ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" листопада 2015 р.
Справа № 913/869/14
Господарський суд Харківської області у складі:
головуючий суддя Суслова В.В.
судді: Новікова Н.А. , Аріт К.В.
при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.
розглянувши справу
за позовом
Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ
до
Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот", м. Сєверодонецьк
про
стягнення у розмірі 317908182,52 грн.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, довіреність № 85/16 від 12.08.2015 року;
відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 05/50 від 28.11.2014 року;
ВСТАНОВИВ:
В провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа №913/869/14 за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" про стягнення грошових коштів у розмірі 23575032,35 грн., з яких: 6550859,71 грн. інфляційних втрат, 17024172,64 грн. 3% річних, нарахованих за прострочення зобов'язання за договором № 06/09-1984 від 22.12.2009 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 червня 2015 року була прийнята до провадження заява позивача про збільшення позовних вимог за вх.№22131, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 317908182,52грн., з яких: 283198704,31 грн. інфляційних втрат за період січень 2013 року - квітень 2015 року, 34709478,21 грн. 3% річних за період з 07.12.2013 року по 28.05.2015 року, нарахованих за прострочення зобов'язання за договором № 06/09-1984 від 22.12.2009 року. Розгляд справи № 913/869/14 продовжено з урахуванням збільшення позовних вимог.
У призначеному судовому засіданні 16 листопада 2015 року були присутні представники позивача та відповідача.
Представник позивача наполягає на задоволенні позову в повному обсязі. Стосовно укладення між сторонами ОСОБА_3 угоди від 16.09.2015 року у справі №3/5014/866/2012(9/11/2011) представник позивача надав письмові пояснення за вх.№ 45861, які долучені судом до матеріалів справи. В наданих поясненнях повідомляється, що на даний час ОСОБА_3 угода господарським судом не затверджена. Окрім того зазначено, що умовами підписаної між сторонами Угоди регулюється порядок погашення відповідачем виключно суми основного боргу у розмірі 503912285,25 грн., 25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В пункті 2 ОСОБА_3 угоди сторони підтверджують та однаково розуміють, що предметом цієї ОСОБА_3 угоди не є пеня, три проценти річних та інфляційні втрати, тобто ДК "Газ України" не відмовляється від позовних вимог у справі № 3/5014/866/2012 (9/11/2011) стосовно стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, а одже дана ОСОБА_3 угода не є домовленістю про передачу позивачеві відступного та / або прощення пені, трьох процентів та інфляційних втрат. Таким чином, позивач вважає, що умови ОСОБА_3 угоди, не залежно від факту її затвердження господарським судом, ніяким чином не впливають на стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних втрат у даній справі. Крім того, позивач вважає, що відповідач не має права посилатись на форс-мажорні обставини як на підставу звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язання за Договором, оскільки останній не повідомляв позивача про наявність таких обставин у порядку та в строк передбачений п. 8.3. Договору №06/11-48 від 28.01.2011 року.
Представник відповідача позовні вимоги визнає частково, посилаючись на ОСОБА_4 експертного економічного дослідження від 08.09.2015 року № 1-08/09, відповідно до якого розмір 3% річних за період з 07.02.2013 року по 15.04.2014 року становить 1789233,75 грн., а розмір інфляційних втрат за період з січня 2013 року по березень 2014 року становить 4031298,26 грн. Одже, відповідач не визнає позовні вимоги на суму, яка становить різницю між заявленими позивачем вимогами та сумами вказаними у ОСОБА_4. Водночас представник відповідача вказує, що належне виконання відповідачем зобов'язань за Договором № 06/09-1984 від 22.12.2009 року виявилось неможливим внаслідок дії обставин непереборної сили, а саме через події, що відбуваються на території окремих районів Луганської та Донецької областей з квітня 2014 року. ОСОБА_5 № 4978 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) Торгово-промисловою палатою України був виданий відповідачу лише 02.09.2015 року, що призвело до несвоєчасного повідомлення позивача про форс - мажорні обставини. Також, представник відповідача підтверджує той факт, що ОСОБА_3 угода, яка підписана між сторонами 16.09.2015 року у справі № 3/5014/866/2012(9/11/2011), господарським судом на даний час не затверджена.
Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Отже, суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши представників сторін, встановив наступне.
22 грудня 2009 року між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальником) та Закритим акціонерним товариством "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" (покупцем) було укладено Договір поставки природного газу №06/09-1984.
В подальшому сторонами укладались додаткові угоди до нього, а саме: №1 від 10.03.2010 року, №3 від 31.05.2010 року, №4 від 01.06.2010 року, №9 від 06.07.2010 року та №6 від 06.08.2010 року.
Так, згідно з п. 1.1 Договору, Постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність Покупцю (відповідачу), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі зазначеному у ст. 2 цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується Покупцем виключно для власних потреб.
На виконання умов договору та додаткових угод до нього позивач протягом січня-грудня 2010 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 2760978285,25 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31.01.2010 року на суму 158239174,79 грн., від 28.02.2010 року на суму 156888723,25 грн., від 31.03.2010 року на суму 202138705,66 грн., від 30.11.2010 року на суму 169551857,45 грн., від 30.11.2010 року на суму 168673869,55 грн., від 30.06.2010 року на суму 132370664,90 грн., від 31.07.2010 року на суму 98066719,61 грн., від 31.08.2010 року на суму 243733256,26 грн., від 30.09.2010 року на суму 361553466,83 грн., від 31.10.2010 року на суму 331251526,99 грн., від 30.11.2010 року на суму 320491303,22 грн. та від 31.12.2010 року на суму 418019016,74 грн.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення зобов'язань за договором.
Згідно п. 6.1 договору оплата за природний газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки, за 5 банківських днів до початку місяця поставки.
Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за місяць передачі газу) до 10 числа місяця, наступного за місяцем передачі газу.
Відповідач свої обов'язки за договором щодо своєчасної та повної сплати вартості поставленого природного газу виконав не в повному обсязі, оплативши позивачу за отриманий природній газ за період січень-грудень 2010 року в сумі 2257066000,00 грн., у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 503912285,25 грн.
Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" була вимушена звернутись до суду з позовною заявою про стягнення боргу та штрафних санкцій у зв'язку неналежним виконанням Приватним підприємством "Сєвєродонецьке об'єднання "Азот" умов Договору поставки природного газу №06/09-1984 від 22.12.2009 року щодо своєчасної оплати за поставлений газ.
За результатами розгляду справи №3/5014/866/2012 (9/11/2011) господарським судом Луганської області 17.06.2014 року було винесено рішення. Позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» заборгованість за договором №06/09-1984 від 22.12.2009 року поставки природного газу за період з січня по грудень 2010 року в розмірі 503912285,25 грн., пеню в розмірі 1027127,04 грн., інфляційні витрати в розмірі 2 813 306 грн. 15 коп. (два мільйони вісімсот тринадцять тисяч триста шість гривень 15 копійок), 3% річних в розмірі 1 154 553 грн. 27 коп. (один мільйон сто п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят три гривні 27 копійок), витрати зі сплати держмита в розмірі 25500 грн. 00 коп. (двадцять п'ять тисяч п'ятсот гривень 00 коп.) та інформаційно-технічні витрати в розмірі 236 грн. 00 коп. (двісті тридцять шість гривень 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
ОСОБА_3 рішення залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.09.2015 року, тобто набрало законної сили.
Одже, відповідач в порушення умов договору не в повному обсязі здійснив оплату за поставлений природний газ за період з січень-грудень 2010 року, у зв'язку з чим виникла заборгованість по сплаті поставленого природного газу в сумі 503912285,25 грн. Факт існування у відповідача заборгованості встановлений господарським судом Луганської області під час розгляду справи та винесення рішення у справі №3/5014/866/2012 (9/11/2011).
Відповідно до ч. 2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть ті самі сторони.
Таким чином, на момент звернення з даним позовом до суду, сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 503912285,25 грн. та залишається несплаченою, що призводить до подальшого прострочення грошового зобов'язання, в зв'язку з чим, позивачем було донараховано на суму основного боргу інфляційні втрати за період січень 2013 року - квітень 2015 року у розмірі 283198704,31 та 3% річних за період з 07.02.2013 року по 28.05.2015 року у розмірі 34709478,21 грн., та про стягнення яких позивач звернувся з вимогою до господарського суду Харківської області.
Надаючи правову кваліфікацію вищевказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.
За приписами п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, п.2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В своїх запереченнях проти позову відповідач вказує на те, що належне виконання відповідачем зобов'язань за Договором № 06/09-1984 від 22.12.2009 року виявилось неможливим внаслідок дії обставин непереборної сили, а саме через події, що відбуваються на території окремих районів Луганської та Донецької областей з квітня 2014 року. Враховуючи вказане, відповідач просить звільнити його від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Як визначено ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Також, ст. 617 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Пунктом 46 ОСОБА_6 господарського суду від 07.04.2008 року № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" визначено, що згідно з частиною першою статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. При цьому згідно з пунктом 1 частини першої статті 263 ЦК України під непереборною силою розуміється надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Згідно з частиною другою статті 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Таким чином, із наведеного вбачається, що для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1)наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками.
Таку правову позицію викладено Верховним Судом України у постанові від 10.06.2015 року у справі № 3-216гс15.
В той же час, статтею 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, укладаючи договір, сторони мають право самостійно визначити, при настанні яких обставин вони будуть звільнені від відповідальності за невиконання зобов'язань за цим договором.
В ч. 4 ст. 219 Господарського кодексу України закріплено, що сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.
В п. 47 ОСОБА_6 господарського суду від 07.04.2008 року № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" зазначено, що згідно з частиною четвертою статті 219 ГК України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин. Хоча поняття "надзвичайність" є оціночним, воно характеризує об'єктивну якість обставини, незалежну від волі сторін. Отже, сторони не вправі встановлювати на свій розсуд обставини, які носять надзвичайний характер. Разом з тим сторони відповідно до частин першої та другої статті 212 ЦК України можуть обумовити зміну чи припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні. Зокрема, такою обставиною може бути і така обставина, що носить надзвичайний характер.
Так, пунктом 8.1. Договору поставки природного газу № 06/09-1984 передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за неналежне виконання чи невиконання зобов'язань за Договором, якщо таке невиконання або неналежне виконання є наслідком обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), що виникли після укладення цього Договору і які сторони не могли передбачити в момент його укладання. Форс-мажорними обставинами є обставини, які не залежать від волі і дій сторін і роблять неможливим для будь якої із сторін виконання зобов'язання за цим Договором, а саме, в тому числі, але не виключно: стихійні лиха, вибухи та аварії, в тому числі на газопроводах, пожежі, землетруси, повені, зсуви, інші стихійні лиха, війна або військові дії, суспільні безлади, страйки, інші обставини, що виникли не з вини сторін та перешкоджають належному виконанню зобов'язань за даним Договором.
Відповідно до пункту 8.2. Договору, строк виконання сторонами зобов'язань за цим Договором відкладається на час дії форс - мажорних обставин.
Пунктом 8.3. Договору сторони передбачили, що достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-промисловою палатою країни, в якій виникли форс-мажорні обставини. Строк для повідомлення між сторонами про такі обставини - негайно. Надання достатніх доказів (відповідних документів) - протягом 14 днів з моменту виникнення форс-мажорних обставин. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання та / або закінчення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) позбавляє сторону, відповідно якої такі обставини виникли, права посилатись на них, як на підставу звільнення від відповідальності за неналежне виконання чи невиконання своїх зобов'язань за даним Договором.
Згідно з ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. ОСОБА_5 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження наявності форс-мажорних обставин відповідачем до суду наданий ОСОБА_5 Торгово-промислової палати України № 4978 від 02.09.2015 року. ОСОБА_5 засвідчено, що події на території Луганської області є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) за договором № 06/09-1984 від 22.12.2009 року. Початок дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) - 16 квітня 2014 року. Дата закінчення терміну дії обставин форс-мажору (обставин непереборної сили) на момент видачі даного ОСОБА_5 встановити неможливо.
Позивачем зазначено, що відповідач не виконав вимоги п. 8.3 Договору щодо своєчасного повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин.
З цього приводу відповідач стверджує, що не мав можливості з 16.04.2014 року направити повідомлення позивачу про настання форс-мажорних обставин, оскільки ОСОБА_5 Торгової-промислової палати України був отриманий ним 02.09.2015 року. Відразу, після отримання ОСОБА_5, відповідач повідомив позивача про даний факт на протязі 14-ти днів (з урахуванням п. 8.3. Договору), доказом чого є підписана між сторонами ОСОБА_3 угода (у справі № 3/5014/866/2012(9/11/2011)) від 16.09.2015 року, умовами якої врегульовано відстрочення погашення відповідачем суми основного боргу.
З умов вказаної ОСОБА_3 угоди вбачається, що сторони підтверджують існування за відповідачем суми заборгованості за Договором поставки природного газу № 06/09-1984 від 22.12.2009 року у розмірі 503912285,25 грн., проте між сторонами погоджена сплата суми заборгованості частинами впродовж 24 місяців, починаючи з місяця, що слідує за місяцем закінчення антитерористичної операції, що проводиться у зв'язку з подіями в окремих районах Донецької та Луганської областей. При цьому місяцем, в якому завершиться антитерористична операція, вважається місяць, в якому набере чинності нормативно-правовий акт про завершення антиреристичної операції.
ОСОБА_3 угода на даний час господарським судом не затверджена, проте, суд приймає її як належний доказ повідомлення позивача у відповідності до умов Договору про настання форс-мажорних обставин, а також доказ визнання позивачем того, що проведення антитерористичної операції є обставинами непереборної сили, які виникли з незалежних від відповідача причин.
Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що події розпочаті 16.04.2014 року на території Луганської області є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), що призвели до неможливості виконання відповідачем господарського зобов'язання, дані обставини засвідчені ОСОБА_5 Торгово-промислової палати України № 4978 від 02.09.2015 року та є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання у період дії антитерористичної операції починаючи з 16.04.2014 року.
З огляду на вищенаведене, посилання позивача на Постанову Верховного Суду України від 10.06.2015 року у справі № 3-216гс15 є недоцільним та суд не може брати до її уваги, оскільки у вказаній постанові мали місце інші обставини, що стали підставою для невизнання існування форс-мажорних обставин, а саме: у договорі сторони конкретно не зазначили, що обставини непереборної сили мають бути засвідчені та підтверджені саме Торгово-промисловою палатою України; листом від 24.09.2014 року № 3304/05-5.4 "Щодо засвідчення форс-мажорних обставин", направленим у відповідь на звернення ТОВ "АПО "Старий Крим" від 24.06.2014 року № 24/06, Торгово-промислова палата України повідомила позивача, що у цьому випадку не передбачено ні діючим законодавством України, ні умовами договору її компетенцію щодо підтвердження форс-мажорних обставин.
Що ж стосується даної справи, суд зазначає, що сторони самостійно визначили у Договорі, що достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-промисловою палатою країни, в якій виникли форс-мажорні обставини.
Щодо наданого відповідачем ОСОБА_4 експертного економічного дослідження від 08.09.2015 року № 1-08/09 з розрахунками 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає за необхідне зазначити, що даний ОСОБА_4 не приймається судом до уваги, оскільки визначення суми інфляційних втрат та 3% річних є правовим питанням і не може бути предметом експертного дослідження.
Таким чином, дослідивши обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, приймаючи до уваги законодавчі приписи та враховуючи пункти Договору, якими сторони перебачили звільнення від відповідальності в разі настання обставин непереборної сили, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки невиконання відповідачем зобов'язання в період з 16.04.2014 року до цього часу є наслідком настання форс-мажорних обставин, про що був повідомлений позивач, а одже, вказане є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за вищевказаний період.
За таких обставин, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат за період січень 2013 року - квітень 2014 року (15 днів), що за підрахунками суду складають у розмірі 26102541,19 грн., та 3% річних за період з 07.02.2013 року по 15.04.2014 року, що складають - 17933755,02 грн. В решті позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати в даній справі у розмірі 10122,96 грн. підлягають стягненню з відповідача. Решта судових витрат залишається за позивачем.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 6, 11, 525, 526, 530, 610, 611, 617, 625, 638 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 218, 219 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 35, 43, 47-49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" (93403, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, 5, код ЄДРПОУ 33270581) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) - 26102541,19грн. інфляційних втрат, 17933755,02 грн. 3% річних, 10122,96 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позову - відмовити.
Повне рішення складено 23.11.2015 р.
Головуючий суддя Суддя Суддя
ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9
справа № 913/869/14
