ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2022 року
м. Київ
cправа № 913/869/14
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання Азот"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 (колегія суддів: Стойка О. В. - головуючий, Попков Д. О., Істоміна О. А.) і ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.09.2021(суддя Калантай М. В.)
за скаргою Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання Азот"
на постанову приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Григорчука Павла Васильовича від 09.08.2021 ВП №66444884 про арешт коштів боржника у справі
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання Азот"
про стягнення 317 908 182,52 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог та короткий зміст судових рішень ухвалених за результатами розгляду цих вимог
1.1. Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - Дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України") звернулася з позовом до Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" (далі - ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот") про стягнення 317908182,52 грн.
1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач наголошував, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань з оплати природного газу, поставленого за договором у січні-грудні 2010 року, утворилася заборгованість у сумі 503912285,25 грн, яку відповідачем не сплачено. У зв`язку з простроченням грошового зобов`язання позивач просив стягнути з відповідача на підставі положень Цивільного кодексу України (з урахуванням збільшення позовних вимог) інфляційні втрати за період із січня 2013 року по квітень 2015 року в сумі 283198704,31 грн і 3 % річних за період із 07.12.2013 по 28.05.2015 в сумі 34709478,21 грн, а всього 317908182,52 грн.
1.3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.11.2015, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.02.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2016, позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" задоволено частково. Суди дійшли висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 26102541,19 грн інфляційних втрат та 17933755,02 грн 3 % річних. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено у зв`язку з форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), що призвели до неможливості виконання відповідачем господарського зобов`язання. Оскільки ці обставини засвідчені Сертифікатом Торгово-промислової палати України № 4978 від 02.09.2015, тому за висновком судів, це є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у період дії антитерористичної операції, починаючи з 16.04.2014.
1.4. Постановою Верховного Суду України від 12.04.2017 рішення Господарського суду Харківської області від 16.11.2015, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.02.2016 та постанову Вищого господарського суду України від 20.04.2016 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 257096613,12 грн інфляційних втрат та 16775723,19 грн 3% річних. Справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
1.5. Скасовуючи судові рішення, Верховний Суд України зазначив, що порушення відповідачем умов договору щодо оплати товару є підставою для нарахування визначених статтею 625 Цивільного кодексу України платежів, а наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.
1.6. За результатами нового розгляду цієї справи, рішенням Господарського суду Харківської області від 28.11.2017, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.02.2018, задоволено позов в частині вимог про стягнення 257096613,12 грн інфляційних втрат та 16775723,19 грн 3% річних. Судові рішення мотивовано наявністю правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих з 16.04.2014.
1.7. Постановою Верховного Суду від 20.06.2018 залишено без змін постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.02.2018 та рішення Господарського суду Харківської області від 28.11.2017 у справі № 913/869/14. Колегія суддів Верховного Суду погодилась із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що порушення відповідачем умов договору щодо оплати товару є підставою для нарахування визначених статтею 625 Цивільного кодексу України платежів, а наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.
2. Короткий зміст скарги ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" на постанову приватного виконавця та судових рішень із розгляду цієї скарги
2.1. У вересні 2021 року до Господарського суду Харківської області надійшла скарга ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" на постанову приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Григорчука Павла Васильовича (далі - приватний виконавець Григорчук П. В. ) ВП № 66444884 від 09.08.2021 про арешт коштів боржника, за змістом якої заявник просив зазначену постанову визнати протиправною та скасувати.
2.2. Зазначена скарга мотивована тим, що постанова ВП № 66444884 від 09.08.2021 про арешт коштів боржника винесена приватним виконавцем з порушенням норм діючого законодавства, а дії виконавця є незаконними та такими, що порушують права боржника, оскільки виконавче провадження було відкрито за виконавчими документами, строк пред`явлення яких до виконання сплинув у 2020 році.
2.3. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.09.2021, яка залишена без змін поставною Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 у справі № 913/869/14 відмовлено у задоволенні скарги ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" на постанову приватного виконавця Григорчука П. В. ВП № 66444884 від 09.08.2021 про арешт коштів боржника.
2.4. Судові рішення господарських судів обґрунтовано тим, що дії приватного виконавця з винесення постанови ВП № 66444884 від 09.08.2021 про арешт коштів боржника відповідають положенням Закону України "Про виконавче провадження".
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.09.2021 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 у справі № 913/869/14, до Верховного Суду звернулося ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" на постанову приватного виконавця Григорчука П. В. ВП № 66444884 від 09.08.2021 про арешт коштів боржника.
3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" зазначає що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Скаржник наголошує, що в цьому випадку повернення судових наказів №№ 1, 2, 3 та 4 відбулось на підставі заяв Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України", а не з підстав неможливості виконання рішення або заборони на відчуження майна, у зв`язку з чим не було підстав для поновлення строків для повторної подачі зазначених наказів 1, 2, 3 та 4 з дня їх повернення. Тому, на думку ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот", строк для подачі судових наказів №№ 1, 2, 3 та 4 закінчився в 2020 році. Скаржник вважає, що дії приватного виконавця з винесення постанови ВП № 66444884 від 09.08.2021 про арешт коштів відповідача на підставі наказів 1, 2, 3 та 4, строк пред`явлення яких до виконання сплинув ще у 2020 році, вчинені поза межами повноважень приватного виконавця, та не відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження".
3.3. Дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України" у відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України" зазначає, що положення частини 5 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" не виключають та не обмежують можливості переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у разі повернення його стягувачу з інших підстав. На думку Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України", повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не зумовлює неможливості розпочати його заново та не позбавляє права стягувача повторно звернутися до органу державної виконавчої служби за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків.
4. Обставини справи, встановлені судами, та позиція Верховного Суду
4.1. Переглянувши оскаржувані судові рішення у цій справі, дослідивши доводи наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.
4.2. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Григорчуком П. В. було відкрито зведене виконавче провадження № 66444884 з примусового виконання таки наказів:
- наказ Господарського суду Луганської області № 9/5014/969/202(5/65/2011) від 04.04.2016 (наказ № 1);
- наказ Господарського суду Луганської області № 913/518/13-г від 07.12.2016 (наказ № 2);
- наказ Господарського суду Харківської області № 913/869/14 від 29.02.2016 (наказ № 3);
- наказ Господарського суду Харківської області № 913/869/14 від 21.12.2017 (наказ № 4).
4.3. Судами констатовано, що сторонами у всіх зазначених наказах є Дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот".
4.4. Господарські суди також установили, що приватним виконавцем в межах зведеного виконавчого провадження ВП № 66444884 в ході вчинення виконавчих дій, спрямованих на виконання відповідних наказів, 09.08.2021 було винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти боржника, що містяться на банківських рахунках згідно з переліком, наведеним у пункті 1 постанови, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів - 489562179, 85 грн.
4.5. Судами установлено, що відповідно до матеріалів цієї справи у період з 16 липня 2020 року по 15 липня 2021 року наказ № 3 та наказ № 4 перебували на примусовому виконанні у приватного виконавця Щербакова І. М. (постанова про відкриття виконавчого провадження № 62597739 від 16.07.2020 та № 62597707 від 16.07.202; постанови про повернення виконавчого документа стягувачу в порядку, передбаченому пунктом 1 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" від 15.07.2021).
4.6. З огляду на викладене господарські суди дійшли висновку про те, що з часу повернення виконавчих документів стягувачу (накази № 3 та № 4) строк для їх пред`явлення до виконання розпочав свій перебіг заново, тому на підставі статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" стягувач повторно 05.08.2021, тобто у встановлений законом строк, звернувся із заявою про відкриття виконавчого провадження до приватного виконавця Григорчука П. В., яким на підставі зазначених заяв винесено постанови про відкриття виконавчого провадження № 66440811 та № 66444884.
4.7. Щодо наказів № 1 та № 2 судами констатовано, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень Господарським судом Луганської області вже розглядалися аналогічні скарги боржника на постанови приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Григорчука П. В., а саме:
- від 09.08.02021 про відкриття виконавчого провадження ВП № 66441729 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області від 04.04.2016 № 9/5014/969/2012 (5/65/2011) (наказ № 1), яка ухвалою Господарського суду Луганської області від 07.09.2021 у справі №9/5014/969/2012 (5/65/2011) з аналогічних підстав залишена без задоволення;
- від 09.08.02021 про відкриття виконавчого провадження ВП № 66444877 щодо примусового виконання наказу господарського суду Луганської області від 07.12.2016 № 913/518/13-г (наказ № 2), яка ухвалою Господарського суду Луганської області від 10.09.2021 у справі № 913/518/13-г з аналогічних підстав залишена без задоволення.
4.8. Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
4.9. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
4.10. Ураховуючи установлені обставини, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість доводів боржника про те, що строк пред`явлення наказів №№ 1, 2, 3 та 4 до виконання сплинув на момент відкриття приватним виконавцем 09.08.2021 виконавчих проваджень, які в подальшому були об`єднані в одне зведене виконавче провадження № 66444884. Тому суди констатували, що в цьому випадку відсутні законні підстави для визнання постанови ВП № 66444884 від 09.08.2021 про арешт коштів боржника такою, що винесена з порушенням положень Закону України "Про виконавче провадження".
4.11. ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" не погоджується із такими висновками господарських судів попередніх інстанцій, а тому звернулося із касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення в цій справі. Скаржник наголошує, що в цьому випадку повернення судових наказів №№ 1, 2, 3 та 4 відбулось на підставі заяв Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України", а не з підстав неможливості виконання рішення або заборони на відчуження майна, у зв`язку з чим це не є підставою для поновлення строків для повторної подачі зазначених наказів 1, 2, 3 та 4 з дня їх повернення. Тому, на думку ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот", строк для подачі судових наказів №№ 1, 2, 3 та 4 закінчився в 2020 році. Крім того, скаржник зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій під час розгляду поданої скарги на постанову приватного виконавця, неправильно застосували положення статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" та порушили положення статті 236 Господарського процесуального кодексу України.
4.12. Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд зазначає, що відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
4.13. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (тут і далі у редакції, чинній станом на момент винесення оскаржуваної постанови приватного виконавця) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
4.14. Пунктом 1 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" установлено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа. Поряд із цим, частиною 5 цієї статті передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.
4.15. Відповідно до частин 1, 4, 5 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання; надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
4.16. Разом з тим зазначеними положеннями не виключається та не обмежується переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у разі повернення його стягувачу з інших підстав. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.12.2021 у справі № 34/289-64/200, від 29.07.2021 у справі № 2608/4065/12.
4.17. Верховний Суд, перевіряючи доводи касаційної скарги дійшов висновку про необхідність звернення до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, відповідно до якої, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється, а повернення стягувачу виконавчого документа на підставі заяви не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 905/2084/14-908/4066/14.
4.18. З огляду на установлені обставини, Верховний Суд, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, погоджується із правильним висновком господарських судів попередніх інстанцій про необґрунтованість доводів боржника про те, що строк пред`явлення наказів №№ 1, 2, 3 та 4 до виконання сплинув на момент відкриття приватним виконавцем 09.08.2021 виконавчих проваджень, що в подальшому були об`єднані в одне зведене виконавче провадження № 66444884. Тому в цьому випадку відсутні законні підстави для визнання постанови ВП № 66444884 від 09.08.2021 про арешт коштів боржника такою, що винесена з порушенням положень Закону України "Про виконавче провадження".
4.19. ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" у поданій касаційній скарзі не спростувало наведених висновків господарських судів попередніх інстанцій та не довело неправильного застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень. Тому Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами положень статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" та порушення положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України.
4.20. При цьому, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини у справі від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. Відповідно до частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
5.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.3. Відповідно до частини 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
5.4. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
5.5. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
5.6. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі про порушення норм права господарськими судами попередніх інстанцій не підтвердилися, не спростовують висновків судів, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
6. Судові витрати
6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" залишити без задоволення.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.09.2021 у справі № 913/869/14 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак
