СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2021 року м. Харків Справа № 913/869/14
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Стойка О.В., суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О.
за участю секретаря судового засідання - Склярук С.І.;
та представників учасників справи - не з`явилися;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" місто Сєвєродонецьк, Луганська область на ухвалу господарського суду Харківської області від 23.09.2021 року у справі №913/869/14 (суддя- Калантай М.В.);
за позовом-Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" м.Київ;
до-Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання Азот"м.Сєвєродонецьк, Луганська область;
про-стягнення 317 908 182,52 грн.
ВСТАНОВИВ:
До господарського суду Харківської області 08.09.2021 року від ПАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" (далі-Скаржник, Боржник) надійшла скарга на постанову приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Григорчука Павла Васильовича ВП№66444884 від 09.08.2021 року про арешт коштів боржника, за змістом якої Скаржник просив суд зазначену постанову визнати протиправною та скасувати.
Вищезазначена скарга мотивована тим, що постанова ВП№66444884 від 09.08.2021 року про арешт коштів боржника винесена приватним виконавцем з порушенням норм діючого законодавства, а дії виконавця є незаконними та такими, що порушують права Боржника, так як виконавче провадження було відкрито за виконавчими документами, строк пред`явлення яких до виконання сплинув у 2020 році.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.09.2021 року у справі №913/869/14 у задоволенні скарги Боржника відмовлено за мотивами відповідності нормам Закону України Про виконавче провадження дій приватного виконавця з винесення постанови ВП№66444884 від 09.08.2021 року про арешт коштів боржника.
Боржник, не погодившись з вищезазначеною ухвалою суду, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив спірну ухвалу суду від 23.09.2021 року у справі №913/869/14 - скасувати, а скаргу Боржника на дії приватного виконавця - задовольнити.
Зокрема, в обґрунтування своїх вимог, Скаржник зазначає, що оспорювана постанова приватного виконавця ВП№66444884 (виконавче провадження є зведеним) від 09.08.2021 про арешт коштів боржника винесена на примусове виконання наказів господарського суду Луганської області від 04.04.2016 року у справі №9/5014/969/2012 та від 07.12.2016 року у справі №913/518/13-г, наказів господарського суду Харківської області від 29.02.2016 року та від 21.12.2017 у справі №913/869/14 строк пред`явлення яких до виконання сплинув у 2020 році, що свідчить про порушення приватним виконавцем приписів закону України Про виконавче провадження.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2021 у справі №913/869/14 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Боржника на ухвалу господарського суду Харківської області від 23.09.2021 у справі №913/869/14 та встановлено строк учасникам справи для надання заяв та клопотань, а також відзиву на апеляційну скаргу з доказами їх (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Барбашової С.В. визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Стойка О.В., судді Попков Д.О., Істоміна О.А.
До канцелярії Східного апеляційного господарського суду від Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" м. Київ надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого останній заперечував проти задоволення апеляційної скарги Боржника з підстав її необґрунтованості, просив оспорювану ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Будь-яких інших заяв чи клопотань до канцелярії Східного апеляційного господарського суду в межах розгляду даної апеляційної скарги не надходило.
Представники учасників справи в судове засідання не з`явилися, будучи повідомленими належним чином про час та місце розгляду справи, у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності, оскільки вони не скористалися своїми правами, передбаченими ст. 42 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі-Стягувач) звернулася до господарського суду Харківської області з позовною заявою (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) до Боржника, про стягнення з останнього 317 908 182,52 грн за прострочення виконання зобов`язання за договором №06/09-1984 від 22.12.2009 року.
Рішенням господарського суду Харківської області від 16.11.2015, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.02.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2016, вищезазначені позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Боржника на користь Стягувача 26 102 541,19 грн інфляційних втрат та 17 933 755,02 грн 3 % річних.
На виконання вищезазначеного рішення Господарським судом Харківської області видано відповідний наказ від 29.02.2016 року у справі №913/869/14.
Проте, постановою Верховного Суду України від 12.04.2017 року вищезазначені судові рішення були скасовані (частково) та передані на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
За результатами нового розгляду господарським судом Харківської області 28.11.2017 у справі №913/869/14 в скасованій частині прийнято нове судове рішення, яке залишено без змін постановами Харківського апеляційного господарського суду від 22.02.2018 року та Верховного Суду від 20.06.2018 року.
В подальшому, приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Григорчуком П.В. було відкрито зведене виконавче провадження №66444884 з примусового виконання наступних наказів:
- наказу господарського суду Луганської області №9/5014/969/202(5/65/2011) від 04.04.2016 року (далі - Наказ №1);
- наказу господарського суду Луганської області №913/518/13-г від 07.12.2016 року (далі - Наказ №2);
- наказу господарського суду Харківської області №913/869/14 від 29.02.2016 року, (далі - Наказ №3);
- наказу господарського суду Харківської області №913/869/14 від 21.12.2017 року, (далі - Наказ №4).
Сторонами по всіх вищезазначеним наказах є Дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України" м.Київ та Приватне акціонерне товариство "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" м.Сєвєродонецьк, Луганська область.
Приватним виконавцем в межах зведеного ВП№66444884 в ході вчинення виконавчих дій спрямованих на виконання відповідних наказів 09.08.2021 року було винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти Боржника, що містяться на банківських рахунках згідно переліку, наведеного у пункті 1 постанови, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів - 489 562 179, 85 грн.
Приписами статті 129 Конституції України та ст.326 ГПК України, судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України Про виконавче провадження, що також узгоджується зі змістом ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
У рішення Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13.12.2012 року зазначено, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Відповідно до ст.1 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України Про виконавче провадження випадках - на приватних виконавців.
Сторони виконавчого провадження згідно відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Виходячи з п.п.1, 2, 4 ч.1 ст.4 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, аналогічних положень п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.1 Закону України Про виконавче провадження, незважаючи на здійснення в розглядуваному випадку виконавчого провадження приватним виконавцем, на останнього в повній мірі розповсюджується вимоги щодо здійснення дій, направлених на примусове виконання судових рішень на підставі, в межах повноважень та спосіб, який визначений Конституцією України та законами України, а також належних принципів судочинства та виконання рішень, з дотриманням принципів, зокрема, верховенства права, законності, справедливості, неупередженості та об`єктивність.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, Боржник у межах даної справи №913/869/14 вже оспорював правомірність відкриття приватним виконавцем виконавчих проваджень з примусового виконання наказів господарського суду Харківської області №913/869/14 від 29.02.2016 року (Наказ №3) та №913/869/14 від 21.12.2017 року (Наказ №4), заявляючи при цьому в обґрунтування заявлених скарг ті ж самі доводи - про сплив строків пред`явлення наказів до виконання, за наслідками розгляду яких господарським судом Харківської області були постановлені відповідні ухвали від 09.09.2021 року якими у задоволенні скарг Боржника відмовлено.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції вірно зазначено про преюдиціальне значення наведених ухвал для вирішення даної скарги.
Доводів на спростування вищенаведеного апеляційна скарга Боржника не містить.
Так, розглядаючи скарги Боржника на постанови приватного виконавця від 09.08.2021 року про відкриття виконавчих проваджень ВП№66444884 та ВП№66440811 судом першої інстанції зазначено наступне.
Згідно з ч.1 ст.12 Закону України Про виконавче провадження, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Відповідно до частини 4 вищезазначеної статті, строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема, у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (ч.5 ст.12 Закону України Про виконавче провадження).
Приписами п.1 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа, тоді як ч.5 цієї статті визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст.12 цього Закону.
Пунктом 20 частини III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону.
Повернення виконавчого документу стягувачу за його заявою не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову.
Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.06.2018 року у справі №727/1256/16-ц, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається пред`явленням виконавчого документу до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється, а повернення стягувачу виконавчого документа на підставі заяви не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання.
Відповідно до матеріалів справи у період з 16 липня 2020 року по 15 липня 2021 року наказ №3 та наказ №4 перебували на примусовому виконанні у приватного виконавця Щербакова І.М. (постанова про відкриття виконавчого провадження №62597739 від 16.07.2020 року та №62597707 від 16.07.2020 року; постанови про повернення виконавчого документу Стягувачу в порядку, передбаченому пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" від 15 липня 2021 року).
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки з часу повернення виконавчих документів Стягувачу (Накази №3 та №4) строк для їх пред`явлення до виконання розпочав свій перебіг заново, то на підставі статті 12 Закону Стягувач повторно 05 серпня 2021 року, тобто у встановлений законом строк, звернувся із заявою про відкриття виконавчого провадження до приватного виконавця Григорчука П.В., яким на підставі зазначених заяв винесено постанови про відкриття виконавчого провадження №66440811 та №66444884
Щодо Наказів №1 та №2 судом першої інстанції зазначено, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень господарським судом Луганської області вже розглядалися аналогічні скарги Боржника на постанови приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Григорчука П.В., а саме:
- від 09.08.02021 року про відкриття виконавчого провадження ВП№66441729 щодо примусового виконання наказу господарського суду Луганської області від 04.04.2016 року №9/5014/969/2012 (5/65/2011) (Наказ №1), яка ухвалою господарського суду Луганської області від 07.09.2021 року у справі №9/5014/969/2012 (5/65/2011) з аналогічних підстав залишена без задоволення;
- від 09.08.02021 року про відкриття виконавчого провадження ВП№66444877 щодо примусового виконання наказу господарського суду Луганської області від 07.12.2016 року №913/518/13-г (Наказ №2), яка ухвалою господарського суду Луганської області від 10.09.2021 року у справі №913/518/13-г з аналогічних підстав залишена без задоволення.
Вищезазначене спростовує доводи апеляційної скарги про те, що строк пред`явлення виконавчих документів - наказів відповідних судів №№1-4 - сплинув ще у 2020 році.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки вищевказаними судовими рішеннями встановлено хибність доводів Боржника про те, що строк пред`явлення наказів №№1, 2, 3 та 4 до виконання сплинув на момент відкриття приватним виконавцем 09.08.2021 року виконавчих проваджень, що в подальшому були об`єднані ним у одне зведене виконавче провадження №66444884, в даній ситуації відсутні законні та обґрунтовані підстави до визнання постанови ВП№66444884 від 09.08.2021 про арешт коштів Боржника такою, що винесена з порушенням приписів закону України Про виконавче провадження.
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що оспорювана ухвала господарського суду Харківської області від 23.09.2021 у справі №913/869/14 ґрунтується на дотриманні судом норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги у вигляді судового збору відносяться на заявника апеляційної скарги.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" м.Сєвєродонецьк, Луганська область на ухвалу господарського суду Харківської області від 23.09.2021 року у справі №913/869/14 - залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 23.09.2021 року у справі №913/869/14 - залишити без змін..
Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на Приватне акціонерне товариство "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" м.Сєвєродонецьк, Луганська область.
Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 13.12.2021 року.
Головуючий суддя О.В. Стойка
Суддя Д.О. Попков
Суддя О.А. Істоміна
