ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" січня 2019 р. Справа№ 910/4518/16
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Доманської М.Л.
Остапенка О.М.
Секретар судового засідання: Камінська Т.О.
За участю представників: відповідно до протоколу судового засідання від 15.01.2019.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 та додані до неї документи
на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2018
у справі №910/4518/16 (суддя Пасько М.В.)
за позовом ОСОБА_2
до Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь"
про стягнення заборгованості по заробітній платі
у справі №910/4518/16
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхім-БВТ"
до Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь"
про банкрутство
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА _2 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" в якому просив суд стягнути з боржника заборгованість по заробітній, компенсацію за втрату частини заробітної плати та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені по день постановлення рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч вимогам ст. 116 КЗпП України, відповідач не провів повного розрахунку з позивачем.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.07.2018 у справі №910/4518/16 відмовлено в задоволенні позову.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2018, а справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2018 справу №910/4518/16 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Отрюха Б.В., суддів: Доманська М.Л., Остапенко О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 у визначеному складі та призначено справу до розгляду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2018 зобов'язано ОСОБА_2 надати оригінали трудового договору, трудової книжки та підтверджуючі дані щодо розміру заборгованості з виплати заробітної плати та інших супутніх платежів, що випливають з трудових відносин. Зобов'язано розпорядника майна Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" надати письмові відомості та підтверджуючі дані щодо розміру заборгованості з виплати заробітної плати та інших платежів, що випливають з трудових правовідносин з ОСОБА_2
Крім того, зобов'язано розпорядника майна Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" надати, оригінал наказу про прийняття на роботу ОСОБА_2, оригінал наказу про звільнення ОСОБА_2 та інші документи що підтверджують трудові відносини з ОСОБА_2 та відкладено розгляд справи на 15.01.2019.
14.01.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від ОСОБА_2 надійшла заява, в якій позивач повідомив, що відповідно до додатку позовної заяви, ним у відповідності до статті 38 ГПК України(у редакції до 15.12.2017) під час подання позову заявлено клопотання про витребування у відповідача ПрАТ "Азовелектросталь" розрахунок заборгованої йому заробітної плати, розрахунок компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв'язку з порушенням термінів її виплати та розрахунок середньої заробітної плати.
Крім того, до вказаної заяви позивачем було долучено оригінал трудової книжки зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_2 в період з 06.11.2015 по 18.04.2016 перебував у трудових відносинах із Приватним акціонерним товариством "Азовелектросталь".
15.01.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від арбітражного керуючого Паніотова Олега Костянтиновича надійшли письмові пояснення, в яких арбітражний керуючий надав пояснення по справі та зазначив, що станом на поточну дату він не отримував від відповідача будь-яких письмових відомостей з підтверджуючими даними щодо визнання або відхилення вимог ОСОБА_2
В судовому засіданні 15.01.2019 арбітражний керуючий Паніотов О.К. надав пояснення та не заперечував проти доводів апеляційної скарги.
У судове засідання 15.01.2019 учасники судового процесу у судове засідання не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про день та місце розгляду апеляційної скарги.
Колегією суддів враховано, що відповідно до частини 2 статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, в свою чергу частиною 3 статті 120 ГПК України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до частини 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно із частиною 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник.
Неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
Колегією суддів, враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.
Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.
Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвали Північного апеляційного господарського суду були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені в апеляційній скарзі, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвали.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників позивача та відповідача, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Частиною 11 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Судова колегія, обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності учасників провадження у справі, які не з'явилися у судове засідання, за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.
Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.
Таким чином, ГПК України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 255 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
В даному випадку, відповідно до приписів розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту - Закон), застосовуються норми Закону в редакції, що діє з 19.01.2013.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.
Частиною 8 статті 20 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.
Як вбачається з матеріалів справи, у березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерхім-БТВ" звернулося до суду з заявою про визнання Банкрутом Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2016 № 910/4518/16 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхім-БТВ" було прийнято до розгляду, підготовче засідання призначено на 28.03.2016 , визначено автоматизованою системою арбітражного керуючого Верченко Д.В. зобов'язано подати заяву про участь у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2016 порушено провадження у справі № 910/4518/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь". Визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхім-БТВ" до Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь". Оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь". Призначено розпорядником майна Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" арбітражного керуючого Нестеренка Олега Анатолійовича. Дату попереднього засідання визначено на 23.05.2016 о 12:00.
29.09.2016 до суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_2 з вимогами до Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з лютого по квітень 2016, з виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку з 19.04.2016 по день постановлення рішення, компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв'язку з порушенням термінів її виплати, яка утворилась за період з лютого по квітень 2016.
Оскаржуваним рішенням суд першої інстанції, відмовив в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
З даним судовим рішенням апелянт не погодився.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Приватним акціонерним товариством "Азовелектросталь" не надано до суду документів у спростування доводів позовної заяви та апеляційної скарги ОСОБА_2.
Належним та допустимим доказом в розумінні Господарського процесуального кодексу України який підтверджує факт наявності трудових відносин між ПрАТ "Азовелектросталь" та ОСОБА_2 в даному випадку є копія розрахункового листа за березень 2016 та трудової книжки ОСОБА_2
Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшов висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції винесене з неповним дослідженням матеріалів справи та є таким, що не відповідає вимогам законодавства у відповідній частині з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.09.2016 ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з лютого по квітень 2016, з виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку з 19.04.2016 по день постановлення рішення, компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв'язку з порушенням термінів її виплати, яка утворилась за період з лютого по квітень 2016.
В обґрунтування позову вказав, що працював у ПрАТ "Азовелектросталь", 18.04.2016 його було звільнено. Після звільнення остаточний розрахунок з ним проведений не був, заборгованість по заробітній платі виплачена не була. Також вказав, що внаслідок несвоєчасної виплати заробітної плати, відповідач відповідно до положень Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати" має сплатити додатково передбачену законом компенсацію, розмір якої складає 10555,43 грн. У зв'язку із не проведенням повного розрахунку в день звільнення на підставі ст. 117 КЗпП України просить стягнути середній заробіток за весь час затримки з 19.04.2016 по день винесення рішення по справі. Просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі за період з лютого по квітень у сумі 10413,81 грн., компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати, яка утворилася за період з лютого по квітень 2016 у розмірі 10555,43 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 19.04.2016 і по день постановлення рішення.
Положеннями ст. 115 КЗпП України встановлено обов'язок працедавця виплачувати заробітну плату працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Приватним акціонерним товариством "Азовелектросталь" вказаних вимог законодавства в даному випадку дотримано не було, заробітна плата у встановлені строки не виплачувалася позивачу та остаточний розрахунок при його звільненні не був проведений, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростоване як відповідачем так і розпорядником майна боржника.
Внаслідок цього на час винесення оскаржуваного судового рішення у ПрАТ "Азовелектросталь" існує заявлена позивачем заборгованість по заробітній платі в розмірі 10413,81 грн. Вказана сума заборгованості підлягає стягненню з ПрАТ "Азовелектросталь" на користь ОСОБА_2 в судовому порядку.
У випадку порушення встановлених законодавством строків виплати заробітної плати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу статтями 1 та 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати" встановлено обов'язок підприємства будь-якої форми власності здійснювати компенсацію громадянам втрати частини доходів. Така компенсація громадянам провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів.
Аналогічні норми закріплені в статті 34 Закону України "Про оплату праці", якою передбачено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Приймаючи до уваги вказані положення Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати" та факт несвоєчасної виплати ПрАТ "Азовелектросталь" заробітної плати ОСОБА_2, відповідач має обов'язок відшкодувати позивачеві компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати, передбачену Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати".
При розрахунку сум компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати, судовою колегіє було враховано наступне.
Статтею 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати"передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (надалі за текстом - Порядок).
Згідно з пунктом 4 вказаного Порядку сума такої компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Із наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що загальна сума такої компенсації складає 10555,43 грн., на думку суду розмір вказаної суми компенсації визначений у відповідності до існуючого Порядку та встановленої в ньому методики та підлягає до стягнення, як належно обґрунтований.
Крім того, в своєму позові позивач наполягає на стягненні заборгованості по заробітній платі за період з 19.04.2016 в розмірі 114542,99 грн. та компенсації в розмірі 12039,35 грн., розпорядник не заперечував проти заборгованості.
В пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" роз'яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
За таких обставин з урахуванням положень ст.ст. 116, 117 КЗпП України, позивач має право на відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 09.02.2016 по день ухвалення оскаржуваного судового рішення, оскільки станом на час винесення оскаржуваної ухвали та розгляду справи у суді апеляційної інстанції, відповідачем не надано до суду доказів, які б свідчили про сплату заборгованості по заробітній платі позивачеві.
Проте, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, прийнявши рішення про відмову в задоволенні позову.
Як вже зазначалося вище, заявник звернувся до суду першої інстанції, крім іншого, з вимогою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.04.2016 по день винесення рішення.
Судова колегія, дослідивши матеріали справи, щодо розрахунку сум середнього заробітку вважає за необхідне зазначити наступне.
За частиною 3 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно з ч. 3 п. 3 вказаного Порядку в розрахунок середньої заробітної плати включаються усі виплати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Згідно з пунктом 8 цього Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до розрахунку середньоденна заробітна плата позивача становить 161,44 грн., що не заперечувалось розпорядником майна боржника.
Зважаючи на вказані обставини та на те, що розпорядником майна боржника не заперечувався вказаний розмір середнього заробітку, вказана обставина не підлягає доведенню іншими доказами, та вважається судом встановленою, середньоденна заробітна плата позивача визначається у зазначеному розмірі - 161,44 грн.
Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 19.04.2016 по 15.01.2019 складає - 114542,99 грн. (33 місяці х 3470,99 грн.).
Сукупність вищезазначеного дає підстави дійти висновку про порушення місцевим господарським судом вимог ст.ст. 86, 236 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, розгляду всіх обставин справи підтверджених наявними у справі доказами, які мали бути досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи в їх сукупності, керуючись законом та нормами матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
У відповідності до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 2 ст. 277 ГПК України).
Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що місцевим господарським судом не повно та не об'єктивно з'ясовано обставини справи. При цьому, висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, що мають значення для справи.
За таких обставин, судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2018 у справі № 910/4518/16, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити повністю. Стягнути з ПрАТ "Азовелектросталь" на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі, яка утворилася за період з лютого по квітень 2016 в розмірі 10413,81 грн., компенсацію за втрату частини заробітної плати, у зв'язку з порушенням термінів її виплати, яка утворилася за період з лютого по квітень 2016 в розмірі 10555,43 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.04.2016 і по день ухвалення рішення судом в розмірі 114 542,99 грн.
Керуючись статтями 129, 267-270, 273, 275, 277, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
2. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2018 у справі № 910/4518/16 повністю.
3.Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити повністю.
4. Стягнути з ПрАТ "Азовелектросталь" (02094, м. Київ, вул. Пожарського, буд 4, нежиле приміщення 63, код ЄДРПОУ 25605170) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі, яка утворилася за період з лютого по квітень 2016 в розмірі 10413,81 грн. Видати наказ.
5. Стягнути з ПрАТ "Азовелектросталь" (02094, м. Київ, вул. Пожарського, буд 4, нежиле приміщення 63, код ЄДРПОУ 25605170) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1) компенсацію за втрату частини заробітної плати, у зв'язку з порушенням термінів її виплати, яка утворилася за період з лютого по квітень 2016 в розмірі 10555,43 грн. Видати наказ.
6. Стягнути з ПрАТ "Азовелектросталь" (02094, м. Київ, вул. Пожарського, буд 4, нежиле приміщення 63, код ЄДРПОУ 25605170) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.04.2016 і по день ухвалення рішення судом в розмірі 114 542,99 грн. Видати наказ.
7.Стягнути з ПрАТ "Азовелектросталь" (02094, м. Київ, вул. Пожарського, буд 4, нежиле приміщення 63, код ЄДРПОУ 25605170) в дохід Державного бюджету 2032,68 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції. Видати наказ.
8. Стягнути з ПрАТ "Азовелектросталь" (02094, м. Київ, вул. Пожарського, буд 4, нежиле приміщення 63, код ЄДРПОУ 25605170) в дохід Державного бюджету 3049,02 грн. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції. Видати наказ.
9. Видачу наказу по справі № 910/4518/16 доручити Господарському суду міста Києва.
10. Матеріали справи № 910/4518/16 повернути до суду першої інстанції.
11.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови підписаний 22.01.2019.
Головуючий суддя Б.В. Отрюх
Судді М.Л. Доманська
О.М. Остапенко
