню вартість 1/2 частини автомобіля у сумі 105 636,62 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання автомобіля спільною сумісною власністю подружжя та його поділ, апеляційний суд виходив із того, що спірний автомобіль на час розгляду справи належить іншій особі.
В іншій частині суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
17 квітня 2018 року ОСОБА_3, який діє у своїх інтересах та в інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_4, через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Октябрського районного суду міста Полтави від
05 липня 2017 року та постанову апеляційного суду Полтавської області
від 29 березня 2018 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що в силу приписів статей 4, 19 КАС України, статей 19, 20, 115 ЦПК України на вимоги ОСОБА_1 до виконавчого комітету Полтавської міської ради про визнання незаконним та скасування розпорядження органу приватизації житла, свідоцтва про право власності на житло, поширюється юрисдикція адміністративних судів, оскільки це публічно-правовий спір фізичної особи із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень. Інші вимоги ОСОБА_1 повинні розглядатися у порядку цивільного судочинства. Об'єднання в одне провадження публічно-правового спору та цивільно-правового спору не допускається. Суди були зобов'язанні відмовити у розгляді вказаної вимоги.
Доводи інших учасників справи:
02 липня 2018 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв'язку подала до верховного Суду відзив, в якому просить касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду Полтавської області від 29 березня 2018 року залишити без змін.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи:
Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи
№ 554/8023/15-ц з Октябрського районного суду міста Полтави.
21 червня 2018 року матеріали цивільної справи № 554/8023/15-ц надійшли до Верховного Суду.
22 червня 2018 року матеріали цивільної справи № 554/8023/15-ц передано судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2019 року цивільну справу
№ 554/8023/15-ц призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
Згідно з частинами першою та четвертою статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
Про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із обґрунтуванням підстав, визначених у частині шостій статті 403 цього Кодексу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки касаційна скарга містить доводи щодо порушення судом правил суб'єктної юрисдикції.
Керуючись частиною шостою статті 403, частинами першою та четвертою статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Справу № 554/8023/15-ц за позовом ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2, до ОСОБА_3, виконавчого комітету Полтавської міської ради, Управління майном комунальної власності міста, третя особа ? орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради, про встановлення факту проживання малолітньої дитини у визначеному місці, встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання незаконними та скасування розпорядження органу приватизації житла, свідоцтва про право власності на житло, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя, стягнення грошової компенсації; за зустрічним позовом ОСОБА_3, який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_4, до ОСОБА_1, треті особи: орган опіки та піклування Шевченківської районної у місті Полтаві ради, ОСОБА_5, про визнання права особистої приватної власності на автомобіль, визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, визнання квартири на праві спільної часткової власності з визначенням часток співвласників за касаційною скаргою ОСОБА_3, який діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_4, на рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 05 липня
2017 року та постанову апеляційного суду Полтавської області
від 29 березня 2018 року передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: Н. О. Антоненко В. М. Коротун В. І. Крат В. П. Курило
