ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2015 року
Справа № 908/130/15-г
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:
Панової І.Ю.,
суддів:
Білошкап О.В., Жукової Л.В.,
розглянувши касаційну скаргу
Публічного акціонерного товариства "Авант-Банк"
на постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 07.09.2015
У справі
№ 908/130/15-г господарського суду Запорізької області
за заявою
Публічного акціонерного товариства "Златобанк"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Золотий Урожай"
про
банкрутство
за участю представників сторін: від Публічного акціонерного товариства "Авант-Банк" - Косенко А.П., Мельниченко І.О.
ВСТАНОВИВ :
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.06.2015 у справі про банкрутство № 908/130/15-г, зокрема, замінено кредитора Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство "Авант-Банк" (далі - ПАТ "Авант-Банк").
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.09.2015 у справі № 908/130/15-г, зокрема, задоволено апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк", ухвалу господарського суду Запорізької області від 02.06.2015 у справі № 908/130/15-г в частині заміни кредитора ПАТ "Дельта Банк" на його правонаступника - ПАТ "Авант-Банк" скасовано, відмовлено ПАТ "Авант-Банк" в заяві про заміну кредитора ПАТ "Дельта Банк" на його правонаступника - ПАТ "Авант-Банк".
Не погоджуючись із прийнятою судом апеляційної інстанції постановою, ПАТ "Авант-Банк" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просило скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.09.2015 у справі № 908/130/15-г в частині задоволення апеляційної скарги ПАТ "Дельта Банк", скасування ухвали господарського суду Запорізької області від 02.06.2015 у справі № 908/130/15-г, в частині заміни кредитора ПАТ "Дельта Банк" на його правонаступника - ПАТ "Авант-Банк", відмови ПАТ "Авант-Банк" в заяві про заміну кредитора ПАТ "Дельта Банк" на його правонаступника - ПАТ "Авант-Банк", а ухвалу господарського суду Запорізької області від 02.06.2015 у справі № 908/130/15-г в частині заміни кредитора ПАТ "Дельта Банк" на його правонаступника - ПАТ "Авант-Банк" залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 202, 207, 212, п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 628 ЦК України, ст.ст. 25, 43 ГПК України.
Переглянувши у касаційному порядку прийняті судами попередніх інстанцій ухвалу та постанову, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.01.2015 за заявою ПАТ "Златобанк" порушено провадження у справі № 908/130/15-г про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Золотий Урожай" (далі - ТОВ "ТД "Золотий Урожай"), введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Власову С.А.
26.01.2015 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет оприлюднене оголошення № 13892 про порушення справи про банкрутство ТОВ "ТД "Золотий Урожай".
22.04.2015 до суду першої інстанції надійшла заява Публічного акціонерного товариства "Авант-Банк" про заміну кредитора в порядку статті 25 ГПК України.
Розглянувши заяву ПАТ "Авант-Банк" про заміну кредитора - ПАТ "Дельта Банк" на його правонаступника ПАТ "Авант-Банк", господарський суд в ухвалі від 02.06.2015, керуючись вимогами ст. 25 ГПК України, дійшов висновку про заміну кредитора ПАТ "Дельта Банк" на його правонаступника ПАТ "Авант-Банк".
Не погодившись із винесеною судом першої інстанції ухвалою, в частині заміни кредитора ПАТ "Дельта Банк" на його правонаступника ПАТ "Авант-Банк", ПАТ "Дельта Банк" звернулось із апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду.
Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 07.09.2015, розглянувши апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" та заяву ПАТ "Авант-Банк" про заміну кредитора, встановив, що 05.02.2015 між ПАТ "Авант-Банк" (заставодержатель) та ПАТ "Дельта Банк" (заставодавець) був укладений договір застави майнових прав, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М., зареєстрований в реєстрі №213, відповідно до п.1.1. якого предметом застави за цим договором є майнові права за кредитними договорами, що укладені між заставодавцем і юридичними особами, зокрема, кредитний договір № 3.3ДС/11/2012-КЛТ від 27.04.2012 між ВАТ "Кредитпромбанк", правонаступником всіх прав та обов'язків якого за кредитними договорами є ПАТ "Дельта Банк", та ТОВ "Торговий дім "Золотий Урожай" на суму кредиту 14 889 139,96 грн.
В пункті 3.1.4. договору застави сторони зазначили, що заставодержатель має право, зокрема: звертати стягнення на предмет застави (отримання вимоги, що випливає із заставленого права) і реалізувати заставлені майнові права і задовольнити за їх рахунок свої грошові вимоги за кредитним договором у повному обсязі до настання терміну виконання заставодавцем відповідних зобов'язань, у тому числі у разі прийняття Національним банком України рішення про віднесення заставодавця до категорії неплатоспроможних.
Пунктом 3.1.5. договору застави передбачено право заставодержателя самостійно без звернення до суду здійснювати реалізацію майнових прав, наданих заставодавцем у забезпечення за кредитом.
Згідно п. 4.1 договору застави майнових прав від 05.02.2015, у разі набуття заставодержателем підстав для звернення стягнення на предмет застави відповідно до цього договору та чинного законодавства, заставодержатель має право здійснити реалізацію предмета застави шляхом уступки права вимоги за кредитними договорами, у порядку, визначеному законодавством України.
Пунктом 4.7. договору застави сторони погодили, що у разі прийняття рішення про запровадження тимчасової адміністрації/призначення ліквідатора/реорганізації (злиття/ приєднання/ виділення) заставодавця (ПАТ "Дельта Банк"), заставодержатель набуває всіх прав та обов'язків кредитора до боржників за кредитними договорами/договорами застави/договорами іпотеки, майнові права за якими передані в заставу за даним договором.
Також, колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 03.03.2015 по 02.06.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Посилаючись на зазначені обставини, заявник - ПАТ "Авант-Банк" вважає, що з 03.03.2015 ПАТ "Авант-Банк" набув прав та обов'язків кредитора за кредитним договором № 3.3ДС/11/2012-КЛТ від 27.04.2012.
Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції від 07.09.2015 мотивована тим, що виходячи із положень ст. 23 Закону України "Про заставу" та п. 4.1. договору застави майнових прав від 05.02.2015, ПАТ "Авант-Банк" має право здійснити реалізацію предмету застави за даним договором, шляхом укладення з ПАТ "Дельта Банк" договору уступки права вимоги, проте, як встановлено колегією суддів апеляційної інстанції, матеріали справи не містять відповідного договору уступки права вимоги за договором застави майнових прав від 05.02.2015, а сторони договору не надали доказів укладання та виконання відповідного договору уступки права вимоги.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ПАТ "Авант-Банк" набуває право переводу на себе заставлених майнових прав, а не стягнення грошових коштів із боржника (ПАТ "Дельта Банк") за кредитним договором, оскільки, в силу приписів Закону України "Про заставу", при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права, і заставодержатель набуває право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави.
Крім того, керуючись вимогами ст.ст. 512, 514 ЦК України, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що укладання договору застави майнових прав не передбачає заміну кредитора у зобов'язанні, оскільки такий договір є способом забезпечення зобов'язань на відміну від правочину відступлення права вимоги, за яким, згідно статті 512 Цивільного кодексу України, здійснюється така заміна кредитора у зобов'язанні.
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції, на підставі наявних матеріалів справи, було безпідставно та документально необґрунтовано здійснено заміну кредитора у справі з ПАТ "Дельта Банк" на ПАТ "Авант-Банк".
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що в даному випадку постанова суду апеляційної інстанції від 07.09.2015 та ухвала суду першої інстанції від 02.06.2015 у справі № 908/130/15-г, в частині розгляду заяви ПАТ "Авант-Банк" про заміну кредитора, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, прийняті при неповному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що рішення з господарського спору, в тому числі і у справі про банкрутство, повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1 Закону України "Про заставу", застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 3 статті 1 вказаного Закону та частиною 1 статті 574 ЦК України визначено, що застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Згідно вимог ч. 1 ст. 4 Закону України "Про заставу", предметом застави можуть бути майно та майнові права.
Відповідно до ч. 1 ст. 576 ЦК України, предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.
Ч. 1 ст. 589 ЦК України визначено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
Відповідно до ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі ліквідації юридичної особи - заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою.
Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що порядок реалізації заставлених майнових прав врегульовано статтею 23 Закону України "Про заставу", відповідно до якої при заставі майнових прав реалізації предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права.
Згідно вимог ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно частини 1 статті 212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що в даному випадку суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 07.09.2015, дійшовши висновку про відмову в заяві ПАТ "Авант-Банк" про заміну кредитора ПАТ "Дельта Банк" на його правонаступника ПАТ "Авант-Банк", в порушення вимог ст.ст. 43, 99, 101 ГПК України, не надав належної правової оцінки підставі звернення заявника до суду із вищезазначеною заявою, зокрема не визначив правової природи договору застави від 05.02.2015 укладеному між ПАТ "Авант-Банк" (заставодержатель) та ПАТ "Дельта Банк" (заставодавець).
Суд апеляційної інстанції, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, ст.ст. 627, 628, 212, 512 ЦК України, не з'ясував чи містить договір застави від 05.02.2015 на ряду із умовами про забезпечення виконання зобов'язань ПАТ "Дельта Банк" перед ПАТ "Авант-Банк" за кредитними договорами у вигляді застави, також умови правочину уступки права вимоги.
Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що господарський суд дійшовши висновку про заміну кредитора ПАТ "Дельта Банк" на його правонаступника ПАТ "Авант-Банк", фактично ухилився, в порушення вимог ст.ст. 43, 84 ГПК України, від надання мотивації та належного правового аналізу поданій ПАТ "Авант-Банк" заяві про заміну кредитора - ПАТ "Дельта Банк" на його правонаступника ПАТ "Аван-Банк", зокрема, судом не встановлено, чим саме обґрунтовано, на думку заявника - ПАТ "Авант-Банк", право звернення останнього до суду із вищезазначеною заявою та не з'ясовано з яких правових підстав звернувся заявник у справу про банкрутство із заявою про заміну кредитора.
Суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, не з'ясував з посиланням на спеціальні норми права правової природи відносин, що склались між ПАТ "Авант-Банк" та ПАТ "Дельта Банк", а також не встановив та не дав оцінки підставам виникнення даних правовідносин, своїх висновків, в порушення вимог ст. 84 ГПК України, фактично не мотивував.
Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились порушень приписів ч. 1 ст. 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 111-10 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова суду апеляційної інстанції від 07.09.2015 та ухвала суду першої інстанції від 02.06.2015 у справі № 908/130/15-г, в частині розгляду заяви ПАТ "Авант-Банк" про заміну кредитора - підлягають скасуванню, а справа в цій частині підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.
Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Авант-Банк" задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.09.2015 та ухвалу господарського суду Запорізької області від 02.06.2015 у справі № 908/130/15-г, в частині заміни кредитора скасувати. Справу № 908/130/15-г в цій частині передати на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.
Головуючий І.Ю. Панова
Судді О.В. Білошкап
Л.В. Жукова
