Ухвала
23 травня 2018 року
м. Київ
справа № 554/8023/15-ц
провадження № 61-28123ск18
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Курило В. П. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3, на рішення Октябрського районного суду міста Полтави від
05 липня 2017 року та постанову апеляційного суду Полтавської області від 29 березня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_4 в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_1, виконавчого комітету Полтавської міської ради, Управління майном комунальної власності міста, третя особа − орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради, про встановлення факту проживання малолітньої дитини у визначеному місці, встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання незаконними та скасування розпорядження органу приватизації житла, свідоцтва про право власності на житло, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя, стягнення грошової компенсації; за зустрічним позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: орган опіки та піклування Шевченківської районної у місті Полтаві ради, ОСОБА_5, про визнання права особистої приватної власності на автомобіль, визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, визнання квартири на праві спільної часткової власності з визначенням часток співвласників,
ВСТАНОВИВ:
Подана 17 квітня 2018 року до Верховного Суду касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору за подання касаційної скарги у повному обсязі.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
З постанови апеляційного суду Полтавської області від 29 березня
2018 року вбачається, що у червні 2015 року до суду першої інстанції звернулася ОСОБА_4, з урахуванням уточнених позовних вимог, про:
- встановленняфакту постійного проживання малолітньої ОСОБА_2у квартирі АДРЕСА_1 станом на 01 серпня 2006 року та визнаннямалолітньої ОСОБА_2членом сімʼї ОСОБА_1(вимога немайнового характеру);
- встановленняфакту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_4та ОСОБА_1 у період з 1996 року до 14 квітня 2014 року (вимога немайнового характеру);
- визнаннянезаконними та скасування розпорядження органу приватизації від 01 серпня 2006 року № 295 про передачу квартири АДРЕСА_1 у приватну власність ОСОБА_1та Свідоцтвапро право власності на житло від 01 серпня 2006 року, яке посвідчує, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1на праві приватної власності (вимога немайнового характеру);
- визнаннялегкового автомобіляКІА SORENTO, чорного кольору, 2009 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, державна реєстрація якого проведена 26 грудня 2009 року Полтавським ВРЕР на ОСОБА_1спільною сумісною власністю ОСОБА_4та ОСОБА_1 та в порядку його поділу визначення належноїїй частки від продажу даного автомобіля у сумі
273 333, 32 грн та стягнення цієї суми з ОСОБА_1на користь
ОСОБА_4 (вимога майнового характеру).
10 вересня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції, з урахуванням зменшених та уточнених зустрічних позовних вимог, про :
-визнанняза ним права особистої приватної власності на автомобіль KIA SORENTO, чорного кольору, 2009 року випуску, кузов НОМЕР_2, зареєстрованого ним як власником згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 26грудня 2009 року НОМЕР_3(вимога майнового характеру);
-визнаннядоговору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, оформлений 01 серпня 2014 року, недійсним (вимога немайнового характеру);
- визнання квартири АДРЕСА_2 об'єктом спільної часткової власності з наступним розміром часток: 1/4 - власність ОСОБА_1, 1/4 - власність ОСОБА_4, 1/4 - власність ОСОБА_2, 1/4 - власність ОСОБА_3 (вимога майнового характеру).
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, яка діяла на момент звернення до суду першої інстанції) за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Підпунктом першим пункту першого частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, яка діяла на момент звернення до суду першої інстанції) визначено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.
Підпунктом другим пункту першого частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, яка діяла на момент звернення до суду першої інстанції) визначено, що за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати.
Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік»
з 01 січня 2015 року встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1 218,00 грн.
З постанови апеляційного суду Полтавської області від 29 березня
2018 року вбачається, що ринкова вартість оспорюваного автомобіля KIA SORENTO складає 410 000,00 грн, а вартість оспорюваної квартири АДРЕСА_2 становить 316 874,00 грн.
Підпунктом 14 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.
Оскільки ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом також власних інтересів, в цій частині заявлених вимог заявник не звільнений від сплати судового збору.
Враховуючи викладене, судовий збір за подання позовної заяви в суд першої інстанції становить 8 153,90 грн. Таким чином, заявнику за подання касаційної скарги слід сплатити 16 307,80 грн (8 153,90 грн х 200 %) судового збору. Враховуючи те, що заявником сплачено судовий збір у розмірі
1 200,00 грн (відповідно до квитанції від 17 квітня 2018 року
№ 0.0.1013350370.1), а тому потрібно доплатити 15 107,80 грн судового збору за подання касаційної скарги.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО: 820019, рахунок отримувача: 31213207700007, ККДБ: 22030102.
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3, на рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 05 липня
2017 року та постанову апеляційного суду Полтавської області від
29 березня 2018 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 13 червня
2018 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. П. Курило
