ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2023 року
м. Київ
cправа № 913/869/14
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання Азот"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 (колегія суддів: Гребенюк Н. В. - головуючий, Хачатрян В. С., Шутенко І. А.) та ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.10.2022 (суддя Калантай М. В.)
за скаргою Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання Азот"
на постанову приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненка Олексія Вікторовича від 13.01.2022 ВП № 68145653 про відкриття виконавчого провадження у справі
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання Азот"
про стягнення 317 908 182,52 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог та судових рішень, ухвалених за результатами розгляду цих вимог
1.1. Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України") звернулася з позовом до Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" (далі - ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот") про стягнення 317 908 182,52 грн.
1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач наголошував на тому, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань з оплати природного газу, поставленого за договором у січні - грудні 2010 року, утворилася заборгованість у сумі 503 912 285,25 грн, яку відповідачем не сплачено. У зв`язку з простроченням грошового зобов`язання позивач просив стягнути з відповідача на підставі положень Цивільного кодексу України (з урахуванням збільшення позовних вимог) інфляційні втрати за період із січня 2013 року до квітня 2015 року в сумі 283 198 704,31 грн і 3 % річних за період із 07.12.2013 до 28.05.2015 в сумі 34 709 478,21 грн, а всього 317 908 182,52 грн.
1.3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.11.2015, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.02.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2016, позовні вимоги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" задоволено частково. Суди дійшли висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 26 102 541,19 грн інфляційних втрат та 17 933 755,02 грн 3 % річних. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено у зв`язку з форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), що призвели до неможливості виконання відповідачем господарського зобов`язання. Оскільки такі обставини засвідчені Сертифікатом Торгово-промислової палати України від 02.09.2015 № 4978, то, за висновком судів, це є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у період дії антитерористичної операції, починаючи з 16.04.2014.
1.4. Постановою Верховного Суду України від 12.04.2017 рішення Господарського суду Харківської області від 16.11.2015, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.02.2016 та постанову Вищого господарського суду України від 20.04.2016 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 257 096 613,12 грн інфляційних втрат та 16 775 723,19 грн 3% річних. Справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
1.5. Скасовуючи наведені судові рішення, Верховний Суд України зазначив, що порушення відповідачем умов договору щодо оплати товару є підставою для нарахування визначених статтею 625 Цивільного кодексу України платежів, а наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування ним грошовими коштами.
1.6. За результатами нового розгляду цієї справи рішенням Господарського суду Харківської області від 28.11.2017, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.02.2018, задоволено позов у частині вимог про стягнення 257 096 613,12 грн інфляційних втрат та 16 775 723,19 грн 3% річних. Судові рішення мотивовано наявністю правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих з 16.04.2014.
1.7. Постановою Верховного Суду від 20.06.2018 залишено без змін постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.02.2018 та рішення Господарського суду Харківської області від 28.11.2017 у справі № 913/869/14. Колегія суддів Верховного Суду погодилась із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що порушення відповідачем умов договору щодо оплати товару є підставою для нарахування визначених статтею 625 Цивільного кодексу України платежів, а наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування ним грошовими коштами.
2. Короткий зміст скарги ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" на постанову приватного виконавця та судових рішень із розгляду цієї скарги
2.1. У лютому 2022 року до Господарського суду Харківської області надійшла скарга ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" на постанову приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненка Олексія Вікторовича (далі - приватний виконавець Літвиненко О. В.) від 13.01.2022 ВП № 68145653 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 29.02.2016 у справі № 913/869/14, за змістом якої заявник просив зазначену постанову визнати протиправною та скасувати її.
2.2. Зазначена скарга мотивована тим, що постанова приватного виконавця Літвиненка О. В. про відкриття виконавчого провадження від 13.01.2022 ВП № 68145653 винесена з порушенням норм діючого законодавства, а дії виконавця є незаконними та такими, що порушують права боржника. Крім того, ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" наголошувало на тому, що виконавче провадження № 68145653 було відкрито за виконавчим документом з кінцевим строком пред`явлення до виконання - до 29.02.2019, тобто з порушенням строку, визначеного Законом України "Про виконавче провадження".
2.3. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.10.2022, яка залишена без змін поставною Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 у справі № 913/869/14, відмовлено у задоволенні скарги ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" на постанову приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненка О. В. від 13.01.2022 ВП № 68145653 про відкриття виконавчого провадження.
2.4. Судові рішення господарських судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що дії приватного виконавця Літвиненка О. В. з винесення постанови від 13.01.2022 ВП № 68145653 про відкриття виконавчого провадження відповідають положенням Закону України "Про виконавче провадження". При цьому суди врахували, що ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" не оспорює постанову приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненка О. В. від 13.01.2022 ВП № 68145653 в частині стягнутої суми основної винагороди приватного виконавця.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.10.2022 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 у справі № 913/869/14, до Верховного Суду звернулося ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця Літвиненка О. В. від 13.01.2022 ВП № 68145653 про відкриття виконавчого провадження.
3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" зазначає що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Скаржник наголошує на тому, що оспорювана постанова приватного виконавця Літвиненка О. В. від 13.01.2022 ВП № 68145653 про відкриття виконавчого провадження винесена на виконання наказу Господарського суду Харківської області від 29.02.2016 у справі № 913/869/14, строк пред`явлення якого до виконання сплинув у 2019 році (29.02.2019), що свідчить про порушення приватним виконавцем положень Закону України "Про виконавче провадження".
3.3. ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" у відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" зазначає, що строк пред`явлення виконавчого документа переривався, оскільки виконавчий документ перебував на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у приватного виконавця Щербакова Ігоря Миколайовича та приватного виконавця Григорчука Павла Васильовича. Крім того, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звертає увагу на те, що ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" в межах цієї справи раніше оспорювало правомірність відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем Григорчуком Павлом Васильовичем та наводило аналогічні доводи, що і в поданій касаційний скарзі. При цьому постановою Верховного Суду від 16.02.2022 було залишено без змін постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 09.09.2021 у справі № 913/869/14, якими відмовлено у задоволенні скарги ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" на постанову приватного виконавця від 09.08.2021 ВП № 66440811 про відкриття виконавчого провадження, а доводи про закінчення строку пред`явлення наказу від 29.02.2016 у справі № 913/869/14 до виконання у 2019 році визнано необґрунтованими.
4. Обставини справи, встановлені судами, та позиція Верховного Суду
4.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
4.2. Переглянувши оскаржувані судові рішення у цій справі, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.
4.3. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що рішенням Господарського суду Харківської області від 16.11.2015 у справі № 913/869/14, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.02.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2016, позовні вимоги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" задоволено частково. Стягнуто з боржника у справі на користь стягувача 26 102 541,19 грн інфляційної індексації, 17 933 755,02 грн 3% річних та 10 122,96 грн судового збору.
4.4. На виконання зазначеного рішення Господарським судом Харківської області видано наказ від 29.02.2016 у справі № 913/869/14 на загальну суму 44 046 419,17 грн зі строком пред`явлення до виконання до 17.02.2017.
4.5. Відділом примусового виконання рішень Департаменту ДВС за заявою ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (стягувач) 19.03.2019 було відкрито виконавче провадження ВП № 58668051 з виконання наказу Господарського суду Харківської області від 29.02.2016 у справі №913/869/14.
4.6. Проте на підставі заяви стягувача Відділом примусового виконання рішень Департаменту ДВС було винесено постанову ВП № 58668051 про повернення стягувачу наказу суду на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження". В пункті 3 зазначеної постанови стягувачу було роз`яснено, що наказ Господарського суду Харківської області від 29.02.2016 у справі № 913/869/14 може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 16.07.2023.
4.7. Стягувач з метою виконання зазначеного судового рішення 16.07.2020 звернувся до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича із заявою № 31/01-526 про відкриття виконавчого провадження за наказом Господарського суду Харківської області від 29.02.2016 у справі № 913/869/14, що зумовило винесення зазначеним виконавцем 16.07.2020 постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 62597739 з примусового виконання наказу про стягнення грошової суми в розмірі 44 046 419,17 грн.
4.8. Однак 15.07.2021 виконавцем за письмовою заявою стягувача винесено постанову про повернення виконавчого документа на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".
4.9. Приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Григорчуком Павлом Васильовичем 09.08.2021 на підставі відповідної заяви стягувача винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 66440811 з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 29.02.2016 у справі № 913/869/14.
4.10. Господарські суди попередніх інстанцій установили та зазначили, що ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" у межах цієї справи раніше оспорювало правомірність відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем Григорчуком Павлом Васильовичем та зазначало про неправомірність відкриття 09.08.2021 виконавчого провадження з огляду на закінчення у 2019 році строку пред`явлення наказу.
4.11. Суди зазначили, що постановою Верховного Суду від 16.02.2022 було залишено без змін постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 09.09.2021 у справі № 913/869/14, якими відмовлено у задоволенні скарги ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" на постанову приватного виконавця від 09.08.2021 ВП № 66440811 про відкриття виконавчого провадження, а доводи про закінчення строку пред`явлення наказу від 29.02.2016 у справі № 913/869/14 до виконання у 2019 році визнано необґрунтованими.
4.12. Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що 13.01.2022 приватним виконавцем Літвиненком О. В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 68145653 з примусового виконання наказу від 29.02.2016 № 913/869/14, виданого Господарським судом Харківської області про стягнення з боржника на користь стягувача 26 102 541,19 грн інфляційних втрат, 17 933 755,02 грн 3% річних, 10 122,96 грн судового збору та вирішено стягнути з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 4 403 629,62 грн.
4.13. При цьому господарські суди врахували, що у постанові приватним виконавцем помилково зазначено інший номер наказу, а саме № 913/866/14, і це, за висновком судів, слід вважати опискою, оскільки наведені приватним виконавцем сторони, суми стягнення, а також дата видачі відповідають реквізитам наказу від 29.02.2016 № 913/869/14.
4.14. Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
4.15. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
4.16. Ураховуючи встановлені обставини, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що оскільки з часу повернення виконавчого документа стягувачу строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання поновився, то на підставі положень статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" стягувач у встановлений законом строк звернувся із заявою про відкриття виконавчого провадження до приватного виконавця Літвиненка О. В., яким на підставі зазначеної заяви винесено оспорювану постанову.
4.17. ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" не погоджується із такими висновками господарських судів попередніх інстанцій, а тому звернулося із касаційною скаргою на судові рішення в цій справі. Скаржник наголошує на тому, що оспорювана постанова приватного виконавця Літвиненка О. В про відкриття виконавчого провадження від 13.01.2022 ВП № 68145653 винесена на виконання наказу Господарського суду Харківської області від 29.02.2016 у справі № 913/869/14, строк пред`явлення якого до виконання сплинув у 2019 році (29.02.2019), що свідчить про порушення приватним виконавцем положень Закону України "Про виконавче провадження".
4.18. Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд зазначає, що відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
4.19. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (тут і далі - в редакції, чинній станом на момент винесення оскаржуваної постанови приватного виконавця) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
4.20. Пунктом 1 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" установлено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа. Разом з тим частиною 5 цієї статті передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.
4.21. Відповідно до частин 1, 4, 5 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання; надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
4.22. Водночас зазначеними положеннями не виключається та не обмежується переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у разі повернення його стягувачу з інших підстав. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 913/869/14, від 06.12.2021 у справі № 34/289-64/200, від 29.07.2021 у справі № 2608/4065/12, від 20.10.2021 у справі № 910/31833/15,
4.23. Верховний Суд, перевіряючи доводи касаційної скарги, враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, відповідно до якої строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється, а повернення стягувачу виконавчого документа на підставі заяви не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.05.2022 у справі № 5023/3220/11, від 21.08.2020 у справі № 905/2084/14-908/4066/14.
4.24. З огляду на встановлені фактичні обставини у цій справі Верховний Суд з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, погоджується із правильним висновком господарських судів попередніх інстанцій про те, що оскільки з часу повернення виконавчого документа стягувачу строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання поновився, то на підставі положень статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" стягувач у встановлений законом строк звернувся із заявою про відкриття виконавчого провадження до приватного виконавця Літвиненка О. В.
4.25. Таким чином, ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" у поданій касаційній скарзі не спростувало наведених висновків господарських судів попередніх інстанцій та не довело неправильного застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. Відповідно до частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
5.2. Відповідно до частини 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
5.3. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
5.4. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
5.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі про порушення норм права господарськими судами попередніх інстанцій не підтвердилися, не спростовують висновків судів, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій - без змін.
6. Судові витрати
6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" залишити без задоволення.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.10.2022 у справі № 913/869/14 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак
