ОКРЕМА ДУМКА
судді Великої Палати Верховного Суду Ткачука О. С.
на Постанову Великої Палати Верховного Суду від 5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 провадження № 12-16гс22 у господарській справі за заявою до Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» про банкрутство.
Відповідно до ч. 3 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку.
Історія справи
Акціонерне товариство «Сбербанк» (далі - АТ «Сбербанк») звернулось до суду із заявою про визнання грошових вимог на суму 3 213 642 017,92 грн. - до боржника ПрАТ «Азовелектросталь».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19 січня 2021 року, серед іншого, визнано кредитором Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» акціонерне товариство «Сбербанк» на суму більш як три мільярди гривень.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04 листопада 2021 року апеляційну скаргу ПАТ «Азовелектросталь» на ухвалу Господарського суду м. Києва від 19 січня 2021 року в частині визнання вимог АТ «Сбербанк» на суму 3 213 642 017,92 грн. задоволено. Ухвалу Господарського суду міста Києва в частині визнання вимог АТ «Сбербанк» скасовано та прийнято в цій частині нове рішення. Визнано вимоги АТ «Сбербанк» на суму 2 921 245 282,39 грн.
До Верховного Суду від АТ «Міжнародний резервний банк» (що є правонаступником АТ «Сбербанк») та АТ «Державний експортно-імпортний банк України» надійшли касаційні скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04 листопада 2021 року по справі № 910/4518/16.
Ухвалою від 29 червня 2022 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, як таку, у якій наявна невирішена на даний момент виключна правова проблема щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, що виникли у зв`язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю сутністю є процентами за користування кредитом.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 28 липня 2022 року справа прийнята до провадження, а Постановою від 5 квітня 2023 року судове рішення апеляційного суду залишено без змін.
Не погоджуюся із таким рішенням та вважаю, що Велика Палата Верховного Суду не мала підстав для прийняття справи до свого розгляду з огляду на положення статті 303 ГПК України, оскільки із вказаних касаційним судом питань Великою Палатою неодноразово висловлювалася правова позиція і судова практика є сталою. Свою правову позицію Велика Палата Верховного Суду висловлювала, зокрема, у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16, від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17. Тому у даній справі відсутня правова проблема, яку не міг би вирішити Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду.
У той же час, загальновідомим фактом є те, що 24 лютого 2022 року російська федерація почала повномасштабне воєнне вторгнення в Україну.
Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів (стаття 4 ГПК). Правосуддя здійснюється заради забезпечення справедливості. Неприпустимість зловживання процесуальними правами - належить до основних засад (принципів) господарського судочинства.
російська федерація та усі ті, хто матеріальними ресурсами забезпечують ведення збройної агресії в Україні, не мають права на судовий позов в результаті задоволення якого можуть отримати додаткові ресурси для фінансування загарбницької війни. Подібні звернення до Українського суду з метою стягнення коштів з тих, хто постраждав, був вбитий чи знищений через бойові дії російських окупантів повинні кваліфікуватися як зловживання правом.
Відповідно до відомостей про структуру власності АТ «Міжнародний Резервний банк» станом на 01 січня 2022 року власником 100% акцій АТ «Міжнародний Резервний банк» є Публічне акціонерне товариство «Сбєрбанк Росії» (росiйська федерацiя, 117997, місто москва, вулиця Вавілова, 19). Акціонером та власником 50,000000004427% статутного капіталу (тобто контролером) ПАТ «Сбєрбанк Росії» є російська федерація в особі міністерства фінансів російської федерації. Відповідно, контролером АТ «Міжнародний резервний банк» через ПАТ «Сбєрбанк Росії» є російська федерація, яка є державою-агресором та розпочала війну проти Держави Україна.
У зв`язку з цим, 25 лютого 2022 року Правління Національного банку України ухвалило рішення № 91-рш/БТ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «Міжнародний Резервний банк», а виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - рішення № 131 «Про початок процедури ліквідації АТ «МР БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку».
Указом Президента України №326/2022 затверджено рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11 травня 2022 року «Про примусове вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів». Вказаним рішенням в умовах відсічі збройній агресії російської федерації проти України та в ході ведення відповідних бойових дій з причин, пов`язаних з вищими державними інтересами, а саме з метою мобілізації фінансових ресурсів держави для забезпечення незалежності та національної безпеки України, усунення гуманітарної кризи, викликаної війною, усунення/мінімізації інших наслідків війни, включаючи здійснення репарацій, а також для відмови російській федерації у доступі до економічних ресурсів, які потенційно можуть бути використані для підтримання ведення війни, відповідно до статті 3 Закону України «Про основні засади примусового вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів» Рада національної безпеки і оборони України було вирішено примусово вилучити в Україні корпоративні права у розмірі 100 відсотків майна акціонерного товариства «Міжнародний Резервний банк» (код згідно з ЄДРПОУ - 25959784, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46), що належать публічному акціонерному товариству «Сбєрбанк Росії» (місцезнаходження: Російська Федерація, 117997, м. Москва, вул. Вавілова, 19, реєстраційний номер - 1027700132195); фінансові активи (у вигляді прав вимоги боргу) публічного акціонерного товариства «Сбєрбанк Росії» до акціонерного товариства «Міжнародний Резервний банк»; акціонерного товариства «Міжнародний Резервний банк» до юридичних осіб.
Крім того, ПрАТ «Азовелектросталь» зареєстровано за адресою: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, просп. Миру, 83. Господарська діяльність здійснювалася цим підприємством також у м. Маріуполі.
Під час російського вторгнення в Україну місто Маріуполь та промислові підприємства на його території практично повністю знищені збройними силами російської федерації. З кінця травня 2022 року місто перебуває під повною окупацією вказаної країни.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» від 3 березня 2022 року № 187 (у редакції від 10 березня 2023 року) для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації установлено до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на:
- виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи,
- відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, корпоративних прав, транспортних засобів, повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання Російською Федерацією або особами, пов`язаними з державою-агресором,
- відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, корпоративних прав, транспортних засобів, повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання на користь осіб, пов`язаних з державою-агресором, або Російської Федерації, крім набуття ними права власності на такі об`єкти на підставі рішення суду або свідоцтва про право на спадщину.
За наявності таких обставин Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, відповідно до статей 2, 231, 296, 313 Господарського процесуального кодексу України мав вирішити питання про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині вимог юридичної особи, доходи якої спрямовуються на фінансування збройної агресії росії проти України, а не передавати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Рішення про закриття провадження у справі повинна була прийняти Велика Палата, якщо вона все ж прийняла справу до свого провадження.
Висновок
Велика Палата Верховного Суду, на мою думку, не мала підстав для прийняття справи до свого провадження, а прийнявши її до розгляду, повинна була закрити провадження у справі, оскільки ні «Сбєрбанк Росії», ні його «Міжнародний Резервний банк» жодних законних цілей в Україні не переслідують, не мають законних інтересів, а є постійним джерелом фінансування російських збройних сил, котрі ведуть війну в Україні, та причетні до знищення Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь», вимоги до якого заявлені.
Суддя О. С. Ткачук
