ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" березня 2020 р. Справа№ 910/4518/16
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Полякова Б.М.
суддів: Верховця А.А.
Грека Б.М.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» (далі - ПрАТ «Азовелектросталь»)
на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2019
у справі №910/4518/16 (суддя - Пасько М.В.)
за позовом ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач)
до ПрАТ «Азовелектросталь»
за участю розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Паніотова Олега Костянтиновича
про стягнення заборгованості по заробітній платі
в межах справи №910/4518/16
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерхім-БВТ»
до ПрАТ «Азовелектросталь» (ідентифікаційний код 25605170)
про банкрутство
за участю представників сторін:
позивач ОСОБА_1 :
не з`явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином
представник ПрАТ «Азовелектросталь»:
не з`явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином
розпорядник майна Паніотов Олег Костянтинович:
не з`явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2017 порушено провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Азовелектросталь» та призначено розпорядником майна боржника Паніотова О.К.
ОСОБА_1. в межах справи про банкрутства звернувся з позовом до боржника про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсацію за втрату частини заробітної плати та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2019 позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Азовелектростль» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі 8 508,58 грн, компенсацію за втрату частини заробітної плати 2 983,61 грн, середній заробіток 172 315,65 грн та судові витрати 1 921,00 грн. Стягнуто з ПрАТ «Азовелектросталь» в дохід Державного бюджету України 1 921,00 грн судового збору. В решті позовних вимог відмовлено повністю.
В силу положень ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КзПБ) та ст. 254 ГПК України судове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Не погодившись з прийнятим рішенням, 20.12.2019 ПрАТ «Азовелектросталь» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення в частині стягнення з ПрАТ «Азовелектросталь» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку в сумі 172 315,65 грн, та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Ключовими аргументами апеляційної скарги є:
- суд вийшов за межі позовних вимог;
- судом не було встановлено, який середній заробіток позивача;
- позивачем було пропущено трьох місячний строк для звернення до суду (ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України).
Суд апеляційної інстанції зазначає про наявність колізії між п. 17 ч. 1, ч. 2 ст. 255; ч. 3 ст. 273 ГПК в частині застосування при оскарженні в апеляційному порядку судових рішень у справах про банкрутство (неплатоспроможності) Закону про банкрутство та частинами 1, 2 Прикінцевих та перехідних положень КзПБ.
Відповідно до названих частин положень КзПБ Закон про банкрутство втрачає силу з моменту введення в дію КзПБ. КзПБ набрав чинності з 21.10.2019.
У зв`язку з чим апеляційний господарський суд усуває колізію шляхом застосування при оскарженні в апеляційному порядку судових рішень у справах про банкрутство (неплатоспроможності) нового акту - КзПБ.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2020 вказана апеляційна скарга передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Поляков Б.М., судді Верховець А.А., Грек Б.М. Зазначена колегія суддів сформована відповідно до рішення загальних зборів суддів Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2018 зі змінами від 12.11.2019.
Відтак, судова колегія зазначає, що визначений за допомогою автоматизованої системи розподілу судової справи склад колегії суддів є судом, встановленим законом, у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Zand v. Austria», висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2020 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою та справу призначено справу до розгляду.
Учасники апеляційного провадження не скористалися правом, визначеним ч. 1 ст. 263 ГПК України, та у строк, встановлений судом, не подали суду письмових відзивів на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
В силу положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Враховуючи, що станом на день прийняття оспорюваної постанови діяв Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а Кодекс України з процедур банкрутства чинності не набув, колегія суддів при апеляційному розгляді застосовує положення вказаного закону.
Згідно ч. 4 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (який діяв під час розгляду справи судом першої інстанції) суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
Наведена норма кореспондується з положеннями п. 8 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України згідно якого господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, у провадженні господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/4518/16 за заявою ПАТ «Інтерхім-БВТ» про банкрутство ПАТ «Азовелектросталь» на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою господарського суду міста Києва від 14.03.2017.
ОСОБА_1 25.06.2019 року, тобто після порушення справи про банкрутство боржника, звернувся до господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати та індексації заробітної плати.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що починаючи з 12.01.2012 працював у ПАТ "Азовелектросталь" на посаді фрезерувальника 4 розряду.
29.02.2016 позивача було звільнено у зв`язку зі скороченням штату (п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України)
Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Як вбачається з довідки про заборгованість перед працівником, заборгованість по заробітній платі становить 8 508,58 грн (а.с. 12).
З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається, що ПАТ «Азовелектросталь» визнає заборгованість по заробітній платі 8 508,58 грн та компенсацію за втрату частини заробітної плати 3 706, 35 грн.
Відносно розрахунку ОСОБА_1 , останнім здійснено нарахування середнього заробітку за час затримки з 01.03.2016 в розмірі 156 427, 05 грн.
Відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці» встановлена компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з затримкою термінів її виплати.
Компенсація у праві - є формою фінансового відшкодування збитків за порушення прав.
Тобто це є збитки, а не основна заробітна плата термін якої визначено статтею 1 Закону України «Про оплату праці», а структура заробітної плати встановлена статтею 2 Закону України «Про оплату праці».
Верховний Суд України у постанові від 14.11.2012р. у справі № 6-139цс12 дійшов висновку, що статті 116, 117 КЗпП України структурно віднесені до розділу VII «Оплата праці» указаного Кодексу. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов`язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.
Із аналізу норм ст. 117 КЗпП України вбачається, що працівнику підлягає виплаті середній заробіток за час затримки розрахунку тільки у разі відсутності спору про його розмір, доведеної вини власника або уповноваженого ним органу у невиплаті належних грошових сум при звільненні.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не звертався до ПАТ "Азовелектросталь" за виплатою грошових сум при звільненні і тільки при зверненні з позовною вимогою до місцевого суду ним була заявлена така вимога, крім того, як вбачається з матеріалів справи, арешти з рахунків боржника було знято лише ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2017, у зв`язку з чим боржник не міг розпоряджатися своїми коштами, а отже не міг здійснити виплату по заробітній платі позивачу.
Місцевий суд на зазначене уваги не звернув, та безпідставно стягнув середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 01.03.2016 по 24.10.2019 у розмірі 172 315, 65 грн, як такий, що є безспірним та невиплачений позивачеві з вини відповідача.
За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга ПАТ "Азовелектросталь" підлягає задоволенню, рішення господарського суду м. Києва від 24.10.2019 по справі №910/4518/16 необхідно скасувати в частині стягнення середнього заробітку у розмірі 172 315, 65 грн і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.
Керуючись ст.ст. 255, 269, 275, 277, 282, 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2019 у справі №910/4518/16 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2019 у справі №910/4518/16 в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку в сумі 172 315,65 грн скасувати, прийняти в цій частині нове рішення.
3. Відмовити у позові ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» про стягнення середнього заробітку в сумі 172 315,65 грн.
4. В іншій частині рішення залишити без змін.
5. Справу №910/4518/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачено ст. 287 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Головуючий суддя Б.М. Поляков
Судді А.А. Верховець
Б.М. Грек
повний текст складено 10.03.2020
