донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
07.09.2015 справа №908/130/15-г
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддів
Мартюхіної Н.О. Малашкевича С.А., Кододова О.В.
За участю представників сторін: від апелянта ПАТ «Дочірній банк Сбербанк Росії» від апелянта ПАТ «Дельта Банк»
Гур'єв М.В. - за довіреністю; Шутов О.О. - за довіреністю;
від кредитора ПАТ «Державний ощадний банк України » від кредитора ТОВ «ТК «Урожай»
Усатюк І.В. - за довіреністю; Храброва А.М.- за довіреністю;
від боржника
не з'явився
розглянувши апеляційні скарги
1. Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії», м. Київ 2. Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»
на ухвалу господарського суду
Запорізької області
від
02.06.2015 року
у справі
№908/130/15-г (суддя Шевченко Т.М.)
за заявою ініціюючого кредитора кредитори
Публічного акціонерного товариства «Златобанк» м.Київ 1.Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» м.Київ 2. Публічне акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» м.Київ 3. Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» м.Київ 4. Публічне акціонерне товариство «Авант-Банк» м.Київ 5.Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Урожай» м.Вінниця
до боржника:
6.Державна податкова інспекція у Ворошилівському районі м.Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області, Донецька область, м.Маріуполь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Золотий Урожай» м.Донецьк
до боржника
область, м. Маріуполь. Товариства з обмеженою відподповідальністю "Торговий дім "Золотий Урожай" м. Донецьк.
про
банкрутство
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою від 02.06.2015р. господарський суд Запорізької області, з урахуванням виправленої описки за ухвалою суду від 18.06.2015р., розглянув вимоги конкурсних кредиторів у попередньому судовому засіданні, визнав вимоги кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Золотий урожай», м. Донецьк, затвердив реєстр вимог кредиторів у наступній черговості:
1.перша черга - відсутні;
2.друга черга - відсутні;
3.третя черга:
- Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області з вимогами в розмірі 58522,24 грн., з яких: 57510 грн. боргу з податку на прибуток та 1012,24 грн. - борг зі сплати збору за спеціальне використання води;
4. четверта черга:
- Публічного акціонерного товариства «Златобанк», м. Київ з вимогами в розмірі 63 689 805,01 грн. основного боргу;
- Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», м. Київ з вимогами в розмірі 1592420751,76 грн. основного боргу;
- Публічного акціонерного товариства «Дельта банк», м. Київ з вимогами в розмірі 12923536,93 грн. основного боргу;
- Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії», м. Київ з вимогами в розмірі 784450873,89 грн. основного боргу;
- Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро», м. Дніпропетровськ з вимогами в розмірі 478828474,92 грн. основного боргу;
5. п'ята черга - відсутні;
6. шоста черга:
- Публічного акціонерного товариства «Златобанк», м. Київ з вимогами в розмірі 390210,06 грн. неустойка (штраф, пеня);
- Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», м. Київ з вимогами в розмірі 61148680,46 грн. пеня;
- Публічного акціонерного товариства «Дельта банк», м. Київ з вимогами в розмірі 3051330,83 грн. пеня;
- Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії», м. Київ з вимогами в розмірі 8439911,47 грн. неустойка (штраф, пеня);
- Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро», м. Дніпропетровськ з вимогами в розмірі 8605444,49 грн. пеня;
- Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Урожай», м. Вінниця з вимогами в розмірі 235622882,15 грн.
Вимоги забезпечені заставою майна боржника внесені до реєстру окремо:
- Публічного акціонерного товариства «Дельта банк», м. Київ з вимогами в розмірі 13889457 грн.;
- Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», м. Київ з вимогами в розмірі 978000 грн.
Зобов 'язано розпорядника майна внести до реєстру окремо відомості про майно боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Золотий урожай», м. Донецьк, що є предметом забезпечення.
Відхилено вимоги Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії», м. Київ, Публічного акціонерного товариства «Дельта банк», м. Київ, Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Урожай», м. Вінниця в розмірах 1218 грн. судового збору за подання заяв з вимогами до боржника.
Замінено кредитора Публічне акціонерне товариство «Дельта банк», м. Київ на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство «Авант-Банк».
Визначено дату проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів на 23.06.15р.
Підсумкове судове засідання призначене на 02.08.15р.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії», м. Київ подала до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Донецької області від 02.06.2015р. у справі № 908/130/15-г, в якій просить апеляційний суд скасувати ухвалу суду першої інстанції про затвердження реєстру кредиторів.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення норм процесуального права. Зокрема, апелянт вказує на те, що судом першої інстанції безпідставно було проведене попереднє судове засідання, затверджено реєстр вимог кредиторів та винесена ухвала від 02.06.15р., оскільки 29.05.15р. ним була подана апеляційна скарга на ухвалу про порушення справи про банкрутство від 26.01.15р., у зв'язку з чим суд повинен був зупинити розгляд справи про банкрутство та направити матеріали справи до апеляційного суду, натомність, судом першої інстанції було розглянуто реєстр кредиторських вимог по суті. На думку апелянта, наявна апеляційна скарга на ухвалу про порушення справи про банкрутство від 26.01.15р. унеможливлювала прийняття судом першої інстанції ухвали про затвердження реєстру вимог кредиторів від 02.06.15р.
Також, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно були внесені до реєстру вимог кредиторів вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Урожай», м. Вінниця, оскільки вони не підтверджені документально та не визнані розпорядником майна.
Апелянт вказує на порушення судом першої інстанції вимог статті 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в частині невнесення вимоги апелянта в сумі 1218 грн. - судовий збір за подання заяви кредитора до першої черги.
Ухвалою від 24.06.2015р. апеляційна скарга була прийнята до провадження Донецьким апеляційним господарським судом.
08.07.15р. заявник апеляційної скарги - кредитор Публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії», м. Київ звернувся до суду з додатковими поясненнями до апеляційної скарги, відповідно до яких просив скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 02.06.15р. про затвердження реєстру кредиторів у справі № 908/130/15-г про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Золотий урожай» та прийняти нове рішення, яким затвердити реєстр кредиторів у відповідності до норм діючого законодавства.
В зазначених додаткових поясненнях апелянт наполягає на безпідставності віднесення до реєстру вимог кредиторів вимог суми основного боргу в розмірі 1592420751,76 грн. Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України». Зокрема, боржник по іпотечному договору № 57 від 19.11.12р., який укладений у забезпечення виконання за кредитним договором від 05.08.11р. № 26-15-09/11, який укладений між ПАТ «Ощадбанк» та ТОВ «ТК «Урожай» є майновим поручителем та в силу ст. 11 Закону України «Про іпотеку» несе відповідальність виключно в межах вартості предмета іпотеки, яка складає за договором 978000 грн., а ні всієї суми заборгованості за кредитом 1592420751,76 грн., як було включено до реєстру розпорядником майна та за оскаржуваною ухвалою.
Крім того, за твердженням апелянта - ПАТ «Сбербанк Росії», судом безпідставно не були включені до реєстру вимог кредиторів вимоги банку, забезпечені заставою на підставі договору застави цінних паперів від 30.03.12р. на суму 18982902,00 грн. фактично в реєстр були включені лише вимоги не забезпечені заставою.
Також, через канцелярію суду апелянтом - ПАТ «Сбербанк Росії» були неодноразово, зокрема 22.07.15р., 04.08.15р., 12.08.15р., 19.08.15р., надані письмові пояснення, якими апелянт уточнив та змінив свої апеляційні вимоги та обгрунтування апеляційної скарги.
Зокрема, остаточно апелянт - ПАТ «Сбербанк Росії» в поясненнях № 7714/4/28-3 від 18.08.15р., звернувся до апеляційного суду з вимогами - не скасовуючи в цілому ухвалу від 02.06.15р., скасувати в частині:
- віднесення до четвертої черги вимог кредиторів ПАТ «Державний ощадний банк України» з вимогами в розмірі 1592420,76 грн.;
- віднесення до шостої черги вимог кредиторів ПАТ «Державний ощадний банк України» з вимогами в розмірі 61148680,46 грн.;
- прийняти нове рішення в частині визначення вимог забезпечених заставою, включивши до вимог забезпечення заставою майна боржника вимоги ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» в розмірі 25229052 грн.;
- змінити ухвалу в частині відхилення вимог ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» в розмірі 1218 грн. судового збору за подання заяви з вимогами о боржника, включивши ці вимоги до першої черги реєстру вимог кредиторів.
Зазначені вимоги, апелянт обгрунтовує наступним:
- В забезпечення виконання зобов'язань перед банком на підставі договорів застави від 30.03.12р. та від 22.05.12р. були передані в заставу цінні папери, а саме прості іменні акції певних відкритих акціонерних товариств, загальна заставна вартість яких відповідно складає 18982803 грн. та 6246149 грн., а всього 25229052 грн. Вказане заставне майно та забезпечені заставою вимоги були, в порушення статей 23, 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», не були включені розпорядником майна та судом до реєстру вимог кредиторів в даній справі про банкрутство.
- Вимоги ПАТ «Ощадбанку» в розмірі 1592420,76 грн. визнані судом першої інстанції безпідставно, оскільки заборгованість за кредитними відносинами виникла між ПАТ «Ощадбанк» та ТОВ «Торгівельна компанія «Урожай». При цьому, боржник ТОВ «ТД «Золотий урожай» в цих відносинах є майновим поручителем за договором іпотеки, який відповідає лише в межах вартості предмета іпотеки, тобто в сумі 978000 грн., як заставний кредитор, та не може бути кредитором на всю суму 1592420751,76 грн.
Кредитор - ПАТ «Ощадбанк» надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти вимог апелянта, вказавши, що судом правомірно віднесено до четвертої черги вимоги до боржника в розмірі 1592420751,76 грн. - як такі що не забезпечені заставою, у відповідності до частини 2 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки ця заборгованість боржника підтверджена наданими банком документами: договорами, розрахунком заборгованості, виписками з рахунків обліку заборгованості.
Кредитор - ТОВ «ТК «Урожай» у своїх запереченнях від 19.08.15р. стосовно доводів апеляційної скарги ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» вказав, що вони залишаються на розсуд апеляційного суду, а грошові вимоги ТОВ «ТК «Урожай» обгрунтовуються первинною документацію про факти вчинення господарських операцій.
Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», м. Київ звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Запорізької області від 02.06.15р. та просить її скасувати в частині заміни кредитора по справі АТ «Дельта Банк» на ПАТ «Авант-Банк» та відмовити ПАТ «Авант-Банк» в заяві про заміну кредитора у справі про банкрутство його правонаступником.
Ухвалою від 13.07.2015р. вказана апеляційна скарга була прийнята до провадження Донецьким апеляційним господарським судом.
В обгрунтування своїх вимог апелянт - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» посилається на наступне:
1). Передача майнових прав на суму 455895778,05 грн. за кредитними договорами, в заставу за укладеними між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Авант-Банк» впродовж 05-12.02.15р. є нікчемними в силу вимог статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки:
- договори застави майнових прав від 05.02.15р. та 12.02.15р. були укладені під час дії обмежень встановлених Постановою Нацбанку України від 30.10.14р.№ 692/БТ, без погодження куратора банку;
- ПАТ «Авант-Банк» є кредитором ПАТ «Дельта Банк» за договорами про надання небанківського кредиту та ведення кореспондентського рахунку, умови якого прямо передбачають безумовну передачу заставодержателю предмету застави (майнових прав), в разі визнання банку неплатоспроможним чи введення тимчасової адміністрації та надають ПАТ «Авант-Банку» як кредитору, переваги перед іншими кредиторами;
- внаслідок укладання договорів застави майнових прав, банк прийняв на себе зобов'язання щодо забезпечення виконання своїх вимог в порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій у відповідності до Закону України «Про банки та банківську діяльність»;
- договори застави майнових прав не визначають конкретного розміру основного зобов'язання забезпеченого заставою та в них відсутній строк виконання зобов'язань;
- умови пункту 4.7 договорів застави майнових прав щодо передачі прав за правочином кредиторами іншій особі є відступленням права вимоги, при цьому оплата за таке відступлення не передбачена. Тобто, в даному випадку банк безоплатно здійснив відчуження своїх майнових прав та відмовився від власних майнових вимог.
Таким чином, на думку апелянта, заміни кредитора в зобов'язанні між ТОВ «ТД «Золотий урожай» та ПАТ «Дельта Банк» не відбулось з підстав нікчемності правочинів застави майнових прав, отже не має підстав й до застосування статті 25 Господарського процесуального кодексу України.
Кредитор - ПАТ «Авант-Банк» надав відзив, в якому заперечує проти заявлених вимог з огляду на наступне:
- вважає, що ухвала господарського суду Запорізької області від 02.06.15р. про заміну кредитора його правонаступником не може бути оскаржена в апеляційному порядку;
- укладання договорів застави майнових прав та звернення стягнення за ними відбувались до введення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк», тобто заміна кредитора відбулась в порядку статті 512 Цивільного кодексу України. Таке право здійснити реалізацію предмету застави шляхом уступки права вимоги за кредитними договорами визначено пунктами 3.1, 4.1, 4.7 договору застави;
- ПАТ «Дельта Банк» не виконує свої зобов'язання перед ПАТ «Авант-Банк» за кредитними договорами про надання міжбанківського кредиту та має заборгованість в сумі 7270538,17 доларів США та 71207716.59 грн. та не виконав вимоги щодо перерахування залишків коштів на кореспондентських рахунках.
Кредитор - ТОВ «ТК «Урожай» не заперечує проти доводів викладених в апеляційній скарзі ПАТ «Дельта Банк», оскільки укладання договору застави не передбачає заміну кредитора в зобов'язанні, а є способом забезпечення виконання зобов'язання на відміну від правочину відступлення права вимоги, за яким відповідно до ст. 512 ЦК України здійснюється заміна кредитора.
ПАТ «Авант-Банк» не укладав з ПАТ «Дельта Банк» безпосереднього договору відступлення права вимоги, у зв'язку з чим, заміни кредитора не відбулось.
У судових засіданнях апелянти та кредитори підтримали свої позиції викладені в скаргах, відзивах та письмових поясненнях. Боржник, розпорядника майна та інші кредитори в судові засідання не з'явились, письмових відзивів за апеляційними скаргами не надали, явка сторін у судові засідання апеляційної інстанції не визнавалась обов'язковою.
Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами частини 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Публічне акціонерне товариство «ЗЛАТОБАНК», ініціюючий кредитор у справі, звернулось до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство відносно боржника - ТОВ «ТД «ЗОЛОТИЙ УРОЖАЙ», м. Донецьк.
Ухвалою господарського суду від 12.01.2015 у справі №908/130/15-г заяву прийнято до розгляду.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.01.2015 порушено провадження у справі №908/130/15-г, визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Власову С.А., ухвалено оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет повідомлення про порушення справи про банкрутство ТОВ «ТД «ЗОЛОТИЙ УРОЖАЙ», попереднє засідання суду на 16.03.2015 тощо.
26.01.2015 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет оприлюднене оголошення №13892 про порушення справи про банкрутство ТОВ «ТД «ЗОЛОТИЙ УРОЖАЙ».
Після оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ «ТД «ЗОЛОТИЙ УРОЖАЙ» до господарського суду звернулись такі кредитори: АТ «ДЕЛЬТА БАНК», ПАТ «СБЕРБАНК РОСІЇ», АТ «ОЩАДБАНК», ПАТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області, ТОВ «ТК «УРОЖАЙ».
Відповідними ухвалами суду вказані заяви були прийняті до розгляду по суті. Судовий розгляд кредиторських вимог вказаних кредиторів неодноразово відкладався, у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів та пояснень.
Апеляційним судом встановлено, що всі заяви вказаних кредиторів були подані в межах граничного тридцятиденного строку від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, у відповідності до п. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та підлягають розгляду судом по суті.
За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає або відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.
Згідно п. 8 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру кредиторів.
Пунктом 5 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що розпорядник майна боржника не пізніше ніж на десятий день з дня, наступного після закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку (30 днів), з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд .
Судом встановлено, що боржник у відзивах від 16.04.2015 вимоги кредиторів - ПАТ «ЗЛАТОБАНК», ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК», ПАТ «СБЕРБАНК РОСІЇ», ПАТ «ОЩАДБАНК», ПАТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ДПІ у Ворошилівському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області не визнав у зв'язку із відсутністю доказів надіслання йому копій заяв з вимогами цих кредиторів. Вимоги кредитора - ТОВ «ТК «УРОЖАЙ», визнав в повному обсязі.
Розпорядником майна, з урахуванням уточнень, визнано в повному обсязі вимоги кредиторів: ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК», ПАТ «ОЩАДБАНК», ПАТ «СБЕРБАНК РОСІЇ», ДПІ у Ворошилівському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області.
Вимоги ПАТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» розпорядник майна визнала частково, виходячи з того, що вимоги банку вважаються частково погашеними за рахунок майна, на яке звернуто стягнення шляхом визнання права власності за судовим рішенням (тобто в розмірі вартості цього майна).
Вимоги кредитора ТОВ «ТК «УРОЖАЙ» розпорядник майна не визнала, просила витребувати додаткові документи в підтвердження вимог цього кредитора.
16.04.2015 розпорядником майна подано уточнений реєстр вимог кредиторів.
Апелянт - Публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії», м. Київ Скаржник у апеляційній скарзі вважає ухвалу господарського суду Запорізької області від 02.06.15р. необґрунтованою в частині внесення до реєстру вимог кредиторів вимог Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в сумі 1 592 420,76 грн. до четвертої черги та 61 148 680,46 грн. пені - до шостої черги.
Дослідивши зміст заяви та надані суду документи Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання грошових вимог (арк. справи 121 том 1 - арк. справи 87 том 5), суд апеляційної інстанції вважає їх обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають визнанню з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
В силу ст. 1 Закону про банкрутство грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно -правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Згідно абз. 6 ст.1 Закону про банкрутство кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.
За загальним правилом, визначеним ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона належними засобами доказування повинна довести підстави своїх вимог.
На підставі вимог ч.1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що виходячи з вимог ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя у справах про банкрутство.
Так , у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника, незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником та розпорядником майна.
Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства, заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт, тощо), що свідчить про цивільно - правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.
Колегію суддів апеляційній інстанції встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», в порядку ст. 23 Закону про банкрутство, 26.02.15р. звернулося із заявою про визнання грошових вимог до боржника в сумі 1 654 547 432,22 грн., з яких 978000 грн. - вимоги забезпечені іпотекою.
Як на підстави виникнення вказаної суми грошових вимог, Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» посилається на наступне:
Між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Урожай» був укладений та виконувався кредитний договір від 05.08.11р. № 26-15-09/11 із змінами та доповненнями, максимальна сума ліміту кредитування за яким визначена 700 000 000 грн., та загальна заборгованість за ним складає 1654547432,22 грн., з яких:
- 1414302708,21 грн. - заборгованість за кредитом та процентами;
- 240244724,01 грн. - заборгованість за штрафними санкціями, пенею.
Зазначений договір кредитної лінії забезпечується іпотечним договором № 57 від 19.11.11р., який укладений між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Золотий урожай», який як майновий поручитель, в силу договору зобов'язався виконати в повному обсязі зобов'язання позичальника, а саме:
- повернути кредитні кошти в загальному розмірі 700 000 000 грн.;
- сплатити проценти за користування кредитними коштами, комісійні винагороди та штрафні санкції, інші платежі.
На підтвердження суми грошових вимог кредитором надано первинні документи - договори із додатками до них, та угодами про внесення змін та доповнень до них, розрахунки заборгованості, виписки з рахунків обліку заборгованості, докази отримання суми кредиту.
Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» 01.04.14р. звернулося до позичальника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Урожай» з письмовою вимогою про дострокове повернення кредиту на підставі пунктів 3.3.1. п. 3.3 кредитного договору.
Так, ПАТ «Державний ощадний банк України» звернувся із заявою про визнання його кредитором в даній справі про банкрутство до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Золотий урожай» за вказаним кредитним договором від 05.08.11р. № 26-15-09/11, як до майнового поручителя Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Урожай». Тобто, вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Золотий урожай» ґрунтуються на договорі іпотеки.
При задоволенні грошових вимог ПАТ «Державний ощадний банк України» на суму 1 654 547 432,22 грн., апеляційний суд виходить з наступного.
Статтею 583 Цивільного кодексу України та нормою частини 2 ст. 11 Закону України «Про заставу» передбачено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.
Нормою ст. 12 цього Закону встановлено, що правові наслідки порушення обов'язків іпотекодавця, які полягають в тому, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодежатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право звернення іпотеко держателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановленим статтею 12 Закону.
Іпотекодержатель як кредитор має право вимагати виконання основного зобов'язання як від боржника і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо, а у разі пред'явлення таких вимог до майнового поручителя останній відповідає в межах узятих на себе зобов'язань перед іпотеко держателем.
При цьому, норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не обмежують право кредитора на звернення з грошовими вимогами до майнового поручителя у випадку, якщо основний боржник не сплатив борг. В матеріалах справи містяться докази відсутності погашення основного зобов'язання безпосередньо позичальником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Урожай».
Право кредитора на звернення з грошовими вимогами, а відповідно, - і грошовий обов'язок майнового поручителя - боржника перед банком, передбачені також умовами кредитного договору і договору іпотеки, укладених між банком, основним боржником і майновим поручителем, на підставі яких банк і заявив свої кредиторські вимоги.
Як зазначалось, вимоги банку по договору кредитної лінії № 26-15/09/11 від 05.08.11р., укладеного між банком та ТОВ «ТК «Урожай», забезпечені договором іпотеки № 57 від 19.11.12р., яким забезпечено всі вимоги іпотекодержателя, що витікають із кредитного договору та додаткових угод до нього, у тому числі щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, інших платежів, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюється кредитним договором.
Також, пунктом 3.1.5 договору іпотеки передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за кредитним договором у повному обсязі, включаючи сплату основної суми боргу, неустойки, процентів та інших платежів, витрат пов'язаних з пред'явленням вимоги і звернення стягнення на предмет іпотеки, збитків, завданих порушенням основного зобов'язання, витрати на утримання і збереження предмета іпотеки.
Отже, на підставі викладеного, правомірним є вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України» про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 1654547432,22 грн. та включення їх до реєстру вимог кредиторів до четвертої та шостої черги, які виникли внаслідок заборгованості за кредитним договором, в тому числі вимоги забезпечені іпотекою віднесені в реєстрі окремо в розмірі 978000 грн.
При цьому, слід враховувати, що вказане право кредитора ПАТ «Державний ощадний банк України», а відповідно і грошовий обов'язок майнового поручителя ТОВ «Торговий дім «Золотий урожай», передбачені умовами кредитного договору укладеного між банком та ТОВ "ТК «Урожай» та іпотечного договору, що був укладений між заявником та майновим поручителем ТОВ «Торговий дім «Золотий урожай», на підставі яких банком були заявлені кредиторські вимоги у даній справі.
В силу частини 1 статті 11 Закону України «Про іпотеку», майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. Тобто, майновий поручитель та основний боржник, зобов'язання якого перед кредитором забезпечені іпотекою майна, що належить на праві власності майновому поручителю відповідають перед кредитором солідарно.
За таких обставин іпотеко держатель як кредитор має право вимагати виконання основного зобов'язання як від боржника і його майнового поручителя разом, так й від будь-кого з них окремо, а у разі пред'явлення таких вимог до майнового поручителя останній відповідає в межах узятих на себе зобов'язань перед іпотеко держателем.
Внаслідок невиконання позичальником своїх зобов'язань ПАТ «Державний ощадний банк України» набув право звернення на заставне майно що належить боржникові, як майновому поручителю на підставі ст. 589 Цивільного кодексу України та статті 5 Закону України «Про іпотеку». При цьому, частиною 2 ст. 589 Цивільного кодексу України передбачено, що за рахунок предмета застави. Заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Як видно із оскаржуваної ухвали, окремо до реєстру вимог кредиторів було включена вимоги в розмірі 978000 грн., які є оціночною вартістю майна переданого боржником в іпотеку, узгодженою в договорі. Реальна вартість майна, в межах якої боржник буде відповідати перед кредитором, не встановлюється на час затвердження реєстру вимог, але буде визначена на момент фактичного задоволення відповідно до статті 589 Цивільного кодексу України. Враховуючи, що зазначене майно, що знаходиться в іпотеці, підлягає експертній об'єктивній оцінці, фактичній реалізації із спрямуванням отриманих від реалізації коштів на повне задоволення вимог іпотекодержателя, та ці міри будуть здійснюватися під час дії процедур у справі про банкрутство, з урахуванням безспірного розміру грошових вимог кредитора, але на теперішній час - на момент затвердження реєстру вимог кредиторів не передбачається можливим всебічно та об'єктивно встановити фактичну адекватну вартість заставного майна та його стан та фактичну наявність, у зв'язку із місцезнаходженням цього майна в зоні проведення антитерористичної операції (Донецька область Мар'їнський район м. Курахове), то апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги в цій частині залишаються без задоволення та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно вніс вимоги кредитора ПАТ «Державний ощадний банк України» в загальному в розмірі 1654547432,22 грн. за черговістю до реєстру вимог кредиторів в оскаржуваній ухвалі суду.
Що стосується вимог апелянта Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» за апеляційною скаргою про прийняття нового рішення в частині визначення вимог забезпечених заставою, включивши до вимог забезпечення заставою майна боржника вимоги ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» в розмірі 25229052 грн.
Відповідно до абз. 2 пункту 8 статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимог кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.
Згідно п. 2 статті 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна о реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнанні боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредитів, і вирішує питання про його затвердження.
Публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії» посилається в обґрунтування своїх вимог, що забезпечені заставою майна, вказує на те, що боржником в забезпечення виконання зобов'язань перед банком на підставі договорів застави від 30.03.12р. та від 22.05.12р. були передані в заставу цінні папери, а саме прості іменні акції певних відкритих акціонерних товариств, загальна заставна вартість яких відповідно складає 18982803 грн. та 6246149 грн., а всього 25229052 грн. Вказане заставне майно та забезпечені заставою вимоги були, в порушення статей 23, 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», не були включені розпорядником майна та судом до реєстру вимог кредиторів в даній справі про банкрутство.
Дослідивши договори застави та дані Державного реєстру обтяжень рухомого майна, надані апелянтом, судом апеляційної інстанції встановлено, що між ТОВ «Торговий дім «Золотий урожай» - заставодавцем та Публічним акціонерним товариством «Дочірній банк Сбербанку Росії» - заставодержателем були укладені наступні договори застави цінних паперів від 30.03.12р. із договорами про внесення змін № 1 від 18.05.12р., № 2 від 23.05.12р., № 3 від 29.05.12р., № 4 від 30.05.12р., № 5 від 03.12.13р., а також договір застави цінних паперів від 22.05.12р. із договорами про внесення змін № 1 від 17.08.12р., № 2 від 15.11.12р., № 3 від 03.12.13р., № 4 від 23.06.14р., предметом яких є цінні папери - прості іменні акції на загальну суму 25229052 грн.
Виходячи із умов вказаних договорів (п.п. 3.1-3.2) судом встановлено, що за взаємною згодою сторін загальна заставна вартість предмету застави складає, відповідно 18982903 грн. та 6246149 грн. Зокрема, за обома договорами застави передано наступні цінні папери:
- Відкритого акціонерного товариства «Горлівський хлібокомбінат»;
- Відкритого акціонерного товариства «Донецький хлібозавод № 14»;
- Відкритого акціонерного товариства «Донецький хлібокомбінат»;
- Відкритого акціонерного товариства «Дружківський хлібозавод»;
- Відкритого акціонерного товариства «Краматорський хлібокомбінат»;
- Відкритого акціонерного товариства «Маріупольскій хлібокомбінат»;
- Відкритого акціонерного товариства «Селидівський хлібокомбінат»;
- Відкритого акціонерного товариства «Сніжнянський хлібокомбінат»;
- Відкритого акціонерного товариства «Харцизький хлібокомбінат»;
- Публічного акціонерного товариства «Кримхліб»;
- Публічного акціонерного товариства «Одеський каравай»;
- Публічного акціонерного товариства «Кримхліб»;
- Публічного акціонерного товариства «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів».
Зазначена застава рухомого майна зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна - запис 16 та запис 25 та підтверджуються матеріалами справи.
З урахуванням викладеного, у зв'язку з тим, що розпорядником майна не було включено окремо до реєстру вимог кредиторів ці вимоги як забезпечені заставою божника, згідно обліковими даними боржника, то в цій частині суд апеляційної інстанції вважає за необхідне змінити резолютивну частину ухвали господарського суду Запорізької області від 02.06.15р. шляхом доповнення резолютивної частини ухвали господарського суду Запорізької області від 02.06.2015р. по справі № 908/130/15-г:
Вимоги забезпечені заставою боржника внести до реєстру окремо:
- Публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії», м. Київ з вимогами в розмірі 25229052 грн.
Щодо посилань в апеляційні скарзі на без підставне не віднесення суми судового збору 1218 грн. до першої черги погашення кредиторських вимог, сплаченої банком під час подання заяви про визнання кредиторських вимог, то апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 4 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.
Поточні кредитори - це кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство боржника.
Конкурсні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна.
Судовий збір в сумі 1218 грн. був сплачений 24.02.15р., тобто, після порушення справи про банкрутство, тобто є вимогами ні конкурсними, а поточними, а оспорювана ухвала суду першої інстанції винесена за результатами розгляду саме конкурсним кредиторських вимог. У зв'язку з чим, в цій частині було правомірно відхилено кредитори вимоги в сумі 1218 грн.
Розглядаючи по суті апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», м. Київ на ухвалу господарського суду Запорізької області від 02.06.2015р. по справі № 908/130/15-г в частині заміни кредитора, Донецький апеляційний господарський суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про заміну кредитора Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», м. Київ на його правонаступника - Публічного акціонерного товариства «Авант-Банк», м. Київ, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 05.02.2015 року між ПАТ "Авант-Банк" (заставодержатель) та ПАТ "Дельта Банк" (заставодавець) був укладений договір застави майнових прав, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М., зареєстрований в реєстрі №213, відповідно до п.1.1. якого предметом застави за цим договором є майнові права за кредитними договорами, що укладені між заставодавцем і юридичними особами, зокрема, кредитний договір № 3.3ДС/11/2012-КЛТ від 27.04.12р. між ВАТ "Кредитпромбанк", правонаступником всіх прав та обов'язків якого за кредитними договорами є заставодавець за цим договором, та ТОВ "Торговий дім Золотий урожай" на суму кредиту 14889139,96 грн.
В пункті 3.1.4. договору застави сторони зазначили, що заставодержатель має право, зокрема: звертати стягнення на предмет застави (отримання вимоги, що випливає із заставленого права) і реалізувати заставлені майнові права і задовольнити за їх рахунок свої грошові вимоги за кредитним договором у повному обсязі до настання терміну виконання заставодавцем відповідних зобов'язань, у тому числі у разі прийняття Національним банком України рішення про віднесення заставодавця до категорії неплатоспроможних.
Пунктом 3.1.5. договору застави передбачено право заставодержателя самостійно без звернення до суду здійснювати реалізацію майнових прав, наданих заставодавцем у забезпечення за кредитом.
Пунктом 4.7. договору застави сторони погодили, що у разі прийняття рішення про запровадження тимчасової адміністрації/призначення ліквідатора/реорганізації (злиття/ приєднання/ виділення) заставодавця (ПАТ "Дельта Банк"), заставодержатель набуває всіх прав та обов'язків кредитора до боржників за кредитними договорами/договорами застави/договорами іпотеки, майнові права за якими передані в заставу за договором.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 року №150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 року №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 03.03.2015 року по 02.06.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Заявник, посилаючись на викладені обставини, вважає, що з 03.03.2015 року ПАТ "Авант-Банк" набув прав та обов'язків кредитора за кредитним договором № 3.3ДС/11/2012-КЛТ від 27.04.12р.
Як вбачається з витягу з протоколу засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями від 18 травня 2015 року, призначеної наказом №67 від 11.03.2015 року, затвердженого Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію АТ "Дельта Банк", комісія затвердила результати перевірки, якою виявлено, що договір застави майнових прав від 05.02.2015 року є нікчемним. Цим же рішенням було доручено Генеральному департаменту правового забезпечення діяльності банку направити повідомлення про нікчемність правочину заявнику згідно статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в разі необхідності розпочати претензійно-позовну роботу щодо застосування наслідків нікчемності правочинів (договорів).
Згідно п.п. 1,5,7 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
За приписами ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Згідно частини 4 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
ПАТ "Дельта Банк" 10.06.2015 року направив ПАТ "Авант-Банк" повідомлення про нікчемність договору застави майнових прав від 05.02.2015р., а 12.06.2015р. направив додаткове повідомлення, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями повідомлень та описами вкладення у цінний лист від 10.06.2015р. та від 12.06.2015р.
Відповідно до ст.572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Згідно ст.576 Цивільного кодексу України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. Тобто, у розумінні наведеної норми майнові права можуть бути предметом застави, якщо вони можуть бути відчужені заставодавцем і на них може звертатися стягнення.
Відповідно до ст.190 Цивільного кодексу України та ст.3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", майнові права визначаються як будь-які права, пов'язані з майном. Наведені правові акти застосовують поняття "майнові права" які відмінні від поняття "майно". Майнові права (як і майно) є відчужуваними.
У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором (ст.589 ЦК України).
Відповідно до ст.590 Цивільного кодексу України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі ліквідації юридичної особи - заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою.
Порядок реалізації заставлених майнових прав врегульовано статтею 23 Закону України «Про заставу», відповідно до якої при заставі майнових прав реалізації предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права.
В силу приписів Закону України "Про заставу", при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права. Заставодержатель набуває право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави.
Згідно із п. 4.1 договору застави майнових прав від 05.02.2015, у разі набуття заставодержателем підстав для звернення стягнення на предмет застави відповідно до цього договору та чинного законодавства, заставодержатель має право здійснити реалізацію предмета застави шляхом уступки права вимоги за кредитними договорами, у порядку, визначеному законодавством України.
У відповідності до ст. 23 Закону України "Про заставу" та п. 4.1. договору застави майнових прав від 05.02.2015, ПАТ "Авант-Банк" має право здійснити реалізацію предмету застави за даним договором шляхом укладення з ПАТ "Дельта Банк" договору уступки права вимоги.
Втім, матеріали справи не містять відповідного договору уступки права вимоги за договором застави майнових прав від 05.02.2015., сторони договору не надали доказів укладання та виконання відповідного договору уступки права вимоги.
Водночас, згідно із положеннями ст. 23 Закону України "Про заставу" та п. 4.1. договору застави майнових прав від 05.02.2015, ПАТ "Авант-Банк" набуває право переводу на себе заставлених майнових прав, а не стягнення грошових коштів із боржника (ПАТ "Дельта Банк") за кредитним договором. В силу приписів Закону України «Про заставу», при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, о випливає із заставленого права. Заставодержатель набуває право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставлного права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави.
Разом з тим, ст.512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).
Наведене свідчить про те, що укладання договору застави майнових прав не передбачає заміну кредитора у зобов'язанні, оскільки він є способом забезпечення зобов'язань, а на відміну від правочину відступлення права вимоги за яким, згідно статті 512 Цивільного кодексу України, здійснюється така заміна кредитора у зобов'язанні.
Відповідно до ст.25 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Статтею 1 Закону України "Про заставу" встановлено, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.
В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Отже, укладання договору застави не передбачає заміну кредитора у зобов'язанні на відміну від правочину відступлення права вимоги, за яким відповідно до ст. 512 ЦК України здійснюється така заміна кредитора у зобов'язанні.
Аналогічну правову позицію про те, що заміна кредитора у зобов'язанні в силу положень ст.ст. 512, 513 здійснюється, зокрема, у формі правочину, шляхом укладання договору відступлення права вимоги, а договір застави за своєю правовою природою не є договором про відступлення права вимоги, викладена в постановах Верховного Суду України від 12.08.2011р. у справі №33/341, від 12.09.2011р. у справі №11/384 та Вищого господарського суду України від 17.11.2011р. у справі №20-6/57-10-1631.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції на підставі наявних матеріалів справи, було безпідставно та документально необґрунтовано здійснено заміну кредитора у справі з ПАТ «Дельта Банк» на ПАТ «Авант-Банк», у зв'язку з чим ухвала господарського суду запорізької області від 02.06.15р. в цій частині підлягає скасуванню, апеляційна скарга ПАТ «Дельта Банк» задоволенню.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії», м. Київ на ухвалу господарського суду Запорізької області від 02.06.2015р. по справі № 908/130/15-г - залишити без задоволення.
Змінити ухвалу господарського суду Запорізької області від 02.06.2015р. по справі № 908/130/15-г шляхом доповнення резолютивної частини ухвали господарського суду Запорізької області від 02.06.2015р. по справі № 908/130/15-г:
Вимоги забезпечені заставою боржника внести до реєстру окремо:
- Публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії», м. Київ з вимогами в розмірі 25229052 грн.
Ухвалу господарського суду Запорізької області від 02.06.2015р. по справі № 908/130/15-г в частині віднесення до четвертої черги вимог кредиторів ПАТ «Державний ощадний банк України» з вимогами в розмірі 1592420,76 грн.; віднесення до шостої черги вимог кредиторів ПАТ «Державний ощадний банк України» з вимогами в розмірі 61148680,46 грн.; в частині включення вимог ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» в розмірі 1218 грн. судового збору за подання заяви з вимогами о боржника до першої черги реєстру вимог кредиторів, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», м. Київ на ухвалу господарського суду Запорізької області від 02.06.2015р. по справі № 908/130/15-г - задовольнити.
Ухвалу господарського суду Запорізької області від 02.06.2015р. по справі № 908/130/15-г в частині заміни кредитора Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», м. Київ на його правонаступника - Публічного акціонерного товариства «Авант-Банк», м. Київ, - скасувати.
Відмовити Публічному акціонерному товариству «Авант-Банк», м. Київ в заяві про заміну кредитора Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», м. Київ на його правонаступника - Публічного акціонерного товариства «Авант-Банк», м. Київ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя Мартюхіна Н.О.
Судді : Малашкевич С.А.
Кододова О.В.
