ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" листопада 2017 р.
Справа № 913/869/14
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калантай М.В.
при секретарі судового засідання Семенову О.Є.
розглянувши справу
за позовом
Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ
до
Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот", м.Сєверодонецьк Луганської області
про
стягнення 317908182,52 грн.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність №273/16 від 27.12.2016
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №05/65 від 26.12.2016
ВСТАНОВИВ:
Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі за текстом - позивач) звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства “Сєвєродонецьке об’єднання Азот” (далі за текстом - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просить стягнути 317908182,52грн., з яких 283198704,31грн. інфляційних втрат за період січень 2013-квітень 2015, 34709478,21грн. 3% річних за період з 07.12.2013 по 28.05.2015 за прострочення виконання зобов'язання за договором №06/09-1984 від 22.12.2009.
Рішенням господарського суду Харківської області від 16.11.2015, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.02.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2016, позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 26102541,19грн. інфляційних втрат та 17933755,02грн. 3 % річних. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду України від 12.04.2017 вищевказані судові рішення скасовані в частині відмови у задоволенні позову ДК "Газ України" до ПрАТ "Сєвєродонецьке об’єднання Азот" про стягнення 257096613,12грн. інфляційних втрат і 16775723,19грн. 3% річних. Справа №913/869/14 у цій частині передана на розгляд до господарського суду Харківської області.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.05.2017 призначено судову економічну експертизу, провадження у справі зупинено.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.11.2017 провадження у справі поновлено, оскільки згідно листа експертної установи від 18.10.2017 №9955 матеріали справи повернуто без виконання судової експертизи.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в частині стягнення 257096613,12грн. інфляційних втрат і 16775723,19грн. 3% річних, просив суд в цій частині позов задовольнити.
Відповідач під час нового розгляду справи в частині стягнення 257096613,12грн. інфляційних втрат і 16775723,19грн. 3% річних заперечив, посилаючись на те, що розрахунок цих сум є необґрунтованим. При цьому, представник відповідача не надав пояснень щодо причин невиконання обов'язку щодо оплати відповідної судової експертизи, яка була призначена ухвалою від 30.05.2017 у даній справі.
З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши представників сторін, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.
22 грудня 2009 року між позивачем, як постачальником, та Закритим акціонерним товариством "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" (на даний час - ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот"), як покупцем, укладено Договір поставки природного газу №06/09-1984 (далі за текстом - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі зазначеному у статті 2 цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для власних потреб.
Відповідно до пункту 4.4 Договору приймання-передача газу оформлюється відповідними актами.
Згідно пункту 6.1 Договору оплата за природний газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки, за 5 банківських днів до початку місяця поставки.
Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за місяць передачі газу) до 10 числа місяця, наступного за місяцем передачі газу.
В подальшому сторонами укладались додаткові угоди до Договору, а саме: №1 від 10.03.2010, №3 від 31.05.2010, №4 від 01.06.2010, №9 від 06.07.2010 та №6 від 06.08.2010.
Відповідно до частини 3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
ДК “Газ України” зверталася до суду з позовом до ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" про стягнення боргу за період січень-грудень 2010 року в сумі 503912285,25грн, пені за період із 11 по 29 грудня 2010 року в сумі 2054254,07грн., інфляційних втрат у сумі 2813306,15грн. і 3% річних у сумі 1154553,27грн. за період із 11 грудня 2010 року по 27 січня 2011 року, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за Договором (справа №3/5014/866/2012 (9/11/2011).
Рішенням господарського суду Луганської області від 17.06.2014 у справі №3/5014/866/2012 (9/11/2011), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.09.2015, позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" на користь ДК "Газ України" заборгованість за Договором за період із січня по грудень 2010 року в розмірі 503912285,25грн., пеню в розмірі 1027127,04грн., інфляційні втрати в розмірі 2813306,15грн., 3% річних в розмірі 1154553,27грн. і судові витрати.
Постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2015 у справі №3/5014/866/2012 (9/11/2011) постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.09.2015 та рішення господарського суду Луганської області від 17.06.2014 в частині стягнення пені, інфляційних втрат і 3% річних скасовано. Справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Луганської області.
За результатами нового розгляду господарським судом Луганської області справи №3/5014/866/2012 (9/11/2011) було прийнято рішення від 24.03.2016, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.06.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 06.09.2016, яким позов ДК "Газ України" до ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача пеню у сумі 2054254,07грн., 3% річних у сумі 1154553,27грн., інфляційні втрати у сумі 2573306,15грн. У решті позову відмовлено.
Вказаними судовими рішеннями, зокрема, встановлено, що на виконання умов Договору та додаткових угод до нього позивач протягом січня-грудня 2010 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 2760978285,25грн., що підтверджується підписаними обома сторонами актами прийому-передачі природного газу від 31.01.2010 на суму 158239174,79грн., від 28.02.2010 на суму 156888723,25грн., від 31.03.2010 на суму 202138705,66грн., від 30.11.2010 на суму 169551857,45грн., від 30.11.2010 на суму 168673869,55грн., від 30.06.2010 на суму 132370664,90грн., від 31.07.2010 на суму 98066719,61грн., від 31.08.2010 на суму 243733256,26грн., від 30.09.2010 на суму 361553466,83грн., від 31.10.2010 на суму 331251526,99грн., від 30.11.2010 на суму 320491303,22грн. та від 31.12.2010 на суму 418019016,74грн. Відповідач свої обов'язки за Договором виконав неналежним чином, частково оплативши спожитий газ у загальному розмірі 2257066000,00грн., у зв'язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 503912285,25грн.
Крім того, з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою господарського суду Луганської області від 18.02.2016 у справі №3/5014/866/2012 (9/11/2011) було затверджено мирову угоду від 16.09.2015, укладену між сторонами у процесі виконання рішення відповідно до ст. 121 ГПК. За умовами цієї мирової угоди сторони підтверджують наявність у відповідача заборгованості за Договором у сумі 503912285,25грн, проте сторонами погоджено сплату заборгованості частинами впродовж 24 місяців, починаючи з місяця, що настає за місяцем закінчення антитерористичної операції, яка проводиться у зв'язку з подіями в окремих районах Донецької та Луганської областей. При цьому місяцем, в якому завершиться антитерористична операція, вважається місяць, в якому набере чинності нормативно-правовий акт про завершення антитерористичної операції.
Таким чином, з вищевказаних судових рішень вбачається, що станом на момент звернення до суду з позовом у даній справі №913/869/14 сума основного боргу за Договором у розмірі 503912285,25грн. відповідачем не була сплачена.
У заявку з порушенням відповідачем строків виконання своїх зобов'язань за Договором щодо оплати спожитого природного газу, позивач на підставі статті 625 ЦК України просить стягнути з відповідача на свою користь 283198704,31грн. інфляційних втрат за період січень 2013 року - квітень 2015 року, а також 34709478,21грн. 3% річних за період з 07.12.2013 по 28.05.2015.
Рішенням господарського суду Харківської області від 16.11.2015 у даній справі, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.02.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2016, позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 26102541,19грн. інфляційних втрат, нарахованих за період січень 2013 року - квітень 2014 року (15 днів) та 17933755,02грн. 3 % річних за період з 07.02.2013 по 15.04.2014. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду України від 12.04.2017 вищевказані судові рішення скасовані в частині відмови у задоволенні позову ДК "Газ України" до ПрАТ "Сєвєродонецьке об’єднання Азот" про стягнення 257096613,12грн. інфляційних втрат і 16775723,19грн. 3% річних. Справа №913/869/14 у цій частині передана на розгляд до господарського суду Харківської області.
Таким чином, судом під час нового розгляду розглядаються вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 257096613,12грн. інфляційних втрат і 16775723,19грн. 3% річних.
Надаючи правову кваліфікацію вищевказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Згідно статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно пункту 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до пункту 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Враховуючи викладене, позивач, звертаючись з даним позовом, правомірно здійснив нарахування відповідачу сум інфляційних втрат.
Перевіривши розрахунки вказаних сум в частині, яка була на новий розгляд згідно постанови Верховного Суду України, тобто в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 257096613,12грн. та 3% річних у розмірі 16775723,19грн., суд визнав їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства.
За таких обставин, дані позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Заперечуючи проти розрахунку сум інфляційних втрат та 3% річних, відповідач вказує на їх необґрунтованість.
З метою перевірки доводів відповідача судом було призначено судову експертизу, оплату проведення якої було покладено на відповідача. Однак, за повідомленням експертної установи (лист від 18.10.2017 №9955) відповідач не здійснив оплату проведення експертизи. Таким чином, відповідач фактично ухилився від її проведення, що є проявом зловживання наданими йому процесуальними правами.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що судовими рішеннями у даній справі, які набрали законної сили в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих у даній справі до 16.04.2014, встановлено, що такі розрахунки, які є частиною загального розрахунку у справі №913/869/14 та які не відрізняються між собою за методикою розрахунку та змістом бази розрахунку (основний борг), є належними, арифметично вірними та такими, що повністю відповідають положенням чинного законодавства України.
Доводам відповідача щодо форс-мажорних обставин, які заявлялися під час первісного розгляду даної справи, надана оцінка в постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 у даній справі, який визнав їх необґрунтованими.
Здійснюючі розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову, в частині вимог, що були направлені на новий розгляд покладаються на відповідача в сумі 62957,04грн. (73080,00грн. (загальна сума сплаченого судового збору) - 10122,96грн. (сума судового збору, покладеного на відповідача судовими рішеннями у даній справі в частині, що набрала законної сили)).
Крім того, згідно пункту 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.07.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду.
Постановою Верховного Суду України від 12.04.2017 у даній справі були частково скасовані постанова Вищого господарського суду України від 20.04.2016, постанова Донецького апеляційного господарського суду від 16.02.2016 та рішення господарського суду Харківської області від 16.11.2015. При цьому, не було здійснено розподілу сплачених позивачем судових витрат, понесених ним під час оскарження цих судових актів в апеляційному порядку (платіжне доручення №4429 від 19.11.2015 на суму 80388,00грн.), до Вищого господарського суду України (платіжне доручення №540 від 01.03.2016 на суму 87696,00грн.) та до Верховного Суду України (платіжне доручення №988 від 15.11.2016 на суму 95004,00грн.). Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 263088,00грн. (80388,00грн. + 87696,00грн. + 95004,00грн.)
Також, згідно пункту 4.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.07.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з числа зазначених у частині четвертій статті 111-13 ГПК з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 49 ГПК.
З матеріалів справи вбачається, що постановою Вищого господарського суду України від 30.09.2015 у даній справі були скасовані постанова Донецького апеляційного господарського суду від 07.07.2015 та ухвала господарського суду Харківської області від 08.06.2015 про зупинення провадження у справі. При цьому, розподіл сплачених позивачем судових витрат, понесених позивачем під час оскарження цих судових актів в апеляційному (платіжне доручення №3329 від 09.06.2015 на суму 609,00грн.) та касаційному порядку (платіжне доручення №3511 від 09.07.2015 на суму 609,00грн.), здійснено не було. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1218,00грн. (609,00грн. + 609,00грн.)
Враховуючи викладене, загальна сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 327263,04грн. (62957,04грн. + 263088,00грн. + 1218,00грн.).
Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов в частині вимог про стягнення 257096613,12грн. інфляційних втрат і 16775723,19грн. 3% річних задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" (93403, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Пивоварова, 5, код ЄДРПОУ 33270581) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) 257096613,12грн. інфляційних втрат, 17933755,02 грн. 3% річних, 327263,04грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене в установленому законодавством порядку.
Повне рішення складено 04.12.2017 р.
Суддя
ОСОБА_3
