ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА
м. Київ
19.01.2021Справа № 910/4518/16
За заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхім-БТВ"
до приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь"
(ідентифікаційний код 25605170)
про банкрутство
Суддя Пасько М.В.
Представники:
від заявника Захарченко С.П. - адвокат,
від боржника Тиліпський Д.В. - предст. за дов. ПрАТ "Азовелектросталь".
В судовому засіданні приймали участь: Оборський Я.В. - предст. за дов. ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", Семенець І.І. - предст. за дов. ПАТ "Альфа-Банк", ПАТ "Укрсоцбанк", Пасацька В.В. - предст. за дов. ПАТ "Укрексімбанк", Середа В.В. - предст. за дов. ТОВ "Фінансова компанія "Експерт Інвест", Киричук Р.П. - предст. за дов. ПАТ "Сбербанк", Волков А.С. - предст. за дов. НАК "Нафтогаз України", Паніотов О.К. - розпорядник майна боржника.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Заявник звернувся до суду з заявою про порушення справи про банкрутство боржника, оскільки останній неспроможний сплатити борг.
Ухвалою Господарського суду міста Києва (Суддя Яковенко А.В.) від 28.03.16 порушено провадження у справі № 910/4518/16 та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Нестеренка О.А.
Постановою Київського апеляційного Господарського суду від 21.10.16 залишено без змін ухвалу Господарського суду міста Києва (Суддя Яковенко А.В.) від 28.03.16 у справі № 910/4518/16.
Постановою Вищого Господарського суду України від 08.02.17 скасовано постанову Київського апеляційного Господарського суду від 21.10.16 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.03.16, а справу № 910/4518/16 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суддів.
У зв`язку з чим, справа передана на повторний автоматичний розподіл, в результаті якого, передана судді Господарського суду міста Києва Паську М.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.17 порушено провадження у справі № 910/4518/16 та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Паніотова О.К.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.18 відкладено розгляд справи на 24.07.18.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.18 зупинено провадження у справі № 910/4518/16 про банкрутство приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" до розгляду Київським апеляційним господарським судом апеляційної скарги приватного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.03.17.
Ухвалою Північного апеляційного Господарського суду від 27.11.18 відмовлено приватному акціонерному товариству "Азовзагальмаш" у відкритті апеляційного провадження.
19.02.19 від Кальміуського відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області надійшла заява про надання дозволу на реалізацію майна боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію.
Ухвалою Верховного Суду України від 25.02.19 повернено касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" на ухвалу Північного апеляційного Господарського суду від 27.11.18.
За резолюцією керівництва справу передано судді Пасько М.В.
Враховуючи викладене, поновлено провадження у справі та призначено її розгляд на 18.04.19.
17.04.19 від розпорядника майна боржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.19 залишено без задоволення заяви Кальміуського відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 29.05.18 та 13.02.19 про надання дозволу на реалізацію майна боржника за вимогами на які не поширюються дія мораторію та відкладено розгляд справи на 11.07.19.
10.07.19 від розпорядника майна боржника надійшов реєстр вимог кредиторів з письмовими висновками до нього.
11.07.19 від боржника надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.19 відкладено розгляд справи на 30.07.19.
26.09.19 від товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхім-БВТ" надійшло клопотання про виключення зі складу учасників.
27.09.19 від Кальміуського відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області надійшла заява про надання дозволу на реалізацію майна боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію.
Через оскарження заяв в межах справи про банкрутство, судове засідання 30.07.19 не відбулося, враховуючи викладене суд визнав за доцільне призначити попереднє засідання суду.
Враховуючи викладене, розгляд справи призначено на 05.11.19.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2019 відкладено розгляд справи на 26.11.2020.
17.11.2020 від приватного акціонерного товариства "МАРІУПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ВАЖКОГО МАШИНОБУДУВАННЯ" надійшла заява про заміну кредитора у справі.
Через оскарження заяв в межах справи про банкрутство, судове засідання 30.07.19 не відбулося, враховуючи викладене суд визнав за доцільне призначити попереднє засідання суду.
Враховуючи викладене вище, розгляд справи призначено на 08.12.2020.
08.12.2020 від розпорядника майна боржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2020 відкладено розгляд справи на 19.01.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2021 за залишено без задоволення заяву Кальміуського відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 23.09.19 про надання дозволу на реалізацію майна боржника за вимогами на які не поширюються дія мораторію.
У судовому засіданні, розглянувши грошові вимоги кредиторів до боржника, суд встановив наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
Оголошення про порушення справи про банкрутство було оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 15.03.2017 № 41177.
За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство або ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 44 цього Кодексу.
Розпорядник майна за результатами попереднього засідання вносить до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов`язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги.
Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов`язань у шосту чергу.
Погашення неустойки (штрафу, пені) у справі про банкрутство можливе лише в ліквідаційній процедурі.
Ухвала попереднього засідання є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня).
За наслідками розгляду реєстру вимог кредиторів, визнанню кредитором до боржника підлягають наступні кредитори:
-товариство з обмеженою відповідальністю "ВТ-Інжинірінг" (ідентифікаційний код 38433250) на суму 334.247,25 грн.: 331.047,25 грн. - вимоги четвертої черги; 3.200, 00 грн. - вимоги першої черги;
-Лівобережне об`єднане управління Пенсійного Фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 40379527) на суму 5.131.095,09 грн. - вимоги другої черги;
-товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство випробувальний центр "Азовмаштест" (ідентифікаційний код 35560984) на суму 735.392,16 грн.: 732.192,16 грн. - вимоги четвертої черги, 3.200, 00 грн. - вимоги першої черги;
-публічне акціонерне товариства "ПАНТЕЛЕЙМОНІВСЬКИЙ ВОГНЕТРИВКИЙ ЗАВОД" (ідентифікаційний код 00191787) на суму 6.494.765,11 грн.: 6.469.488, 30 грн. - вимоги четвертої черги, 22.076,81 грн. - вимоги шостої черги, 3.200, 00 грн. - вимоги першої черги;
-товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпромканат" (ідентифікаційний код 34673643) на суму 302.355,73 грн.: 299.155,73 грн. - вимоги четвертої черги, 3.200, 00 грн. - вимоги першої черги;
-приватне акціонерне товариство "Полтавхіммаш" (ідентифікаційний код 00217449) на суму 9.982.615,02 грн.: 9.979.415,02 грн. - вимоги четвертої черги, 3.200, 00 грн. - вимоги першої черги;
-Маріупольський міжрайонний відділ Управління поліції охорони в Донецькій області (ідентифікаційний код 40109084) на суму 499.708,57 грн.: 496.508,57 грн. - вимоги четвертої черги, 3.200, 00 грн. - вимоги першої черги;
-товариство з обмеженою відповідальністю "Баскетбольний клуб "Азовмаш" (ідентифікаційний код 34697161) на суму 49.842,15 грн.: 46.642,15 грн. - вимоги четвертої черги, 3.200, 00 грн. - вимоги першої черги;
-приватне акціонерне товариство "Головний спеціалізований конструкторсько- технологічний інститут" (ідентифікаційний код 13504966) на суму 20.190,74 грн.: 16.990, 00 грн. - вимоги четвертої черги, 3.200, 00грн. - вимоги першої черги;
-товариство з обмеженою відповідальністю "Безпека та право" (ідентифікаційний
код 34372871) на суму 2.254.563,88 грн.: 2.251.363,88 грн. - вимоги четвертої черги, 3200, 00 грн. - вимоги першої черги;
-товариство з обмеженою відповідальністю "Головне спеціалізоване конструкторське бюро вагонобудування імені Валерія Михайловича Бубнова" (ідентифікаційний код 32258888) на суму 80.375,22 грн.: 77.175,22 грн. - вимоги четвертої черги, 3.200, 00 грн. - вимоги першої черги;
-публічне акціонерне товариство "Торговий дім "Содружество" (ідентифікаційний код 34245231) на суму 866.667,90 грн.: 863.467,90 грн. - вимоги четвертої черги, 3.200,00 грн. вимоги першої черги;
-приватне акціонерне товариство "Маріупольський термічний завод"
(ідентифікаційний код 20391907) на суму 3.005.654,72 грн.: 3.002.454,72 грн. - вимоги четвертої черги, 3.200, 00 грн. - вимоги першої черги;
-публічне акціонерне товариство Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код 20077720) 4.906.499,95 грн.: 4.150.867,28 грн. - вимоги четвертої черги, 752.432,67 грн. - вимоги шостої черги, 3.200, 00 грн. - вимоги першої черги;
-приватне акціонерне товариство "Азовзагальмаш" (ідентифікаційний код 13504334) на суму 551.326.757,12 грн.: 551.323.557,12 грн. - вимоги четвертої черги, 3.200, 00 грн. - вимоги першої черги;
-товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Літмашімпекс" (ідентифікаційний код 37998823) на суму 6.445.506,36 грн.: 6.442.306,36 грн. - вимоги четвертої черги, 3.200, 00 грн. - вимоги першої черги;
-товариство з обмеженою відповідальністю "Укрфаворіт" (ідентифікаційний код 35951704) на суму 6.242.062,26 грн.: 6.238.862,26 грн. - вимоги четвертої черги, 3.200, 00 грн. - вимоги першої черги;
-приватне акціонерне товариство "Запоріжвогнетрив" (ідентифікаційний код 00191885) на суму 1.302.850,99 грн.: 1.256.570,39 грн. - вимоги четвертої черги, 43.080,60 грн. - вимоги шостої черги, 3.200, 00 грн. - вимоги першої черги;
-товариство з обмеженою відповідальністю "Центренергомаш" (ідентифікаційний код 37395397) на суму 474.394,40 грн.: 471.194,40 грн. - вимоги четвертої черги, 3.200, 00 грн. - вимоги першої черги;
-колективне науково-виробниче підприємство "Формувальні матеріали України" (ідентифікаційний код 23112279) на суму 544.653,26 грн.: 541.453,26 грн. - вимоги четвертої черги, 3.200,00 грн. - вимоги першої черги;
-Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (ідентифікаційний код 00100227) в особі відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" на суму 25.608,31 грн.: 24.837,41 грн. - вимоги четвертої черги, 770,90 грн. - вимоги шостої черги;
-товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерхім-БТВ" (ідентифікаційний код 32837895) на суму 779.211, 47 грн.: 765.431, 47 грн. - вимоги четвертої черги, 13.780, 00 грн. - вимоги першої черги;
-приватне акціонерне товариство "Маріупольський завод важкого машинобудування" (ідентифікаційний код 20355550) на суму 77.232,29 грн.: 74.032,29 грн. - вимоги четвертої черги, 3.200, 00 грн. - вимоги першої черги.
Вимоги, вище зазначених, кредиторів документально підтверджені, а мотиви їх визнання судом підтверджуються письмовими поясненнями розпорядника майна боржника та наявними матеріалами справи.
Щодо грошових вимог Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС на суму 52.100.085,39 грн., то вони не підлягають задоволенню, у зв`язку з наступним.
Кредиторська заборгованість складається з податку на додану вартість в сумі 6.379.030,72 грн., з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 45.717.853,37 грн. та рентної плати за користування радіочастотним ресурсом у сумі 1,30 грн.
Стосовно кредиторських вимог з податку на додану вартість у сумі - 6 379 030,72 грн. (пеня - 2 417 682,68 грн., штрафна санкція за несвоєчасну сплату - 3 618 311,04 грн. та нараховано ГІДВ по декларації № 9045075740 від 20.03.2017 термін сплати 30.03.2017 - 343 037,00 грн.)
Відповідно до п. п. 17.1.10 ст. 17 ГІКУ платники податків мають право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок повернення надміру сплачених податків врегульовано ст. 43 ПКУ. В свою чергу порядок заліку надміру сплачених податків врегульовано ст. 87 ПКУ.
Відповідно до абзацу першого пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ, джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів, робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Згідно з абзацом другим пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ джерелом самостійної сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість є суми коштів, що обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та джерела, зазначені в абзаці першому цього пункту.
Сплата грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів (абзацом третій пункту 87.1 етапі 87 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ).
Враховуючи те, що у боржника на дату виникнення податкових зобов`язань з ПДВ існувала переплата з податку на прибуток станом на 01.01.2016р. в розмірі 64 664 758 грн. (підтверджена актом звірки за № 904-18 від 26.10.2015р.) та, керуючись правами, наданими платнику податків пп. 17.1.10. п.17.1. ст.17, п. 87.1. ст.87 Податкового кодексу України, ПрАТ "АЗОВЕЛЕКТРОСТАЛЬ" вимагало Листами від 24.06.2016 № 301/1-160, від 24.06.16 № 301/1-159 , від 19.12.2016р. № 301-509, від 13.02.2017р. № 301-56 переплату з податку на прибуток (код платежу 11021000) зарахувати у виплату зобов`язань з податку на додану вартість.
Також, боржник неодноразово звертався до органів ДФС з заявами про повернення переплати з "Податку на прибуток приватних підприємств" для погашення податкових зобов`язань підприємства, а саме: Лист № 301/1-81 від 13.11.2015р.(СДПІ з ОВП у м. Донецьку МГУ ДФС); Лист № 301/1-301 від 25.1 1.2015р. (СДП1 з ОВП ум. Донецьку МГУ ДФС); Лист № 301/1-7 від 08.02.2016р. (СДПІ з ОВП у м. Донецьку МГУ ДФС); Лист № 301/389 від 11.10.2016р. (СДПІ з ОВП ум. Донецьку МГУ ДФС); Лист № 301/1- 420 від 09.11.2016р. (СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську МГУ ДФС).
Замість проведення заліків, або повернення переплати з "Податку на прибуток приватних підприємств" відповідно до пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України, за боржником в картці особового рахунку з ПДВ почав нараховуватися податковою інспекцією податковий борг.
Залік був проведено лише 16.03.2017р., згідно листа боржника від 13.02.2017р. № 301-56. Всі інші листи підприємства фіскальними органами взагалі не бралися до уваги. Після проведення заліку на особливому рахунку підприємства 16.03.2017 року автоматично була нарахована пеня у розмірі - 2 417 682,68 грн., та була нарахована штрафна санкція за несвоєчасну оплату у розмірі 3 618 311,04 грн.
У зв`язку з тим, що боржник не погодився з застосуванням будь яких штрафних санкцій стосовно несвоєчасної сплати ПДВ, підприємство звернулося листом № 301-226 від 30.03.2017р. до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС з вимогою списати пеню та не застосовувати штрафні санкції,на підставі того, що залік проведено лише 16.03.2017р. не з вини підприємства та просило розглянути фактичні обставини історії утворювання заборгованості з податку на додану вартість.
На 2019 рік після проведення заліку 16.03.17 р. на особистому рахунку боржника з "Податку на прибуток приватних підприємств" нараховується переплата з цього податку в розмірі понад 37 млн. грн.
За результатами декларації з ПДВ за лютий 2017р., боржник звернувся у листі № 301-224 від 30.03.2017р. до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС з проханням здійснити залік надмір сплачених коштів з податку на прибуток у рахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість за лютий 2017 року у сумі - 343 037,00 грн. Залік був проведений 20.04.2017року., що підтверджується витягом з особливого рахунку підприємства на сайті ДФС. Тобто, цей факт ще раз підтверджує, що рішення та дії щодо своєчасного проведення заліку в повному обсязі залежить від дій (або бездіяльності) посадових осіб державної податкової служби.
Стосовно кредиторських вимог з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі - 45 717 853,37 грн. (основний платіж - 33 573 889,58 грн., пеня - 660 630,43 грн., штрафна санкція за несвоєчасну сплату - 11 483 333,36 грн.) боржник має бути звільнений від виконання обов`язків, передбачених ч.2 ст.6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" на час проведення антитерористичної операції, починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану у зв`язку з тим, що по відношенню до боржника, як юридичної особи, що здійснює свою господарську діяльність в зоні АТО, діють положення Закону України від 02.09.2014 року N 1669-УІІ "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".
Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, внесено зміни до Закону № 2464 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а саме розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено п.9-3, відповідно до якого платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.
Як вбачається з матеріалів справи, боржник неодноразово звертався до фіскальних органів із заявою про звільнення від виконання обов`язків щодо сплати недоїмки з ЄСВ, що виникла за період з 14.04.2014р. у зв`язку із проведенням АТО в порядку п. п. 8 п. 4 ст. 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення АТО", що підтверджується листами № 301/1-32 від 24.04.2015р., листами № 301/1-88 від 18.12.2015р.
Приписи п. 9-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464 не ставлять факт звільнення платника від обов`язку зі сплати єдиного внеску у залежність від часу подання відповідної заяви (після прийняття спірної вимоги або до її прийняття), а прямо встановлює, що така заява подається у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
За таких обставин, боржник має бути звільнений від виконання обов`язків, передбачених ч.2 ст.6 Закону № 2464 на час проведення антитерористичної операції, починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Відповідно до частин 1-3 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 1669-УІІ, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.
Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Із вищезазначених приписів випливає, що до прийняття Президентом України указу про завершення антитерористичної операції період АТО триває, у зв`язку з чим відповідна заява подається у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції, що й було зроблено боржником у передбачений законом спосіб та термін.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочате проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.
Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 2 вересня 2014 року № 1669-УІІ.
Період проведення АТО - це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14.04.2014 р. № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та датою набрання чинності Указом Президента України "Про завершення проведення АТО або військових дій на території України" (абзац перший статті 1 Закону № 1669 "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції").
Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р від 30.10.2014 року, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. В подальшому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".
Тобто, зазначене розпорядження Кабінету Міністрів України було чинним та не скасовувалось, дія якого лише була зупинена на відповідний час.
02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України". Зазначене розпорядження опубліковано 08 грудня 2015 року на єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України "Урядовий портал".
Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція"; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053".
Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" Кабінет Міністрів України не уповноважений зупиняти дію переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Перелік населених пунктів від 2 грудня 2015 року підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначено коло суб`єктів і особливості застосування закону, а саме: з моменту початку АТО. Тим більше, що новий Перелік уточнює раніше прийнятий і не є остаточним. Положення Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" є нормами прямої дії і передбачають для платників податків звільнення від виконання своїх обов`язків на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Розпорядження Кабінету Міністрів є підзаконним нормативно-правовим актом. Його юридична чинність не має такої ж загальності та верховенства, як безпосередньо Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", проте воно забезпечує виконання закону шляхом конкретизованого нормативного регулювання всього комплексу суспільних відносин. Юридична чинність підзаконних нормативних актів залежить від становища органів держави, які видають ці акти, їх компетенції, а також характеру і призначення самих актів. Акт нижчої державної інстанції повинен знаходитися "під законом", якому він покликаний відповідати. У даному випадку розпорядження містять вторинні (похідні) норми, що розкривають і конкретизують первинні норми, приймаються на їх підставі, спрямовані на їх виконання. Затверджений Урядом Перелік визначив суб`єктів, на яких розповсюджується спеціальне законодавство про проведення АТО. Само по собі розпорядження № 1275-р має певне правове навантаження встановлення суб`єктів застосування Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та не створює самостійних правових наслідків, а підлягає системному правозастосуванню у контексті положень Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".
Вказаними розпорядженнями Кабінету Міністрів України затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція з початку її проведення та на теперішній час.
Згідно з додатками до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р та № 1053-р від 30.10.2014 року, до зазначених населених пунктів належить м. Маріуполь.
Перелік, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України на виконання Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", не скасований та діє на теперішній момент.
Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО триває.
Боржник з початку свого заснування зареєстрований та здійснював господарську діяльність у Маріуполь, пл. Машинобудівельників, 1.
Отже, по відношенню до боржника, як юридичної особи, що здійснює свою господарську діяльність в зоні АТО, діють положення Закону України від 02.09.2014 року N 1669-УН "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" про звільнення від виконання обов`язків щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на час проведення антитерористичної операції, починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, до боржника не застосовуються.
Вищенаведені висновки підтверджуються судами вищих інстанцій та узгоджуються з позицією Вищого Адміністративного Суду України (ухвала від 18 жовтня 2016 року № К/800/27591/16 по справі № 805/1654/16-а, ухвала від 08 серпня 2016 року № К/800/19064/16 по справі № 812/87/16, ухвала від 02.11.2016 №К/800/26506/1606 по справі № 805/1592/16-а, ухвала від 09.11.2016 року № К/800/35523/15 по справі 805/1065/15-а, ухвала від 18.10.2016 року № К/800/27504/16 по справі № 805/1101/16-а, ухвала від 10.10.2016 року № К/800/26509/16 по справі № 233/3049/16-а).
Таким чином, боржник має бути звільнений від виконання обов`язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 на час проведення антитерористичної операції, оскільки кредиторські вимоги розраховані контролюючим органом за період, на який розповсюджується дія Закону України "Про тимчасові заходи на період АТО", тому сума єдиного внеску, нарахована боржнику повинна бути визнана безнадійною та списана в порядку, передбаченому ПКУ для списання безнадійного податкового боргу.
Крім того, оскільки Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-УІІ було прийнято 2 вересня 2014 року, але він розповсюджує свою дію на увесь період проведення антитерористичної операції, тобто з дати Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України", то за період з 14.04.14 р. боржник надміру сплатило єдиного соціального внеску у розмірі 56.921.990,15 грн., що вважаються переплатою з цього внеску.
В обґрунтування своїх заперечень боржником було проведено аудит щодо стану розрахунків з бюджетом незалежною аудиторською фірмою ПП "АФ "АУДИТ-ОПТІМ" (висновок від 05.12.16 р.), в якому проведено аналіз розрахунків підприємства з бюджетом, та надано підтвердження щодо сум надміру сплачених податків та внесків, та відображене право боржника на проведення списання недоїмки (податкового боргу), штрафів та пені, що неправомірно нарахована ДФС всупереч Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-УІІ.
Стосовно кредиторських вимог з рентної плати за користування радіочастотним ресурсом у сумі 1,30 гри. (штрафна санкція).
На момент нарахування штрафної санкції по ППР N 0002184608 від 05.04.2017р. у сумі 1,30 грн., на обліковій картці існувала переплата з рентної плати за користування радіочастотним ресурсом у сумі - 27,74 грн. З урахуванням штрафної санкції переплата станом на 12.05.2017р. складає - 26,44 грн., що підтверджується витягом з особливого рахунку підприємства на сайті ДФС.
Таким чином, враховуючі вищевикладене, грошові вимоги Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС у розмірі 52.096.885,39 грн. не підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів боржника.
Вимоги Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС є необґрунтованими у повному обсязі.
Щодо грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю "УПЛ" на суму 1.600.486,97 грн., то вони не підлягають задоволенню, у зв`язку з наступним.
Як вбачається з заяви про визнання кредиторських вимог, ТОВ "УПЛ" набуло статусу кредитора до Боржника на підставі укладеного між ТОВ "Сумипромтехпостач" та ТОВ "УПЛ" договору № 01.25/2017 від 25.01.2017 про відступлення права вимоги, згідно якого первісний кредитор ТОВ "Сумипромтехпостач" передав належне йому право вимоги боргу від ПрАТ "Азовелектросталь" згідно договору № 58АЭС сн від 02.01.2013 р.
Однак, до заяви не додано жодного документу (договору про відступлення права вимоги, актів приймання-передачі, доказів оплати по договору), які підтверджували про таке відступлення.
Щодо грошових вимог Маріупольського міжрайонного відділу Управління поліції охорони в Донецькій області на суму 12.398,23 грн., то вони не підлягають задоволенню, у зв`язку з наступним.
Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість на суму 12.398,23 грн. була погашена боржником 02.07.2015 року, що підтверджується наявними матеріалами справи.
Щодо грошових вимог Лівобережного об`єднаному управлінню Пенсійного Фонду України в м. Києві на суму 1.994.136,64 грн., то вони не підлягають задоволенню, у зв`язку з наступним.
Заборгованість в розмірі 1.994.136,64 грн. не підтверджена ніякими доказами в тому числі не додано розрахунків заборгованості, у зв`язку ч чим суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених вимог.
Також, розглянувши грошові вимоги публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" на суму 2.222.452.779,38 грн., суд встановив наступне.
Вимоги кредитора грунтуються на договорі про відкриття кредитної лінії № 313-МВ/07 від 06.09.2007, договорі про відкриття кредитної лінії № 114-В/13 від 01.10.2013 та договорі поруки № 250-П/13 від 01.10.2013.
Суд погоджується з розрахунками кредитора на загальну суму заборгованості, у зв`язку з наступним.
Щодо нарахування відсотків, суд зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 етапі 1050 ЦК України, так як в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Водночас, в пункті 6.1 Договору про відкриття кредитної лінії № 313-МВ/07 від 06.09.2007 року, Договору про відкриття кредитної лінії № 114-В/13 від 01.10.2013 року, Договору про відкриття кредитної лінії №133-МВ/13 від 04.10.2013 року сторонами визначено, що Проценти нараховуються щомісяця на суму Кредиту (окремо по кожному виду валют, у яких надано Кредит) протягом усього строку користування ним, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до приписів етапі 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Суд вважає, що у даній справі сторонами у пункті 6.1 Договору про відкриття кредитної лінії № 313-МВ/07 від 06.09.2007 року, Договору від 01.10.2013 року, Договору про відкриття кредитної лінії №133-МВ/13 від 04.10.2013 року з урахуванням принципу свободи договору (статті 6, 627 ЦК України) передбачено іншу домовленість, яка, на відміну від загального правила щомісячної виплати процентів лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, встановленого абзацом 2 частини 1 статті 1048 ЦК України, допускає нарахування Банком процентів за користування кредитом по день повного погашення заборгованості.
Зазначена позиція кореспондується з судовою практикою у аналогічних правовідносинах, серед якої Постанова Верховного суду від 13.12.2018 року у справі №913/11/18, Постанова Верховного суду від 10.10.2018 року у справі № 910/750/18 та Постанова Верховного суду від 12.12.2018 року у справі № 924/790/15 (копії постанов додаються).
Щодо віднесення кредиторських вимог АТ "Альфа-Банк" як таких, що забезпечені заставою майна Боржника, слід зазначити наступне.
21 жовтня 2019 року введено в дію Кодекс України з питань банкрутства.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень, викладений у даному кодексі, подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 45 Кодексу України з питань банкрутства якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.
Як вбачається з матеріалів справи, кредитором детально наведено відомості щодо договорів забезпечення та переліку нерухомого майна, що забезпечує виконання зобов`язань Боржника перед Кредитором.
Зокрема, виконання зобов`язань Позичальників за Кредитним договором забезпечується іпотекою майна Боржника, оформленою Іпотечним договором № 123/08, що посвідчений Скоробогатько О.В., приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу 21.02.2008р. за р. № 465 із подальшими змінами та доповненнями, предметом іпотеки за яким є наступне нерухоме майно Боржника:
Нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пл. Машинобудівників (пл. Конституції СРСР), 1, прим. 105, включає в себе:
1.Відділення підготовки формувальних матеріалів та перевантажні вузли з естакадою та три бункера шифр 600 (цех №105) (реєстраційний номер об`єкту в реєстрі прав власності на нерухоме майно 5268047)до якого входить: загальна будівля з прибудовою, літера А-1, А-3, площею 5 359,1 кв.м.; загальна будівля, літера Ж-1, площею 22.4 кв.м.; загальна будівля, літера Е-1, площею 64.4 кв.м.; загальна будівля, літера Д-1, площею 53,2 кв.м.; загальна будівля, літера Г-1, площею 148,2 кв.м.; загальна будівля з прибудовою, літера В, площею 157,0 кв.м.; загальна будівля, літера Б-1 'Б', площею 897,3 кв.м.
2.Будівля цеху крупного лиття шифр №600 (цех №105) (реєстраційний номер об`єкту в реєстрі прав власності на нерухоме майно 5269312), до якої входить: загальна будівля, літера А-1, площею 25 729,8 кв.м.; прибудова, літера А1-2, прибудова, літера А2-1, прибудова, літера 3-1, прибудова, літера а-1.
Нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пл. Машинобудівельників (пл. Конституції СРСР), 1, прим. 1-9, включає в себе:
1.Основну будівлю А-4 з підвалом А/п та прибудовою А 1-І (АБК Сталькомплекс) (реєстраційний номер об`єкту в реєстрі прав власності на нерухоме майно 6542421), до якої входить: Основна будівля, літера А-4, площею 5 157,5 кв.м.; підвал, літера А/п, площею 996,4 кв.м.; прибудова, літера А 1-І, площею 9,5 кв.м.
Пунктом 3.3. Договору іпотеки, Сторони за домовленістю оцінюють предмет іпотеки у 92 312 996,00 гривень.
Засвідчені копії Іпотечного договору зі змінами до нього надавались із поданою заявою з кредиторськими вимогами.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про іпотеку", якщо вимога за основним зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов`язання.
Відповідно до ч. З ст. 7 Закону України "Про іпотеку", якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки: витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов`язання чи умов іпотечного договору.
Отже, як вбачається з наведених положень законодавства, за рахунок вартості Предмета іпотеки Банк має право задовольнити свої грошові вимоги за Кредитним договором лише у межах вартості майна. Так як вартість майна погоджена сторонами на момент укладання договору, Кредитор вважає, що вимоги є забезпеченими на суму 92.312.996,00 гривень.
Аналогічна ситуація і з Договором застави рухомого майна №397/13, що посвідчений Никоненко Т.В., приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області.07.10.201 Зр. за р. 1718 та Договором застави рухомого майна № 399/13, що посвідчений Никоненко Т.В., приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області.07.10.2013р. за р. 1717.
Відповідно до п. 3.3. даних договорів Сторони за домовленістю оцінили застави за першим договором у 45.305.916,31 гривень та за другим договором у розмірі 3.208.433,00 гривень.
Відповідно до ст. 24 Закону України "Про заставу" у випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України.
Враховуючи, що грошові вимоги документально підтверджені, суд дійшов висновку включити їх до реєстру вимог кредиторів на суму на суму 2.222.452.779,38 грн.: 140.827.345,31 грн. - як такі, що забезпечені заставою, 2.081.076.712, 16 грн. - вимоги четвертої черги, 548.721,91 грн. - вимоги шостої черги.
Також, розглянувши грошові вимоги публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на суму 1.668.992.740,11 грн., суд встановив наступне.
Вимоги кредитора грунтуються на Генеральному договорі про здійснення кредитування № 215/26-152-57 від 18.03.2008, додатковій угоді N 97 від 16.05.2008, додатковій угоді № 1 від 18.03.2008, додатковій угоді № 3 від 20.03.2008 та договорі про внесення змін № 47 від 29.04.2013 до Генеральний договір (з усіма додатками д нього та додатковими угодами) викладено в новій редакції.
Суд погоджується з розрахунками кредитора на загальну суму заборгованості, у зв`язку з наступним.
Суд зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України, так як в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Водночас, в пункті 5.1 Кредитного договору (в редакції Договору про внесення змін № 47 від 29.04.2013) сторонами визначено, що Позичальник сплачує Банку проценти за отримані та непогашені Частки, якщо інше не передбачено Договором. Проценти сплачуються за Процентною Ставкою, визначеною у пункті 5.2. цього Договору, та нараховується щодо кожної Частки, що залишилась непогашеною, з Дати Надання Частки до дати фактичного погашення такої Частки, кожного Робочого Дня на фактичний залишок заборгованості за Часткою (кредитом) на кінець дня.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Суд вважає, що у даній справі сторонами у пункті 5.1 Кредитного договору (в редакції Договору про внесення змін №47 від 29.04.2013р.) з урахуванням принципу свободи договору (статті 6, 627 ЦК України) передбачено іншу домовленість, яка, на відміну від загального правила щомісячної виплати процентів лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, встановленого абзацом 2 частини 1 статті 1048 ЦК України, допускає нарахування Банком процентів за користування кредитом по день повного погашення заборгованості.
Зазначена позиція кореспондується з судовою практикою у аналогічних правовідносинах, серед якої Постанова Верховного суду від 13.12.2018 року у справі №913/11/18, Постанова Верховного суду від 10.10.2018 року у справі № 910/750/18 та Постанова Верховного суду від 12.12.2018 року у справі № 924/790/15 (копії постанов додаються).
Щодо віднесення кредиторських вимог АТ "Укрсоцбанк", як таких, що забезпечені заставою майна Боржника
21 жовтня 2019 року введено в дію Кодекс України з питань банкрутства.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень, викладений у даному кодексі, подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 45 Кодексу України з питань банкрутства якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.
Як вбачається з матеріалів справи, кредитором детально наведено відомості щодо договорів забезпечення та переліку нерухомого майна, що забезпечує виконання зобов`язань Боржника перед Кредитором.
Зокрема, виконання зобов`язань Позичальників за Кредитним договором забезпечується іпотекою майна Боржника, оформленою Іпотечним договором № 215/26-203-57-10 від 16.05.2008, укладеним між Банком та Боржником, посвідченим приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Скоробогатько О.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 1380, з подальшими змінами та доповненнями до нього (надалі - "Іпотечний договір"), предметом іпотеки за яким є наступне нерухоме майно Боржника:
1) нежиле приміщення - будівля цеху крупного лиття шифр № 600 (цеху №105), що складається з загальної будівлі - літера А-1, прибудова літера А1-2, прибудова літера А2-1, прибудова літера АЗ-1, прибудова літера а-1, загальною площею 25 729,8 м. кв., що знаходиться за адресою: Україна, Донецька обл., м. Маріуполь, пл. Машинобудівників (пл. Конституції СРСР), буд. 1, прим. 105, вартістю за погодженням Сторін 43 853 225,35 грн.;
2) нежиле приміщення відділення підготовки формувальних матеріалів та перевантажні вузли з естакадою на три бункера шифр № 600 (цех №105), що складається з основних будівель літера А-1, Б-1, В-1, Г-1, Д-1, Е-1, прибудова літера д-1, В1-1, Б1-1, 61-1 з естакадою, А1-3, загальною площею 6 701,6 м. кв., що знаходиться за адресою: Україна, Донецька обл., м. Маріуполь, пл. Машинобудівників (пл. Конституції СРСР), буд. 1, прим. 105, вартістю за погодженням Сторін 13 221 667,60 грн.;
3) нежиле приміщення, що складається з основної будівлі - літера А-4 з підвалом та прибудовою А1-1 (АБК Сталькомплекс), загальною площею 6 163,4 м. кв., що знаходиться за адресою: Україна, Донецька обл., м. Маріуполь, пл. Машинобудівників (пл. Конституції СРСР), буд. 1, вартістю за погодженням Сторін 12 159 849,55 грн.;
4) нежиле приміщення, що складається з основної будівлі - літера А-7 (інженерний корпус №3) з підвалом літера А/п та прибудовою літера А1 -1, загальною площею 3 971,30 м. кв., що знаходиться за адресою: Україна, Донецька обл., м. Маріуполь, пл. Машинобудівників (пл. Конституції СРСР), буд. 1, вартістю за погодженням Сторін 12 818 758,40 грн.;
5) нежитлова будівля - об`єкт незавершеного будівництва корпусу № 13, що складається з основної будівлі - літера А-1 та прибудови літера А1-1 готовністю 56%, загальною площею 18 477,7 м. кв., що знаходиться за адресою: Україна, Донецька обл., м. Маріуполь, пл. Машинобудівників (пл. Конституції СРСР), буд. 1, вартістю за погодженням Сторін 49 702 100,00 грн., загальною вартістю за погодженням Сторін 131 755 600,90 грн. (надалі разом - "Предмет іпотеки").
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про іпотеку", якщо вимога за основним зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов`язання.
Відповідно до ч. З ст. 7 Закону України "Про іпотеку", якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов`язання чи умов іпотечного договору.
Відповідно до умов п. 1.4. Іпотечного договору (з урахуванням змін до нього від 30.12.2009 та від 01.04.2011) іпотекою забезпечується виконання зобов`язань Позичальників за Кредитним договором щодо: повернення кредиту в сумі 55 184 054,33 Доларів США в строк не пізніше ніж до 15.12.2015; сплати процентів за користування кредитом у розмірі, в строки та в порядку, визначеному Кредитним договором; сплати можливої неустойки (пені, штрафу), у розмірі, в строки та в порядку, що визначені Кредитним договором; відшкодування витрат, пов`язаних з пред`явленням вимог за Кредитним договором, та збитків, завданих порушенням Кредитного договору.
Отже, як вбачається з наведених положень законодавства, за рахунок вартості Предмета іпотеки Банк має право задовольнити свої грошові вимоги за Кредитним договором лише у межах вартості майна. Так як вартість майна погоджена сторонами на момент укладання договору, суд вважає, що вимоги є забезпеченими на суму 131 755 600, 90 грн.
Враховуючи, що грошові вимоги документально підтверджені, суд дійшов висновку включити їх до реєстру вимог кредиторів на суму на суму 1.668.992.740,11 грн.: 131.755.600, 90 грн. - як такі, що забезпечені заставою, 1.537.130.672,03 грн. - вимоги четвертої черги; 103.267,18 грн. - вимоги шостої черги, 3.200, 00 грн. - вимоги першої черги.
Також, розглянувши грошові вимоги акціонерного товариства "Сбербанк" на суму 3.213.642.017,92 грн., суд встановив наступне.
Вимоги кредитора грунтуються на договорі про відкриття кредитної лінії № 19-В/11/24/ЮО/КІ від 26.08.2011, договорі про відкриття кредитної лінії № 17-В/11/24/ЮО/КІ від 01.07.2011, договорі поруки № 19-В/11/24-П-1 від 10.02.2015, договорі про відкриття кредитної лінії № 18-В/11/24/ЮО/КІ від 26.08.2011, договір поруки № 19-В/11/24-П-1 від 10.02.2015, договорі про відкриття кредитної лінії № 32-В/12/24/КЛ-КБ від 04.09.2012, договорі поруки № 32-В/12/24/КЛ-КБ/П-2 від 04.09.2012, договорі про відкриття кредитної лінії № 41-В/13/24/ЮО/КІ. від 26.06.2013, договорі поруки № 41-В/13/24/ЮО/П-1 від 10.02.2015
Суд погоджується з розрахунками кредитора на загальну суму заборгованості, у зв`язку з наступним.
Верховним судом в постанові Верховного суду по справі №444/9519/17 від 28.03.2018 року зроблено висновки щодо неможливості нарахування відсотків за користування кредиту поза межами строку кредитування або ж у разі використання кредитором встановленого ч. 2 ст.1050 ЦК України права на дострокову вимогу про повернення всієї суми кредиту.
Однак, дані правові висновки не можуть бути застосовані щодо Договору про відкриття кредитної лінії № 32-В/12/24/КЛ-КБ від 04.09.2012; Договору про відкриття кредитної лінії 17-В/11/24/ЮО/КЬ від 01.07.2011; Договору про відкриття кредитної лінії № 18-В/11/24/ЮО/КЬ від 26.08.2011, Договору про відкриття кредитної лінії № 19-В/11/24/ЮО/КЬ від 26.08.2011 та на суму 12 927, 98 євро та Договору про відкриття кредитної лінії № 41-В/13/24/ЮО/КЬ від 26.06.2013, з огляду на наступне.
1.Пунктом 6.1. вказаних Кредитних договорів, Сторони погодили, що Позичальник зобов`язується сплачувати Банку за користування кредитом проценти в розмірі передбаченому Договором.
При цьому пунктом 6.2. Кредитних договорів, передбачено, що нарахування процентів починається з дня надання кредиту (включно); нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі.
Тобто, сторонами в Кредитному договорі визначено, що проценти нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, в т.ч. внаслідок надіслання вимоги Банком про дострокове повернення кредитних коштів до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів.
Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відтак, сторонами умовами вказаних Кредитних договорів погоджено що встановлені Кредитним договором проценти нараховуються та підлягають сплаті до дня фактичного повернення кредиту в повному обсязі.
Також, суд враховує, що справи по яких наведені зазначені висновки стосувались особливих умов кредитних договорів, якими не визначено моменту припинення нарахування процентів, а визначено лише строк кредитування та встановлені проценти які нараховуються протягом такого строку. Зокрема, по справі № 444/9519/17 від 28.03.2018 року Верховним судом зазначено:
"36. У цій справі сторони строк договору окремо не визначили, а погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов`язання. Так, суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що 3 червня 2006 року сторони уклали договір, за умовами якого відповідач отримав строком на 24 місяці, тобто до 3 червня 2008 року включно, кредитні кошти у національній валюті у розмірі 8 235,50 грн., які зобов`язався повернути зі сплатою відсотків у розмірі 25,08 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом.
37. Повернення кредиту та сплату відсотків відповідач мав здійснювати щомісячними платежами, надаючи позивачеві до 27 числа кожного місяця кошти у сумі 441,31 грн. (щомісячний платіж) упродовж строку кредитування. Тобто, сторони погодили порядок і строки виконання зобов`язання".
Натомість, Кредитним договором встановлено як строк дії Кредитного договору (п.1.4. кредитного договору), так і термін дії Кредитного договору. Зокрема, пунктом 11.3 Кредитного договору встановлено, що Кредитний договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов`язань Позичальника за Кредитним договором.
Таким чином, згідно умов вказаних Кредитних договорів, проценти за користування кредитними коштами Позичальник зобов`язаний сплачувати щомісячно протягом дії Кредитного договору та до дня повного фактичного повернення кредиту, незалежно як від настання останнього дня строку дії кредитного договору, так і незалежно від направлення вимоги про дострокове повернення кредиту.
Окрім того, висновки Верховного суду зводяться до того, що після закінчення строку кредитування чи використання кредитором встановленого ч.2 ст. 1050 ЦК України права на дострокову вимогу про повернення всієї суми кредиту, у банків:
- відсутнє право нараховувати проценти, які встановлені за користування кредитом в межах строку кредитування.
- банк має право вимагати сплати платежів у відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Однак, Кредитним договором встановлено розмір процентів за весь час фактичного користування коштами, в тому числі й за період після закінчення строку кредитування/дії кредитної лінії, тобто за весь час прострочення.
Отже, навіть у разі застосування висновків Верховного суду, Банк має право нараховувати проценти у відповідності до розміру встановленого кредитним договором, а позичальник зобов`язаний їх сплачувати.
З огляду на наведене, відсутні підстави для застосування висновків Верховного суду, наведених в постанові по справі № 444/9519/17 від 28.03.2018 року та в постанові по справі № 4/5025/1437/11, та відмови Банку у стягненні заявлених у даній справі процентів.
Крім того, суд звертає увагу на те, що застосування до вказаних вище Кредитних договорів вимог щодо неможливості нарахування процентів після закінчення строку кредитування є хибним, оскільки у наведених постановах Верховного Суду були досліджені умови кредитних договорів, які не являються тотожними умовам кредитних договорів, укладених із АТ "СБЕРБАНК".
Так, 14.05.2019 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду при розгляді справи № 910/22858/17 за позовом АТ "СБЕРБАНК" до Державного підприємства "Донецька залізниця" про стягнення заборгованості, було досліджено умови Кредитного договору, аналогічного вказаним вище Кредитним договорам, на предмет правомірності нарахування процентів після закінчення строку дії кредитного договору, та встановлено наступне:
"7.3 При цьому Суд відхиляє аргументи скаржника (пункт 5.4) з посиланням на судові рішення Верховного Суду та Великої Палати Верховного суду щодо неврахування судами попередніх інстанцій існуючої судової практики щодо порядку нарахування (припинення нарахування) процентів за кредитним договором та щодо прийняття оскаржуваних рішень в цій частині позовних вимог всупереч цієї практики з огляду на таке.
7.4 За встановлених судами попередніх інстанцій обставин (пункт 3.1 цієї постанови) щодо погодження сторонами в пункті 6.2 Договору умов, відповідно до яких нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі; день повернення кредиту не враховується при нарахуванні процентів, Суд погоджується з висновками судів щодо існування підстав для нарахування Позивачем процентів відповідно до порядку, визначеного умовами Договору.
7.5 При цьому Суд зазначає, що наведена позиція не суперечить правовим позиціям в постановах Великої Палати Верховного суд від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 та постановах Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 913/67/17 тощо, на які послалась Третя особа в касаційній скарзі, оскільки у зазначених судових рішеннях Суд виходив з інших обставин справи ніж у цій справі - інших умов кредитних договорів (позики) щодо порядку (періоду) нарахування процентів, який не є тотожним порядку, визначеному умовам Договору між сторонами у цій справі..."
Таким чином, згідно умов вказаних Кредитних договорів, проценти за користування кредитними коштами Позичальник зобов`язаний сплачувати щомісячно протягом дії Кредитного договору та до дня повного фактичного повернення кредиту, незалежно як від настання останнього дня строку дії кредитного договору, так і незалежно від направлення вимоги про дострокове повернення кредиту, що підтверджується висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 14.05.2019 по справі № 910/22858/17.
Щодо віднесення кредиторських вимог АТ "Сбербанк" як таких, що забезпечені заставою майна боржника.
Боржник в своїх запереченнях просить віднести всі вимоги АТ "СБЕРБАНК" окремо, як такі, що забезпечені заставою майна боржника, та посилається на постанову Великої Палати Верховного Суд'' від 15.05.2018 у справі № 902/492/17.
Так, згідно наведеної постанови від 15.05.2018, Великою Палатою Верховного Суду встановлено наступне:
"...8.19. Отже, виражений у грошовій формі розмір зобов`язання майнового поручителя визначається виходячи із дійсних на відповідний момент зобов`язань боржника, які існують за основним зобов`язанням (кредитним договором), з урахуванням обсягу забезпечення за умовами забезпечувального договору. Оцінка предмета забезпечення (майна) сторонами на момент укладення договору не впливає на обсяг забезпечених вимогу разі звернення стягнення на предмет забезпечення.
8.20. Закон про банкрутство не містить іншого порядку та способу визначення забезпечених вимог, ніж наведені вище положення законодавства, не пов`язує визначення вимог, забезпечених заставою (іпотекою) майна боржника, для включення їх до реєстру вимог, із договірною вартістю предметів забезпечення.
8.21. Натомість, правове значення має розмір підтверджених документально зобов`язань боржника за основним зобов`язанням та вартість фактичної реалізації предмета забезпечення, яка на стадії затвердження реєстру вимог кредиторів за результатами попереднього засідання ще невідома.
8.25. З урахуванням викладеного Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в ухваленій раніше постанові Верховного Суду України від 29 березня 2017 року у справі № 3-1591гс16 (№ 918/169/16), оскільки господарські суди при вирішенні питання про визнання заявлених забезпечених кредиторських вимог та включення їх окремо до реєстру повинні застосовувати статтю 19 Закону України "Про заставу" та статтю 7 Закону України "Про іпотеку" і встановити на підставі належних та допустимих доказів, які саме вимоги кредитора, зазначені в його заяві, забезпечені заставою майна та розмір цих вимог незалежно від вартості цього майна за договором...".
Правовий висновок Великої Палати Верховного Суду по даній справі наступний:
"Забезпеченими зобов`язаннями в розумінні статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та, відповідно, вимогами забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, є всі вимоги кредитора, які існують за основним зобов`язанням (кредитним договором), і є дійсними на момент визнання вимог та можуть бути задоволені за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення відповідно до умов забезпечувального договору та чинного законодавства.
Господарські суди, визначаючи розмір забезпечених кредиторських вимог та включаючи їх окремо до реєстру, повинні застосовувати положення статті 19 Закону України "Про заставу" та статті 7 Закону України "Про іпотеку" та встановити на підставі належних та допустимих доказів, які саме вимоги кредитора, зазначені в його заяві, забезпечені заставою майна, а також склад та розмір цих вимог.".
Однак, предметом касаційного провадження у наведеній боржником справі № 902/492/17 була заява ПАТ "УкрСиббанк" до СТ "Гарант" з вимогами на суму 7 769 442, 57 грн., які були забезпечені заставою майна боржника як майнового поручителя за кредитними зобов`язаннями фізичної особи перед банком та включити їх до реєстру вимог кредиторів відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( надалі - Закон про банкрутство).
Правовий статус поручителя й майнового поручителя врегульовано окремо, із суттєвими видовими відмінностями, достатніми для їх розрізнення та для вирішення спорів за їхньої участі шляхом безпосереднього застосування відповідних норм цивільного закону.
В основу своїх доводів про включення окремо до реєстру вимог кредиторів як вимог забезпечених заставою майна Боржника покладено інші, не тотожні правовідносини сторін спору, які виникли між учасником справи - Кредитором, який являється лише заставодавцем, а зобов`язання виникли лише на підставі Договору іпотеки.
Тому, Постанова Великої Палаті Верховного Суду від 15.05.2018 року по справі № 902/492/17 (№ в ЄДРСР 74218793) не може бути застосована до правовідносин сторін спору по справі №910/4518/16 щодо розгляду вимог АТ "СБЕРБАНК", що виникли на підставі кредитних договорів та договорів фінансової поруки.
Адже правовідносини Сторін виникли на підставі Кредитних договорів (зобов`язальні правовідносини) та Догорів поруки (відносини фінансової поруки), оскільки "порука" та "іпотека" має різну правову природу - тому судова практика у спорах щодо зобов`язань, які виникли з відносин іпотеки не розповсюджується на зобов`язання, що виникли із фінансової поруки.
Відповідальність майнового поручителя як іпотекодавця, який не є одночасно боржником в основному зобов`язанні обмежується переданим в іпотеку майном.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Як встановлено частиною 1 статті 575 ЦК, іпотека є окремим видом застави, а саме заставою нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Заставодавцем відповідно до частини 1 статті 583 ЦК може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи - боржника (пункт 7 частини 1 статті 1 Закону України "Про іпотеку").
Положеннями частини 1 статті 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
Отже, правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов`язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення вимог за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.
При цьому норми Закону № 2343-ХІІ не обмежують право іпотекодержателя звернутися з грошовими вимогами до майнового поручителя, якщо основний боржник не сплатив борг.
Укладаючи договір застави (іпотеки), заставодавець (іпотекодавець) бере на себе всі ризики, пов`язані з невиконанням зобов`язання боржником (у межах вартості предмета застави (іпотеки), у тому числі й ті, що виникають унаслідок банкрутства боржника з його подальшим виключенням із відповідного державного реєстру (Постанова ВСУ від 06.07.2016 року по справі № 3-584гс16 (№ в ЄДРСРУ 58986615).
ВИСНОВОК: Правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов`язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення вимог за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.
Між тим Верховний Суд України наголошує, що деякі суди ототожнюють майнового поручителя з поручителем як стороною договору поруки і, як наслідок, застосовують до іпотечних правовідносин за участі майнових поручителів нормативні положення, що регулюють поруку (§ 3 гл. 49 ЦК).
Вирішуючи це питання, суди повинні враховувати, що згідно зі ст. 546 ЦК порука та застава визначені як окремі види забезпечення зобов`язань. Поручитель і майновий поручитель є суб`єктами різних за змістом цивільних правовідносин. Поручитель є суб`єктом такого виду забезпечення виконання зобов`язання, як порука, а майновий поручитель є суб`єктом іншого виду забезпечення виконання зобов`язання - застави.
При цьому норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ (у редакції Закону України від 22 грудня 2011 року № 4212- VI) не обмежують право іпотекодержателя звернутися з грошовими вимогами до майнового поручителя, якщо основний боржник не сплатив борг.
Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.
Тобто відповідальність майнового поручителя як іпотекодавця, який не є одночасно боржником в основному зобов`язанні, обмежується вартістю майна, переданого в іпотеку.
Таким чином, у разі невиконання основним боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання іпотекодержатель як кредитор, має право вимагати виконання основного зобов`язання як від боржника і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо, а у разі пред`явлення таких вимог до майнового поручителя останній відповідає в межах узятих на себе зобов`язань перед іпотекодержателем.
Разом з цим, за змістом ч. 2 ст. 11 Закону № 898-ІУ у разі задоволення вимог іпотекодержателя майновим поручителем за рахунок предмета іпотеки відносини між іпотекодержателем, який є кредитором, та іпотекодавцем припиняються, а в майнового поручителя при цьому виникає право регресу до боржника, отже, права кредитора за основним зобов`язанням набуває майновий поручитель. Ця норма узгоджується із п. 3 ч. 1 ст. 512 ЦК.
Так, у постановах Верховного суду України від 23.09.2015р. по справі № 6-466цс15 , від 07.10.2015р. по справі № 6-932цс15 Верховним судом України зроблено висновок не тільки щодо застосування норми ст.556 ЦК України, яка регулює поруку, а й щодо застосування п. 3 ч. 1 ст.512 ЦК України, яка однаково врегульовує спосіб заміни кредитора в зобов`язанні внаслідок виконання обов`язку боржника або поручителем, або заставодавцем (майновим поручителем).
Так, згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 29 березня 2017 року у справі №3-1591гс16 (№918/169/16), від висновків якої відступив Верховний Суд, розглядаючи справу № 902/492/17, Верховний Суд України, розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро XXI" до Приватного підприємства "ОВАС" про визнання банкрутом, вказав про таке:
"Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.
Тобто відповідальність майнового поручителя як іпотекодавця, який не є одночасно боржником в основному зобов`язанні, обмежується вартістю майна, переданого в іпотеку.
Таким чином, у разі невиконання основним боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання іпотекодержатель як кредитор має право вимагати виконання основного зобов`язання як від боржника і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо, а у разі пред`явлення таких вимог до майнового поручителя останній відповідає в межах узятих на себе зобов`язань перед іпотекодержателем.
Враховуючи викладене, Вищий господарський суд України дійшов обґрунтованого висновку щодо часткового визнання кредиторських вимог ПАТ "Дельта Банк" у межах вартості предмета іпотеки відповідно до іпотечного договору від 01 грудня 2010 року № НКЛ-2005422/5-5 із додатковими договорами, у розмірі 100 259 500, 00 грн. та включення їх до реєстру вимог кредиторів окремо як забезпечених заставою майні боржника.".
З огляду на вищевикладене, як свідчить аналіз норм права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин - Позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 р. по справі № 902/492/17 не підлягає застосуванню до даних правовідносин, оскільки правовідносини не є аналогічними та регулюються різними нормами цивільного законодавства, оскільки правовий статус поручителя та майнового поручителя є достатньо відмінний та має різну правову природу.
Враховуючи, що грошові вимоги документально підтверджені, суд дійшов висновку включити їх до реєстру вимог кредиторів на суму на суму 3.213.642.017,92 грн.: 159.108.060, 31 грн. - як такі, що забезпечені заставою, 3.054.530.757,61 грн. - вимоги четвертої черги, 3.200, 00 грн. - вимоги першої черги.
Також, розглянувши грошові вимоги публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на суму 3.807.571.169, 26 грн., суд встановив наступне.
Вимоги кредитора грунтуються на договорі про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 19ВД від 27.06.2008, договорі про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії № 23ВД від 08.07.2008 та договорі поруки № 23ВД/П-1 від 21.12.2011.
Суд погоджується з розрахунками кредитора на загальну суму заборгованості.
Враховуючи, що грошові вимоги документально підтверджені, суд дійшов висновку включити їх до реєстру вимог кредиторів на суму 3.807.571.169, 26 грн.: 21.110.645, 00 грн. - як такі, що забезпечені заставою, 3.786.457.324,26 грн. - вимоги четвертої черги, 3.200, 00 грн. - вимоги першої черги.
Також, розглянувши грошові вимоги публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на суму 5.871.591.476,29 грн., суд встановив наступне.
Вимоги кредитора грунтуються на кредитному договорі № 151112К22 від 27.09.2012, кредитному договорі № 151112К31 від 25.12.2012 та кредитному договорі № 151112К32 від 29.12.2012
Суд погоджується з розрахунками кредитора на загальну суму заборгованості, окрім заборгованості в розмірі 573.462.235,36 грн., у зв`язку з наступним.
Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" запроваджено антитерористичну операцію на території України.
Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначений період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності зазначеним Указом Президента України та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
На час розгляду зазначених грошових вимог та справи про банкрутство антитерористична операція триває.
За змістом ст. 1 Закону "Про боротьбу з тероризмом" антитерористична операція включає комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності. Згідно вказаного Закону райони проведення такої операції визначаються, в тому числі, керівництвом антитерористичної операції.
На виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", приписів Закону України "Про боротьбу з тероризмом", керівником Антитерористичного центру при СБУ виданий Наказ від 07.10.14 №33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", відповідно до якого районами проведення АТО визначені Донецька та Луганська області з терміном дії з 07.04.14.
Згідно Закону України "Про боротьбу з тероризмом" в районі проведення антитерористичної операції встановлюється особливий порядок пов`язаний з наданням спеціальних повноважень, необхідних для забезпечення безпеки і здоров`я громадян, які опинилися в районі проведення антитерористичної операції, нормального функціонування державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій.
У зв`язку із зазначеними приписами Закону, Кабінетом Міністрів України був затверджений перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.
До переліку пунктів, на території яких органі влади тимчасово не здійснюють свої повноваження увійшло місто Маріуполь Донецької області. До зазначених територій включені території, на яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не у повному обсязі повноваження, передбачені законодавством України.
Розпорядженням Кабінет Міністрів України №1053-р. від 30.10.14 на виконання абзацу третього пункту 5 ст. 11 "Прикінцеві на перехідні положення Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого увійшло місто Маріуполь.
Розпорядженням від 05.11.14 № 1079-р КМУ зупинив дію зазначеного вище розпорядження.
Натомість, в діючому на теперішній час розпорядженні Кабінету Міністрів України від 02.12.15 №1275-р Маріуполь включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України.
Таким чином, територія м. Маріуполь як входила так і входить в зону АТО.
Крім того, Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (прийнято 02.09.14), визначені заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, а саме накладено мораторій на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобов`язаннями, на проведення перевірок органами і посадовими особами, уповноваженими законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, на примусову реалізацію предметів іпотеки, особливий порядок перереєстрації суб`єктів, тощо. Таким чином, Держава гарантувала визначеним вище суб`єктам пільгові умови виконання зобов`язань, пов`язані із звільненням від відповідальності за порушення зобов`язань, визначених законом.
Враховуючи те, що виробничі потужності боржника знаходяться в місті Маріуполь, нарахування коштів в розмірі 573.462.235,36 грн. на основну суму заборгованості за кредитним зобов`язанням вбачається не можливим.
Враховуючи, що грошові вимоги документально підтверджені, суд дійшов висновку включити їх до реєстру вимог кредиторів на суму 5.298.129.240,93 грн.: 614.287.326,00 грн. - як такі, що забезпечені заставою, 4.683.838.714,93 грн. - вимоги четвертої черги, 3.200, 00грн. - вимоги першої черги, а на суму 573.462.235,36 грн. не підлягають задоволенню, як такі що безпідставно нараховані.
Також, розглянувши грошові вимоги публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на суму 1.958.523.612,23 грн., суд встановив наступне.
Вимоги кредитора грунтуються на кредитному договорі № 3.3 ДС/24/2011-КЛТ від 25.06.2011.
Суд погоджується з розрахунками кредитора на загальну суму заборгованості, окрім заборгованості в розмірі 19.554.544,77 грн., у зв`язку з наступним.
Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" запроваджено антитерористичну операцію на території України.
Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначений період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності зазначеним Указом Президента України та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
На час розгляду зазначених грошових вимог та справи про банкрутство антитерористична операція триває.
За змістом ст. 1 Закону "Про боротьбу з тероризмом" антитерористична операція включає комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності. Згідно вказаного Закону райони проведення такої операції визначаються, в тому числі, керівництвом антитерористичної операції.
На виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", приписів Закону України "Про боротьбу з тероризмом", керівником Антитерористичного центру при СБУ виданий Наказ від 07.10.14 №33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", відповідно до якого районами проведення АТО визначені Донецька та Луганська області з терміном дії з 07.04.14.
Згідно Закону України "Про боротьбу з тероризмом" в районі проведення антитерористичної операції встановлюється особливий порядок пов`язаний з наданням спеціальних повноважень, необхідних для забезпечення безпеки і здоров`я громадян, які опинилися в районі проведення антитерористичної операції, нормального функціонування державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій.
У зв`язку із зазначеними приписами Закону, Кабінетом Міністрів України був затверджений перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.
До переліку пунктів, на території яких органі влади тимчасово не здійснюють свої повноваження увійшло місто Маріуполь Донецької області. До зазначених територій включені території, на яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не у повному обсязі повноваження, передбачені законодавством України.
Розпорядженням Кабінет Міністрів України №1053-р. від 30.10.14 на виконання абзацу третього пункту 5 ст. 11 "Прикінцеві на перехідні положення Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого увійшло місто Маріуполь.
Розпорядженням від 05.11.14 № 1079-р КМУ зупинив дію зазначеного вище розпорядження.
Натомість, в діючому на теперішній час розпорядженні Кабінету Міністрів України від 02.12.15 №1275-р Маріуполь включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України.
Таким чином, територія м. Маріуполь як входила так і входить в зону АТО.
Крім того, Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (прийнято 02.09.14), визначені заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, а саме накладено мораторій на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобов`язаннями, на проведення перевірок органами і посадовими особами, уповноваженими законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, на примусову реалізацію предметів іпотеки, особливий порядок перереєстрації суб`єктів, тощо. Таким чином, Держава гарантувала визначеним вище суб`єктам пільгові умови виконання зобов`язань, пов`язані із звільненням від відповідальності за порушення зобов`язань, визначених законом.
Враховуючи те, що виробничі потужності боржника знаходяться в місті Маріуполь, нарахування коштів в розмірі 81.241.818,74 грн. на основну суму заборгованості за кредитним зобов`язанням вбачається не можливим.
Враховуючи, що грошові вимоги документально підтверджені, суд дійшов висновку включити їх до реєстру вимог кредиторів на суму на суму 687.838.359,76 грн. - вимоги четвертої черги, а на суму 19.554.544,77 грн. не підлягають задоволенню, як такі що безпідставно нараховані.
Враховуючи, що грошові вимоги документально підтверджені, суд дійшов висновку включити їх до реєстру вимог кредиторів на суму на суму 1.958.523.612,23 грн. - вимоги четвертої черги, 3.200, 00 грн. - вимоги першої черги, а на суму 19.554.544,77 грн. не підлягають задоволенню, як такі що безпідставно нараховані.
Також, розглянувши грошові вимоги публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" на суму 769.080.178,50 грн., суд встановив наступне.
Вимоги кредитора грунтуються на договорі про надання кредиту № СК 11-026/28-4 24.02.2011.
Суд погоджується з розрахунками кредитора на загальну суму заборгованості, окрім заборгованості в розмірі 81.241.818,74 грн., у зв`язку з наступним.
Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" запроваджено антитерористичну операцію на території України.
Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначений період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності зазначеним Указом Президента України та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
На час розгляду зазначених грошових вимог та справи про банкрутство антитерористична операція триває.
За змістом ст.1 Закону "Про боротьбу з тероризмом" антитерористична операція включає комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності. Згідно вказаного Закону райони проведення такої операції визначаються, в тому числі, керівництвом антитерористичної операції.
На виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", приписів Закону України "Про боротьбу з тероризмом", керівником Антитерористичного центру при СБУ виданий Наказ від 07.10.14 №33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", відповідно до якого районами проведення АТО визначені Донецька та Луганська області з терміном дії з 07.04.14.
Згідно Закону України "Про боротьбу з тероризмом" в районі проведення антитерористичної операції встановлюється особливий порядок пов`язаний з наданням спеціальних повноважень, необхідних для забезпечення безпеки і здоров`я громадян, які опинилися в районі проведення антитерористичної операції, нормального функціонування державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій.
У зв`язку із зазначеними приписами Закону, Кабінетом Міністрів України був затверджений перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.
До переліку пунктів, на території яких органі влади тимчасово не здійснюють свої повноваження увійшло місто Маріуполь Донецької області. До зазначених територій включені території, на яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не у повному обсязі повноваження, передбачені законодавством України.
Розпорядженням Кабінет Міністрів України №1053-р. від 30.10.14 на виконання абзацу третього пункту 5 ст. 11 "Прикінцеві на перехідні положення Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого увійшло місто Маріуполь.
Розпорядженням від 05.11.14 № 1079-р КМУ зупинив дію зазначеного вище розпорядження.
Натомість, в діючому на теперішній час розпорядженні Кабінету Міністрів України від 02.12.15 №1275-р Маріуполь включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України.
Таким чином, територія м. Маріуполь як входила так і входить в зону АТО.
Крім того, Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (прийнято 02.09.14), визначені заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, а саме накладено мораторій на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобов`язаннями, на проведення перевірок органами і посадовими особами, уповноваженими законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, на примусову реалізацію предметів іпотеки, особливий порядок перереєстрації суб`єктів, тощо. Таким чином, Держава гарантувала визначеним вище суб`єктам пільгові умови виконання зобов`язань, пов`язані із звільненням від відповідальності за порушення зобов`язань, визначених законом.
Враховуючи те, що виробничі потужності боржника знаходяться в місті Маріуполь, нарахування коштів в розмірі 81.241.818,74 грн. на основну суму заборгованості за кредитним зобов`язанням вбачається не можливим.
Враховуючи, що грошові вимоги документально підтверджені, суд дійшов висновку включити їх до реєстру вимог кредиторів на суму на суму 687.838.359,76 грн. - вимоги четвертої черги, а на суму 81.241.818,74 грн. не підлягають задоволенню, як такі що безпідставно нараховані.
Також, розглянувши грошові вимоги публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на суму 1.686.764.249,56 грн., суд встановив наступне.
Вимоги кредитора грунтуються на кредитному договорі № 010/05/00215 від 29.04.2008, кредитному договорі № 010/05/00655 від 13.10.2008, кредитному договорі № 010/05/00671 від 20.10.2008, кредитному договорі № 010/05/00672 від 20.10.2008 та кредитному договорі № 010/05/00673 від 20.10.2008.
Суд погоджується з розрахунками кредитора на загальну суму заборгованості, окрім заборгованості в розмірі 288.697.631,00 грн., у зв`язку з наступним.
Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" запроваджено антитерористичну операцію на території України.
Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначений період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності зазначеним Указом Президента України та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
На час розгляду зазначених грошових вимог та справи про банкрутство антитерористична операція триває.
За змістом ст.1 Закону "Про боротьбу з тероризмом" антитерористична операція включає комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності. Згідно вказаного Закону райони проведення такої операції визначаються, в тому числі, керівництвом антитерористичної операції.
На виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", приписів Закону України "Про боротьбу з тероризмом", керівником Антитерористичного центру при СБУ виданий Наказ від 07.10.14 №33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", відповідно до якого районами проведення АТО визначені Донецька та Луганська області з терміном дії з 07.04.14.
Згідно Закону України "Про боротьбу з тероризмом" в районі проведення антитерористичної операції встановлюється особливий порядок пов`язаний з наданням спеціальних повноважень, необхідних для забезпечення безпеки і здоров`я громадян, які опинилися в районі проведення антитерористичної операції, нормального функціонування державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій.
У зв`язку із зазначеними приписами Закону, Кабінетом Міністрів України був затверджений перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.
До переліку пунктів, на території яких органі влади тимчасово не здійснюють свої повноваження увійшло місто Маріуполь Донецької області. До зазначених територій включені території, на яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не у повному обсязі повноваження, передбачені законодавством України.
Розпорядженням Кабінет Міністрів України № 1053-р. від 30.10.14 на виконання абзацу третього пункту 5 ст. 11 "Прикінцеві на перехідні положення Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого увійшло місто Маріуполь.
Розпорядженням від 05.11.14 № 1079-р КМУ зупинив дію зазначеного вище розпорядження.
Натомість, в діючому на теперішній час розпорядженні Кабінету Міністрів України від 02.12.15 №1275-р Маріуполь включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України.
Таким чином, територія м. Маріуполь як входила так і входить в зону АТО.
Крім того, Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (прийнято 02.09.14), визначені заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, а саме накладено мораторій на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобов`язаннями, на проведення перевірок органами і посадовими особами, уповноваженими законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, на примусову реалізацію предметів іпотеки, особливий порядок перереєстрації суб`єктів, тощо. Таким чином, Держава гарантувала визначеним вище суб`єктам пільгові умови виконання зобов`язань, пов`язані із звільненням від відповідальності за порушення зобов`язань, визначених законом.
Враховуючи те, що виробничі потужності боржника знаходяться в місті Маріуполь, нарахування коштів в розмірі 288.697.631,00 грн. на основну суму заборгованості за кредитним зобов`язанням вбачається не можливим.
Враховуючи, що грошові вимоги документально підтверджені, суд дійшов висновку включити їх до реєстру вимог кредиторів на суму на суму 1.398.066.618,56 грн.: 1.397.697.663,67 грн. - вимоги четвертої черги, 365.754,89 грн. - вимоги шостої черги, 3.200, 00 грн. - вимоги першої черги, а на суму 288.697.631,00 грн. не підлягають задоволенню, як такі що безпідставно нараховані.
Також, в попередньому засіданні суду не підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги конкурсних кредиторів, які не мають право вирішального голосу на загальних зборах кредиторів, оскільки звернулися з пропущенням строку, а саме:
- Латвійсько-Українсько-Російського спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ОЛДІ" на суму 1.069.466,75 грн.;
- Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Донбаська електроенергетична система" на суму 1.360.964,51 грн.;
- публічного акціонерного товариства "Новокраматорський машинобудівний завод" на суму 7.205.869,85 грн.;
- товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Старк" на суму 657.760,91 грн.;
- товариства з обмеженою відповідальністю "Восточний регіон" (ідентифікаційний код 30923107) на суму 11.594.528,72 грн.;
- товариства обмеженою відповідальністю "Абразив Груп" (ідентифікаційний код 33703603) на 1.645.442,98 грн.;
- товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська Енерго-металургійна Компанія" на суму 226.610,40 грн.;
- приватного акціонерного товариства "Лінде Газ Україна" (ідентифікаційний код 05761850) на суму 1.069.692,00 грн.
Вимоги вище зазначених кредиторів будуть розглянуті по суті в наступному окремому судовому засіданні, оскільки відповідно до ч. 2 ст. ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
Відповідно до абзацу 2 ч. 8 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства розпорядник майна зобов`язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також про вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, згідно із заявами таких кредиторів та/або даними обліку боржника.
Крім того, до реєстру вимог кредиторів підлягають включенню окремо, відомості щодо заборгованості по заробітній платі боржника перед працівниками на загальну суму 34.823.989, 22 грн.
Станом на день проведення судового засідання заяв від кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника не надійшло.
Враховуючи вищевикладене, є всі необхідні підстави для закінчення попереднього засідання.
Керуючись ст. ст. 45, 47, 48 Кодексу України з процедур банкрутства та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
УХВАЛИВ:
1.Визнати кредиторами приватного акціонерного товариства"АЗОВЕЛЕКТРОСТАЛЬ" (ідентифікаційний код 25605170):
-публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" на суму 3.807.571.169, 26 грн.: 21.110.645, 00 грн. - як такі, що забезпечені заставою, 3.786.457.324,26 грн. - вимоги четвертої черги, 3.200, 00 грн. - вимоги першої черги;
-товариство з обмеженою відповідальністю "ВТ-Інжинірінг" (ідентифікаційний код 38433250) на суму 334.247,25 грн.: 331.047,25 грн. - вимоги четвертої черги; 3.200, 00 грн. - вимоги першої черги;
-Лівобережне об`єднане управління Пенсійного Фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 40379527) на суму 5.131.095,09 грн. - вимоги другої черги;
-товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство випробувальний центр "Азовмаштест" (ідентифікаційний код 35560984) на суму 735.392,16 грн.: 732.192,16 грн. - вимоги четвертої черги, 3.200, 00 грн. - вимоги першої черги;
-публічне акціонерне товариства "ПАНТЕЛЕЙМОНІВСЬКИЙ ВОГНЕТРИВКИЙ ЗАВОД" (ідентифікаційний код 00191787) на суму 6.494.765,11 грн.: 6.469.488, 30 грн. - вимоги четвертої черги, 22.076,81 грн. - вимоги шостої черги, 3.200, 00 грн. - вимоги першої черги;
-товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпромканат" (ідентифікаційний код 34673643) на суму 302.355,73 грн.: 299.155,73 грн. - вимоги четвертої черги, 3.200, 00 грн. - вимоги першої черги;
-приватне акціонерне товариство "Полтавхіммаш" (ідентифікаційний код 00217449) на суму 9.982.615,02 грн.: 9.979.415,02 грн. - вимоги четвертої черги, 3.200, 00 грн. - вимоги першої черги;
-Маріупольський міжрайонний відділ Управління поліції охорони в Донецькій області (ідентифікаційний код 40109084) на суму 499.708,57 грн.: 496.508,57 грн. - вимоги четвертої черги, 3.200, 00 грн. - вимоги першої черги;
-товариство з обмеженою відповідальністю "Баскетбольний клуб "Азовмаш" (ідентифікаційний код 34697161) на суму 49.842,15 грн.: 46.642,15 грн. - вимоги четвертої черги, 3.200, 00 грн. - вимоги першої черги;
-приватне акціонерне товариство "Головний спеціалізований конструкторсько- технологічний інститут" (ідентифікаційний код 13504966) на суму 20.190,74 грн.: 16.990, 00 грн. - вимоги четвертої черги, 3.200, 00грн. - вимоги першої черги;
-товариство з обмеженою відповідальністю "Безпека та право" (ідентифікаційний код 34372871) на суму 2.254.563,88 грн.: 2.251.363,88 грн. - вимоги четвертої черги, 3200, 00 грн. - вимоги першої черги;
-товариство з обмеженою відповідальністю "Головне спеціалізоване конструкторське бюро вагонобудування імені Валерія Михайловича Бубнова" (ідентифікаційний код 32258888) на суму 80.375,22 грн.: 77.175,22 грн. - вимоги четвертої черги, 3.200, 00 грн. - вимоги першої черги;
-акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (ідентифікаційний код 00032112) на суму 5.298.129.240,93 грн.: 614.287.326,00 грн. - як такі, що забезпечені заставою, 4.683.838.714,93 грн. - вимоги четвертої черги, 3.200, 00грн. - вимоги першої черги;
-акціонерне товариство "Сбербанк" (ідентифікаційний код 25959784) на суму 3.213.642.017,92 грн.: 159.108.060, 31 грн. - як такі, що забезпечені заставою, 3.054.530.757,61 грн. - вимоги четвертої черги, 3.200, 00 грн. - вимоги першої черги;
-публічне акціонерне товариство "Торговий дім "Содружество" (ідентифікаційний код 34245231) на суму 866.667,90 грн.: 863.467,90 грн. - вимоги четвертої черги, 3.200,00 грн. вимоги першої черги;
-приватне акціонерне товариство "Маріупольський термічний завод" (ідентифікаційний код 20391907) на суму 3.005.654,72 грн.: 3.002.454,72 грн. - вимоги четвертої черги, 3.200, 00 грн. - вимоги першої черги;
-акціонерне товариство "Альфа-Банк" (ідентифікаційний код 23494714) на суму 2.405.146.862,81 грн.: 140.827.345,31 грн. - як такі, що забезпечені заставою, 2.263.770.795,59 грн. - вимоги четвертої черги, 548.721,91 грн. - вимоги шостої черги;
-публічне акціонерне товариство Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код 20077720) 4.906.499,95 грн.: 4.150.867,28 грн. - вимоги четвертої черги, 752.432,67 грн. - вимоги шостої черги, 3.200, 00 грн. - вимоги першої черги;
-приватне акціонерне товариство "Маріупольський завод важкого машинобудування" (ідентифікаційний код 20355550) на суму 77.232,29 грн.: 74.032,29 грн. - вимоги четвертої черги, 3.200, 00 грн. - вимоги першої черги;
-приватне акціонерне товариство "Азовзагальмаш" (ідентифікаційний код 13504334) на суму 551.326.757,12 грн.: 551.323.557,12 грн. - вимоги четвертої черги, 3.200, 00 грн. - вимоги першої черги;
-акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (ідентифікаційний код 14305909) на суму 1.398.066.618,56 грн.: 1.397.697.663,67 грн. - вимоги четвертої черги, 365.754,89 грн. - вимоги шостої черги, 3.200, 00 грн. - вимоги першої черги;
-товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Літмашімпекс" (ідентифікаційний код 37998823) на суму 6.445.506,36 грн.: 6.442.306,36 грн. - вимоги четвертої черги, 3.200, 00 грн. - вимоги першої черги;
-товариство з обмеженою відповідальністю "Укрфаворіт" (ідентифікаційний код 35951704) на суму 6.242.062,26 грн.: 6.238.862,26 грн. - вимоги четвертої черги, 3.200, 00 грн. - вимоги першої черги;
-приватне акціонерне товариство "Запоріжвогнетрив" (ідентифікаційний код 00191885) на суму 1.302.850,99 грн.: 1.256.570,39 грн. - вимоги четвертої черги, 43.080,60 грн. - вимоги шостої черги, 3.200, 00 грн. - вимоги першої черги;
-товариство з обмеженою відповідальністю "Центренергомаш" (ідентифікаційний код 37395397) на суму 474.394,40 грн.: 471.194,40 грн. - вимоги четвертої черги, 3.200, 00 грн. - вимоги першої черги;
-колективне науково-виробниче підприємство "Формувальні матеріали України" (ідентифікаційний код 23112279) на суму 544.653,26 грн.: 541.453,26 грн. - вимоги четвертої черги, 3.200,00 грн. - вимоги першої черги;
-Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (ідентифікаційний код 00100227) в особі відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" на суму 25.608,31 грн.: 24.837,41 грн. - вимоги четвертої черги, 770,90 грн. - вимоги шостої черги;
-товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерхім-БТВ" (ідентифікаційний код 32837895) на суму 779.211, 47 грн.: 765.431, 47 грн. - вимоги четвертої черги, 13.780, 00 грн. - вимоги першої черги;
-акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (ідентифікаційний код 00039019) на суму 1.668.992.740,11 грн.: 131.755.600, 90 грн. - як такі, що забезпечені заставою, 1.537.130.672,03 грн. - вимоги четвертої черги; 103.267,18 грн. - вимоги шостої черги, 3.200, 00 грн. - вимоги першої черги;
-публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (ідентифікаційний код 34047020) на суму 1.958.523.612,23 грн. - вимоги четвертої черги, 3.200, 00 грн. - вимоги першої черги;
- акціонерне товариство "ОТП Банк" (ідентифікаційний код 21685166) на суму 687.838.359,76 грн. - вимоги четвертої черги;
2.Окремо внести до реєстру вимог кредиторів заборгованість по заробітній платі боржника перед працівниками на суму 34.823.989, 22 грн.
3.Затвердити реєстр вимог кредиторів на суму 21.074.616.860,75 грн.
4.Відмовити у визнанні конкурсними кредиторами до приватного акціонерного товариства "АЗОВЕЛЕКТРОСТАЛЬ" (ідентифікаційний код 25605170):
-Дніпропетровському управлінню Офісу великих платників податків ДФС (ідентифікаційний код 39736283) на суму 52.100.085,39 грн.;
-товариству з обмеженою відповідальністю "УПЛ" (ідентифікаційний код 39638776) на суму 1.600.486,97 грн.;
-Маріупольському міжрайонному відділу Управління поліції охорони в Донецькій області (ідентифікаційний код 40109084) на суму 12.398,23 грн.;
-Лівобережному об`єднаному управлінню Пенсійного Фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 40379527) на суму 1.994.136,64 грн.;
-публічному акціонерному товариству "Райффайзен Банк Аваль" (ідентифікаційний код 14305909) на суму 288.697.631,00 грн.;
-акціонерному товариству "Державний експортно-імпортний банк України" (ідентифікаційний код 00032112) на суму 573.462.235,36 грн.;
- акціонерному товариство "ОТП Банк" (ідентифікаційний код 21685166) на суму 81.241.818,74 грн.;
-публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" (ідентифікаційний код 34047020) на суму 19.554.544,77 грн.;
-Латвійсько-Українсько-Російському спільному підприємству товариству з обмеженою відповідальністю фірма "ОЛДІ" на суму 1.069.466,75 грн.;
-Державному підприємству "Національна енергетична компанія "Укренерго" (ідентифікаційний код 00100227) в особі відокремленого підрозділу "Донбаська електроенергетична система" на суму 1.360.964,51 грн.;
-публічному акціонерному товариству "Новокраматорський машинобудівний завод" (ідентифікаційний код 05763599) на суму 7.205.869,85 грн.;
-товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Старк" (ідентифікаційний код 30926071) на суму 657.760,91 грн.;
-товариству з обмеженою відповідальністю "Восточний регіон" (ідентифікаційний код 30923107) на суму 11.594.528,72 грн.;
-товариству обмеженою відповідальністю "Абразив Груп" (ідентифікаційний код 33703603) на 1.645.442,98 грн.;
-товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпровська Енерго-металургійна Компанія" (ідентифікаційний код 30809232) на суму 226.610,40 грн.
-приватному акціонерному товариству "Лінде Газ Україна" (ідентифікаційний код 05761850) на суму 1.069.692,00 грн.
5.Зобов`язати розпорядника майна боржника організувати та провести збори кредиторів та комітету кредиторів 18.02.2021.
6.Зобов`язати кредиторів в особі їх керівних органів забезпечити участь своїх представників у зборах кредиторів.
7.Зобов`язати розпорядника майна боржника у строк до 03.03.2021 надати суду протокол зборів кредиторів боржника, на яких обрано комітет кредиторів боржника, а також протокол засідання комітету кредиторів, на якому вирішено питання про відкриття ліквідаційної процедури або процедури санації боржника, призначення ліквідатора або керуючого санацією боржника.
8.Зобов`язати розпорядника майна боржника надати суду оновлений реєстр вимог кредиторів для долучення до матеріалів справи.
9.Визначити дату проведення підсумкового судового засідання у справі на 04.03.2021 о 10:20 год. Засідання відбудеться у приміщені господарського суду м. Києва в залі судових засідань № 7 (корпус Б).
10.Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в установленому законом порядку.
Суддя Пасько М.В.
Повний текст ухвали складено 27.01.2021.
